ВУГЛЕХІМІЯ, *углехимия, **coal fuel chemistry, ***Kohlechemie — галузь хімії, що вивчає походження, склад, будову, властивості твердих горючих копалин, а також розробляє та здійснює процеси і методи термічної, хімічної переробки вугілля. В. — теоретична основа коксохімії, процесів хіміко-технологічної переробки торфу і сланців, газифікації та гідрогенізації вугілля.

ВУГЛЕЦЬ, *углерод, **carbon, ***Kohlenstoff - хімічний елемент. Символ С, ат.н. 6, ат.м. 12,011. Відомо 4 кристаліч. модифікації В.: графіт, алмаз, карбін і лонсдейліт, які сильно розрізнються за своїми властивостями. Карбін - штучно отриманий різновид В. який являє собою дрібнокристаліч. порошок чорного кольору, кристаліч. структура якого характеризується наявністю довгих ланцюжків атомів В., розташованих паралельно. Густина 3,23-3,30. Лонсдейліт виявлений у метеоритах і отриманий штучно; його структура і фіз. властивості остаточно не встановлені. Для В. характерний також стан з неврегульованою структурою - т. зв. аморфний В. (сажа, кокс, деревне вугілля). Фіз. властивості "аморфного" В. в значною мірою залежать від дисперсності частинок і від наявності домішок. За звичайних умов В. хім. інертний, при високих т-рах сполучається з багатьма елементами, виявляючи сильні віднов. властивості. Найважливіша властивість В. - здатність його атомів утворювати міцні хім. зв'язки між собою, а також між собою та ін. елементами. Здатність В. утворювати 4 рівнозначні валентні зв'язки з ін. атомами дозволяє будувати вуглецеві скелети різних типів (лінійні, розгалужені, циклічні); саме цими властивостями і пояснюється виключна роль В. в будові всіх органіч. сполук і, зокрема, всіх живих організмів. Сер. вміст В. у земній корі 2,3·10^-2 % (мас); при цьому осн. маса В. концентрується в осадових г.п. В. накопичується у верх. частині земної кори, де його присутність пов'язана в осн. з живою речовиною, кам. вугіллям, нафтою, антрацитом, а також з доломітами і вапняками. Відомо понад 100 мінералів В., з яких найбільш поширені карбонати кальцію, магнію і заліза Важливу роль В. має і в космосі; на Сонці В. займає 4-е місце за поширеністю після водню, гелію і кисню, бере участь у ядерних процесах.

ВУДКА, ВУДОЧКА, *удка, удочка; **catcher; ***Angel – ловильний інструмент для витягування із свердловини дроту, кабеля і каната, що впали на вибій.

ВУЗОЛ ГІДРОГЕОХІМІЧНИЙ – Див. гідрогеохімічний вузол.

ВУЗЬКОЗАХОПНА ВИЇМКА, *узкозахватная выемка, **narrowweb mining; ***schmalschneidende Gewinnung - технологія робіт в очисному вибої, при якій виїмка к.к. вздовж вибою здійснюється вузькими смугами 0,1-0,9 м (а при стійкій покрівлі до 1,2 м). Осн. особливості В.в.: руйнування к.к. виймальною машиною в зоні її найбільшого відтиску під дією гірничого тиску; підтримка покрівлі в лаві безстояковим кріпленням; застосування які доставочної машини безрозбірного конвеєра. Основні переваги перед широкозахопною виїмкою: більш високий коеф. машинного часу виїмкової машини; макс. використання гірничого тиску для ослаблення привибійної частини пласта к.к., що значно знижує енергоємність процесу руйнування і полегшує створення високопродуктивних виїмкових машин відносно невеликих розмірів з високими швидкостями подачі; можливість створення механізов. комплексів і аґреґатів тощо.

ВУЛКАНИ, *вулканы, **volcano; ***Vulkane - геологічні утворення, що виникають над каналами і тріщинами в земній корі, по яких відбуваються виверження лави, гарячих газів та уламків гірських порід. Залежно від складу і в’язкості продуктів виверження розрізняють конусо- та куполоподібні, щитові й масивні вулкани. Основною причиною виверження вулкана є тиск газів у магмі. Вулкани поділяють на діючі (виверження чи прояви діяльності мали місце за останні 3500 років), потенційнодіючі (виверження 3500…13500 років тому), умовно згаслі (зберегли свої зовнішні форми) і згаслі. Всього на Землі відомо понад 1340 вулканів, з них близько 950 діючих. На думку деяких дослідників, найбільшим вулканом Землі є Йєллоустонський (шт.Вайомінг, США), який належить до згаслих (останнє потужне виверження відбулося 600 тис. р. тому). Але за останні 100 років зафіксовано підняття центру кальдери цього вулкана на 8 м, що свідчить про збільшення внутрішнього тиску. Cильними виверженнями відомий В. Кракатау, який знаходиться в Зондській протоці між о-вами Ява і Суматра, вис. 813 м - під час його виверження у 1883 р випало понад 18 км³ попелу, воно викликало цунамі (20 м) і призвело до десятків тис. жертв. Найбільш катастрофічними в історії людства також вважаються виверження індонезійського вулкану Тоба (74 тис. років назад, у 1815 р.). Щорічно на Землі спостерігається бл. 50 вивержень вулканів. Залежно від форми підвідних каналів розрізняють вулкани центральні й тріщинні, за глибиною магматичних вогнищ — мантійного (30…70 км і більше), корового (5…45 км) і мішаного живлення. Вулкани частіше за все розташовані в тектонічно активних областях, найбільше їх — на острівних дугах і в горах. В. Землі виносять на поверхню в сер. не менше за 5-6 км³ вулканіч. матеріалу на рік, приблизно 80% якого припадає на підводні вулкани і лише 20% на наземні. Найбільш інтенсивне винесення вулканіч. матеріалу (бл. 4 км³ на рік) відбувається вздовж рифтових зон серединно-океанічних хребтів. Макс. відносна висота (перевищення вершини конуса над основою) діючих В. Землі досягає в океанах - 9 км, в острівних дугах - 6 км, в гірських спорудах - 3 км. В океанах відомі тільки В. мантійного живлення (Кілауеа на Гавайських о-вах, Тейде на о. Тенеріфе та ін.), а на острівних дугах і континентальних платформах - мантійного, корового і змішаного (Ключевська Сопка, Шивелуч і Каримська Сопка на Камчатці, Кіліманджаро в Африці, Везувій в Італії і т.д.) живлення, в гірських спорудах - тільки корові (Ельбрус на Кавказі, Лассен-Пік в Півн. Америці, інш.). У залежності від кількості, співвідношення вулканіч. продуктів (газоподібних, рідких і твердих), в'язкості лав виділені чотири гол. типи вивержень: ефузивний, змішаний, екструзивний і експлозивний, або, відповідно, - гавайський, стромболіанський, купольний і вулкановий.

ВУЛКАНІЗМ, *вулканизм, **vulcanism; ***Vulkanismus - сукупність явищ, пов'язаних з утворенням та переміщенням магм у глибинах Землі та їх виверженням з надр на поверхню суші або дно морів і океанів у вигляді лав, пірокластич. матеріалу і вулканіч. газів. При вулканіч. діяльності в земних глибинах утворюються магматич. вогнища і канали, г.п. навколо яких можуть змінюватися під впливом високої т-ри і хім. впливів магми. На земній поверхні виникають вулканіч. конуси (див. вулкани), куполи вулканічні, кальдери, лавові потоки, пемзові покривала, ґейзери, гарячі джерела і т.д. В процесі В. в атмосферу виділяється велика к-ть вулканічних газів, які служать основою для формування атмосфери та гідросфери. Розрізняють платформний, геосинклінальний і орогенний В., а також наземний і підводний В. Найбільш інтенсивний В. в нашу епоху виявляється в серединно-океанічних хребтах, в острівних дугах, рифтових долинах і молодих складчастих гірн. ланцюгах на континентах. З В. пов'язане утворення численних і нерідко великих родов. металічних (руди золота, срібла, міді, стибію, арсену і т.і.) і неметалічних (сірка, алуніт, борати, буд. матеріали та ін.) к.к. В. - могутній планетарний процес; вулкани, кальдери, лавові потоки і поля виявлені також на Місяці, Марсі, Меркурії, Венері і супутнику Юпітера Іо. Вулканічна активність Іо - одна з найбільших в Сонячній системі (бл.8 діючих вулканів). Швидкість викиду вулканічної речовини на Іо досягає 1000 м/с (на Землі, напр. у Етни, вона не перевищує 51 м/с).

ВУЛКАНІЧНА БОМБА, *вулканическая бомба, **volcanic bomb, ***Vulkanbombe - застигла грудка лави, викинута під час виверження з жерла вулкана в рідкому стані, форма В.б. залежить від складу лави. Рідкі лави не встигають вихолонути в повітрі і при падінні на землю набувають коржоподібної форми. Малов’язкі лави (базальтові), обертаючись, набувають в польоті веретеноподібної або грушоподібної форми. В'язкі лави набувають округлої форми. Розміри В.б. від 5 см до 7 м.

ВУЛКАНІЧНА БРЕКЧІЯ, *вулканическая брекчия, **volcanic breccia, eruptive breccia; ***Vulkanbrekzie, vulkanische Brekzie – гірська порода, що утворилася із зцементованих кутастих вулканічних уламків великих розмірів (понад 32 мм), викинутих при виверженні вулкану.

ВУЛКАНІЧНЕ СКЛО, *вулканическое стекло, **volcanic glass; ***Vulkanglas - склувата аморфна вулканічна гірська порода або її частина, що утворюється при швидкому (без кристалізації) застиганні лави. Пористе вулканічне скло називають пемзою. В.с. - переохолоджена рідина надзвичайно великої в'язкості. При застиганні дуже в'язких різновидів кислої ріолітової лави, що містить велику к-ть SiО₂, утворюється обсидіан. Рідше у вигляді скла застигають відносно бідні на SiО₂ базальтові лави, даючи темне непрозоре базальтове В.с. - тахіліт. При застиганні лави у воді утворюється В.с. з великим вмістом води (пехштейн, смоляний камінь). Пористе В.с. відоме під назв. вулканічна пемза. У пром-сті застосовується перліт - В.с., що містить до 3-5% конституційної (зв'язаної) води.

ВУЛКАНІЧНИЙ ПОПІЛ, *вулканический пепел, **volcanic ash, cinder; ***Vulkanasche - пірокластичний матеріал (тефра) з розміром частинок менше 2 мм, що утворюється внаслідок дроблення вулканіч. вибухами рідкої лави і вулканіч. порід - продуктів більш ранніх вивержень. У залежності від розміру частинок, сили виверження і вітру В.п. може осідати на значному віддаленні від місця виверження, утворюючи маркуючі горизонти. Так, напр., при виверженні вулкана Кракатау (Індонезія) у 1883 В.п. облетів навколо Землі майже два рази. Ця особливість В.п. використовується в стратиграфії (тефрохронологіч. метод кореляції товщ г.п.). Щорічно вулкани Землі викидають бл. 3·10⁹ т В.п. Застосовується для виготовлення легких бетонів, тарного скла, цементів, теплоізоляц. матеріалів, фільтруючих мас, як ґрунт для вирощування рослин та ін.

ВУЛКАНІЧНИЙ ТУФ, *вулканический туф, **volcanic tuff, explosion tuff; volcanics; ***vulkanischer Tuff - щільна зцементована г.п., яка утворилася з твердих продуктів вулканіч. вивержень (попелу, піску, лапілей, вулканічних бомб, іноді з домішками уламків невулканіч. г.п. невулканічного походження), згодом ущільнених і зцементованих. Т.в. поділяються за складом, характером і розмірами уламків. Виділяють базальтові, андезитові, ліпаритові та ін. відміни. За характером уламків розрізняють Т.в.: літокластичні - з уламків г.п., кристалокластичні - з кристалів і уламків окр. мінералів, вітрокластичні - з уламків вулканіч. скла і змішаного складу, в яких спостерігаються уламки різного характеру. За величиною уламків виділяють грубоуламкові (аґломератні), крупноуламкові (псефітові), середньоуламкові (псамітові) і тонкоуламкові (алевритові і пелітові) Т.в. Цементом Т.в. може бути вулканічний попіл, глиниста або кремениста речовина, іноді з домішкою продуктів розкладу попелу. Колір жовтий, оранжевий, фіолетово-рожевий, червоний, коричневий, сірий і чорний. Т.в. утворюються шляхом безпосереднього осадження з повітря при виверженні вулкана, або внаслідок перенесення туфового матеріалу водними і повітряними потоками. Залягають вони у вигляді покривал сер. потужністю 10-15 м при широкому площинному поширенні. Мають високі декоративні якості, невелику об'ємну масу і досить високу міцність, застосовуються як облицювальний і стіновий матеріал, заповнювач в легких бетонах і для отримання архітектурних деталей складного профілю.

ВУЛКАНІЧНИЙ ХРЕБЕТ, ВИГОРЛАТ-ГУТИНСЬКИЙ ХРЕБЕТ – гірський хребет Українських Карпат (Закарпатська обл.). Площа 125х(8-20) км. Середня висота 600-1000 м, макс. – 1081 м (г.Бужора). Складається з вулканічних порід, г.ч. андезитів, базальтів та їхніх туфів. Корисні копалини: поліметалеві руди, ртуть.

ВУЛКАНІЧНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, *вулканические горные породы, **volcanic rock; ***vulkanische Gesteine - гірські породи, що утворюються внаслідок вивержень вулканів. Залежно від характеру вивержень розрізняють В.г.п. ефузивні, які утворюються в результаті виливання й охолодження лави, та вулканогенно-уламкові (продукти вибухових вивержень) - пірокластичні породи. Останні поділяються на пухкі (вулканічний попіл, пісок, вулканічні бомби тощо), ущільнені і зцементовані (туфи, туфо-брекчії й ін.). Крім того, виділяють проміжні типи В.г.п - туфолави (г.п. що виникли з пінистих лавових потоків) та іґнімбрити (вулканогенно-уламковий матеріал, що спікся). Форма ефузивних тіл визначається в'язкістю лав і їх температурним режимом. Покривала і потоки характерні для малов’язких базальтових лав. Куполи і голки виникають при виверженнях в'язких лав (дацити, ліпарити). Дайки і некки являють собою заповнення розплавом тріщин і каналів. Ефузивні і пірокластичні В.г.п. можуть залягати у вигляді стратифікованих товщ. В.г.п. класифікують за хім. складом, структурно-текстурними особливостями і за ступенем збереження речовини порід. За хім. складом ефузивні В.г.п. поділяються на лужноземельні, гірські породи лужні; гірські породи основні (недонасичені кремнекислотою), гірські породи середні (насичені кремнекислотою) і гірські породи кислі (перенасичені кремнекислотою). Древні ефузивні породи наз. палеотипними, а незмінені - кайнотипними. Найбільш поширені кайнотипні породи - базальти, андезити, трахіти, ліпарити, а їх палеотипні аналоги за хім. складом - відповідно діабази, базальтові і андезитові порфірити, трахітові і ліпаритові порфіри. До уламкових В.г.п. поряд з пірокластичними належать і вулканогенно-осадові породи. В.г.п. застосовують як буд. і облицювальний камінь, для кам’яного лиття, в кераміч. пром-сті, як добавки до цементу та бетону. На території України вулканічні гірські породи поширені на Закарпатті, в Криму та в межах Українського щита.

ВУЛКАНОГЕННО-ОСАДОВІ ПОРОДИ, *вулканогенно-осадочные породы, **volcanogenic sedimentary rocks; ***vulkanosedimentäre Gesteine - гірські породи, що складаються з вулканіч. і осадового матеріалу. Поділяються на вулканогенно-уламкові і хемогенні. Осн. вулканіч. компонент вулканогенно-уламкових порід - пірокластичний матеріал експлозивних вивержень вулканів, що утворюється внаслідок дроблення рідкої лави вулканіч. вибухами і г.п. які складають власне вулкан. В залежності від к-сті вулканіч. матеріалу серед зцементованих вулканогенно-уламкових порід розрізняють туфопісковики, туфоґравеліти, туфоконґломерати і т.п. За розміром уламків туфи та туфіти поділяють на пелітові (менше 0,01 мм), алевритові (0,01-0,1 мм), псамітові (0,1-2 мм) і псефітові (2-200 мм і більше). Хемогенні В.-о.п. - це осади з розчинів вулканогенних речовин.

ВУЛКАНОГЕННО-ОСАДОВІ РОДОВИЩА, *вулканогенно-осадочные месторождения, **volcano genicsedimentary deposits; ***vulkanogene Sedimentlagerstätten - поклади к.к. що сформувалися в результаті надходження в басейни древніх і сучасних морів і океанів мінеральних продуктів, що утворюються при виверженні вулканів на дні моря, островах та вздовж берегів і осідання цих продуктів в формі пластів, плит і жовен. Вулканогенні компоненти к.к. випадають в осад з розчинів вулканіч. газу і гарячих вод вулканіч. походження, а також вимиваються з захололих лав і попелів мор. водою, зокрема внаслідок вилуговування. До В.-о.р. належать великі пластові поклади заліз. і марган. руд, складені силікатами, карбонатами, оксидами і гідрооксидами цих металів, а також колчеданні руди, в склад яких входять сульфідні сполуки заліза, міді, цинку, свинцю, барію, кальцію. За існуючими даними скупчення жовнових руд заліза і марганцю на дні Тихого, Атлантичного і Індійського океанів утворилися з продуктів підводних вивержень молодих вулканів.

ВУЛКАНОКЛАСТИ, *вулканокласты, **volcanoclasic rock; ***vulkanoklastische Gesteine, Vulkanoklasten - вулканічні гірські породи, що являють собою суміш брил та уламків лавового і шлакового матеріалу.

ВУЛКАНОЛОГІЯ, *вулканология, **volcanology; ***Vulkanologie - наука, що вивчає процеси і причини утворення вулканів, їх розвиток, будову і склад продуктів вивержень, закономірності розміщення вулканів на земній поверхні, зміну характеру їх діяльності у часі. Практична мета В. - розробка методів прогнозу вивержень і використання вулканіч. тепла гарячих вод і пари для потреб економіки, розкриття закономірностей утворення к.к. вулканогенного походження. В. вирішує питання про джерела вулканіч. енергії, умови еволюції магми, розміщення магматич. вогнищ, ролі вулканізму в формуванні земної кори та кори інш. планет.

ВУЛЬФЕНІТ, *вульфенит, **wulfenite, yellow lead ore; ***Wulfenit - мінерал класу вольфраматів та молібдатів. Склад: Pb[MoO₄]. Містить бл. 60% Рb і 39% МоO₃; домішки - СаО (до 7%), WO₃ (до 28%), V₂O₅ (до 1,3%). Як правило В. представлений друзами або щітками таблитчастих або діпірамідальних кристалів. Суцільні аґреґати рідкісні. Крихкий. Густина 6,3-7. Твердість 3,5. Колір переважно жовтий і оранжевий. Блиск алмазний. Зустрічається в зоні окиснення свинцевих родовищ в асоціації з церуситом, англезитом, піроморфітом, ванадинітом і ін. вторинними мінералами свинцю; найбільш поширений після молібденіту мінерал молібдену. Рідкісний. У значних скупченнях В. - свинцева руда; рідше використовується і як молібденова руда. Найбільш відомі родов. В. - в Алжирі, Австралії, США, Югославії і інш. Збагачується флотацією. Від імені австр. мінералога Ф. К. Вульфена.

ВХIДНИЙ ДЕБІТ ПЕРЕХIДНИХ СВЕРДЛОВИН, *входной дебит переходящих скважин; **initial production rate of transient wells; ***Eintrittsdebit der Übergangsbohrungen – покaзник, який застосовується при плануваннi видобування з перехiдних свердловин, – середнiй дебіт на одну свердловину на початку планового перiоду за нормальних умов експлуатацiї.

ВХІДНИЙ ДЕБІТ СВЕРДЛОВИН – Див. вхідний дебіт перехідних свердловин; початковий дебіт нових свердловин.

ВЮРТЦИТ, *вюртцит, **wurtzite,***Wurtzit - мінерал класу сульфідів. Склад: ZnS. Як правило, містить 60-63 % Zn, до 8% Fe, 1-1,5(3,7) % Cd. Блиск смолистий, на площинах спайності - скляний. Крихкий. Тв.3,5-4. Густина 4-4,5. В. характерний щільною гексагональною упаковкою атомів сірки. Цинкова руда. При температурі 1020⁰ С переходить у кубічну модифікацію - сфалерит. Зустрічається в гідротермальних родовищах. Відомі родов. В. у Польщі, Болівії. Збагачується подібно до сфалериту.

В’ЯЖУЧІ РЕЧОВИНИ, *связующие вещества, **binders, ***Verbindungsstoffe - речовини, що під впливом внутрішніх фізико-хімічних процесів переходять з рідкого або тістоподібного стану у каменеподібний, зв’язуючи змішані з ними заповнювачі або з’єднуючи каміння. Розрізняють неорганічні гідравлічні В.р. (портландцемент та його різновиди, шлакопортландцемент, гідравлічне вапно та ін.), неорганічні повітряні В.р. (ґіпсові та магнезіальні речовини, повітряне вапно) та кислотостійкі (напр., сірчаний цемент). Органічні В.р. — природні або штучні високомолекулярні сполуки (В.р. дьогтеві, бітумні, полімерні).

В'ЯЗКА ТЕЧІЯ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, *вязкое течение горной породы, **viscous flow of rock; ***zähflüssiger Gesteinsstrom - наростання залишкової деформації породи, поведінка якої під час навантаження аналогічна поведінці переохолоджених рідин.

В’ЯЗКІСТЬ, *вязкость; **viscosity; ***Viskosität, Zähigkeit – 1) Властивість рідин та газів чинити опір взаємному переміщенню сусідніх шарів (внутрішнє тертя). Розрізняють В. відносну, динамічну, кінематичну, ньютонівську, питому, приведену і структурну. Згідно з законом Ньютона В. характеризується коефіцієнтом пропорційності μ, Па*с між опором зсуву τ Н/м² і ґрадієнтом швидкості руху шарів Д=dv/dy, с^-1, перпендикулярним напрямку зсуву (поверхні шарів): τ=μ(dv/dy). Цей коефіцієнт називають динамічним коефіцієнтом в’язкості. Виділяють також кінематичний коефіцієнт в’язкості ν, що є відношенням динамічного коефіцієнта В. до густини ρ речовини ν=μ/ρ. Одиниці вимірювання коефіцієнтів В. (СI): динамічного – 1 (Н*с)/м²= 1 Па*с; кінематичного – 1 м²/с (коефіцієнт ν на відміну від μ виражається величинами, які не пов’язані з масою рідини, тобто величинами, які носять, так би мовити, кінематичний характер, у той час як μ носить динамічний характер; звідси походять їх назви – динамічний, кінематичний). В. технічних продуктів часто характеризують умовними одиницями – градусами Енглера (°Е) і Барб’є (°В), секундами Сейболта ("S) і Редвуда ("R). В. залежить від тиску, температури, а також іноді від ґрадієнта зсуву Д (неньютонівські середовища; їх В. охоплює і т. зв. структурну В.) Рідини, В. яких не залежить від Д, називають ідеально в’язкими (ньютонівськими). В. рідин у загальному випадку з підвищенням тиску незначно збільшується, а з підвищенням температури зменшується.

Кількісно В. динамічний коефіцієнт дорiвнює дiючiй силi F, яку треба прикласти до одиницi площi зсувної поверхнi шару S, щоб пiдтримати в цьому шарi ламiнарний рух iз сталою швидкiстю вiдносного зсуву U, що дорiвнює одиницi. При однорiдному зсувi В. д. к. визначається за Ньютоном: μ = P/U, де – напруга зсуву; – швидкiсть вiдносного зсуву; (дорiвнює ґрадiєнту швидкостi ). У загальному випадку в’язкість визначається узагальненим законом Ньютона:

для i = j ;

для і ≠ j .

де P_ij – тензор напруг; - тензор швидкостей деформацiї; p – тиск; τ – швидкiсть об'ємної деформацiї; μ, μ′ – два коефiцiєнти в'язкостi; і, j - iндекси вiд 1 до 3. Коефiцiєнт μ пов'язаний із швидкiстю деформацiї зсуву (звичайний динамічний коефiцiєнт в'язкостi); μ′ – другий коефіцієнт в'язкості, який пов'язаний зі швидкiстю об'ємної деформацiї рiдин (для нестисливих рiдин дорiвнює 0).

В. – одна з найважливіших технічних характеристик нафти, продуктів її переробки, газових конденсатів і фракцій; визначає характер процесів видобування нафти, її піднімання на денну поверхню, промислового збирання і підготовку, умови перевезення і перекачування продуктів, гідродинамічного опору під час їх транспортування по трубопроводах та ін. Для деяких видів палив та мастил В. служить нормованим показником. В. пластових нафт зростає при тисках нижче тиску насичення. Визначається впливом двох факторів: виділенням розчиненого газу, що приводить до збільшення В. залишкової нафти, і об’ємним розширенням нафти при зниженні тиску, що приводить до зменшення В. Великий вплив має перший фактор. В. газів помітно збільшується як з підвищенням тиску, так і температури. Вуглеводневі флюїди, які насичують гірські породи в природних умовах, залежно від густини мають динамічний коефіцієнт В., який відрізняється на багато порядків – від сотих часток мПа*с (для газів) до сотень тисяч і навіть мільйонів мПа*с (високов’язкі важкі нафти). Основна частина розроблюваних традиційними способами нафтових родовищ містить у продуктивних пластах нафту з динамічним коефіцієнтом В. в межах 0,5–25 мПа*с, рідше до 70 мПа*с. В. розгазованих нафт значно вища. При цьому вуглеводневі флюїди з динамічним коефіцієнтом В. понад 12–15 мПа*с вважаються нафтами підвищеної В. Родовища нафти з високою В., в т.ч. структурною, розробляються із застосуванням спеціальних методів видобування на основі використання теплового впливу, а також загущених або хімічно активних витіснювальних аґентів.

В. вод, які містяться у гірських породах, змінюється в широких межах залежно від мінералізації, температури пласта і внутрішньопорового тиску. На невеликих глибинах динамічний коефіцієнт В. маломінералізованих вод біля 1 мПа*с, у глибоких пластах з високою температурою (60–70°С і вище) динамічний коефіцієнт В. мінералізованих вод зменшується до десятків часток мПа·с.

У процесах збагачення твердих корисних копалин В. впливає на швидкість відносного переміщення частинок у суспензії, є основним параметром збагачення у важких середовищах. В. залежить не лише від густини суспензії (співвідношення твердого і рідкого), але й від величини та гідрофільності частинок. Утворення тиксотропних сіток-структур у суспензії приводить до різкого зростання її В. за рахунок виникання крім звичайної (ньютонівської) структурної складової В. Остання залежить від ґрадієнта швидкості течії і оборотно руйнується в турбулентних потоках, при вібраціях і механічних впливах.

В основу методів вимірювання В. і їх класифікації покладено математичні залежності, які описують різні види течій середовищ. Вимірювання В. здійснюють віскозиметрами.

2) Властивість твердого тіла – гірської породи необоротно поглинати енергію в процесі її деформування. В. зумовлена пластичною деформацією і непружністю гірських порід. При пластичній деформації В. кількісно характеризується відношенням величини дотичних напруг, які виникають у верстві, що підлягає зсуву, до швидкості пластичної течії, яке змінюється від 10¹³ до 10²⁰ Па*с. Величина В., яка пов’язана з непружністю (пружна післядія, термопружний ефект, пружний гістерезис) гірських порід, пропорційна коефіцієнту механічних втрат (декременту згасання), значини якого коливаються від 10^–1 до 10^–3. При руйнуванні В. оцінюється як робота деформування гірської породи, віднесена до одиниці площі зразка. Визначається за результатами ударних випробувань зразків на копрі (ударна В.). Може бути розрахована як добуток коефіцієнта пластичності на межу міцності гірських порід. На практиці визначають коефіцієнт відносної В. (спеціальними зарядами, які закладаються в досліджуваний масив) як відношення зусилля, необхідного для відділення деякої частини гірської породи від масиву, до величини зусилля, необхідного для відділення від масиву вапняку, взятого за еталон. Величина цього коефіцієнта змінюється від 0,5 до 3 (напр., для мармуру 0,7; пісковика 1,2; ґраніту 1,3; кварциту 1,9; базальту 2,2). Із збільшення В. зростає поглинання пружних хвиль, зменшуються повзучість і набрякання порід, зростає енергоємність процесів дроблення і розкришення порід під час переробки корисних копалин і вибухових робіт.

В. твердих тіл і рідин обернено пропорційна коефіцієнту самодифузії і з підвищенням температури зменшується за експоненціальним законом. В. залежить від періоду релаксації пружних дотичних деформацій. В. речовин враховують у гідродинаміці, кінетиці хімічних реакцій, у технологічних і біологічних процесах, змащуванні машин і механізмів тощо.

В'ЯЗКІСТЬ ВІДНОСНА, *относительная вязкость; **relative viscosity; ***relative Viskosität – відношення динамічного коефіцієнта в'язкості розчину до динамічного коефіцієнта в'язкості чистого розчинника: μ_г=μ/μ₀, де μ – динамічна в'язкість розчину; μ₀ – динамічна в'язкість розчинника.

В’ЯЗКІСТЬ КІНЕМАТИЧНА, *вязкость кинематическая, **kinematic viscosity; ***kinematische Viskositat – термін не рекомендується для вживання. Див. в’язкості кінематичний коефіцієнт.

В’ЯЗКІСТЬ РІДИНИ МОЛЕКУЛЯРНА АБО ФІЗИЧНА, *вязкость жидкости молекулярная или физическая; **liquid molecular or physical viscosity; ***molekuläre oder physische Flüssigkeitsviskosität – властивість рідини, яка виявляється в тому, що при русі між суміжними шарами (або частинками) рідини виникають певні сили тертя, які діють вздовж поверхні ковзання. В’язкість рідини залежить від виду рідини, а також від її температури й ґрадієнта швидкості; вона характеризується коефіцієнтами в’язкості (див. в’язкість).

В’ЯЗКІСТЬ РІДИНИ ТУРБУЛЕНТНА АБО ВІРТУАЛЬНА, *вязкость жидкости турбулентная или виртуальная; **liguid turbulent or virtual viscosity; ***Turbulenz- oder Virtuälflussigkeitsviskosität – умовна в’язкість, яка приписується моделі усередненого потоку і викликає появу в цій моделі додаткових уявних сил тертя ("сил турбулентного тертя"), що компенсують невраховані зазначеною моделлю поперечні пульсації швидкості. Значина уявних сил турбулентного тертя для моделі усередненого потоку добирається з таким розрахунком, щоб вплив цих сил на формування епюри поздовжніх усереднених швидкостей виявився таким, як і вплив відкинутих поперечних пульсацій швидкостей.

В'ЯЗКІСТЬ СТРУКТУРНА, *структурная вязкость; **structural viscosity; ***Strukturviskosität – Див. в’язкості структурної коефіцієнт.

В'ЯЗКОПРУЖНІСТЬ, *вязкоупругость; **viscoelasticity; ***viskose Elastizität, Viskoelastizität – реологічна властивість аморфних в'язкоплинних полімерів, які по відношенню до раптових і короткотривалих сил поводяться як в'язка рідина, показуючи зростаючу з часом деформацію; наявність В. зумовлює набагато швидший перебіг релаксації, ніж в типових твердих тілах, але повільніший, ніж в типових рідинах.

В’ЯЗКОСТІ ДИНАМІЧНИЙ коефіцієнт, *вязкости динамический коэффициент (или коэффициент молекулярной (физической) вязкости; **viscosity dynamic coefficient (or molecular (physical) viscosity coefficient; ***dynamischer Faktor der Viskosität – 1) Відношення поздовжньої дотичної напруги τ внутрішнього тертя при прямолінійному русі рідини до ґрадієнта швидкості по нормалі до напряму руху. 2) Коефіцієнт пропорційності в рівнянні Ньютона: . Одиницею виміру в системі CGS є пуаз (П), в системі СІ – паскаль-секунда (Па·с). 1 П=1 (дин·с)/см²; 1 сП=1 мПа·с.

В’ЯЗКОСТІ ІНДЕКС, *вязкости индекс; **viscosity index; ***Viskositätsindex – безрозмірна величина, яка визначається за встановленою шкалою і характеризується зміною в’язкості масла в залежності від температури.

В’ЯЗКОСТІ КІНЕМАТИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ (КІНЕМАТИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ МОЛЕКУЛЯРНОЇ (ФІЗИЧНОЇ) В’ЯЗКОСТІ), *вязкости кинематической коэффициент (или) кинематический коэффициент молекулярной (физической) вязкости; **viscosity kinematic coefficient or kinematic coefficient of molecular(physical) viscosity; ***kinematischer Faktor der Viskosität – відношення динамічного коефіцієнта в’язкості μ до густини рідини ρ: , м²/с. Величина залежить тільки від фізичних властивостей рідини й температури і не залежить від умов її руху. Одиницею в системі CGS є стокс (Ст), в системі СІ – квадратний метр на секунду (м²/с); 1 Ст = 10^-4 м²/с.

В'ЯЗКОСТІ СТРУКТУРНОЇ КОЕФІЦІЄНТ (КОЕФІЦІЄНТ СТРУКТУРНОЇ В’ЯЗКОСТІ), *вязкости структурный коэффициент, **viscosity structural coefficient, ***Faktor der Strukturviskosität – перевищення динамічної в'язкості золю над ньютонівською в'язкістю або ж різниця між динамічними коефіцієнтами в'язкості у випадку малих і дуже великих ґрадієнтів швидкості; причиною змін динамічного коефіцієнта в'язкості зі зміною ґрадієнта швидкості є утворення внутрішніх структур.

В’ЯЗКОСТІ ТУРБУЛЕНТНОЇ (ВІРТУАЛЬНОЇ) ДИНАМІЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ [АБО КОЕФІЦІЄНТ ТУРБУЛЕНТНОГО ОБМІНУ], *динамический коэффициент турбулентной (виртуальной) вязкости турбулентного обмена; **eddy viscosity (virtual viscosity) dynamic coefficient [or coefficient of turbulent exchange]; ***dynamischer Faktor der Turbulenzviskosität – 1) відношення турбулентних дотичних напруг τ_т до ґрадієнта осередненої поздовжньої швидкості по нормалі до напряму руху . 2) коефіцієнт пропорційності у формулі, що виражає зв’язок між турбулентними дотичними напругами і градієнтом поздовжньої швидкості (осередненої) по нормалі:

.

В’ЯЗКОСТІ ТУРБУЛЕНТНОЇ (ТУРБУЛЕНТНОГО ОБМІНУ) КІНЕМАТИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ (КІНЕМАТИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ТУРБУЛЕНТНОЇ В’ЯЗКОСТІ),. *кинематический коэффициент турбулентной вязкости (или турбулентного обмена); **eddy viscosity kinematic coefficient [or turbulent exchange]; ***kinematischer Faktor der Turbulenzviskosität – відношення динамічного коефіцієнта турбулентної в’язкості μ_т до густини рідини ρ: . Коефіцієнт ν_т на відміну від кінематичного коефіцієнта в'язкості ν залежить від умов руху рідини.

ВЬОЛЕРИТ, *вёлерит, **wouhlerite, ***Wouhlerit - мінерал, силікат. Склад: NaCa₂(Zr, Nb)Si₂O₇(O, OH, F)₂. Сингонія моноклінна. Кристали призматичні або таблитчасті. Тв. 5,5-6,0. Густина 3,4. Колір жовтий до коричневого. Знайдено в сієнітах в р-ні Ланґезундфьорд (Норвегія) і в окрузі Керолл (шт. Нью-Хемпшир, США).

вгору