СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ЛЕКСИЧНИХ ЗАСОБІВ МОВИ
§ 6. СЛОВО І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ
Слово — розум, думка, чуття,
які без нього не мали б ні значення,
ні означення. Маємо дорожити ним,
тримати його в чистоті, оберігати.
М. Олійник
Слово — це найважливіша структурно-семантична одиниця
мови, що являє собою єдність звукового чи графічного знака і зна-
чення. Із слів складаються речення — основний засіб вираження
думки. Усі слова, що вживаються в якійсь мові, становлять її лекси-
ку (від грецьк. lexis — слово), або словниковий склад.
Найважливіша функція слів — називна. Слова можуть називати
предмети, явища, ознаки, дії і стан тощо. Співвіднесеність слова з
певним поняттям, явищем дійсності називається лексичним значен-
ням слова. Наприклад, слово росинка є назвою поняття “крапля
води”, слово пресумний означає “дуже сумний”, лексичне значення
слова роз’яснювати словник визначає як “робити що-небудь ясним,
зрозумілим; пояснювати”.
За характером співвіднесеності з дійсністю слова поділяються на
повнозначні й службові. Усі повнозначні слова — іменники, прик-
метники, займенники, числівники, дієслова, прислівники — мають
лексичне значення, доповнене граматичним. На відміну від інших
повнозначних слів займенники не називають, а вказують на значен-
ня, що даються в інших словах. Смисловою специфікою займенників
є загальність, абстрактність. Значення займенників залежить від зна-
чення того слова, на яке вони вказують чи замість якого вони вжи-
ваються. Отже, у висловлюванні будь-який займенник (наприклад,
він, дехто, хто-небудь, ніхто, всі ) набуває цілком конкретного
змісту.
Службові слова — прийменники, сполучники, частки — позбав-
лені предметної відповідності, не називають предметів, явищ, ознак
тощо, наприклад: на, від, за, проти, і, а також, мов, але, щоб, не, ні,
б, нехай. Вони вказують на залежність між повнозначними словами і
36