Літературні Чернівці - виставка в Дюссельдорфі
Леся Юрченко

Що ми знаємо про Чернівці? Для більшості українців - це середнього розміру старовинне місто, обласний центр на південному Заході України. А от для багатьох німців - це в першу чергу місто, звідки походять видатні німецькомовні письменники. Саме Чернівцям, як місту літератури присвячена виставка під назвою "Чотиримовні пісні наповнювали повітря", що завершує цими вихідними роботу в Дюссельдорфі. У вересні вона переїздить до Україні. 

"Віддалене східноєвропейське місто, не велике, і не мале: Чернівці, столиця коронного краю Буковини колишньої Австро-Угорської монархії... Чернівці були потворними і прекрасними водночас: архітектруно позбавлені стилю, нецікаві, але ландшафтно дуже гарні, з неповторною звабою. Усе місто місто - це величезний пагорб..." - такими постають Чернівці у "Спогадах про одне місто" німецькомовної поетеси єврейського походження Рози Ауслендер, яка народилася, довгий час жила і творила в цьому місті. 

Чернівці, як місто вишуканої культури літературне місто знає багато хто в Німеччині. Мало де поза межами німецькомовних країн хіба що лише в Празі, як кажуть фахівці, можна зустріти таку щільність і такий рівень німецької літератури, який був представлений на рубежі 19-20-го сторіч в Чернівцях. Автором виставки про літературні Чернівці, яка завершує свою роботу в Дюссельдорфі, є Гельмут Браун, один з керівників німецького фонду імені Рози Ауслендер, видавець її творів, людина, яка впродовж 13 років особисто знала Розу Ауслендер. Ідея провести таку виставку з"явилася кілька років тому, розповів "Німецькій хвилі" Гельмут Браун: 

"Я особисто займаюся дослідженням феномену Чернівців як літературного міста вже майже 25 років. З 1996 року я регулярно відвідую це місто. Упродовж цих років назбиралося, звісно, чимало матеріалів, які тепер використані для оформлення цієї виставки". 

Виставка "Чотиримовні пісні наповнювали повітря" з одного боку знайомить своїх відвідувачів з видатними письменниками, які походять з цього міста. Тут можна побачити рукописи і видання книжок таких відомих в Німеччині вихідців з Чернівців, як Пауль Целан, Роза Ауслендер, Іцик Манґер, Ґреґор фон Реццорі, Альфред Кіттнер. Водночас зусилля організаторів спрямовані й на те, щоб продемонструвати історію міста Чернівці - його розквіт наприкінці 19-го - початку 20-го століття і занепад у часи Другої світової війни та Холокосту. Розповідає Вальтер Енґель, директор Будинку імені Герхарда Гауптманна у Дюссельдорфі, де проходила виставка: 

"Важливо не розглядати літературу окремо від історії. І зважати на те, щоб пов"язувати історію, минуле Чернівців із сьогоденням. Мені здається, що насамперед у цьому полягає головне завдання цієї виставки. Ми намагалися, так би мовити, вплести літературу в історію міста, звідки походять її автори". 

Якщо поглянути в книгу відгуків, то побачивши численні позитивні записи, можна зробити висновок - виставка користується великою популярністю. До речі, відгуки записані різними мовами - німецькою, англійською, російською. Розповідає Гельмут Браун: 

"Чернівці цікавлять людей в Німеччині тому, що з цього міста походять багато дуже відомих німецькомовних поетів-ліриків, письменників та вчених-гуманітаріїв. У першу чергу слід згадати Розу Ауслендер та Пауля Целана. Вони зіграли вирішальну роль для формування німецької лірики 20 сторіччя". 

"...загальновживаними мовами (в Чернівцях) були румунська і німецька ... Німецька мова була не тільки мовою побуту і культури, вона була і залишалася рідною мовою більшої частини населення", - писала у своїх "Спогадах про одне місто" Роза Ауслендер. Утім, у Чернівцях говорили німецькою ще з 18 століття, тобто з того моменту, як Чернівці стали містом, розповідає Гельмут Браун: 

"З Відня туди направляли військових, чиновників, які, звичайно ж усі говорили німецькою. До того ж у Чернівцях, як і на Буковині загалом, проводили, так би мовити, германізацію населення, намагаючись таким чином ніби утворити захисний мур від слов"янського впливу. Не слід забувати, що в ті часи Буковина була найсхіднішим з коронних країв Австро-Угорщини". 

Ось як пише далі про німецьку мову в Чернівцях початку 20-го століття Роза Ауслендер: "...Різноманітні мовні впливи забарвили, звичайно, і буковинську німецьку говірку, частково досить негативно. Але водночас вона збагатилась новими словами і зворотами. Вона мала своє особливе обличчя, власний колорит. Під поверхнею мовленого лежало глибоке, широко розгалужене коріння різноманітних культур, які багатократно взаємопроникали одна в одну і давали словесному листю відчуття звуку і образу, соку та сили..." 

В Чернівцях жило дуже багато різних народностей, для яких рідною мовою були інші, ніж німецька. Приміром, як вже згадувалося, румунська, українська чи ідиш. Утім, з 50 тисяч єврейського населення Чернівців лише 15 тисяч уважали ідиш своєю рідною мовою. Інші упродовж цілих поколінь настільки асимілювалися, що називали своєю рідною мовою німецьку, розповідає Гельмут Браун. Він навмисне обрав для назви виставки про літературні Чернівці фразу "Чотиримовні пісні наповнювали повітря". Гельмут Браун: 

"Це цитата з вірша Рози Ауслендер. Під цими чотирма мовами вона мала на увазі німецьку, їдіш, румунську та українську, яку тоді там називали русинською". 

Сама Роза Ауслендер не говорила українською, розповідає Гельмут Браун. Вона володіла німецькою, ідіш та гебрейською. Пізніше до цих мов додалася ще англійська. А от Пауль Целан точно знав і слов"янські мови. Взагалі про нього відомо, що він був поліглотом, адже знав досконально сім мов. Свого часу в Чернівцях люди володіли принаймні трьома мовами, тому представники різних народностей завжди знаходили можливість порозумітися між собою, розповідає Вальтер Енґель: 

"Цілком справедливо, говорячи про минуле Чернівців, порівнювати його з моделлю багатогранного європейського суспільства, яка реально існувала на Буковині ще 70-80 років тому. В цьому регіоні тоді жили разом представники таких різних культур і національностей, мов і релігій. Їм вдалося втілити в життя ідею толерантності та взаємоповаги між різними народностями". 

В 40-их роках минулого століття Буковина переходила від Радянського Союзу до німецької окупації, потім знову назад до СРСР. За цей час в регіоні факично було "замінено" населення. Десятки тисяч жителів Буковини було депортовано до Придністров"я чи відправлено в Сибір. В часи Другої світової війни практично було винищено всіх євреїв; німців, які населяли Буковину, примусово повернули до Німеччини, як це тоді називали "додому до рейху". Для Чернівців, як центру Буковини, настали не найкращі часи, розповідає Гельмут Браун: 

"В радянські часи, не в українські, а саме в часи Радянського Союзу, взагалі не було зацікавленості, щоб люди знали про історію цього міста та його видатні традиції. В результаті про часи розквіту Чернівців та видатних жителів цього міста, їхні твори більше знають в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Ізраїлі, США чи інших країнах". 

Однак останнім часом, кажуть німецькі спеціалісти, справи змінюються на краще. 2001 року, до 100-річного ювілею Рози Ауслендер, в Чернівцях було показано виставку про неї. Зараз випущено вже чимало двомовних книг - німецькою та українською. Твори Рози Ауслендер, Пауля Целана та інших видатних літераторів-вихідців з Чернівців потроху повертаються до читачів на їхній батьківщині, каже Гельмут Браун: 

"Заплановано, що в Чернівецькому університеті, при інституті Буковини щороку проводитиметься виставка, присвячена одному з відомих письмеників, які походили з Чернівців. Ми сподіваємося, що поступово, крок за кроком, ця чудова культура повертатиметься до теперішніх жителів Чернівців". 

На завершення хочеться додати, що виставка, яка зараз проходила в Дюссельдорфі, буде показана у вересні в музеї мистецтв Чернівців, після чого її матимуть можливість подивитися в Бухаресті та Тель-Авіві. 

Повний текст "Спогадів про одне місто" Рози Ауслендер у перекладі Петра Рихла в інтернеті за адерсою: http://www.ji.lviv.ua/n9texts/auslender.htm