4) багатофункціональність (використання у всіх сферах комунікації);
5) наявність усної і писемної форм. Основною її ознакою є наявність
норм, тобто історично усталених і соціально закріплених правил,
обов’язкових для всіх носіїв літературної мови незалежно від со-
ціальної, професійної, територіальної належності. Отже, літературна
мова — це внормована (або кодифікована) мова суспільного спілку-
вання.
Норми охоплюють усі рівні мови. Лексичні норми визначають
можливості використання слів відповідно до значення та його від-
тінків, а також правила сполучуваності слів у реченні. Граматичні
норми (морфологічні й синтаксичні) встановлюють літературні фор-
ми слів і правила побудови синтаксичних конструкцій — слово-
сполучень і речень. Стилістичні норми визначають доцільність
використання мовних одиниць різних рівнів у конкретній ситуації
мовлення, у тому чи тому функціональному стилі. Орфоепічні норми
регулюють правильність наголошування слів і вимови голосних і
приголосних звуків. Орфографічні норми визначають правила напи-
сання слів. Пунктуаційні норми фіксують систему правил уживання
розділових знаків — коми, тире, лапок, двокрапки тощо.
Мовні норми можуть відрізнятися сферою застосування. Наприк-
лад, орфографічні й пунктуаційні норми стосуються лише писемної
мови, а орфоепічні — реалізуються тільки в усній. Пишучи, ми не
виголошуємо слова, а розмовляючи, не ставимо розділових знаків і
не припускаємося помилок у написанні слів. Частина норм є акту-
альною як для писемної, так і для усної мови; такими є норми, що
стосуються лексичного складу і граматичної будови: за будь-яких
умов спілкування необхідно вживати слово відповідно до його зна-
чення або утворювати форму чи будувати речення згідно з грама-
тичними правилами.
Усе, що не відповідає нормі, належить до ненормативної мови.
Саме унормованістю літературна мова протистоїть іншим формам
національної мови (діалектам, жаргонам, просторіччю), які станов-
лять усну некодифіковану сферу загальнонаціональної комуніка-
ції — народнорозмовну мову.
Норми є необхідною умовою існування літературної мови, її по-
вноцінного функціонування в суспільстві. Вони забезпечують ста-
більність, уніфікованість, наступність у розвитку мови та її зрозу-
мілість для різних поколінь українців. Без обов’язковості норм не-
можливе здійснення ефективної комунікації.
10