ІІ. Найвищий ступінь порівняння
1. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням
префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший,
найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості
вживаються частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайдо-
рожчий, щонайлегший.
2. Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, най-
менш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, най-
менш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за до-
помогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), має в ук-
раїнській мові просторічний характер (у російській мові форми із
словом самый — самый умный, самый совершенный — відповідають
літературній нормі).
ІІІ. Стилістичне розрізнення простої і складеної форм ступенів
порівняння прикметників
Проста форма і найвищого ступенів порівняння переважає в ху-
дожньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Складена фор-
ма ступенів порівняння має відтінок книжності, отже, вона прийнят-
ніша для наукового й офіційно-ділового стилів. Без стилістичних
обмежень уживається синтетична форма ступенювання тих прикмет-
ників, що не утворюють простої форми.
ІV. Помилки у вживанні форм ступеня порівняння
1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня
прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він
дужчий тебе, яблуня вища груші) або вживання вищого ступеня із
відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці
помилки виникають під впливом російської мови, в якій такі конст-
рукції становлять літературну норму.
2. Досить часто трапляються випадки контамінації (змішування)
простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш лег-
ший, більш простіший, найбільш простіший. Літературними є форми:
більш легкий, легший, найбільш легкий, найлегший, більш простий, про-
стіший, найбільш простий, найпростіший.
3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої фор-
ми вищого ступеня, як-от: Мій брат вище, ніж ти; Валя стала наба-
97