ГАБАРИТОМІР, *габаритомер, **clearance gauge, ***Lichtraumprofilmesser - прилад для вимірювання величини зазорів між стінками відкатної виробки та рухомим поїздом.

ГАБІТУС, *габитус, **habit, ***Habitus - зовнішній вигляд, напр. кристала тощо.

ГАБРО, *габбро, **gabbro, ***Gabbro - глибинна плутонічна рівномірнозерниста порода, що складається з основного плагіоклазу, моноклінного піроксену, олівіну або рогової обманки. Текстура масивна, однорiдна. Колiр чорний, темно-зелений, рiдше плямистий. Другорядні мінерали: титаномагнетит, біотит, нефелін і ін. фельдшпатоїди, іноді кварц і ортоклаз. Характерні акцесорні мінерали: апатит, піротин, плеонаст, хроміт і пікотит. Г. - глибинний аналог базальту. Г. формує лаколіти, лополіти, інтрузивні поклади, дайки і штоки. Масиви Г. зустрічаються як в континентальних, так і в океаніч. областях і мають різний вік починаючи з архейського. Густина 2,8-3,2. Використовується як облицювальний і штучний камінь, щебінь. Різновид Г. - лабрадорит - декоративний буд. матеріал. В Україні є в межах Українського щита, зокрема Коростенського плутону; на Кіровоградському блоці – у Корсунь-Новомиргородському плутоні й на Приазовському блоці – долинах рр. Кальміусу та Кальчику. Родовища Г. – в Житомирській обл. (Головинське, Турчинське та ін.).

ГАБРО анальцимове - інтрузивна порода, те ж, що й тешеніт.

ГАДРОНИ – те ж саме, що й адрони.

ГАЗ, *газ; **gas; ***Gas, Erdgas – 1) Аґреґатний стан речовини при температурі, вищій за критичну, для якого характерні великі відстані між частинками, порівняно з твердим і рідинним станами, мала міжмолекулярна взаємодія між ними, невпорядкованість, а середня кінетична енергія руху молекул набагато більша за енергію взаємодії між ними. 2) Речовина, здатна вільно поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його.

ГАЗ ВОЛОГИЙ, *влажный газ; **wet gas; ***Feuchtgas – суміш сухого газу й водяної пари. Син. - газ мокрий.

ГАЗ ІДЕАЛЬНИЙ, *идеальный газ; **ideal gas, ***ideales Gas – газ, при описі властивостей якого повністю можна знехтувати об’ємом молекул і взаємодією між ними (тобто і їх природою); для нього є дійсним рівняння стану (ідеального газу) Клапейрона-Менделєєва:

pV_m = R_mT або pV = MRT, або

або pV = p_oV_o , або або

де р – тиск; V_m – молярний об'єм; R_m – універсальна (молярна) газова стала; Т – температура; V – об’єм; M – маса; R – індивідуальна газова стала; ρ – густина газу; індекси "о" означають початкові умови; R_m = 8,314 Дж/(моль·К) для метану; R =287,2 Дж/(кг·К) для повітря; μ - молекулярна маса.

ГАЗ КОКСОВИЙ, *газ коксовый, **coke-oven gas, ***Koksgas - горючий газ, що утворюється в процесі коксування кам'яного вугілля, тобто при нагріванні його без доступу повітря до 900-1100^оС. Г.к. містить водень, метан, оксид вуглецю та ін.

ГАЗ НАСИЧЕНИЙ, *газ насыщенный; **saturated gas; ***gesättigtes Gas – газ вологий, в якого парціальний тиск пари дорівнює тиску насичення при заданій температурі.

ГАЗ НАФТОВИЙ, *газ нефтяной; **petroleum (associated) gas; ***Fettgas, Ölgаs – суміш газоподібних і пароподібних вуглеводневих і невуглеводневих компонентів, які виділяються з нафти під час її розгазування. Див. нафтовий газ.

ГАЗ НЕНАСИЧЕНИЙ, *газ ненасыщенный; **unsaturated gas; ***ungesättigtes Gas – газ вологий, в якого парціальний тиск пари є меншим тиску насичення при заданій температурі.

ГАЗ РЕАЛЬНИЙ, *газ реальный; **real gas, ***reales Gas, Realgas – газ, що не підлягає рівнянню стану газу ідеального Клапейрона-Менделєєва; на формі залежностей між його параметрами відбивається те, що молекули його взаємодіють між собою та займають певний об'єм. Рівняння стану газу реального:

де R_m – універсальна газова стала; a, b – індивідуальні сталі.

Стан Г.р. часто в практиці видобування газу описують узагальненим рівнянням Клапейрона-Менделєєва: pV = z_гMRT, або або або де p – тиск; T – температура; z_r = z_r (p,T) – коефіцієнт стисливості газу; М – маса; R – індивідуальна газова стала; ρ – густина газу; індекси "о" означають початкові умови.

ГАЗГОЛЬДЕР, *газгольдер, **gas-holder; ***Gasbehälter - стаціонарне газосховище - металічний резервуар для нагромадження і зберігання газу. За принципом роботи розрізнюють Г. змінного і постійного об'єму, за формою - сферичні і циліндричні. Г. змінного об'єму поділяються на мокрі і сухі. "Мокрі" — з водяним басейном і рухомим дзвоном, під яким збирається газ; "сухі" — з металевим поршнем або гнучкою мембраною. Працюють при тиску до 4 кПа, величина якого залишається практично незмінною в процесі наповнення або випорожнення Г. Мокрі Г. являють собою вертикальну конструкцію, виконану з двох-трьох рухомих ланок, верх. пересувної частини (дзвону) і стаціонарної нижньої (водяного басейну). Об'єм мокрих Г. 100-30000 м³, сухих - до 110000 м³. Г. змінного об'єму в Україні практично не застосовуються; поширені в країнах Зах. Європи і США. М. постійного об'єму працюють при тиску 4 кПа - 3 МПа, величина якого, на відміну від Г. першого типу, змінюється в процесі їх наповнення і випорожнення. Виконуються сферичними і циліндричними (горизонтальними або вертикальними). Об'єм перших 300-4000 м³ (діам. 9-20 м), других - 50-270 м³ (діам. 3,2 м). Газгольдери є низького типу () і високого типу, де газ зберігається під тиском 0,7…3 МПа. Газгольдер застосовують у хімічній, нафтовій і газовій промисловості.

ГАЗИ ВУГЛЕВОДНЕВІ, *газы углеводородные, **hydrocarbonaceous gases; ***Kohlenwasserstoffegase – гази, в складі яких присутні метан та його вищі гомологи: етан, пропан і бутан. Характерні для нафтогазових скупчень, а також ділянок зон глибинних розломів, які контролюють гідротермальне мінералоутворення (ртуть, поліметали тощо).

ГАЗИ ПРИРОДНІ, *газы природные; **natural gases; ***Erdgase, Naturgase – гази, що утворюються в результаті природних процесів. Розрізняють Г.п.: 1) атмосферні; 2) земної поверхні; 3) осадової товщі; 4) метаморфічних порід; 5) вивержених порід. Г.п. – це сукупність газових компонентів, які зустрічаються в природі в різних станах: вільному (повітряна атмосфера Землі, газові поклади і течії в пористих та тріщинуватих гірських породах, у вугіллі), розчиненому (в гідросфері, підземних водах і нафтах), сорбованому породами і твердому вигляді (у вигляді кристалогідратів). Г.п. в основному горючі (вуглеводневі), вони утворюють в літосфері великі скупчення і є об'єктами видобування. Частина інших Г.п. є незначною. За хімічним складом Г.п. – суміш вуглеводнів від СН₄ до C₅Н₁₂, азоту. вуглекислого газу, сірководню, кисню, водню, окису вуглецю, сірчистого газу, аргону, ксенону, неону, гелію, криптону, пари ртуті, летких жирних кислот та ін. Газові компоненти представлені як окремими атомами, так і складними хімічними сполуками. Г.п. класифікуються за умовами знаходження в природі: гази атмосфери (суміш газів хімічного, біохімічного і радіогенного походження: N₂, О₂ з домішками СО₂, Н₂, О₃, благородних газів та ін.); гази біля земної поверхні (ґрунтові і підґрунтові, болотні, торфові в основному біохімічного походження: СО₂, N₂O₂, CH₄ з домішками CO, NH₃, Н₂ та ін.); гази осадових порід (у нафті і вугіллі кам'яному, змішані, г.ч. хімічного походження: СН₄, N₂, CO₂, СН₄ з домішками Н₂ та ін.); гази океанів і морів (біохімічного, хімічного і радіогенного походження: CO₂, N₂ з домішками Н₂, O₂, NH₃ та ін.); гази метаморфічних порід (хімічного походження: CO₂, N₂, Н₂ з домішками СH₄ та ін.); гази магматичних порід (хімічного походження: CO₂, Н₂ з домішками N₂, H₂S, SO₂ та ін.); гази вулканічні (хімічного походження: CO₂, Н₂, S0₂, НCl, HF – з домішками N₂, CO, NH₃ та ін.); гази космосу (реліктові, дисиповані із зовнішніх шарів атмосфер зірок або викинені під час вибухів нових і наднових зірок: Н₂, Не, йонізований водень, домішки СО, радикали СН, ОН та ін.). Кількість Г.п. в геосферах Землі збільшується з глибиною планети. Загальна маса газів у осадовому шарі 0,214·10¹⁵ т, в ґранітному і базальтовому шарі 7,8·10¹⁵ т і у верхній мантії 435·10¹⁵ т. З Г.п. видобувають гелій, сірку, ртуть, гомологи метану та ін. В США та інших країнах видобувають СО₂ (використовується для нагнітання в нафтовий пласт з метою підтримування пластового тиску); з газу родовища Гронінген видобувають у промислових масштабах ртуть. З використанням Г.п. виробляється 80% сталі, 85% чавуну, біля 40% прокату, 20% кольорових металів, 60% цементу, 86% добрив. Див. також вільний газ.

ГАЗИ ПРИРОДНІ ГОРЮЧІ, *газы природные горючие, **combustible natural gases; ***natürliche Brenngase - суміші газів земної кори - вуглеводні метанового ряду і невуглеводневих компонентів - здатних горіти. Зустрічаються в осадовому чохлі земної кори у вигляді вільних скупчень, а також у розчиненому (в нафті і пластових водах), розсіяному (сорбовані породами) і твердому (в газогідратних покладах) станах. Представлені метаном (вміст до 85-90%), етаном, пропаном, бутанами і пентаном (сумарний вміст 0,1-20%), а також парами легких рідких вуглеводнів. Вуглеводні, важчі від пентану, наявні в основному в газах нафтових і газоконденсатних родовищ. Теплотворна здатність 32,7 МДж/м3. Невуглеводневі компоненти представлені г.ч. азотом, вуглекислим газом, водяними парами, сполуками сірки (сірководень, меркаптани, сірчистий оксид вуглецю тощо), гелієм, аргоном, зустрічаються водень, ртуть, пари летких жирних к-т. Вміст вуглекислого газу змінюється від часток відсотка до 10–15%, часом більше, напр., в Астраханському родовищі концентрація СО₂ 22%. Концентрація азоту в Г.п.г. звичайно не перевищує 10% (часто 2–3%), в газах окремих нафтогазоносних басейнів його вміст може сягати 30–50% (напр., у Волго-Уральському) і більше; відомі родовища з переважним вмістом азоту (Чу-Сарисуйська газоносна область: Амангельдинське родовище – 80% N₂ і 16% СH₄; Учаральське родовище 99% N₂). Кількість сірководню звичайно не перевищує 2–3%, як виняток відомі газові поклади із вмістом сірководню 15–20% і більше (Астраханське родовище – 22,5%). Концентрації гелію переважно складають соті і тисячні частки відсотка; в США і Канаді є родовища із вмістом гелію 5–8% (Ратлснейк – 7,6%; Модл-Дом – 7,2%). Факторами, які визначають вологість газу, є тиск, температура, склад, а також кількість солей, розчинених у воді, яка контактує з даним газом. Чим більше в Г.п.г. важких вуглеводнів і азоту, тим нижча його вологість. Наявність сірководню і вуглекислого газу збільшує його вологість. При промисловій обробці, транспортуванні і переробці Г.п.г. наявність пари води в них зумовлює утворення конденсату водяної пари і льодяних пробок, що ускладнює експлуатацію газопроводів і апаратів. Наявність вологи в газах при підвищеному тиску і зниженій температурі зумовлює утворення і відкладання в газопроводах і технологічних апаратах гідратів вуглеводневих газів. Для видалення вологи з газів використовують різні фізичні і фізико-хімічні методи осушування газів.

Щодо походження Г.п.г., більшість дослідників дотримується органічної теорії походження вуглеводнів. Згідно з цією теорією газоподібні вуглеводні ґенеруються, г.ч. в процесі перетворення гумусової і сапропелевої органіч. речовини. Згідно неорганіч. або абіогенної теорії, нафта і газ утворюються внаслідок синтезу з вуглецю і водню в умовах високих т-р і тиску глибинних зон земної кори. Формування газових покладів відбувається внаслідок міграції газу з материнських товщ і акумуляції їх в природних резервуарах.

Переважна частина розвіданих запасів природного газу (понад 90%) укладена в чисто газових або газоконденсатних родовищах. Розвідані запаси газу в світі - понад 80 трлн. м³. З надр видобуто бл. 50 трлн. м³. Щорічно видобувається бл. 2 трлн. м³ газу. За оцінками Світового енергетичного конгресу (1998) розвідані запаси газу складають в млрд. т. у.п.: світові 172,8; Європа – 6,5; Україна - 1,1. За прогнозами "Римського клубу" вичерпання планетарних запасів Г.п.г. з урахуванням нових розвіданих ресурсів слід очікувати бл.2050 р. Усього в світі відомо більше 10 тис. газових родов., однак осн. запаси газу зосереджені в невеликому числі унікальних (більше за 1 трлн. м³) і найбільших (0,1-1,0 трлн. м³) газових і газоконденсатних родовищ. Аналіз розподілу початкових запасів газу по 180 найбільш великих родов. світу показує, що в кайнозойських відкладах зосереджено 11 %, в мезозойських - 65,5% і палеозойських 23,5%. На глиб. до 1000 м міститься 13,6% запасів газу, в інтервалі 1000-3000 м - 73,4%, 3000-5000 м - 12,9% і нижче за 5000 м - 1,1%. З піщаними колекторами пов'язано 76,3% запасів, з карбонатними - 23,7%. Глинистими покришками контролюється 65,7% запасів газу, соленосними - 34,3%. Переважна більшість запасів газу (91%) зосереджена в пастках структурного типу. Г.п.г. - високоефективний енергоносій і цінна хім. сировина. Вони дозволяють здійснювати принципово нові технол. процеси - швидкісне конвекційне і радіаційне нагрівання, безпосереднє спалення в рідинах і розплавах, безокиснювальне нагрівання металів і т.і. З Г.п.г. виробляють метанол, формальдегід, оцтову к-ту, ацетон і т.д. Г.п.г. широко застосовують для отримання аміаку, спиртів, олефінових вуглеводнів, передусім етилену і пропілену, які в свою чергу є сировиною для пластич. мас, синтетич. каучуків, шт. волокна і т.і. Сірчисті природні гази використовують для отримання елементарної сірки. На території України відкрито понад 120 родовищ Г.п.г. — у Придніпровсько-Донецькій і Передкарпатській нафтогазоносних областях та Причорномор’ї і акваторії Азовського моря.

У багатьох технологічних процесах дуже ефективна заміна електроенергії і пари продуктами згоряння Г.п.г. Так, при заміні електроенергії коефіцієнт використання первинного палива зростає з 0,35 до 0,6–0,7. Застосування Г.п.г. скорочує питому витрату палива в доменному виробництві на 10% (з підвищенням продуктивності на 2–4%), в мартенівському виробництві на 5–7% (з підвищенням продуктивності на 7–10%), в процесах нагрівання металу на 2–5%, при виробництві метанолу на 8–10%. Г.п.г. дають змогу здійснити принципово нові технологічні процеси – швидкісне конвективне і радіаційне нагрівання, спалювання безпосередньо в рідинах і розплавах, безокислювальне нагрівання металів і т.д. Г.п.г. – цінна хімічна сировина для виробництва метанолу, формальдегіду, оцтової кислоти, ацетону та інших органічних сполук. Конверсією киснем або водяною парою з метану (основного компонента Г.п.г) отримують синтез-газ (СО+Н₂), широко застосовуваний для отримання аміаку, спиртів та інших органічних продуктів; піролізом і дегідрогенізацією метану – ацетилен, сажу і водень. Г.п.г. застосовують також для отримання олефінових вуглеводнів, перш за все етилену і пропилену, які в свою чергу є сировиною для подальшого органічного синтезу. З них виробляють пластичні маси, синтетичні каучуки, штучні волокна та ін. Сірководневмісні гази використовують для отримання елементарної сірки.

ГАЗИ СІРКОВОДНЕВМІСНІ, *газы сероводородсодержащие; **hydrogene sulphide containing gases, acid gases; ***schwefelwasserstoffhaltige Gase – гази, до складу яких входить сірчистий водень (Н₂S). Містяться у вулканічних газах, мінералізованих водах та інших. Гази, що містять сірководень, можуть бути присутні в шахтній атмосфері, при видобуванні і переробці сірчистих нафт і в ряді інших випадків. Гранично допустима концентрація сірчистого водню в повітрі 0,01 мг/л. Суміш газу, що містить сірководень з повітрям, вибухонебезпечна, тому робота при наявності газу, що містить сірководень, вимагає суворого додержання правил техніки безпеки.

ГАЗИФІКАЦІЯ, *газификация, **gasification, ***Vergasung, Gasifikation, Gasifizierung - 1) Штучне перетворення твердого або рідкого палива на гази. 2) Застосування горючих газів як палива в різних галузях народного господарства та в побуті, а також як сировини для хімічної промисловості.

ГАЗИФІКАЦІЯ ВУГІЛЛЯ ПІДЗЕМНА, *газификация угля подземная, **coal gasification in situ, underground gasification of coal; ***unteridische Kohlenvergasung, Flözvergasung - спосіб розробки вугільних родовищ, який базується на фіз.-хім. перетворенні вугілля в горючі гази в надрах за місцем залягання. Г.в.п. – фізико-хімічний геотехнічний процес. Включає буріння свердловин для подачі повітряного або парокиснево-повітряного дуття та відводу газу, що утворюється, створення в пласті між свердловинами реакційних каналів, в яких вугілля взаємодіє з потоками газу. Ці канали виконуються шляхом збійки свердловин. Через бурові свердловини до пластів вугілля постійно подають повітря, рідше — його суміш з киснем: відбувається взаємодія оксидів вуглецю і водяної пари, що утворилися в зоні спалювання вугілля, з вуглецем стінок пласта. Одержані горючі гази використовують як паливо, іноді — як технологічну сировину. Переваги Г.в.г.: невеликий обсяг підземних робіт, малий вплив на довкілля, мала собівартість одержуваного палива. Недоліки: невелика теплота згоряння газу (3,3 МДж/м³ для бурого і до 5 МДж/м³ для кам’яного вугілля), труднощі контролю розповсюдження фронту газифікації. Перша в світі промислова станція підземної газифікації вугілля стала до ладу 1937 року в Горлівці (Донбас). В різні роки працювало до шести дослідно-промислових і промислових станцій Г.в.п. Сьогодні використовується дві з них – Південно-Абінська (Росія, Кузбас) та Ангренська (Сер. Азія). Дослідно-промислові установки є в США, ФРН, Великобританії, Канаді, Австралії. Наукові дослідження з підземної газифікації в Україні ведуться у Державній гірничій академії України, Інституті геології та геохімії горючих копалин НАН України, Донецькому науково-дослідному вугільному інституті.

вгору