безпосередній керівник; На першому поверсі будуть велика бібліотека,
чималий вузол телефонного зв’язку та приймальні пункти побутового
обслуговування; Увечері в Національній філармонії ювілярів привітали
лауреат Шевченківської премії 1974 року Павло Загребельний та
прем’єр-міністр Віктор Ющенко (з газ.).
Зазначені вимоги не є категоричними: присудок перед однорідни-
ми членами речення і після них може виступати і в однині, і в мно-
жині, пор.: Правдиво казали: убогу хатину сміх і пісня ніколи не кида-
ли. Заможню ж обору вічно облягали сум і гірка лайка (О. Ковінька);
Дикий крик і свист тривожив вечірню тишу (Б. Лепкий).
3. Якщо однорідні підмети з’єднуються протиставним сполучни-
ком не … а, не тільки…а й, не стільки… скільки, присудок ставиться
в однині: Не дикі гуси, а дике збіговисько ворогів налетіло з чужого
краю, скривавило воду в тихім Дунаї і на всій тихій землі (М. Стель-
мах); Мене не кохання гризе, а непевність, розрада (М. Старицький);
Не тільки всяка робота, а, здавалося, й саме життя обтяжувало
його і змушувало часто зітхати, скрушно хитати головою в такт
своїм невеселим думкам (Б. Антоненко-Давидович).
4. Якщо однорідні члени речення з’єднані розділовими сполучни-
ками (або, чи), узгодження присудка може бути різним. Форма одни-
ни присудка використовується у тих випадках, якщо присудки нале-
жать до однакового граматичного роду: Такі оплески навряд чи чув
Маяковський або там Пантелеймон Романов у Києві (Б. Антоненко-
Давидович); Стримана насмішка чи усмішка вийшла з куточків, дій-
шла до половини очей, а в других половинах так само оксамитилась
темна глибінь (М. Стельмах). Якщо підмети є іменниками різного
роду, то присудок ставиться у формі множини: Брехня чи бажання
когось розіграти ніколи не прикрашали ні молодість, ні старість
(В. Собко); …Деінде забовваніють кущ глоду або груша-дичка, мовби
хто причаївся, і знову неозорий простір… (А. Дрофань).
5. При однорідних підметах, вжитих із єднальним сполучником
ні…ні присудок може мати форму однини і множини: Вже років зо
два він пише кандидатську дисертацію, але коли її закінчить — того
не знає ні професор Перетятько, ні сам Віктор Платонович (Б. Анто-
ненко-Давидович); Ні старий гетьманський мід, ні угорське вино не
смакувало так, як та чиста вода (Б. Лепкий); Ні Стелла, ні тим паче
Геннадій Борисович, навіть прислухавшись, нічого не почули (В. Дар-
да); Проте, мабуть, і по-дитячому благальні очі Лизавети Миколаїв-
ни, яким годі було відмовити, не могли б спонукати Солодовникова
139