д) з назвами парних предметів (при цьому зазначається кількість
пар): троє черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх;
е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали.
Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числів-
никам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з імен-
никами середнього роду, що називають малят тварин, не вживають-
ся у субстантивованому значенні. Отже, кількісні числівники не мо-
жуть замінювати збірні у конструкціях: двоє саней, троє ягнят, троє
відповідали. При іменниках жіночого роду — назвах осіб жіночої
статі та іменниках чоловічого і жіночого роду — назвах неживих
предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки,
три столи, дві ночі і под.
2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пес-
тливі форми: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко, шестірко, семірко,
восьмірко; двоєчко, троєчко. Такі форми притаманні розмовному
стилю.
3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з число-
вим значенням: десять, десятеро — десяток; дванадцять, дванадця-
теро — дюжина; сто — сотня; одна друга — половина, одна третя —
третина, одна четверта — чверть. Іменники десяток, дюжина, сот-
ня властиві розмовному мовленню.
4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займеннико-
вим виразам: “і цей і той”, “і один і другий”, “і ця і та”, “і одна і друга”.
§ 31. СПОЛУЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ
1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді
й відмінку: один стілець, одного стільця.., одна проблема, однієї
проблеми...
2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживають-
ся у формі називного відмінка множини: два підручники, три студен-
ти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівни-
ками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини,
останні набувають форми родового однини: два громадянина, три
селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два,
три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників,
трьом хлопцям, обома черевиками.
113