відзначаються віддієслівні іменники з абстрактним значенням типу:
невиконання, відповідальність, зобов’язання, порушення, замовлення
тощо.
Для ділового стилю характерне переважання простих речень, як
правило, розповідних, поширених. Із складних речень найчастотні-
шими є поширені безсполучникові й складнопідрядні з підрядними
з’ясувальними, причиновими, умовними. Серед особливостей діло-
вої документації — використання таких синтаксичних одиниць, як:
· пасивні конструкції (“Доручення видане терміном на 2 роки”;
“Середній та капітальний ремонт машин здійснюється на
підприємстві Виконавця”; “До обслуговування приймаються
технічні засоби, що знаходяться в експлуатації у справному
стані”; “Виплата провадиться через установи Ощадного банку
України”);
· безособові речення (“Договір укладено на 4 роки”; “У разі не-
сплати вказаної суми в зазначений термін справу буде переда-
но до арбітражу”);
· означено-особові речення (“Просимо Вас терміново повідоми-
ти про строки відправлення товару”; “Дякуємо за надіслані за-
уваження до проекту контракту”; “Прошу надати мені позику
в розмірі 500 грн. з виплатою протягом 6 місяців”; “Запевняє-
мо Вас у своїй готовності продовжувати співробітництво”).
Використання готових словесних формул полегшує як створення,
так і сприйняття тексту документа, а отже, дозволяє діловій людині
зекономити час. Стандартизація протиставляє діловий стиль усім
іншим стилям. Вона не є вадою ділового мовлення, а лише його
особливістю. Канцеляризми та штампи, властиві діловодству, не по-
винні штучно переноситися на інші сфери — побутове мовлення,
публіцистику, художню літературу. Важливо навчитися використову-
вати засоби кожного функціонального стилю правильно й доречно.
Будь-який документ складається з окремих елементів, які назива-
ються реквізитами. Кількість таких елементів неоднакова у різних до-
кументах. До реквізитів належать, наприклад, емблема, код органі-
зації, установи чи підприємства, назва виду документа, дата, резолю-
ція, візи, печатка тощо. Кожний реквізит має точно визначене місце
на бланку або аркуші. Наприклад, назва виду документа, дата, реєст-
раційний номер зазначаються вгорі, відомості про укладача розміщу-
ються внизу. Обов’язковим елементом кожного документа є текст,
який містить основну інформацію. Сукупність розміщених у встанов-
леній послідовності реквізитів називається формуляром документа.
151