![]() |
![]() |
словник | перекладачка | факти | тексти | програми | ![]() |
![]() |
щодо | посилання | новини | гостьова книга | пошук | ||
початок ![]() ![]() ![]() ![]()
|
СУЧАСНИЙ ПІДРУЧНИК - ШЛЯХИ І ПОШУКИЕ.М. Левченко Поставимо просте питання. Яким повинен бути підручник для вищої школи? У першому наближенні відповідь здається простою: він повинен бути сучасним. У першу чергу в ньому необхідно відбити устояні дані, що описані доступною науково-популярною мовою. Він повинен задовольняти запити широкої аудиторії і містити фабулу. Його повинні читати і вивчати з великим зацікавленням. Поряд із цим необхідно виконати основне правило: мінімум обсягу, але максимум інформації. Деяку відповідь на просте питання можна знайти в методичних порадах [1], але в сучасних умовах цього недостатньо. Яким нетрадиційним шляхом необхідно піти, щоб задовольнити поставлені вимоги? З подібним завданням зіткнувся автор при читанні курсу «Основи сугестопедії». Лекції, що читаються студентам, стали базою для новаторського пошуку. Створення ж методичного посібника або підручника, що відповідає поставленій меті, залишається все ще актуальним. Обговорення цього питання здається доречним і своєчасним. Нижче наведені міркування, запропоновані для розгляду. Стислий методичний посібник з основ сугестопедії - це цикл лекцій для студентів V курсу педагогічного факультету СДПІ за фахом «Дошкільна педагогіка і психологія. Практична психологія в системі освіти». Впровадження цієї дисципліни в програму навчання було продиктовано якісними змінами в суспільстві і системі освіти України. Раніше в педагогічних вузах країни не передбачався даний предмет. Цілком можливо, що найближчим часом ця дисципліна розширить свою сферу впливу. Цей почин закладає початок принципово нової системи підготовки педагогічних кадрів. Справжнє покликання педагога полягає в тому, щоб знайти підхід до кожного індивідуума, спрямувавши його на шлях для досягнення оптимальних результатів, виходячи з його цілей, здібностей та інше; з огляду на те, що він відповідальний за тих, кого навчає. Вчитель пов’язаний із тонкою людською психікою, а якщо педагогу доручають людські душі, то гоїти їх зобов’язані не тільки психіатр або священик, але й учитель. Одним із великих учителів людства був Ісус Христос, що не тільки зціляв, але й учив. Моральні основи Його вчення заклали глибокий фундамент для духовного відродження, але, на жаль, цю спадщину сучасне людство не може оцінити повною мірою. Очевидно, для людей настав час переосмислення накопичених даних, щоб узяти на озброєння ті з них, що витримали випробування часом. Курс лекцій «Основи сугестопедії» уперше пройшов апробацію на «студентах-фахівцях», що до вступу в СДПІ вже мали дипломи про закінчення педагогічного училища. Це був важкий шлях, але неминучий етап для будь-якого починання. Метод навіювання - як вид мистецтва - широко використовується в психіатричній практиці і практичній психології. Активне впровадження його в педагогіку тільки починається, хоча застосування педагогічної сугестії як методу виховання було почато професором А.Г. Ковальовим. Цей засіб у практичній роботі використовував А.С. Макаренко без нагадування про сам метод. Відсутність літератури з педагогічної сугестопедії та важкодоступність основних джерел інформації із суміжних напрямків спонукало автора частково ліквідувати цю прогалину і підготувати цикл лекцій у вигляді методичного посібника. Основна мета даної роботи - показати, у якому напрямку були пошуки і до якого методичного досягнення вони дійшли. З філологічного боку термін «сугестопедія» не дуже вдалий. Дослівний переклад «навіювання + навчання» можна розуміти як різноманітне тлумачення: відбувається навчання шляхом навіювання чи сугестія впливає на навчання - важко сказати! Іншими словами, чи є навіювання первинним елементом і головним у процесі навчання, чи в процесі самого навчання воно займає важливу, але другорядну позицію. Швидше за все це наука, що використовує засоби навіювання для ефективного навчання і перевиховання. Саме в такому аспекті варто розуміти цю дисципліну. Не бажаючи використовувати будь-яке інше слово і приймаючи «нав’язану згори» термінологію, автор звертає увагу на згаданий вище зміст, що надалі буде розширений і пояснений. Структура викладу матеріалу єдина: назва теми, розглянуті розділи (план) і список літератури з даної теми. Курсивом виділена більш доступна література. Усі ці джерела інформації потребують обов’язкової обробки. Основна ж література служить додатковим матеріалом. Такий поділ є суто умовним. Як правило, додаткова література надрукована звичайним шрифтом. Вона найбільш важлива за своєю інформаційною значущістю. Зберігаючи, звичайно, сформований традиційний підхід у методичних підручниках і не бажаючи вигадувати що-небудь нове, даються дві рубрики літератури: основна і додаткова. Всі джерела розташовані за абеткою. Це також данина традиції. З погляду новизни і глибини викладу теми більш важливо знати: коли була виражена та або інша думка і тільки після цього - ким? Адже багато справжніх авторів залишаються нам невідомими, хоча їх спадщина не втрачає актуальності і через тисячі років. Після списку літератури подано ключові слова. Вони набрані за абеткою заголовними буквами. Макет подано нижче на прикладі теми 6. Тема 6. Робота мозку і модульні програми 6.1 Робота мозку і слово. 6.2 Модуль і модульні програми. 6.3 Влади слів - це влади модулів. 6.4 Органи почуттів і слова. 6.5 Таємнича система Акаши. Що це таке? 6.6 Сила слова в дії. Додаток до розділу 6.3. Це цікаво. Глосарій термінів. Література: 1. Бессер-Зигмунд К. Магические слова: Пособие по психологической самозащите. СПб.- ПИТЕР Пресс, 1997.- 213 с. 2. Кут Хуми, Джавал Кхул. Аура человека. Пер. с англ. Е. А. Волкова. М.: Изд. СЕН ЖЕРМЕН, 1998.- 184 с. 3. Твердохлебов А. В. Клич Феникса. Росийской солнечной птицы. Книга издана на средства автора, 1997. - 444 с. 4. Шри Ауробиндо. Беседи с Павитрой. К.: Изд. « Преса України», 1992 .- 154 с.
Ключові слова: АКАША, АНГЕЛ - ЛІТОПИСЕЦЬ, АНТАХКАРАНА, АУРА, МОДУЛІ, МОДУЛЬНІ ПРОГРАМИ, НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ, СЕМАНТИКА, ТІЛЕСНИЙ ЕЛЕМЕНТАЛ.
Ключові слова можуть містити як цілі блокові поняття, так і окремі терміни, що використовуються при викладі конкретної теми. За ключовими словами легко орієнтуватися і контролювати себе на етапі підготовки. Сучасний рівень розвитку комп’ютерного зв'язку дозволяє одержувати додаткову інформацію, використовуючи Інтернет. Відповідно до стандарту всі наукові звіти і статті в поважних міжнародних виданнях завжди супроводжуються резюме і ключовими словами. Розділ кожної теми починається, щонайменше, з одного епіграфа. Вони підібрані таким чином, що відбивають не тільки основний зміст теми, але й активують підсвідомість читача, незалежно від попередньої настанови. До згаданої вище теми 6 додано один епіграф. Сила молитви в слові, а слово - це суть таємного змісту. Це найбільш важка і відповідальна частина методичного підходу. В окремих випадках епіграф випереджає навіть підрозділ теми. Іноді ж з’являється необхідність додати цілу серію подібних виразів. Прикладом можуть бути епіграфи до теми 18 «Гіпноз і навіювання».
«... феномен, що названо гіпнотизмом, коли він цілком буде зрозумілим, стане одним з найважливіших інструментів для вивчення нормального сну, нормального стану пильнування і постійної взаємодії нормальних, невротичних і психічних процесів». (Кюбі, 1961 р.) Гіпноз - мистецтво керування станом свідомості в особливій стадії,що наближує його до сну. (Л.Е.Н.) Гіпноз - «не що інше, як штучно викликаний нормальний сон». (Бехтерєв В.М.) Гіпноз - одна з форм вираження сугестії. (Бернштейн І.) Гіпноз являє собою особливий стан свідомості, що передбачає зміну психофізіологічної реактивності організму. (Шерток Л.) Гіпноз - «четвертий стан організму» . (Шерток Л.) Головна мета епіграфа спрямувати увагу читача на сутній розділ теми. Дуже добре, коли епіграфи пов'язані з ключовими словами. Таким чином, можна передбачити, що матеріал може бути корисним не тільки студентам, але й більш широкій аудиторії, яка цікавиться питаннями навіювання і його практичним використанням не тільки в педагогічній діяльності, а й у різноманітних взаємовідносинах. Компактність і ємність - єдині критерії, покладені в основу даного посібника. Описовий бік і приклади - це лише фон для вираження в адаптованому вигляді тих термінів і понять, коли вони становлять фундамент викладу. Після основного лекційного курсу дається рубрика - «Це цікаво». Вона надрукована жирним курсивом і являє собою додатковий матеріал, запозичений з різноманітних джерел. Автор сподівається, що ця рубрика справді відповідає назві і є такою для допитливого розуму. А ні, то її можна без шкоди вилучити. До теми 18 у цьому розділі дано два фрагменти. Це цікаво 1. Термін «уявне навіювання» був введений в обіг французьким фізіологом Шарлем Ріше в 1884 р., а в 1886 р. був запропонований термін «телепатія». Ці слова частіше виступають як синоніми. Уявне створення будь-якої думки - це за своєю суттю уже є навіювання. Всі ми використовуємо цей процес, але не усвідомлюємо подібного феномена. Ефективність уявної сугестії залежить від багатьох чинників, але насамперед від уміння яскраво і соковито (у барвах і фарбах) створити уяву. 2. Дійову силу слова, силу сугестії люди знають і використовують здавна. Наведемо приклад зцілення отцем І. Кронштадським, коли жінка-крикуха потрапила до церкви. «Почувши її дикий лемент, подався уперед і насторожився… - Як звати? - суворо запитав він. І жінка завила як пес. - Відкрий очі! - наказав Іван. - Пустіть! - застогнала хвора, почавши вириватися з рук. Але тут і сталося щось дивовижне. Отець Іван, розмахнувшись, ударив хвору в чоло причащальною ложкою і крикнув: - Відкрий очі! Охнувши, жінка від несподіванки спрямувала на святого отця зіниці, розширені від жаху. Тоді Іван, пильно дивлячись хворій в очі, чітко і твердо сказав: - Ім’ям добродія нашого Ісуса Христа ... вийди з неї... бісе! Тричі повторивши це заклинання, Іван після кожного разу хрестоподібно дув в обличчя збентеженої крикухи. Вона ослабла і, вислизнувши з рук проводжаючих, упала на підлогу… Святий отець, звертаючись до тих , що зібралися в церкві, голосно вимовив: - Йдіть з миром … Вона здорова! » (А. Р. Довженко «Возвращаю вас к жизни». - К., 986. - С. 113 -114). У виняткових випадках, коли розділи теми насичені або матеріал важкодоступний для сприйняття, варто звертатися до «Додатку». Він містить опорні конспекти, таблиці, графіки, рисунки, моделі або включає розшифровування використаних абревіатур основного матеріалу. Заключна частина містить невеличкий розділ - «Глосарій термінів». Там дано пояснення термінів як основного, так і додаткового змісту. Іноді до термінів можуть бути включені цілі блокові поняття як суто наукового, так і філософського спрямування або змісту. Ілюстрацією може бути глосарій до теми 1 «Предмет і метод сугестопедії». Глосарій термінів. 1. Абсолют - < лат. absolutus> - Вічна і безкінечна духовна першооснова Всесвіту (Абсолютний дух, Абсолютне Я). Термін, який широко використовується в ідеалістичній і езотеричній філософії. 2. Ареал - місце перебування і поширення представників рослинного і тваринного світу. 3. Іманентний - <лат. immaneus (immanentis)> - властивий. Термін, який позначає внутрішню якість, властиву певному явищу, процесу, предмету, що виникає з його природи. [Іманентна філософія підтверджує, що буття є внутрішнім змістом свідомості. Вона заперечує існування об'єктивного світу поза свідомістю. ] 4. Індивід - людина як одиничний представник певного цілісного співтовариства (біологічного або соціального). 5. Індивідуум - < лат. individuum> - неподільний, неподільне. Окрема жива істота, особа, окрема людина. Індивідуум = індивід. Часто сприймаються як дуже близькі синоніми. 6. Особистість - особа як її соціальний і психологічний образ. Особистість проявляється з виникненням свідомості й особливо самосвідомості. Особистість несе риси, які характеризують індивідуума, але особистість не є індивідуальність. Особистість - це самостійний елемент приватної групи або множинності (наприклад біол. виду). [Особистість - це єдність, яка утворює органічну множинність з іншими їй подібними. Засвоївши це, можна глобально скласти, що: Осообистість - це єдність, яка еволюціонує. Особистість - це центр особливої феноменальної форми. Іншими словами, особистість - феноменальне вираження ноуменальної самобутності. У кристалах проявляється тільки особистість виду. У рослинах особистість належить кожній особині, але проявляється у зародковому стані. У тваринному світі вона проявляється повніше. Людина як взята окремо особа вже є особистість, але кожний індивід по-різному проявляє ці якості. Термін «особистість» має як наукове, так і буденне життєве трактування. 7. Сугестопедія - пояснення терміна дано у вступі. Співзвучність другої частини припускає й інше трактування. <лат. suggestio> - навіювання. < грец. paides> - діти; < грец. paidos> - дитя. Дослівно: навіювання дітям. 8. Трансцендентний - < лат. transcendeus > - важливий термін філософії, який характеризує все те, що виходить за межі чуттєвого досвіду пізнання світу. В ідеалістичній філософії все, що недоступне пізнанню і перебуває за межами будь-якого досвіду. Несе відтінок «потойбічний». Іншими словами, це все те, що недоступне навіть теоретичному пізнанню і є предметом віри (напр., Бог, Святий Дух, безсмертя, потойбічний світ, пекло, Царство Небесне й ін.). Трансцендентне число в математиці - це таке число, що не задовольняє ніяке алгебраїчне рівняння з цілими коефіцієнтами. 9. Езотеричний - <грец. esotericos> - внутрішній, прихований. Таємний, прихований, призначений для посвячених. Езотерична філософія = таємна філософія або прихована філософія, призначена для підготовлених слухачів. Більш детальне пояснення в наступних темах. 10. Ентелехія - <грец. entelecheia> - Досягнення мети нематеріальним діяльним началом. Нематеріальне діяльне начало визначає розвиток матерії. Цей телеологічний термін широко використовується в езотеричній філософії й у біології. В останньому випадку він спрямовує розвиток організмів. Часто це поняття не вписується в наукове розуміння законів розвитку в біології. Проте це зайвий раз підтверджує відносність наукових знань. Прихильники віталізму в біології під нематеріальним началом розуміють «життєву силу», «дух», певні феномени «тонкої душі» і т.п. Стає зрозумілим, що вдосконалення посібника подібного роду - справа майбутнього. Досконалість немає меж. Викладач, який взяв за основу цю розробку, може виправити всі ті недоліки, що виникли свідомо або несвідомо при викладі форми. Звичайному студенту матеріал може видатися новим і невідомим. Для подолання психологічної непідготовленості слухачів до сприйняття принципово нової інформації вищого рівня необхідні роз’яснення. Після попередньої адаптації цей курс стане пізнаваним для будь-якої людини, що турбується не тільки про своє здоров’я, але насамперед про добробут своїх рідних і близьких. Людина, яка прагне створювати нормальні стосунки з оточуючими її людьми в сім’ї, побуті, на виробництві й іншій широкій сфері міжособистістих відносин, повинна насамперед усвідомити, що вона інформаційно-енергетична система, яка саморозвивається і спроможна на біологічне відтворення. У цьому й полягає обґрунтування важливості цього предмета. Проте не варто поспішати змінити все і всіх навколо себе. Насамперед сугестопедію потрібно вивчати для себе, щоб саморозвиватися. Ці зусилля приведуть до поліпшення спілкування і порозуміння, до досконалості обміну інформаційно-енергетичними струмами для взаємного збагачення, а також для корекції поводження і зняття негативних програм, щоб, у кінцевому підсумку, самовдосконалюватися. Навіювання - це не мета, до якої прагне людина, простуючи у власному житті. Сугестія - це спосіб зміни себе і собі подібних. Людина є об’єктом і предметом вивчення. І тільки на другому етапі, коли індивід відчує, що він особистість, що все-таки саморозвивається, має моральне право виховувати і перевиховувати тих, чия свідомість ще недостатньо розвинена. Вдало написаний підручник може бути також запорукою успіху у цьому напрямку. Література:1. Буга П.Г. Создание учебных книг для вузов. 2-е изд.- М.: Изд-во МГУ, 1990.- 78 с. |
![]() |
|
||||
© 2000-2003, Київ, Соломко Валентин -- ідея та наповнення, графічне опрацювання -- проєкт дизайн, змiнено -- 22.05.2003 17:53:39 |