мо, — Щоб вам докладно показать, І хто ми є, і що ми (Воскр., З пер-
цем!, 1957, 126).
Рубін, а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різ-
новид корунду. Прозорі кристали корунду, забарвлені в червоний або
синій колір, являють собою дорогоцінне каміння — рубіни і сапфіри
(Заг. хімія, 1955, 566); На дні казана лежало дороге намисто: один ра-
зок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., ІІІ,
1956, 293); Два рубіни блиснули в її вухах, наче дві краплі замерзлого
грецького вина (Ільч., Козацьк. Роду.., 1958, 356); *У порівн. На кож-
ному деревці густо звисали темно-червоні, мов рубіни, вишні (Шиян,
Баланда, 1957, 143).
Найвідомішими українськими енциклопедичними джерелами є
“Українська радянська енциклопедія” (у 12 т. — К., 1977–1985), “Ук-
раїнський радянський енциклопедичний словник” (у 3 т. — К., 1986–
1987), “Українська літературна енциклопедія”. Наведемо кілька ста-
тей “Української радянської енциклопедії”:
′
Боян — славетний давньоруський співець-дружинник XI–XII ст.
Складав пісні, де славив подвиги руських князів і воїнів. Уперше Б.
згадано в “Слові о полку Ігоревім”. Про Б. йдеться в одному з на-
писів XII ст., що зберігся в Софійському соборі в Києві. Образ Б. від-
творено в худож. л-рі й мистецтві (О. Пушкін, І. Франко, М. Риль-
ський, В. Васнецов та ін.).
′
Гема — (від лат. gemma — дорогоцінний камінь, печатка) — не-
великий різьблений камінь з рельєфним, опуклим (див. Камея) або
врізаним вглиб (див. Інталія) зображенням. Г. відомі з глибокої дав-
нини як печатки, прикраси. Їх вирізьблювали вручну або на вер-
статі.
′
Гелон — давнє місто в лісостеповій частині Східної Європи. За
Геродотом, місто було “дерев’яним” і його оточувала дерев’яна
стіна. Питання про місце розташування Г. досі не розв’язане. Деякі
дослідники вважають залишками Г. Більське городище.
Серед філологічних словників виділяють словники дво- та бага-
томовні (перекладні) і словники одномовні. Філологічні одномовні
словники пояснюють українську лексику під певним кутом зору. До
одномовних словників належать: 1) тлумачні; 2) іншомовних слів;
3) орфоепічні; 4) орфографічні; 5) міжслівних зв’язків (синонімічні,
антонімічні, омонімічні, паронімічні); 6) фразеологічні; 7) терміно-
логічні; 8) словники мовних труднощів.
17