Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову
повинна кожна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про
мову називається кодифікацією мови.
Кодифікація, пояснює словник, означає упорядкування, приве-
дення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У
мові кодифікація — також уніфікація, упорядкування, відкидання
всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збага-
чує.
Засобами кодифікації мови є словники, довідники з мови, підруч-
ники для середньої та вищої школи, наукові лінгвістичні досліджен-
ня, що встановлюють норму, твори (художні, наукові, публіцистич-
ні), взірці мовлення людей, які досконало володіють українською
мовою і мають високий соціокультурний авторитет, — талановитих
письменників, учених, журналістів, артистів, дикторів. Кодифікато-
ром, тобто оберігачем літературної мови, виступає вчений-мовозна-
вець, письменник, журналіст, політик, диктор радіо і телебачення,
артист, учитель, викладач вузу, редактор, коректор і будь-хто з нас.
Кожний мовець, який володіє літературною мовою, є прикладом для
інших. Але необхідно розуміти, що до деяких зразків хочеться на-
близитися, а від інших — відійти. Свідомий громадянин України
відповідає за долю української літературної мови, і цей обов’язок на-
самперед виявляється в роботі над удосконаленням особистої куль-
тури мови.
Словосполучення “культура мови” (синонім — мовна культура)
уживається в кількох значеннях. По-перше, це розділ мовознавства,
який досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з ме-
тою її вдосконалення. По-друге, це володіння нормами усної та пи-
семної літературної мови (правилами вимови, наголосу, слововжи-
вання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати ви-
ражальні засоби мови в різних умовах спілкування відповідно до
його цілей і змісту.
Предметом культури мови як галузі лінгвістичного знання є су-
купність і система комунікативних якостей мови, до яких належать
правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство,
доречність. Розглянемо ці якості докладніше.
Правильність мовлення — це дотримання літературних норм, які
сприймаються мовцями як “ідеал” чи прийнятий зразок. Правиль-
ність вважається основною комунікативною якістю мови. І в усній, і
в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних
12