Вплив маркетингу і фандрейзингу на трансформацію бібліотек

Донецьке відділення Наукового Tовариства
ім. Шевченка
Донецька обласна універсальна наукова бібліотека

Башун О.В. Вплив маркетингу і фандрейзингу на трансформацію бібліотек / Наук. ред. В.С.Білецький, докт. техн. наук.–Донецьк: УКЦентр, 1999.– 204 с. ISBN 966-7517-16-0

В монографії розглядаються теоретичні аспекти впровадження маркетингу в діяльність бібліотек та їх трансформація як культурно–інформаційних центрів, подається методика позабюджетного фінансування бібліотек та фандрейзингу, аналізується система підготовки фахівців до впровадження маркетингу в бібліотеках.

В результаті дослідження розроблено модель сучасної бібліотеки на основі маркетингу, подано методику проведення маркетингових досліджень, оптимальну модель бібліотечних послуг, методику ціноутворення, тактику організаційно-структурних перетворень в бібліотеках. Методика альтернативного фінансування включає етапи: ідентифікакацію, стратегію, розвиток, клопотання, опікунство. В дослідженні охарактеризовано основні джерела позабюджетного фінансування бібліотек. В монографії подається аналіз і шляхи удосконалення системи безперервної освіти бібліотекарів по маркетинговій діяльності.

Ключові слова: маркетинговий підхід; бібліотека – культурно-інформаційний центр; позабюджетне фінансування; фандрейзинг; підготовка маркетологів для бібліотек.

Bashun O.V. The influence of marketing and fundraising on transformation of libraries / Scientific advisor V.S.Biletskyy. – Donetsk: USCS, 1999. – 238 p.

The investigation results in the development of a modem library working on the basic of marketing; in suggesting methods of holding marketing researches, optimum, model of library services, methods of costs determination, tactics organizational and structural changes in libraries.

The methods of finding additional financing includes the following stages: identification, strategy, development, arrangement, guardianship. The investigation characterizes the main resources of additional financing for libraries.

The monograph analyzes the ways of improvement of the system of constant education of librarians and teaching them marketing activities.

Key worlds: marketing approach; library - cultural and informative center; financing additional to the budget one; fundraising; preparation of marketing managers for libraries.

Друкується за рішенням Вченої ради Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської від 15 грудня 1999 р.

Науковий редактор: Білецький В.С., докт. техн. наук.
Рецензенти: Герасимчук В.Г., докт. екон. наук, професор,
Самойленко Н.В., канд. пед. наук.

РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ТРАНСФОРМАЦІЇ БІБЛІОТЕК

РОЗДІЛ 2
МАРКЕТИНГ В ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК
2.1. Маркетинг як активний метод трансформації бібліотек
2.2.Сучасна концепція бібліотечного маркетингу

РОЗДІЛ 3
МАРКЕТИНГ ЯК СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЗМІН
3.1. Використання елементів маркетингу в бібліотеках
3.1.1. Маркетингові дослідження як складова вивчення потреб користувачів
3.1.2. Маркетингова стратегія і планування маркетингу
3.1.3. Прогнозування оптимальної моделі бібліотечних послуг
3.1.4. Політика вартісної характеристики бібліотечної продукції та послуг
3.1.5. Реклама та "паблік рілейшнз" в системі активізації та модернізації бібліотек
3.2. Організаційно-структурні перетворення на базі маркетингової концепції

РОЗДІЛ 4
СИСТЕМА ПОЗАБЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ БІБЛІОТЕК АБО МЕТОДИКА ФАНДРЕЙЗИНГУ ЯК СКЛАДОВА МАРКЕТИНГУ
4.1. Визначення понять
4.2. Історичні корені фандрейзингу
4.3. Методика додаткового фінансування
4.3.1.Ідентифікація
4.3.2.Стратегія
4.3.3.Розвиток
4.3.4.Клопотання
4.3.5.Опікунство

РОЗДІЛ 5
ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БІБЛІОТЕК

ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ДОДАТКИ

ПЕРЕДМОВА НАУКОВОГО РЕДАКТОРА

Бібліотеки України сьогодні переживають період трансформації, які відбуваються відповідно до трасформації суспільства.

Монографія узагальнює результати дослідження впливу соціокультурних змін останнього десятиріччя на розвиток бібліотек.

Автором обгрунтовано теоретико-методологічні, організаційні засади трансформації бібліотеки, розроблена модель обласної універсальної наукової бібліотеки, яка має будуватись як культурно-інформаційний центр регіону. В монографії автором запропоновано проведення трансформації бібліотек на основі маркетингового підходу. В ході дослідження апробовано використання загальнотеоретичних основ маркетингу в бібліотечній справі і експериментально підтверджено, що бібліотечний маркетинг є інструментом прогресу в бібліотечній справі, забезпечує конкурентоспроможність бібліотек у ринковому середовищі. Автор висуває концепцію, що використання основ бібліотечного маркетингу корисне як при наданні платних, так і безплатних послуг бібліотек і сприяє підняттю їх іміджу та фінансовому забезпеченню їх трансформації.

Запропонована автором методика фандрейзингу - це перша спроба розробки теоретичних основ фандрейзингу і може використовуватись в інших сферах, про що свідчать позитивні відгуки читачів журналу "Схід", де в скороченому вигляді друкувалась книга О.В.Башун "Фандрейзинг або мистецтво збирання коштів".

Теоретичні висновки монографії експериментально апробовані і підтверджені на базі Донецької ОУНБ.

Монографія призначена бібліотечним працівникам.

В.С.Білецький,
доктор технічних наук,
дійсний член наукового товариства ім.Шевченка,
шеф-редактор аналітично-інформаційного журналу “СХІД”,
голова Українського культурологічного центру

ВСТУП

Головною проблемою бібліотекознаства є вивчення сутності бібліотеки як соціального інституту, що пов’язано з визначенням головних ознак, які відрізняють бібліотеку від усіх інших установ системи документальних комунікацій.

На кожному конкретно-історичному етапі розвитку функції будь-якого соціального інституту, в тому числі і бібліотеки, неминуче удосконалюються, корегуються відповідно до соціально-культурної ситуації, соціально-політичного, економічного життя суспільства.

Зміна соціальних акцентів в нових умовах викликає, зокрема, необхідність глибокого розгляду соціально-культурного статусу вітчизняних бібліотек, яким в недалекому минулому відводилась пріоритетна роль ідеологічних центрів. Актуальність деідеологізації обумовлена політичною незалежністю нашої держави, підвищенням інтересу до національної історії та культури, переходом до ринкових відносин, бурхливим технологічним розвитком цивілізації, значними соціально-політичними, економічними змінами кінця ХХ ст. Все це вимагає нових підходів до розбудови суспільства.

Одним з напрямків його розвитку є концепція інформаційного суспільства, де в центрі уваги ставиться людина, для якої вирішальну роль відіграє придбання, зберігання, обробка, передача, розповсюдження і використання знань та інформації. Базовим елементом в забезпеченні знаннями та інформацією в суспільстві є бібліотеки. Їх еволюція під впливом подій останніх десятиліть свідчить про глобальне завдання пошуку відповіді на питання "Яка бібліотека потрібна суспільству?". Поступове входження бібліотек України в демократичний простір вимагає чіткого визначення та офіційного закріплення їх статусу, що має важливе значення для розробки моделі сучасної бібліотеки і визначення стратегії розвитку бібліотечної справи в українській державі на перспективу.

Вимоги до бібліотеки з боку суспільства закладені в Законі України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", де бібліотека визначена як "соціальний інститут, що забезпечує актуальність і загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів, які містять і зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесенню інтелектуального та культурного потенціалу суспільства" [2].

Виходячи з цього, бібліотека є об’єктом культурного призначення, якому відводиться особлива роль у задоволенні інформаційних та культурних потреб суспільства.

Складність змісту, багатоплановість поняття "бібліотека" стимулювали появу великої кількості публікацій, в яких вивчалися різні аспекти бібліотечної діяльності. У бібліотекознавстві вже нагромаджено певний досвід вивчення наукової бібліотеки, але зі здобуттям державної незалежності починає формуватись нова система соціальних комунікацій та власна інформаційна інфраструктура бібліотек. Виходячи з нових умов, суттєво змінюється зміст поняття "бібліотека" як соціального явища та підходів до організації її діяльності. Бібліотеки знаходяться перед необхідністю адаптації до нових, змінених соціальних, політичних та економічних умов, тому проблема моделі бібліотеки майбутнього жваво обговорюється на сторінках бібліотечної преси [19, 38, 39, 127, 164, 176, 180, 190, 195]. Стрижневим у численних концепціях перспективних форм розвитку бібліотеки в інформаційному суспільстві є еволюція місії бібліотеки за рахунок різкого розвитку інформаційних функцій та культурологічних завдань.

Організація діяльності наукової бібліотеки в аспекті реалізації її культурно-освітньої та інформаційної функцій - проблема складна й багатогранна. Більшість її аспектів опрацьована ще недостатньо. Загальнотеоретичних досліджень по комплексному підходу до розробки концепції бібліотеки як культурно-інформаційної установи в Україні немає. Динаміка політичної, економічної та соціокультурної ситуації вимагає вивчення та розробки моделі сучасної бібліотеки, яка повинна будуватись з позиції базисного визначення, поданого в Законі України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", що бібліотека - це культурно-інформаційний центр, який сприяє розвитку суспільства, підвищенню загальнокультурного рівня через надання доступу до інформації та можливості її використання.

Саме тому постала необхідність комплексного дослідження бібліотеки як культурно-інформаційного центру. У сучасних економічних умовах бібліотеки повинні адаптуватись до роботи в незвичному соціально-економічному середовищі при обмеженому державному фінансуванні, тому на перший план виходять фінансово-економічні аспекти діяльності, які б змогли забезпечити умови для того, щоб бібліотеки стали культурно-інформаційними осередками. Формування ринкових умов вимагає від бібліотек активного вивчення економічних законів і впровадження теоретичних засад ринкової економіки - менеджменту та маркетингу. Шляхи до подолання труднощів, пошук виходу бібліотек з кризи може відбуватися через маркетинговий підхід і трансформацію всієї роботи, постійне вивчення суспільної думки за допомогою маркетингових досліджень та реформування бібліотек з метою влиття в ринкову інфраструктуру з одночасним збереженням свого основного призначення - бути храмом духовності та культури, надійним поширювачем вічних загальнолюдських цінностей.

Використання основ маркетингу в бібліотечній справі відкриває для бібліотек широкі можливості, тому виникла проблема комплексного вивчення трансформації універсальної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону на основі маркетингового підходу. У бібліотекознавстві вже нагромаджено певний досвід вивчення бібліотечного маркетингу: узагальнено значний емпіричний матеріал, зроблено цікаві висновки і корисні практичні рекомендації. Проте більшість фахівців переважно розглядає окремі елементи маркетингу, а не весь його комплекс.

Недостатнє фінансування бібліотек з боку держави вимушує бібліотеки шукати інші джерела поповнення свого бюджету. Позабюджетне фінансування бібліотек та фандрейзинг є новим напрямком їх роботи, який потребує теоретичного обгрунтування та узагальнення досвіду.

Для розбудови бібліотек як культурно-інформаційних центрів з використанням маркетингу необхідні відповідні фахівці. Аналіз роботи по підготовці та перепідготовці кадрів до маркетингової діяльності бібліотек показав, що ця тема майже не розроблена і потребує вивчення, узагальнення, вироблення рекомендацій щодо створення системи безперервної освіти з маркетингу.

Саме тому виникла потреба узагальнити теоретичні аспекти та практичний досвід, розробити методику маркетингового підходу до трансформації універсальної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону, методику позабюджетного фінансування бібліотек та фандрейзингу, систему підготовки фахівців до забезпечення маркетингової діяльності бібліотек.

Соціокультурні та економічні зміни в державі вимагають нових підходів до вироблення моделей сучасної бібліотеки.

Проблема еволюції наукової бібліотеки досліджувалась М.С.Слободяником [164], де головна увага приділялась інформаційній функції. Дискусія щодо вироблення моделі сучасної бібліотеки проходила на Міжнародній науковій конференції в 1995 р. "Бібліотека у демократичному суспільстві" [142, 161], в публікаціях О.Я.Гросова [38], О.Максимової, Т.Воробйової [110] та інших. Але не проводились дослідження трансформації бібліотек з позицій маркетингу. В Україні перші спроби теоретичного обгрунтування маркетингу в бібліотеках зроблено Л.Петровою, Г.Саприкіним, В.Терно, Л.Тітовою, І.Федяніним, А.Чачко. Деякі фахівці розглядають окремі функції маркетингу, наприклад, рекламу (Л.Багрянцева, О.Кашкарьова, А.Перепеча). Російські бібліотекознавці внесли певний вклад в розвиток бібліотечного маркетингу. Це дослідження В.Клюєва, І.Міхнової, С.Матліної, О.Ястребової та інших. Певний внесок в наукову розробку бібліотечного маркетингу спостерігаємо в роботах Б.Ашервуда, П.Борхарда, Р.Савара. Проте немає повноцінних монографій з бібліотечного маркетингу, більшість фахівців переважно розглядають окремі елементи маркетингу, а не весь його комплекс. Серед бібліотекознавчої літератури по досліджуваній проблемі переважають публікації в періодичній пресі.

Перші наукові розвідки в Україні проблеми позабюджетного фінансування зроблені Л.Бертліс, Л.Лебедєвою, В.Пашковою, в Росії - І.Вар'яш, В.Клюєвим, Т.Майстрович, С.Пушковою, в США - Джоан Худ, але відсутні узагальнені теоретичні та методологічні дослідження. В умовах значного зменшення державного фінансування бібліотек постає необхідність розробки методики додаткового фінансування бібліотек. Багатоаспектний аналіз системи підготовки фахівців до маркетингової діяльності в бібліотеках не проводився, а досліджувались окремі елементи системи підготовки - у вузі (Л.Каліберда, А.Чачко, В.Шейко), на курсах підвищення кваліфікації (В.Скнар). Тема підготовки фахівців з маркетингу через систему підвищення кваліфікації працівників наукових бібліотек взагалі не досліджувалась.

Таким чином, в бібліотекознавстві назріла проблема комплексного вивчення бібліотеки як культурно-інформаційного центру з позицій маркетингового підходу, вивчення та розробки методики позабюджетного фінансування, розробки системи безперервної освіти фахівців бібліотек до впровадження маркетингу.

Дослідження проведено в руслі запланованих заходів удосконалення роботи обласних універсальних наукових бібліотек з постановкою експериментів на базі Донецької ОУНБ, в контексті регіональної бібліотечної програми Інституту відкритого суспільства "Розвиток публічних бібліотек" та в межах комплексної теми кафедри бібліотекознавства Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) "Бібліотечна наука, освіта і професія у демократичній Україні". Сучасний рівень розробленості проблеми в значній мірі вплинув на визначення мети, задач і змісту дослідження.

Мета дослідження - обгрунтування теоретико-методологічних засад трансформації сучасної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру на основі маркетингового підходу.

Задачі дослідження обумовлені його метою і потребують визначення й аналізу таких аспектів шляхом:

Поставленій меті та задачам дослідження підпорядкована структура монографії, яка складається з вступу, п'яти розділів, заключної частини, списку літератури, додатків.

Подання матеріалу дослідження здійснюється від загального до поодинокого, від теоретичних питань до практики і вироблення рекомендацій.

Аналіз актуальності досліджуваної проблеми, постановка мети та задач дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів подаються у вступі.

У першому розділі подається аналіз концептуальних підходів до трансформації бібліотек, окреслено напрямки, методику і основні методи дослідження.

У другому розділі розкриваються загальні питання маркетингу і методика розробки маркетингової концепції бібліотек, її вплив на їх трансформацію.

Розгляд маркетингу як системи здійснюється у третьому розділі, який найбільш повно відображає його роль для бібліотек. Детальне розглядання кожного елементу маркетингу, як з теоретичної, так і з практичної точки зору, покликано довести переваги використання маркетингу в бібліотеках і сприяти пошуку шляхів для їх удосконалення.

Встановлення ринкових відносин у державі вимагає від бібліотек пошуку шляхів позабюджетного фінансування, використання фандрейзингу, що розкривається в четвертому розділі.

Аналіз підготовки фахівців у вузах, через системи післядипломної освіти і підвищення кваліфікації в бібліотеках, вироблення комплексної моделі безперервної освіти кадрів до маркетингової діяльності розглядається у п'ятому розділі.

В заключенні підведені підсумки дослідження, розроблені рекомендації щодо їх впровадження в практику роботи бібліотек. Список літератури допомагає охарактеризувати висвітлення теми дослідження в літературі та розробленість проблеми. Додатки є доповненням до основного змісту монографії.

РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ТРАНСФОРМАЦІЇ БІБЛІОТЕК

Під впливом подій останніх десятиліть відбувається еволюція поняття "бібліотека", змінюються підходи до визначення основних її функцій.

Вимоги до бібліотек з боку суспільства закладені в Законі України "Про бібліотеку і бібліотечну справу", виходячи з якого бібліотека є об'єктом культурного призначення, якому відводиться особлива роль у задоволенні інформаційних та культурних потреб суспільства.

Проблема моделі бібліотеки майбутнього жваво обговорюється на сторінках бібліотечної преси. Визначаються пріоритети розвитку бібліотек. Ці питання піднімаються у публікаціях О.Гросова [38], М.Карташова [72], О.Максимової, Т.Воробйової [110], М.Слободяника [164], Н.Удалової [176], А.Чачко [190], О.Шликової [196], В.Ярощук [201]. Але єдиного підходу до вироблення моделі сучасної наукової бібліотеки немає. Відсутні грунтовні дослідження. Саме тому постала необхідність дослідити шляхи трансфор-мації універсальної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру та визначити загальні функції бібліотеки, які закладені в поняття "культурно-інформаційний центр". Трансформація бібліотеки досліджуватиметься на основі маркетингового підходу, який дозволяє не тільки постійно визначати суспільну думку щодо моделі розвитку бібліотеки, а й впливає на фінансове забезпечення процесу трансформації.

В дослідженні процеси трансформації наукової бібліотеки розглядатимуться через призму бібліотечного маркетингу і його впливу на розвиток бібліотек.

Останнє десятиліття характеризується посиленою увагою бібліотечних фахівців до проблем маркетингу та функціонування бібліотек в новому соціокультурному, ринковому середовищі.

Загальнотеоретичні основи маркетингу в цілому розроблені. Маркетинг як наука зародився в США та в подальшому розвивався i доповнювався теоретиками iнших країн, сьогоднi система маркетингу знаходиться в розвитку.

Лiтературу з маркетингової проблематики можна умовно подiлити на три групи. До першої належать суто специфiчнi науковi розробки, що мають попит у спецiалiстiв, якi займаються вузькою тематикою: дослiдженням ринку, рекламою, сервiсним обслуговуванням, оптовою або роздрiбною торгівлею та iншими теоретичними та практичними ланками маркетингу. Другу групу становлять працi, якi адресованi малопiдготовленому читачевi, не претендують на повноту i чiткiсть систематизацiї матеріалу; до третьої групи вiдносимо пiдручники, навчальнi посiбники.

Орiєнтацiї серед лiтератури по маркетингу допомагають бiблiографiчнi покажчики [111, 112, 117, 118].

Найбiльш повним i узагальненим дослiдженням з маркетингу є робота Ф.Котлера, яку можна вважати за класичну теорiю маркетингу. Науковi та практичнi успiхи на нивi маркетингу пов'язанi також з iншими iменами закордонних вчених: I.Ансофф, Б.Берман, Г.Дж. Болей, П.Дракер, Дж.Р.Еванс, Т.Левiтт, С.Маджаро, Л.Якокка та iн. Але проблема в тому, що не всi їх роботи мають переклади i тому не доступнi бiблiотекарям. Сьогоднi з'являються видання, в яких узагальнено досвiд маркетингової школи окремих країн. Таким прикладом є книга "Академия рынка" [8], де зiбранi роботи кращих французьких дослiдникiв та теоретикiв маркетингу: А.Дайан, Ф.Букереля, Д.Ксарделя, Р.Олл'є, Р.Ланкара, А.Оллiв'є, П.Уарсе. Їм вдалося створити оригiнальну роботу з маркетингу, де втiлена комерцiйна культура своєї держави.

Вивчення основ маркетингу та його активне використання при переходi України до ринкової економiки вимагають пристосування основних положень та концепцiї маркетингу до нашого життя з урахуванням вітчизняної економiки, її специфiки. Це i було зроблено в дослiдженнях В.С.Демидова, П.С.Зав'ялова, П.Г.Перерви, В.С.Хруцького, та iн.

Введення дисциплiн "Маркетинг", "Основи маркетингу" до навчальних програм вимагало необхідності створення вітчизняних підручників: А.Афонiн "Маркетинг" [15], В.Герасимчук "Маркетинг: теорiя i практика" [33].

Дослiдження цих та iнших авторiв є тим розмаїтим свiтом маркетингу, який є основою для його оволодіння бібліотекарями.

Якщо на сьогодні вистачає літератури з проблем маркетингу в цілому, як теоретичного, методологічного, так і прикладного характеру, то висвітлення проблем маркетингу в бібліотечній справі носить епізодичний характер, відсутні грунтовні, фундаментальні, узагальнені дослідження.

Початком пізнання маркетингу в бібліотечній справі України є видання Національною парламентською бібліотекою України інформаційно-оглядової довідки за матеріалами зарубіжних публікацій та практики роботи бібліотек [114], учбового посібника “Новые условия хозяйствования и маркетинг в деятельности библиотек” [136]. Тут вперше обгрунтовується необхідність і можливість програмно-цільового підходу до проблеми виробництва і збуту бібліотечних послуг.

Проблемі маркетингу приділено увагу в кандидатській дисертації та публікаціях Г.А.Саприкіна, де розглянуто маркетинг в управлінні бібліотеками, правові засади маркетингової діяльності та підготовка у вузі фахівців маркетингу. Маркетинговий підхід до організації бібліотечного обслуговування користувачів висвітлено в роботах Л.Петрової [142], Г.Саприкіна [161], а методичні аспекти організації бібліотечно-інформаційного маркетингу - в роботі В.Терно та Л.Тітової [171]. Вивчаються окремі елементи маркетингу: реклама - О.Кашкарьова [73], А.Чачко [189], імідж - Л.Багрянцева, А.Перепеча [18] тощо.

Вивчення маркетингу російськими дослідниками характеризується пожвавленим інтересом до цієї проблеми.

В розробці бібліотечної мікроекономіки особливу роль мають роботи професора Московського державного університету культури (МДУК) В.К.Клюєва, написані самостійно або в співавторстві з колегами, що стало вагомим внеском в осмисленні сутності бібліотечного маркетингу.

Тема економіки та маркетингу бібліотек розглядається в практичних посібниках С.Матліної [120, 121], І.Міхнової [131] та інших.

Найбільший вклад В.К.Клюєва [80, 91] та О.М.Ястребової [92] в розробку підручників з маркетингу. Перша спроба видання підручника зроблена Л.М.Герасимовою та О.Н.Кокойкіною [32].

Окремі функції маркетингу розглядаються в книгах С.Г.Матліної [125], І.Б.Міхнової, Г.Л.Цесарської [132].

Для Росії характерне вивчення маркетингового досвіду зарубіжних колег, про що свідчить наявність великої кількості перекладів [16, 19, 157].

Серед зарубіжних досліджень слід відзначити роботи П.Борхарда [97], Ш.Корал [212], Режана Савара [157], М.Сімон [223]. Окремі функції маркетингу розгдядає Б.Ашервуд [16].

Переважна більшість публікацій з проблем маркетингу - це статті на сторінках періодики, тези доповідей наукових конференцій, що підтверждує відсутність в бібліотекознавстві грунтовних досліджень бібліотечного маркетингу.

В умовах обмеженого фінансування актуальним для бібліотек є пошук альтернативних форм фінансування. Цією проблемою займаються Л.Бертліс, Л.Лебедєва [146] та В.Пашкова [141]. В Росії проблему позабюджетного фінансування досліджують І.Вар'яш, В.Клюєв [27], Я.Євстигнєєва [51], С.Колегаєва [95], Т.Майстрович [109], С.Пушкова [149, 150]. Заслуговує на увагу досвід позабюджетного фінансування бібліотек США, серед яких найбільш грунтовним є дослідження Джоан Худ [150]. Але всі вони характеризуються висвітленням окремих напрямків розширення джерел фінансування бібліотек. Відсутні грунтовні теоретичні, методологічні дослідження.

Вирішальну роль в забезпеченні маркетингового підходу до організації роботи бібліотек відіграє система безперервної освіти фахівців, яка в комплексі не вивчалась. Окремі публікації розглядали систему підготовки маркетологів у вузі - Л.П.Каліберда [68], А.С.Чачко [188], В.М.Шейко [193, 194], проблеми післядипломної освіти - В.К.Скнар [163]. Поглибили вивчення підходів до реорганізації системи підготовки кадрів до маркетингової діяльності розробки російських вчених: В.Клюєва, О.Ястребової та ін. Відсутні публікації щодо системи підвищення кваліфікації з маркетингу безпосередньо на базі обласних бібліотек.

Детальний аналіз вищевказаних досліджень буде здійснено при висвітленні окремих розділів монографії.

Аналіз літератури по досліджуваній проблемі дає змогу зробити висновок, що комплексно вплив маркетингу на розробку моделі бібліотеки як культурно-інформаційного центру не досліджувався. Позабюджетне фінансування бібліотек та фандрейзинг є новим напрямком роботи бібліотек, який потребує теоретичного обгрунтування та узагальнення досвіду. Багатоаспектний аналіз системи підготовки фахівців до маркетингової діяльності не проводився, а досліджувались окремі елементи системи підготовки - у вузі, системі післядипломної освіти. Тема підготовки фахівців з маркетингу через систему підвищення кваліфікації бібліотечних працівників не розглядалась.

Таким чином, сучасний стан розробки досліджуваної проблеми свідчить про те, що виникла потреба узагальнити теоретичні аспекти та практичний досвід, розробити методику маркетингового підходу до трансформації універсальної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону, методику позабюджетного фінансування бібліотек та фандрейзингу, систему підготовки фахівців для забезпечення маркетингової діяльності бібліотек.

Рішення поставлених задач потребувало таких методів та процедур:

Теоретичною основою роботи є основні економічні закони та закони соціокультурного та історичного розвитку суспільства, розуміння наукового пізнання бібліотеки як поєднання емпіричного та теоретичного рівнів знань, отриманих через дослідження фактів, подій, конкретних явищ на прикладі Донецької ОУНБ, як базової. Вірогідність наукових результатів та висновків забезпечується теоретичним обгрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих підходів і методів, адекватних меті і задачам дослідження.

Методологічний апарат складається із загальнонаукових підходів до пізнання бібліотеки: системного, функціонального, структурного, модельного.

Використання системного підходу дозволило розглянути бібліотеку як систему у взаємозв'язку і взаємозалежності її елементів, внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Функціональний підхід забезпечив вивчення головних функцій бібліотеки. Можливості структурного підходу використані для багатоаспектного аналізу структури наукової бібліотеки і внесення до неї змін у відповідності до соціополітичних, економічних перетворень. На основі модельного підходу побудована маркетингова модель трансформації наукової бібліотеки.

Використання конкретно-історичного методу дозволило проаналізувати діяльність бібліотеки на різних етапах розвитку, дослідити генезис проблеми, що відтворено в бібліографічному покажчику з історії Донецької ОУНБ.

Проведення експерименту по створенню відділу маркетингу та сектора фандрейзингу на базі Донецької ОУНБ показало перспективність та необхідність даних структурних підрозділів в бібліотеках.

Апробація теоретичних розробок автора стосовно моделі сучасної бібліотеки та її трансформації в культурно-інформаційний центр, бібліотечного маркетингу та фандрейзингу, системи безперервної освіти проводилась на базі Донецької ОУНБ, на основі чого будувалась методологія бібліотечного маркетингу.

Підведення підсумків дослідження здійснено шляхом аналітичної, математичної обробки даних та систематизації висновків, звірки робочих гіпотез з результатами дослідження.

Достовірність результатів і висновків дослідження забезпечено теоретичним обгрунтуванням вихідних положень, комплексом використаних методів, адекватних предмету, меті та задачам дослідження, якісним і кількісним аналізам результатів дослідження.

В дослідженні, відповідно до мети і задач, розглянуто цілий комплекс проблем, поділених на блоки, основними з них є:

Сучасна наукова бібліотека – відкрита система, яка гнучко реагує на зміни соціокультурного середовища, концепція культурно-інформаційної діяльності наукової бібліотеки грунтується на основі маркетингу.

Бібліотека як консервативна установа розвиває традиційні послуги і не враховує соціокультурні та інформаційні потреби користувачів.

Маркетинг пронизує всю діяльність бібліотеки, використовуються всі його елементи, і він допомагає у визначенні номенклатури послуг бібліотеки.

Маркетинг в бібліотеках розглядається тільки як інструмент отримання прибутку.

Ринкові умови вимагають від бібліотек здійснення пошуку додаткових джерел фінансування.

Бібліотеки самостійно здійснюють пошук шляхів виживання, не використовуючи закордонного досвіду. Бібліотекарі не мають навичок "паблік рілейшнз" і фандрейзингу.

Бібліотеки є об'єктом впровадження маркетингу в свою діяльність.

Стримання впровадження маркетингу пов'язано з відсутністю теоретичних знань та практичних навичок маркетингу, недостатньою підготовкою фахівців у вузах. Матеріальна база бібліотек та інертність бібліотечних працівників є основною причиною неефективного використання маркетингу.

Маркетинг – явище складне, багатопланове, яке динамічно розвивається. Задача дослідження – опанувати класичну теорію маркетингу і розробити методику його використання в бібліотечній справі.

Важливу роль для розуміння сутності маркетингу відіграє з'ясування причин, які обумовили його виникнення. Поява маркетингу була викликана зростанням товаровиробництва і необхідністю збуту товарів, що спонукало до розробки наукових методів для узгодження процесу "виробництво – розподіл – споживання". Розвиток ринкових відносин вимушував прорахувати все: як створити найліпші умови для існування виробника, як продавати товари чи послуги, як обійти конкурентів. Розроблена концепція маркетингу дозволяла вирішувати ці та інші питання, вона постійно удосконалювалась.

В світовій практиці маркетинг з'явився не зразу. В економічній літературі США термін "маркетинг" починає використовуватись на порозі XIX та XX століть. На початку XX ст. в деяких вузах США введено курс "Методи маркетингу". В 20-ті роки поняття "маркетинг" міцно входить в економічну літературу як синонім сукупності всіх видів діяльності в сфері товарообігу. В 30-ті роки нового імпульсу маркетингу надає створена Американська асоціація маркетингу. Класична теорія маркетингу була сформована в 50-ті роки. Головне , що покладено в її основу, – це задоволення запитів користувачів, а саме воно є основним завданням виробничої та збутової діяльності організації, і реалізація маркетингу підпорядкована виконанню цього завдання. Теорія маркетингу розвивається і удосконалюється в 60-70-ті роки.

Пізніше класична теорія маркетингу доповнюється необхідністю вивчення ринкової перспективи і переорієнтацією на стратегічний маркетинг з урахуванням зовнішнього середовища та власного ресурсного потенціалу. Інтеграція основоположних принципів традиційного набору інструментів класичного маркетингу із стратегічним маркетингом відкриває широкі перспективи і можливості для удосконалення будь-якої установи, в тому числі і бібліотеки.

Маркетинг як наукова дисципліна знаходиться в постійному розвитку.

Маркетинг як вид ринкової діяльності дозволяє використовувати системний підхід та програмно-цільові методи для функціонування будь-якої установи (в тому числі і бібліотеки) в ринкових умовах шляхом аналізу попиту на ринку і активного реагування на нього.

Теоретичні основи маркетингу як науки в цілому розроблені. Класична теорія маркетингу, розроблена Ф.Котлером, постійно доповнюється новими дослідженнями. Перехід України на ринкові умови викликав поширений інтерес дослідників до проблеми маркетингу і його адаптації до вітчизняної економіки. Маркетинг як дисципліна вводиться в програми вузів. Розвиток маркетингу як загальноекономічної теорії викликав необхідність вивчення його основ з метою використання в бібліотечній справі.

Початок цього процесу в 60-ті роки спостерігається в бібліотеках США з поступовим розповсюдженням по європейських країнах, а з переходом до ринкових умов і в державах колишнього Радянського Союзу. Зацікавленість в розробці теоретичних, методологічних питань маркетингу в бібліотеках з боку науковців характеризується тим, що в нових політичних, економічних, соціальних умовах, які характеризуються впровадженням ринкових відносин в державі, бібліотеки опинилися в умовах недостатнього їх фінансування через кризові явища в економіці і вибору шляху: існування на те, що дає держава, або пошук нових шляхів для забезпечення функціонування бібліотек. Більшість бібліотек вибрала другий шлях, що викликало підвищений інтерес до маркетингу.

Аналіз літератури дозволяє прослідкувати еволюцію входження маркетингу в діяльність бібліотек: від повного заперечення та бурних дискусій щодо сумісності понять "ринок", "маркетинг", "комерціалізація" та "бібліотека" до загальномасштабної підтримки, вивчення основ маркетингу , розробки його теорії, методики і активного впровадження.

Дослідження генезису та поступового "змужніння" бібліотечного маркетингу дає змогу зрозуміти доцільність його використання в бібліотеках.

Можна виділити такі етапи, що характеризують процеси, які відбуваються в бібліотеках на шляху оволодіння маркетингом.

Перший етап характеризується нерішучими кроками по вивченню і узагальненню закордонного досвіду і в першу чергу американського [14, 77]. Для цього періоду характерні гарячі дискусії з приводу доцільності і поєднання понять "бібліотека" та "ринок", різноголосся "за" і "проти". Починається розробка перших теоретичних обгрунтувань ще не самого маркетингу, а близьких до нього економічних питань господарської діяльності бібліотек, необхідності впровадження маркетингу в бібліотеках. На цьому етапі маркетинг асоціюється з платними послугами і можливістю отримання бібліотеками прибутку, тобто активно досліджується комерційний маркетинг, закладається теоретичне підгрунтя маркетингу. Для цього в середині 80-х років визначено 13 базових бібліотек з метою проведення експерименту по впровадженню платних послуг, за результатами якого прийнято "Приблизний перелік видів платних послуг, які можуть надаватися населенню культурно-освітніми, позашкільними установами і спортивними спорудами на договірних формах організації та стимулювання праці" (Додаток 1 до Рекомендацій, затверджених Постановою Державного Комітету по праці СРСР і Секретаріату ВЦСПС від 25.01.1989 р. ? 44/4-55) [136].

Другий етап. Для нього характерне повсюдне впровадження платних послуг, починається своєрідна мода на платні послуги, бібліотеки експериментують, доповнюючи "Приблизний перелік видів платних послуг...", створюють кооперативи, використовують бригадний підряд тощо. Тобто це ще не впровадження самого маркетингу, а комерціалізація бібліотек. Розпочинається створення різних структур, які б займалися залученням коштів до бібліотек. В професійній пресі цього періоду відображається досвід впровадження платних послуг в різних бібліотеках [7, 99, 158].

В ході дослідження на базі Донецької ОУНБ проведено експеримент по впровадженню платних послуг. Для цього було створено бюро і введено 3 види послуг: копіювально-множувальні, складання списків літератури до дипломних, курсових робіт та курси іноземних мов. Коло платних послуг постійно розширювалось. В ході дослідження використано послідовний вид постановки експерименту: аналіз результатів по типу "до" і "після". Аналіз показав, що постійна диверсифікація, тобто оновлення послуг і їх розширення, дозволяє залучити додаткові кошти для функціонування бібліотеки. Якщо на початку експерименту надавалось 3 послуги, то через 10 років їх надається близько 50, бо експериментально було доведено перспективність роботи по введенню платних послуг в бібліотеках.

Третій етап характеризується посиленням уваги до вивчення, узагальнення і розробки теорії, методики та практики маркетингу. В цей період розширюється коло дослідників маркетингу в бібліотеках. Серед них вирішальну роль відіграють дослідження В.К.Клюєва, якого можна вважати одним з фундаторів бібліотечного маркетингу. Спочатку коло його дослідницьких інтересів пов'язане саме з економічним забезпеченням діяльності бібліотек (1991 р.), складовою якого є маркетинг [90]. Пізніше він розробляє теоретичні основи бібліотечного маркетингу, вводить курс маркетингу в програми вузів, готує підручники, залучає до дослідження цієї проблеми бібліотекознавців: О.Ястребову, В.Головачеву, О.Пєскову, О.Чукаєва. Поглибили теорію маркетингу С.Матліна (еволюція її поглядів - від заперечення маркетингу [126] до видання практичного посібника "Бібліотечний маркетинг" [120, 121]), І.Джерелієвська [43-50], І.Міхнова [130-132], І.Федянін [136], Г.Саприкін [160,161] та інші.

Цей етап за насиченістю публікацій найчисленніший і характеризується проведенням багатьох семінарів з маркетингу, введенням цього питання в програми обласних курсів підвищення кваліфікації, розробкою і впровадженням курсу "Менеджмент і маркетинг" в бібліотечних вузах. Підвищення інтересу бібліотекознавців та фахівців до маркетингу підтверджує перспективність даного напрямку роботи бібліотек.

Четвертий етап. Після загальноекономічного та теоретичного обгрунтування маркетингу в цілому розпочинається глибоке вивчення і розробка окремих його елементів. Велика увага приділяється маркетинговим дослідженням, комунікаційній функції (рекламі), проблемі ціноутворення з поступовим переходом до осмислення того, що маркетинг - це система не тільки для отримання прибутку, а й для перетворень в бібліотеці. Активізуються дискусії про необхідність впровадження маркетингу не тільки для платних послуг, аргументуються доводи, що маркетинг дозволяє змінити стереотипи, впливати на трансформацію бібліотеки і пронизувати всю її діяльність [72, 170]. Маркетинг розглядається як система, яка вимагає інноваційної діяльності. Але повноцінних досліджень впливу маркетингу на всю діяльність бібліотеки не проведено. Ліквідація цієї прогалини зроблена в даному дослідженні.

П'ятий етап. Цей етап характеризується повномасштабним впровадженням і використанням маркетингу від сільської до великої наукової бібліотеки. Єдиним недоліком є те, що не завжди маркетинг використовується в комплексі, здебільшого це маркетинговий підхід до деяких напрямків роботи бібліотеки або використання його окремих елементів, наприклад, реклами [73, 125, 132], ціноутворення [166, 192] тощо. Саме тому в рамках дослідження експериментально доведено, що маркетинг як система буде ефективним тільки в разі його використання в комплексі.

Сьогодні вибір, перед яким стоять бібліотеки, вже заключається не в тому, впроваджувати маркетинг чи ні, а в тому, як краще це зробити.

Перед тим, як визначити поняття бібліотечного маркетингу, розглянемо тлумачення маркетингу взагалі, його основних понять, які ми можемо використовувати в бібліотечній справі.

Маркетинг - наука, яка розвивається, і цим пояснюється неможливість в одному універсальному визначенні дати всеохоплюючу, адекватну його сутності, принципам і функціям характеристику.

На сьогодні висунуто більше 2000 визначень маркетингу, що пояснюється його багатоаспектністю, кожне з яких розглядає ту чи іншу його сторону або здійснює спробу дати йому комплексну характеристику.

В основі терміну "маркетинг" лежить слово ринок (англійське слово market). Спочатку мова йшла про оволодіння ринком - market getting. Пізніше ці слова злилися в одне і виникло поняття "маркетинг" (marketing). В буквальному перекладі це означає діяльність в умовах ринку.

Розглянемо деякі найпоширеніші визначення маркетингу.

"Маркетинг - координація, управління, планування всієї діяльності підприємства, націленої на отримання прибутку, задоволення потреб клієнтів та користувачів" (П.Белоккіо) [114, с.5].

"Маркетинг - послідовна трьохстанна система дослідження стратегії і дії..., мета якої - визначення, прогнозування, контакт, залучення покупців і успішне функціонування в умовах зміни і розвитку ринку" (Серраф) [157, с.8].

"Маркетинг - вид людської діяльності, направленої на задоволення нужд і потреб шляхом обміну" (Ф. Котлер) [157, с.9].

Узагальнене визначення маркетингу, вироблене Американською асоціацією маркетингу, є найбільш універсальним: "Маркетинг - це процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування і реалізації ідей, товарів та послуг шляхом обміну, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій" [113, с.77].

Таким чином, зміст маркетингу сьогодні більший, ніж чиста техніка продажу.

Якщо поняття оцінити емоційно, то можна сказати, що маркетинг - це система дій, філософія та життєва позиція. В якості раціонального визначення можна сказати: маркетинг - це концепція управління і діяльності, яка дозволяє досягти певних (комерційних, а при некомерційному - соціальних) цілей за допомогою спеціального інструментарію.

Сутність маркетингу визначається формулою: виробляти те, що знаходить збут, а не намагатися покупцю нав'язати продукцію, попередньо "не узгоджену" з ринком. Таким чином, в основу маркетингу поставлено попит, який є єдиним критерієм. Його можна вивчати і формувати. Попит - це стрижнева основа маркетингу.

Наявність великої кількості визначень маркетингу доводить, що маркетинг - доволі рухливе явище, на яке впливає розвиток ринкових відносин, а це вимагає його постійного оновлення, удосконалення теорії.

Загальні визначення маркетингу дають змогу знайти оптимальне визначення бібліотечного маркетингу. Над цією проблемою працювали В.Клюєв [80], О.Ястребова [92], С.Матліна [120,121], С.Клещук (розробив 6 визначень маркетингу) [77], І.Федянін [136], П.Борхард [97] та інші.

"Маркетинг - це система різних видів діяльності бібліотеки, пов’язаних між собою і охоплюючих планування, ціноутворення, продаж, доставку товарів та надання послуг, в яких є потреба у реальних та потенційних користувачів. Маркетинг повинен пронизувати всю діяльність бібліотеки тому, що він починається з користувача і закінчується користувачем" [136, с.31].

П.Борхард за основу бере визначення некомерційного маркетингу Ф.Котлера і додає, що "…бібліотеки - організації, які щось пропонують. І чим інтенсивніше користувачі використовують їх послуги, чим точніше бібліотеки визначають і якісніше задовольняють їх потреби, чим більша кількість задоволених читачів, тим можливіше і значніше підтримка, яка їм буде надана з боку громадськості та тих, хто їх утримує" [97, с.32].

Узагальнюючи існуючі визначення поняття бібліотечного маркетингу, сформулюємо так: бібліотечний маркетинг - це динамічна система господарської діяльності, в ході якої бібліотека, враховуючи наявні та ймовірні потреби і запити користувачів, намагається пристосуватися до цих потреб і запитів і тим самим вплинути на ринковий попит, привернувши їх (запити) до бібліотечних продуктів та послуг, що пропонуються користувачам; або бібліотечний маркетинг - це різновид творчої управлінської діяльності, яка сприяє становленню та збільшенню виробництва бібліотечних товарів та послуг з метою їх реалізації та збільшенню зайнятості бібліотекарів шляхом задоволення запитів користувачів через вивчення цих запитів та визначення того, як їх задовольнити.

Головне в бібліотечному маркетингу - двоєдиний і взаємодоповнюючий підхід. З одного боку - це ретельне і всебічне вивчення потреб, запитів, смаків, орієнтація на надання послуг у відповідності до цих потреб, адресність надання послуг; а з другого - активний вплив на використання послуг та існуючий попит, на формування потреб. Цим визначається основа маркетингу для бібліотек.

В теорії маркетингу існує два його різновиди: комерційний і некомерційний. Ф.Котлер, як засновник концепції маркетингу, чітко розподіляє маркетинг на комерційний і некомерційний.

Комерційний маркетинг - комплексна система організації виробництва і збуту на фірмовому рівні, орієнтована на повне задоволення попиту конкретних споживачів і отримання на цій підставі високих прибутків.

Некомерційний маркетинг здійснюється організаціями, які діють в громадських інтересах або виступають за якусь ідею і не прагнуть до отримання фінансового прибутку.

Ф.Котлер першим вводить поняття соціального маркетингу, свідомо акцентуючи на негативних сторонах "чисто" економічних підходів до невиробничої сфери. Ним дано класичне визначення некомерційного маркетингу: "Маркетинг включає аналіз, планування, проведення та контроль ретельно розроблених програм, метою яких є приведення в рух процесів обміну по специфічних ринках і тим самим досягнення цілей організації. Маркетинг орієнтує управлінські рішення на врахування потреб і побажань цільових груп, а також на проведення ефективних заходів по ціноутворенню, комунікації і розподілу, при використанні яких цільові групи активно інформуються і обслуговуються" [97, с.32].

Практика доводить, що опанування маркетингом в бібліотеках розпочинається з комерційного маркетингу, коли бібліотеки вводять платні послуги і починають отримувати прибутки. Потім виникає потреба вивчення основ маркетингу, щоб прибутки збільшувати. Наданням платних послуг сьогодні займається переважна більшість бібліотек, що свідчить про впевнене входження комерційного маркетингу в практику роботи бібліотек. Але загальні теоретичні основи комерційного бібліотечного маркетингу майже не розроблені. В дослідженні на прикладі Донецької ОУНБ подаються основні підходи до використання комерційного маркетингу в бібліотеках і показуються його переваги.

Умови життя та сучасний розвиток бібліотек вимагає головні положення некомерційного маркетингу прийняти за основу в роботі бібліотек.

Отримання економічної самостійності, перебування в умовах кризи і конкурентної боротьби за виживання ще гостріше поставило перед бібліотеками питання забезпечення їх життєдіяльності та доводу суспільству своєї необхідності. Тільки деякі бібліотеки мають достатні ресурси, щоб зробити те, що вони бажають. Визначити пріоритети та спланувати розподіл ресурсів важливо завжди, навіть в найкращі часи. В сьогоднішній економічній ситуації це треба робити, щоб вижити. Більшість бібліотек сьогодні змушені вести справжню війну і доводити необхідність свого існування. На жаль, перемагають не всі, і тому іде закриття бібліотек, значне зменшення їх фінансування. Якими шляхами запобігти цьому, як залучити користувачів, які форми обслуговування вибрати, які послуги і на яких умовах надати потенційному і реальному користувачеві, щоб вони сподобались більш ніж запропоновані іншими установами, тобто, як добитись максимуму ефективності, використовуючи обмежені людські, часові і грошові ресурси. Допомогти вирішити ці проблеми може тільки використання основ маркетингу в діяльності бібліотек.

Не всі бібліотеки ще розуміють сутність маркетингу і того, що вони виграють від його використання. Переважна більшість фахівців маркетинг сприймає як систему отримання прибутку і асоціює їх з платними послугами бібліотек. В ході дослідження доведено, що некомерційний маркетинг бібліотек дає змогу найбільш повно задовольнити потреби користувачів. Для цього маркетинг повинен стати тим інструментом, яким забезпечується поліпшення обслуговування користувачів завдяки мобільному реагуванню на їх запити, які становляться більш різноманітними, цьому сприяють зміни в технології та наявних ресурсах.

Як було зазначено вище, різниця між комерційним і некомерційним маркетингом в тому, що останній на перший план висуває не прибуток, а задоволення потреб користувачів. Некомерційний маркетинг виступає як ефективний інструмент досягнення суспільних інтересів в бюджетних галузях діяльності.

Серед ведучих принципів некомерційного маркетингу є: відсутність прагнення до обов’язкового фінансового прибутку, комплексний підхід до вивчення потреб, вироблення пропозицій по їх задоволенню, постійний зворотній зв’язок з користувачем. Некомерційний маркетинг пронизує всю діяльність бібліотек, підпорядкований вирішувати завдання, поставлені державою і суспільством [2]. Бібліотечні послуги повинні бути комусь необхідними і кимось використовуватись.

Некомерційний маркетинг дає поштовх до трансформації бібліотеки, бо на перший план висуває пріоритети читача. Некомерційні підприємства (бібліотеки) можуть використовувати філософію і інструментарій маркетингу таким чином, як і комерційні. Вони також повинні знаходити й ідентифікувати свої ринки, досліджувати потреби користувачів, пропонувати відповідні послуги та товари, створювати канали розповсюдження послуг, займатися рекламою і налагоджувати зв’язки з громадськістю.

Таким чином, в бібліотеках потрібне поєднання комерційного і некомерційного маркетингу, що в комплексі вирішує два завдання: виконання бібліотекою її суспільних функцій на значно вищому рівні та отримання прибутку для забезпечення цього рівня.

В ході дослідження виявлено деякі аргументи на користь використання маркетингу в бібліотеках.

З урахуванням цих доказів можна підсумувати, що маркетинг дозволяє вижити бібліотекам у кризові часи, коли скорочується фінансування, коли бібліотеці приходиться доводити право на подальше існування. Спирання на маркетинг як систему управління та трансформації бібліотеки в ринковій економіці ставе її в більш вигідне положення у зрівнянні з традиційно працюючими бібліотеками. Маркетинг принципово перебудовує бібліотеку, мислення бібліотекарів, повертає їх в бік користувача і тим самим полегшує ідентифікацію їх реакції на вимоги ринку.

Таким чином, маркетинг є соціально необхідним явищем, тому при його використанні виграють обидві сторони. Вигода для бібліотеки заключається в тому, що її робота оцінюється певним рівнем, росте престиж, покращується матеріально-технічне забезпечення. Користувач виграє тому, що бібліотекарі визначають його потреби, бажання і надають послуги, які задовольняють ці потреби.

Маркетинг - спланований підхід до виявлення і залучення окремих груп користувачів, їх обслуговування і завоювання їх підтримки, що сприяє подальшому розвитку бібліотеки і тих послуг, які вона надає.

В ході дослідження використано теоретико-методологічний рівень (фундаментальний), коли вивчалась теорія і методологія маркетингу з поступовим переходом від експериментального рівня, коли створювались бюро платних послуг, відділ маркетингу, центр фандрейзингу, до теоретико-методичного рівня (практичного), коли вироблялись рекомендації щодо впровадження маркетингу.

2.1. Маркетинг як активний метод трансформації бібліотеки

Соціальні зміни, які відбулися в останнє десятиліття в Україні, викликали необхідність переосмислення ролі бібліотек у суспільстві, їх адаптації до нових соціально-культурних і економічних умов, визначення свого місця в системі інформаційно-бібліотечних закладів.

Бібліотека - це основа духовного розвитку людини і суспільства. Від якості розбудови її системи залежить інтенсивність відтворювання інтелектуального потенціалу народу, його місце у світовій спільноті.

Застосовуючи системний підхід до дослідження бібліотеки, зауважимо, що бібліотека як система характеризується своєю різноплановістю, чутливістю до змін, значною кількістю елементів та підсистем, відповідним числом завдань та функцій. Визначимо сутність цієї системи.

Бібліотека є феномен світової культури і її необхідно розглядати як соціальний об’єкт культурного призначення, якому відводиться особлива роль в задоволенні інформаційних і культурних потреб суспільства.

Закон України про культуру [1] утверджує бібліотеку як суб’єкт діяльності у сфері культури, основними завданнями якого є надання можливості громадянам вільно користуватися суспільними бібліотечними фондами з метою систематичного підвищення культури суспільства.

У Законі "Про бібліотеки і бібліотечну справу" [2] визначено соціально-культурний статус вітчизняних бібліотек.

Бібліотека - це не лише заклад культури, а й сама культура в широкому розумінні, яка вбирає в себе різні аспекти суспільного життя, його духовні і матеріальні цінності. Вона є головним зберігачем людського досвіду і традицій, відображених у документах. У своєму поєднанні бібліотека і культура забезпечують культурні відносини у сфері створення, збереження та використання духовних цінностей. Бібліотеки формують документальну базу світової культури, яка є людською пам’ятю цивілізації, й відіграють головну роль в зберіганні, наступності і розвитку національної культури. З одного боку, вони сприяють консолідації вітчизняної культури, а з іншого, міжнаціональному культурному збагаченню.

На початку ХХІ століття сутність бібліотеки полягатиме в тому, що вона покликана збирати, зберігати і видавати інформацію, що сприятиме піднесенню інтелектуального та культурного потенціалу суспільства.

Підсумовуючи вищесказане, зауважимо, що сучасна бібліотека повинна стати культурно-інформаційним осередком, у якому і за допомогою якого можна вирішувати проблеми духовного розвитку особи, інформатизації суспільства, оволодіння системою загальнолюдських норм і цінностей.

Домінуючого значення в роботі бібліотеки набуває принцип загальнодоступності інформації. Політичні зміни внесли корективи в зняття закритості та обмеженості доступу до інформації, яке існувало в минулі роки. Перед бібліотеками України постало завдання приєднання до продекларованого міжнародною бібліотечною спільнотою права кожного громадянина будь-якої країни світу на отримання інформації за своїм вибором незалежно від державних кордонів, від засобу друку або художнього вираження. ІФЛА визначила бібліотеки як "центр всесвітньої доступності до інформації".

Соціальне проектування та моделювання бібліотеки повино відбуватись виходячи з цих кардинальних завдань, які поставлені перед ними суспільством.

Наявність в Україні розгалуженої мережі бібліотек вимагає різних підходів до побудови моделі бібліотеки.

Обласні універсальні наукові бібліотеки повинні забезпечити інформаційно-культурні потреби регіону.

Виходячи з необхідності вивчення наукової бібліотеки як системи, спробуємо окреслити два глобальних функціональних напрямки - інформаційний і культурний, що є сутнісними для бібліотеки як соціального інституту, діяльність якого покликана забезпечити суспільство в цілому і конкретну людину інтегрованим і синтезованим знанням, нагромадженим людством у процесі історичного розвитку.

Інформаційний напрямок забезпечується збиранням, зберіганням і розповсюдженням інформації. Бібліотека як інформаційна система повинна розвивати підсистеми: комплектування, обробки, обслуговування тощо. Розвиток новітніх технологій вимагає від бібліотеки використання інформаційних автоматизованих систем. Це забезпечує напрямок загальнодоступності до інформації за рахунок Інтернету, CD-ROM, створення автоматизованих баз даних. Модель сучасної бібліотеки повина будуватись з позицій поєднання традиційних та автоматизованих технологій. Підтвердженням цього є посилений інтерес бібліотекарів до комп’ютеризації. Правильність цього ствердження підтверджена досвідом Донецької ОУНБ, де разом з традиційними формами накопичення інформації використовуються нові інформаційні технології.

Використання маркетингу в бібліотеках дозволяє залучити до державного фінансування додаткові кошти для забезпечення інформатизації бібліотек: на придбання літератури, техніки тощо. Маркетинговий аналіз сприяє більш раціональному використанню інформаційних ресурсів за рахунок кооперації бібліотек, яка передбачає обмін інформацією і документами, а не обов'язкове придбання необхідного документа. Таким чином, забезпечення інформацією повинно відбуватись шляхом надання літератури в конкретній бібліотеці, розвитку МБА, формування власних і використання світових баз даних.

Забезпечення культурних потреб відбувається за рахунок надання, залучення до інформації та знань. Але прилучення читачів до духовних цінностей засобами бібліотек здійснюється не лише через інформацію, розповсюдження і популяризацію творів літератури та мистецтва, але й через естетичне виховання читачів, організацію їх відпочинку й дозвілля. Гуманна місія бібліотеки має бути об’єктивно поновлена з урахуванням кращих традицій національної і зарубіжної культури. Тобто бібліотека повинна стати центром культури та дозвілля.

Виходячи з цього, необхідна трансформація (від лат. "transformatio – зміна – перебудова структур і способів… діяльності, зміна цільової направленості" [153, с.345]) бібліотеки в культурно-інформаційний центр.

В ході дослідження теоретично розроблено і експериментально опробувано методику та загальні підходи до трансформації ОУНБ як культурно-інформаційного центру регіону. Соціополітичні, економічні зміни вимагають підходити до трансформації з позицій маркетингу.

В основі маркетингу в сфері бібліотечної діяльності лежить принцип створення такої продукції та надання таких послуг, які потрібні читачеві. Тобто маркетинговий підхід фактично ув'язує можливості бібліотеки з потребами культурно-інформаційного ринку. Функціональними компонен-тами бібліотечного маркетингу є: вивчення потенційного середовища бібліотечно-інформаційного впливу (інформаційного ринку), диференціація (сегментація) можливих користувачів, прогнозування попиту; організаційно-економічний аналіз наявних ресурсів; окреслення поточних та перспективних завдань, визначення пріоритетних напрямків діяльності (пошук "ніші" ринку); формування раціональної політики комплектування фонду; автоматизація бібліотеки; визначення базисного переліку послуг та бібліотечно-інформаційної продукції (з систематичним коректуванням ситуацій обслуговування); обгрунтування оптимальної цінової політики; реклама послуг, що надає бібліотека, її продукції та сервісу; створення громадської репутації (іміджу) бібліотеки.

Такий підхід дозволяє провести реформування бібліотечної галузі, охоплюючи глибинні змістовні процеси, необхідні організаційно-структурні перетворення з метою реалізації нових бібліотечно-інформаційних технологій. Маркетинг дає свободу і розвиває творчу ініціативу, є початком рушійних процесів в бібліотеці, суть яких в оновленні і змісту, і методів роботи, і управління, що дозволяє зробити прорив до нових технологій, нової якості бібліотечної справи.

2.2. Сучасна концепція бібліотечного маркетингу

В словнику [153, с.162] "концепція" (від лат. conceptio) трактується як "генеральний задум, який визначає стратегію дій при здійсненні реформ, проектів, планів, програм".

Сьогодні, коли скорочуються державні асигнування на розвиток бібліотек, вони самі повинні шукати нові концепції своєї діяльності, щоб оптимально використати наявні ресурси і постійно доводити свою соціальну і культурно-громадську необхідність. Такою новою концепцією може бути маркетинг.

Існує декілька підходів до поняття "маркетингова концепція", яку розробляли Ф.Котлер, Б.Кронін та інші. Узагальнюючи їх погляди, подамо декілька визначень.

Маркетингова концепція – орієнтована на споживачів та прибуток, інтегрована цільова філософія господарської діяльності фірми.

Маркетингова концепція – це сукупність науково обгрунтованих поглядів, орієнтованих на кінцевий успіх роботи фірми, це "ідеологія" фірмового планування та наступної діяльності. Виходячи з цього, маркетингова концепція визначає магістральні завдання для фірми.

Маркетингова концепція для бібліотек – це інтегрована цільова філософія діяльності бібліотеки, орієнтована для комерційного маркетингу на користувачів і прибуток, а для некомерційного – на виконання своєї соціальної функції.

Таким чином, концепція бібліотечного маркетингу визначає загальні цілі, задачі та функції бібліотеки, її пріоритети і напрямки роботи, виходячи з ситуації ринку, потребує аналізу ресурсів. Це своєрідне визначення місії бібліотеки. Виникає запитання, а що до цього бібліотека не визначала своїх функцій, задач? Ця проблема постійно дискутується, особливо зараз, коли зміна суспільно-політичної ситуації вимагає нових пріоритетів. Відміна маркетингової концепції від звичайної в тому, що перша розробляється, виходячи з теорії маркетингу і умов ринку, враховує запити, смаки і пріоритети користувачів, а друга розробляється з позицій бібліотекаря, коли він сам визначає, що потрібно читачеві. Свій шлях бібліотека повинна шукати між бажаннями і очікуваннями користувачів і власною культурною місією. Все це визначається в концепції маркетингової діяльності.

Проблема розробки маркетингової концепції бібліотек активно досліджується в зарубіжному бібліотекознавстві. Зміни, які переживають сьогодні вітчизняні бібліотеки, відбувались на 10-20 років раніше в країнах Америки, Європи. Перед фахівцями постала проблема визначення ролі бібліотек в суспільстві. Підвищення їх ефективності сприймалось через маркетинг, який дозволяв будувати свою роботу через призму попиту. Спочатку в США, а пізніше в Англії активізувались дослідження бібліотечного маркетингу як системи, яка дозволяє поліпшити послуги бібліотек, ефективно витрачати фінансові та матеріальні ресурси на користь суспільства, а не на підвищення непотрібних показників (книговидача, читачі тощо), які не характеризували ефективність та якість.

В основу визначення місії бібліотеки було покладено попит читачів. На основі його вивчення досліджувалась ефективність роботи бібліотеки і визначались пріоритети її розвитку. При цьому попит співвідносився з завданнями, які ставило перед бібліотеками суспільство, і можливостями бібліотек його задовольнити.

Найбільш грунтовно до розробки маркетингової концепції бібліотек підійшли бібліотекарі Німеччини, де Німецьким бібліотечним інститутом з липня 1986 р. по березень 1987 р. реалізовано дослідження "Розробка маркетингової концепції для публічних бібліотек" при фінансовій підтримці Федерального міністерства по освіті та науці. Результати цього дослідження узагальнені авторським колективом на чолі з Петером Борхардом [97] і можуть бути взяті за основу фахівцями українських бібліотек при розробці маркетингової концепції. Це своєрідний узагальнений документ, який закладає вимоги до підготовки маркетингової концепції бібліотеки. Додатком до нього є погляд на цю проблему У.Клаассен в статті "Маркетинг: путь к признанию" [75]. Зрозуміло, неможливо абсолютно всі пропозиції німецьких колег перенести на вітчизняні бібліотеки, але загальний підхід, методику може використати будь-яка бібліотека.

Цікавий досвід розробки стратегії модернізації Російської державної бібліотеки, де визначено місію бібліотеки, її статус, основні принципи діяльності, стратегічні цілі, основні напрямки діяльності, заходи по удосконаленню організаційно-управлінської структури [53]. Його також можна брати за основу при розробці маркетингової концепції бібліотеки.

Певний внесок у розробку маркетингової концепції бібліотек зроблено Т.Майстрович [108], І.Сусловою [169] та іншими.

Розробці маркетингової концепції бібліотек України допоможе проект "Державної програми розвитку української культури на 1999-2005 рр." [5].

Проблемою вироблення загальної концепції, моделі, визначення структури та функцій наукової бібліотеки займається М.Слободяник, його доробок допоможе бібліотекам на шляху розробки власної концепції, але, на жаль, без врахування маркетингу.

Узагальнюючи наукові розвідки бібліотекознавців, виходячи з теоретичних розробок автора, означимо основні підходи до розробки маркетингової концепції бібліотеки.

Розробка маркетингової концепції – це загальна концепція управління бібліотекою, при якій вся її діяльність націлена на послідовне задоволення нинішніх та майбутніх запитів, потреб та очікувань користувачів (насамперед потенційних) і тим самим на досягнення бібліотечних та суспільно-громадських завдань.

Завдяки маркетинговій діяльності бібліотека сама себе змушує аналізувати, виміряти та пристосовувати до ситуації свої технологічні процеси, внутрішню структуру і нові ідеї. Маркетинг дозволяє чіткіше визначити внутрішні проблеми.

Говорячи про маркетингову концепцію, ми маємо на увазі такий підхід до прийняття рішень в усіх сферах діяльності бібліотеки, який би забезпечив загальний успіх. Це повинно знаходити своє відображення в різноманітних видах організаційної, управлінської, збутової роботи.

Перед розробкою маркетингової концепції бібліотеки необхідно послідовно відповісти на питання:

Схематично визначимо основні етапи роботи над маркетинговою концепцією.

Визначення місії, цілей, задач і основних функцій. (Цілі – це узагальнені напрямки роботи, а задачі визначають конкретні функції бібліотеки з визначенням шляхів їх досягнення)

Аналіз внутрішньої ситуації (сильних і слабких сторін)

Визначення цільових груп для впливу на їх запити (сегментація ринку)

Розробка номенклатури послуг, з орієнтацією на користувача

Економічний аналіз, ціноутворення, аналіз джерел

Розробка рекламних кампаній, заходів, "паблік рілейшнз"

Методика оцінки і контролю

Вироблення маркетингової концепції потребує великої, копіткої роботи, особливої ваги набуває уміння аналізувати та робити висновки. Розробка маркетингової концепції вимагає об'єднання зусиль провідних фахівців бібліотеки, соціологів. Робота над концепцією об'єднує колектив, тому що разом вирішуються глобальні проблеми – важливість та необхідність існування бібліотеки. Коли концепція вироблена колективно і нею прониклися всі працівники, вірогідність її успішної реалізації підвищується. Дієвість маркетингової концепції досягається тільки тоді, коли вона пронизує структуру бібліотеки зверху донизу. Колектив повинен засвоїти маркетингову концепцію, якщо навіть не всі його члени приймають участь в її реалізації. Маркетингова концепція тим дієвіше, чим більше людей приймають участь в її розробці.

При розробці концепції кожна бібліотека повинна враховувати свої вихідні умови, оточуване середовище, традиції і пріоритети регіону, тобто всі регіональні аспекти. Наприклад, при визначенні завдань треба зрозуміти загальну причетність бібліотеки до культурного життя регіону та її специфічну роль при цьому. Треба визначити, які ще установи пропонують такі ж фонди та послуги, чи виникає з-за цього конкуренція, або пропозиції, що взаємно доповнюють одне одного. Визначення концепції необхідно проводити з орієнтацією на користувача конкретної бібліотеки.

Розробка маркетингової концепції – процес складний і довготривалий.

Запропонована методика не претендує на остаточний варіант теоретичного обгрунтування методики по розробці маркетингової концепції, але може бути прийнята за основу.

Складовою частиною маркетингової концепції, яка визначає основні напрямки роботи бібліотеки, є розробка маркетингової стратегії та маркетингової тактики, що дозволяє деталізувати окремі етапи маркетингу, вносити корективи.

Підводячи підсумок, зауважимо, що аналіз еволюції входження маркетингу в бібліотечну справу показав, що він поступово і впевнено впроваджується в практику роботи бібліотек.

Подані визначення маркетингу взагалі та бібліотечного маркетингу зокрема, його різновидів: комерційного та некомерційного маркетингу, вносять певний вклад в розвиток теорії бібліотечного маркетингу. В результаті дослідження отримані деякі аргументи на користь використання маркетингу, які показують його значення та необхідність для бібліотек.

Теоретичне обгрунтування необхідності маркетингового підходу до трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру, подане в даному розділі, допомагає чітко визначити причини трансформації і закладає основи до трактування поняття "культурно-інформаційний центр" і завдань, які стоять перед бібліотеками.

Узагальнення різних підходів до розробки маркетингової концепції бібліотек, досвіду роботи бібліотек дозволили запропонувати в монографії методику роботи над маркетинговою концепцією.

РОЗДІЛ 3
МАРКЕТИНГ ЯК СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЗМІН

3.1. Використання елементів маркетингу в бібліотеках

За останнє десятиліття пройшла значна трансформація поглядів на маркетинг. Закладені теоретичні основи комерційного маркетингу для бібліотек через розвиток платного обслуговування [45, 46, 79, 120, 121], некомерційного маркетингу як ефективного засобу використання ресурсів бібліотеки, вивчення і задоволення потреб читачів [160, 161, 170]. Проблеми маркетингу жваво обговорюються на сторінках бібліотечної преси [25, 71, 81, 203]. Пройшовши еволюцію від повних заперечень до розуміння й сприйняття як єдиного механізму змін в бібліотеках, маркетинг стає філософією розвитку бібліотек, де в центрі уваги читач.

Головним в діяльності бібліотек становиться попит читачів (реальних і потенційних) на різні види бібліотечно-бібліографічних послуг і продукції. Таким чином, робота бібліотек оцінюється не по кількості і асортименту вироблених, а по кількості затребуваних (використаних) читачами послуг і продуктів бібліотечно-бібліографічної праці. Бібліотека мусить бути готова до систематичного внесення в послуги, що надаються, коректировок у відповідності з інтересами користувача, виходячи з основної формули маркетингу "виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється".

Розвиток маркетингу сприяє покращенню обслуговування користувачів завдяки більш мобільному реагуванню на їх запити, які стають все більш різноманітнішими, чому сприяють зміни в технології та наявних ресурсах.

Виконання вимог щодо орієнтації на користувача можливе тільки в разі систематичного проведення:

Перераховані процеси складають сутність бібліотечного маркетингу як програмно-цільового підходу до рішення проблем виробництва бібліотечно-бібліографічних, інформаційних та інших послуг бібліотеки. Сьогодні в діяльності бібліотек маркетинговий підхід переважно здійснюється шляхом використання окремих елементів маркетингу. Це свідоцтво нерозуміння того, що маркетинг як система і комплекс послідовних взаємопов'язаних дій не допускає виключення будь-якої зі своїх функцій по організації і керівництву діяльністю бібліотек.

У противному разі не буде отримано потрібного позитивного ефекту. Тому в процесі маркетингової діяльності послідовно повинні бути реалізовані всі функції маркетингу. Повномасштабне впровадження маркетингу в усі процеси бібліотечної діяльності вимагає від бібліотек певного досвіду, який набувається шляхом апробації комплексу маркетингу на окремих послугах.

В Донецькій ОУНБ в ході експерименту розвивався комерційний маркетинг через створення бюро платних послуг, пізніше з метою впровадження некомерційного маркетингу створено відділ маркетингу. Дослідження показало, що маркетинг як сучасна концепція управління бібліотекою дозволяє модернізувати традиційні напрямки роботи бібліотечної діяльності, адаптувати їх до сьогоднішніх вимог, забезпечити стабілізацію бібліотеки в суспільстві та її майбутній розвиток. Докази сказаного вище будуть подані в наступних розділах.

Пропонована методика маркетингового підходу може бути використана для бібліотеки в цілому та для окремих напрямків роботи. Маркетинг як система дозволяє трансформувати бібліотеку і підтримувати суспільний престиж за рахунок жорсткої орієнтації на користувача.

3.1.1. Маркетингові дослідження як складова вивчення потреб користувачів

Першим і важливим елементом маркетингу є проведення маркетингового дослідження, яке допомагає бібліотеці зорієнтуватися в необхідності вирішення питань, що стоять перед нею відповідно до потреб користувачів.

Бібліотекарі звикли, що вони самі визначають, які послуги надавати читачеві. Маркетингові дослідження дозволяють вивчити, чому віддають перевагу читачі. Бібліотеку, яка ігнорує проведення маркетингових досліджень, можна вважати за таку, що взагалі не займається маркетингом, тому що дослідження – це стрижнева основа, яка дозволяє вивчити ситуацію і відповідно до неї діяти.

Ф.Котлер дає таке визначення маркетингового дослідження: "Маркетингове дослідження – це систематичне визначення кола даних, що стоять перед фірмою у зв'язку з маркетинговою ситуацією, їх збір, аналіз і звіт про результати" [157, с.36]; а Д.Перрієн - "Маркетингове дослідження - це процес накопичення інформації, необхідної для прийняття рішень в маркетингу" [157, с.36].

Щоб функціонувати в умовах маркетингу, бібліотека повинна мати адекватну інформацію. Збір, відображення та аналіз даних про проблеми, пов'язані з маркетингом бібліотечних послуг, і є маркетингове дослідження. Це комплексне поняття, яке включає всі види дослідницької діяльності, пов'язаної з керівництвом маркетингу. Головне в цьому - системний підхід та додержання принципів об'єктивності, точності та ретельності.

Для того, щоб маркетингове дослідження в бібліотеці було ефективним, необхідно виходити з того, що, по-перше, воно повинно носити систематичний, а не випадковий характер; по-друге, це не одноразовий захід, він включає сукупність дій та процесів, збір даних, запис та аналіз; по-третє, дані можуть надходити з різних джерел; по-четверте, воно може бути використане для будь-якої сторони маркетингу, яка потребує інформації для сприяння прийняттю рішення.

Практика роботи бібліотек свідчить, що бібліотеки мають певний досвід по проведенню досліджень. ОУНБ брали участь в загальнонаціональних дослідженнях, проводять власні. В 90-ті роки в більшості ОУНБ введено посади соціологів, створено соціологічні групи, які проводять різноманітні соціологічні дослідження. Загальноприйнята методика проведення наукового, соціологічного дослідження не відрізняється від маркетингового. Таким чином, для проведення маркетингових досліджень в бібліотеках є кадри і певний досвід.

Розглянемо методику проведення маркетингового дослідження.

Мета дослідження – це очікуваний кінцевий результат, який обумовлює загальну направленість дослідження.

Задачі дослідження – це сукупність конкретних цільових установок, направлених на аналіз і вирішення проблеми. Задачі формулюють питання, на які треба дати відповідь для реалізації мети дослідження.

Об'єкт дослідження – це явище чи процес, на який націлено дослідження.

Предмет – це та сторона об'єкта, яка безпосередньо підлягає вивченню.

В залежності від намічених завдань визначається комплекс методів, за допомогою яких передбачається збір, обробка і аналіз даних.

Обстеження - найбільш дешевий вид дослідження з простими методами збору емпіричних даних з використанням другорядних даних (статистичні дані та інша інформація про бібліотеку з метою аналізу). До нього належать і випадкові дослідження, які зводяться до неформальних зустрічей з наявними та потенційними користувачами. Обстеження може підготувати підгрунтя для більш серйозного дослідження - експерименту. Це один із складних методів, який має великий ступінь надійності висновку. За характером доказів гіпотез дослідження виділяють 2 види експерименту: паралельний (порівняння двох груп - експериментальної та контрольної) та послідовний (порівняння результатів в одній експериментальній групі - "до" і "після" експерименту).

Опис - розповсюджений вид дослідження, часто використовується для виявлення потреб користувачів. У визначенні цього дослідження закладена його мета – описати маркетингову ситуацію. В цьому виді дослідження використовують два способи збору даних: спостереження та методи, які включають контакт з користувачами.

Спостереження - найбільш простий метод збору даних. Під час спостереження намагаються отримати знання про бібліотечний об'єкт, не впливаючи на нього з боку дослідника. Цей метод має багато помилок, він не об'єктивний.

Опитування - найпоширеніший метод дослідження. Він здійснюється шляхом анкетування, інтерв'ю, поштового опитування.

В бібліотеках переважно використовується метод опитування. Існує декілька його форм: анкети, які заповнює читач, особисті інтерв'ю, інтерв'ю по телефону або поштою. Інтерв'ю можна проводити в групі, яка інколи відображає стан проблеми і подає її зріз.

Кожен з цих методів має свої переваги і особливості. Проводячи дослідження, в залежності від його мети, вибирається інструментарій. Для більшої ефективності деякі бібліотеки поєднують різні методи, що сприяє кращому розумінню користувачів, інтерпретації ситуації і дає більшу користь при розробці стратегії дій.

Для отримання достовірних даних дослідження і у зв'язку зі складністю опитування всієї досліджуваної групи опитують вибіркову сукупність, яка відображає в мініатюрі характерні риси всієї маси (генеральної сукупності). Цей прийом економить час і сили та дозволяє отримати точну картину. Існує декілька форм визначення вибіркової сукупності:

Для розрахунків кількості опитуваних використовують формулу:

Загальну методику та інструментарій можна використовувати для проведення маркетингового дослідження по окремій послузі, напрямку роботи або розробці загальної маркетингової концепції (з дослідженням всіх вищевказаних елементів, необхідних для розробки концепції).

Маркетинговий підхід, орієнтований на користувача, передбачає всебічне вивчення "ніші ринку" - моніторинг реальних та потенційних користувачів можливих послуг бібліотеки завдяки використанню багатьох форм і методів з метою визначення номенклатури послуг бібліотеки.

Щоб вивчити "нішу ринку", проводять сегментацію ринку, тобто його розбивають на чіткі групи реальних (зацікавлених в послузі) та потенційних користувачів: сегменти - цільові групи із загальними запитами і потребами, щоб здійснити диференційний підхід до них. Жодна бібліотека не матиме успіху, якщо вона впевнена, що всі користувачі в однаковій мірі зацікавлені в її послугах. Процес визначення пропорції тих, хто зацікавлений в бібліотечних послугах, і тих, хто ні, називається сегментацією ринку. З її допомогою бібліотека може відповісти на запитання: хто є клієнтами бібліотеки, в якій мірі вони схожі, в якій мірі їх потреби і вимоги розрізняються, які групи серед клієнтів являються найбільш активними, які навпаки. Сегментація традиційно здійснюється базуючись: на демографічних характеристиках (вік, види професії, рівень освіти, віросповідання, національність); психографічних ознаках (якщо бібліотека залучає до себе групу "ризику" – безробітних, людей за гратами); географічних ознаках (знаходження бібліотеки).

Сегментація - це вивчення мотивації користування бібліотекою в цілому та її окремих послуг, а саме:

Встановивши групи клієнтів, необхідно визначити, які послуги будуть користуватись пріоритетом. Це називається позиціонуванням ринку.

За допомогою регулярного проведення вищеназваних процедур процес відпроектування ринкової ситуації становиться безперервним і дозволяє гнучко і досить оперативно змінювати стратегію та тактику діяльності бібліотеки з урахуванням змін в системі ринкових відносин, а також динаміки попиту користувачів і розвитку конкурентного середовища.

Таким чином, маркетингові дослідження та сегментація ринку дозволяють бібліотекам визначитись у правильності бібліотечного обслуговування, причому з урахуванням запитів читачів.

Практика роботи підтверджує, що маркетингові дослідження необхідні бібліотекам і постійно проводяться. Наприклад, в ЦНСГБ РАСГН маркетингові дослідження проводяться з 1990 р. [7]. Вивчались послуги бібліотеки, акцентувалась увага на платних послугах, тобто узагальнювався ринок бібліотечних послуг. За підсумками дослідження створена комп'ютерна база даних "Ринок", яка допомагає визначитись в стратегії ринку. При виборі цих стратегій в ЦНСГБ РАСГН враховувались такі фактори, як ресурси бібліотеки, ступінь однородності бібліотечних послуг, ринку та маркетингової стратегії конкурентів.

В Миколаївській ОУНБ маркетингові дослідження проводяться у двох напрямках – некомерційний та комерційний маркетинг [96].

Мета досліджень – визначення місця бібліотеки в регіональному інформаційному просторі, груп користувачів інформації, потреб в різних інформаційних послугах. В 1994 р. проведено перше дослідження, яке виявило відношення мешканців Миколаїва до бібліотеки як соціального інституту. Результати дослідження показали, що третина респондентів (400) користується бібліотекою і більшість з них інформаційну функцію визнала пріоритетною. 46% опитуваних мають потребу в діловій інформації. Найбільш популярною серед бібліотек міста визнана ОУНБ. Висновки дослідження дозволили диференціювати інформаційні потреби окремих груп населення (реальних та потенційних користувачів): наукової, творчої та технічної інтелігенції; керівників всіх рівнів; представників фінансово-комерційних структур; молоді, яка навчається. Метою наступного дослідження в 1995 р. було вивчення погляду читачів на якість послуг, що надаються, і розширення номенклатури послуг. Пізніше була поставлена мета вивчити потреби конкретних груп користувачів інформації, для чого проведено дослідження "Модель інформаційного обслуговування викладачів вузів міста".

Маркетингові дослідження як форма вивчення читачів та послуг бібліотеки проводяться в Донецькій ОУНБ.

В рамках вивчення якості бібліотечного обслуговування та його відповідності запитам читачів Донецькою ОУНБ проведено дослідження "Читач ОУНБ. Якій бути сучасній бібліотеці?". Вибіркова сукупність – 425 анкет.

Основним методом дослідження було обрано опитування. Дослідженню підлягав весь комплекс послуг, пріоритетів і смаків читачів.

За допомогою графіків, гістограм та діаграм покажемо висновки дослідження.

Визначення важливості напрямків роботи за ранжуванням читачами

4 - розвиток бібліотеки як центру культури і мистецтв регіону

1 - відсутність необхідної літератури
2 - оперативність
3 - комфортність
4 - культура обслуговування
5 - професіоналізм

Задоволеність довідково-бібліографічним апаратом

Головною пропозицією щодо удосконалення довідково-бібліографічного обслуговування визнано автоматизацію пошуку літератури - 56%.

Вивчались окремі напрямки роботи. Наприклад, МБА.

1 - знають і не використовують
2 - знають і використовують
3 - не знають

Головні риси бібліотекаря для читача за їх ранжуванням - професіоналізм, комунікабельність, уважність, ерудиція, привабливий вигляд. Дослідження підтвердило першу гіпотезу, що бібліотека повинна реагувати на попит читачів і бути відкритою системою до змін.

За результатами дослідження було розроблено концепцію розвитку бібліотеки, складено заходи по впровадженню результатів дослідження. Ось деякі з них.

Інформаційну функцію визнано пріоритетною з активним розвитком заходів по задоволенню культурних та дозвіллєвих потреб. Внесено зміни в структуру, переміщено ряд відділів, здійснено їх переоснащення з метою покращення умов роботи з книгою, розпочато комп'ютеризацію тощо. Таким чином, виходячи з результатів маркетингового дослідження, розпочата експериментальна робота по трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону.

Проведення сегментації дозволило виявити цільові групи, які також вивчаються. Одним з таких досліджень, де вивчалась окрема категорія читачів, було дослідження "Динаміка зростання чисельності студентів в Донецькій ОУНБ та оптимізація їх обслуговування". Протягом дослідження вивчались категорія читачів-студентів, їх запити, інтереси, шляхи удосконалення їх обслуговування.

Подаємо деякі висновки дослідження. Анкетовано 630 респондентів, серед опитаних були студенти 33 учбових закладів.

Динаміка зростання чисельності студентів

Представництво студентів різних учбових закладів

2 – Відкритий університет (13,6%)
3 – Технічний університет (8,7%)
4 – Інститут туристичного бізнесу (8,4%)
5 – Академія управління (4,4%)
6 – Гуманітарний інститут (4,2%)
7 – Художнє училище (4,2%)
8 – Інститут підприємництва (3,2%)
9 – Музичне училище (2,7%)
10 – Комерційний інститут (2,0%)
11 – Інші, не більше 2,0% по кожному учбовому закладу.
Найбільше користуються бібліотекою студенти перших курсів.

Мета відвідання бібліотеки за рангом: 1) навчання, 2) наукова робота, 3) самоосвіта, 4) підвищення культурного рівня.

Причина звернення до бібліотеки: наявність необхідної літератури (82,2%), зручне місце знаходження (32,5%), оптимальні умови роботи (12,1%), режим роботи (11,3%), висока культура обслуговування (9,1%).

Пошук літератури здійснюється по каталогам (82,5%), тематичний пошук (61,3%), з використанням бібліографії (14,3%), за порадами знайомих, викладачів, друзів (13,0%), по газетах, журналах (12,0%), за допомогою виставок літератури (3,5%).

Високий відсоток тих, хто не може отримати необхідну літературу – 43,9%.

Аналіз причин незадоволеності

1 – оперативність обслуговування
2 – наявність незадоволеного попиту на книги
3 – умови роботи з книгою
4 – культура обслуговування

1 – ніякими бібліотеками, окрім ОУНБ, не користуються
2 – масові державні бібліотеки за місцем проживання
3 – обласна юнацька бібліотека
4 – центральна науково-технічна бібліотека
5 – центральна профспілкова бібліотека
6 – домашні бібліотеки.

Це дослідження, як один з елементів маркетингу, дозволило внести зміни в обслуговування студентів і є одним з етапів пошуку впровадження нововведень в бібліотечну практику.

На конкурсі наукових досліджень серед бібліотек України, проведеному Міністерством культури і мистецтв, дослідження удостоєно другого місця.

Наступне дослідження, проведене в 1996 році, було націлене на вивчення платних послуг бібліотеки, відношення читачів до них та їх відповідність запитам користувачів. Воно дало змогу визначити, які послуги користуються попитом, задовольняють потреби читачів, що треба зробити для розвитку платних послуг.

Проаналізовано 430 анкет. Серед опитуваних 34,9% мають вищу освіту, 32% - середню освіту (сюди ввійшли студенти 1-3 курсів), 24,5% - незакінчену вищу освіту, 7,7% - середню спеціальну.

За видами занять серед опитуваних найбільше студентів (49,4%), іншими є науковці, фахівці, службовці (36,6%).

За віком переважають молоді люди: 45,8% від 17 до 21 року, 32,7% - 22-30 років, а тих, кому за 60, - 1,7%.

За часом запису в бібліотеку: 29,8% - в 1991-1993 рр., 16,2% - в 1995 р., 14,1% - в 1994 р., 9,9% - в 1996 р.

Платними послугами користуються 33,2% опитуваних. Послуги можна розділити на 2 види: лідируючі та послуги, які мало використовуються. До першої групи віднесено: копіювально-множувальні - 59,8%, видача літератури по "нічному абонементу" - 36,5%, автоматизована ІПС "Закон" - 24,8%, Інтернет, E-mail - 22%. Решту послуг використовують 10% читачів.

Серед причин незатребуваності послуг на першому місці - неінформованість - 12,3%, відсутність фінансів - 7,7%, нерегулярність роботи ксероксу - 5,6%.

Визначення зацікавленості в послугах при умові, що читачі про них знають:

1 – копіювально-множувальні
2 - видача літератури по "нічному абонементу"
3 – звукозапис
4 - ІПС "Закон"
5 - Інтернет, E-mail.

Як висновок, розроблено заходи щодо розширення реклами послуг.

Серед опитуваних тільки 11,4 % задоволені кількістю послуг, 6,0% - користуються послугами і задоволені їх переліком, 82,6% - потенційні користувачі. Таким чином, позиціонування ринку показало необхідність розширення кола послуг.

Вивчались потреби в послугах: 34,1% - за розширення послуг по підготовці списків до дипломних, курсових робіт, 20,3% - за вивчення іноземних мов, курсів скорочитання, української мови.

Про деякі послуги читачі не знали, а хотіли б скористатися - експертиза книг при вивезенні за кордон, звукозапис. Характеристика "попиту" і "пропозицій" по таким видам, як копіювально-множувальні, Інтернет, E-mail, ІПС "Закон", свідчить, що "попит" вище, ніж "пропозиції", на що є об'єктивні причини - недостатня кількість ксероксів, комп'ютерів, Серед пропозицій по розвитку послуг - користування електронним каталогом та Інтернет, можливість використовувати комп'ютери тощо.

Платними послугами користуються: 50,0% - програмісти, 43,5% - науковці, 41,7% - юристи, 40,0% - військові, робітники управління внутрішніх справ.

З 49,4% опитаних студентів - 36,8% користуються платними послугами.

Проведене дослідження - основний інструмент для визначення стратегії і тактики на ринку платних послуг бібліотеки та комерційного маркетингу.

Решта дрібних пілотажних досліджень, проведених в Донецькій ОУНБ, були націлені на вивчення вузьких питань, пов'язаних з обслуговуванням читачів і потребуючих оперативної відповіді для прийняття рішення. Ось деякі з них: вивчення задоволення читачів режимом роботи бібліотеки, вивчення попиту на літературу по ремонту легкових машин іноземного виробництва з метою з'ясування необхідності придбання такої літератури.

Підводячи підсумок, зауважимо, що маркетингові дослідження, сегментація ринку дозволяють бібліотекам визначити попит користувачів, їх відношення до бібліотеки, окремих послуг, вивчити конкурентів і гнучко реагувати на попит, що швидко змінюється, і відповідно до нього трансформувати бібліотеку, визначити пріоритетні напрямки роботи.

3.1.2. Маркетингова стратегія і планування маркетингу

Загальнотеоретичні підходи до розробки маркетингової стратегії розроблені Ф.Котлером. В бібліотечній науці цю проблему досліджували В.Клюєв [80], М.Лине [175], Ш.Корал [212], Ю.Чернякова [191] та інші.

Проведення маркетингових досліджень дає змогу розробити маркетингову стратегію і тактику. Якщо концепція - це філософія розвитку бібліотеки, то стратегія - більш конкретне керівництво до дії, оформлене у вигляді генеральної програми з чітко сформульованими, наміченими основними шляхами її досягнення, передбаченими необхідними ресурсами.

Необхідність стратегічного підходу до маркетингової діяльності находить своє відображення в стратегічності планування, яке дозволяє бібліотеці:

1) встановити обгрунтовані пріоритети розподілу завжди обмежених ресурсів;

2) орієнтуватися в міру передбачення майбутніх змін зовнішнього середовиша, щоб не стати заручником поточних подій;

3) стримувати своє прагнення надання переваги вирішенню сьогочасних проблем на шкоду рішенню довгострокових завдань.

У стратегічному плані вказується, які маркетингові дії бібліотека повинна зробити, чому вони необхідні, хто відповідає за їх реалізацію, де вони будуть зроблені і як будуть завершені. В такому плані визначаються теперішній стан бібліотеки, її майбутня орієнтація і розподіл ресурсів.

У розробці стратегії допомагають вже здійснені дії при розробці концепції, але тепер вони конкретизуються. А саме: формуються основні цілі, оцінка стану - зовнішнього і внутрішнього, ступінь конкурентоспроможності бібліотеки, розподіл своїх ресурсів.

Стратегiчний план бiльш конкретний у порiвняннi з концепцiєю. Постiйнi елементи процесу стратегiчного планування, незалежно вiд форми його реалiзацii, - це формулювання ключових цiлей, оцiнка стану зовнiшнього середовища i ступеню конкурентоздатностi своїх позицiй, розподiл ресурсiв, складання конкретних планiв та програм дiй. Нiяке планування не може бути ефективним, якщо не вiдомо точно, якого результату треба досягти.

З метою розробки стратегії та плану маркетингу в бібліотеці краще використовувати класичні підходи та схему плану, запропоновану Ф.Котлером [98]. Всі рекомендації, які є у інших авторів, засновані на схемі Ф. Котлера.

Маркетингова стратегія бібліотеки це процес вибору асортименту послуг, пошук можливостей конкурентоспроможності по відношенню до інших бібліотек, розробка ефективного комплексу маркетингу, який забезпечує обслуговування користувачів.

Стратегічне планування – управлінський процес створення і підтримання стратегічного співвідношення між цілями бібліотеки, ії потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. Воно базується на чітко сформульованій програмній заяві бібліотеки, викладенні допоміжних цілей і задач, розвинутому асортименту послуг та стратегії росту.

плани розвитку асортименту послуг стратегія росту бібліотеки

Стратегічний план бібліотеки визначає, які послуги вона буде надавати, та викладає завдання надання цих послуг.

На етапі планування маркетингу для кожної послуги розробляється детальний план, який повинен бути динамічним, безперервно змінюватися і готовим до нововведень.

Таким чином, стратегiчне планування для бiблiотеки включає такi головнi елементи: постановку суто стратегiчних, тобто великих цiлей принципового характеру, оцiнку ресурсiв та можливостей бiблiотеки, аналiз тенденцiй в зовнiшньому оточеннi, оцiнку альтернативних шляхiв дiяльностi i визначення стратегiї на перспективу, пiдготовку детальних оперативних планiв, програм та бюджетiв, оцiнку i контроль дiяльностi на пiдставi визначених критерiїв в межах полiтичних цiлей i поставлених задач.

Стратегічний план задає головні напрямки діяльності бібліотеки на 2-3 роки, а концепція на 5 років. Стратегічний план дозволяє краще зрозуміти стратегію маркетингових досліджень, процеси вивчення користувачів, планування послуг, стимулювання їх збуту, а також планування цін. Далі він забезпечує кожному підрозділу бібліотеки чіткі цілі, які взаємопов'язані із загальними задачами, стимулює координацію зусиль функціональних відділів. Стратегічне планування дозволяє оцінити свої сильні і слабкі сторони з позицій конкурентів, можливості та перешкоди в оточуваному середовищі. Такий план визначає альтернативні дії та їх комбінації, які може зробити бібліотека. Він створює основу для розподілу ресурсів. В ньому закладаються процедури оцінки діяльності. Процес стратегічного планування складається з семи взаємопов'язаних етапів: визначення завдань, створення стратегічної структури бібліотеки, встановлення цілей, ситуаційний аналіз, розробка стратегії маркетингу, реалізація тактики, відслідковування результатів.

В 90-ті роки стратегічний маркетинг доповнено двома поняттями - "концентрація зусиль" і "гнучкість". "Концентрація зусиль" означає перш за все чітке визначення пріоритетів у роботі бібліотеки і того, що вона може запропонувати успішніше всього, і зосередження її зусиль саме на цих напрямках. Це передбачає вияв зростаючих потреб користувачів, які постійно змінюються, а потім розробку ключових заходів, необхідних для їх задоволення. Звідси необхідність постановки ясних, реалістичних задач бібліотеки, зрозумілих від директора до рядового бібліотекаря. "Гнучкість" - це створення приблизних сценаріїв майбутнього або диапазона можливостей для того, щоб бути готовим в перспективі до змін і перетворень в бібліотеці відповідно до попиту читачів.

Тактичний план передбачає конкретні дії, які необхідно виконати з метою ефективної реалізації заданої маркетингової стратегії. Тактичний план деталізує, як буде виконуватись стратегія по кожній послузі або напрямку роботи в конкретний короткотривалий період з оцінкою ситуації і постійної коректировки завдань. Типові приклади визначення і вирішення тактичних завдань маркетингу: розширення асортименту послуг, проведення рекламних заходів у зв'язку з ослабленням попиту, зниження цін на послуги з метою стимулювання попиту тощо.

В цілому тактичний маркетинг повинен забезпечити: стійкий рівень прибутку (для платних послуг) і популярності (для решти послуг), незважаючи на коливання кон'юнктури; активну поведінку відділу маркетингу; гнучке реагування на зміну ринкової ситуації; ініціативність і підприємливість бібліотекарів; прийняття відповідних адекватних заходів на дії конкурентів; своєчасне коректування діяльності бібліотеки, викликане вимогами читачів та ринку послуг.

Стратегічне планування - це процес створення і підтримання стратегічної відповідності між завданнями бібліотеки та її потенційними можливостями.

Таким чином, стратегічне планування - це комплексне обгрунтування задач, напрямків і змісту роботи з метою виділення стратегічних і тактичних пріоритетів маркетингової діяльності бібліотеки, або детальний план досягнення маркетингових цілей бібліотеки.

3.1.3. Прогнозування оптимальної моделі бібліотечних послуг

Маркетинг є головним засобом впливу бібліотеки на користувача. Класична схема маркетингу іноді подається як 4 "Р" - product, price, promotion, place, тобто товар, ціна, просування, місце. Нерідко до них добавляють ще одне "Р" - people - люди.

Стрижневим поняттям маркетингу є "товар". Маркетинг починається з вивчення попиту на товар. Розглядаючи еволюцію поняття "товар", можна зауважити, що у Рікардо та представників класичної школи економіки такі терміни, як "товар", "продукція", "вироб" в рівній мірі означають результат виробничої діяльності.

У маркетингу товар сприймається як комплекс відчутних і невідчутних властивостей.

Узагальнене визначення поняття "товар" - це продукти, послуги, цінні папери, ідеї та знання, що можуть задовольнити нестачу і потребу людей та призначені для продажу чи виконання соціальних функцій в суспільстві. Товар пропонується на ринку з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання.

Головна ідея маркетингу - продавати не товар як такий, а продавати засіб для рішення споживачем своїх потреб.

Якщо сегментація передбачає вивчення користувачів, визначення їх цільових груп та сегментів, то позиціонування товару на ринку забезпечує визначення його асортименту. Позиціонування товару на ринку - забезпечення товару, що не викликає сумніву, чітко відмінного від конкурентів місця на ринку та в свідомості цільових покупців.

В бібліотечній справі поняття "товар" асоціюється з двома термінами - "бібліотечна продукція" та "бібліотечна послуга".

Під бібліотечною продукцією розуміємо все, що виробляється бібліотекою: інформаційні списки, бібліографічні покажчики тощо, тобто все, що має властивості і форму реального матеріального товару.

Бібліотечний маркетинг - це переважно маркетинг в сфері послуг.

Особливості маркетингу в сфері послуг, які відрізняють їх від матеріальних товарів, - це їх невідчутність, невід’ємність від джерела, непостійність якості, незбереженість. Послуги, як правило, не відчутні, тобто їх не можна демонструвати, трансформувати і зберігати, пакувати або вивчати до покупки. Можна тільки описати їх переваги, які отримає споживач в результаті послуги. Більшість видів послуг невід’ємні від тих, хто їх надає. Безпосередній контакт з користувачем - невід'ємна частина послуги. Якість послуги коливається в широких межах і залежить від того, хто надає послугу, а також від місця та часу її надання.

Таким чином, в бібліотекознавстві під поняттям "товар", який є об'єктом ринкових відносин, виступають бібліотечні послуги та бібліотечна продукція.

До цього часу в бібліотечній теорії немає єдиного підходу до цих понять, іде жваве обговорення і дискусії щодо проблеми визначення поняття "бібліотечна послуга", яке тісно пов’язане з визначенням функцій бібліотек.

Умови ринкової економіки вимушують глибше усвідомити свою цілісність через взаємозв’язок функцій, ресурсів, послуг.

Послуга, як правило, продукт реалізації бібліотекою різних функцій, які отримали відповідне ресурне забезпечення.

Дискутується і проблема класифікації послуг.

"Послуги (англ. services) - види діяльності, робіт, в процесі виконання яких не створюється новий, раніше не існуючий матеріально-речовий продукт, а змінюється якість вже наявного, створеного продукту. Це блага, які надаються не у вигляді речей, а у формі діяльності" [153, с. 352].

Бібліотекознавці (з урахуванням певного узагальнення висловлених формуліровок) розглядають бібліотечну послугу як сукупний кінцевий результат бібліотечної діяльності, який задовольняє визначені потреби суспільства в цілому і окремих користувачів.

Бібліотечні послуги надаються в процесі обслуговування користувачів, тому цей процес можна розглядати як систему надання бібліотечних послуг. Разом з тим підготовка до обслуговування здійснюється всією діяльністю бібліотеки (комплектування фондів, створення довідково-бібліографічного апарату та ін.), тому бібліотечні послуги являються результатом не тільки процесу обслуговування, але й всієї бібліотечної діяльності.

Сьогодні перед бібліотеками стоїть завдання класифікації бібліотечних послуг у зв’язку з тим, щоб читач міг вибрати з їх різноманітності необхідну, щоб бібліотекар, отримавши чітке уявлення про результат своєї діяльності, зміг би запропонувати ту чи іншу послугу в залежності від цілей споживача, рівня його знань, вимог і потреб. Класифікація потрібна і для визначення нормативів трудовитрат, планування, обліку роботи бібліотеки, порівняння діяльності бібліотек. Питання класифікації послуг досить дискусійне і має різні погляди. У відповідності до змісту праці, витраченої на реалізацію послуг, їх класифікують: на пошук інформації - інформаційна; спілкування - комунікативна; видача документа - документальна. З точки зору взаємозв’язку послуг з бібліотечними функціями виділяють такі класи послуг: основні бібліотечні послуги, які сприяють реалізації як родових, так і ситуативних функцій бібліотеки; прибібліотечні послуги, які мають виключно комерційний характер і в більшій мірі не пов’язані з бібліотечною роботу. Найбільш прийнята класифікація І.К.Джерелієвської та І.М.Кафафова [47], які подають зоровий образ системи реальних та можливих послуг бібліотеки як деяке число розміщених одна в другу сфер, взаємопов’язаних між собою.

Ядро системи (трансформується по мірі росту ресурсів суспільства і зміни його уявлень, в кожний період часу виконуючи задачу розвитку читацької культури індивіду) складає необхідний мінімум бібліотечних послуг, гарантованих суспільством своїм громадянам. Іншими словами, в ядро входять ті види послуг, які в найбільшій мірі відповідають цілям, поставленим суспільством перед бібліотеками.

Ці послуги називають сутнісними, або основними бібліотечними. Визначення переліку основних послуг подається І.П.Федяніним [136], але однозначного підходу до цього питання не вироблено.

Додаткові бібліотечні послуги не гарантуються державою. І їх виконання потребує додаткових витрат від бібліотеки. У зв’язку з технократним розвитком суспільства і використанням сучасної техніки додатковими можуть бути послуги, виконані за допомогою техніки.

Прибібліотечні послуги (іноді їх називають сервісними) надаються бібліотекою, але не пов’язані з її сутнісними функціями, націленими перш за все на розвиток читацької діяльності населення. Серед них – ксерокопіювання, гуртки іноземної мови, оправа книг тощо.

Останнім часом послуги класифікуються як безплатні та платні, що має свої протиріччя, але найчастіше саме така класифікація використовується в бібліотекознавстві.

Безплатних послуг не буває. Є послуги, оплачені читачами своїми податками, і які реалізуються через їх оплату державою з бюджету. І є послуги, які оплачуються самими читачами. Тому основні послуги переважно називають як безплатні, а додаткові та прибібліотечні - платні.

З метою максимально повного задоволення потреб реальних та потенційних користувачів, поліпшення бібліотечного обслуговування, виходячи з маркетингової концепції, бібліотека мусить постійно проводити дослідження по вивченню попиту. В результаті цих досліджень, аналізу затребуваних послуг бібліотека здійснює прогнозування, планування оптимальної моделі бібліотечного обслуговування (послуг) користувачів. Планування переліку послуг повинно виходити з потреб, бути детально продуманим і систематично коректуватися в залежності від ситуації. Планування асортименту бібліотечних послуг - безперервний процес оновлення, удосконалення структури асортименту (номенклатури) послуг і приведення споживчих якостей і характеристик у відповідність до вимог користувачів.

В ході дослідження здійснено аналіз бібліотечних послуг на макромаркетинговому рівні, де розглядались послуги абстрактної бібліотеки без врахування її виду, типу, масивів регіональної та відомчої бібліотечної мережі з перенесенням загальних підходів до аналізу на мікромаркетинговому рівні, де предметно аналізувалась бібліотечна діяльність через призму функціонування окремої, конкретної бібліотеки, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних, внутрішніх та зовнішніх факторів, індивідуальної політики та місцевих обставин і умов.

На макрорівні класифікація послуг абстрактної бібліотеки розглядалася як платні та безплатні послуги.

Певний внесок в розробку цієї проблеми зроблено І.П.Федяніним [136, с. 115-116, 58-59], який подає приблизний перелік безплатних послуг бібліотек, запропонований головним управлінням культурно-масової роботи, бібліотечної та музичної справи Міністерства культури СРСР, та свою концепцію розподілу послуг як основні (фундаментальні), додаткові, платні. Законом України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" передбачено, що послуги абстрактної бібліотеки на макрорівні затверджуються постановою Кабінету Міністрів. На сьогодні "Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності" затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.97 р. ? 534, але законодавчо не закріплено, які саме послуги надаються безкоштовно. Виходячи з цього, чіткої градації між безплатними і платними послугами не існує і це може бути темою окремого дослідження. Але загальний підхід може бути побудовано так, що традиційні послуги, такі як видача документа, заходи по популяризації знань, окремі інформаційно-бібліографічні послуги повинні бути безплатними. Перелік платних послуг для бібліотек на макрорівні має чітко окреслені рамки.

Дотримання цих позицій є обов'язковим для абстрактної бібліотеки, і номенклатура послуг повинна будуватись при маркетинговому підході на основі пошуку через призму загальносуспільних завдань, поставлених перед бібліотекою [2], де головним, як було сказано вище, є задоволення культурно-інформаційних потреб суспільства.

Такі основні підходи до побудови оптимальної моделі послуг бібліотеки на макромаркетинговому рівні.

На мікромаркетинговому рівні головними функціональними компонентами маркетингу послуг є: вивчення потенційного середовища бібліотечно-інформаційного впливу на основі існуючого попиту та завдяки його формуванню (інформаційний мікроринок регіону), організаційно-економічний аналіз фактичної ресурсної бази (власних можливостей бібліотеки), визначення пріоритетних напрямків діяльності (пошук "ніші ринку" відповідно до конкурентів).

Маркетингова політика вимагає від бібліотеки аналізу наявних послуг і постійного їх удосконалення шляхом:

Дані висновки отримані шляхом апробації створення в Донецькій ОУНБ базового уніфікованого маркетингового комплексу послуг обласної бібліотеки з позицій культурно-інформаційного центру регіону та з перспективою подальшої систематичної ситуаційної коректировки до умов конкретної бібліотеки (додаток ? 1).

Маркетингові дослідження Донецької ОУНБ сприяли вивченню бажань читачів. Виходячи з дослідження "Читач ОУНБ. Якій бути сучасній бібліотеці?", читачі визначили майбутню бібліотеку як інформаційно-культурний центр. Відповідно до цього і будувалась номенклатура послуг. Головне для читачів - отримати необхідну книгу або інформацію та оперативне обслуговування. Це стало стрижневим в розбудові бібліотеки як інформаційного центру: розпочато ком'ютеризацію, створено 6 робочих місць з доступом до Інтернету, створюються електронний каталог, різні бази даних, використовуються готові бази даних, наприклад "Закони України" тощо. Змінено підходи до комплектування фонду бібліотеки, вивчається книжковий ринок шляхом проведення щорічного регіонального книжкового форуму книговидавців, книгорозповсюджувачів, бібліотекарів; проведено структурні перебудови.

Розбудова бібліотеки як центру культури виходила з підходів С.Матліної, яка пропонує такий варіант бібліотеки: "...орієнтація на створення образу теплого, затишного, по-можливості, народного Дому, де уважно прислухаються до думок і побажань різних вікових та соціальних груп, а також до одинокого голосу конкретної людини, яка має потребу не тільки в інформації, а й у психологічній підтримці, будь-то посмішка бібліотекаря, красивий інтер'єр холлів та відділів обслуговування, або особисте запрошення на "посиденьки" біля самовару" [125, c.3]. Тому розвивались дозвіллєві форми роботи з орієнтацією на камерність, можливість невимушеного спілкування. Створено 6 клубів за інтересами. Науково-пізнавальний рівень забезпечували університет народознавства, краєзнавчі читання. Вводяться деякі форми роботи, не притаманні бібліотеці, - виставки живопису, декоративно-прикладного мистецтва, які дозволяють на більш високому рівні здійснювати естетичне виховання, залучати широкі верстви до культури та національного відродження. В бібліотеці з метою реалізації дозвіллєвих функцій вводяться розважальні заходи, деякі клубні форми роботи: українська світлиця, різноманітні свята, презентації, музичні вечори. Бібліотека стала не лише тим місцем, де можна взяти і прочитати книгу, а й відпочити, прилучитися до високого мистецтва, загальнолюдських цінностей на вечорах та інших заходах, які мають, як естетичну, так і виховну роль. Саме в реалізації культурологічної функції прослідковується педагогічний аспект, який притаманний роботі бібліотек.

За роки дослідження, як серед платних, так і безплатних послуг проводився процес відмови від послуг, які не користуються попитом, і введення нових. Трансформація бібліотеки як культурно-інформаційного центру вимагала необхідності задоволення зростаючих потреб, яке можливе тільки при платному обслуговуванні. Таким чином здійснювався розвиток додаткових та прибібліотечних послуг, щоб забезпечити сервісність установи.

Еволюція цього процесу прослідковується з надання трьох платних послуг в 1988 році до п’ятидесяти в 1998 році, що свідчить про постійний аналіз і розвиток послуг відповідно до запитів користувачів. В додатках подається перелік безплатних та платних послуг Донецької ОУНБ.

Підтвердженням того, що Донецька ОУНБ стала культурним центром, є значна увага до неї з боку читачів. За останні п’ять років кількість читачів зросла на 10 тис., а книговидача на 85 тис. прим. Про визнання бібліотеки як культурно-інформаційного центру свідчить значне збільшення публікацій в пресі, що прослідковується в підготовленому в ході дослідження бібліографічному покажчику з історії бібліотеки [2*].

Вивчення асортименту послуг безпосередньо в бібліотеках Німеччини, Болгарії, США підтверджує, що кожна бібліотека окреслює самостійно коло тих послуг, які надає, виходячи з різних обставин. Більшість комп’ютерних та сервісних послуг в Німеччині надаються за плату; в Болгарії, окрім комп’ютерних, платними є разові відвідування бібліотеки; особливо вражає рівень сервісності, відкритості фондів та комп’ютеризації бібліотек США, де платними є перегляд або прокат відеофільмів, копіювання матеріалів та інші послуги. Маркетинг як система активно використовується в більшості бібліотек зарубіжних країн, кожна бібліотека, виходячи з загальнотеоретичних основ маркетингу, коригує його відповідно до своїх умов.

Сутність маркетингового підходу заснована на постійному оновленні асортименту послуг бібліотеки, яке повинно здійснюватись з урахуванням одного з найважливих постулатів теорії маркетингу - концепції життєвого циклу товару (ЖЦТ), яка була розробленна в 1965 році Левітом. Ця концепція припускає зміни стратегії управління товаром на ринку. Кожний товар має свою тривалість існування на ринку. Проте всі товари мають одні і ті ж самі стадії свого ринкового життя.

ЖЦТ - це концепція, що аналізує: збут, продукцію, прибуток, споживачів, конкурентів, стратегію маркетингу з моменту надходження товару на ринок до його виходу із ринку.

Залежно від стану попиту на ринку розрізняється декілька видів маркетингу, і бібліотека повинна уміло використовувати різні види маркетингу.

Попит	Вид маркетингу	Завдання маркетингу
Негативний	Конверсійний	Проаналізувати, чому ринок зазнає неприязнь до товару і чи можна за допомогою комплексу маркетингу змінити це відношення
Відсутність попиту	Стимулюючий	Відшукати засоби ув’язки властивих товару вигід (І рівень товару) з природними потребами та інтересами споживача
Прихований (потенційний)	Розвиваючий	Оцінити величину потенційного ринку і створити ефективні товари і послуги
Падаючий	Ремаркетинг	Виявити причини падіння попиту і переробити комплекс маркетингу
Нерегулярний	Синхро-маркетинг	Відшукати засоби подолання коливань попиту за допомогою гнучких цін, стимулювання, відшукання нових застосувань товару в період спаду попиту
Повноцінний	Підтримуючий	Нагадуюча реклама, підвищення якості товару і рівня обслуговування
Надмірний	Демаркетинг	Зменшити рівень попиту через ціни, припинення рекламної кампанії
Нераціональний	Протидіючий	Переконати відмовитись від покупки через розповсюдження інформації, підвищення цін, обмеження доступу

Певний внесок в дослідження різних видів бібліотечного маркетингу здійснено В.Клюєвим та О.Ястребовою в новому посібнику з маркетингу [92].

Для якості бібліотечних послуг важливе значення має кадрове забезпечення, за визначенням В.Клюєва, О.Ястребової - внутрішній маркетинг [92, 203]. Маркетинг в сфері послуг має ряд особливостей: необхідність встановлення контактів з користувачами з переорієнтацією від доброзичливого ставлення до читача на орієнтацію на клієнта. Перше передбачає незапланований, випадковий контакт - бібліотекаря мало цікавлять подробиці і мотиви користувача: він виконує його побажання в межах своєї компетенції і у відповідності з існуючими правилами. При цьому ніхто не враховує, скільки часу і сили буде витрачено на виконання запиту. А тому, що бібліотека є свого роду монополістом на цю послугу, вона впевнена, що користувач все одно прийде. Орієнтація на клієнта висуває на перший план турботу про нього, його смаки і запити. Тобто бібліотека для читача, а не читач для бібліотеки. Це впливає на зростання престижу бібліотеки, дозволяє вимагати від держави додаткового фінансування, забезпечує якість обслуговування користувачів.

Важливим є співвідношення попиту та пропозицій. Бібліотека повинна чутливо реагувати на коливання попиту, вивчати його, стимулювати в періоди спаду, передбачати додаткові послуги на період "піку" як альтернативні для тих, хто чекає, вводити попереднє замовлення і т. д. З боку пропозицій бібліотека повинна гнучко використовувати свої резерви, залучаючи на час "піку" додаткові кадри, розробляти програми надання послуг спільними силами, сумісництво функцій заради клієнта, заохочення виконання робіт самими читачами.

На передній план виходить компетентність, кваліфікація і турбота про інтереси клієнта. При збуті послуг вимагається більше особистої участі, контактів і отримання інформації від користувачів, ніж це потрібно при реалізації товару.

Надійність послуг може бути підвищена шляхом встановлення більш високих стандартів обслуговування і залежності оплати фахівців, їх просування по службі, якості роботи. Ця залежність для бібліотек є надійним фактором для покращення роботи, і головну роль в цьому мають додаткові платні послуги, які впливають на заохочення кадрів. І тут корисним є комерційний маркетинг, який може використовуватись в умовах позабюджетної ініціативної господарської діяльності бібліотеки, формуванні бібліотечно-інформаційних структур у складі або поза бібліотечної установи. Ведучим принципом комерційного маркетингу є зростання прибутку, концепції інтенсифікації комерційних зусиль.

Бібліотечні послуги характеризуються високою затратністю і низькою надійністю.

Одне з вирішення цих проблем - індустріалізація послуг з використанням твердої, м’якої та гібридної технологій. Тверда технологія пов’язана з заміною персоналу обладнанням. Це автоматизація бібліотечних процесів, використання ЄОМ, нових технологій. Наприклад, за кордоном поширена автоматизована видача літератури, контроль та ін. М’яка технологія заміняє індивідуальні послуги раніш запланованими комплексами для окремих груп. Гібридна технологія поєднує тверді та м’які технології.

Грунтуючись на маркетинговому підході до визначення базової номенклатури послуг, конкретна бібліотека на мікромаркетинговому рівні повинна враховувати свій тип і вид, місцеві умови, культурні традиції регіону, матеріальну і ресурсну бази, тобто мікроекономічний механізм свого функціонування, виходячи з загальнотеоретичних основ маркетингу.

Враховуючи вищесказане, кожна бібліотека повинна виробити для себе оптимальну модель послуг. На її різновид впливає багато факторів: об’єктивних (наявність техніки, фінансування тощо) і суб’єктивних (кадри, регіональні особливості тощо).

Модель управління бібліотекою повинна відповідати таким вимогам:

Таким чином, визначимо основні цінносні орієнтири управління бібліотекою в умовах ринкової економіки та трансформації бібліотек. Це – постійне розширення номенклатури послуг і бібліотечної продукції та їх диверсифікація; постійне зростання їх якості, відносне зниження виробничих витрат; динамічні структури виробничої діяльності, які забезпечують зростання відповідальності виконавців і розширення можливості для їх особистносного потенціалу, а також найбільш повне задоволення потреб користувачів, залучення рядових бібліотекарів до процесів управління; кваліфікаційний зріст бібліотекарів, планування і реалізація їх кар’єри; розвиток мікросоціальних (неформальних) відношень і підвищення їх значущості у функціонуванні бібліотеки; формування ідеології (ідей, цілей, установок), які забезпечують консолідацію бібліотечного колективу на підставі впевненості в необхідності постійного розвитку бібліотеки.

3.1.4. Політика вартісної характеристики бібліотечної

Бібліотечна послуга, як і будь-яка інша, оцінюється вартістю витрат на її надання. Тому, здійснюючи маркетинговий підхід, бібліотеки повинні знати і використовувати економічні закони та основи цінового маркетингу.

У зв’язку з тим, що безкоштовних послуг не буває, різниця тільки в тому, хто за них платить – держава чи читач, актуальним для бібліотек є проведення економічного аналізу всієї діяльності бібліотек з метою зменшення витрат на обслуговування читачів. Це особливо важливо сьогодні, у тій економічній ситуації, в якій опинилися бібліотеки.

Теоретичнi i практичнi аспекти економiчного аналiзу бiблiотечно-iнформацiйної дiяльностi розроблено М.В.Тилькевич [173]. Бiблiотеки можуть їх взяти за основу. Економiчний аналiз становиться необхiдною функцiєю управлiння: бiблiотекам треба знати, скiльки обходиться та чи iнша послуга, процес, напрямок дiяльностi. Планування бюджету i умiння ефективно його розходувати - важлива умова "виживання" бiблiотек. Економiчнi показники дозволяють орiєнтуватися на ринку бiблiотечно-iнформацiйної продукцiї, послуг; знання власних витрат дає уявлення про конкурентоспроможнiсть бiблiотеки. Без економiчного аналiзу професiйних процесiв не можливе забезпечення структурної сбалансованостi всiх бiблiотечних ресурсiв, вiдповiдностi їх читацьким потребам.

Економiчний аналiз - складна, але досить необхiдна справа. Для його проведення бажано залучати економiстiв. Аналiз дозволяє ефективно використовувати бiблiотечнi ресурси.

Ринковi умови вимагають вiд бiблiотек не тiльки знання економiчних законiв та методiв економiчного аналiзу, а й знання основ цiноутворення.

Треба враховувати, що воно корисне, як при повному бюджетному фiнансуванню бiблiотечних послуг (тобто безплатних), так i при розрахунку цiн на платнi послуги тому, що i в першому, i в другому випадках послуга має вартiсть. Аналiз собiвартостi безплатних послуг дозволяє шукати можливостi зменшення витрат, порiвняти цiну окремих процесiв та їх вартiсть в рiзних вiддiлах бiблiотеки. Мотивований, виходячи з ринкових умов, пiдхiд до цiноутворення на платнi послуги дозволяє впливати на попит і розмiр прибутку.

Розглядаючи iсторичний аспект цiноутворення в бiблiотеках, зауважимо, що воно пройшло шлях вiд "прейскурантних" цiн до методики розрахункiв цін на платнi послуги, багатоваріантності підходів до ціноутворення.

Теоретичні основи цiноутворення в ринкових умовах закладені в роботах В.Клюєва [80, 92], В.Скнар [162], М.Тилькевич [172], Ю.Чистилiна [192], I.Федянiна [136]. Найбільш поний і детальний аналіз цінового маркетингу подано В.Клюєвим та О.Ястребовою [92], де розглянуто різноманітні види цін та різні підходи до цінової політики бібліотек. Узагальнюючи їх творчий доробок і розвиваючи далі ціновий маркетинг бібліотек, приходимо до такого висновку, що цiновий маркетинг - одна з форм реалiзацiї стратегiї маркетингу, характеризується управлiнням цiною послуги з метою забезпечення сформульованих стратегiй та задач бiблiотеки. При проведеннi цiнового маркетингу враховується вплив ряду факторiв: витрат на виконання послуги, ступiнь необхiдностi послуги для користувача, передбачувана реакцiя конкурентiв на цiну, обгрунтованiсть цiни, цiлi цiноутворення, з'ясування змiн для користувача.

Цiновий маркетинг дозволяє встановити витрати, як на безкоштовнi послуги, так i на платнi, в залежностi вiд попиту сьогоднiшнього моменту, визначити можливi варiанти їх коректировки у вiдповiдностi з життєвим циклом послуги (визначений перiод часу, коли послузi притаманна життєздатнiсть, тобто конкурентоздатнiсть), коливаннями загальної кон'юнктури, дiями конкурентiв та рядом iнших факторiв.

Маркетинговий пiдхiд до цiни виходить з того, що витрати на безплатнi послуги та встановленi цiни на платне обслуговування повиннi в певнiй мiрi компенсувати понесенi бiблiотекою витрати через державне асигнування для безплатних, а для платних, окрiм витрат, ще й прибутки. Але цiни повиннi бути досить низькими, щоб не вiдвадити потенцiйних користувачiв та успiшно конкурувати з iншими бiблiотеками.

Головним для профiльного цiнового маркетингу є аргументований розрахунок собiвартостi пропонованих бiблiотекою послуг i виявлення платоспроможного попиту ведучих груп користувачiв. На пiдставi спiвзiставлення цих даних визначається загальний рiвень (високi-середнi-низькi) i можливий дiапазон ("вiд" i "до") цiн. Цiни при цьому можуть оперативно змiнюватися з урахуванням витрат, попиту i конкуренцiї. Важливо встановлювати взаємозв'язок мiж цiною конкретного бiблiотечно-iнформацiйного продукту (послуги) i запитами окремих груп читачiв, їх уявленням про його (її) необхiднiсть (значущiсть), конкурентоспроможнiстю бiблiотеки. При цьому доцiльно керуватися класичними законами попиту i принципами еластичностi (гнучкостi) попиту.

Відомо, що послуги по низьким цінам користуються більшим попитом, ніж по високим. Важливість принципу еластичності проявляється в обсягах послуг, що надаються читачам. Попит характеризується двома критеріями: доступність замін (коли бібліотечну послугу можна замінити аналогічною в іншому місці по дешевшій ціні і відсутня для читача терміновість в її отриманні – перевага надаватиметься дешевшій послузі); важливості потреби (тобто якщо читачеві послуга потрібна терміново, то він за неї готовий заплатити більшу ціну).

Таким чином, можна сформулювати такi пiдходи або стратегiї в цiноутвореннi в бiблiотеках.

Враховуючи рiзнi фактори, якi впливають на цiноутворення в ринкових умовах, при встановленнi цiн на бiблiотечнi послуги використовуються в залежностi вiд ситуацiї на ринку послуг такi загальновідомі види цiн традиційного цінового маркетингу, описані різними авторами і узагальнені в даній монографії:

З метою просунення послуг на ринок використовують такі принципи та специфіку цінового маркетингу:

Проблемою ціноутворення автор займається з 1988 р. - початку надання платних послуг в Донецькій ОУНБ, де спочатку використовувались існуючі на той час "прейскуранти", а пізніше була вироблена власна методика розрахунків цін. Підхід до ціноутворення в бібліотеці здійснюється також, виходячи з ринкових умов, вищеназваних стратегій та видів цін.

В бібліотеках Донецької області деякий час використовувався тип ціноутворення, заснований на преценденті, тобто, цін, орієнтованих на Донецьку ОУНБ як базову, без власних розрахунків цін, що в першу чергу було пов'язано з відсутністю знань по основам ціноутворення. Ліквідація цієї прогалини була проведена за рахунок циклу семінарів, практичних занять для бібліотекарів області, що допомогло при ціноутворенні використовувати основні закони цінового маркетингу. З практики відомо, що найпоширенішою серед бібліотек є ціна, яка повністю відшкодовує прямі та накладні витрати на бібліотечні послуги та прибуток. Це викликано тим, що для податкових інспекцій та контрольно-ревізійних установ бібліотеки повинні обгрунтувати ціни на свої послуги. Розрахунки цін на послуги бібліотеки здійснюються відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення", затвердженого 03.12.90 р. ? 507 із змінами, внесеними 04.01.92 р. ? 2032, який дозволяє встановлювати вільні ціни і тарифи (ст. 7), та наказу Міністерства культури і мистецтв України від 13.02.98 р. ? 49/12-301/53 "Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтв".

Пропонуємо методику ціноутворення в бібліотеках, опробувану в Донецькій ОУНБ та бібліотеках Донецької області, яка грунтується на загальноприйнятих підходах, деталізує та розглядає різні підходи до визначення вихідних даних для розрахунку цін. У зв'язку зі складністю розрахунків накладних витрат в ціні запропоновано новий підхід до визначення частини накладних витрат через відсоток до прямих витрат.

У зв'язку з тим, що при складаннi калькуляцiй на рiзнi види послуг деякi показники повторюються, необхідно розрахувати основнi показники, якi будуть використовуватись в калькуляцiях.

Основна заробiтна плата. Кожна послуга потребує на її виконання певного часу за нормами, тому необхiдно знати вартiсть 1 хвилини роботи бiблiотекаря. Для цього береться рiчний або мiсячний бюджет по заробiтнiй платi тiльки бiблiотечних працiвникiв i дiлиться на 21 день (в середньому робочих днiв у мiсяцi), потiм дiлиться на вiсiм годин, потiм на 60 хв., i ми отримуємо середню вартiсть однiєї хвилини роботи бiблiотекаря.

Амортизацiя лiтератури - 2 % вiд середньої вартостi книжок (вiдсоток встановлено практикою роботи бiблiотеки). Середня вартiсть розраховується:

кiлькiсть придбаних книжок (за рiк, квартал мiсяць)

Амортизацiя лiтератури при фотокопiюваннi - 10% вiд середньої вартостi (у зв'язку з швидким пошкодженням книжок).

Витрати на лiтературу - 5% вiд середньої вартостi (показник використовується тiльки при розрахунку цiн для пiдприємств).

Амортизацiя технiки (комп'ютерної, копiювальної) - 25% на рiк або 6,25 на квартал, вiдповiдно до Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприємств” вiд 25.05.97 р. ? 283 (пп. 8.2.2., 8.6).

Накладнi витрати. У зв'язку зi складнiстю визначення накладних витрат в кожнiй послузi вони враховуються окремо i спiввiдносяться до прямих витрат побiчним методом у відсотковому вiдношеннi. Для цього на пiдставi планового рiчного кошторису визначаються прямi витрати: ст. 1 (тiльки бiблiотекарiв), ст. 2 (тiльки бiблiотекарiв), ст. 5; накладнi: ст. 1 (решта штату), ст. 2 (решта штату), ст. 3, ст. 4, ст. 12, ст. 16, ст. 18.

Методика розрахунку калькуляцiй

(на прикладi “нiчного абонементу”)

1. Основна зарплата за нормою часу на виконання послуги.

ОЗ=вартiсть 1 xв.робочого часу бiблiотекаря x норму часу послуги.

2. Нарахування на зарплату. 37,5% - нарахування на соцiальне страхування, пенсiйний фонд.

3. Амортизацiя лiтератури - 2% вiд середньої вартостi книги.

При розрахунку iнших послуг до прямих необхiдно вiднести матеріальні витрати, тобто все, без чого неможливе виконання послуги (копiювальнi послуги - папiр, амортизацiя технiки, ремонт технiки, заправка картриджiв тощо).

4. Накладнi витрати. Розрахований % НВ, наприклад 50 %, спiввiдноситься до суми прямих витрат. Тобто пункти 1, 2, 3 калькуляції та iншi прямi витрати складаються i знаходиться доля накладних витрат у прямих.

5. Собiвартiсть. Сума прямих i накладних витрат.

6. Рентабельнiсть (прибуток). Її величина визначається кожною бiблiотекою самостiйно. Донецька ОУНБ - 30 %.

7. Вартiсть. Сума собiвартостi та рентабельностi.

Підводячи підсумок, зауважимо, що ціновий маркетинг є одним з важливих факторів, який забезпечує життєдіяльність бібліотеки і тому від цінової політики залежить завоювання бібліотекою свого місця на ринку бібліотечно-інформаційних та культурологічних продуктів і послуг. Ціноутворення повинно враховувати адекватність сприйняття цін з боку користувачів (фактори платоспроможності та психології ціносприйняття), аналізувати ціни конкурентів, використовувати різні види цін та варіанти їх розрахунків, враховувати коливання попиту і пропозицій. Ціновий маркетинг вимагає постійного вивчення і аналізу цін, їх коректировки відповдно до ринкової кон'юнктури та ресурсного потенціалу і можливостей кожної конкретної бібліотеки.

3.1.5. Реклама та "паблік рілейшнз" в системі активізації

Важливою складовою частиною маркетингу є реклама та "паблік рілейшнз".

Реклама як елемент бібліотечного маркетингу є найбільш теоретично розроблена. Свідченням цього є роботи І.Б.Міхнової, Г.Л.Цесарської "Как сделать рекламу библиотеки: теория, методика, практика" [132], С.Г.Матліної "Привлекательная библиотека, или что может реклама" [125], де узагальнюються теоретичні та методичні підходи до реклами в бібліотеках. Ця тема є предметом дослідження А.С.Чачко [190], О.Кашкарьової [73], жваво обговорюється на сторінках професійної преси [13, 124, 129, 200, 209]. "Паблік рілейшнз" для бібліотек грунтовно розроблено Б.Ашервудом [16].

Переважна більшість бібліотек використовує елементи реклами, опановує методи "паблік рілейшнз". Розглянемо визначення цих понять.

Реклама - це комунiкативний зв'язок мiж виробником i користувачем товарiв, послуг. Реклама - це будь-яка форма неособистого представлення i просунення комерцiйних iдей, товарiв та послуг, оплачених чiтко визначеним рекламодавцем, або формування у покупця позитивного уявлення про споживчi якостi товару в iм’я головного iнтересу виробника - продажу своєї продукцiї.

Переклад термiну “паблiк рiлейшнз” - “ПР” (public relations) - громадськi зв'язки, розповiдь для публiки, взаємовiдносини з громадськiстю.

Визначення “паблiк рiлейшнз” подається I.Алешиною [11, с.7] як “…самостiйна функцiя менеджменту по встановленню i пiдтримцi комунiкацiй мiж органiзацiєю та її громадськiстю”, або “це функцiя менеджменту, яка оцiнює вiдношення громадськостi, iдентифiкує полiтику i дiї iндивiдууму або органiзацiї з громадськими iнтересами i реалiзує програму дiй для отримання громадського взаєморозумiння i прийняття”.

Боб Ашервуд [16, с.11] взагалi не вважає можливим дати визначення “паблiк рiлейшнз”. Вiн вважає, що це “якiсний рiвень, а не визначення. В дiйсностi легше описати практику “ПР”, нiж дати йому чiтке визначення”.

Эдвард Бернейс [16, с.15] вважає, що “ПР” пов'язане із зусиллями по досягненню громадської пiдтримки якої-небудь дiяльностi, справи, руху або органiзацiї.

Рада iнституту “ПР” [16, с.15] дає таке визначення: це “старанно виваженi i планованi зусилля по встановленню i пiдтриманню взаєморозумiння мiж органiзацiєю та користувачем”.

Узагальнюючи вищесказане, пiд “ПР” ми розумiємо активний вплив на громадськiсть з метою створення сприятливих умов для розвитку установи i адекватне вiдношення громадськостi до неї.

Таким чином, бiблiотеки, використовуючи “ПР”, впливають на оточуване середовище.

Вiд реклами “ПР” вiдрiзняється тим, що, як правило, виконує роль реклами без значних фiнансових витрат i не обов'язково самим рекламодавцем, тобто ведеться переважно на некомерцiйнiй основi, що найбiльше влаштовує бiблiотеки, якi не мають грошей.

“Паблiк рiлейшнз” допомагає сформувати у користувачiв бiблiотеки позитивний образ, тобто створює вiдповiдний iмiдж (вiд англiйського “image” - образ, вiдображення, зовнiшнiй вигляд, уявлення про що-небудь).

Iмiдж - це образ органiзацiї в уявленнi груп громадськостi. Вiн пов'язаний головним чином не iз споживчими якостями товару, послуги, а з цiнностями, якi знаходяться поза ними, але мають позитивне загальнолюдське значення.

Зовсiм нове для бiблiотекарiв слово “паблiситi” [11]. Iнодi термiни “паблiситi” i “iмiдж” використовують як синонiми, але вони мають особливостi.

Паблiситi - це позитивна вiдомiсть i визнання органiзацiї, її персоналу та дiяльностi. Вiн формується основною дiяльнiстю бiблiотек, вiдгуками користувачiв i партнерiв, а також засобами “паблiк рiлейшнз” [11, с.161].

Паблiситi - це в переважностi популярнiсть зовнiшня, для широкого загалу, формується з широким використанням засобiв масової iнформацiї. А iмiдж може мати меншу аудиторiю популярностi i в меншiй мiрi спиратися на засоби масової iнформацiї.

Для формування iмiджу використовують всi види реклами i “ПР”. Але головний iнструмент створення i пiдтримання iмiджу є фiрмовий стиль. Це набiр колiрних, графiчних, словесних, типографських, дизайнерських постiйних елементiв, що забезпечують вiзуальну, змiстовну єднiсть товарiв (послуг), всiєї iнформацiї про фiрму, її внутрiшнє i зовнiшнє оформлення i упiзнанiсть фiрми.

Визначення основних понять, пов'язаних з рекламою, "ПР", показує різноплановість і ємкість цього процесу. Теорія рекламної справи дає змогу бібліотекам представити себе на ринку послуг. Впровадження реклами в бібліотеках розпочинається з вивчення Закону України "Про рекламу" та опанування основами рекламної справи.

Реклама є однією з найдієвіших інструментів маркетингу. Її підвалини закладаються на першому етапі маркетингу, коли проводяться дослідження, сегментація та позиціонування ринку, визначення номенклатури послуг та форм роботи бібліотеки. Шляхом реклами бібліотекар має мету показати багатогранність сторін діяльності бібліотеки, її загальний образ, який змінюється останніми роками.

Маркетинговий підхід вимагає постійного використання реклами в різних її видах: від реклами окремої послуги до розробки рекламної кампанії бібліотеки взагалі. Тому перед тим, як приступити до реклами, треба точно з'ясувати, яка роль відводиться їй в загальній маркетинговій стратегії бібліотеки.

Становлення бібліотеки як культурно-інформаційного центру передбачає розробку конкретних заходів по формуванню у користувачів засобами реклами того образу бібліотеки, який вона створює.

Реклама – це, з одного боку, спосіб доведення інформації про бібліотечну продукцію та послуги до потенційних користувачів, а з другого – засіб стимулювання продажу, збуту, надання послуг.

Для бібліотек використання реклами дозволяє формувати попит на свої послуги, направити його на користувача, котрий не знає, які з його потреб можуть задовольнити послуги, запропоновані бібліотекою, на якому вони якісному рівні у порівнянні з конкурентами. Реклама в бібліотеках повинна використовуватися в усіх аспектах її діяльності та якомога активно, і тільки реклама всього комплексу послуг дозволяє сформувати дійсно сучасний імідж бібліотеки. Завдяки рекламі можна коректно та дохідливо роз'яснювати користувачам, чому, зберігаючи традиційно безплатне обслуговування, бібліотека вимушена за деякі послуги брати плату. Саме тут "першу скрипку" може зіграти реклама з її образністю, відбором ємких та виразливих форм впливу на емоційний стан користувачів.

Щоб виконати своє призначення, реклама повинна бути чітко зорієнтована на типові потреби користувачів, тобто на цільові групи впливу, виявлені шляхом сегментації. Реклама послуг повинна використовувати і висновки по позиціонуванню послуг, що дасть змогу акцентувати увагу цільових груп впливу на тих перевагах, які виявлені відносно подібних послуг інших установ, щоб показати унікальність власної послуги.

Концепція рекламної кампанії бібліотеки є складовою частиною загальної маркетингової концепції. Вона повинна включати широку рекламну кампанію по приверненню уваги до бібліотеки взагалі, рекламну кампанію окремих напрямків роботи або по виведенню на ринок комплексу послуг чи окремої послуги, а також рекламу окремих послуг для продовження життя послуги на ринку. Відповідно до мети та напрямку реклами складається тактичний план, який конкретизує заходи по рекламі.

Проведення реклами передбачає фінансові витрати, але завдання бібліотек мінімізувати ці витрати за рахунок використання "ПР" та рекламного бартеру, що опробувано в ході дослідження в Донецькій ОУНБ.

Теоретичні основи реклами розроблені фахівцями, тому в дослідженні теорія перенесена в практичну площину і зроблені узагальнення щодо використання реклами в маркетинговому підході.

Використання реклами в маркетинговому підході до трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру умовно можна розбити на етапи впровадження різних напрямків і різновидів реклами та "ПР".

1. Розробка іміджу бібліотеки (інформаційні стенди, бейджі, створення фірмового стилю тощо).

2. Проведення рекламних кампаній та реклама окремих видів послуг або напрямків роботи. Серед них найактивніше використовуються джерела масової інформації. Щорічно в Донецькій ОУНБ подається більше 100 повідомлень в газетах, на радіо, телебаченні.

3. "Паблік рілейшнз" бібліотеки (зв'язки з громадськістю, лобіювання тощо).

Розробка іміджу – довготривалий процес, який виробляється за довгі роки і залежить від щоденної праці. В його формуванні беруть участь всі види реклами та "ПР". На нього також впливає стиль роботи всього колективу (кадри, якість та оперативність обслуговування тощо).

Основним засобом створення та підтримання іміджу є фірмовий стиль, який складається з декількох компонентів.

Фірмовий знак (ФЗ) або емблема бібліотеки розробляється для того, щоб завдяки йому бібліотеку можна було відрізнити від інших. Використовуються такі види ФЗ:

ФЗ – у вигляді графічних образів. Переважна більшість використовує зображення будинку бібліотеки або його фото (в Донецькій ОУНБ). Створення ФЗ – складна робота, яку можуть виконати художники, дизайнери. Велику роль має і колір. Уявлення про бібліотеку можна зв'язати з кольором. Наприклад, кондитерська фірма "АВК" зв'язала себе з червоним кольором, використовує це в рекламі: "Знайдіть наші цукерки за червоними хвостиками", тобто кожна цукерка має червоний хвостик з логотипом "АВК". Ця фраза є своєрідним слоганом, тобто таким чином впливають на психіку людей і сприяють запам'ятовуванню фірми.

Слоган – постійний рекламний лозунг, який вимагає винахідливості. Його можна розробляти колективно, оголосивши конкурс в колективі. Він повинен враховувати психологічні особливості користувачів: бути коротким, динамічним і щоб його можна було легко запам'ятати.

В Донецькій ОУНБ слоганом є фраза "Хто володіє інформацією, той володіє світом".

Логотип – фірмовий шрифтовий надпис. Всі елементи фірмового стилю можуть ввійти у фірмовий блок, який включає фірмовий знак, повну назву, поштові, банківські реквізити бібліотеки. Його використовують на офіційній документації.

Візитні картки, бейджі, як атрибут іміджевої реклами, введені в різних бібліотеках.

Для реклами бібліотеки, її послуг велику роль має друкована реклама. Видаються листівки, буклети, проспекти бродсайти, плакати тощо. Як нова форма друкованої реклами в Донецькій ОУНБ опробувана реклама на талонах місцевого транспорту. За кордоном в бібліотеках активно використовуються канцелярські товари, поштові картки, посуд з бібліотечною символікою.

Оформлення бібліотеки – її вивіски, оголошення, роздільники у фонді є компонентом іміджу бібліотеки. Сюди ж відносяться і виставки , які здатні привернути увагу користувачів до колекцій і матеріалів, активізувати використання бібліотечного фонду. Наприклад, в Німеччині використовується можливість виготовлення календарів з книг по мистецтву. Це приносить відчутний прибуток бібліотеці.

Великі можливості для реклами відіграє співпраця з джерелами масової інформації. Бібліотека має бути постійно в центрі культурного життя регіону Форми співробітництва з газетами, радіо,телебаченням можуть бути різними.

Бібліотеки практикують участь або проведення ярмарок, виставок, презентацій. Апробація цього виду реклами, не притаманного для бібліотек, в ході дослідження в Донецькій ОУНБ здійснена шляхом організації книжкових форумів, участі в ярмарках, які відбуваються в місті, обов'яз-кового проведення презентацій, наприклад, при відкритті сектора Інтернет, а також прес-конференцій – при отриманні гранту від фонду "Євразія".

Входить в практику роботи і рекламний "бартер", коли бібліотека бере на себе розповсюдження чужої реклами. Апробацію цього методу в Донецькій ОУНБ здійснено під час проведення книжкового форуму, коли з більшістю джерел масової інформації на умовах бартеру було проведено рекламу бібліотеки, радіовікторини тощо, а бібліотека рекламу газет, радіо, телебачення помістила в каталозі учасників книжкового ярмарку.

Введення Всеукраїнського дня бібліотек дозволило засобами "ПР" проводити рекламу бібліотеки, її послуг. З метою привернення уваги громадськості до бібліотеки в Донецькій ОУНБ проведено Дні відкритих дверей, свято книги. Книжкові виставки та різні масові заходи проводилися не в приміщенні бібліотеки, а на центральній вулиці міста. До бібліотечного свята було приурочене відкриття меморіальної дошки на будинку, де була розташована перша бібліотека м.Юзівки (м.Донецька). Багаточисленна колона бібліотекарів області (більше 400 чоловік) пройшла центральною вулицею міста. Святковий концерт в філармонії став свідченням поваги до бібліотечної праці. Проведені заходи вплинули на відношення громадськості і влади до бібліотек, їх різноманітність допомогла бібліотекам у формуванні власного іміджу.

Рекламний інструментарій відрізняється швидкою зміною, нововведеннями. Проведення реклами в бібліотеці залежить від ініціативності, винахідливості, творчого підходу та кадрового потенціалу. В деяких бібліотеках створюють "скриньку рекламних ідей".

Подані в додатках зразки рекламних матеріалів Донецької ОУНБ показують різноманітність використовуваних форм рекламної діяльності бібліотеки і є апробацією перенесення теорії на практику.

Проблеми "ПР" детальніше будуть розглянуті в четвертому розділі.

3.2. Організаційно-структурні перетворення

на базі маркетингової концепції

Маркетинговий підхід вимагає від бібліотеки оновлення її діяльності та змісту, методів роботи, управління, використання нових технологій та нової якості бібліотечних установ.

З метою впровадження маркетингового підходу в бібліотеках необхідні структурні зміни, тобто цей напрямок роботи повинен бути закріпленим за окремо створеним підрозділом, а в невеличких бібліотеках - за провідними фахівцями.

Аналіз показав, що досвід по створенню різноманітних структурних підрозділів по впровадженню маркетингу є в багатьох бібліотеках. Так, в Російській державній публічній історичній бібліотеці на базі науково-методичного відділу (із збереженням його штату) був створений відділ бібліотечного маркетингу, де функціонують чотири групи: реклами, марке-тингових досліджень, збуту та сервісу (включає сектор копіювання та продаж видань, підготовки методичних, бібліографічних, оглядових матеріалів) [99].

В ході дослідження в Донецькій ОУНБ для впровадження маркетингу експериментально створено бюро платних послуг, завданням якого стало організація платного обслуговування і впровадження елементів маркетингу.

Підведення підсумків експерименту по типу "до" і "після" показало необхідність розвитку комерційного маркетингу для бібліотеки. Динаміка зростання доходів (у гривнях) від платних послуг в Донецькій ОУНБ показує перспективність використання маркетингу.

Постійне зростання прибутків бібліотеки, розвиток платних послуг і необхідність координації та взаємодії відділів в межах бібліотеки, поява нових функцій у зв'язку з впровадженням маркетингу потребувало змін, тому експериментально було створено відділ маркетингу. Поставлений експеримент підтверджує, що подібні відділи повинні створюватися в бібліотеках.

На першому етапі відділ маркетингу об'єднав тільки структурні підгрупи, які надавали платні послуги: бюро платних послуг, сектор МБА та комплексного обслуговування підприємств, кіоск продажу літератури, копіювально-множувальну дільницю. В роботі відділу домінували форми комерційного маркетингу.

На другому етапі функції відділу маркетингу розширились, до нього приєднано соціологічну групу бібліотеки, яка проводила маркетингові дослідження, що дозволило здійснювати перетворення в бібліотеці. Після дослідження "Читач ОУНБ. Якій бути сучасній бібліотеці?" розпочалися інноваційні процеси в бібліотеці.

"Інновації" в перекладі з латинської означає введення новацій, його аналог в українській мові "нововведення".

Для бібліотек під інноваціями розуміємо створення принципово нових зразків бібліотечної діяльності, які виходять за межі норми, нерегламентованих, які виводять професійну діяльність на принципово новий якісний рівень роботи. Практика доводить, що інновація виходить за межі нормативної діяльності і завжди є ривок вперед. Маркетинг став тим інструментом, який вимагав інновацій в роботі бібліотеки. Щоб задовольнити потреби читачів – необхідні зміни.

Здійснення інновацій в ході дослідження відбувалось поетапно.

I етап. Методологічний, коли розроблялась маркетингова концепція бібліотеки, стратегія, тактика, проводились маркетингові дослідження. На методологічному базовому рівні визначення загальних пріоритетів розвитку робота проводилась колегіально за участю всього колективу. Проектування майбутньої бібліотеки відбувалось на конкурсній основі в колективі. На конкурс було подано декілька проектів. Проект автора був удостоєний премії і прийнятий за основу. Методологічні основи грунтувались на розробці практичних заходів по трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру.

II етап. Організаційно-структурні перетворення з позицій маркетингу і забезпечення культурно-інформаційних функцій бібліотеки. Дослідження довело, що цей процес не може бути сталим, потрібно гнучко реагувати на зміни і оперативно оновлювати структуру бібліотеки. Структурна перебудова - постійний процес. Забезпечення методологічного рівня дослідження вимагало створення таких відділів, як маркетинг, автоматизація бібліотечних процесів, пізніше сектор Інтернет, розширення функцій деяких відділів, зокрема інформаційно-бібліографічного.

Розпочата робота по комп'ютеризації бібліотеки дозволила виконувати інформаційну функцію на значно вищому рівні. Як інформаційний центр бібліотека сьогодні пропонує не тільки друковані носії інформації, а й СD-ROM, інформацію з мережі Інтернет, передачу інформації по E-mail. Таким чином, розширені інформаційні можливості для читачів.

Розвиток відділів, націлених на популяризацію знань, дозвіллєві функції сприяли розвитку бібліотеки як культурного центру. Було створено сектори: дозвілля та наочної інформації (пізніше у зв'язку з розширенням функцій назву доповнено " та по зв'язкам з громадськістю"), українознавства, відкрито Бібліотеку канадсько-українського центру (подаровану товариством Канадські Приятелі України, м.Торонто), переорієнтовано на виконання культурної місії бібліотеки відділи мистецтв та інші.

Бібліотека поставила завдання "вписатися" в контекст культурної діяльності регіону, стати де в чому конкурентоспроможною стосовно театрів, музеїв, не говорячи про будинки культури та клуби. Шляхом планомірної роботи бібліотека спромоглася завоювати і знайти своє місце серед закладів культури регіону. Стало традицією, що молоді таланти зароджуються саме в бібліотеці на виставках живопису, аматорів народної творчості, концертах студентів консерваторії, молодих артистів та співаків театрів. Повага до бібліотеки, її авторитет дозволяють проводити музичні вечори разом із солістами філармонії, оперного театру – народними артистами, лауреатами різних конкурсів.

Заходи в бібліотеці не поступаються тим, що проходять в театрах, музеях, і на шпальтах газет подаються в єдиному комплексі оголошень культурних подій міста на тиждень.

В бібліотеці створено 6 клубів за інтересами, працює університет народознавства, вводились нові, небібліотечні форми роботи – різні свята, в тому числі й обрядові, музичні вечори, презентації. Упевнено увійшли в практику роботи бібліотеки краєзнавчі читання, які в регіоні проводяться як науково-практичні конференції і мають високу оцінку науковців. Структурні перетворення дозволили створити центр культури, де можна і відпочити, і познайомитися з мистецькою виставкою, побувати на концерті, святі тощо.

При внесенні змін в структуру бібліотеки враховувались запропоновані в 1997 р. Міністерством культури і мистецтв типові штати та структура ОУНБ.

Забезпечення процесу трансформації бібліотеки вимагало додаткових фінансових ресурсів. Робота по залученню коштів здійснювалась у вигляді апробації різних форм і методів роботи. В 1998 р. створено центр фандрейзингу. Саме ці структурні зміни відіграли вирішальну роль у трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру.

III етап охоплює глибинні процеси внесення змін в зміст роботи, який забезпечує високу якість бібліотечної роботи. Все це закладено в концептуальному задумі бібліотеки, реалізації стратегічних завдань, нових підходах до управління та розвитку творчого потенціалу кадрів.

IV етап характеризується пошуком та реалізацією нових бібліотечних, інформаційних та управлінських технологій.

Зміни технологій базувались на пріоритетному розвитку автоматизації бібліотечних процесів, вивченню та узагальненню закордонного досвіду та бібліотек України з нових технологій, активній участі в міжнародних та національних конференціях, семінарах.

Перетворення в бібліотеках, проведені з позиції маркетингу, є перспективними для розвитку бібліотек.

Маркетинг дозволив, виходячи з запитів і потреб користувачів, швидко змінювати номенклатуру послуг. Маркетинговий аналіз з позицій "життєвого циклу товару" дозволяє постійно від якихось послуг позбавлятися і вводити нові. Маркетингові дослідження дали змогу провести і переміщення відділів. Згідно з пропозиціями читачів, другий поверх бібліотеки перетворено в інформаційно-дозвіллєвий, де розміщено зал каталогів, інформаційно–бібліографічний відділ (перенесено з третього поверху), лекційний зал, відділ автоматизації бібліотечних процесів, відділ абонементу як відділ з універсальними функціями. III і IV поверхи – зона читальних залів.

Проведені перетворення в Донецькій ОУНБ можуть бути базовими для побудови моделі сучасної бібліотеки з позицій маркетингового підходу до трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру.

Визнанням позитивних змін в Донецькій ОУНБ є вибір її як базової для проведення Міжнародної наукової конференції по реституції бібліотечних фондів, організованої відповідною комісією при Кабінеті Міністрів України, та Національного круглого столу по реалізації Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", організованого для директорів ОУНБ Міністерством культури та мистецтв України.

В ході дослідження розроблено структуру ОУНБ, яка подається в додатках і може бути використана як базова для ОУНБ.

Експериментальні дослідження дозволяють виробити загальні підходи до побудови відділу маркетингу в бібліотеці. За основу при створенні відділу маркетингу можна використати класичну схему служби маркетингу невеликого підприємства з урахуванням особливостей бібліотеки. Вона спирається на функціональний принцип і є досить гнучкою, що забезпечує взаємозаміну співробітників на окремих ділянках роботи, виходячи з виробничих потреб. Відділ повинен забезпечити 4 напрямки роботи: маркетингових досліджень, розробки номенклатури послуг, цінового маркетингу, реклами та збуту послуг, а також сервісу послуг. Активною роботу відділу маркетингу можна признати тільки тоді, коли буде постійно проводитись диверсифікація, тобто розширення переліку послуг, сегментація ринку – просунення своїх послуг до нових груп користувачів.

Відділ маркетингу з метою удосконалення бібліотечного обслуговування повинен використовувати всі елементи маркетингу і впливати на всі процеси роботи.

Узагальнюючи результати проведеного експерименту, досвід роботи Донецької ОУНБ, закордонних бібліотек, аналіз планово-звітної бібліотечної документації, пропонуємо базову модель маркетингового підходу до трансформації універсальної наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону. Тобто модель на макрорівні, яка повинна на мікрорівні кожної конкретної бібліотеки коректуватись відповідно до власних умов.

З метою визначення структури перетворень, філософії ділового мислення, магістральних завдань, цілей і функцій бібліотеки розробляється маркетингова концепція. Методика її розробки подається в другому розділі.

Маркетинговий підхід вимагає використання всіх основних елементів маркетингу в комплексі.

Маркетингові дослідження повинні стати тим інструментом, який дає змогу проаналізувати ситуацію і визначити , які перетворення необхідні бібліотеці.

Реалізація висновків маркетингових досліджень проводиться при стратегічному та тактичному плануванні.

Визначення номенклатури послуг та їх постійна диверсифікація є головним елементом в задоволенні потреб користувачів.

Економічний аналіз і визначення тактики ціноутворення згідно з теорією маркетингу мають великий вплив на раціональне використання фінансових ресурсів бібліотеки.

Реклама та "паблік рілейшнз" дозволяють формувати попит на свої послуги, направити його на користувача, котрий не знає, які з його потреб можуть задовольнити послуги, запропоновані бібліотекою, сприяти підвищенню загального іміджу бібліотеки.

Структурні перетворення необхідні для задоволення інформаційних і культурно-дозвіллєвих потреб користувачів.

Таким чином, маркетинг дозволяє тримати руку на пульсі часу, а маркетинговий підхід сприяє перетворенню бібліотеки в сучасний культурно-інформаційний центр. Шляхом дослідження доведено вірність гіпотез першого і другого блоків.

СИСТЕМА ПОЗАБЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ БІБЛІОТЕК,

АБО МЕТОДИКА ФАНДРЕЙЗИНГУ ЯК СИСТЕМА МАРКЕТИНГУ

В умовах становлення нових соціально-економічних відносин почала формуватись нова система ресурсного забезпечення бібліотек, яка відрізняється від попередньої наявністю можливості певної господарсько-економічної самостійної діяльності бібліотек і різноманітністю джерел їх фінансування. Поряд з базовим бюджетним фінансуванням бібліотеки почали широко залучати позабюджетні ресурси, які формуються за рахунок надання позанормативних госпрозрахункових послуг, деякої комерційної та іншої діяльності.

Аналіз сучасної діяльності бібліотек дозволяє констатувати розвиток альтернативної системи самофінансування окремих аспектів бібліотечної роботи, появу у бібліотек великої кількості зацікавлених партнерів по кооперації, активне впровадження інноваційної діяльності по залученню додаткових коштів. Все це є свідоцтвом оновлення бібліотек, які стають повноцінними господарськими суб'єктами і вливаються в ринкову інфраструктуру.

Проблема позабюджетного фінансування набуває підвищеної актуальності у зв'язку з постійним зменшенням бюджетного фінансування, скороченням мережі бібліотек. Перед бібліотеками в сучасних умовах постають проблеми доводу своєї ролі в суспільстві, підвищення значимості бібліотек в інформатизації суспільства на основі нових технологій. Значні переваги мають бібліотеки, які використовують маркетинговий підхід, що дозволяє залучати додаткові кошти на розвиток бібліотеки, підвищувати загальну роль бібліотеки в державі, регіоні. Але практика та закордонний досвід показують, що поповнення бюджету бібліотеки можливе не тільки за рахунок комерційного маркетингу, а й завдяки іншим формам і методам роботи.

Тема позабюджетного фінансування бібліотек зовсім нова і практично не розроблена. Цей напрямок роботи бібліотек майже не розглядається в бібліотечній пресі. Перші спроби зроблені І.Алешиною [11], Б.Ашервудом [16], І.Вар'яш, В.Клюєвим [27], Я.Євстигнєєвою [51], Т.Майстрович [109], В.Пашковою [141], Л.Лебедєвою, Л.Бертліс [146], Джоан Худ [149-150], але жодного узагальненого дослідження цього питання немає. Ця нова проблема потребує теоретичного обгрунтування, розробки методики і узагальнення існуючого досвіду. Практика роботи показує, що більшість бібліотек, шукаючи шляхи свого виживання, експериментують, інколи діють методом випробувань та помилок, здебільшого інтуітивно, не спираючись на світову практику. Хоча історичний досвід показує, що період становлення переживали різні держави і теж шукали шляхи виживання. Україна має свій багатовіковий досвід меценатства, який потребує відродження. В бібліотекознавстві доцільно вивчити цей досвід, аналітично трансформувати його до наших умов, узагальнити існуючий досвід і практику установ культури України, інших країн по альтернативному фінансуванню, перша спроба чого і зроблена автором.

Продовженням маркетингового підходу можна вважати систему заходів, націлених на позабюджетне фінансування. Так як і маркетинг, який прийшов в бібліотеки з-за кордону, з'являється нове поняття "фандрейзинг", яке активно використовується зарубіжними колегами.

Фандрейзинг (fund-raising) складається з двох слiв, перше з яких - це фiнансування, вкладання коштiв в цiннi папери, а друге - пiдвищення, розведення, вирощування. Тобто це умiння пiдвищувати своє фiнансування або умiння вирощувати грошi. В економiчному словнику [55, с.311] знаходимо трактування поняття фандрейзингу - fund-raising - programmes - програма збору коштiв, мобiлiзацiя капiталу.

Таким чином, фандрейзинг для бібліотек є пошук і залучення додаткових джерел фінансування.

Близьким до фандрейзингу є ще одне, нове поняття, яке входить в практику роботи – "паблік рілейшнз", або зв'язки з громадськістю. Спочатку це слово бібліотекарями сприймалось як синонім реклами, а пізніше визначились його характеристики, відмінність від реклами, розширилось трактування і роль у фандрейзингу.

Важливим елементом у роботі по зв'язкам з громадськiстю є також запозичене в США поняття - “лобiювання” [11, с.135]. Термiн "lobby" виник вiд англiйського слова “коридор”, бо всi спроби впливання на законодавцiв часто проводились в коридорах, зв'язаних із законотворчою палатою. Таким чином, “лобiювання” - це вплив рiзними групами та об'єднаннями людей на законодавцiв і владнi структури.

Завдяки лобіюванню бiблiотеки набувають можливості впливати на законотворчi процеси i прийняття рiшень владними структурами, в тому числi i мiсцевими.

Таким чином, iноземнi термiни “фандрейзинг” та “паблiк рiлейшнз” є синонімами в українській мові понять "залучення позабюджетних коштiв" і "робота по зв'язкам з громадськiстю".

До процесу позабюджетного фінансування мають відношення і поняття "благодiйництво", "меценатство", "спонсорство".

Визначення цих понять можна знайти в рiзних довiдниках. Сучасне їх трактування вiзьмемо з Закону України “Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” [4].

"Благодiйництво - добровiльна безкорислива пожертва фiзичних та юридичних осiб у поданнi набувачам матерiальної, фiнансової, органiзацiйної та iншої благодiйної допомоги; специфiчними формами благодiйництва є меценатство i спонсорство.

Меценатство - добровiльна безкорислива дiяльнiсть фiзичних осiб у матерiальнiй, фiнансовiй та iншiй пiдтримцi набувачiв благодiйної допомоги.

Спонсорство - добровiльна безприбуткова участь фiзичних та юридичних осiб у матерiальнiй пiдтримцi благодiйної дiяльностi з метою популяризацiї винятково свого iменi (назви), торгової марки."

Визначення цих понять дає можливiсть зрозумiти спiльне в них та знайти те, що їх вiдрiзняє. Спiльне, що це рiзнi форми допомоги, але благодiйнiсть - бiльш узагальнене поняття; у меценатствi - головне, що це безкорислива допомога i меценатiв здебiльшого не шукають, вони допомагають за своїм бажанням; спонсора треба шукати, йому треба доводити про необхiднiсть допомоги i вiн повинен мати з цього якусь вигоду. Бiблiотеки повиннi знати це i враховувати при зверненнi за допомогою.

Останнім часом переважна більшість бібліотек залучає додаткові кошти за рахунок участі в рiзних програмах з метою отримання грантів, шляхом розробки проектiв до рiзних фондiв (донорiв). Розглянемо поняття, якi притаманнi цьому процесу [67].

Заявники (appliants) - приватнi особи або установи, якi подають заявки на грант.

Програма - оголошення конкурсу фондами (донорами) по фiнансовiй пiдтримцi соцiально значущих або загальнолюдських проблем в залежностi вiд профiлю i прiоритетних напрямкiв фонду i надання допомоги на пiдставi заявки.

Донори (грантодавачi, меценати, спонсори) - приватнi особи або органiзацiї, якi розглядають заявки на пiдтримку програми. Пiд цим термiном також будемо розумiти всiх, хто надає будь-яку допомогу.

Заявка - письмове звернення з проханням про видiлення гранту. Як комерцiйна фiрма складає бiзнес-план з метою переконати займачiв вкласти грошi в справу, так заявка необхiдна для того, щоб переконати грантодавача вкласти грошi в проект. Рiзниця бiзнес-плану i заявки в тому, що це отримання грошей на некомерцiйний проект, тобто на справу, яка, як правило, не принесе прибутку.

Грант - кошти, технiка або щось iнше, що безповоротно передається донором (фондом, корпорацiєю, державною установою або приватною особою) некомерцiйнiй органiзацiї або приватнiй особi для виконання конкретної роботи. На вiдмiну вiд позички грант не треба повертати.

В закордонних бібліотеках в процесі пошуку додаткових джерел фінансування приймають участь добровольцi, прохачi, волонтери - люди, якi займаються залученням коштiв на благодiйнi справи.

Визначення основних термiнів фандрейзингу i його складової частини “паблiк рiлейшнз” необхідне для активного впровадження їх в практику роботи бiблiотек.

Iсторiя людства багата на приклади благодiйництва, меценатства. Їх можна знайти в iсторичному минулому будь-якої країни.

Iсторiя України численна iменами меценатiв, дiяльнiсть яких почалася з часiв Київської Русi i продовжувалася в наступних столiттях. Давнi грамоти зберегли iмена жертводавцiв на просвiтнi цiлi: Красовський, Лангиш, Корнякт, Олена Горностаєва (походила з родини Чарторийських i була фундатором Пересопницького монастиря; в цьому монастирi збереглося знамените “Пересопницьке Євангелiє”, написане розмовною українською мовою). Цей перелiк продовжують Ганна Гайська, Софiя Чарторийська, Раїса Могилянська-Вишневецька (сестра Петра Могили), Єлизавета (Галшка) Гулевичiвна.

У XVII-XVIII ст. освiтi, культурi допомагали Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Iван Мазепа. Розмаїття iмен XIX ст. свiдчить про суттєвий вплив меценатiв на розвиток культури: Олександр та Iлля Безбородьки (утримували Нiжинську гiмназiю), Григорiй Галаган (утримував колегiю для хлопчикiв у Києвi), Павло Бiлецький-Носенко, подружжя Русових, Терещенкiв, Харитоненкiв, Алчевських. У XX ст., в часи гонiння на все українське, жодне українське видання не виходило без допомоги вiдомого власника цукрових заводiв Василя Смирненка. Вiн за посередництвом Михайла Грушевського пожертвував 100 тис.крб. Науковому товариству iм.Шевченка (НТШ) у Львовi.

Євген Чикаленко, теж власник цукрових заводiв, вiдчутно фiнансував українську культуру. Єлизавета Милорадович (тiтка гетьмана Павла Скоропадського) була меценаткою видання книг, народної бiблiотеки, фундаторкою НТШ у Львовi, подарувавши для нього 20 тис. срiбних крон.

Створення бiльшостi бiблiотек свiту, як правило, пов'язане з меценатами, благодiйництвом, пожертвами багатих людей у виглядi книжок, грошей на будiвництво бiблiотек, добровiльного надання книжкових колекцiй у користування, вiдкриття та iснування бiблiотек на членськi внески.

Наприклад, створення Нацiональної парламентської бiблiотеки України пов'язане з рядом вiдомих iмен iнтелiгенцiї тих часiв: професорiв Унiверситету св. Володимира (I.Лучаєцький, М.Бубнов, М.Дашкевич, I.Огiєнко, Л. Бiлогриць-Котляревський та iн.), директорiв київських гiмназiй (Андрiяшев, Стороженко), ректорiв Духовної семiнарiї архiмандритiв (Iриней, Iоаннiкiй, Феодосiй, Амвросiй та iн.), київських губернаторiв М.Казнакова, I.Фундуклея, члена мiської Думи М.Юзефовича, предводителя дворянства О.Горвата, пiдприємцiв i купцiв (Бродський, Галаган, Лiббе), князя Лопухiна i багатьох iнших, якi здiйснювали нагляд за дiяльнiстю бiблiотеки, дбали про її розвиток, вносили грошовi пожертви та передавали власнi бiблiотеки до її фондів [10].

Один з найстарiших культурно-освiтнiх закладiв України Харкiвська державна наукова бiблiотека iм. В.Г.Короленка також утворена при сприяннi видатних вчених та громадських дiячiв: М.Сумцiва, Х.Данилевського, А.Гурського, В. Франковського, Д.Багалiя.

Iстотною статтею забезпечення iснування бiблiотеки були благодiйнi пожертвування. Список доброчинникiв очолював Д.Багалiй. У 1886 р., коли тiльки-но було вiдкрито бiблiотеку, вiн подарував 88 книг з питань iсторiї. Не припиняв дарунки й надалi. Його приклад наслiдували iншi. Керування бiблiотекою здiйснювалося правлiнням бiблiотеки, яке очолював Д.Багалiй. Будiвництво примiщення для бiблiотеки вiдбувалось за допомогою субсидiй вiд мiнiстерства та мiської Думи, а також пожертвувань вiд приватних осiб та рiзних установ, прибуткiв вiд благочинних заходiв (лекцiй, концертiв тощо). Ресурсами для утримання бiблiотеки були плата за користування, здача в оренду примiщень, використання читального залу для органiзацiй публiчних лекцiй, концертiв, вечорiв, послуги палiтурної майстернi, подарунки книг тощо. Все це так знайоме сьогоднi [202].

В іcторiї Донецької ОУНБ також присутнi елементи благодiйництва i отримання додаткових коштiв для iснування. Першою бiблiотекою Юзiвки (колишня назва Донецька), як доводить краєзнавець М.Альтер, була бiблiотека Товариства приказчикiв, вiдкрита у серпнi 1907 року в клубi “Наш уголок”. В Юзiвку в той час книги завозили з Катеринослава та Харкова. Перший книжковий магазин тут з'явився тiльки в 1908 роцi. Але не кожен мав змогу дозволити собi замовити книги з Харкова. Тому мiсцева iнтелiгенцiя i вирiшила створити бiблiотеку-читальню.

Голова Товариства взаємодопомоги приказчикiв Р.I.Вахтер звернувся до мiсцевих торговельних пiдприємств за допомогою. I благодiйництво дало змогу у примiщеннi клубу приказчикiв вiдкрити бiблiотеку, передплатити газети, журнали, закупити книжки.

Першими передплатниками бiблiотеки (так називались її читачi), за правилами, були члени Товариства приказчикiв. Вони могли брати одну книжку для читання безкоштовно. За другу i третю мiсячний внесок для них становив по 10 коп. Решта читачiв сплачувала за мiсячний абонемент за одну книгу - 20 коп., за двi - 30 коп. i за три - 40 коп. Учнi платили вдвiчi менше. Книги видавалися на мiсяць. Неповернення в строк каралось штрафом у 2 коп. Постiйнi читачi користувались бiблiотекою безкоштовно, а разовi платили по 2 коп. На абонементi сплачувалася застава - 1 крб. [1*].

Таким чином, колесо iсторiї крутиться, i сьогоднi ми повертаємось до благодiйництва i платних послуг. Кожна бiблiотека може зазирнути у свою iсторiю i знайти приклади меценатства, благодiйництва та iншої допомоги.

Сьогоднi рух благодiйництва в Українi вiдроджується. Прикладом є дiяльнiсть Галини Пiдопригори з Харкова, яка будує церкви, утримує дитячий притулок, допомагає бiблiотекам. Вона є вiце-президентом Лiги Українських Меценатів, яку засновано канадським бiзнесменом Петром Яциком. Вiн пiдтримує й українську культуру в Канадi. За його фiнансовою допомогою в Торонтському унiверситетi створено iнформацiйний центр.

Найбiльшої пiдтримки меценатiв i спонсорiв в Українi зараз отримує мистецтво. Бiльшiсть концертiв, вистав, конкурсiв проходять при сприяннi спонсорiв. На жаль, бiблiотеки як установи культури в залученнi спонсорiв i меценатiв значно вiдстають вiд закладiв мистецтва.

Перед бiблiотеками стоїть завдання вiдродити давнi українськi традицiї меценатства. Цьому сприяє i Закон України “Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” та податкове законодавство, яке передбачає пiльги для тих, хто займається благодiйництвом i отримує допомогу.

Iсторiя зарубiжних бiблiотек теж багата на досвiд благодiйництва i меценатства, вивчення якого буде корисним для бiблiотек України.

Благодiйництво набуло найширшого розповсюдження у США. Цьому сприяли двi головнi причини: характер суспiльних вiдносин та органiзацiя економiки держави. Пiд суспiльними вiдносинами розумiються демократичнi принципи побудови держави, пiд економiчними - розвиток приватного пiдприємництва, вiльного ринку та приватної власностi. А однiєю з особливостей розвитку бiблiотек є система мiсцевого самоврядування бiблiотек, участь громадськостi в її управлiннi i визначеннi полiтики розвитку.

Демократiя побудована на тому, що люди розумiють вiдповiдальнiсть за пiдтримку соцiально важливих галузей, якi забезпечують загальний добробут. Iсторично так склалося, що законодавство Америки спрямоване на заохочення до благодiйництва, фiлантропiї.

Щороку в Америцi в середньому пожертви становлять майже 129 млрд. дол. Iндивiдуальнi внески - 105 млрд. дол., благодiйнi внески, заповiти - 8 млрд.дол., з корпорацiй - 6 млрд. дол., вiд рiзних фондiв - 10 млрд. дол. Таким чином, близько 81,3% вiд загальних пожертв припадає на допомогу вiд приватних осiб. У довгостроковiй програмi залучення коштiв Америка орiєнтується на iндивiдуальних спонсорiв, корпорацiї, благодiйнi фонди.

Аналiз розподiлу залучених коштiв свiдчить, що пожертви на освiту (бiблiотеки) посiдають друге мiсце: релiгiя - 59 млрд. дол. (45%), освiта (бiблiотеки) - 17 млрд. дол. (13%), соцiальне забезпечення - 11 млрд. дол. (9%), мистецтво, культура - 10 млрд. дол. (7%). Данi взято з доповiдi Джейн Ньюмен, директора Великих фондiв Океанографiчного iнституту штату Массачусетс на Мiжнародному семiнарi “Iнтелектуальна свобода та доступ до iнформацiї: досвiд зарубiжних країн. Залучення коштiв” (Київ, вересень 1996 р.).

Таким чином, Америка за довгi роки виробила цiлу систему збирання коштiв на рiзнi соцiальнi потреби, i через всю iсторiю її бiблiотек проходить мiсцева благодiйнiсть - пожертви у виглядi книг, коштiв на будiвництво примiщень для бiблiотек. В кiнцi ХIХ ст. у зв'язку з iндустрiалiзацiєю виникає невеликий прошарок багатих родин, якi пiдтримували i створювали бiблiотеки. Вони передали в дар великим i малим мiстам бiльше двох тисяч бiблiотек.

Щоб пожертвувати кошти на бiблiотеку, не обов'язково було бути дуже багатим: у порiвняннi з внесками в розвиток унiверситетiв, коледжiв, картинних галерей внесок в бiблiотеки був скромним. Тому такий вид благодiйництва часто приваблював середнiй клас, який за чисельнiстю бiльший. Це були здебiльшого представники iнтелiгенцiї, якi добре знали цiну книги. Деякi бiзнесмени, котрi в свiй час були передплатниками платних бiблiотек, хотiли зробити бiблiотеки бiльш доступними i жертвували на їх розвиток.

Американське суспiльство за довгi роки виробило менталiтет жертводавцiв, що асоцiюється з великими досягненнями мистецтва, культури. Тому кожен вважає за необхiдне допомагати. Для бiблiотек Америки промисловець Ендрю Карнегi є одним з найбiльших меценатiв. Вiн створив 1412 бiблiотек в рiзних мiстах. На бiльшостi бiблiотек є його меморiальнi дошки або бiблiотекам присвоєно його iм'я. Бiльшiсть меценатiв допомагали тiльки в тому випадку, якщо мiсцеве населення теж добровiльно внесе кошти на нову бiблiотеку. Тобто це спонукало iнших до благодiйництва. Так, Карнегi будував бiблiотеки тiльки там, де сума рiчного бiблiотечного податку з громадян складала 10% вiд вартостi будiвництва примiщення бiблiотеки. Здебiльшого благодiйнiсть не була безкорисною, тому що людина бажала або прославити себе, або привернути до себе увагу.

Велику роль у збираннi коштiв для бiблiотек вiдiграли жiночi клуби та церковнi органiзацiї, якi створювались наприкiнцi ХIХ cт. Жiнки створювали рiзнi бiблiотеки, збирали для них кошти, книги, працювали в них на громадських засадах. Ця традицiя збереглася i сьогоднi. Середнiй клас жiноцтва свiй вiльний час присвячує саме збиранню рiзної допомоги для суспiльно важливих питань. Серед жiнок-українок Америки iснує вислiв: “Нашi церкви, школи, бiблiотеки побудованi на варениках”. Тобто жiнки збирались, лiпили вареники, тiстечка та iнше, заробляли грошi на їх продажу i потiм вiддавали гроші на вирiшення соцiальних питань. Таким чином жiнки Чикаго збирали кошти на пересилку книжок до України. Участь жiнок у збираннi коштiв на бiблiотечнi потреби в Америцi повсякденне явище, що можливе для впровадження i в Українi.

Iндустрiалiзацiя США вимагала створення “комерцiйних” бiблiотек, тобто створених на кошти самих читачiв або працiвникiв окремих фiрм, якi пiзнiше передавалися до публiчних або iнших бiблiотек i утримувались на кошти платникiв податкiв. Цiкавою є взагалi система фiнансування бiблiотек США. Своїми коренями вона виходить з характеру американського мислення - полягайся на себе i не чекай подарункiв з небес. Тому i джерела утримання бiблiотек знаходяться в приватних пожертвуваннях: так фiнансувались не тiльки дiючi сьогоднi приватнi бiблiотеки, а й публiчнi. Тiльки пiзнiше почали дiяти федеральнi дотацiї, якi розглядались як додаткова пiдтримка (на реалiзацiю закону, програм). Бiблiотеки в Америцi розглядаються як неприбуткові органiзацiї, які повинні дотуватись з громадських джерел, тобто за рахунок пожертв. Рiзнi види бiблiотек отримують фiнансування на функцiонування та будiвництво вiд упорядникiв: населеного пункту, фiрми, унiверситету, приватних осiб, а додаткове - це подарунки приватних осiб.

Найбiльш типова схема фiнансування публiчної бiблiотеки:

Мiсцевi надходження - за рахунок спецiального бiблiотечного податку з нерухомостi пiдприємств, торгiвлi i доходiв (в Iллiнойсi це 0,15 дол. вiд кожних 100 дол.). Податки з фiзичних осiб кумулюються в бюджетi штату i розподiляються на душу населення. Федеральнi кошти розподiляються тiльки у виглядi програм на пiдставi їх щорiчного висунення бiблiотеками i оцiнки їх необхiдностi. Тому бiблiотеки повиннi вiдстояти необхiднiсть фiнансування якоїсь рiчної програми. Кошти спонсорiв, меценатiв, платнi послуги - остання стаття доходiв бiблiотек, але присутня майже в усiх бiблiотеках.

Бiльше 97% публiчних бiблiотек займаються залученням коштiв. З 100% бiблiотек, якi заробляють таким чином, 26,6% - мають їх у розмiрi 20% вiд загальних витрат, в 9% бiблiотек їх 50%. Деякi бiблiотеки (Нью-Йоркська публiчна бiблiотека) мають 60% бюджету за рахунок пожертв. У структурi додаткових коштiв основну частку складають пожертвування та дотацiї спонсорiв, доля платних послуг значно менша.

Основне джерело фiнансування бiблiотек унiверситетiв, коледжiв - кошти, якi отримуються як плата за навчання. 3-4% - це бюджетнi надходження (федеральнi, мунiципальнi програми). Решта - це пожертвування та плата за обслуговування.

Спецiальнi та приватнi бiблiотеки фiнансуються за загальноприйнятою схемою: кошти засновника, федеральнi кошти, пожертви, платнi послуги.

Специфiка рiзних штатiв має вплив на отримання коштiв. Згідно зі звiтом за 1987 фiнансовий рiк бiблiотечна мережа штату Iллiнойс отримала: з фондiв штату бiля 71% - прибуток вiд бiблiотечного податку на регiон i на душу населення, до 7% - додатковi субсидiї штату на обслуговування осiб з фiзичними вадами i державних установ; з федеральних фондiв - 5,5% ; вiд платного обслуговування - 10% i 6% з iнших джерел. Причому питома вага рiзних джерел фiнансування для бiблiотек штату та його столицi (Чикаго) була неоднаковою: основна вiдмiна в тому, що Чикаго орiєнтується на федеральнi джерела додаткового фiнансування, а периферiйнi бiблiотеки - на платнi послуги та власну iнiцiативну дiяльнiсть по залученню додаткових коштiв [93].

Цю особливiсть треба враховувати i бiблiотекам України. Якщо великi бiблiотеки держава бiльш-менш фiнансує, то меншим можна вчитися у американцiв виживати самим.

Бiблiотеки України в минулi роки звикли до 100% фiнансування вiд держави i тiльки сьогоднi вимушенi шукати шляхи поповнення свого бюджету, що є актуальним для будь- якої бiблiотеки.

Для цього, використовуючи давнi українськi традицiї меценатства, американський досвiд, бiблiотеки України мають вiдродити старi та знайти новi форми залучення коштiв на справи, кориснi для всього суспiльства.

Дiяльнiсть бiблiотек по розвитку зв'язкiв з громадськiстю та пошуку позабюджетних коштiв - процес довготривалий i вимагає терпiння, напруженої працi, безперервних i послiдовних зусиль для досягнення мети. Тут потрiбен пiдприємницький грунт, творчiсть, наполегливiсть. В основу кампанiї по залученню коштiв слiд закласти такі фундаментальнi чинники.

Добре опрацьований план та переконливу мету (для чого потрiбнi кошти).

Пропонована методика може бути використана бібліотеками як базова.

В будь-якiй роботi вирiшальна роль належить кадрам. Роботою по залученню коштiв i по зв'язкам з громадськiстю в бібліотеці мусять займатись небайдужi, творчi люди, якi не бояться нiчого нового, здатнi експериментувати, знати i використовувати рiзнi методи спiлкування, постiйно пiдвищувати свою квалiфiкацiю, працювати над собою. Детально вимоги до кадрiв розглядатимуться пiзнiше. Керiвник бiблiотеки повинен спочатку сам проникнутись необхiднiстю проведення роботи по залученню коштiв i розвитку зв'язкiв з громадськiстю, а також бути її iнiцiатором.

Практика показує, що у великих бiблiотеках створюються спецiальнi вiддiли, менших - ця робота доручається головним спецiалiстам, залучаються до неї методисти, актив бiблiотеки, створюються громадськi об'єднання “Друзi бiблiотеки”.

Закордонний досвiд свiдчить, що здебiльшого в бiблiотеках створюють спецiальнi вiддiли, якi займаються залученням коштiв, - вiддiли розвитку і по зв'язкам з громадськiстю. Роботою по збиранню коштiв в США займаються, як штатнi працiвники, так i добровольцi. В управлiннi бiблiотеками США вiдображається типова для американського суспiльства вiра в приватну iнiцiативу, пiдприємництво, а не в державну владу. Система управлiння побудована так, що громадськiсть вiдiграє головну роль в управлiннi, розподiлi та залученнi коштiв. Управлiння на рiзних рiвнях здiйснюють на громадських засадах - Нацiональна комiсiя по бiблiотекам та iнформацiї (загальнодержавний рiвень), Нацiональний комiтет книги, Рада по бiблiотечним реcурсам, Американська Бiблiотечна Асоцiацiя (федеральний рiвень), Бiблiотечнi агентства штату, Бiблiотечнi Ради, або Бiблiотечнi кураторiуми (мiсцевий рiвень), “Гуртки друзiв бiблiотеки” (рiвень конкретної бiблiотеки). На цi органи накладаються консультативнi функцiї, вони представляють iнтереси штату, громадськостi i користувачiв, а не адмiнiстрацiї бiблiотеки, вони визначають бiблiотечну полiтику i вiдповiдають за стан бiблiотечної справи на своєму рiвнi. Члени цих органiв не завжди професiонали i представляють рiзнi групи населення та вiдстоюють iнтереси бiблiотеки i користувачiв.

Система управлiння українськими бiблiотеками вiдрiзняється вiд американської i в основному здiйснюється державними органами без участi громадськостi, тому американський досвiд заслуговує на увагу. Кожна бiблiотека в Америцi щорiчно повинна довести керуючому органу необхiднiсть фiнансування саме в такому розмiрi, потрiбному для неї. Це вимагає вiд бiблiотек розробки програм, стратегiчних планiв, що мобiлiзує їх сили, потребує аналiзувати своє становище, активiзувати резерви для залучення коштiв, щоб iснувати. І допомогає тут маркетинг.

Вищеназванi громадськi органи керiвництва бiблiотечною справою в США не тiльки визначають бiблiотечну полiтику, захищають їх iнтереси, а й збирають кошти для бiблiотек, спонсують рiзнi заходи, пiдтримують зв'язки з громадськiстю, органiзують розпродаж i збирання книг тощо. В Америцi саме “Друзi бiблiотек” збирають найбiльше коштiв, допомагають в роботi бiблiотеки, а штатнi працівники виконують направляючу роль і також займаються суто професiйними проблемами. Прослiдкувати вищесказане можна на прикладi Нью-Йоркської бiблiотеки, де тiльки назви комiтетiв бiблiотеки, якi очолюють волонтери, помічники на громадських засадах, розкривають сфери їх дiї: “Зберiгання”, “Екскурсiї по бiблiотецi”, “Стiл iнформацiї (довiдок)”, “Зустрiч користувачiв та допомога їм в розшуку необхiдного вiддiлу”, “Правова пiдтримка”, “Бiблiотечнi iнформацiйнi видання”, “Лiтературнi зустрiчi”, “Друзi бiблiотеки”, “Служба громадської пiдтримки”, “Бiблiотечний магазин” та iн.

Для американських бiблiотек характерною рисою є те, що тiльки професiйнi роботи здiйснюються фахiвцями, а решта проводиться тимчасовими працiвниками - непрофесiоналами, студентами тощо. Читачiв в бiблiотецi привчають все робити самоcтiйно: знайти книжку в електронному каталозi, взяти її з полицi в читальному залi або сховищi, куди для всiх вхiд вiльний. Бiблiотекар комплектує фонд, обробляє (заслуговує на увагу система обробки книг, заснована на тому, що будь-яка нова книга в державi обробляється один раз в електронному варiантi, i кожна бiблiотека спочатку перевiряє на предмет її наявностi в електронному каталозi центру OCLC i тiльки в разi вiдсутностi самостiйно вносить данi про нову книгу в каталог OCLC), надає допомогу i консультацiї. Тому незвичним для нас є, наприклад, те, що в технiчному бiблiотечно-iнформацiйному центрi Грейнджера Iллiнойського унiверситету (багатоповерхова бiблiотека на 1200 читацьких мiсць, дев'ять читальних залiв) працює п'ять бiблiотекарiв та чотири технiчних робiтника. В центрі діє довiдково-iнформацiйна служба, яка надає консультативну допомогу, а решта - це повна самостiйнiсть.

У зв’язку з тим, що для бібліотек збираються великі кошти вiддiлами розвитку бiблiотек і з різних джерел, вони мають розгалужену структуру. Приклади подані у додатку ? 4.

В Українi i Росiї подiбнi структурнi пiдроздiли вже почали створюватись. Такий досвiд є в Бєлгородськiй, Донецькiй ОУНБ. Вiддiли мають по 1-2 бiблiотекаря, але саме життя вимагатиме розширення цього напрямку роботи i збiльшення штатiв.

В Америцi вважають, що чим бiльше людей займається збиранням коштiв, тим бiльше коштiв буде зiбрано. Тому i вiддiли розвитку в бiблiотеках мають таку структуру, яка дозволяє охопити рiзнi джерела поповнення бюджету бiблiотек. В цій роботі активно використовується допомога громадськостi. Число добровольцiв, якi збирають кошти для бiблiотек, постiйно зростає. Наприклад, Нью-Йоркська публiчна бiблiотека має 300 добровольцiв, якi збирають для неї кошти, при загальному штатi бiблiотеки - 200 чоловiк. У 1995 р. добровiльнi помiчники вiдпрацювали в бiблiотецi 60 тисяч годин. Умовно волонтерiв-помічників бiблiотек можна подiлити на 3 групи: колишнi спiвробiтники бiблiотеки, в тому числi бiблiотекарi-пенciонери, якi бажають продовжувати активну дiяльнiсть; студенти i молодi люди, якi ще не визначились у виборi свого життєвого шляху i намагаються випробувати себе в рiзних видах дiяльностi; молодi жiнки, якi виховують малих дiтей i страждають вiд недостатностi у спiлкуваннi, а також дружини iмiгрантiв, якi не мають дозволу на роботу. Основна причина звернення до роботи волонтера для бiльшостi - необхiднiсть у спiлкуваннi, соцiальнiй активностi, потреба вiдчувати себе корисним для iнших. Для молодих це дає можливість отримати певнi навички i рекомендацiї для пошуку роботи. Все це не притаманне бібліотекам України, але врахування цих моментів допоможе залучити додаткові кошти.

Дiєвiсть роботи по залученню коштiв залежить вiд ретельного планування, детальної розробки фандрейзингової концепцiї, рекламної кампанiї, визначення майбутнiх донорiв. Будь-яка органiзацiйна дiяльнiсть, нацiлена на пошук додаткових джерел фiнансування, починається з планування. Кожна успiшна справа грунтується на здоровому плануваннi, i тому для бібліотек важливо оволодiти витонченим мистецтвом планування, в якому найважливiше навчитись аналiзувати i оцiнювати ситуацiю, визначати сильнi та слабкi сторони бiблiотеки i, найголовнiше, вміти робити висновки з її недолiкiв. Розробка плану починається з визначення мети, лiдерiв, проведення маркетингових дослiджень, розробки органiзацiйної стратегiї, визначення донорiв та добровольцiв, розкладу роботи, формування штату i бюджету.

Для визначення мети та мiсiї бiблiотеки проводиться аналiз за схемою:

Рiчний або тактичний план деталiзує роботу по залученню коштiв з конкретними даними: скiльки буде отримано коштiв, звiдки i скiльки треба витратити, щоб їх залучити. Бо спочатку треба щось вкласти самим, щоб потiм була вiддача. При плануваннi передбачається досягнення конкретної мети, враховуються трудовi та iншi ресурси, якi сприятимуть залученню коштiв. Окрiм фiнансових витрат, вказуються конкретнi термiни. В будь-якому графiку, розумiється, треба визначити прiоритети. План повинен бути гнучким з можливiстю внесення коректив, якщо вимагає життя.

До процесу планування залучається штат бiблiотеки. План обговорюється в колективi, бо бiльшiсть найцiкавiших iдей народжується колективно, i коли вiн став загальновиробленою концепцiєю, то i виконання його спiльне. Обговорений план - це запорука його пiдтримки. Практика доводить, що необхідно розпочинати з невеличких планiв, конкретних дiй i реально оцiнювати свої можливостi.

Ефективний план органiзацiї по збиранню коштiв передбачає три елементи: визначення потреб бiблiотеки, пiдтримку з боку адмiнiстрацiї, затвердження бюджету на залучення коштiв.

Сутнiсть процесу пошуку додаткових джерел фiнансування полягає в тому, що одна особа повинна звернутися до iншої по допомогу. Вiдсутнiсть пожертв може пояснюватись тим, що нiхто не звернувся з вiдповiдним проханням. Джоан Худ [149, 150] розглядає цей процес, як “вулицю з двостороннiм рухом”. Найбiльш сприятливi можливостi в цьому процесi виникають тодi, коли рух починається у двох напрямках - бiблiотеки до донора i навпаки. Друга частина цього руху виникне тiльки тодi, коли широкого розповсюдження досягне перша, тодi настане час, коли донори самi будуть йти до бiблiотеки, щоб зробити свої внески.

Але перед цим необхiдна велика робота по зв'язкам з громадськiстю. В кожному конкретному випадку прохання допомогти акцентується увага на потребах, iснуючих в суспiльствi, а не на iнтересах самої бiблiотеки. Розроблена програма може бути тiльки тодi ефективною, коли потреби донора i суспiльства спiвпадають, а також iнколи, коли потреби донора задовольняє бiблiотека i його спонсорство є своєрiдною подякою та бажанням сприяти подальшому розвитку бiблiотеки.

Автором розроблена методика збирання коштiв, яка передбачає декiлька етапiв i необхiдних компонентiв, що вiдiграють вирiшальну роль у цьому процесi.

Ідентифікація - це визначення потенційних джерел фінансування. Для її проведення необхідно визначити:

Найголовнiшими джерелами додаткового фiнансування для бiблiотек є благодiйництво, меценатство i спонсорство.

Благодiйництво, як бiльш широке поняття, передбачає добровiльну безкорисливу допомогу вiд будь-кого i у будь-якому виглядi.

Законодавча база благодiйництва та його основи закладенi в Законi “Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” [4]. Знання Закону дає можливiсть чiтко визначити основнi напрямки благодiйництва, знати органiзацiйну структуру благодiйних органiзацiй, форми допомоги тощо.

Сприяння розвитку культури є одним з напрямкiв благодiйництва. Форма здiйснення благодiйництва, як передбачено Законом, може бути у виглядi: одноразової або систематичної матерiальної та iншої допомоги; фiнансування конкретних цiльових програм; допомоги на основi договорiв (контрактiв) про благодiйну дiяльнiсть; дарування або дозволу на безкоштовне (пiльгове) використання об'єктiв власностi; дозволу на використання своєї назви, емблеми, символiв; подання допомоги безпосередньо особистою працею, послугами чи передачi результатiв особистої творчої дiяльностi; прийняття на себе витрат по безкоштовному повному або частковому утриманню об'єктiв благодiйництва, iнших заходiв, не заборонених законом.

Закон регулює податковi пiльги для тих, хто займається благодiйництвом.

Донецька ОУНБ з метою привернення уваги до себе i залучення благодiйної допомоги створила Благодiйний фонд “Бiблiотека”. Проведена презентацiя фонду дозволила залучити благодiйникiв, сьогоднi в фонд перераховують допомогу рiзнi органiзацiї, до яких звертається бiблiотека. В угодi по комплексному обслуговуваннi пiдприємств передбачена добровiльна допомога. Серед читачiв збiр коштiв до фонду проводиться шляхом встановлення в холi бiблiотеки спецiальної скарбницi для пожертв.

Всi ювiлейнi подiї - теж привiд для залучення коштiв. До 70-рiччя бiблiотеки було продумано ряд заходiв, звернень, що поповнило Благодiйний фонд. Отже фонд є тiєю структурою, яка сприяє залученню коштiв.

В Америцi благодiйництво має давнi коренi, цьому сприяє законодавство, яке розроблене як заохочуюча система. Держава визначає прiоритети благодiйництва, надає систему пiльг при оподаткуваннi, тому вiддавати кошти вигiдно. Друга позитивна риса американського законодавства - що кожен бажає знати, куди йдуть його податки, а система благодiйництва дає можливiсть знати, як витрачаються кошти, переданi як благодiйна допомога.

Таким чином, благодiйництво - прiоритетне джерело поповнення бюджету бiблiотек.

Меценатство, як форма допомоги, було розвинуте в дореволюцiйнiй Українi, сьогоднi тiльки починає відроджуватись. Наше суспiльство ще не настiльки багате, щоб меценатство отримало широкого розповсюдження. На жаль, прошарок багатих людей ще досить малочисельний i не бажає показувати свої прибутки i вiддавати їх.

В Америцi меценатство досить поширене явище. За рахунок меценатiв будуються примiщення бiблiотек, вiдкриваються бiблiотеки, закуповується технiка тощо.

Спонсорство, як допомога небезкорисна, передбачає рекламу або популяризацiю спонсора. В багатьох фiрмах спонсорство - це форма стимулювання продажу. Завдяки спонсорству фiрма ставить мету затвердити у потенцiйних покупцiв позитивний образ. Бiльшiсть фiрм, якi рахують свої кошти, передбаченi на рекламу, розумiють, що спонсорство як форма “паблiк рiлейшнз” допомагає з меншими витратами досягти бiльших результатiв у продажу i стати вiдомим покупцям, затвердити в уявленнi покупцiв iмiдж благодiйника. В кожної фiрми є спецiальний бюджет на спонсорство, тому треба тiльки вчасно звернутися, переконати спонсора в необхiдностi пiдтримати бібліотеку i довести йому, що вона забезпечить рекламу його як спонсора. Треба вивчити комерцiйнi цiлi фiрм, компанiй i корпорацiй i шукати обопiльну зацiкавленiсть.

Прикладiв спонсорства можна навести безлiч. Сьогоднi жоден мистецький захiд не проходить без спонсорства. Бiльшiсть фестивалiв, конкурсiв проводяться при сприяннi спонсорiв. В Донецьку це вiдомi мiжнароднi конкурси “Зiрки жердини”, “Зiрки балету”, “Золотi голоси України” тощо. Донецька ОУНБ практикує проведення регiональних, обласних заходiв (форум “Книжкова справа Донбасу”, злiт сiльських бiблiотекарiв тощо) при сприяннi спонсорiв. Донецька ЦБС за допомогою спонсора здiйснила передплату перiодичних видань, забезпечила йому рекламу печаткою на всiх передплачених виданнях з написом, хто саме допомiг бiблiотецi. Простiр для творчостi в роботi зі спонсорами великий.

В Америцi спонсорство розповсюджене дуже широко. Методику залучення коштiв до культурних заходiв прослiдкуємо на прикладi проведення музичного фестивалю в Grant Park м.Чикаго. До фестивалю, який проводиться протягом лiта, залучаються спонсори. Деякi з них можуть стати постiйними членами (вiдвiдувачами) фестивалю, сплативши членськi внески, i закупити постiйнi мiсця на фестивалi, таким чином зробити свiй спонсорський внесок в фестиваль. Причому подається три види членських внескiв вiд 350$ (250$) до 1000$ (800$), в дужках вказується сума зменшення податку.

Пропаганда спонсорiв проводиться шляхом видання великої кiлькостi програм фестивалю, але не звичних для України. Це своєрiдний рекламний проспект. Тут можна побачити безлiч рекламних звернень рiзних фiрм до фестивалю, прямої реклами, кошти за яку теж не тiльки плата за рекламу, а i спонсорство, i головне, що цим самим фiрма утверджує себе як благодiйну органiзацiю. Тут є також повний перелiк всiх, хто пiдтримує фестиваль, вiд органiзацiй до приватних осiб з позначенням суми пожертви вiд 50000$ до 1$.

Цю методику можна використовувати i бiблiотекам при пiдготовцi рiзних значних заходiв. Бiблiотеки можуть активно включатись до проведення мiських, обласних заходiв, якi пiдтримуються владою. I тут важливе значення набуває лобiювання. В Донецьку є така практика, що фестивалi, конкурси органiзує мiсцева влада, яка i залучає спонсорiв. А вони на сьогоднi в Українi ще звикли до того, що виконують звернення влади. Ймовiрнiсть такої допомоги зростає, коли бiблiотека навчиться лобiюванню влади i спiвпрацi з нею.

Мiжнароднi доброчиннi фонди, благодiйнi фонди - найперспективнiше джерело додаткового фiнансування бiблiотек. Рiзнi фонди шляхом оголошення конкурсiв на пiдставi поданих проектiв пiдтримують прiоритетнi напрямки розвитку держави, серед яких є i культура. Пiдтримка видiляється у виглядi грантiв, якi надаються безповоротно.

Як правило, грант видається пiд конкретну iдею, для чого складається проект, в якому треба переконати грантодавача (донора) профiнансувати iдею, розроблену в проектi. Здебiльшого в проектi передбачають створення стартової бази i надання можливостi далi реалiзувати iдею без пiдтримки фонду, тому що жоден фонд не хоче усиновити бібліотеку, тобто стати її постiйним донором.

Розвинутi країни свiту мають безлiч фондiв, якi створенi спецiально для допомоги в трансформацiї до ринкових умов країн СНД.

В Америцi iснує велика кiлькiсть таких фондiв. Бiльшiсть вiдомих компанiй створюють благодiйнi фонди. Наприклад, фонди Форда, Карнегi тощо, в Нью-Йорку створено Центр фундацiй, який є найбiльшим в свiтi центром з дiяльностi рiзних фондiв. Американськi бiблiотеки отримують iнформацiю про рiзнi фонди через Iнтернет.

Сьогоднi iснують рiзноманiтнi довiдники з адресами фондiв, посiбники з написання проектiв, для цього можна використовувати i мережу Iнтернет.

Для бiблiотек України це джерело додаткового фiнансування найбiльш перспективне i результативне за розмiром отриманої допомоги, як правило, гранти складають декiлька тисяч доларiв. Найголовнiше тут знайти необхiдну органiзацiю або фонд, мати iнформацiю про оголошення конкурсу та вчасно звернутися, а також якiсно пiдготувати пропозицiю-проект.

Бiльшicть бiблiотек України сьогоднi готують проекти, програми до рiзних фондiв. Найбiльш активно пiдтримує бiблiотеки Мiжнародний Фонд “Вiдродження” (МФВ). Щорiчно величезнi кошти фонду витрачаються на бiблiотечнi програми, а саме: проекти окремих бiблiотек або спiльнi проекти, проведення всеукраїнських, мiжнародних семiнарiв тощо.

Донецька ОУНБ це джерело фiнансування використовує досить активно. Починаючи з 1994 року, Мiжнародним Фондом “Вiдродження” пiдтримано 4 проекти на загальну суму бiльше 16000 дол. Проекти направленi на пiдтримку прiоритетних напрямiв: автоматизацiю бiблiотечних процесiв - проект “Вiдкрита бiблiотека мiж Сходом i Заходом” (9193 дол.), комплектування фонду - “Видавництво “Основи” - Донбасу” (2800 дол.), видавничу дiяльнiсть - ”Розвиток регiональної бiблiографiї як складової частини нацiональної бiблiографiї” (2300 дол.), пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв - Мiжнародний семiнар “Формування стратегiї дiяльностi бiблiотек для виконання Закону України “Про бiблiотеки i бiблiотечну справу” (2000 дол.).

Розпочавши роботу з МФВ, бiблiотека ретельно вивчала рiзнi довiдники з метою розширення кола фондiв, з якими можна спiвпрацювати. В результатi Українська Правнича Фундацiя передала бiблiотецi комп'ютерну систему, програмне забезпечення та базу даних “Закони України” (3000 дол.). З метою забезпечення доступу бiблiотеки до мiжнародної комп'ютерної мережi Iнтернет розроблено проект “Бiблiотека без стiн” i подано на конкурс до Фонду “Євразiя”, в якому брало участь 277 проектiв з України, Росiї, Молдови. Було вiдiбрано всього 24, в тому числi i проект Донецької ОУНБ, який профiнансовано Агентством мiжнародного розвитку США в розмiрi 16240 дол. В бiблiотецi створено сектор Iнтернет з п'ятьма робочими станцiями для читачiв. Розширення доступу i доповнення сектора ще одним робочим мiсцем здiйснено за рахунок Мiжнародної Ради наукових дослiджень та обмiнiв (IREX). Грант на комплектування iноземною лiтературою отримано вiд Iнституту вiдкритого суспiльства (Будапешт, 930 дол.).

Детальний перелiк цiєї допомоги свiдчить про плiдну працю. Не багато бiблiотек України мають таку кiлькiсть пiдтриманих проектiв. Розроблено новий проект “Вiртуальна бiблiотека Донбасу”, який подано для пiдтримки.

Завдяки фондам бiблiотекарi Донецької ОУНБ мають змогу навчатись за кордоном, пiдвищувати квалiфiкацiю, вiдвiдувати мiжнароднi конференцiї, семiнари. Спiвробiтник бiблiотеки пройшла дворiчний курс навчання на магiстра в Остинському унiверситетi штату Техас при фiнансовiй пiдтримцi IREX. Можливiсть вiдвiдати Мiжнародну конференцiю “Українсько-американське бiблiотечне спiвробiтництво” в Iллiнойському унiверситетi в Урбанi-Шампейн автору було надано Донецьким регiональним вiддiленням МФВ. Стажування в Будапештi завiдувача вiддiлу автоматизацiї теж пiдтримано МФВ, а тримiсячне стажування в Iллiнойському унiверситетi профiнансовано IREX.

Нині в бiблiотецi видiлено штатну одиницю для пошуку фондiв i роботи з ними. На базi бiблiотеки створено iнформацiйно-консультативний центр фандрейзингу, який розповсюджує серед своїх абонентiв iнформацiю про фонди i рiзнi конкурси, надає консультації.

Практика залучення коштiв з рiзних фондiв в бiблiотеках Америки досить велика. В деяких бiблiотеках у вiддiлах розвитку є структурний пiдроздiл, який зосереджує увагу на роботi з фондами.

В Українi також створено багато благодiйних фондiв - мiсцевих, всеукраїнських i мiжнародних благодiйних органiзацiй України. Це Лiга Українських Меценатів, Мiжнародний Благодiйний Фонд захисту та сприяння розвитку бiблiотек тощо. Для використання Закону України “Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї” уряд утвердив “Положення про порядок державної реєстрацiї благодiйних органiзацiй”, яке передбачає створення реєстру благодiйних фондiв без внесення плати до 30 листопада 1998 року. Цей реєстр допоможе бiблiотекам у визначеннi фондiв, до яких необхiдно звернутися за допомогою.

Приватнi пожертви – наступне джерело фінансування бібліотек. Найбiльше коштiв в Америцi збирають вiд приватних осiб (до 80%), тому що за багаторiчну iсторiю вироблено цiлу систему дарування. Люди до цього звикли i вiддають кошти на рiзнi цiлi з рiзних причин [141]. Мотивацiя пожертв може бути такою:

- закрiпити свiй iмiдж людини, яка допомагає суспiльству

- щоб забезпечити наступнiсть й безперервнiсть дарування

- для того, щоб отримати задоволення, вiдчути гордiсть

- довiра та повага до людей, якi керують органiзацiєю

- упевненiсть в стабiльностi й майбутньому органiзацiї

- гордiсть, що складається пожертва саме цiй органiзацiї (бiблiотецi)

- щоб пом'янути рiдних (замiсть квiтiв на могилу - благодiйна пожертва).

I цей перелiк можна продовжувати, бо неможливо передбачити всi мотиви пожертв.

Розповсюдження дарування приватними особами пов'язане також з розвитком самого суспiльства, де вiльна економiка дозволяє жертвувати. Великий середнiй клас, для якого благодiйнiсть не знижує його рiвня життя, а для бiльш багатих людей - це основа буття, бо вiд цього залежить добробут всього суспiльства. Люди з розумiнням ставляться до прохання допомогти. I дарують вiд декiлькох доларiв до мiльйонiв. Дарують не тiльки грошi, книжки, технiку, будинки, час, послуги, а й передають у спадок своє майно або його частку. Форма допомоги може бути рiзною в залежностi вiд можливостей кожного.

В Українi благодiйництво серед приватних осiб найменш розгалужене, що пов'язано з низьким рiвнем життя, викорiнюванням за роки радянської влади самого поняття благодiйництво. Тому при організації роботи з приватними особами враховується, що це за люди, якi їх можливості, яке вiдношення мають до бiблiотеки. Можна визначити вiдомих у мiстi спортсменiв, артистiв, громадських дiячiв i т.п., щоб звернутися до них. Знайти якесь вiдношення їх до бiблiотеки: можливо, вiн був читачем, чи його батьки, якщо це вузiвська бiблiотека - можливо, вiн навчався тут.

Деякi американськi вузи взагалi складають картотеку своїх випускникiв i прослiдковують їх життя. Якщо серед них є тi, що досягли якихось успiхiв, вони обов'язково звертаються до них i завжди отримують допомогу. До широкого загалу випускникiв звертаються добровольцi, волонтери i також отримують допомогу. Випускники завжди дають для своєї “альма-матер”. Розмiр цiєї допомоги вiд кожного невеликий, але у зв'язку з тим, що випускникiв багато, то сума цих внескiв загалом солiдна. В Америцi взагалi не гребують будь-якою допомогою, незважаючи на її розмiр. Так, наприклад, Свiтова Рада Суспiльної Служби СКУ органiзувала “Доларовий фонд” для допомоги Українi. Ця акцiя передбачає переконання людей, що переданий для фонду долар нiчого не вартий для українця-американця, а до купи вони складають великi кошти. Для цього створюються мiсцевi комiтети по збиранню грошей. Таким чином i бiблiотеки можуть звернутися до читачiв за незначними внесками, придумуючи переконливу мету, для чого потрiбні кошти.

Аналiз своїх читачiв допоможе кожній бібліотеці знайти серед них майбутнiх благодiйникiв та друзiв.

Платнi послуги є також одним з джерел додаткового фiнансування. Сьогоднi бiльшiсть бiблiотек використовує це джерело. Цьому сприяє законодавча база.

Надання платних послуг в бiблiотеках України регулюється Законом України “Про бiблiотеки i бiблiотечну справу” [2] та затвердженим Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 1997 р. ? 534 “Перелiком платних послуг, якi можуть надаватися закладами культури i мистецтв, заснованими на державнiй та комунальнiй формi власностi” [3], а також наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13 лютого 1998 р. ? 49/12-301/53 “Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтв”. Виходячи з цього, кожна бiблiотека, проаналiзувавши свої можливостi, може впроваджувати в практику роботи платнi послуги.

Але слiд враховувати, що бiблiотека - це соцiальний iнститут, для якої прибуток не може бути основним в її дiяльностi. Тому важливим є ретельний аналiз ринку збуту своїх послуг i визначення їх номенклатури.

Практика роботи американських бiблiотек свiдчить, що вони активно використовують платнi послуги, але у зв'язку з тим, що бiблiотеки вiдносяться до некомерцiйного сектора, їх доля в загальному бюджетi невелика (бiля 3-5%). В Німеччині та Болгарії бібліотеки також надають платні послуги.

В Українi бiльшiсть бiблiотек поповнюють свої бюджети за рахунок платних послуг. Так, в Донецькiй ОУНБ 2% загального фiнансування вiдбувається з платних послуг, а в Донецькiй областi - 1,3%. Якщо в 1988 роцi в Донецькій ОУНБ було три види платних послуг, то в 1998 році їх бiльше 50.

Розпродаж сувенiрiв, значкiв, лiтератури тощо також може бути джерелом поповнення бюджету.

У бiльшостi бiблiотек Америки вiдкрито магазини, де продається рiзна продукцiя з символiкою бiблiотеки, а саме: проспекти, поштовi картки, чашки, ручки, декоративнi вироби, все те, що розраховане на туристiв, читачiв, якi шанують бiблiотеку. Чим бiльше бiблiотека, тим асортимент таких магазинiв рiзноманiтнiший. Бiблiотеки продають лiтературу, не тiльки нову, а й проводять акцiї по збиранню непотрiбних книжок серед населення i з рiзною перiодичнiстю проводять їх розпродаж. Вирiшується багато проблем: люди позбавляються вiд зайвої лiтератури, а у зв'язку з тим, що книги в Америцi коштують дорого, а бiблiотеки продають їх за символiчну цiну, їх купують, i це допомагає заробити грошi.

Цю iдею можна розповсюдити в Українi, але перешкодою на сьогоднi буде недосконале законодавство i податковий тягар, який впаде на бiблiотеку. Все ж таки це джерело фiнансування може використовуватись бiблiотеками. Iснує практика спiвпрацi з книготорговельними органiзацiями, проводяться книжковi форуми, ярмарки. Так, в Донецькiй ОУНБ створено iнформацiйний центр “Книжковий ринок Донбасу”, практикуються продаж сувенiрiв, виставки-продажу книг, виробiв декоративно-прикладного мистецтва, картин тощо.

Установчi i членськi внески можуть бути також джерелом фiнансування.

Iсторiя розвитку бiблiотек доводить, що здебiльшого створення бiблiотек в Америцi i в дореволюцiйнiй Українi вiдбувалось на установчi кошти, коли багатi люди вносили свiй вклад в утворення бiблiотеки. Iснування бiблiотек було за рахунок читачiв, тодi їх називали "передплатники". В Америцi i сьогоднi в деяких бiблiотеках передбачається внесення членських внескiв: люди розумiють важливiсть бiблiотек, активно спiвпрацюють з ними i дають регулярнi внески в загальний фонд. Бiльшiсть приватних бiблiотек США утримуються на членськi внески. Створенi при бiблiотеках гуртки “Друзiв бiблiотек” або клуби також передбачають внесення членських внескiв, що стає однiєю із статей доходу. При бiблiотеках створюються рiзнi громадськi об'єднання, передбачаються членськi внески при проведеннi спецiальних подiй в бiблiотецi, куди запрошуються вiдомi, впливовi люди.

Установчi внески - коли декiлька органiзацiй або фiзичних осiб роблять одноразовий внесок i цi кошти використовують на статутну дiяльнiсть.

Установчi внески в бiблiотеках Америки вносяться i при створеннi рiзних фондів, об'єднань в бiблiотеках. Їх члени користуються пiльгами в бiблiотецi, для них проводяться престижнi подiї.

Установчi i членськi внески в бiблiотеках можна передбачити при створеннi клубiв за iнтересами, рiзних громадських об'єднань i органiзацiй.

Спецiальнi подiї в бiблiотеках проводяться з метою збирання коштiв. Їх кiлькiсть i рiзновид залежить вiд винахiдливостi i творчостi бiблiотекарiв.

Перерахувати все, що проводять бiблiотеки Америки, неможливо. Це i зустрiчi з вiдомими людьми, артистами, концерти, благодiйнi акцiї, шоу i тому подiбне. Наприклад, в м.Кеннебанк (штат Мен) щорiчно проводився продаж тортiв, тiстечок з метою надання фiнансової допомоги. Жiнки збирають кошти завдяки тому, що печуть тiстечка, готують вареники, рiзноманiтнi страви i продають їх пiд час рiзних подiй, а отриманi кошти використовують для допомоги бiблiотецi. Розповсюджено також продаж виробiв мистецтва. Як правило, в бiблiотеках готується цiле свято, яке допомагає збирати кошти, наприклад свято шоколаду.

В бiблiотецi м. Еванстон (штат Iллiнойс) разом з представниками “Друзiв бiблiотеки” щоп'ятницi проводились вечори, на якi запрошувались мiсцевi експерти з рiзних питань, таких, як антикварнi книги, колекцiонування книг, дегустацiя вин.

В бiблiотецi округу Монтгомерi (штат Мериленд) були проведенi семiнари з проблем малого бiзнесу з метою надання допомоги людям, якi хочуть заробити грошi, а це допомагає i бiблiотецi.

Особливою популярнiстю користуються читацькi марафони, зустрiчi з письменниками, де можна отримати автографи; вечори за участю вiдомих спортсменiв, артистiв, комерсантiв.

Поле дiяльностi в цьому напрямку для бiблiотек необмежене. Вислiв “Творiть, Ви талановитi” цiлком пiдходить для такого джерела поповнення бiблiотечної казни.

Сьогоднi українське телебачення, радiо, газети, вулицi перенасиченi закордонною рекламою. Бiблiотеки повиннi вчитись у них. Наприклад, використовуючи “ПР”, фiрма “Nestle” заохочувала своїх покупцiв до кави “Nesquik” шляхом проведення своїх презентацiй i свят в школах, дитячих садках України, де було враховано один психологiчний момент - зробити дiтей рабами цього продукту i тодi батьки не вiдмовлять своїм улюбленцям. Треба вчитись на цих дрiбницях, якi допомагають обробити цiльову групу, тобто потенцiйних покупцiв. Бiблiотеки можуть сприяти фiрмам у цьому. Серед форм “ПР” зараз практикується семплiнг (проба), тобто дегустацiя. Фiрми “Nestle”, “Coca-Cola”, “Halina Blanca” та iншi для розширення своїх клiєнтiв проводять семплiнги, коли в магазинах, на вулицях пропонують безкоштовно свою продукцiю. Бiблiотека може пропонувати зробити семплiнг в себе. Ми знаємо, що краще один раз скуштувати, нiж 10 разiв побачити, нiж 100 разiв почути.

Багато фiрм з метою поширення своєї марки та iмiджу проводять рiзнi розважальнi заходи, дискотеки, пiдтримують спортивнi змагання, проводять рiзнi конкурси, лотереї, шоу. Бажано вчасно зв'язатися з фiрмами, з'ясувати їхні плани i пропонувати свої послуги по проведенню iмiджевих заходiв. Бiблiотеки України практикують проведення презентацiй рiзних фiрм.

Деякi форми допомоги притаманнi тiльки американському суспiльству.

Індаумент (endaument) - коли донор дає велику суму, але умовою є те, що вона не витрачається, а вкладається або iнвестується в банки, у виробництво, i бiблiотека має постiйний рiчний прибуток вiд цього. Прикладом є всесвiтньо вiдома Нобелiвська премiя. Iснують спецiальнi менеджери, якi займаються вигiдним вкладанням грошей.

Ще один вид вiдстроченої допомоги - заповiт. Вiдшукуються люди, якi не мають дiтей i можуть своє майно у виглядi заповiту передати бiблiотецi. Законодавство Америки передбачає податковi пiльги для дiтей при частковiй передачi майна пiсля смертi батьків безприбутковим органiзацiям. Iснує також ще багато форм зниження податку.

В Українi Законом “Про оподаткування прибутку пiдприємств” передбачено отримання прибутку за рахунок пасивних доходiв, тобто доходiв, отриманих у виглядi процентiв, дивiдендiв, страхових виплат i вiдшкодувань, а також роялтi (ст. 7.11.2, 7.11.13). Нестабiльнicть фiнансової ситуацiї в державi i своєрiдний ризик є стримуючими факторами для розвитку такого способу поповнення бюджетiв бiблiотек.

Визначивши джерела фiнансування та коло благодiйникiв, можна визначити, що саме буде допомогою.

Сьогоднi для бiблiотек найактуальнiшим є допомога лiтературою у зв'язку з тим, що недостатнiм є фiнансування на комплектування фондiв. Кожна бiблiотека шукає шляхи спiвпрацi з видавництвами та книгорозповсюджувачами, з приватними особами, якi можуть дарувати книжки.

Проведення щорiчного регiонального форуму книговидавцiв, книгорозповсюджувачiв, бiблiотекарiв в Донбасi дає змогу залучати лiтературу до бiблiотеки. Створений iнформацiйний центр “Книжковий ринок Донбасу” допомагає книгорозповсюджувачам, зацiкавленим у спiвпрацi з бiблiотеками, тому, що саме бiблiотеки рекламують їх продукцiю. Для творчих, iнiцiативних людей тут є можливiсть розповсюдження лiтератури, що вигiдно для бiблiотек.

Пiд час проведення щорiчного обласного тижня бiблiотек до читачiв звертаються з проханням приносити прочитанi, непотрiбнi книги, журнали, газети. Це допомагає також сiльським бiблiотекам, якi не в змозi передплатити навiть одну газету.

Бiблiотеки за кордоном отримують з приватних колекцiй багато книжок. Збирання не потрiбних читачам книжок та їх розпродаж в бiблiотеках є вiдчутною допомогою. На жаль, в Українi проведення подiбних розпродажiв не розповсюджено.

Значним джерелом поповнення своїх фондiв для бiблiотек є зв'язки з українською дiаспорою, бо саме вона зацiкавлена в допомозi Українi i робить все, щоб зiбрана лiтература або приватнi колекцiї передавались бiблiотекам i приносили якнайбiльше користi. Якщо ранiше українська дiаспора надсилала книжки здебiльшого Товариству “Просвiта” або iншим українським органiзацiям, то тепер практика показує, що книжки надсилаються до бiблiотек, де вони використовуються ефективнiше. Прикладiв допомоги української дiаспори книжками бiблiотекам України багато, тому в деяких бiблiотеках створенi вiддiли зарубiжної українiки.

В Донецькiй ОУНБ вiдкриті Біблiотека канадсько-українського центру, для якого надiслано 13000 книжок, зiбраних Товариством Канадськi Приятелi України (м.Торонто), сектор українознавства, де колекцiя зарубiжної українiки налiчує 7000 книжок, надiсланих українською дiаспорою Америки та Канади. З метою отримання такої кiлькостi лiтератури бiблiотека проводить велику роботу по налагодженню та розширенню зв'язкiв з дiаспорою.

При впровадженнi автоматизацiї бiблiотек становиться актуальним отримання у подарунок технiчних засобiв: комп'ютерiв, магнiтофонiв, телевiдеотехнiки, копiювальної технiки тощо. Здебiльшого технiку можна отримати вiд рiзноманiтних мiжнародних фондiв. З таким проханням можна звернутись до мiсцевої влади, ретельно продумавши систему обслуговування влади, щоб довести їй вигiднiсть комп'ютеризацiї бiблiотеки. Технiку можна просити у рiзних спонсорiв та мiсцевих органiзацiй, якi модернiзують свої пiдприємства i можуть передати не потрiбну їм технiку бiблiотецi. Але для цього треба шукати такi пiдприємства i розширювати коло “Друзiв бiблiотеки”. Донецька ОУНБ отримує технiку вiд тих, хто орендує в неї примiщення, або вiд тих, з ким спiвпрацює, у подарунок на ювілеї та різні свята.

В Америцi розповсюджено також будiвництво примiщень бiблiотек на кошти меценатiв, спонсорiв. Наприклад, технiчний бiблiотечно-iнформацiйний центр Грейнджера в Iллiнойському унiверситетi побудовано сином на честь свого батька: таким чином вiн увiчнює його пам'ять. В Українi поки що таких прикладiв немає, але якщо б зайнятись цим питанням i плiдно пошукати, то, можливо, за рахунок декiлькох спонсорiв i можна було б побудувати бiблiотеку або зробити її ремонт. Так, наприклад, в мicькiй бiблiотецi iм. Лесi Українки м.Києва ремонт зроблено за рахунок спонсорiв. Такi приклади є в iнших бiблiотеках.

Актуальним сьогоднi для бiблiотек є i допомога деяких фахiвцiв, якi витрачають свiй час. Це можуть бути громадськi об'єднання при бiблiотецi, рiзноманiтнi консультативнi пункти - юрист, лiкар, косметолог тощо. Сьогоднi, як правило, в бiльшостi заходiв бiблiотеки приймають участь люди, якi не отримують грошової винагороди, а спiвпрацюють для того, щоб допомогти виконанню освiтньої, iнформацiйної, просвiтницької функцiй бiблiотеки.

В дiяльностi бiблiотеки виникає багато таких дiлянок роботи, що тiльки допомога окремих спонсорiв, органiзацiй дозволяє провести на високому рiвнi захiд, вiдремонтувати технiку, iншi начебто дрiбницi, але з яких i складається робота бiблiотеки. Так, можна знайти спонсора для друкування своїх матерiалiв, бо сьогоднi самостійна видавнича дiяльнiсть бiблiотек майже неможлива. Ремонт комп'ютерної технiки, примiщень, оправа книжок, проведення презентацiй, конференцiй можливі із залученням спонсорiв.

Останнiй етап iдентифiкацiї - конкретне визначення кола тих, хто може допомагати бібліотеці. Це найскладнiший момент, тому що потребує вмiння аналiзувати, вiдшукувати тих, хто може допомагати. Розпочинається ця робота зi створення картотеки потенцiйних донорiв. Причому її важливо розподiлити на мiсцевi органiзацiї i фiрми, мiжнароднi благодiйнi фонди та рiзнi органiзацiї, приватнi особи. По кожнiй категорiї треба конкретно визначитись.

Бiблiотека, яка хоче отримувати благодiйну допомогу, проводить аналiз пiдприємств, фiрм свого регiону з метою визначення i вiдбору тих, хто може допомагати.

Бiльшiсть великих пiдприємств, фiрм, компанiй мають спецiальний бюджет на благодiйнiсть. Завдання бiблiотеки - вчасно звернутися та переконати, що допомогти треба саме їй, вивчити комерцiйнi цiлi компанiй i корпорацiй i шукати обопiльну зацiкавленiсть. Крiм того, багато коштiв компанiями видiляється на рекламу. Шляхи, щоб взяти цi кошти, різноманітні.

Аналiз свого оточення, регiону дасть можливiсть визначити найбiльшi пiдприємства, новi пiдприємницькi структури, банки тощо. Детальний аналiз мiсцевих довiдників, газет, статистичних збiрників допоможе виявити, хто вже займається благодiйництвом, рекламує свою дiяльнiсть, має великі прибутки тощо.

Для пошуку фондiв i органiзацiй можна використовувати мережу Iнтернет, довiдники, безпосередньо контактувати з фондами, щоб знати про оголошенi конкурси. Сьогоднi iснує декiлька органiзацiй, якi кумулюють iнформацiю про рiзнi фонди, дають поради i консультацiї по пiдготовцi проектiв, видають журнали, довiдники: Центр Фундацiй (найбiльший в свiтi iнформацiйний центр про дiяльнiсть фондiв, Нью-Йорк), Інформацiйне Агентство США (USIA, Вашингтон), Європейський Центр Фондiв (Брюссель), Фонд “Еврiка” (Польща) тощо.

Розглянемо існуючу класифікацію донорів і фондів [67].

Донорами можуть бути державнi установи рiзних країн, мiжнароднi органiзацiї, приватнi благодiйнi фонди, комерцiйнi структури, релiгiйнi, науковi та iншi громадськi некомерцiйнi органiзацiї, а також приватнi особи. Здебiльшого бiблiотеки мають справу з фондами рiзних типiв i цiлими державними програмами.

Фондом вважається недержавна некомерційна організація, яка володіє первинним капіталом (або вкладом), якою керують попечителі і директори, яка надає підтримку або допомогу в благодійній, освітній, культурній, релігійній та інших видах діяльності, що приносить користь громадськості, та фінансує в першу чергу інші некомерційні організації.

Державнi донори - державнi установи, якi отримують кошти з бюджету своєї держави. Наприклад, Агентство по мiжнародному розвитку США (USAID); Інформацiйне Агентство США (USIA), Нацiональний iнститут здоров'я США та iнші.

Це найбiльш бюрократичнi i вимогливі донори. Їх програми i допомога завжди нацiленi на вузько визначене коло потенцiйних заявникiв, а вимоги до оформлення заявок i звiтностi найбiльш суворi. Часто такi донори орiєнтуються переважно на громадян своєї держави i не фiнансують iноземцiв. Але в деяких випадках вони надають гранти iноземним заявникам не їм безпосередньо, а через органiзацiю-посередника, яку назвемо “напiвприватний” донор.

“Напiвприватнi” донори - громадськi органiзацiї, якi отримують кошти вiд державних донорiв i здiйснюють їх розподiл по органiзацiям-заявникам. Наприклад, IREX - Мiжнародна Рада наукових дослiджень та обмiнiв, Фонд “Євразiя” та iншi. Сюди ж можна вiднести i мiжнароднi органiзацiї, подiбнi Всесвiтньому банку.

Приватнi донори - це фонди, приватнi, комерцiйнi органiзацiї, якi отримують кошти вiд приватних громадян у виглядi пожертвувань або корпорацiй (комерцiйнi фонди), а також приватнi особи. Написання заявок приватним донорам здебiльшого вимагає менше зусиль, тому що вимоги до оформлення заявки значно менш жорсткi, а звiтнiсть дуже спрощена у зрiвняннi з донорами. Але деякi приватнi донори можуть бути i досить вимогливими.

Незалежнi фонди - органiзуються приватною особою, родиною або декiлькома особами (фонди МакАртурів, Рокфеллерiв, Сороса), а потiм iснують на дивiденди вiд вкладеного капiталу. Такi фонди, як правило, мають чiтко визначений список прiоритетних напрямкiв i набiр стандартних критерiїв вiдбору заявок. Фонди формують координацiйнi ради, якi розглядають заявки i виносять рiшення про фiнансування. З такими фондами здебiльшого i працюють бiблiотеки. Серед них Мiжнародний Фонд “Вiдродження” Дж.Сороса.

Асоцiйованi фонди - фiнансування з коштiв комерцiйної органiзацiї, з якою вони асоцiйованi. Прикладами можуть бути Xerox Foundation, Apple, Hewlett' Packard та iншi. Здебiльшого такi фонди надають гранти в галузi, яка спiвпадає зi сферою iнтересiв корпорацiї. Рiшення про видачу грантiв приймається радою, яка включає керiвництво компанiї. На жаль, такi фонди досить рiдкiснi.

Ще два види фондiв, якi, з точки зору отримання коштiв, для бiблiотеки безперспективнi. Але вони - добрий зразок того, як кошти добувати. Це:

Фонди прямої дiї- використовують свої ресурси для пiдтримки власних дослiджень або для пiдтримки конкретних проектiв.

Мiсцевi фонди - створюються мешканцями конкретного району, мiста, села для задоволення мiсцевих потреб. Орiєнтованi вони виключно на надання пiдтримки мiсцевим органiзацiям. Це своєрідна громадська благодійність.

Органiзацiя таких фондiв - одна з альтернатив написанню заявок. Важливо розрiзняти фонди i приватнi органiзацiї-посередники. Першi мають кошти i видають їх у виглядi грантiв (Фонд Сороса). Другi не мають своїх коштiв, а тiльки сприяють розподiлу чужих коштiв (iнформують громадськiсть, допомагають в оформленнi заявок, оцiнюють i вiдбирають заявки, контролюють витрати коштiв i надають донору звiт). Прикладом є дiяльнiсть ISAR (в минулому - Iнститут радянсько-американських вiдносин) в розподiлi коштiв, видiлених USAID.

Вибрати необхiдний фонд - головна задача i це потребує вiд бiблiотеки глибокого аналiзу, найбільш ефективного використання трьох способів дослідження :

Сьогоднi є багато фондiв, якi мають свої представництва в Українi i допомагають пострадянським державам в утвердженнi демократiї. На це видiляються великi кошти. Ретельно проаналiзувавши наявнi в Українi фонди, бібліотеки зможуть вiднайти тi, що пiдтримують культуру.

Наступний етап - визначення фондiв, якi працюють в iнших державах, але мають мiжнароднi програми по пiдтримцi установ в iнших державах. Це можуть бути фонди Форду, братiв Рокфеллерiв тощо. І останнє – визначити, яку допомогу надає фонд, що саме фінансує, які його пріоритети.

Визначення перелiку приватних осiб - вiдомих бiзнесменiв, вчених, спортсменiв, письменникiв, артистiв тощо дозволяє їх залучити до благодiйництва. Вiднайшовши їх зв'язок з бiблiотекою, вони залучаються до проведення спецiальних подiй в бiблiотецi.

Ведення картотеки потенцiйних донорiв, постiйне її поповнення, умiння аналiзувати, робити висновки, творчо пiдходити до отримання результатiв - запорука успіху.

Донецька ОУНБ розпочинала з організації такої картотеки. Першi кроки по залученню коштiв були зробленi створенням Благодiйного фонду “Бiблiотека”. На початку було проаналiзовано довiдники всiх пiдприємств, органiзацiй, мiсцевi газети, статистичнi збiрники. Визначивши донорів, бiблiотека розпочала роботу по їх залученню. Для цього була проведена презентацiя фонду. Було продумано все до дрiбниць: розроблено запрошення, яке персонально вручалось керiвникам установ, пiдготовлено сценарiй, проведено рекламну кампанiю в пресi тощо. Пiсля заходу здійснено його аналiз i намiчені кроки розвитку роботи по залученню коштiв.

Цей перший захiд показав, що традицiї благодiйництва, меценатства i спонсорства треба вiдроджувати. Бiльшiсть органiзацiй готовi надавати допомогу тiльки в разi своєї зацiкавленостi в послугах або рекламi. В бiблiотецi було створено сектор комплексного обслуговування пiдприємств, органiзацiй, фiрм. При заключеннi угоди на обслуговування передбачено пункт про добровiльну фiнансову пiдтримку бiблiотеки.

Благодiйний фонд “Бiблiотека” також дає можливiсть звертатися безпосередньо до рiзних органiзацiй пiд час проведення рiзноманiтних акцiй, ювiлейних дат i заходiв.

Визначення мiжнародних фондiв розпочалось з вивчення оточення, i перше звернення було до Донецького регiонального вiддiлення Мiжнародного Фонду “Вiдродження”. Коло фондiв розширювалось за допомогою довiдникiв, з пiдключенням до мережi Iнтернет використовувався on-line режим для пошуку фондiв. Це довготривалий процес, який вимагає наполегливостi, аналiтичності, вмiння вiдiбрати прiоритетнi фонди.

Аналiз приватних осiб розпочато зі встановлення найбiльш вiдомих людей мiста: С.Бубки та В.Писарєва. Останнiй погодився провести благодiйний концерт з метою збирання коштiв для автоматизацiї бiблiотеки, подарувати комп'ютер, а бiблiотека створила web-сторiнку, присвячену йому. Артисти театру, фiлармонiї часто виступають в бiблiотецi безкоштовно.

Таким чином, визначити джерела фiнансування, форму надання допомоги та коло потенцiйних спонсорiв - це перша сходинка до мистецтва збирання коштiв, вiд якої залежить визначення та розширення кола своїх донорiв та їх кiлькiсть.

Необхiдно визначити рейтинг, тобто можливiсть та бажання дати пожертву серед потенцiйних донорiв. В Америцi вони розподiляються на групи в залежностi вiд суми, яку, на погляд бiблiотеки, донор може дати.

Стратегія - це розробка іміджу та рекламна кампанія, планування тактики залучення коштів.

В загальному планi по залученню коштiв окремий роздiл присвячується комплексу заходiв по розробцi iмiджу, рекламi та зв'язкам з громадськiстю з обов'язковим визначенням розміру фiнансування. Це процес довготривалий i складається з багатьох компонентiв.

Починається він з iмiджу, але для цього аналiзуються вихiдні умови бiблiотеки: що в бiблiотецi позитивне, що негативне. Подивитись на себе очима читача i визначити, що можна змiнити, на чому акцентувати увагу користувачiв, громадськостi, вивчити конкурентiв i зовнiшнi фактори.

Iмiдж - це загальне уявлення про бiблiотеку, яке залежить вiд щоденної працi i виробляється за довгi роки, а саме розробка свого стилю, створення позитивного образу, який буде вiдрiзняти бібліотеку вiд iнших i зробить її впiзнаваємою.

Особливу роль вiдiграє створення фiрмового стилю, який складається з багатьох компонентiв. Для його розробки залучаються фахiвцi, художники, дизайнери, якi своїм професiоналiзмом, творчим пiдходом дозволять вiднайти щось таке, що буде вiдрiзняти бiблiотеку вiд iнших. До розробки фірмового стилю належить створення фірмового знаку, слогану, логотипу.

На iмiдж бiблiотеки працюють i виставки, організовані поза її межами, вони можуть бути платними i зробленi на замовлення. Можна аналiзувати публiчнi подiї, якi вiдбуваються в регiонi, а саме: мiсцевi шоу, ярмарки, професiйнi з'їзди, науковi конференцiї, ювiлеї i пропонувати свої послуги по органiзацiї виставок. Все це сприятиме популяризацiї бiблiотеки.

Бiблiотека може створити звуковi рекламнi записи та вiдеоролiки про себе, якi можуть використовуватись для переконання майбутнiх доноров. Для своєї реклами можна створити web-сторiнки в Інтернет.

Iнформацiйнi матерiали про бiблiотеку сприятимуть створенню позитивного iмiджу, розкриватимуть iсторiю, сучасний стан бiблiотеки та популяризуватимуть її послуги. Бібліотеки готують декiлька варiантiв буклетiв, проспектiв, листiвок, путiвникiв, які використовують при зверненнi за допомогою. Дизайн, змiст, якiсть iнформацiйних матерiалiв залежать вiд того, на кого розрахованi матерiали. В Америцi для тих, хто дає великi суми, вони дуже коштовнi.

Популярними є i звiти для громадськостi, якi також впливають на iмiдж. В бiблiотеках України практикують рiчнi звiтнi збори для читачiв. За кордоном громадськiсть вiдiграє велику роль в захистi бiблiотек. Бiльшу частину додаткових коштiв збирають добровольцi, вони вiдстоюють у мicцевiй владi бюджет i сприяють пiднесенню ролi бiблiотек в суспiльствi. Для цього створюються рiзнi громадськi об'єднання - попечительськi, наглядовi ради, бiблiотечнi комiтети, об'єднання “Друзi бiблiотек” тощо. Їх робота допомагає бiблiотецi розширювати контакт з громадськiстю i захищати її iнтереси в суспiльcтвi. Для цих груп в бiблiотеках створюються рiзнi привiлеї, для них передбачаються пiльги i своєрiдне спецобслуговування.

На жаль, в Українi поки що бiблiотеки недостатньо використовують допомогу громадськостi i рiдко створюються бiблiотечнi громадськi об'єднання. Ця робота ще попереду.

Бiблiотека повинна впливати i на своїх користувачiв та тих, хто в майбутньому ними стане. Бiблiотека мусить iнформувати населення про себе i використовувати не тiльки рекламнi iнформацiйнi матерiали, а й звiти для населення. За кордоном бiблiотеки готують друкованi звiти для громадськостi, якi написанi простою зрозумiлою мовою, без вживання термiнiв, де показуються досягнення бiблiотеки, її прiоритети у майбутньому, детально подається бюджет i його використання. Такi звiти дають змогу сформувати загальну поiнформованiсть про бiблiотеку, її послуги, а користувачам - вiдчувати себе рiвноправними членами у вирiшеннi своїх проблем i полiпшеннi їх обслуговування. Тобто бiблiотека вивчає думку користувачiв i враховує її при проведеннi перетворень в бiблiотецi.

Робота по зв'язкам з громадськiстю розраховується на рiзнi групи, створення позитивного iмiджу i визнання бiблiотеки.

Велику роль тут має встановлення контактiв з мiсцевою владою i пошук взаємодiї, треба запрошувати її представникiв на заходи в бiблiотеку, продумати, якi можна їм надавати послуги. В Америцi у роботi з владою широко використовується лобiювання, тобто вплив зацiкавлених груп громадськостi на прийняття рiшень владними структурами, як на мiсцевому рiвнi, так i загальнодержавному. Це, як правило, стосується загальносуспiльних проблем, наприклад, закриття, вiдкриття бiблiотеки тощо. Українським бiблiотекам треба вивчати досвiд лобiювання i використовувати його для свого захисту, особливо коли iде скорочення мережi бiблiотек. Квалiфiковано проведена кампанiя в пiдтримку бiблiотек - це запорука успiху.

Формуванню громадської думки сприяють i зв'язки бiблiотеки з джерелами масової iнформацiї. Вони повинi стати своєрiдним рупором бiблiотеки. Вiдношення з пресою мають бути двостороннiми. У журналiстiв треба створити образ бiблiотеки як надiйного джерела iнформацiї. При пiдготовцi рiзних статей бiблiотека може стати їм помiчником, i вони готовi до спiвпрацi, тобто із задоволенням будуть писати про бiблiотеку. Спочатку визначаються наявнi газети, телерадiокомпанiї, вiдбираються конкретнi журналiсти. Особливої уваги потребують тi, хто веде рубрику культури, лiтературнi сторiнки, передачi, i з ними встановлюються контакти. Головне, щоб була обопiльна зацiкавленiсть. Допомога бібліотеки журналiстам окупиться шляхом безкоштовних iнформацiйних матерiалiв i створенням позитивного iмiджу бiблiотеки.

б) передає iнформацiю про подiю, текст статтi готується журналiстом;

в) звертається до читачiв, якi допомагають написати статтю.

Бiблiотека подає як загальнi статтi про свою роботу, так i використовує рiзнi приводи, щоб про неї писали газети. Це може бути будь-яка подiя в бiблiотецi: надходження нових книжок, вiдкриття виставки, проведення вечора i т.п.

Донецька ОУНБ щорiчно подає бiльше 100 повiдомлень в газети, на радiо, телебачення, а це значить, що майже кожного третього дня мешканцям Донеччини нагадують про її iснування. Це створює вiдповiдний образ бiблiотеки, пiднiмає її значущiсть, що полегшує в подальшому при зверненнi за допомогою.

В залежностi вiд значущостi подiї в бiблiотецi вибирається метод подачi матерiалу: невеличка iнформацiя, окрема стаття, окрема сторiнка (наприклад, до ювiлею бiблiотеки).

Бiблiотеки можуть проводити прес-конференцiї, приводом для яких може бути подiя, яка має велике соцiальне значення, - вiдкриття бiблiотеки, введення нової форми обслуговування, отримання коштiв вiд мецената, спонсора тощо. До прес-конференцiї готується прес-релiз - короткий виклад подiй для журналiстiв i того, що повинно бути вiдображено журналiстами, або заява для преси. Також прес-релiзи можна готувати i передавати журналiстам про тi подiї, про якi треба оперативно повiдомити громадськiсть. Прес-релiз має бути лаконiчним i змiстовним.

Радiо i телебачення вiдрiзняються найбiльшою аудиторiєю груп, на якi необхiдно впливати бiблiотецi. Iснує практика створення постiйних або разових спецiальних бiблiотечних програм або передач про бiблiотеку, спiвпрацi в створеннi лiтературних та iнших передач, подання iнформацiї про бiблiотеку в новинах.

Простiр для стосункiв бiблiотек з радiо i телебаченням великий, i успiх тут залежить вiд творчої активностi, iнiцiативностi з боку бiблiотекарiв.

В Донецькiй ОУНБ будь-яка бiльш-менш значна подiя обов'язково проходить з запрошенням журналiстiв, якi висвiтлюють її в окремих передачах, новинах. Створено декiлька передач про бiблiотеку: “Три вечора в бiблiотецi”, “Бiблiотецi - 70” та iншi.

В Америцi журналiсти вiддають перевагу мати справу з професiоналами при пiдготовцi статей про бiблiотеки, тому в деяких великих бiблiотеках США у вiддiлах по зв'язкам з громадськiстю є професiйнi журналiсти. Наприклад, в штатi подiбного вiддiлу Вiльної бiблiотеки у Фiладельфiї, яка успiшно публiкує тематичнi статтi в пресi, з восьми спiвробiтникiв два журналiсти. Без сумнiву, така кооперацiя професiйного досвiду допомагає бiблiотецi в її вiдношеннi з пресою. На радiо i телебаченнi в США звичайним є оголошення про дiяльнiсть бiблiотеки, її послуги. Для цього використовуються мультиплiкацiя, пiснi про бiблiотеку та iнше, створюються окремi передачi, подiї в бiблiотеках висвiтлюються в новинах. Особливої уваги надається обов'язковим повiдомленням через пресу, радiо, телебачення про благодiйну допомогу. Методика вiддячення детально буде розглянута пiзнiше.

Вплив на загальний iмiдж також мають екскурсiї, обов'язкове внесення бiблiотеки до телефонних довiдникiв. Можна домовитись з туристичними фiрмами про внесення бiблiотеки як обов'язкового елементу екскурсiй по мiсту, що особливо актуальне для великих бiблiотек. Це може стати вiдчутною статтею прибутку. Привернення уваги до бiблiотеки може бути i шляхом проведення спецiальних подiй, зустрiчей з вiдомими людьми, презентацiй, конференцiй, днiв вiдкритих дверей.

На етапi загального створення iмiджу бiблiотеки немає дрiбниць, вiд нього залежить, зможе бібліотека переконати донора про необхiднiсть допомоги саме їй.

Треба ретельно все проаналiзувати i розпочинати з малого, поступово вiдпрацьовуючи всi деталi, якi створюють загальне уявлення про бiблiотеку.

Розвиток - це підготовка донорів та попередня робота з ними.

Тактика роботи з потенцiйними донорами детально розробляється. Важливим на цьому етапi є забезпечення кадрами, їх спецiальна пiдготовка, тому що успiх залежить вiд людей. Вони повиннi володiти методикою спiлкування, прохання, вiддячення. Бажано, щоб вони пройшли спецiальну пiдготовку.

В Америцi розробленi рiзнi форми тренiнгiв, вiдеозанять, якi розглядають можливi варiанти роботи з донорами, навчають методицi переконання i практицi спiлкування. Видано пiдручники i безлiч лiтератури, яка допомагає освiченостi кадрiв. В Лос-Анжелесi iснує найбiльший навчальний центр (The Grantsmanship Center) для неприбуткових органiзацiй. Вiн видає журнал та розповсюджує iнформацiю про рiзнi фонди, виробляє методику залучення коштiв.

Залученням коштiв займаються, окрiм штатних працiвникiв, багато добровольцiв або волонтерiв. В Америцi цим займатися престижно, тому велика кiлькiсть людей i збирає великi грошi. Як правило, рiзнi люди орiєнтуються на конкретнi джерела. Наприклад, малi фонди формуються за рахунок багатьох добровольцiв. Це невеликi пожертви, якi збираються здебiльшого серед приватних осiб - випускникiв вузу, читачiв або своїх знайомих. Кадри для залучення великих фондiв (солiдних пожертв) знайти складнiше. Вони повиннi бути свого роду артистами або щонайменше мати такі риси i якостi, якi трапляються зрiдка та в невеликому сполученнi, вважаються природними, а не вихованими. Переконувати дати великi пожертви дуже складно, треба не тiльки переконувати, а й мати талант прохача.

Найбiльше коштiв у США збирають саме такi прохачi. Серед цiєї групи добровольцiв вирiшальну роль вiдiграє i керiвний склад бiблiотеки, який активно займається залученням коштiв. Найсолiднiшi донори чекають, що з ними буде мати справу найвище керівництво бiблiотеки.

Виховання квалiфiкованих прохачiв складна, але необхiдна робота. Кожна установа до неї пiдходить по-рiзному. Навчальна програма Центру мистецтв Вудрафа в Атлантi складається з п'яти компонентiв:

Можливо, приведена навчальна програма допоможе українським бiблiотекарям у пiдготовцi кадрiв.

В бiблiотецi Ферфакса розроблена “Настольна книга волонтера”. В нiй характеризуються всi сторони його дiяльностi i подається докладна iнформацiя про бiблiотеку, пропонованi нею можливостi для обслуговування користувачiв, про першочерговi потреби, про вимоги до волонтерiв. На першiй сторiнцi книги - привiтання i подяка вiд iменi директора за прагнення i бажання безкорисно допомагати бiблiотецi та суспiльству.

Кадри повиннi володiти методикою спiлкування, прохання, вiддячення.

Основнi риси, якi повинен мати спiвробiтник із залучення коштiв, визначенi американськими колегами:

Ентузiазм, що виражається не тiльки словами чи виразом обличчя, чи голосом. Його важко пiдробити. Прохач насолоджується самим процесом клопотання. Вiн знає, що люди здебiльшого бувають задоволенi, що їх просять. Навiть, коли перша їхня реакцiя негативна, закiнчується зустрiч тим, що вони вдячнi прохачевi. Якось один визначний донор сказав прохачевi: “Ось для чого варто заробляти грошi”.

Агресивнiсть, при цьому трохи прихована. До неї повиннi додаватись терпiння, чарiвнiсть, добрий гумор... Тиснути i не бути нав'язливим. Ризикувати отримати негативну вiдповiдь, але не порвати зв'язок. Сiяти насiння, яке, можливо, проросте через 20 рокiв.

Гнучкiсть. Як би добре не був поiнформованим прохач, вiн не знає, чи змiнилась ситуацiя донора або його настрiй сьогоднi: захворiла дружина чи раптом виникли бiзнесовi неприємностi. Ви повиннi бути дуже чутливим. Ви хочете просити грошей для бiблiотеки, а потенцiйний донор бiльше цiкавиться спортом. Треба вмiти швидко змiнювати тему розмови, пов'язувати її з бiблiотекою. Але зайва чутливiсть може зашкодити. Вибачаючись, що просите таку купу грошей, Ви провокуєте власну поразку, оскiльки бiльшiсть клiєнтiв спершу каже, що в них немає таких грошей.

Врiвноваженiсть першокласних прохачiв приходить пiсля того, як природжений талант буде збалансований важкою працею, довгою пiдготовкою. Звичайно, природжений прохач знає про це.

Терпiння, здатнiсть замовкнути у потрiбну хвилину i дати клiєнтовi можливiсть подумати. Якщо вiн думає два тижнi, завiтайте до нього знову, мислення, яке переривається, не є продуктивним.

Оптимiзм необхiдний для впевненостi у перемозi.

Власний стиль. Кожна людина - це iндивiдуальнiсть i тому звернення до рiзних людей вимагає власного стилю роботи.

Талант вислуховувати. Намагаючись переконати когось у чомусь, ми здебiльшого говоримо самi. Але треба вмiти дати людинi змогу висловитись - вона краще за когось знає свої клопоти. Отже, поставивши запитання, треба вмiти вислуховувати спiврозмовника навiть тодi, коли Ви з ним не погоджуєтесь.

Патрiотизм до своєї установи, вiдданiсть їй дає змогу при зверненнi перетягувати донорiв на свiй бiк.

В роботi з донорами бажано використовувати систему Дейла Карнегi [69].

Пiсля iдентифiкацiї, коли визначено, до кого треба звертатися, розпочинається робота з самими донорами. Визначається форма звернення: особистi зустрiчi, по поштi, телефону, факсу, E-mail. Донора треба довго готувати, велика помилка зразу просити кошти. Люди дають людям, тому спершу треба нав'язати контакт, знайомство, розповісти про бiблiотеку, виявити iнтереси i зацiкавлення донора. Нiхто зразу не погодиться вiддати грошi, до цього необхiдно донора пiдготувати. В Америцi здебiльшого робиться декiлька вiзитiв або письмових звернень, зустрiчей, можливо, навiть в неформальнiй обстановцi.

Гарний прохач не тiльки розповiдає про бiблiотеку та наскiльки вона потребує пiдтримки, вiн також вислуховує донорів, їхнi часто критичнi зауваження, як вони безсторонньо сприймають бiблiотеку. Прохач є своєрiдним послом бiблiотеки, добре пiдготовленим для обговорення поточного моменту, генеральної стратегiї подальшого розвитку бiблiотеки, поточної щоденної полiтики та практичної дiяльностi. Поряд iз детальними знаннями про бiблiотеку гарний прохач, повний ентузiазму щодо неї, може у спiвбесiдi передати свою глибоку вiру в майбутнє бiблiотеки. Вiн також повинен знати, яку із сторiн дiяльностi бiблiотеки може захотiти пiдтримати донор, виходячи з рiзних причин або попереднiх внескiв.

У попереднiй роботi з донорами важливу роль вiдiграє формування “портфелю замовлень”, тобто комплекту матерiалiв про бiблiотеку, який буде вручатись кожному потенцiйному донору. Тут повиннi бути iнформацiйнi матерiали, листи-звернення, порядок i методика пожертвування, iншi матерiали (статтi з преси тощо), що спонукатиме донора до допомоги.

Дизайн i оформлення “портфелю замовлень” може вiдрiзнятись для рiзних груп донорів.

В розробцi стратегiї по залученню коштiв та на шляху підготовки донорів враховується все: аналiз, впровадження нових форм представлення бiблiотеки, привернення уваги до неї, а для цього бiблiотецi треба не скупитися i вкладати грошi. В Америцi кажуть, що спочатку треба витратити, щоб отримати в майбутньому.

Планування тактики залучення коштiв вимагає знання психологiї людей, розробки методики роботи з кожним донором, його вивчення, знайомство з його життям, iнтересами, що пiзнiше буде використане в наступному етапi.

Клопотання - це безпосереднє прохання допомоги та її отримання.

Прохання є найвищою точкою, вершиною, до якої спрямована вся пiдготовча робота бiблiотеки та з якої витiкають усi позитивнi моменти. Вмiння переконати, довести необхiднiсть допомоги, визначити прiоритети є вирiшальними. В залежностi вiд можливостей донора розробляється методика роботи з ним. В Америцi визначається рейтинг донора, тобто його потенцiйнi фiнансовi можливостi. Але це ще тiльки здатнiсть, але не схильнiсть. Можливiсть та бажання дати пожертву виробляє прохач, який добре обiзнаний з фiнансовим становищем донора i визначає попередньо можливу суму пожертви, яка в бесiдi може бути змiнена. Певною мiрою прохач виступає як консультант з оподаткування та планування капiталовкладень. Вiн повинен умiти вiдповiдати на основнi запитання i знати, коли вичерпується його обiзнанiсть та коли потрiбно запросити юриста, щоб довести вигiднiсть допомоги i здiйснити вiрне юридичне оформлення допомоги.

Для потенцiйного донора гарний прохач, хоча спершу є сторонньою людиною, у подальшому стає поважним порадником та другом, який говорить його мовою та розумiє, що вiддати значну частину свого багатства само по собi є мистецтвом зi складними естетичними, моральними та фiлософськими аспектами, не рахуючи чисто фiнансових.

Переконання донора в вигiдностi допомоги саме для нього, добра аргументованiсть є вирiшальними для прийняття рiшення про допомогу.

При зверненнi до українських донорів бібліотекарі враховують, що 4% прибутку, переданi на культуру, знiмаються з суми податку на прибуток, а головне, що вiн може передати цi кошти не безадресно, а знати конкретно, як вони витраченi. Треба пам'ятати, що ми маємо справу з конкретними людьми, а вони для прийняття рiшення про допомогу потребують переконливої мотивацiї.

Не бажано просити кошти на бiблiотеку взагалi, а необхiдно обгрунтовувати конкретну програму або тi кроки, якi бiблiотека вважає першочерговими, якi сприятимуть полiпшенню її роботи i якi будуть важливими для читачiв та суспiльства в цiлому.

Вiд чiткостi i конкретностi, на що просити грошi, залежить рiшення про їх видiлення.

Звернення може бути безпосередньо при бесiдi з донором, а може бути у письмовому виглядi. В першому випадку треба детально пiдготуватися до бесiди, продумати всi аргументи, мотивацiю допомоги i методи переконання донора. В другому випадку до пiдготовки листа-звернення треба пiдходити також дуже серйозно.

Ретельно треба продумати форму звернення, в якому нiколи не просити тiльки для бiблiотеки, а вiднайти аргументи i показати, що це важливо для всього суспiльства. Також бажано продумати, на що конкретно необхiдна допомога, людина повинна знати, на що пiдуть грошi.

Деякi важливi моменти: лист повинен бути коротким, лаконiчним, конкретним, велике значення має i його оформлення. При наявностi комп'ютерної технiки, лазерного принтеру бажано їх використовувати при пiдготовцi листа. Кожен лист повинен бути зверненим до конкретної особи.

Процес клопотання в мiжнароднi фонди вимагає рiзного пiдходу. В залежностi вiд їх вимоги деякi фонди оголошують програми з конкретним строком подання заявок з визначеною формою-подання. Iншi фонди передбачають спочатку зустрiтися або поговорити по телефону з тим, хто буде подавати заявку. Бiльшiсть фондiв вiддає перевагу поданню спочатку листа-запиту з коротким викладенням проекту i описом заявника. Якщо невiдомо, як звертатися, то треба подзвонити у фонд i пояснити суть проекту, пiдготувати i провести зустрiч з представниками фонду, якщо це неможливо, направити до фонду лист-запит з коротким описом проекту та бiблiотеки.

Найбiльш розповсюдженим є лист-звернення. Вiн короткий (1-3 сторiнки) i пояснює, чому саме звертаються до даного фонду, аргументує необхiднiсть проекту i сутнiсть проблеми, яку вiн вирiшує, характеризує мету проекту, його результати, методи виконання та кошторис, а також доводить спроможнiсть бiблiотеки виконати проект, її кадровий потенцiал i коротко характеризує бiблiотеку. Лист-звернення або попередня розмова з вiдповiдальним за бiблiотечнi програми передбачає створення зацiкавленостi у нього в органiзацiї, з ним пiдтримується постiйний зв'язок в ходi подання, розглядання та, можливо, i затвердження проекту.

Навiть в разi непiдтримки проекту з'ясовуються причини вiдмови та визначаються всi прорахунки, щоб у наступному проектi уникнути попереднiх помилок. Постiйний зв'язок з координатором бiблiотечних програм дає змогу органiзацiї в майбутньому стати вiдомою, тобто збiльшує її шанси на успiх.

Кульмiнацiйним моментом роботи з мiжнародними фондами є складання заявки (проекту) на отримання гранту. Найголовнiшим є визначення iдеї, яка б спiвпадала з прiоритетами фонду, вирiшувала б не тiльки проблеми бiблiотеки. Бiльшiсть фондiв, вкладаючи грошi, передбачають якусь вигоду для своєї держави, тому акцентувати треба на вирiшеннi суспiльних проблем, розширеннi доступу до iнформацiї, в т.ч. для науковцiв держави, яка надає допомогу. Наприклад, подано 2 проекти: по створенню в бiблiотецi автоматизованої бази даних читачiв i виданню пластикового квитка з штрих-кодом i по пiдключенню бiблiотеки до мережi Інтернет зі своєю web-сторiнкою або зi своїм web-сервером. У другого проекта бiльше шансiв на успiх, бо вiн сприяє iнформацiйнiй iнтеграцiї, а у першого - менше, бо вирiшує проблеми тiльки окремої бiблiотеки.

Написання проекту - це своєрiдне мистецтво, але є деякi загальнi моменти, якi треба враховувати.

Як при поданнi заявки в фонд, так i при зверненнi до органiзацiй або приватних осiб, важливим моментом є наполегливiсть. Рiдко хто дає грошi зразу. Треба багато звернень до одного донора, повторення їх через певний час. В Америцi говорять, що бiльшiсть людей приймає рiшення про допомогу тому, що їм набридають.

До переконання про необхiднiсть допомоги треба пiдходити iндивiдуально, враховуючи всi попереднi вiзити, детально продумати i знайти влучний момент. Не всi звернення є результативнi, в США на 3-4 клопотання можлива одна допомога. Просять завжди бiльше, нiж можливо реально отримати.

Чому, коли донор може та має бажання дати, потрiбно стiльки таланту для того, щоб зробити його готовим дати? Це залежить вiд оволодiння мистецтвом збирання коштiв на благодiйнi справи, вiд пiдготовленостi кадрiв.

Пiсля згоди донора настає етап передачi допомоги. Треба зробити так, щоб донор це запам'ятав, що спонукатиме його до наступної допомоги.

В США пiдходять до прохання про субсидування капiталом таким чином. Це не рутинне передавання пiдносу або збiр чекiв, а чутлива демократична церемонiя - двостороннє спiлкування, кiнцевою метою якої є збiр коштiв. Проте вона вважається невдалою, якщо цим обмежується, якщо не вдається встановити та закрiпити, посилити тiсний зв'язок мiж бiблiотекою та донором.

Процес отримання допомоги детально продумується в залежностi вiд спонсора i виду допомоги. Вручення можна органiзувати на якомусь зiбраннi бiблiотеки або заходi, який проводиться в її cтiнах, у святковiй обстановцi з запрошенням преси тощо. Це буде першим кроком до наступного етапу.

Опікунство - подяка спонсорам та їх залучення до нових пожертв у майбутньому.

Кожна людина бажає, щоб її належним чином вiддячили, i якщо фандрейзинг проводити без цього етапу, то сподiватись на успiх марно. Всi спонсори хочуть знати, як витрачаються кошти, використовується подарована технiка або лiтература. Незалежно вiд розмiру допомоги необхiдно подякувати (листом, особистим дзвiнком).

Система вiддячення планується таким же чином, як i клопотання, i охоплює всiх без винятку донорiв.

Кожен, хто надав допомогу, отримує лист-подяку, пiдписаний керiвником установи. Вiд розмiру вкладу залежить i технiка виконання листа. Для тих, хто дає незначнi внески, листи друкуються на звичайних фiрмових бланках. Але для тих, хто внiс великi суми, виготовляються спецiальнi листи-подяки на комп'ютерi або друкуються типографським засобом. Для тих, хто зробив найбiльшi внески, їх виготовляють за спецiальним замовленням з участю художникiв, дизайнерiв. Дуже розповсюджено в Америцi також виготовлення листiв на шершавому паперi, що вважається бiльш коштовним i який приємно взяти в руки i показати друзям. Також подяка виготовляється i у настiнному варiантi, який бiльшiсть американцiв вiшають на стiну (текст набирається великими лiтерами i має привабливий вигляд).

Заздалегiдь до передачi листа-подяки, який може направлятись поштою, передаватись особисто або в урочистiй обстановцi, обов'язково необхiдним елементом є попередня телефонна розмова, яка є найпершим етапом у вiддяченнi.

Iменем спонсора називають виставку, вiддiл, всю бiблiотеку, для цього виготовляються спецiальнi пам'ятнi дошки, на технiцi або книжках, якi подарованi, робиться напис, хто їх подарував.

“Дякуйте i ще раз дякуйте” - з таким девiзом працюють американцi. Але вони вважають, що дякувати надто часто непристойно, тому треба бути винахiдливим, щоб це сприймалося кожного разу по-рiзному. Щорiчно керiвництво бiблiотеки вшановує найсолiднiших спонсорiв та тих, хто збирав кошти на престижних святах. Методика їх рiзна. Ось деякi приклади. Виготовляються плакати призерiв, де зазначено їхнi прiзвища та наданi суми. До свята закуповуються повiтрянi кулi, забарвленi в усi кольори веселки, якi випускаються в зал, де проводиться свято з музикою, вишуканими стравами, танцями та спiлкуванням. На свята запрошуються вiдомi артисти, спiваки, спортсмени, готується програма з конкурсами i елементами шоу. Для донорiв, якi зробили внески по 10000 доларiв i бiльше, щороку готуються особливi програми, кожного року рiзнi. В Атлантi, наприклад, одного разу їх зiбрали в ротундi, вiдбудованiй компанiєю “Соса-Cola”; iншого - влаштували пiкнiк за мiстом, що закiнчився катанням на мулах у лузi (запрошення було видруковано на кухаревому фартусi i представлене чарiвним поросятком). Наступного разу спонсори будуть першими, хто насолоджуватиметься блиском Променаду, нової споруди, побудованої представництвом компанiї АТ&T в Атлантi для проведення урочистих заходiв. До подiбних вечорiв готуються видання з повним перелiком всiх донорiв i зазначенням суми пожертв вiд найбiльшої до одного долара. Подiбнi перелiки друкуються в газетах, журналах, включаються в друкованi рiчнi звiти для населення.

Бiблiотечна полiтика направлена не тiльки на заохочення донорiв, а й на залучення волонтерiв. Участь бiльшостi з них в програмах бiблiотек по збиранню коштiв пов'язана з тим, що бiблiотеки рiзними формами намагаються показати волонтерам їхню необхiднiсть i висловити вдячнiсть за надану допомогу. Наприклад, в “Настольнiй книзi волонтера” перераховуються конкретнi переваги i можливостi добровільних помiчникiв: придбання нових навичок i конкретного досвiду; розширення свого соцiального горизонту; робота поблизу дому; отримання найновiших книг; цiкаве професiйне спiлкування; замовлення для себе книг у видавництвах зi знижкою; можливiсть користуватись всiма пiльгами штатних працiвникiв; можливiсть користуватися послугами бiблiотеки.

Вiддячення волонтерам проходить на окремих святах або разом з донорами, їм вручаються свiдоцтва, сувенiри тощо. Для жертводавцiв вигадуються рiзнi титули. Проходить нагородження, видача посвiдчень. В залежностi вiд суми пожертви їм видаються посвiдчення та звання: 50$-100$ - члени, понад 100$ - прихильники, 250$ - добродiї, 500$ - фундатори, 1000$ - меценати, понад 1000$ - почеснi фундатори.

Таким чином, до вiддячення донорiв та тих, хто збирає кошти, як в цiлому до всього процесу залучення коштiв на благодiйнi цiлi, пiдходять творчо, з винахiдливiстю, не повторюючись кожного разу.

Цiлий комплекс заходiв проводить Донецька ОУНБ. Лист-подяка - обов'язковий елемент, в незалежностi вiд розмiру допомоги, навiть якщо подарована одна книга. Бiблiотека отримала 7000 книжок з Америки, Канади вiд української дiаспори, i нiхто не залишився без уваги.

В Донецькiй ОУНБ отримана лiтература завжди експонується на спецiальних виставках з повiдомленням, хто її подарував. Щоб кожен, взявши в руку книжку, знав, хто надав можливiсть її читати, на кожнiй подарованiй книзi ставиться печатка: “подаровано” i дописується, вiд кого i звiдки надiйшла. Є спецiальнi стенди в бiблiотецi, вiддiлах з перелiком спонсорiв, створена сторiнка на Iнтернет. Обов'язково подається перелiк спонсорiв в рiзноманiтних статтях, iнформацiях про бiблiотеку. При солiдних внесках проводиться комплекс заходiв. Так, пiсля отримання гранту вiд Фонду “Євразiя” проведено прес-конференцiю, розроблено прес-релiз, пiзнiше проведено презентацiю сектора Iнтернет.

Вiд рiвня проведення останього етапу фандрейзингу залежить розширення кола спонсорiв та постiйнiсть їх допомоги.

Пiдбиваючи пiдсумок, зауважимо, що фандрейзинг - перспективний напрям роботи, який буде все активнiше використовуватись бiблiотеками України. Тому на перший план виходить вироблення теоретичної концепцiї фандрейзингу, його методики та узагальнення практики. Перша спроба чого i зроблена в монографії. Ця тема - широке поле для дослiдников.

Активна реалізація прогресивної моделі господарювання, своєчасне використання багатоваріантних економічних підходів, вміле використання системи маркетингу та основ менеджменту дозволять бібліотекам з найменшими втратами подолати кризу входження в ринкові відносини і зайняти належне місце в конкурентному економічному середовищі, яке формується. Успішній адаптації бібліотек до принципово нових умов роботи сприятиме наявність висококваліфікованих бібліотечних менеджерів та маркетологів. Умови життя вимагають вироблення загальних підходів до підготовки фахівців, які повинні будуватись на основі існуючої системи безперервної освіти, яка включає: вуз; систему підвищення кваліфікації на двох рівнях: курси підвищення кваліфікації та систему навчання в конкретній бібліотеці; самоосвіту.

Ця система покликана забезпечити організаційну і змістовну єдність, наступність і взаємозв'язок усіх ланок підготовки і перепідготовки бібліотечних працівників до маркетингової діяльності з урахуванням актуальних і перспективних суспільних потреб та ринкової економіки, які задовольняють прагнення бібліотекарів до самоосвіти і саморозвитку.

Загальнотеоретичні аспекти безперервної освіти в цілому розглядаються в дослідженнях В.С. Бабича, В. К. Скнар та ін.

Аналізуючи підходи зарубіжних бібліотекознавців до обгрунтування теоретичних основ системи безперервної освіти, В.С.Бабич [17, с.15] зауважує, що термін "безперервна бібліотечна освіта" введено в американське бібліотекознавство групою визначних вчених, які організували в 1980 р. Національну раду з якості безперервної освіти в бібліотечній справі, інформації та культурному обслуговуванні. Рада визначила безперервну освіту як учбовий процес, що базується на попередньо отриманих спеціальних знаннях, навичках, якостях, які вироблені особою, та їх розвитком. Основна мета безперервної освіти в США - поліпшення якості інформаційних послуг та підвищення професіоналізма працівників.

В.С.Бабич доводить, що концепція "безперервної освіти" не лише отримала теоретичне обгрунтування в спеціальній літературі, але й широко застосовується в багатьох країнах.

В Україні останнім часом активно досліджуються теоретичні, методологічні та практичні аспекти системи безперервної освіти.

Але дослідження процесів удосконалення освіти бібліотечних працівників за умов трансформації суспільства і необхідності існування бібліотек в ринковій інфраструктурі та впровадження маркетингу не проводились.

В ході дослідження здійснено аналіз системи безперервної освіти на всіх рівнях.

Базову освіту фахівці бібліотек отримують у вузі. Суспільні зміни вимагали від вузів внесення коректив в учбові плани, розробку нових курсів і введення нових спеціалізацій, у зв'язку з необхідністю впровадження маркетингу в бібліотеках.

Перші спроби внесення змін в підготовку фахівців, виходячи з ринкових умов, зроблено в Московському державному університеті культури (МДУК) [79], де з 1990/91 учбового року введено профільний курс "Актуальні проблеми фінансово-економічної діяльності бібліотечних установ" (28 годин), що дозволило протягом двох років відібрати і систематизувати необхідний теоретичний і фактографічний матеріал, опробувати деякі концептуально-методичні підходи до розкриття і викладення економічних аспектів бібліотечної справи. З 1992/93 учбового року на бібліотечному факультеті в рамках спеціальності "Бібліотекознавство і бібліографія" розпочато навчання студентів по новій кваліфікації "Менеджер бібліотечної справи". Це дало змогу готувати сучасних керівників бібліотек. Авторський колектив викладачів кафедри бібліотекознавства МДУК (В.К.Клюєв, М.Я.Дворкіна, О.М.Ястребова) розробили деталізовану програму курсу "Бібліотечний маркетинг". Вона орієнтована на освоєння студентами комплексу фундаментальних спеціальних знань та навиків, які дозволяють адаптуватися в мінливій соціокультурній і економічній ситуації, бачити перспективи розвитку бібліотечної справи, виробити гнучку маркетингову концепцію для конкретного бібліотечного колективу. Викладання маркетингу повинно дати студентам базову підготовку для успішного прогнозування профільних потреб користувачів і впливу на інформаційний попит, вибору оптимальних форм і раціональних методів надання інформації читачам, удосконалення якісних характеристик і підвищення соціально-економічної ефективності бібліотечно-інформаційного обслуговування.

Як методична основа, при складанні учбової програми блоку маркетингової підготовки використовувались дидактичні принципи від загального до часткового, послідовності та етапності викладення матеріалу, міжпредметної взаємодії, балансу теоретичних знань і практичної підготовки, поєднання аудиторних занять із самостійним вивченням окремих проблем курсу, систематичного коригуючого контролю за засвоєнням ключових тем.

Курс розраховано на 67 академічних годин, з яких 29 - проблемні лекції, 8 - семінарські заняття (в тому числі у формі дискусій). Практична направленість підготовки реалізується через багатоаспектний і об'ємний профільований лабораторний практикум (30 годин), який включає не тільки традиційні аудиторні практичні заняття, але й ділові ігри, елементи моделювання та інші активні методи навчання, а також виїзди в бібліотеки як бази практики. Перевірка знань здійснюється шляхом проведення рубіжного (міжсеместрового) індивідуального тестування, контрольної роботи та підсумкового комплексного екзамену.

Важливе місце в освоєнні курсу "Бібліотечний маркетинг" відведено самостійній роботі студентів, у тому числі безпосередньому знайомству з публікаціями ведучих маркетологів, економістів, соціологів, бібліотекознавців, фахівців в галузі науково-технічної інформації, вивченню і аналізу конкретного досвіду роботи маркетингових служб бібліотек. В рамках проблематики дисципліни передбачена можливість виконання курсових і дипломних робіт та інші форми учбової та науково-дослідної діяльності (наприклад, підготовка аналітичних оглядів, рефератів та наукових доповідей, розробка програм і проведення маркетингових досліджень тощо).

Після впровадження нового курсу з кваліфікації "Менеджер бібліотечної справи" піднімалося питання про можливість зміни сітки годин для всіх бібліотечних спеціальностей з метою введення курсу "Бібліотечний маркетинг".

Доповненням до курсу "Бібліотечний маркетинг" стала розроблена в 1993 р. В.К.Клюєвим і А.М.Чукаєвим нова деталізована програма фундаментального курсу "Економіка бібліотечної справи", який повинен дати необхідні теоретичні знання в галузі економічних проблем бібліотечної діяльності, навчити використовувати основні концептуальні положення в практиці роботи бібліотек. Курс розрахований на 56 годин, з яких 24 - проблемні лекції, 8 - семінарські заняття, 24 - лабораторно-практичні заняття.

Важливу роль зіграв В.К.Клюєв у розробці мікроекономіки бібліотек в цілому. Його наукові інтереси свідчать про багатогранність розробки системи підготовки сучасних фахівців-бібліотекарів, виходячи з нової економічної ситуації. В.К.Клюєвим в співавторстві з колегами підготовлено багато підручників, методичних рекомендацій, розроблено, виходячи з нових вимог, концепцію мікроекономіки бібліотечної діяльності з розробкою вищеназваних курсів і їх інтерпретацією протягом останніх років. В МДУК проведено апробацію нового курсу "Бібліотечна мікроекономіка". Методичну аргументацію, досвід розробки і викладання цього курсу, систематизоване викладення поглядів В.К.Клюєв подає в комплексному посібнику "Библиотека в спектре микроэкономических проблем". Це результат трирічної його роботи над структурою і змістом вузівського курсу "Економіка бібліотечно-бібліографічної діяльності".

Багатоаспектне висвітлення сучасних економічних проблем бібліотечної діяльності, грунтовність в розробці нових курсів та дисциплін стало поштовхом до необхідності обгрунтування переходу кафедри бібліотекознавства Київського державного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) до викладання дисципліни "Бібліотечний менеджмент", в якій закладено принципи ведення бізнесу, маркетингу, роботи управлінця в автоматизованому режимі, обробки бібліотечної статистики, планування кошторису бібліотеки, стратегічного планування тощо. Розробка курсу, спираючись на досвід колег і узагальнення та вироблення власної концепції викладання, виходячи з практики і умов роботи українських бібліотек, дозволила внести суттєві корективи у підготовку фахівців до роботи в ринкових умовах.

Окрім розробленого курсу, в КНУКіМ підготовлено хрестоматію зарубіжних текстів по бібліотечному маркетингу. Курс викладається як загальна дисципліна для всіх бібліотечних спеціальностей.

Концептуальний підхід з метою переходу до міжнародного стандарту бібліотечної освіти здійснено А.С.Чачко [188]. Нею розроблено і впроваджено нову дисципліну "Бібліотечна професіологія". А.С.Чачко виступає автором нового підходу до бібліотечної освіти, запропонувавши такі ступені освіти:

Введення магістратури на базі вищої освіти вирішує, поряд з іншими, ще й гостру проблему осучаснення кваліфікації дипломованих робітників. А.С.Чачко розробила концепцію підготовки магістрів бібліотекознавства за кваліфікацією "маркетолог-консультант бібліотечно-інформаційної сфери". Узагальнена схема підготовки "маркетологів" подана в журналі "Бібліотечний вісник" [186] і показує багатоаспектний підхід до цієї проблеми. 4 блоки підготовки - теорія, методика (включає загальну маркетингову підготовку), технологія, практикуми (з різноманітними темами, в тому числі по маркетинговому дослідженню, "паблік рілейшнз") показують фундаментальність, універсальність освіти в поєднанні з глибокою функціональною підготовкою шляхом використання всього спектру форм і методів навчання.

В рамках дисертаційного дослідження Г.Саприкіна [160] в КНУКіМ розроблено і введено курс "Бібліотечно-інформаційний маркетинг".

Таким чином, в КНУКіМ здійснено першу спробу підготовки фахівців-маркетологів як окремої спеціальності. Для бібліотек України це актуально, бо кадрів, які б на професійному рівні здійснювали маркетинговий підхід в бібліотеках, немає. Більшість практиків самостійно оволодівали теорією маркетингу і впроваджували його в роботу бібліотек.

Харківська державна академія культури також має певні зрушення в підготовці фахівців з урахуванням зміни в соціокультурному середовищі [193, 194]. Концепція підготовки фахівців в академії складається з 3-х етапів - довузівського, вузівського і післявузівського. Зміст бібліотечно-інформаційної освіти визначають 3 блоки дисциплін: гуманітарних і соціально-економічних, фундаментальних і професійно орієнтованих та спеціальних навчальних курсів. Фундаментальний принцип підготовки доповнюється принципом диференціації професії. У межах спеціальності "Бібліотекознавство і бібліографія" виділено спеціалізацію "Бібліотечний менеджмент і маркетинг". В межах спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" плануються нові десять спеціалізацій: інформаційний менеджмент і маркетинг (кваліфікація - менеджер документально-інформаційних систем, менеджер рекламної та виставочної діяльності), документально-інформаційна діяльність у сфері комерції і бізнесу (кваліфікація - менеджер інформаційної діяльності), документально-інформаційне забезпечення органів управління (кваліфікація - референт-аналітик) та ін. Вже здійснюється підготовка чотирьох вищезазначених спеціалізацій. В академії розроблено програму підготовки фахівців, яким присвоюється кваліфікація "Менеджер бібліотечної справи", розроблено курс "Менеджмент і маркетинг".

В Донецькому інституті соціальної освіти на бібліотечному факультеті курс "Менеджмент і маркетинг бібліотек" введено з 1993 року. Автором розроблено програму курсу, методичні вказівки до вивчення курсу (додаток ? 5), який включає цикл проблемних лекцій (12 годин), семінарські заняття (4 години), лабораторний практикум (8 годин з вивченням і ознайомленням з досвідом роботи бібліотек), а також самостійну підготовку студентів (72 години). Контроль за знаннями та засвоєнням курсу передбачено шляхом виконання контрольних робіт, практичних завдань та підготовки реферату і складання іспиту.

Викладання курсу "Менеджмент і маркетинг бібліотек" для студентів дає змогу проводити підготовку фахівців у відповідності з вимогами часу і готувати до роботи в ринковій інфраструктурі.

Студенти інституту під керівництвом автора монографії в рамках дослідження проблематики дисципліни підготували 7 дипломних робіт, які розглядали маркетинг та менеджмент, як в цілому, так і окремі елементи маркетингу, наприклад рекламу тощо.

Підготовка майбутніх фахівців у вузі до здійснення маркетингового підходу до бібліотечної діяльності не вирішує в повному обсязі проблеми впровадження маркетингу. Тому важливим є підвищення кваліфікації кадрів. На національному рівні підвищення кваліфікації кадрів здійснюється Інститутом підвищення кваліфікації працівників культури, де в 1989 році створена кафедра бібліотечної справи. Тут моделюються сучасні форми і методи самоосвіти бібліотекарів, відпрацьовуються ефективні шляхи їх удосконалення [163, 163а]. Інститут є науково-методичною установою, де розробляються загальні підходи до системи підвищення кваліфікації, апробовуються новітні технології навчального процесу, готуються дидактичні матеріали для проведення навчання. Окрім традиційних форм, в навчальному процесі інституту використовуються інноваційні: тренінги, активні методи навчання, заняття з використанням відеорольових ігор, проблемно-модульне навчання.

Щорічно на місячних курсах в інституті підвищували кваліфікацію 500 бібліотечних працівників. Останнім часом кількість слухачів зменшилась, що пов’язано зі складним фінансовим становищем переважної більшості бібліотек.

Професорсько-викладацький склад кафедри інституту та залучення до викладання окремих тем та курсів фахівців-практиків забезпечують високий рівень лекцій. Для слухачів проводяться виїздні практичні заняття в провідних бібліотеках України.

Мета навчання та рівень базових знань спеціалістів встановлюються методом вхідного контролю, що впливає на вибір тем, форм і методів навчання в інституті. Окрім лекцій, дискусій, бесід за круглим столом, проблемних діалогів в інституті впроваджуються нові форми навчання: проблемно-модульне навчання, ігрове моделювання тощо.

Системний аналіз змісту самоосвіти і перепідготовки бібліотечних кадрів, навчально-тематичних планів інституту показав перспективність опробуваної системи проблемно-модульного навчання, яка забезпечує стислість і модульність, що спрямовані на мобільність знань слухачів-бібліотекарів; проблемність, яка зорієнтована на розвиток критичного мислення, проблемність у поєднані з мобільністю і забезпечує динамічність і гнучкість у застосуванні методів бібліотекознавства.

Інститут практикує навчання фахівців на основі курсової підготовки (двотижневі або місячні курси). Курсова підготовка дає напрям самоосвітній діяльності, де застосовуються типи модулів, які дають інформацію в стислому, компактному, зручному для використання вигляді: логічна, продукційна, фреймова модель семантичної сітки. За допомогою таких ефективних засобів стислої навчальної інформації досягається до 20% економії навчального часу.

Проблемно-модульна технологія навчання бібліотечних кадрів в інституті дозволяє окремі курси адаптувати до умов конкретної бібліотеки, коли на заняттях ставиться проблема і колегіально вирішуються шляхи її вирішення. В інституті активно впроваджуються інноваційні форми з використанням ігрових методик. А саме: ділові, рольові та дидактичні ігри. В 1997 році проведено експеримент по розробці тренінгової методики навчання, яка успішно використовується. Контроль отриманих знань проводиться на творчих заліках, співбесідах. Останнім часом запроваджено постійно діючі заочні наукові семінари працівників обласних курсів, викладачів кафедри та провідних спеціалістів галузі, введено індивідуальне стажування.

Загальний аналіз розглянутих теоретичних основ підвищення кваліфікації та навчальної практики інституту підвищення кваліфікації працівників культури показує активне використання традиційних та новітніх методик навчання. Значний вклад фахівцями інституту внесено в систему методичного забезпечення навчального процесу шляхом методичних розробок та публікацій фахівців. Саме інститутом опубліковано та розроблено матеріали на допомогу бібліотекам по впровадженню маркетингу. А це і теоретичні праці І.Федяніна [136], методичні та навчально-дидактичні матеріали В.К.Скнар [134, 163] та ін.

В інституті розроблено курси по різним напрямам роботи бібліотек, серед них є курс "Бібліотечний менеджмент і маркетинг". В 1996 році автор пройшов даний курс в групі керівників та провідних спеціалістів бібліотек. В ході навчання курсанти опановують основи бібліотечного менеджменту і маркетингу. Проблемно-модульне навчання дозволяє інтенсифікувати процес оволодіння знаннями, а інноваційні форми навчання дають змогу в ігровій формі моделювати виробничі ситуації. Протягом останніх двох років в інституті розроблено курс "Менеджер культури", розрахований на 2 роки, як друга спеціальність для людей з вищою освітою. З 1998 року інституту присвоєно статус Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв з орієнтацією на 2 рівні: підвищення кваліфікації та отримання другої вищої освіти.

Таким чином, інститут підвищення кваліфікації працівників культури вносить певний вклад в підготовку фахівців до маркетингової діяльності бібліотек.

Доповненням до загальнонаціональної системи перепідготовки фахівців є наукові конференції, семінари, семінари-практикуми, навчальні семінари-тренінги, які проводяться провідними бібліотеками України з проблем "Управління проектами для ефективних змін у бібліотеках", "Фандрейзинг для бібліотек", "Розвиток бібліотек в Україні в цілому та в регіонах", "Модернізація бібліотек в умовах трансформації суспільства", "Бібліотеки в демократичному суспільстві", "Менеджмент і маркетинг бібліотек", "Бібліотеки і асоціації в мінливому світі" тощо.

Така форма навчання дозволяє ознайомитися з теоретичними підходами до вирішення проблемних питань семінару та досвідом роботи бібліотек і в колективному обговоренні віднайти шляхи розвитку бібліотек

Певний внесок в підготовку кадрів вносять обласні курси підвищення кваліфікації, які дозволяють забезпечити навчання бібліотекарів міських і районних ЦБС. Щороку в Україні близько 1000 бібліотечних працівників навчаються на обласних курсах підвищення кваліфікації. Автором для слухачів обласних курсів розроблено загальний курс "Менеджмент і маркетинг", який викладається з урахуванням категорії, що навчається. Для директорів ЦБС Донецькою ОУНБ проведено в 1996 році двотижневі курси "Маркетинг в бібліотеках" за участю О.Ястребової (МДУК). Проведення занять для слухачів проходить з використанням інноваційних форм навчання.

До системи підвищення кваліфікації належать заходи, які проводить ОУНБ: дні директора, семінари, семінари-практикуми. В ході дослідження апробована послідовна система підготовки фахівців до впровадження маркетингу в бібліотеках в залежності від категорії бібліотечних працівників.

На днях директора розлянуто загальні питання, які закладають основи для переконання керівників в необхідності маркетингової діяльності бібліотек: "Фінансово-економічна діяльність бібліотек" (1992 р.), "Маркетинг в бібліотечній справі" (1993 р.), "Керівник в новій соціокультурній ситуації" (1995 р.), "Фандрейзинг як система залучення коштів до бібліотек" (1998 р.)

Основи маркетингу для методистів закладені шляхом проведення семінарів-практикумів по типу від загального до часткового, тобто від проблем маркетингу в цілому до його окремих елементів: "Бібліотечний маркетинг", "Маркетингові дослідження в бібліотеках", "У пошуках змін: масова бібліотека в період кризи" (розглядались підходи до номенклатури послуг бібліотек), "Ціноутворення в бібліотеках: загальні підходи", "Реклама бібліотеки та її послуг".

Для окремих категорій бібліотекарів практикується проведення семінарів загального характеру: "Сільські бібліотеки в умовах ринку" тощо.

Результатом впровадження заходів по підвищенню кваліфікації є активне використання маркетингу в бібліотеках. Аналіз роботи бібліотек за 1997 рік показав, що комерційний маркетинг використовують 25 ЦБС Донецької області. Від платних послуг в бібліотеках області отримано 70 тис. грн. В окремих ЦБС зароблені кошти сягають: м.Дебальцеве - 11400 грн., м.Макїївки - 6938 грн., м.Дружківки - 6025 грн., м.Слов'янська - 4000 грн., м.Краматорська - 3606 грн. Система навчання для сільських бібліотек допомогла розвитку їх платних послуг. Наприклад, в Тельманівському та Першотравневому районах від платних послуг отримано по 2000 грн.

Апробована на базі Донецької ОУНБ система підвищення кваліфікації дозволяє зробити висновок, що розвиток цієї системи дозволить бібліотекам широко впроваджувати маркетинг.

В ході дослідження вироблена приблизна тематика системи підвищення кваліфікації:

Організація системи підвищення кваліфікації в ОУНБ передбачає сукупність взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих форм навчання, які націлені на удосконалення професійних знань, навичок, зростання загальноосвітнього рівня бібліотекарів у відповідності до нових досягнень культури, науки, передового бібліотечного досвіду.

Традиційними методами в системі післядипломної освіти є лекції, семінари, семінари-практикуми, стажування в базових бібліотеках,школи передового досвіду, конкурси професійної майстерності, самоосвіта фахівців.

В ході дослідження при підготовці фахівців до маркетингової діяльності, окрім традиційних форм, використовувались новітні активні методи навчання: ділові, операційні, імітаційні та рольові ігри, розбір практики та рішення практичних завдань, аналіз і моделювання конкретних ситуацій та методики впровадження маркетингу, робота з діловими паперами, тренінги тощо. Контроль за знаннями здійснювався шляхом тестування, підсумкових круглих столів тощо.

Загальні принципи організації активних методів навчання, методики їх проведення достатньо висвітлені в літературі, в тому числі і професійній. Огляд та аналіз матеріалів, надрукованих у професійній пресі, по бібліотечним діловим іграм подано Л.М.Голенюк в статті "Библиотечные деловые игры: уровень разработки и организации" [34].

Ділові ігри лідирують серед найбільш перспективних методів ігрового моделювання. Під діловою грою ми розуміємо процес розробки та прийняття рішення в умовах поетапного уточнення необхідних факторів, аналізу інформації, яка додатково надходить і виробляється на окремих етапах діяльності бібліотек. Вона дає змогу програти будь-яку конкретну ситуацію. Наприклад, в Донецькій ОУНБ рольові ігри проводяться регулярно для вирішення різних проблем: внесення змін в структуру бібліотеки тощо.

Існує декілька видів класифікації ділових ігор. Відповідно до мети вони можуть виконувати різні функції - учбові, виробничі, дослідницькі. Розглянемо деякі модифікації ділових ігор.

Імітаційні ігри - це відтворення роботи бібліотеки, її структурного підрозділу, а також конкретних подій або форм бібліотечної діяльності.

Операційні ігри допомагають оволодінню різними новими прийомами роботи та новітніми технологіями.

Рольові ігри допомагають відпрацювати тактику поведінки, дій, виконання функцій та обов’язків окремої особи. Для цього розробляється модель ситуації і розподіляються ролі між учасниками гри.

У структурі ділової гри передбачається декілька етапів: підготовчий, вступний, основний - безпосередньо ділова гра, заключний, аналіз результатів і підведення підсумків гри.

Рішення практичних задач передбачає активний метод навчання, за допомогою якого у слухачів формуються навички рішення конкретних виробничих проблем.

Активні форми навчання допомагають використовувати творчий потенціал бібліотекарів і примушують їх активно діяти.

Тематика активних форм навчання, використана в ході дослідження в Донецькій ОУНБ, відображала різноманітні проблемні питання маркетингової діяльності бібліотек.

Останнім етапом на шляху безперервної освіти є самоосвіта бібліотечних кадрів. Але в більшості самоосвітою займається та людина, котра усвідомлює відповідальність за свій професійний розвиток. В бібліотеках відводиться відповідний час на самоосвіту, проводяться різні заходи, які сприяють розвитку професійної майстерності, загальної культури та освіченості кадрів. Нові соціально-економічні умови вимагають оволодіння маркетингом, фінансово-економічними та правовими знаннями. Система самоосвітньої роботи бібліотекарів передбачає: перспективне і поточне планування, оволодіння методикою аналізу і засобами узагальнення бібліотечного досвіду, поступове набуття нових професійних навичок і оволодіння теорією маркетингу та менеджменту.

Успішна організація самоосвіти залежить від бажання і зацікавленості фахівців. Самоосвіта включає відбір, осмислення, засвоєння і застосування на практиці різноманітної науково-методичної та іншої професійної літератури, досвіду бібліотек.

Маркетингова самоосвіта передбачає оволодіння теорією маркетингу взагалі та бібліотечного маркетингу зокрема, вивчення досвіду бібліотек через знайомство з публікаціями по маркетинговій діяльності бібліотек.

Таким чином, бібліотечна самоосвіта - це цілеспрямована самостійна діяльність бібліотекарів з удосконалення наявних і надбання нових фахових, економічних, психологічних і методичних знань теорії, практики маркетингу та їх творче удосконалення в процесі практичної роботи.

Підводячи підсумок, зауважимо, що аналіз системи безперервної освіти показав, що в ній поряд з традиційною моделлю навчання використовуються сучасні, новітні технології, методики, які ефективно працюють в умовах перехідного періоду реформування освіти.

Дослідження довело, що система безперервної освіти дає можливість постійно удосконалювати професійні знання бібліотекарів, впроваджувати нові форми і методи роботи.

Вона є основним фактором у впровадженні маркетингу в бібліотеках. Аналіз кожного рівня безперервної освіти: вуз, система післядипломної освіти (курси підвищення кваліфікації) та система підвищення кваліфікації на рівні ОУНБ, самоосвіта показав дієвість для розвитку маркетингової діяльності бібліотек комплексного використання системи безперервної освіти. Показані результати підготовки фахівців з маркетингу в вузі, інституті підвищення кваліфікації працівників культури, ОУНБ дозволяють зробити висновок, що ця система діє, але вимагає творчого підходу і розвитку педагогічної теорії, дидактичних форм і методів, нових прогресивних технологій - ділові, рольові ігри, тренінги. Це може бути темою окремого дослідження.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило, що за досліджуваний період у діяльності бібліотек відбулись кардинальні зміни, пов’язані з об’єктивними соціально-політичними реаліями, що склалися після здобуття українською державою незалежності. Перед науковими бібліотеками постала необхідність пошуку нової моделі розвитку.

Головним висновком дослідження є розроблена модель і обгрунтування необхідності трансформації наукової бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону на основі маркетингового підходу, що апробовано на базі Донецької ОУНБ.В ході дослідження доведено, що необхідно розвивати дві головні функції бібліотеки: інформаційну і культурологічну. Цей висновок здійснено на основі вивчення загальних уявлень та пропозицій читачів.

У роботі забезпечено взаємозв’язок теоретичних аспектів з багатоплановими прикладними розробками стосовно розвитку наукової бібліотеки, підготовки бібліотечних кадрів до маркетингової діяльності бібліотек. В монографії подаються теоретичні, методологічні та організаційні основи бібліотечного маркетингу, який є основним інструментом для трансформації бібліотек.

Висновки дослідженння відображають авторський підхід до використання системи маркетингу для трансформації бібліотек і показують багатоаспектність використання системи маркетингу, фандрейзингу та їх вплив на трансформацію бібліотек.

Основні компоненти комерційного маркетингу дозволяють бібліотекам залучити додаткові ресурси на виконання соціальної функції бібліотек, покладеної на них з боку суспільства і держави; а некомерційного – забезпечити на більш високому рівні функціонування бібліотек з урахуванням законів ринкової економіки в бюджетних галузях. Розроблена методика фандрейзингу для бібліотек стимулюватиме розширення джерел фінансування бібліотек.

Результати дослідження полягають у тому, що у монографії:

Дослідженням внесено певний вклад в розробку моделі сучасної бібліотеки на основі маркетингового підходу, запропоновано метедику позабюджетного фінансування бібліотек та комплексну систему підготовки фахівців до маркетингової діяльності бібліотек.

В ході дослідження автором монографії опубліковано:^{^*}

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Клюев В.К., Ястребова Е.М. Маркетинговая ориентация библиотечно-информационной деятельности. (Маркетинг в система управления библиотекой): Учеб. пособие для вузов и колледжей культуры и искусств. – 2-е изд., дораб. и доп. / М-во культуры РФ, Моск. гос. ун-т культуры и искусств; Под общ. ред. В.К.Клюева. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та культуры и искусств, 1999. – 144 с. – Билиогр.: 157 назв.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КНУКіМ - Київський національний університет

ОУНБ - обласна універсальна наукова бібліотека

ЦБС - централізована бібліотечна система

ХДАК - Харківська державна академія культури

ДОДАТКИ

Основні безплатні послуги

Платні послуги

18. Продовження термiну користування документами на абонементi.

19. Видача лiтератури по “нiчному абонементу”

20. Видача журналiв “Бурда”, “Верена”, рекламних закордонних каталогiв.

21. Прийом замовлень по МБА вiд пiдприємств по телефону.

22. Доробка замовлень на лiтературу по МБА вiд пiдприємств.

24. Пiдбiр лiтератури на комплексне обслуговування підприємств.

25. Екскурсiя по бiблiотецi, до класу Iнтернет, проведення пiдготовлених оглядiв лiтератури.

28. Продаж рекламних видань про бiблiотеку та її видавничої продукцiї.

29. Демонстрацiя нових книг видавництв Донбасу та книжкових магазинiв в iнформацiйному центрi “Книжковий ринок Донбасу”.

34. Тиражування записiв електронного каталогу.

36. Комп'ютерний пошук закону i знайомство з законом на монiторi.

39. Дистанцiйний iнтерактивний доступ до машинозчитувальних баз даних (Internet on-line)

42. Вартiсть 1 Кб iнформацiї (вiдправка та отримання)

47. Інформаційні послуги центру фандрейзингу.

48. Продаж невикористаної літератури з резервних і обмінних фондів.

49. Підготовка презентацій, свят, шоу на замовлення підприємств.

Інформаційні та рекламні матеріали

Донецької ОУНБ

“Хто володіє інформацією, той володіє світом”.

Донецька обласна універсальна наукова бібліотека

ім.Н.К.Крупської запрошує Вас використати:

1 млн. 600 тис. видань і щорічно поповнюється 20000 книг та

Інформаційно-пошукова система “Закон”

Все законодавство України для Вашого користування!

Оперативність внесення змін, достовірність, надійність.

Інформаційно-пошукова система “Закон”призначена для тих, хто цікавиться законодавством України.

База даних системи містить більше 17000 повнотекстових документів, в тому числі:

Поповнення бази даних через E-mail два рази на тиждень.

Інформаційно-консультативний центр фандрейзингу

На Заході виявляють великий інтерес до розвитку демократії, ринкової економіки, культури України. Тисячі благодійних фондів готові надати безповоротну фінансову підтримку нашій країні. Звичайно допомога надходить у вигляді так званих цільових грантів.

Грант - це кошти, які безповоротно передаються благодійним фондом-донором некомерційній організації або приватній особі для виконання конкретного проекту інноваційного характеру, обіцяючого принести користь суспільству.

Різні благодійні фонди періодично оголошують про проведення конкурсу проектів за певною програмою та стипендіях, які будуть надаватися. Наш центр регулярно отримує інформацію про нині діючі програми як для приватних осіб, так і для організацій.

Ми готові поділитися з Вами цією інформацією!

Головне – бажання допомогти собі та наявність ідеї!

Ласкаво просимо до Інтернету!

В стінах бібліотеки до Ваших послуг – доступ до мережі Інтернет, яка об'єднує мільйони комп'ютерів і мільйони людей. Інтернет є найбільшою комп'ютерною мережею в світі. До неї входять більше 50 мільйонів комп'ютерів і щоденно підключаються тисячі нових. Можна уявити Інтернет, як павутину невпорядкованих супутникових, оптоволокневих, телефонних, радіорелейних зв'язків. Інформаційними вузлами мережі є комп'ютери, що називаються серверами. У нас Ви зможете одержати інформацію з Інтернет, яка Вас цікавить, і розмістити відомості про свою організацію на сервері бібліотеки. Інформація про Вас буде доступною для любого користувача в будь-якій точці земної кулі. Інтернет функціонує 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів в рік. Отже, і Ваша інформація працюватиме на Вас цілодобово, навіть тоді, коли Ви відпочиваєте. Використання мережі Інтернет - чудова можливість реклами товарів і послуг. На серверах академій наук, бібліотек, архівів, музеїв, найбільших компаній можна оперативно знайти найціннішу інформацію, знаходячись на величезному відстані від її джерела. Ви зможете побачити свіжі номери газет і журналів в Інтернет ще до того, як вони надійдуть до друку.

Електронна пошта в мережі Інтернет є дуже зручним, оперативним і надійним засобом зв'язку. Пересилка повідомлення займе всього лише кілька хвилин, і цей час практично не залежить від того, як далеко знаходиться Ваш адресат. Популярність електронної пошти також і в низькій вартості пересилки. Швидкість, простота і економія принесли популярність електронній пошті у всьому світі.

Ми будемо раді допомогти Вам зорієнтуватися у величезному інформаційному просторі Інтернет, знайти необхідну Вам інформацію і стати надійним ланцюгом у Ваших контактах з діловими партнерами.

Чекаємо Вас у відділі автоматизації бібліотечних процесів!

Узагальнена форма листа-звернення

Донецька державна обласна унiверсальна наукова бiблiотека iм. Н.К.Крупської - один з найбiльших культурних центрiв Донбасу, у 1992 роцi розпочала автоматизацiю бiблiотечних процесiв. На сьогоднi бiблiотека має вихiд в Iнтернет, автоматизовано 8 вiддiлiв з 20-ти.

Ми готовi на взаємовигiдне спiвробітництво з Вами i пошук точок зiткнення. Можемо надати допомогу в пiдготовцi i проведенні презентацiй, свят, шоу, лотерей тощо як в стiнах бiблiотеки, так i за її межами, а також проведенні книжкових ярмарків та iнших заходiв з Вашою участю. Звертаємо Вашу увагу, що кожного дня бiблiотеку вiдвiдують бiльше 1000 читачiв, серед яких можливе проведення рекламних заходiв, а також постiйний продаж Вашої продукцiї.

Вiддiлом маркетингу передбачено надання платних послуг: копiювання матерiалiв, пiдбiр лiтератури по замовленiй темi, переклад з iноземних мов, доступ до мережi Iнтернет i послуги електронної пошти, користування ЕОМ. Iнформацiйно-пошукова система “Закон” дозволяє отримати копiї нормативних документiв України з усiма змiнами та доповненнями як на паперi, так i в електронному варiантi.

Незважаючи на складне економiчне положення, яке переживає в цiлому Україна i бiблiотека зокрема, а також розумiючи значення культури для розвитку суспiльства, ми докладаємо зусилля для пошуку позабюджетних коштiв, необхiдних на придбання лiтератури, комп'ютерної технiки. Для цього створено Благодiйний фонд “Бiблiотека”, на рахунок якого перераховуються спонсорськi внески.

Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку пiдприємств” п. 5.2.2 передбачається зниження податку на прибуток у розмiрi 4% в разi добровiльної передачi коштiв з Ваших прибуткiв або технiчного обладнання установам культури.

Будемо Вам щиро вдячнi, якщо Ви використаєте цю можливiсть, передбачену законодавством, i видiлите кошти повнiстю або частково для придбання копiювальної або комп'ютерної технiки (вкажіть мету Вашого звернення, тобто те, що Вам потрібно).

З досвiду великих бiблiотек свiту вiдомо, що можливiсть копiювання забезпечить збереження книг, а комп'ютери - забезпечать доступнiсть до iнформацiї.

Найбiльша бiблiотека Донбасу має фонд бiльше 1 млн. 600 тис. примiрникiв. Щорiчно бiблiотека отримує бiльше 20 тисяч нових надходжень, серед яких 1500 назв перiодичних видань. Одна з найстарiших книжок бiблiотеки видана у 1641 роцi.

Сподiваємось, що Ви зацiкавленi не безадресно передати податки державi, а допомогти культурi регiону, i знати конкретно, як використовуються Вашi податки.

14. Відділ краєзнавчої літератури і бібліографії

19. Відділ автоматизації бібліотечних процесів

Типова схема структурного пiдроздiлу

спiвробiтник спiвробiтник директора робiтник iз

грошових них проектів розвитку фундацiями та

Схема структурного пiдроздiлу з питань розвитку

в Океанографiчному iнститутi з поданням штату та даними

про залученi кошти (за поданням Джейн Ньюмен, директора

Великих Фондiв Океанографiчного iнституту Вудс Гоун,

з фундацiями розробцi щорiчних вiддiл,технiчне

через iнформа- програм та рiзних обслуговування. цiйнi довiдники. великих подiй Штат 1

Спiвробiтники по залученню великих Cпiвробiтництво коштiв та роботi з

курсу "Менеджмент і маркетинг в бібліотеках"

для студентів очно-заочної форми навчання

Донецьк 1998

?	Найменування	Кількість годин
п/п	тем	Всього	Лекції	Семінари	Практ. роб.	Самост. роб.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.	Основи менеджменту Основні функції управління Управління кадрами. Психологічні аспекти управлінського спілкування Економіка бібліотечної справи Маркетинг як частина управлінської діяльності Комплекс маркетингу – процес надання послуг. Співвідношення платних і безплатних послуг. Продаж бібліотечної продукції. Формування попиту, стимулювання збуту та рекламна діяльність бібліотек Маркетингова стратегія та планування. Маркетингові служби бібліотек. Документація, яка регламентує маркетингову діяльність бібліотек Бібліотечний менеджмент і маркетинг	9 12 12 1 13 12 12 12 13	1 2 2 1 1 2 2 1	4	2 2 2 2	8 8 8 10 10 10 9 9
		96	12	4	8	72

курсу "Менеджмент і маркетинг в бібліотеках"

для студентів очно-заочної форми навчання

Курс сприятиме підготовці керівних кадрів бібліотек до ефективної роботи в сучасних умовах. Курс має на меті навчити студентів оптимальним методам керівництва, які базуються на досягненнях світового менеджменту, навчити аналітичному використанню передового досвіду в практиці управління, активно впроваджувати в практику економічні методи, навчити використовувати основні елементи маркетингу в роботі бібліотек.

Матеріал курсу дозволить майбутнім висококваліфікованим фахівцям бібліотечно-інформаційного профілю краще орієнтуватися в складній економічній ситуації, чітко визначити місце і роль бібліотечних установ у ринкових умовах, які формуються у державі, повніше використовувати маркетинговий підхід до трансформації бібліотек у сучасних умовах.

Вивчення цього курсу сприятиме підготовці бібліотекарів-менеджерів, фахівців з маркетингу, які будуть виступати як галузеві керівники-економісти.

Освоєння курсу здійснюватиметься у розмірі 20 годин і доповнюватиме одну з фундаментальних бібліотечних дисциплін "Організація, економіка і управління бібліотечною справою", базуючись на її теоретичному та практичному матеріалі з урахуванням сучасних перетворень.

Освоєння курсу буде здійснюватись на проблемних лекціях, шляхом участі в обговоренні ключових питань на тематичному семінарському занятті, використання профільного лабораторного практикуму, а також самостійної, позааудиторної роботи студентів.

Формою контролю засвоєння учбового матеріалу будуть різні види перевірок знань: складання аналітичного огляду або реферату, практична контрольна робота, екзамен.

Введення в менеджмент. Використання та розвиток менеджменту. Сучасний розвиток теорії організації та управління.

Бібліотечний менеджмент. Визначення. Вимоги до особистості бібліотечного менеджменту. Види управлінської праці. Рівні управління. Методи керівництва.

Прогнозування та планування в бібліотечній справі. Організація виробництва - як взаємовідношення повноважень. Повноваження керівника. Принцип делегування повноважень. Керівництво бібліотекою. Принцип керівництва. Типи керівництва. Комунікації між керівниками і підлеглими. Мотивація до праці. Поняття мотивації. Перші концепції мотивації. Сучасні теорії мотивації. Координація роботи. Контроль роботи. Сутність та необхідність контролю. Види контролю. Методи ефективного контролю.

Тема 3. Управління кадрами. Психологічні аспекти управлінського спілкування.

Підбір та розстановка кадрів. Підходи до підбору керівників. Вибір керівника. Оцінка ефективності управлінської діяльності. Процес підбору виконавців, просунення по службі, звільнення працівників. Контрактні форми роботи. Оплата праці. Матеріальне заохочення. Причини протистояння нововведенням. Управлінське спілкування. Правила етики службових відносин. Використання рекомендацій Д.Карнегі в управлінні колективом. Психологічний клімат в колективі. Управління конфліктами і стресами.

Теоретичні аспекти економіки бібліотечної справи. Особливості використання в бібліотечній справі загальних економічних законів. Економічні основи функціонування бібліотек. Сучасна система ресурсно-економічного забезпечення бібліотек. Основи фінансування. Основні джерела фінансування: бюджетні, позабюджетні. Фінансове планування. Сутність та методи економічного аналізу бібліотечної діяльності. Система основних фінансово-вартісних показників бібліотечної діяльності та їх роль в науково обгрунтованому управлінні бібліотекою.

Тема 5. Маркетинг як частина управлінської діяльності. Функції маркетингу.

Поняття "маркетинг" і "бібліотечний маркетинг". Комерційний та некомерційний маркетинг. Сутність маркетингу. Елементи та функції маркетингу.

Визначення маркетингового дослідження. Види маркетингових досліджень. Основні етапи дослідження. Підготовка та проведення маркетингових досліджень. Використання різних видів досліджень. Засоби визначення вибіркової сукупності. Узагальнення підсумків дослідження. Ціноутворення бібліотечних послуг. Сутність маркетингового підходу до планування цін та стратегії ціноутворення. Види цін. Методика визначення основних показників для розрахунку калькуляцій. Розрахування регулюваної ціни.

Тема 6. Комплекс маркетингу - процес надання послуги. Співвідношення платних і безплатних послуг. Номенклатура платних послуг.

Поняття "товар", "послуга". Етапи створення товару. Життєвий цикл товару. Поняття "безплатні" і "платні" бібліотечні послуги. Обгрунтування оптимального співвідношення платності та безплатності в бібліотечно-інформаційному обслуговуванні. Види платних послуг в бібліотеці. Знайомство з переліком платних послуг в бібліотеках. Госпрозрахункові структури в бібліотеках.

Тема 7. Продаж бібліотечної продукції. Формування попиту, стимулювання збуту і рекламна діяльність бібліотек.

Збуткова політика як основний ланцюг маркетингу. Канали просунення товару, системи збуту. Сегментування ринку. Реклама - стимулятор збуту. Визначення реклами. Етапи рекламної діяльності. Види реклами. Канали розповсюдження реклами. Поняття "фірмовий стиль", "товарний знак", "логотип", "фірмовий блок", "слоган". Основні вимоги до складання рекламного оголошення. Стимулювання збуту, сервісна політика і прямий продаж. Взаємовідносини бібліотек з громадськістю ("паблік рілейшнз" бібліотек).

Тема 8. Маркетингова стратегія та планування. Маркетингові служби бібліотек. Документація, яка регламентує маркетингову діяльність бібліотек.

Маркетингова програма. Стратегічне планування. План маркетингу та його схема. Організація та контроль маркетингової діяльності. Регламентуюча документація в бібліотеках: положення про відділ, сектор маркетингу, "нічний абонемент", "заставу", "штрафні санкції", матеріальне заохочення працівників та ін. Комплексне обслуговування підприємств. Складання угод на комплексне обслуговування. Вимоги до складання угод.

Тема. Маркетинг як частина управлінської діяльності. Економіка бібліотечної справи.

Лабораторний практикум: "Економічні розрахунки в бібліотечній справі. Практика складання маркетингової документації".

Цикл лабораторно-практичних завдань дозволяє студентам співвіднести абстрактні концептуальні положення з конкретними практичними аспектами фінансово-економічної та маркетингової діяльності бібліотечно-інформаційних установ.

Завдання ? 1. Провести економічний аналіз основних показників роботи бібліотеки: витрати бібліотеки на одного читача, одне відвідування, одну книговидачу. Розрахунки проводяться на підставі звіту по ЦБС.

Завдання ? 2. Розрахунки цін на платні послуги в бібліотеках.

Завдання ? 3. Складання документів, які регламентують маркетингову діяльність в бібліотеках.

Варіант ? 1. Скласти положення про відділ, сектор маркетингу.

Варіант ? 2. Скласти наказ по ЦБС про надання платних послуг.

Варіант ? 3. Скласти угоду на комплексне бібліотечно-інформаційне обслуговування.

Контрольна робота передбачає письмове виконання одного з завдань лабораторного практикуму "Економічні розрахунки в бібліотечній справі. Практика складання маркетингової документації".^²

Курс "Менеджмент і маркетинг в бібліотеках" допоможе майбутнім фахівцям бібліотечно-інформаційного профілю краще адаптуватися в змінюючій економічній ситуації, чітко представити місце і роль бібліотечних установ у ринкових умовах. Знання основ менеджменту і маркетингу дозволить на сучасному рівні здійснювати керівництво бібліотеками та використовувати маркетинговий підхід до трансформації бібліотек у відповідності до вимог часу.

Курс включає теоретичний матеріал, семінарські заняття, лабораторно-практичні роботи і завершується екзаменом.

Дані методичні вказівки ставлять мету допомогти засвоєнню курсу, сприяти організації самостійної роботи. Для цього до кожної теми дається детальний план, короткий виклад теоретичних положень, приводяться практичні завдання, література по темі. Питання на початку кожної теми можна використовувати як питання для самоконтролю.

Виникнення менеджменту. Засновники теорії менеджменту: Р.Оуен, У.Тейлор, А.Файоль. Сучасні моделі менеджменту: американський, японський, західноєвропейський.

Бібліотечний менеджмент. Основні вимоги до менеджера.Види управлінської праці. Методи керівництва: адміністративний, економічний, соціально-психологічний.

Мета даної теми – ознайомитись з історією менеджменту, його засновниками та розробленими теоріями. Вивчення сучасних моделей менеджменту передбачає чітке визначення основних моментів кожної моделі та знання представників сучасного менеджменту.

Визначення менеджменту необхідне для засвоєння основ науки менеджменту.

У зв'язку з відсутністю підручників по бібліотечному менеджменту рекомендуємо використовувати загальні праці по менеджменту та матеріали "Школи бібліотечного менеджера", подані в журналі "Науково-технічні бібліотеки".

Визначення поняття "бібліотечний менеджмент" дає змогу засвоїти теорію питання, а знайомство з основними вимогами до менеджера вимагає роботи кожного над собою.

Знання методів керівництва дасть змогу в майбутньому в залежності від конкретної ситуації використовувати той чи інший метод.

1. Прогнозування та планування в бібліотечній справі. Визначення прогнозування, стратегічного та річного планування. Система планових показників бібліотеки. Методика складання планів.

2. Організація праці. Регламентуюча документація бібліотеки: статут, штатний розклад, положення, інструкції.

3. Керівництво. Повноваження керівника. Делегування повноважень. 5 принципів підвищення ефективності делегування. Принципи та типи керівництва: жорсткий авторитарний, благобажаючий авторитарний, дорадчий, колегіальний.

4. Комунікативна функція. Методи спілкування в колективі, види розповсюдження ділової інформації. Психологічні аспекти спілкування.

5. Мотивація до праці. Засновники концепції мотивації до праці: А.Сміт, У.Тейлор, Е.Майо. Сучасні теорії мотивації: утримувальні та процесуальні. Підходи до мотивації в бібліотеках.

6. Функція координації. Методика координації роботи між структурними підрозділами бібліотеки, іншими бібліотеками, установами.

7. Контроль. Види і методи контролю. Вимоги до контролю.

Вивчення цієї теми вимагає детального ознайомлення з теоретичними основами управління і практикою роботи бібліотек.

Для вивчення 1-ї функції необхідно чітко відрізняти поняття прогнозування, стратегічного та річного плану, знати вимоги до їх складання і ознайомитися з планами бібліотек.

Засвоєння 2-ї функції неможливе без вивчення і знайомства з нормативною документацією бібліотек.

3-я функція одна з головних, бо вимагає від керівника знання основних принципів керівництва.

Оволодіння 4-ю функцією передбачає вивчення основ психології спілкування, роботи з людьми.

Детальне вивчення основ мотивації до праці сприятиме в майбутньому мобілізації колективу на виконання поставлених перед бібліотекою завдань.

Координація праці вимагає вміння кооперації зусиль і передбачає знайомство з практикою роботи бібліотек у цьому напрямку.

Оволодіння методикою контролю передбачає вивчення теорії та практики, знайомство з формами контролю: звітами, статистичними даними, рішеннями рад, нарад.

УПРАВЛІННЯ КАДРАМИ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Методика підбору і розстановки кадрів. Види призначень на керівні посади. Підготовка резерву. Оцінка ефективності управлінської діяльності. Процес відбору виконавців, просунення по службі, атестація бібліотекарів, звільнення з роботи. Оплата праці бібліотекарів. Види матеріального заохочення. Нововведення в бібліотеках та причини протистояння нововведенням. 6 етапів впровадження нововведень. Управлінське спілкування. Правила етики службових відносин. Методика критики підлеглих. Теорія спілкування Д.Карнегі. Визначення поняття "конфлікт", типи конфліктів, причини та управління конфліктами.

Засвоєння теми "Управління кадрами" вимагає знання теоретичних основ, законодавчих та нормативних документів про працю та бібліотечну справу. Необхідно ознайомитися з положенням про атестацію працівників бібліотек.

Знання основ, методики нововведень та труднощі при їх впровадженні допоможуть майбутнім фахівцям сміливіше перетворювати бібліотеки в сучасні культурно-інформаційні центри.

Засвоєння психологічних аспектів управління вимагає вивчення етики, теорії Д.Карнегі, методики управління конфліктами.

Теоретичні аспекти економіки бібліотечної справи. Особливості використання в бібліотечній справі загальних економічних законів. Економічні основи функціонування бібліотек. Сучасна система ресурсно- економічного забезпечення бібліотек. Основи фінансування. Основні джерела фінансування: бюджетні, позабюджетні. Фінансове планування. Методика складання річного кошторису бібліотеки. Сутність та методи економічного аналізу бібліотечної діяльності. Система основних фінансово-вартісних показників бібліотечної діяльності та їх роль в науково обгрунтованому управлінні бібліотекою.

В комплексі тема не висвітлюється в жодному джерелі. Узагальнено тема дається тільки в лекції викладача. Освоєнню загальних теоретичних аспектів допоможе детальне вивчення рекомендованої літератури (8). Освоєння методики складання кошторисів та позабюджетного фінансування передбачає вивчення практики роботи бібліотек. Економічний аналіз вимагає оволодіння методикою аналізу та закріплення її на лабораторному практикумі. Знання системи основних фінансово-вартісних показників бібліотеки вимагає вміння розрахунків витрат бібліотеки та обгрунтування необхідного бюджету бібліотеки.

Історичні аспекти виникнення маркетингу. Характеристика понять "маркетинг". Визначення "бібліотечного маркетингу". Види маркетингу: комерційний, некомерційний. Функції маркетингу: вивчення ринку, маркетингове дослідження, розробка послуги, виробництво послуги, ціноутворення, збутова політика та стимулювання збуту, керівництво маркетингом.

Поняття маркетингового дослідження, його види, етапи, типи та методика проведення, узагальнення результатів.

Ціноутворення бібліотечних послуг. Сутність маркетингового підходу до планування цін та стратегій ціноутворення. Види цін. Методика розрахунку цін в бібліотеках.

Важливо засвоїти основні поняття та функції маркетингу, які детально починають вивчатись при розкритті цієї теми і продовжуватимуться у наступних темах.

Оволодінню методикою проведення маркетингового дослідження допоможе знання методики проведення соціологічних досліджень, які проводяться майже однаково.

Найскладнішим є усвоєння функції ціноутворення. Важливо чітко з'ясувати види цін, які застосовуються в бібліотеках. Оволодіння методикою розрахунку цін буде закріплюватись на лабораторному практикумі.

ПОСЛУГИ. СПІВВІДНОШЕННЯ ПЛАТНИХ І БЕЗПЛАТНИХ ПОСЛУГ. НОМЕНКЛАТУРА ПЛАТНИХ ПОСЛУГ

Поняття "товар", "послуга". Етапи створення товару. Життєвий цикл товару. Поняття "безплатні" та "платні" бібліотечні послуги. Обгрунтування оптимального співвідношення платних та безплатних послуг. Види безплатних послуг. Номенклатура платних послуг і знайомство з переліком платних послуг, запропонованих до впровадження Міністерством культури і мистецтв України. Практика платних послуг бібліотек України.

Госпрозрахункові структури в бібліотеках: бригадний підряд, кооперативи, малі підприємства.

Необхідне засвоєння поняття "послуга", чіткого розділення платних та безплатних послуг бібліотек. Студенти повинні знати перелік основних видів безплатних послуг бібліотек. Вивчення видів платних послуг бібліотек повинно підкріплюватись знанням практики роботи бібліотек так само, як і прикладів госпрозрахункової діяльності бібліотек.

Політика організації каналів просування товарів, послуг. Системи збуту. Сегментація ринку. Визначення поняття "реклама", етапи рекламної діяльності. Методика організації рекламної кампанії. Канали розповсюдження реклами. Поняття "фірмовий стиль", "товарний знак", "логотип", "фірмовий блок", "слоган". Основні вимоги до складання рекламного оголошення. Стимулювання збуту, сервісна політика і прямий продаж. Взаємовідносини з громадськістю та "паблік рілейшнз" бібліотек.

Засвоєння цієї теми вимагає від студентів наполегливості та знання основ реклами. Реклама як складова частина маркетингу, яка повинна в бібліотеках активно використовуватись, як для платних, так і для безплатних послуг. Ретельно необхідно вивчити канали розповсюдження реклами. Для створення іміджу бібліотеки важливо знати поняття "фірмовий стиль", "логотип" і т. д. Особливої уваги треба приділити методиці складання рекламного оголошення та інших видів реклами.

Основи "паблік рілейшнз" допомагають бібліотеці створити у суспільстві відповідний імідж, що особливо важливе сьогодні у складній економічній ситуації.

Маркетингова програма. Стратегічне планування. План маркетингу та його схема. Організація та контроль маркетингової діяльності. Маркетингові служби бібліотек та їх структура. Регламентуюча документація з маркетингу: положення, інструкції. Методика складання угод бібліотеки з різними установами.

Студенти повинні чітко з'ясувати види маркетингового планування, складові частини плану, знати як організувати маркетингову діяльність та проводити контроль.

Засвоєння теорії по організації служб маркетингу повинно підкріплюватись практикою створення подібних секторів або відділів у бібліотеках і знання їх структури та завдань.

Вивчення теми "Регламентуюча документація" передбачає ретельне вивчення існуючої документації в бібліотеках.

Семінарські заняття та лабораторний практикум ставлять собі за мету закріпити вивчений матеріал і отримати практичні навички маркетингової діяльності.

в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Н.К.Крупскої

Адреса: 83055 Україна, м. Донецьк, вул. Артема, 84

В науково-виробничому підприємстві “Ідея”

Адреса: 83055, Україна, м. Донецьк, вул. Артема, 84

Науково-виробниче підприємство “Ідея” — найбільше приватне передплатне агентство в Україні, з обмеженою відповідальністю.

Ми пропонуємо більше 4 тис. назв періодичних видань Росії, держав СНД та дальнього зарубіжжя, а також більше 30 тис. назв книжок.

Наше агентство займається передплатою і розповсюдженням періодичних видань комерційного, суспільно-політичного та наукового плану. Ряд видань пропонується як в друкованому вигляді, так і в електронному варіанті. Ми маємо широкий вибір книжкової продукції різноманітної тематики. Замовити періодичні видання і книги можна по нашому каталогу, який видається один раз на півріччя. Ми єдині в Україні, хто пропонує попереднє замовлення книг.

Ми з задоволенням надамо Вам можливість отримання електронної версії наших каталогів, під програмне забезпечення ACCESS для WINDOWS, або в будь-якому іншому вигляді, зручному для Вас. З нами співпрацюють найбільші наукові універсальні та науково-технічні бібліотеки України, медичні установи та учбові заклади всіх рівнів, науково-дослідні установи і центри. Серед наших постійних клієнтів Національна Парламентська бібліотека України, обласні наукові бібліотеки Сімферополя, Полтави, Херсона, Одеси, Луганська, Запоріжжя, Донецька.

У нас є досвід постачання книжкової продукції в Ізраїль. Ми готові постачати друковані видання в інші держави.

Запрошуємо Вас до плідної співпраці з нами.

		словник \| перекладачка \| факти \| тексти \| програми
		щодо \| посилання \| новини \| гостьова книга \| пошук
		початок тексти автор зміст