Олександр Кобзар, к.ф.н., ст. викладач
Донецького відділення Центру гуманітарної освіти НАН України

СИНЕРГЕТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ

(за матеріалами розвитку сучасної України)

Ортодоксально-марксистські тлумачення історії акцентували увагу на її суспільному характері, зводили суспільність до генералізації (повторюваності певних моментів життєдіяльності в економічній, політичній, духовній сферах суспільства), яка на практиці призводила до уніфікації розуміння історії. Але в історичному процесі діють не "класичні", сталі закони, а свого роду "логіка ситуацій", для осягнення якої необхідне ґрунтовне осмислення взаємодії економічних, соціальних, політичних, духовних чинників, особливостей формування, функціонування й розпаду колективного несвідомого, ментальності, національно-культурної традиції. Радикальні зміни які відбуваються в Україні та інших колишніх республіках СРСР потребують нових методів дослідження історії. В сучасній філософії історії утверджуються уявлення про зростання ролі випадковості історії, про особливості суспільної і людської життєдіяльності, основані на визнанні індивідуаційного характеру будь-якої історичної необхідності. Таку можливість надає синергетика - наука про складні самоорганізуючі системи. Вона виникає на початку 70-х років у сфері природознавства, але в 90-ті поступово торує собі шлях в методологію суспільних і гуманітарних наук. Все частіше у філософських дослідженнях вживаються поняття флуктуації, біфуркації, нерівновісності, нелінійності, атракторів, дисипативних структур і деяких інших, які складають категоріальне ядро синергетики. Але ці категорії пов'язані з аналізом взаємодії порядку і хаосу, необхідності і випадковості. Не можна уявити, що синергетика дає відповіді на всі питання і користується перевагою в порівнянні з іншими методологіями. На нашу думку, центр дослідницьких зусиль прямує від розуміння загальних засад синергетики до вивчення того, що цей напрямок людської думки може дати в аналізі окремих сфер індивідуальної і суспільної життєдіяльності, передбачити можливі шляхи розвитку подій. Особливо важливою темою є дослідження політичної сфери суспільства. По-перше, це важливо для нормального функціонування держави, запобігання криз і катастроф. По-друге, політичній сфері кожного суспільства притаманно зіткнення необхідних і випадкових явищ. По-третє, для суспільств посттоталітарного типу властиві нестабільні процеси, в яких дивним чином поєднуються економічні, соціальні, політичні чинники.

Синергетика не дає абсолютно точних прогнозів. Вона вивчає розвиток нерівноважних систем, накопичення флуктуацій, перехід системи до нового стану. Так, скажімо, деякі реформи при своєму здійсненні обертаються протилежним, починають розвиватись якось інакше, підкоряючись своїм, самоорганізаційним началам. Реформи, які виглядають логічними і обґрунтованими, не знаходять свого соціального носія. В той же час діяльність окремих верств та прошарків населення не знаходить свого продовження, тому що в суспільстві відсутні відповідне політико-правове підґрунтя, відсутні необхідні соціальні інститути.

Для об'єктивного аналізу сучасної ситуації в Україні треба відмовитись від застарілого розуміння співвідношення між економічною і політичною сферами суспільства. Головна біда радянського марксизму полягала в явному пріоритеті економічного (матеріального взагалі) перед політичними, правовими, духовними, національно-психологічними чинниками. Розвиток економіки повністю детермінує всі інші сфери розвитку суспільства. Таким чином негативні явища в економіці (тіньова сфера, криміналізація і інші) породжує відповідні явища в політиці. На нашу думку, розв'язання проблеми тіньової економіки - це, в першу чергу, вирішення проблем політичної влади. Факт існування тіньової економіки в державі - це не лише (і певно не в першу чергу) результат перехідних процесів, небажання чи невміння управляти складними динамічними процесами, які вона переживає у всіх аферах буття.

Синергетика дозволяє дослідити рівень синхронізації економічних і політично-правових реформ та роль випадковості в розвитку суспільства. В політичній сфері незначні, за історичними масштабами, випадкові події (наприклад, загибель політичного лідера або його хвороба, розповсюдження недостовірної інформації, амбітне протистояння політичних лідерів і т.і.) може призвести до загострень у суспільстві й унеможливити проведення економічних реформ. Подібні випадковості тим не менше виявляють глибинні тенденції, закономірності які знаходяться “у підпіллі”, але в переломні моменти розвитку суспільства спливають на поверхню.

Синергетика не претендує на абсолютне знання суспільства, але ставить задачу наукового пізнання політичної складової суспільного життя. Її предметом є не суспільство як рівноважна, стаціонарна система, а тенденції, які визначають розвиток цього суспільства, співвідношення необхідного і випадкового в розвитку системи. Завдячуючи новітнім методам дослідження стає зрозумілим сенс кризових, переломних моментів історії, які незрозумілі для "здорового глузду". Синергетика дає можливість доволі об'єктивно аналізувати суб’єктивне в політичній дійсності, усвідомити, що випадковість не другорядна, а навпаки, необхідна умова існування і розвитку політичного життя. На емпіричному рівні роль випадковості давно усвідомлювалась в різних культурах. Сприятливий випадок сприймався як та можливість, яку не можна упускати. Ще в Давньому Римі казали: "Якщо до тебе прийшла Фортуна, подбай за саме зручне місце для неї". Синергетика дозволяє усвідомити випадковість не як форму прояву необхідності, а як необхідну якість політичного життя. Але треба розрізняти два типа випадкового. Перший тип є предметом дослідження класичної філософії, а другий формується у другій половині XIX ст. і досліджується перш за все синергетикою.

У класичній картині світу випадковість є проявом необхідності і знаходить своє відображення у класових, однотипних явищах і процесах. При такому положенні випадковість стає закономірною і можна впевнено передбачати появу тієї чи іншої випадковості. Подібну картину бачимо в класичній фізиці. В політичній сфері такі явища ми спостерігаємо при вивченні поглядів виборців. Для політиків різні показники опитувань виборців давно стали звичними і надійними інструментами. Про ефективність вивчення випадкового в масових процесах свідчить та точність з якою соціологи і аналітики передбачили результати останніх президентських виборів в Україні і США.

Інший фундаментальний тип випадковості має одиничний, неповторний характер. Такі випадковості неможливо передбачити і вони стають предметом прискіпливого аналізу тільки тоді, коли вони вже відбулись. В історії 19-20 ст. можна побачити багато випадковостей, які визначили розвиток подій, але передбачити які було практично неможливо. Прикладом може слугувати хвороба Наполеона в битві при Ватерлоо, вбивство ерцгерцого Фердинанда в 1914 році або президента Кенеді в 1963 р. Подібні події нагадують катастрофи, стихійне лихо, про які кажуть, що вони "вибухнули". Цей тип випадковості створює, умови для розвитку подій в непередбачуваному напрямку.

Синергетичні методи дозволяють розглянути суспільство як багаторівневу систему. Не треба сподіватися, що таку систему можна реформувати тільки прийняттям того чи іншого закону. Для дійсного реформування суспільства треба виявити залежність політичної сфери від розвитку економічної, духовної сфер суспільства, національної психології, ментальних структур.

вгору