ПРОЧАНИН:
Собори княжі, злотохолмі храми,
Що сяєте на свячених місцях
Старими трираменними хрестами!
На вас спочивши, подорожній птах
Своїм тривожним криком пригадає
Минулі вже, прославлені літа.
Там люд ішов до найсвятіших
Таїн —
Живуще та цілюще джерело:
Ішли так опанчі, як горностаї.
І співів там багато прогуло,
Гарячих молитов прошаруділо,
Багато дум надумало чоло.
То звідтам починали кожне діло,
Що мало до історії ввійти
І що душею люду володіло.
Безсмертям віє з каменю й від тих
Побляклих фресок, від іконостасів,
Де вже давно чернечий гул затих.
Свічки сльозами скапали, і в чаші
Вже не пашить освячене вино,
І вже не чути обрядових гласів.
На утреню не будить їх дзвінок.
Вони пішли до Батька по заплату,
По мучеників пальму та вінок.
А ви, що душу маєте крилату,
Лишилися як свідки тих скарбів,
Дорожчих нам, ніж серебро і злато.
Ви — ціннощі родинні, що з рабів
Підносите увінчані народи
По очисній духовій боротьбі:
Неоціненні кам'яні клейноди.
ДЕРЕВ'ЯНА ЦЕРКВА
Вознесенська церква в Чорткові
ЧАБАН:
Дивишся
темними ямами —
хто тобі очі виколов?
Киваєш похилим хрестом —
довкола в лопухах
сині дзвоники дзвонять,
кози пасуться.
Але Спас є!
Всі поля в багряниці маків.
З-під зелених могил довкола
виростуть свічники,
навіть коли з твоєї парафії
ніхто вже не залишився,
коли іконостас порубали, щоб натопити піч,
дзвін стопили на кулі,
а з кивота зробили пташник.
Кричиш зашитими губами:
Спас є
і прийде Великдень.
СТІНА НЕЗРУШИМА
Оранта з Софійського собору в Києві
НАРОД:
Стіно незрушимаї
Вже тисячу літ
підносиш руки нетлінні:
очі світяться жахом,
а губи — в мовчазнім молінні.
Скільки наїзників серед храму
німіло перед твоєю красою,
а яничари билися в груди
перед тобою.
Скільки лихоліть перекотилося
по твоїм серці, Оранто!
Негоди його стиснули
колючим вінцем аканту.
Довгі століття кришилися
під твоїми стопами:
дудніла в ранах земля,
котився стогін степами.
Але ти — Стіна незрушима,
а ми — твій народ, синьошата!
Під твоїм омофором —
наша хата.
Не дозволь, щоб чорна рілля далі двигала
жорна долі,
вже наплакали очі повні відра
чорного болю.
Випроси в свого Сина
дар чудесний,
щоб по страстях засяяли нам
Воскресні весни!