Лука 12:1-24:53

Глава: 12

1. Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!
2. Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
3. Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.
4. Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
5. Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!
6. Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
7. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
8. Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
9. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
10. І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.
11. А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,
12. Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!
13. І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.
14. А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?
15. І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.
16. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.
17. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?
18. І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
19. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!
20. Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
21. Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.
22. І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.
23. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.
24. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
25. Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
26. Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
27. Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
28. І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
29. І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
30. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.
31. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
32. Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.
33. Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
35. Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!
36. І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.
37. Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
38. І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!
39. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.
40. Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
41. Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?
42. А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
43. Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
44. Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
45. А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
46. то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
47. А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
48. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
49. Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!
50. Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!
51. Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
52. Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
53. Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!...
54. Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.
55. А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.
56. Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
57. Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
58. Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.
59. Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!

Глава: 13

1. Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
2. Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
3. Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4. Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5. Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
6. І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7. І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?
8. А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,
9. чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.
10. І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11. І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12. А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13. І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
14. Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15. А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16. Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17. А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!
18. Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
19. Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.
20. І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?
21. Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.
22. І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
23. І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:
24. Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!
25. Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!
26. Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...
27. А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!
28. Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...
29. І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
30. І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!
31. Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...
32. А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
33. Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
35. Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Глава: 14

1. І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
2. І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
3. Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
4. Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
5. І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
6. І вони не могли відповісти на це.
7. А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
8. Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9. і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
10. Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
11. Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
12. А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
13. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14. і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
15. Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16. Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
18. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19. А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
20. І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
21. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
22. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
23. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
25. Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26. Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
27. І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
28. Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29. щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30. говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
31. Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32. Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
34. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35. Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Глава: 15

1. Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
3. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4. Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
5. А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
6. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
7. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
8. Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
9. А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
10. Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
11. І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
13. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17. Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18. Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
19. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...
20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21. І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...
22. А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
24. бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
25. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
26. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
27. А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
28. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
30. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...
31. І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
32. Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Глава: 16

1. Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2. І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.
3. І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.
5. І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?
6. А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.
7. А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.
8. І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9. І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
10. Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.
11. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?
12. І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
13. Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!
14. Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
15. Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.
16. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
17. Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
18. Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
19. Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...
22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.
23. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...
25. Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
27. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28. бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29. Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
30. А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
31. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Глава: 17

1. І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!
2. Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!
3. Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.
4. І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!
5. І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!
6. А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!
7. Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8. Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?
9. Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10. Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!
11. І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
12. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.
13. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!
14. І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...
15. Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
16. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...
17. Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?
18. Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?
19. І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!
20. А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
21. і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!
22. І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...
23. І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!
24. Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
25. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...
26. І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27. їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.
28. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29. того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.
30. Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!
31. Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,
32. пам'ятайте про Лотову дружину!
33. Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.
34. Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.
35. Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.
36. Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!
37. І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...

Глава: 18

1. І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2. говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
4. Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5. але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
6. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
7. А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8. Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...
9. А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
11. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
13. А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
14. Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
15. До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16. А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
17. Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
18. І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19. Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20. Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
22. Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23. А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24. Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25. Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
26. Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
27. А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
28. І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29. А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30. і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
31. І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32. Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33. і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
34. Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
35. І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36. А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
37. А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38. І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
39. А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
40. І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41. Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
42. Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
43. І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Глава: 19

1. І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
2. І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
3. бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
4. І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
5. А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
6. І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7. А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
8. Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
9. Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
10. Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
11. Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
12. Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
13. І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
14. Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
15. І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16. І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
17. І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
18. І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
19. Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
20. І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21. Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22. І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23. Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
24. І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
25. І відказали йому: Пане, він десять мін має.
26. Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27. А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
28. А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29. І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
30. наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
31. Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
32. Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
33. А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
34. Вони ж відказали: Господь потребує його.
35. І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
36. Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
37. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38. кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!
39. А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
40. А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
41. І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42. і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44. І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...
45. А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46. до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
47. І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
48. але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Глава: 20

1. І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2. та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?
3. І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:
4. Іванове хрищення з неба було, чи від людей?
5. Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
6. А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.
7. І вони відповіли, що не знають, ізвідки...
8. А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.
9. І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.
10. А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11. І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.
12. І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13. Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...
14. Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.
15. І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?
16. Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!
17. А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
18. Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.
19. А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20. І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.
21. І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
23. Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?
24. Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.
25. А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
26. І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.
27. І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,
28. та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.
29. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.
30. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.
31. І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32. А по всіх умерла й жінка.
33. А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
34. Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.
35. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
36. ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
37. А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.
38. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
39. Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!
40. І вже не насмілювалися питати Його ні про що.
41. І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42. Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,
43. поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
44. Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?
45. І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46. Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,
47. що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Глава: 21

1. І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці.
2. Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула.
3. І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!
4. Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала...
5. Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:
6. Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується...
7. І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?
8. Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть!
9. І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще.
10. Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство.
11. І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
12. Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє.
13. Але це стане вам на свідоцтво.
14. Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати,
15. бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші.
16. І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
17. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти.
18. Але й волосина вам із голови не загине!
19. Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
20. А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!
22. Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
23. Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!
24. І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...
25. І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
26. коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться.
27. І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою!
28. Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!
29. І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева:
30. як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
31. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!
32. Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться.
33. Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!
34. Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
35. немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.
36. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!
37. За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна.
38. А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його.

Глава: 22

1. Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2. А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
3. Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5. Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6. І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
7. І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8. І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
9. А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10. А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11. І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
12. І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
13. І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
14. А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
17. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
19. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
20. По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21. Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22. Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
23. А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
24. І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25. Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
27. Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
28. Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29. і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30. щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31. І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
33. А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34. Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
35. І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
36. А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37. Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
38. І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
39. І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42. благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
43. І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
44. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
45. І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46. І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47. І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48. Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49. А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50. І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
51. Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52. А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53. Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...
54. А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55. Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56. А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
57. І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
58. Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...
59. І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60. А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61. І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
62. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63. А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?
65. І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...
66. А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67. і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.
68. А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.
69. Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!
70. Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...
71. А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Глава: 23

1. І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2. І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
3. І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...
4. І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
5. А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
6. А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
7. І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
8. Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9. І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10. І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
11. Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12. І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
13. А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
14. і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
15. Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
16. Отже я покараю Його й відпущу.
17. Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18. А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19. А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.
20. І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
21. Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
22. Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.
23. А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
24. І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
25. відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26. І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27. А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
29. Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...
30. Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!
31. Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
32. І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33. А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
34. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
35. А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
36. І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
37. і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
38. Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
39. А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
40. Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41. Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
43. І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
44. Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...
45. І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...
46. І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...
47. Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
48. І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...
49. Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...
50. І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
51. не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
52. цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53. І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
54. День той був Приготування, і наставала субота.
55. А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Глава: 24

1. А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2. та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
3. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
5. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6. Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
7. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
8. І згадали вони ті слова Його!
9. А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
12. Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...
13. І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15. І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
16. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
17. І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
18. І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
19. І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
20. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...
21. А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...
22. А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
23. вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...
24. І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...
25. Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
26. Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
27. І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
28. І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29. А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30. І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...
31. Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...
32. І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...
33. І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
34. які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.
35. А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
36. І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
37. А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
38. Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
39. Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
40. І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
41. І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
42. Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
43. І, взявши, Він їв перед ними.
44. І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
45. Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
46. І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
47. і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
48. А ви свідки того.
49. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
50. І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
52. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53. І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

вгору