середнього роду (висока — високая, глибоку — глибокую, ясне — яс-
неє, далеке — далекеє), а також у називному і знахідному відмінках
множини (сильні —сильнії, веселі —веселії).
Повні прикметники (при наявності варіантів — у стягненій фор-
мі) належать до стилістично нейтральних форм, які використову-
ються без будь-яких функціональних обмежень. Нестягнені варіанти
повних прикметників використовуються переважно у фольклорі і
(з метою стилізації під усну народну творчість) у поезії:
Ой і зійди, зійди
Ти, зіронько вечірняя,
Ой вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!
(нар. пісня);
Сріблясті потоки із місяця ллються,
Сріблястії звуки з-під лютні несуться
(А. Кримський).
Окремі повні прикметники чоловічого роду у називному — знахід-
ному відмінках однини утворюють короткі (з нульовим закінченням)
форми: вартий — варт, винний — винен, годний — годен, дрібний — дрі-
бен, живий — жив, здоровий — здоров, ладний — ладен, певний — пе-
вен, повний — повен, потрібний — потрібен, правий — прав, радий —
рад, срібний — срібен, ясний — ясен. Сферою використання коротких
прикметників є фольклор, розмовне мовлення, поезія, наприклад:
Ой славен козак да старший Павло
Хвалився конем перед королем...
(нар. пісня);
Чом, Дунає, став ти мутен,
Став ти мутен, каламутен?
(П. Куліш);
Благословен останній альпініст,
Що буде вгору дертися по скелі!
(Л. Костенко).
II. Варіанти відмінкових форм прикметників
Прикметники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку
однини мають паралельні форми: на нижньому — на нижнім, на ос-
танньому — на останнім, на безкрайому — на безкраїм. Стилістично
94