Лука 1:1-11:54

Глава: 1

1. Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2. як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3. тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
4. щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
5. За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
6. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
7. А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
8. І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
9. за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10. Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11. І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
12. І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
13. А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
14. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
15. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
18. І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
19. А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
20. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
21. А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
22. Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
23. І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
24. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25. Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26. А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
27. до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
28. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
29. Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31. І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34. А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35. І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36. А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37. Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
38. А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
39. Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
40. І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
41. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
42. і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
43. І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44. Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
45. Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
46. А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47. і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48. що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49. бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50. і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51. Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52. Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53. удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54. Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55. як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
56. І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
57. А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
59. І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
60. І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
61. А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
62. І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
63. Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
64. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
65. І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
66. А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
67. Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68. Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69. Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
70. як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
71. що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72. що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73. що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
74. щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75. у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76. Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
77. щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
78. через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79. щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
80. А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

Глава: 2

1. І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
3. І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
5. щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
6. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
7. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
8. А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
9. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
10. Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
11. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
13. І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
15. І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
16. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
17. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
18. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
19. А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21. Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
22. А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23. як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
24. і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
25. І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
28. тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29. Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
30. бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
31. яке Ти приготував перед всіма народами,
32. Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
33. І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
34. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
35. і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
36. Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
37. удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
38. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
39. А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
41. А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
43. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
44. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
45. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
47. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...
49. А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
50. Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
51. І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
52. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Глава: 3

1. У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
2. за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
3. І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,
4. як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
5. Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,
6. і кожна людина побачить Боже спасіння!
7. А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?
8. Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння.
9. Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.
10. А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
11. І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.
12. І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?
13. А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.
14. Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.
15. Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
16. Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!
17. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім.
18. Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові.
19. А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод,
20. до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці.
21. І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,
22. і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
23. А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія,
24. сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,
25. сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,
26. сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,
27. сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,
28. сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,
29. сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,
30. сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,
31. сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,
32. сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,
33. сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,
34. сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,
35. сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,
36. сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,
37. сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,
38. сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

Глава: 4

1. А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
2. Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
3. І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
4. А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
5. І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
6. І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
8. І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
9. І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
10. Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
11. і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
12. А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
13. І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
14. А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
15. І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
16. І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
17. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
18. На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
19. щоб проповідувати рік Господнього змилування.
20. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
21. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
22. І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?
23. Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.
24. І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
25. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
26. а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
27. І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.
28. І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
29. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...
30. Але Він перейшов серед них, і віддалився.
31. І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
32. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
33. І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
34. Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...
35. А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
36. І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...
37. І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
38. А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
39. І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
40. Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
41. Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
42. Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
43. Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.
44. І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Глава: 5

1. І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
2. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
4. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
5. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
6. А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...
7. І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
8. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
9. Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
10. також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
11. І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
12. А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
13. А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла...
14. І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
15. А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.
16. Він же відходив на місце самотнє й молився.
17. І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
18. і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.
19. Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
20. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21. А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...
22. Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
23. Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
24. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
25. І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
26. І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...
27. Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!
28. І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
29. І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.
30. Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?
31. А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.
32. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
33. Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?
34. Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?
35. Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...
36. Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.
37. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
38. Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.
39. І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Глава: 6

1. І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
2. А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?
3. І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
4. Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?
5. І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!
6. І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
7. А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
8. А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.
9. Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?
10. І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!
11. А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...
12. І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
13. А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
14. Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
15. Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,
16. Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.
17. Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
18. що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
19. Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
20. А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
21. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
22. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
23. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
24. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
25. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
26. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
27. А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
28. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
29. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.
30. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
31. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
32. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
33. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
34. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
35. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!
36. Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
37. Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
38. Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
39. Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
40. Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
41. Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
42. Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
43. Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
44. Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
45. Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
46. Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?
47. Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
48. Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
49. А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!

Глава: 7

1. А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.
2. У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
3. А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
4. Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5. Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.
6. І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
7. Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
8. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.
9. Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
10. А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
11. І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.
12. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.
13. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!
14. І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!
15. І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!
17. І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.
18. Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,
19. і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
20. А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
21. А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.
22. І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.
23. І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
24. А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25. Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.
26. На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.
27. Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
28. Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.
29. І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.
30. А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.
31. І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?
32. Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...
33. Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.
34. Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.
35. І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.
36. А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38. і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
39. Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!
40. І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
41. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.
42. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
43. Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
44. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
46. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
47. Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.
48. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
49. А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?
50. А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Глава: 8

1. І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
2. та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
3. і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4. І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.
5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
7. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13. А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
15. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
16. А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
17. Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
18. Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.
19. До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.
20. І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.
21. А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
22. І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.
23. А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24. І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!
25. А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?
26. І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
27. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
28. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
30. А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.
31. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
32. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
34. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
35. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
36. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
38. А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39. Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40. А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.
41. Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
43. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
44. підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
45. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
46. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
47. А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
49. Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
50. Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
51. Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
52. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
53. І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
55. І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
56. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Глава: 9

1. І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
2. І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3. І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
4. І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5. А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.
6. І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
7. А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8. а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9. Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.
10. А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.
11. А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.
12. А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!
13. А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.
14. Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.
15. І зробили отак, і всіх їх розсадили.
16. І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.
17. І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...
18. І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?
19. Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.
20. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!
21. Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.
22. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!
23. А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
24. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
25. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?
26. Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.
27. Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.
28. І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
29. І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
30. І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
31. що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
32. А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.
33. І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...
34. А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.
35. І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
36. А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
37. А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
38. І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39. А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
40. І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
41. А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
42. А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
43. І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
44. Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
45. Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
46. І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47. А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48. І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
49. А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
50. Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51. І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52. І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
53. А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
54. Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
55. А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.
57. І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
58. Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!
59. І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
60. Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
61. А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
62. Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

Глава: 10

1. Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3. Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4. Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5. Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
6. І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
7. Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8. А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9. Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10. А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11. Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
12. Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13. Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14. Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
15. А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
16. Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
17. А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!
18. Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19. Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20. Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
21. Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22. Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
23. І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24. Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
25. І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
33. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
36. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
37. А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
38. І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
39. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
41. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42. а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

Глава: 11

1. І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.
2. Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3. Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
4. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
5. І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,
6. бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.
7. А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.
8. Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
9. І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!
10. Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
11. І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
12. Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
13. Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
14. Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
15. А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...
16. А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
17. Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
18. А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
19. Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20. А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
21. Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22. Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
23. Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
24. Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
25. А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
26. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
27. І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
28. А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
29. А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
30. Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
31. Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
32. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
33. Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
34. Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
35. Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
36. Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
37. Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
38. Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
39. Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
40. Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
41. Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.
42. Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
43. Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
44. Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...
45. Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!
46. А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
47. Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...
48. Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
49. Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
50. щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
51. від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!
52. Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!
53. А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,
54. вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).

вгору