4. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно
жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду,
як-от: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, праля, ру-
кодільниця. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зво-
рот: балерина — артист балету.
5. Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої
та жіночої статі не збігаються, порівняйте: друкар — працівник дру-
карської справи, поліграфічної промисловості і друкарка — жінка,
що працює на друкарській машинці; стюард — 1) офіціант на паса-
жирському морському судні, літаку; 2) в Англії — управитель вели-
кого господарства і стюардеса — бортпровідниця на літаках.
6. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення
жінки й ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означен-
ня і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент за-
хворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент
Максимишина, терапевт Соколова вимагають, щоб присудок мав
форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких
випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має фор-
му чоловічого роду: Мій шеф Василевська Ірина першою поздоровила
мене з днем народження; Мій терапевт Соколова щойно повернулась
із відпустки. Вирази моя стоматолог, наша бухгалтер мають роз-
мовний характер.
7. У деяких назв осіб за професією або місцем проживання відзна-
чаються паралельні словотвірні форми. Як взаємозамінні вживають-
ся, наприклад, такі іменники: арфіст і арф’яр, вальцювальник і валь-
цівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкроювальник, полтавець і
полтавчанин, полтавчанка і полтавка, жашковець і жашківчанин,
жашківка і жашківчанка, черкасець і черкащанин, черкаска і черка-
щанка, уманець і уманчанин, уманка і уманчанка.
8. Частина простих (однослівних) назв осіб за ознакою місця про-
живання або місця роботи належить до розмовних форм: сільчани,
городяни, кримчани, освітяни, зв’язківці, річковики, консерваторці,
циркачі, естрадники і под. Як їх нейтральні відповідники в офіційно-
діловій мові вживаються складені найменування: мешканці села,
мешканці міста, мешканці Криму, працівники навчальних закладів,
працівники відділень зв’язку, працівники річкового транспорту, сту-
денти консерваторії, артисти цирку, артисти естради.
9. Деякі професії позначаються в українській мові словами і пе-
рифразами (описовими зворотами): педагоги — майстри педагогічної
73