посереднє спілкування, для публіцистичного — політичний вплив,
для наукового — обмін науковою інформацією, для офіційно-діло-
вого — повідомлення фактів державного чи приватного значення,
для художнього стилю — створення художніх образів.
Кожен із функціональних стилів має свої особливості в лексиці,
фонетиці, фразеології, морфології, синтаксисі, у використанні емо-
ційно-оцінних та експресивних засобів, однак у будь-якому стилі
переважають загальномовні, чи міжстильові, норми — орфоепічні,
орфографічні, лексичні, граматичні. Розглянемо найважливіші особ-
ливості кожного зі стилів. Центральне місце у всіх мовах належить
розмовному стилеві, що вважається “нейтральним” різновидом літе-
ратурної мови, на тлі якого виявляються особливості інших функ-
ціональних стилів.
Розмовний стиль застосовується в широкому повсякденному не-
спеціальному спілкуванні, у таких мовних ситуаціях, в яких відсутнє
попереднє обдумування висловлювання, спеціальний добір мовних
засобів. Цей стиль характеризується невимушеністю, особливим
емоційним забарвленням, виразністю.
У розмовному стилі широко вживається розмовна лексика і фра-
зеологія, часто з яскравим емоційним забарвленням, просторічна
лексика (завучка, директорша, стипуха, класно, запаритись (“втоми-
тись”), рубати (“їсти”). Синтаксичними особливостями розмовного
стилю є вживання неповних речень, слів-речень, звертань, вставних
слів, зворотний порядок слів.
Як зразок розмовного стилю наведемо фрагмент з оповідання
Є. Гуцала “Проводи”:
Ярина Васюхно, туманіючи зором та раз у раз прикусуючи губи, роз-
казує:
— Ото нагостювалася в сестри, ото нагостювалася! Й треба ж було
повіятися до неї та ще й дітей узяти. А як могла не повіятися, коли в
кожному листі пише: приїдь і приїдь, не бачилися давно, чомусь незду-
жається. Справді, очуняла трохи Килина, як ми явилися…Ой, Лебедин
отой! Що там коїлося… Скільки там перемучилася, поки білети взяла. А
люди, люди! Поїзд прийшов, ну моя мала Олька й скочила в тамбур. Тоді я
до Ілька, що стеріг коша на вокзалі. Впхнула коша, сама влізла, поїзд ру-
шив, а Ілько й зостався. Хотіла на ходу з вагона вискочити, а як вискочиш,
коли людиська кругом, і ти — як у могилі. То вже на якійсь станції видря-
палася з вагона, поки добралася до Лебедина — час минув, нема дитини.
Бігаю по станції, кричу, нема Ілька. Весь Лебедин оббігала — нема. Знов
до сестри поїхала в село, може, там, думаю, а його нема. Пішла по селах,
23