Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду
безлад і безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього
роду покуть і покуття.
Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної
української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми
іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або часто-
тою вживання. Так у парах бакенбарда бакенбард, банкнот
банкнота, ковила ковил, птах птаха, санаторій санаторія,
туфля туфель, чорнобиль (ч. р.) чорнобиль (ж. р.) перші форми
становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними,
діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, про-
сіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх ро-
дові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковжива-
ними.
До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. Їх стилі-
стичні особливості можуть збігатися або різнитися: сутінь (нейтр.)
сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) браслетка (нейтр.), табурет
(нейтр.) табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) трафаретка
(розм.), фасет (спец.) фасетка (спец.).
4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий
збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і
функціональними. Наприклад, іменник овоч у формі чоловічого
роду вживається із одиничним значенням плід городніх (польо-
вих) рослин, рідше плід садових (лісових) дерев, кущів. Реалізову-
ючи збірне значення (мякі плоди будь-яких рослин), слово висту-
пає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є
рідковживаним.
До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він ужи-
вається у двох значеннях спосіб пізнання явищ природи та сус-
пільного життя, прийом або система прийомів, що застосовується
в якій-небудь галузі діяльності. Іменник жіночого роду метода збі-
гається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словни-
ками як книжний і застарілий.
5. У художній мові трапляються випадки вживання родових
форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто
належать до архаїчних граматичних форм:
68