Фронт тріщав. Відступаючі німецькі троси й розбиті відділи та маса поліції і урядовців — це певний знак, що фронт уже близько. Совєти вдруге зайняли Житомир. Головне командування УПА дало наказ приготовлятися відділам і організаційній сітці до совєтської дійсности. Верещака скликав старшин і дав такі доручення: насамперед провести чистку по відділах від непевного елементу. До непевних належали деякі східняки, чужі національності, стрільці мало боєздатні і всякі слабодухи.
Відділи мали бути розчленовані на менші групи. Кожна сотня мала бути у визначеному терені й рахувалася до нього прикріпленою. Найбільшою бойовою групою мала бути чота. Командир чоти мусів тримати тісний зв'язок із сотнями. Кожна така чота мусіла знайти відповідне місце в лісі і копати для себе криївки. В одній такій криївці мав міститися один рій.
В тих же криївках мали міститися сухі харчі на час до двох місяців. Про місце криївки міг знати лише сотенний. Командир чоти про криївку інших чот знати не смів. Крім харчів, мали бути пороблені в лісі запаси одежі й зброї. До того, господарники УПА мали окремо від відділів перенести свої станиці в землю.
Були подані клички (лише командирам), щоб пізніше, як перекотиться фронт, можна було нав'язати зв'язок. Треба було для конспірації змінити свої дотеперішні псевда. Завданням відділу під час переходу фронту було підбирати залишену зброю і в конспірації вести пропаганду серед бійців червоної армії, щоб дезертирували до УПА і робили революцію.
Словом, розраховувано на розклад червоної армії. На тинах, будинках і придорожніх стовпах прийдеться розвішувати пропагандивні плякати і розписувати крейдою чи фарбами всякі кличі проти СРСР і Сталіна, а при тому проти націонал-соціялізму й Гітлера.
На початку творення УПА говорилося, що німці розіб'ють совєтів та вкінці самі знесилені впадуть. Тоді УПА матиме можливість провести революцію. Тепер, із наближенням соівєтського фронту, виникла інша теорія. Німці вже війну програли, але ще бороняться і в кінцевій своїй агонії, поки дійдуть до Берліну, до решти ослаблять совєтську знеможену армію і знов таки будуть вигляди на революцію. Совєтська армія, при зустрічі із заходом взагалі, а з упівською програмою зокрема, піде на клич боротьби проти сталінського режиму. Роки війни і сила силенна жертв відібрали бійцям усяку охоту до дальшої війни. Зрештою, вони знають, що після перемоги життя в СРСР не покращає. До тих міркувань доходила ще дуже важлива можливість, що англо-американці, після поконання Німеччини, зударяться напевно з совєтами, бо демократизм і комунізм—це дві протилежності. Тоді тим більше УПА має бути готова і має своєю поставою вирішити долю української державности.
Покладалося також і на те, що аліянти цього разу нас мусять визнати,— помилка з першої світової війни більше не повториться. Зрештою, ми вже маємо наявні сили УПА і готову адміністрацію та цілий державний апарат. При тому було постановлено дезертирів червоної армії до УПА не приймати (між ними могли бути агенти і провокатори); направляти їх до рідних місцевостей і там вони нехай організують визвольну боротьбу. Якщо до УПА перейде ціле військове з'єднання з командирами червоної армії, то дати їм вказівки, щоб діяли самостійно, без пов'язання з сіткою УПА.
Якийсь час відділи УПА в підсовєтській дійсності мали не виходити на поверхню життя. Не треба було відразу зраджувати наявности своїх сил перед ворогом. Пізніше,. коли фронт покотиться далі і командування УПА зорієнтується в ситуації, тоді прийдуть накази і розпорядження, що далі роботи. Передбачалося вести боротьбу з совєтами так само, як і з німцями. Армії не зачіпати, лише нищити НК.ВД і партійних.
Тепер було наказано вести серед населення пропаганду за те, щоб наші люди не йшли в совєтську адміністрацію. Хто осмілиться нарушити зарядження, розстрілювати, як провокатора і зрадника; словом, не дати можливости совєтам зорганізувати адміністрацію. Населення також увесь свій дорібок, як харчі, збіжжя і одежу мало закопати в землю, в криївки. Голод мав також бути одним із чинників. боротьби з совєтами. Селяни й так, уже за німців, закопали все в землю і кожна хата мала викопані криївки, а деякі поробили підземні ходи із своїх хат, щоб мати вихід в разі нападу німців. Отже, в зв'язку з тим зарядженням люди стали кротами і рили землю. На випадок совєтської облави в селі, люди мали тікати в ліс. Окрему увагу зверталося на знищення непевного елементу серед населення, який міг би в майбутньому наповнити ряди сексотів.
На питання Верещаки, чи ми хочемо вертатися до групи Південь, чи залишитися тут і відразу братися до роботи, я і Крук висловилися за те, щоб повертатися на рідні нам терени. Верещака був дуже незадоволений з нашого вибору, але залишити нас не міг.
Згідно з зарядженням провести чистку в відділах, .я звільнив з двох сотень двадцять п'ять хлопців. Передусім я керувався тим, що найкраще пережити фронт у своїй місцевості, тому звільнив тих, що вступили до мого відділу тут, на місці і тих, із східніх земель України. Ситуацію _ до совєтської діисности, я з'ясував на збірці сотень, а пізніше говорив окремо з тими, що залишилися. Я вважав, що все виконав згідно з зарядженням, але пізніше вийшла з цього «історія».