форми не диференціюються, використовуються у всіх стилях, хоча
вживання форми на -ім у науковому і — особливо — в офіційно-діло-
вому стилі не рекомендується. Частіше вживається форма на -ому.
Прикметники із закінченням -ім (-їм) активно функціонують у по-
етичних творах:
Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев
(І. Малкович);
Там Сварог схиливсь над стернями,
вкутав голову туманами
і ворушить тихо віями,
як лісами в білім інею
(Т. Осьмачка).
§ 24. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
В українській мові розрізняють два ступені порівняння — вищий
і найвищий, які можуть виражатися простими (синтетичними) і скла-
деними (аналітичними) формами. Ступені порівняння властиві
тільки якісним прикметникам.
І. Вищий ступінь порівняння
1. Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням
суфіксів -іш- або -ш- до основи чи кореня звичайного ступеня прик-
метника: надійний — надійніший, могутній — могутніший, тонкий —
тонший, довгий — довший. Кілька прикметників утворюють просту
форму вищого ступеня порівняння суплетивно (від іншої основи):
поганий — гірший, гарний — кращий, великий — більший, малий —
менший.
2. Окремі прикметники утворюють паралельні форми вищого
ступеня: грубший — грубіший, здоровший — здоровіший, швидший —
швидкіший, тонший — тонкіший. Деякі з паралельних форм розріз-
няються відтінками значення, вужчою/ширшою сполучуваністю, на-
приклад: гірший (досвід, доля) — гіркіший (перець), гладший (пред-
95