тощо; 2) слова, яким властива піднесеність, урочистість, патетич-
ність — звершення, вагомість, натхнення, безсмертя, велич і т. ін.
Висока лексика у тлумачних словниках дається із стилістичною по-
значкою “висок.”.
Розмовна лексика становить третій стилістичний шар словнико-
вого складу української мови. Це слова, що мають знижене (порівня-
но з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використо-
вуються в усних різновидах мови — невимушеній бесіді, побутовій
розмові тощо, як-от: акуратист, балакун, балда, гармидер, глухо-
мань, жердь, капость, коверзуха, набакир, нетіпаха, норов, опер, осо-
ружний, офіцерша, патли, персоналка, прочухан, пузатий, путній,
п’ятихвилинка, резон, репетувати, рівня, роботяга, рюмати, спромо-
га і под. Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже,
вони є неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів,
але можуть використовуватися в публіцистиці та в художній літе-
ратурі.
Багато розмовних слів не лише називають предмет, явище тощо,
а й дають йому експресивно-емоційну оцінку — позитивну чи не-
гативну. До слів із позитивною оцінкою належать, наприклад, ма-
туся, сестричка, дітлахи, ніженьки, будиночок, голосочок, рибчина,
веселенький тощо. Негативна оцінка пов’язана з передаванням іроні-
чного, фамільярного, зневажливого ставлення до предмета вислов-
лювання, як-от: балаканина, волоцюга, гаврик, йолоп, математичка,
телепень, замазура, ледарюга, старезний, ротатий, писака, теревени-
ти, базікати, сіпатися, псюра, притьопатися, пустирище, достобіса.
Незважаючи на стилістичну зниженість, розмовні слова належать
до літературної лексики. Поза її межами перебуває просторічна лек-
сика, до якої належать грубі, вульгарні слова (жерти, тріскати
(“їсти”), морда, паскуда, злодюга, осточортіти, варнякати, червоно-
мордий, товстопузий, свинюка, сволота тощо) і “неправильні”, “пе-
рекручені” слова, які порушують норми літературної мови (охтобус,
радіво, тухвель, шохвер, транвай, спінжак, завсіди, тудою, сюдою,
просють, ходють). Основною сферою функціонування просторіччя є
усне мовлення малоосвічених осіб.
Про функціональні особливості слів нас інформують насамперед
тлумачні словники української мови. Характеристика додаткового
стилістичного значення дається за допомогою системи позначок:
розм. (розмовне), прост. (просторічне), книж. (книжне). Ці три
позначки іноді доповнюються іншими. Наприклад, до позначки
59