Норми складаються поступово. Із часом вони можуть змінюва-
тись, утрачати силу. Прикладом зміни норми є утвердження конст-
рукції в Україні на місці колишньої на Україні. Така зміна пояснюєть-
ся зміною сутності поняття Україна (назва самостійної держави).
Конструкція з прийменником в формує додаткові нюанси значення:
“у самостійній”, “у суверенній” (державі).
Іноді у мові співіснує кілька норм. Сучасна українська літератур-
на мова має значну кількість варіантів на різних рівнях, наприклад, на
фонетичному (завжди, тисячі′, помилка, роки, нашвидку ру ч, бажа -
′
′
′
′ ′
′ ′
′ ′
′ ′
′ ′
ний, жало), орфографічному (келех і келих, баклажка і боклажка),
морфологічному (подарунок сину — подарунок синові, зі стола — зі
столу, дверми — дверима, у рову — у рові, сильна дрож — сильний
дрож, застряв — застрянув, у синьому пальті — у синім пальті,
п’ятьма — п’ятьома, у тому будинку — у тім будинку), синтаксич-
ному (перекладати українською мовою — перекладати на українську
мову, прибути з села Мирне — прибути з села Мирного).
Нормативні варіанти вимови, написання, форм слів, конструкцій
тощо потрібно відрізняти від порушень норм, що кваліфікуються як
мовні помилки.
Українська літературна мова має дві форми вираження — писем-
ну і усну. У сукупності основних мовних засобів (у лексиці, фонетиці,
граматиці) усна й писемна мова майже не відрізняються, але їм влас-
тиві й специфічні ознаки. Основна відмінність полягає у тому, що
усна мова розрахована на слухове сприйняття, найчастіше скороми-
нуче, неповторюване, а писемна мова розрахована на зорове сприй-
няття, яке може відтворюватись без змін скільки завгодно разів і до-
пускає повільний аналіз.
Писемна мова пов’язана з попереднім обдумуванням, для неї ха-
рактерний свідомий добір фактів та їх мовне оформлення. Усна мова
звичайно є імпровізованою, чітко індивідуалізованою, емоційною й
експресивною.
Писемна літературна мова відрізняється точнішим слововживан-
ням, більшою кількістю абстрактної та термінологічної лексики,
широким використанням складних конструкцій, відокремлених зво-
ротів, вставних речень.
В усній формі літературної мови часто поєднуються різностиль-
ові елементи (книжно-писемні звороти, просторічні слова, діалектиз-
ми, жаргонізми тощо). Для усної мови типовим є вживання простих
синтаксичних конструкцій.
11