6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляють-
ся дзвінко: вокзал [воґзал], молотьба [молод′ба].
′
′
7. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], а також звук [р] вимовля-
ються твердо майже в усіх випадках, зокрема послідовно в кінці сло-
ва або складу: осіб [ос′і′б], кров [кров], ], верф [верф], повір [пов′і′р], сек-
′
′
′
′
ретар [сеикреитар], серйозний [сеирйозний]. Напівпом’якшені вони пе-
ред [і]: біржа [б′і′ржа], пінта [п′і′нта], мінус [м′і′нус], ефір [еиф′і′р], гіркий
′
′
′
[г′іркий], в іншомовних словах: бюро [б′уро], Мюнхен [м′унхеин], пюре
′
[п′уре]) та у словах на зразок свято [св′ато] цвях [ц′в′ах], тьмяний
′
′
[т′м′аний].
′
8. Задньоязикові приголосні [г], [ґ], [к], [х], як правило, тверді: гиря
′
′
′
[ги р′а], геолог [геиолог], ґанок [ґанок], килим [килим], хиткість
′
′
[хитк′іс′т′]. Пом’якшуються вони тільки перед [і] та в деяких іншо-
′
′
′
мовних словах: кіоск [к′іоск], хірург [х′ірург], енергія [еинерг′ійа], кю-
′
вет [к′увет], гюйс [г′уйс].
9. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м’яко, за винятком
′
′
іншомовних слів: кінець [к’інец′], хлопець [хлопеиц′], палець [палеиц′],
′
′
′
продавець [продавец′], але: палац [палац], шприц [шприц].
′
10. Розрізняються приголосні — проривний ґ (ґудзик, ґанок, ґрунт,
ґрунтовний) і щілинний г (генеральний, голова, гнучкий).
11. В іншомовних словах звук [і] після іншого голосного обов’яз-
ково йотується: інтуїція [інтуйі′ц′ійа], мозаїка [мозайіка], руїна [руйі′-
′
на], Луїза [луйі′за].
12. В іншомовних словах буквосполученню іє завжди відповідає
′
′
звукосполучення [ійе]: гігієна [г’іг’ійена], клієнт [кл’ійент], дієта
′
′
[д’ійе та], пацієнт [пац’ійент]. Вживання у таких словах нейотовано-
го [е] є неправильним.
Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є
нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями
наголосу, як повсюдність і рухомість. Наголос в українській мові
визначається як повсюдний, оскільки він може припадати у слові на
′
будь-який склад (перший, другий, третій тощо), наприклад: поїзд,
′
′
′
′
′
маркетинг, феномен, консорціум, комерсант, співіснування, само-
′
вдосконалення. Така особливість, як рухомість, означає, що в формах
′
того самого слова наголос може бути різним, як-от: гараж — гара-
жа — у гаражі′; гопак — гопака; брати — беремо, берете. Іноді на-
′
′
′
′
′
′
віть та сама форма слова акцентується по-різному, наприклад фор-
ма називного відмінка множини деяких іменників (векселі′, але 2 век-
′
селі, лікарі′ але 4 лі′карі), форми родового й орудного відмінка
31