2.3. Закінчення -е мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, паруб-
че, друже, пастуше, Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе
(але: діду, сину, тату);
б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-,
-атор-, -ер-, -ир-: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректо-
ре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;
в) іменники м’якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче
(але: бійцю, знавцю, добровольцю);
г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою
на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже,
газетяре, кресляре, стороже.
3. Кличний відмінок іменників ІІІ відміни
У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення -е:
розкоше, радосте, Любове, Аделе, Нінеле.
4. Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку за-
кінчення -о, імена по батькові чоловічого роду — закінчення -у: Іри-
но Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильо-
вичу.
5. Звертання, що складаються з кількох назв
5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та
по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають фор-
му кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане
Максиме, друже Іване, тітко Маріє.
5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища,
кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі на-
зивного відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соко-
ловський.
5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну
форму обов’язково має перше слово, друге може виступати у формі
як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секрета-
рю), пане голово (голова), товаришу майоре (майор).
88