му стилях тавтологія може використовуватися як стилістичний
прийом, який підсилює виразність та експресивність мови, створює
комічний ефект: Які слова страхітливі — дволикість, дворушництво,
двозначність, двоєдушність! Двомовність — як роздвоєне жало. Віки
духовної руйнації. Змія вжалила серце нації (Л. Костенко); <<...>> Я
знову мушу іти до Чоломбитька і, даруйте, за тавтологію, бити
йому чолом (В. Шкляр); П’ятий поверх, коло самої опери, найцент-
ральніший центр, три метри до Дерибасівської, п’ятнадцять метрів
до Дюка Рішельє, до Стамбула подати рукою, Париж видно прямо з
вікна кухні (П. Загребельний); Карналь мав би вже давно переконати-
ся, що належить до людей, яким щастить і в найтяжчих нещастях
(там само). Тавтологічні сполучення можуть надавати висловлюван-
ню афористичності: Немає нічого страшнішого за необмежену владу
в руках обмеженої людини (В. Симоненко); Мій батько був проста
людина, але не простак (В. Шевчук); Нікого не можна навчити тво-
рити, але всіх без винятку треба вчити шанувати творчість (Є. Ко-
ноненко); Чи людством бути люди ще спроможні? (Л. Костенко); Ми
спадкоємці спадків розграбованих (там само); Дозиметром не вимі-
ряєш дози тотального спустошення душі (там само); Нема прозрінь в
тумані підозрінь (там само). Отже, необхідно відрізняти тавтологію,
спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не
можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною
настановою.
Поширеною вадою мови є повторення слова (у тій самій чи різ-
них формах), як-от: Я навчаюся в середній школі № 11. Мені подоба-
ються у нашій школі гарні кабінети, прекрасний спортзал і вчителі,
одним словом, усе. У школі працює багато гарних гуртків, які ведуть
вчителі нашої школи. Виправлений текст може мати такий вигляд: Я
навчаюся в середній школі № 11. У ній мені подобається все — і вчи-
телі, і гуртки, і гарні кабінети, і чудовий спортзал.
У художніх і публіцистичних творах повторення слів використо-
вується як стилістичний засіб, що увиразнює, загострює думку авто-
ра, як-от: Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко);
Сильніше за любов злоба горить, Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лише з любові; Лишень краса людей навчає жить!
(Д. Павличко).
Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка
виявляється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точно-
го вираження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усній мові,
52