Д-ри медичних наук, професори В.О.Максимович, В.В.Мухін, В.О.Романенко, І.І.Солдак, М.І.Тарапата,
канд-ти медичних наук Л.М.Болонова, О.С.Горецький,
аспірант Ю.М.Максимович

Проблема підтримки здоров’я в сучасній екстремальній ситуації

Всесвітня організація охорони здоров’я визначила зміст терміна здоров’я. Зміст значно ширший, ніж головний показник в медицині – рівень захворюваності, або інтегруючі біосоціальні показники – тривалість життя, рівні смертності й народжуваності. Ставляться важливі вимоги до інших складових здоров’я. По-перше, щоб були задовільні показники розумової та фізичної працездатності. По-друге, щоб не виходили за межі допустимих змін показники енергетичної, психофізіологічної, серцево-судинної, дихальної, репродуктивної та інших систем організму, його стійкості й адаптованості до впливів середовища. По-третє, щоб самооцінки свого психічного та соціального стану були комфортними. Як бачимо, дуже висока планка. На досягнення її націлена третя загальноєвропейська програма «Здоров’я усім».

Який же стан показників здоров’я в Україні і в Донбасі, зокрема? На початку лютого 2001 року МОЗ України звітував про «Основні підсумки роботи охорони здоров’я України за 2000 рік». Знов підвищилась смертність населення, скоротилась народжуваність, в підсумку ще на 400 тис. зменшилась чисельність людей на Україні. Донецька область очолює цей процес. В нашій області померло в 2,5 рази більше, ніж народилося. Еміграційні процеси теж не на користь України та Донбасу.

Стан здоров’я переважної більшості (75 %) трудоспроможного населення України не визначається за нормальний. Гірше за це. Інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості обстежив ту частину (25%), яка була визначена як практично здорова. Зокрема була проведена оцінка психофізіологічного стану. Підкреслимо, не психічного, а психофізіологічного об’єктивними інструментальними методами. У переважній більшості цих обстежених були знайдені різні психофізіологічні розлади. Такі як високе емоційне напруження, або низька емоційна стійкість, погіршення процесів концентрації, переключення та розподілення уваги, загальмованість та висока помилковість прийняття рішень тощо. Таким чином, практично здорових людей дуже мало: один-два з десяти.

Додамо, що біля 80% професійної захворюваності та травматизму в Україні припадає на Донбас, інші показники здоров’я виглядають не краще, а частіше гірше. Усі знають про дуже сумні підсумки стану здоров’я школярів і молодих хлопців, яких обстежують у військоматах. Показники здоров’я літніх людей, як і їх можливості виправити свій стан, не потребують коментарів. Серед працездатного населення Донбасу, не зважаючи на те, звертаються вони до медичних закладів, чи не мають такої можливості, захворюваність та смертність перевищують усі розумні межі.

Що ж робити? Ми не будемо казати про соціально-економічні важелі, а тільки про медичні, хоча для втілення медичних заходів потрібна наявність тих же самих соціально-економічних умов.

Є два взаємопов’язані проблемні напрями науково-практичних розробок, які лише з аналітичних цілей відокремлюються, розводяться один від одного. З одного боку, це нормалізація екологічного довкілля, умов праці людей та рекреації їх стану. З другого боку, це відновлення та покращання фізіологічної, імунологічної, психологічної їх стійкості до впливу різноманітних несприятливих факторів: фізичних, хімічних, біологічних, інформаційних, соціальних тощо.

По першому напрямку завдання в нашому регіоні вирішуються кількома організаціями:

- в екологічному піднапрямку наукові розробки головним чином проводять Інститут технічної екології та НДІ медико-екологічних проблем Донбасу, а контроль та впровадження заходів – Державне управління екологічної безпеки (дивись статтю С.Куруленко в часописі «Схід», 2000. – ?6. – С. 38-41);

- в медичному піднапрямку наукові розробки проводять НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та кафедра гігієни Донецького державного медичного університету (дивись огляд «Медицина праці у вугільній промисловості». Донецьк, 2000. – 204 с.), а контроль та впровадження СЕС і Держохранпраці Донецької області;

- в рекреаційному піднапрямку, згідно з яким повинні створюватись побутові та загальносуспільні умови відпочинку, які сприяли б зняттю функціональної напруги у людей після праці та перебування у місцях з несприятливими факторами, поки що нема провідних наукових, або контрольно-впроваджуючих організацій.

По другому напрямку – покращення фізіологічної, імунологічної та психічної стійкості організму людини, наукові розробки проводять, головним чином, НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та ряд кафедр Донецького державного медичного університету. В НДІ МЕП не тільки завершена наукова розробка моніторингу захворювань, але вже провадиться завантаження комп’ютерного банку професійної захворюваності шахтарів за останні 10 років. Розроблена технологія передається в інші організації охорони здоров’я, охорони праці тощо. Тобто створюється комп’ютерна мережа по контролю захворюваності на Україні, обміну інформацією електронною поштою. У кінцевому розрахунку в банку повині бути відомості про здоров’я кожної людини з дня народження й до кінця свого земного існування. Сучасні носії інформації дозволяють на індивідуальному кулоні розміром з олівець, довжиною біля 5 см записати усе, що коїться з людиною на протязі життя, а не тільки про перебіг здоров’я.

Багато заходів, розроблених або перевірених у Медуніверситеті під керівництвом професора Солдака І.І., викладено в його із співавторами книзі «Гигиена труда и производственная санитария», виданої у 1997 році.

Найбільш важкою та найменше розробленою проблемою є проблема дисфункцій, тобто розладів функцій, станів між здоров’ям і хворобою, тобто пограничних. Дисфункції не обов’язково переходять у хворобу, але це не здоровий стан. З дисфункціями, без перебігу їх в патологію, людина може існувати все життя. Часто при їх наявності наслідки цього змушують втручатись не медиків, а інших фахівців. Так, якщо дисфункції позначаються на поведінці, то вимушені втручатись фахівці органів внутрішніх справ. Якщо розлади детермінують зрушення ефективності трудової діяльності, то втручаються суб’єкти трудових відносин. Якщо вони віддзеркалюються на спілкуванні, то це може мати відголошення на стосунках з родиною, оточенням, представниками своєї групи або інших.

Вирішення означеної проблеми важливо для всієї профілактичної медицини і зокрема, так званого, медико-фізіологічного професійного відбору людей на підприємства з особливими умовами праці, а також для страхової медицини з огляду на підвищення вірогідності захворювання. Зараз завершується вирішення низки питань з цієї проблеми. По деяких функціональних системах винайдені високоінформативні показники, критерії для віднесення зареєстрованої величини показника до оптимального, припустимого або неприпустимого стану. З іншого боку встановлені рівні, час дії та дози, при яких настають ці стани та перехідні процеси від одного стану до другого. Це дає змогу прогнозувати зрушення здоров’я та застосовувати засоби протидії від’ємним явищам.

Методи попередження та корекції зрушень здоров’я дуже різноманітні і важко їх розвести по класам, тобто класифікувати. Але пошук і відбір кращих методів проходив в НДІ МЕП ще з 1960 року не хаотично, а цілеспрямовано. Про це зокрема свідчать піонерські знахідки школи професора Федора Терентійовича Агаркова. Це тоді їм та його учнями були знайдені неспецифічні засоби підвищення стійкості людини до будь-яких шкідливих факторів. Вони застосовуються досі, наприклад, для запобігання грипу. Це дібазол в малих дозах, аскорбінова кислота, тощо. Свого піонера-вченого Донбас не знав і не пишався цим генієм.

Як потім з’ясувалося знайдені фармакологічні речовини були прикладом дії на ланки як об’єкта регулювання, так і на самі регулюючі ланки та їх важелі. Зараз після узагальнення досвіду (дивись монографію 2001 року «Медична психофізика»), з’ясувалося наступне. Зовнішні, внутрішні та клітинні рецепторні системи задовільно спрацьовують лише на маленькі подразники: хоч хімічні (фармакологічні), хоч фізичні. Кожна регулююча рецепторно-аналізаторна система володіє підсилювачами. Вони, коли це потрібно, здатні збільшити вплив фармакологічних і фізичних подразників у тисячі і мільйони разів. Частіше не тільки не потрібні великі дози, але вони шкідливі, бо заглушують рецепторні системи. Маленькі ж дози адекватних речовин та фізичного стимулювання не тільки спрямовують і настроюють регулятори в потрібному напрямку. Вони зміцнюють клітинні скелетики, тобто покращують об’єкт дії регуляторів – клітини, тканини, органи тощо.

Означена експериментально-теоретична концепція дозволила знайти десятки корисних способів та пристроїв для попередження та лікування захворювань і корекції дисфункцій. Зараз на базі окремих знахідок можливо створити системні технології покращення здоров’я окремих груп і населення в цілому.

вгору