англ. happy end (щасливий кінець), okay чи о’кей (все гаразд, добре),
high life (високе життя); фр. adieu! (прощавайте!), bonjour! (добри-
день!), merci або мерсі (дякую!); італ. finita la comedia (виставу закін-
чено), evviva! (хай живе!).
Межі вживання іншомовних слів є дуже важливим питанням
культури мовлення. Неодноразово проблема запозичення слів става-
ла предметом наукових дискусій, на яких обговорювалося питання,
чи загрожують українській мові іншомовні слова, чи необхідно об-
межувати потік запозичень тощо.
За підрахунками фахівців, кількість іншомовних слів у складі ук-
раїнської лексики не перевищує 10 %. Це означає, що твердження
про засилля запозичених слів в українській мові є перебільшенням.
Така частка запозичень не може становити загрози самобутності
мови.
Наведемо міркування видатного українського поета та перекла-
дача М. Рильського. У його статті “Про іноземні слова” читаємо:
«Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому,
сказав: “Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очоли-
ла така одіозна постать, як ви”. Його спокусило, очевидно, “пишне”
звучання іноземного слова “одіозний”, яке в його уяві асоціювалося,
мабуть, із “грандіозний”, чи що. Коли тому науковцеві пояснено
було, що термін латинського походження одіозний означає ненавис-
ний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів.
Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз не-
правильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий
багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом,
проти якого треба боротись і боротись».
Із сказаного, певна річ, в жодному разі не випливає, ніби слід си-
ломіць, штучно викорінювати з мови усталені інтернаціональні тер-
міни (наукові й технічні), а також слова іншомовного походження,
що міцно й широко увійшли у народний вжиток. Чи потрібно відна-
ходити українські замінники таким лексичним одиницям, як кардіо-
лог, терапевт, футбол, теніс, історія, філософія, республіка, демок-
ратія, театр, політика, парламент, кабінет, джинси тощо? Звичай-
но ж, ні. Не треба пояснювати, чому не дістала підтримки у фахівців
(і мовознавців, і медиків) спроба авторів одного із словників очисти-
ти українську медичну термінологію від іншомовних слів (пропону-
валося, наприклад, здійснити такі заміни: очник — замість окуліст,
повитуха, баба-пупорізка — замість акушерка, дрібноживцезна-
48