Пунктуація (від лат. punktuatio- punktum, що означає крапка) - це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків.
Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему.
До цієї системи входять:
|
розділовий знак |
його графічне позначення |
приклади уживання |
|
|
одиничні розділові знаки |
|||
|
крапка |
. |
Я добре попрацював. |
|
|
двокрапка |
|
Дівчинка відповіла: "А я знаю, як тебе звати" |
|
|
три крапки |
… |
А ти все та ж… |
|
|
кома |
, |
У Калини та Горпини як не свадьба, то родини |
|
|
крапка з комою |
; |
1) звук; 2) буква; 3) слово |
|
|
тире |
-- |
Сила та розум - краса людини |
|
|
знак питання |
? |
Хто вони? А хто ми? |
|
|
знак оклику |
! |
Привіт тобі, море! |
|
|
знак виноски |
… |
кн. Володимир 1 |
|
|
парні розділові знаки |
|||
|
дві коми |
,, |
Михайло , син Марії, був ще хлопчиськом |
|
|
два тире |
-- -- |
Мати плаче- лихо тяжке- і цілує сина |
|
|
лапки |
" " |
"Яка ж ти вереда"- сказала мати |
|
|
дужки |
( ) |
Троянду треба рвати, поки вона цвіте (Л.Костенко) |
|
Призначення розділових знаків- полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.
Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами. Кожна з пунктограм виконує свою функцію.
Крапка ділить текст на речення.
Двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
Три крапки
(багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.
Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
Тире розділяє головні частини речння (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно- часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.
Знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
Знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.
Знак виноски- видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.
Парні розділові знаки- дві коми, двоє тире, дужки, лапки виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речння), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання).
У текстах часто збігаються різні розділові знаки. Напр.: Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В.Самійленко).
ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ПУНКТУАЦІЇ
Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.
Згідно з цими принципами і відбувається вживання розділових знаків:
|
розділові знаки уживані, тому що: |
приклади |
|
структурний |
|
|
вони грунтовно обумовлені у даному реченні |
Минають дні, минає літо, настала осінь (Т.Шевченко) |
|
смисловий |
|
|
згіно смислу даного речення |
В мене рука бистра, В мене шабля гостра - Тобі допоможу! (П.Усенко) |
|
інтонаційний |
|
|
згідно інтонації |
А ви, оті невідомі герої, де Ви? |
Усі три принципи пунктуації- структурний, смисловий та інтонаційний- в українській мові діють одночасно, один якийсь принцип виділити можна тільки умовно.
Загальні пунктуаційні правила- це правила системи вживання пунктограм.
Загальні пунктуаційні правила розповідають про те, як вживаються:
Речення - це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично та інтонаційно оформлена як відносно закінчена цілість.
В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець- крапка, знак питання, знак оклику або три крапки.
У кінці розповідного і спонукального речень звичайно ставиться крапка
(Ольга посміхнулася.).Якщо ж розповідне чи спонукальне речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці такого речення ставиться знак оклику
: Фантазіє! Ти- сило чарівна! (Л.Українка).У кінці питального речення ставиться знак питання
(Сьогодні я такий щасливий!).Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику
(Наскільки ж тоді я був не правий?!).Три крапки
в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу ("Охо-хо…"- зітхнув старий).Крапка вживається:
Василь. І довго це ти будеш чухатися?
Конюх. Вибачте, пане. Винен.
Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза.
Одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення (Я підвівся, поглянув їй у очі
).Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза.
Парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення).
Парні коми тому й називаються парними, що вживаються парами: одна ставиться перед відокремленою групою слів, друга- після неї (Спи, моя дитинко, спи
).Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці (Не працюючи, нічого в житті не доб'єшся
).Виділена комами з обох частин частина речення промовляється трохи іншим тоном або трохи швидше, ніж все речення.
Кома вживається
:Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з інтонацією.
Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.
На місті крапки з комою завжди чується подовжена пауза.
Крапка з комою вживається
:Двокрапка вживається
:Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються звичайним тоном.
Три крапки вживаються
:Тире
ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна.Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову зміну подій.
Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується (Адже ми всі - люди!).
Парні тире
виділяють з обох боків частини речення.Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном (І враз - заглушаючи всю метушню і гвалт - по квартирі розляглися широкі і повнозвучні акорди рояля (Ю.Смолич).
Тире вживається
:Вчителька довго дивилася на Дмитра, спитала:
Вчителька помовчала, потім вимовила:
Дужки вживаються:
Частина, охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.
Лапки вживаються:
Лапки не вживаються
:Знак оклику вживається:
Знак питання вживається:
Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями на питання відповідаєте?
Михайло. А ви як думаєте?
Знак виноски вживається
у документах для оформлення різноманітних уточнюючих відомостей та посилань.Виноска складається з двох пов'язаних частин: знака виноски та текста виноски:
Один документ може містити у собі як звичайні, так і кінцеві виноски:
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВИ
Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також і знак питання, знак оклику або три крапки, якщо вони в ній вживаються.
Крапка і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються): "Ганьба!" - несподівано закричав хтось на площі
.Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літери: Тоді він нам і каже: - Що ж мені з вами робити?
Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире: -Ну ось і все.- подумав я.- Розпочалося…
У випадку, коли речення першої частини прямої мови ще не закінчене, наступний її фрагмент пишеться з малої букви: -Гляньте, - несподівано вигукнув Степан - ось там, попереду!
Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире:
-
Хлопці, все буде добре.- сказала мені Наталка.Якщо пряма мова передається в формі діалогу, кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так само, як і звичайно при прямій мові:
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НЕПРЯМІЙ МОВИ
При передачі прямої мови непрямою слова автора перетворюються на головного члена речення. Сама ж непряма мова стає підрядним реченням, причому особа займенників і дієслів в ній змінюється відповідно до тієї особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Тому при непрямій мові вживання розділових знаків таке саме, як і звичайно на письмі: Він мав на увазі її слова про те, що вона добре співає
.Після непрямого запитання знак запитання не ставиться.
Порівняйте:
Пряма мова
Вчитель раптом запитав:
- Де Мар'яна?
Непряма мова
Вчитель раптом запитав, де Мар'яна.
У цитаті не можна нічого змінювати.
Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками: Шевченкове ""…треба миром, Громадою обух сталить…" завжди звучить як гасло..
.Цитати можуть вживатися як
: