Антипасха — наступна неділя після Великодної неділі (йдеться про день, а не тиждень).
«Апостол» — богослужебна книга, в якій містяться Діяння і Послання апостолів (апостол — із грец.—посол).
Бирич — адміністративно-судовий виконавець у Київській Русі.
Варанитя — варимантія (із грец.), верхня важка чернеча одежа без рукавів.
Вежі — кочові житла на колесах, зокрема у половців.
Віра — грошова кара за переступ, зокрема вбивство чи каліцтво вільної людини. Стягалася на користь князя.
Вої — народне ополчення руського війська, воїни.
Вуй, вуйко — дядько по матері.
Гривна — грошова одиниця в Київській Русі.
Грибниця — велика зала чи окреме приміщення, де збиралися гридні — дружинники-охоронці князя.
Доместик — 1. Командуючий східними військами Візантії.
2. Керівник охоронців візантійських імператорів.
3. Керівник церковного ходу (демественик).
Дружина — первісне значення: домочадці, челядь. Згодом — община, об’єднання, товариство. Пізніше — постійне військо князя, дружини були: старша, або велика, ліпша, лучча, передня (творила раду князя) і молодша (мала), або отроки, дітські, молодь. Дружина мала соціальні прошарки: чада, гриді, отроки, дворяни, слуги, мужі, княжі мужі, бояри, боярські сини.
Євангеліє — (від грец.) радісна вість, добра новина. Так, згідно Біблії, Ісус Христос називав свою науку. Через це й біблійні книги, що подають життя й викладають науку Ісуса Христа, називають Євангеліями. Церква визнає чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки та від Івана (Іоанна).
Єпарх — тут: правитель Константинополя.
Єпітимія — епітимія, церковна кара, покута.
Заборола, забрала, эаборола, забрало — поміст на городському валу з дерев’яною стіною чи бруствером, що захищали від стріл, й отворами до стріляння.
Засаківці—люди із-за города Сакова, з його околиць.
Заступи — засіки, середньовічний спосіб укріплення приступів до краю чи племінної землі стосами зрубаних дерев, зложених поперек доріг гіллям назовні, до ворога.
Золотий — золота римська, пізніше — візантійська монета, основна монета і лічильно-грошова одиниця ( = 4,55г, або 1/72 фунта).
Канон — великий церковний спів, як правило, із дев’яти пісень на уславлення Богородиці, хреста господнього тощо.
Кліть — хата, хижа, кімната, комора.
Ковер — різновид килима.
Колодники — полоняники, забиті в дерев’яні кайдани-колодки.
Кондак — церковний спів, в якому з’ясовується суть даного свята або уславлюється ім’я святого.
Кордон — від слова «корда», вірьовка, на якій ганяють або припинають коня, установлюють нею межі свободи, границі бігу, звідси — кордон.
Корзно — накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром.
Кормилець — вихователь, дядько юного князя; кормильці зі своїми нащадками часом постають у літописі як окрема, поруч із князями, соціальная категорія людей.
Корчага — велика глиняна посудина, подібна до низької амфори із вузьким горлом.
Котопан — імператорський намісник у Візантії, вищий воєначальник.
Куна — грошова одиниця (спочатку хутро куниці) і основа грошової системи Київської Русі. У XI ст. ця система виглядала так: гривня = 49,25 г срібла = 20 ногатам = 25 кунам = 50 різаням = 100 (150) віверицям.
Ладка (латка) — глиняний посуд, часом заміняв сковороду.
Лазарева п’ятниця — переддень Лазаревої суботи, тобто суботи шостого тижня великого посту (вербного або цвітного тижня).
Літра (лібра, фунт) — головна вагова одиниця римської, пізніше візантійської, монетно-вагової системи (= 327,45 г).
Лукно — діжечка з лубу, а також слов’янська міра ємкості.
Медуша — приміщення для зберігання меду, їстівних припасів.
Місячина — провіант на місяць, тобто на час дороги від Константинополя до Києва.
М’ясопуст (м’ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом.
Насад — річкове судно з піднятими бортами, «насадами».
Оброк — чинш, вид феодальних поборів у натуральній формі — продуктами, пізніше — грішми.
Обруч (обручка, браслет) — вид військового спорядження, яке утримувало м’язи від розтягання і захищало від удару меча.
Оглашення — церковний потрійний (повчальний та покаяльно-сповідний) чин, що передує хрещенню.
Одрина — хлів, стодола, частина хати, що використовувалася під комору.
Октоїх, Октаїх (Осмогласник) — книга літургійних співів, які виконують на вісім «гласів» (розсп(вів), була шкільним підручником.
Отроки — молодші князівські дружинники (не завжди молоді за віком).
Паволока — узагальнена назва міцних і дорогих тканин: порфіри, парчі, багору, оксамиту, як правило, багряного кольору, витканих на шовковій основі золотими чи срібними нитками.
Патрикій — патрицій, у Візантії титул високих сановників, який носили до кінця життя.
Пардус — гепард, хижак із родийи кошачих, приручені пардуси використовувалися як мисливські звірі.
Перевара — посудина, в якій варили мед, медовий напій.
Повіз — повинність возити різні вантажі, давати коней у підводи на вимогу князя чи його людей.
Погост — адміністративно-господарський осередок, де люди князеві робили від його імені розпорядження, чинили суд, зосереджували данину тощо.
Поприще — міра довжини, близько 700 м.
Поруб — темниця, тюрма, найчастіше підземна.
«Псалтир», псалтиря,— книга псалмів, збірник 150 ліричних пісень, що ввійшов до Біблії. З часів Київської Русі і до XIX ст. була шкільним підручником. Псалтирі були гадательні й толкові.
Русалії — язичницьке (поганське) свято-моління русалкам, відзначалося чотири рази на рік: 25 грудня, 6 січня, 17 березня (точніше: на русальну неділю) і 24 червня (на Івана Купала).
Світла неділя — великодній тиждень.
Синкел — найближчий радник патріарха.
Синодик (пом’яник) — церковна книга, до якої вписують імена померлих, переважно духовних осіб і княжого роду та тих, що дбали про дану церкву, для поминання їх під час служби божої.
Сиропусна неділя (масляна, масниця) — останній тиждень перед великим постом, починається із понеділка і закінчується в неділю.
Сіни — галерея (веранда) на стовпах (піддашок).
Скідія — нашвидкуруч збудоване судно, пліт.
Стратилат — воєначальник.
Стрий — дядько по батькові.
Сункліт (із грец.— «незмішанний») — легендарна речовина, що начебто захищала від угрози вогнем і залізом.
Тем’ян — ладан.
Терем — князівський палац, у X—XIII ст. являв собою характерну круглу будівлю (ротонду) або витягнутий прямокутник.
Тіун, тівун, тивун — управитель княжого дому, слуга, що виконував також судові та адміністративні поручення князя.
Тропар — короткий церковний спів на уславлення святого чи церковної події.
Углади (уклади) — контрибуція, Щорічна данина.
Узороччя — коштовності у вигляді тканої золотою чи срібною ниткою тканини з вишитими візерунками, різьблені речі, ювелірні вироби тощо.
Устави і уроки — види данини, встановленої князем, податі і повинності.
Урок — обумовлена частка майна.
Федорова неділя (на честь святого, Феодора Тірона) — перший тиждень великого посту.
Філіппів день — день пам’яті апостола Пилипа, що припадає на 14 листопада.
Фофудія — спеціальна грецька матерія для пошиття верхнього одягу з поясом (фофудоти). В середині XII ст. фофудію замінив оксамит.
Хартія — пергамент, спеціально вичинена шкурка телят, ягнят, козенят.
Цвітна неділя — вербна неділя.
Ціж — неварений кисіль, але розчинений у воді.