печатку підприємства. Узагальнююче слово реквізити стоїть у
знахідному відмінку, таку ж форму мають й усі однорідні члени
речення.
Наведемо основні правила вживання прийменників та сполуч-
ників при однорідних членах речення.
1. Однакові прийменники можуть повторюватися або не повто-
рюватися перед кожним однорідним членом речення, наприклад:
Конфлікт розглядатиметься у примирній комісії або у трудовому ар-
бітражі; За рік до закінчення навчання замовники подають вузу — ви-
конавцю державного замовлення інформацію про перелік місць праце-
влаштування та про умови, які будуть створені випускникам; Венецію
Гете назвав мрією, що зіткана з води, землі і повітря (В. Врублевсь-
ка); У разі продажу товару за зразками, каталогами, поштою гаран-
тійні строки обчислюються з дня доставки товару; Конфіскація май-
на може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, об-
сязі та порядку, встановлених законом.
2. Прийменники не упускаються:
а) якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменни-
ків: Закон “Про рекламу” містить спеціальні правила для реклами на
транспорті та в кінотеатрах; Ця стаття передбачає покарання за
порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, жит-
лових будинках та інших громадських місцях; Існує ряд робіт, пере-
дусім з підвищеною небезпекою: в електроустановках, на висоті, в ко-
лодязях, де правилами передбачене обов’язкове призначення відпові-
дальних за безпечне виконання робіт;
б) при однорідних членах речення, пов’язаних повторюваними
(і —і, ні — ні, то — то, або — або, чи — чи) або парними (не тільки —
але й, не стільки — скільки, як — так і) сполучниками: Спасибі тобі,
щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу (Т. Шев-
ченко); Для Віті це вже було не новина, а я витріщав очі і на конку, і
на трамвай, і на поодинокі автомобілі, яких ще зроду не бачив (Б. Ан-
тоненко-Давидович); У Законі “Про порядок вирішення колективних
трудових спорів (конфліктів)” простежується орієнтація не тільки
на соціальну функцію трудового права, а й на функцію виробничу;
Складалося враження, що плете він свої кошики не стільки для ярмар-
ку, скільки для власної втіхи (О. Гончар); Не так від роботи, як від
глухого внутрішнього хвилювання, дівчина почувала себе до краю сто-
мленою (В. Підмогильний);
142