Публіцистичний стиль використовується для агітації та пропа-
ганди. Це стиль суспільно-політичної літератури, газет, журналів,
виступів на зборах тощо.
Публіцистичний стиль характеризується використанням суспіль-
но-політичної лексики і фразеології, різних термінів (наукових, по-
літичних, спортивних і т. ін.). Цьому стилю притаманне вживання
зображувально-виражальних засобів (епітетів, порівнянь, метафор
тощо). Синтаксис публіцистичного стилю відзначається викорис-
танням спонукальних і окличних речень, риторичних питань, звер-
тань, зворотного порядку слів.
Яскравим зразком публіцистичного стилю є надрукована у газеті
“Літературна Україна” стаття В. Плюща “Чорнобильську атомну
закрито. А проблеми?..”, фрагмент з якої наводимо нижче:
Отже, Чорнобильську атомну, яка після вибуху в квітні 1986 року
забрала життя, за деякими підрахунками, не менше 30 тисяч наших
співвітчизників, закрито. А проблеми?.. Хто “позакриває”, чи то пак, по-
розв’язує проблеми, породжені нею? Та ні, дарма так захлинався жур-
наліст в ефірі, полишаючи їх у цьому столітті, вони перейдуть з нами й у
ХХІ… Адже ніхто не знає, скільки років чи століть залишатиметься
страшною пусткою колись один з наймальовничіших куточків не тільки
Полісся, а й усієї України — сплюндрований, заражений, перетворений на
слово із залізним чи тюремним присмаком “зона”. Та й чи відродиться ко-
лись узагалі…
Природа, під’юджена підступними радіонуклідами, буйно пішла в ріст,
ламаючи холодний бетон міста-привида Прип’яті, а його щасливих моло-
дих мешканців розкидало по світах, і годі вже довідатися, де вони, що з
ними, як склалася їхня доля… Як нині почуваються прип’ятські дітлахи,
котрі того недільного страшного ранку в квітні 1986-го купалися у пов-
новодній річці, ганяли м’яча на піску, підігрітому не весняним сонечком, а
язиками полум’я з оскаженілого реактора? Ще тримаються чи поневіря-
ються по безпорадних лікарнях разом з тисячами героїв-ліквідаторів, які
тихо конають від смертельних доз рукотворного опромінення?.. Адже
маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто
покалічила долі людей — заклала міну уповільненої дії під генетичний код
цілої нації…
Для них, для прип’ятців, тоді спішно, з величезною помпою будували
місто (звісно ж, красень!) Славутич, так і не з’ясувавши до пуття, чи
досить чисту місцину для нього вибрали. А потім з’ясувалося, що “посади-
ли” нове поселення на “цезієві плями”, та такі, що ні тобі ягідки в лісі не
спробувати, ні грибочка взяти… А тепер ось знову проблема: що буде із
Славутичем, який жив з 3-го реактора, нині, коли практично всі його меш-
канці залишаються без роботи? Не встигнувши розквітнути, занепаде?
25