ЕВАПОРИТИ, *эвапориты, **evaporites, ***Evaporite - мінерали, які утворюються внаслідок випаровування розчинів. Е. можуть бути рідкими (розсоли) і твердими (осади). Всі водоймища, де утворюються Е., розташовані в аридних і напіваридних кліматич. зонах. Осади в них представлені набором мінералів від важкорозчинних (хемогенний кальцит, гідромагнезит, ґіпс) до легкорозчинних (галіт, астраханіт, мірабіліт, ґлауберит, епсоміт, карналіт). З викопних відкладів до Е. належать соляні породи пізньопліоценового віку, а також ті галогенні відклади, які утворилися з мор., континентальних і слабкомінералізов. гідротермальних вод у процесі підвищення їх мінералізації сонячним випаровуванням (галогенез). В Україні евапоритові формації поширені у девонських відкладах рифтової зони Дніпровсько-Донецької западини, у пермських відкладах Донецької складчастої споруди, юрських та неогенових Передкарпатського прогину, неогенових – Закарпатського прогину, а також у сучасних лагунних відкладах Сиваша. Вони утворюють потужні верстви, що перешаровуються з аргілітами та алевролітами. Родовища галіту розробляють у Донбасі, Передкарпатті, на Закарпатті, у Присивашші; сульфатних калійних солей – у Передкарпатті, ґіпсу і ангідриту – на Донбасі.

ЕВГЕДРАЛЬНИЙ, *эвгедральный, **euhedral, ***idiomorph – те ж саме, що й ідіоморфний.

ЕВГЕОСИНКЛІНАЛЬ, *эвгеосинклиналь, **eugeosyncline, ***Eugeosynklinale - внутрішня, найбільш рухлива і насичена продуктами магматизму частина геосинклінальної системи, на відміну від зовнішніх, менш рухливих міогеосинклінальних зон (див. міогеосинкліналь), що примикають до платформ. Виділена нім. геологом X.Штілле (1940). Е. звичайно довгасті у вигляді лінійних зон і тягнуться на сотні і тисячі км. Нижні частини їх стратиграфіч. розрізу складені, як правило, офіолітами, верхні - уламковими товщами ґрауваккового складу, флішем, рифогенними вапняками, що асоціюють з вулканічними породами андезитового складу. Розвиток Е. завершується утворенням складчастих зон з континентальною корою. До Е. приурочені важливі к.к.: руди платини, хрому, заліза, міді, поліметалів, азбест.

ЕВДІАЛІТ, *эвдиалит, **eudialyte, ***Eudialyt - мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів, цирконосилікат. Na₄(Ca,Fe)₂Zr[Si₃O₉]₂. Часто містить домішку Y і лантаноїдів (до 7,5%). Колір червоний або рожевий. Сингонія тригональна. Густина 2,74-3,07. Тв. 5,5-6. Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата. Форми виділення - зернисті аґреґати, рідше - товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали. Напівпрозорий, блиск скляний. Спайності немає. Крихкий. Типоморфний для агпаїтових нефелінових сієнітів і їх пегматитів. Руда цирконію. Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породоутворюючий мінерал комплексу евдіалітових луявритів (Кольський п-ів). Родовища Е. є на Кольському п-ові, в Туві, Ґренландії (Ілімаусак) і на о. Мадагаскар. Використовується в чорній металургії (для модифікації сталей), у кераміці і інш.

ЕВКЛАЗ, *эвклаз, **euclase, ***Euklas - мінерал підкласу острівних силікатів, Al₂Be₂)[SiО₄]₂(OH)₂. Сингонія моноклінна. Утворює пластинчасті, таблитчасті, коротко- і довгопризматичні кристали, багаті гранями; аґреґати сноповидної і напівсферичної форми. Безбарвний, білий або забарвлений в блакитний, синій, жовтий, жовтувато- або смарагдово-зелений кольори. Прозорий. Блиск скляний, на зламі жирний. Тв. 7,5. Густина бл. 3,1. Спайність довершена в одному напрямі. Е. - ендогенний мінерал. Зустрічається в міаролових порожнинах ґранітних пегматитів; у ґрейзенах і високотемпературних кварцових жилах; в альпійських жилах спільно з кристалами адуляру, кварцу і флюориту. Утворення великих скупчень дрібнококристалічного Е. пов'язано з флюоритизацією, мусковітизацією, турмалінізацією, хлоритизацією вапняків і ґранітів. У екзогенних умовах Е. стійкий, зустрічається в алмазоносних і золотоносних пісках. Прозорий Е. - коштовний камінь. Гол. родовища: Кольсва (Швеція), Альто-Момос (Еквадор), Кашмір (Індія), Лукангазі (Танзанія), Івеланн (Норвегія); Примор'я, Саха, Забайкалля, Урал (Росія) та ін. Е. - один з гол. компонентів берилієвих руд.

ЕВКСЕНІТ, *эвксенит, **euxenite, ***Euxenit - мінерал класу оксидів. Склад широко варіює, відповідаючи формулі АВ₂ (О, ОН)₆ де А - Y, U, Са, Се, ТН, Рb, Fe²⁺, Мg, Мn; B - Nb, Ti, Та, рідше Fe³⁺, Sn. У групі А переважають рідкісні землі ітрієвої групи (18,5-35,5%), а серед них ітрій. У групі В переважає ніобій. Мінерал звичайно частково або повністю метаміктний. Сингонія ромбічна, структурний тип ферсміту. Утворює ізоморфні ряди з полікразом (у групі В переважає Ti), тантевксенітом (в групі В переважає Та) і з ферсмітом (в групі В переважає Nb, а в групі А - Са). Виділяється у вигляді незавершених кристалів стовпчастого і пластинчатого вигляду. Відомі двійники та зростки. Колір чорний, бурувато-чорний. У тонких уламках просвічує червоно-бурим кольором. Межа жовтувато-бура. Блиск алмазний зі смолистим відливом. Злам раковистий. Тв. 5-6, густина 4,5-5,0. Е. - акцесорний мінерал лужних ґранітоїдів. Зустрічається в рідкісноземельних ґранітних пегматитах (Норвегія). При руйнуванні ґранітів нагромаджується в розсипах (шт. Айдахо, США). Е. - джерело отримання Nb, Та та ін. елементів.

ЕВТЕКТИКА, *эвтектика, **eutectic, ***Eutektikum, eutektische Mischung, eutektisches Gemisch, eutektischer Punkt - тип кристалізації розплаву, який складається з певних компонентів у співвідношенні, що відповідає найнижчій температурі їх одночасної кристалізації. Ця температура (евтектична точка) завжди буває нижчою, ніж температура кристалізації кожного мінералу зокрема.

ЕГІРИН, АКМІТ, *эгирин, акмит; **aegirite, aegirine, acmite; ***Ägirin - силікат ланцюжкової будови з групи моноклінних піроксенів. Важливий породотвірний мінерал лужних комплексів. Склад:NaFe³⁺[Si₂O₆]. Домішки: Са, Мn, Fe²⁺, AI. Пов'язаний переходами з авгітом, діопсидом-геденбергітом (проміжні члени рядів егірин-авгіт, егірин-діопсид). Утворює огранічні тверді розчини з жадеїтом. Іноді присутні домішки Ti, Nb, Zr, V, Be, також Sc (до 100-150 г/т), Cu, Ni, Co. Форми виділень: коротко- і довгопризматичні тонкоголчасті кристали, радіально-променисті аґреґати ("сонця"), рідше паралельно-жердинисті або сплутано-волокнисті (повстеподібні). Забарвлення від чорного і зеленувато-чорного до яскраво-зеленого. Іноді майже безбарвні. Блиск скляний. Тв. 6-6,5. Густина 3,5-3,6. Спайність довершена за призмою. Е. - характерний породоутворюючий мінерал лужних порід; особливо часто приурочений до полевошпатових і кварц-полевошпатових жил, пегматитів, альбітитів. Зустрічається в зонах лужних полевошпатових метасоматитів з рідкіснометальним оруденінням, а також в ураноносних альбітитах, в товщах залізистих кварцитів. Поширений в лужних породах України, РФ (Хібіни, Урал, Тува, Прибайкалля), країн Сер. Азії, Скандинавії, в Канаді, Португалії і інш. Потенційне джерело отримання скандію. Використовується в будів. пром-сті як декоративний камінь. Назва - від імені мор. велетня Егіра в сканд. міфології.

ЕЖЕКТОР, *эжектор, **ejector, air jet; ***Ejektor, Strahlsaugpumpe, Auswerfer, Ausstoßer, Strahlgebläse, Strahlsaugapparat - 1) Струминний насос для відсмоктування (при значному розрідженні) рідин, газів, пари або сипучих мас за рахунок передачі кінетичної енергії від робочого середовища (що рухається) до відсмоктувального. Дія Е. ґрунтується на розрідженні, створюваному в ньому струминою іншої рідини (пари, газу), що швидко рухається. Застосовується в гірн. промисловості як змішувач, для відсмоктування повітря з ґрунтових насосів і для їх запуску, відсмоктування води з важкодоступних місць, при збагаченні к.к. - як основний апарат у струминних млинах, установках глибокого механічного зневоднення шляхом механічного зриву водної плівки, в ежекторній флотації. Відрізняється простою конструкцією. У залежності від аґреґатного стану взаємодіючих середовищ розрізнюють Е. однаковофазні (газо-, паро- і водоструминні), різнофазні (газоводяні, водогазові) і змінної фазності (парорідинні - див. інжектор, водопарогазові). Е. складається з робочого сопла (насадки), приймальної камери, камери змішування і дифузора (або розгінної трубки). Потік робочого середовища надходить з сопла у приймальну камеру Е. з великою швидкістю, за рахунок вакууму, що утворюється, захоплює за собою середовище низького тиску. В камері змішування відбувається вирівнювання швидкостей (тиску) потоків середовищ. Потім змішаний потік прямує в дифузор, де відбувається перетворення його кінетич. енергії в потенційну енергію і швидкісного напору в статичний, під дією якого здійснюється подальше переміщення суміші. Переваги Е. - відсутність рухомих частин, простота конструкції і обслуговування. ККД Е. не перевищує 30%. Е. застосовуються як змішувачі (диспергатори) промивної води при знесоленні нафти, відборі низьконапірного газу високонапірним (у системі збирання нафтового газу, при дорозробці виснажених газових покладів, на підземних газосховищах і т.д.). 2) Робочий орган (аератор) ежекторної флотаційної машини, який здійснює всмоктування з атмосфери та диспергування повітря в потоці флотаційної пульпи, що надходить до флотаційної камери через Е. під напором.

ЕЖЕКЦІЯ, *эжекция; **ejection; *** Ejektion – процес змішування двох середовищ (напр., газу і води), з яких одно, як транзитний струмінь, перебуваючи під тиском, діє на друге, підсмоктує і виштовхує його у певному напрямі. Транзитний струмінь утворюється робочою рідиною, що рухається з великою швидкістю.

ЕЙФЕЛЬСЬКИЙ ЯРУС, ЕЙФЕЛЬ, *эйфельский ярус, эйфель; **Eifelian; ***Eifel, Eifelien, Eifelium – нижній ярус середнього відділу девонської системи.

ЕКВАТОР, *экватор, **equator, ***Äquator – географічний Е. – лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки Е. мають географічну широту 0^о. Цей Е. називають також земним, він ділить Землю на північну та південну півкулі. Довжина географічного Е. 40 075 696 м. Геодезичний Е. – слід від перетину поверхні референц-еліпсоїда площиною, яка проходить через його центр і розташована перпендикулярно до його малої осі. Небесний Е. – велике коло небесної сфери, яке лежить у площині, перпендикулярній до осі світу. Геомагнітний Е. - лінія перетину земної поверхні площиною, яка проходить через центр Землі перпендикулярно осі її однорідної намагніченості. Магнітний Е. - геометричне місце точок на земній поверхні, в яких магнітне схилення дорівнює 0.

ЕКВІВАЛЕНТ, *эквивалент, **еquivalent, ***Äquivalent – предмет або кількість, що відповідає ін. предметам або кількостям, може замінювати або виражати їх.

ЕКВІВАЛЕНТ ТРОТИЛОВИЙ, *эквивалент тротиловый, **trinitrotoluene-equivalent, TNT-equivalent; ***Trotyl-Äquivalent – відносна величина, яка виражає працездатність даної ВР через показник працездатності тротилу. Еталоном вважається тротил з густиною 1,5 г/см³ і теплотою вибуху 4186 кДж/кг.

ЕКВІВАЛЕНТНИЙ, *эквивалентный, **еquivalent, ***äquivalent - рівносильний, рівнозначний, рівноцінний, однаковий за величиною; е. о б м і н   обмін рівноцінними товарами, предметами, частками тощо.

ЕКВІПОТЕНЦІАЛЬНИЙ, *эквипотенциальный, **еquipotential, ***äquipotential, Äquipotential-, gleichen Potentials - однаковий з чимось щодо величини потенціалу; Е - н а п о в е р х н я   поверхня, в усіх точках якої однаковий потенціал.

ЕКЗАРАЦІЯ, *экзарация, **exaration, ***Exaration - руйнування г.п. сповзаючим глетчерним льодовиком. Зокрема руйнування ложа льодовика вмерзлими в лід уламками г.п. Інша назва - льодовикове виорювання.

ЕКЗО, *экзо…, **exo…, ***Exo… - префікс, що означає "зовні", "поза чимось".

ЕКЗОГЕННИЙ, *экзогенный, **exogenetic, ***exogen (etisch) - зумовлений зовнішніми причинами; який утворився на земній поверхні й у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання, діяльності води й організмів (про мінерал і мінеральний комплекс). Див. ендогенні процеси.

ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ, *экзогенные процессы, **exogenic processes, exogenous processes; ***exogene Vorgänge – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, г.ч., енергією сонячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами. Протилежне – ендогенні процеси.

ЕКЗОГЕННІ РОДОВИЩА, *экзогенные месторождения, **exogenetic deposits; ***exogene Lagerstätten - гіпергенні родовища, седиментогенні родовища, поклади корисних копалин, пов'язані з древніми і сучасними геохім. процесами Землі. Утворюються на поверхні Землі, в її тонкій верх. частині, що включає горизонти ґрунтових і частково пластових підземних вод, на дні боліт, озер, рік, морів і океанів. Е.р. формуються в результаті механіч. і біохім. перетворення і диференціації мінеральних речовин ендогенного походження. Серед Е.р. розрізнюють чотири генетичні групи: залишкові, інфільтраційні, розсипні і осадові. Залишкові родовища формуються внаслідок винесення розчинних мінеральних сполук із зони вивітрювання і накопичення важкорозчинного мінерального залишку, що створює руди заліза, нікелю, марганцю, алюмінію. Інфільтраційні родовища виникають при осадженні з підземних вод поверхневого походження розчинених в них мінеральних речовин з утворенням покладів руд урану, міді, срібла, золота, самородної сірки. Розсипні родовища створюються при накопиченні в пухких відкладах на дні рік і мор. узбережжя важких цінних мінералів, до числа яких належать золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова. Осадові родовища утворюються в процесі осадонакопичення на дні мор. і континентальних водоймищ, що формує поклади вугілля, горючих сланців, нафти, горючого газу, солей, фосфоритів, руд заліза, марганцю, бокситів, урану, міді, а також буд. матеріалів (ґравій, пісок, глина, вапняк, цементна сировина).

ЕКЗОГЕОСИНКЛІНАЛЬ, *экзогеосинклиналь, **exogeosyncline, deltaexogeosyncline, foredeep; ***Exogeosynklinale – прогин тектонічний, в якому накопичуються уламки відкладів, походження яких пов’язане з розмивом сусідньої складчастої гірської споруди, яка виникла в ортогеосинкліналі і розташована поза кратоном. Термін введений америк. геологом Дж.М.Кеєм в 1947 р. Часто під Е. розуміють крайовий або передовий прогин.

ЕКЗОТЕРМІЧНИЙ, *экзотермичный, **exothermal, ***exothermal - той, що віддає тепло; Е-н і р е а к ц і ї   хімічні реакції, під час яких виділяється тепло (напр., горіння).

ЕКЕР, *эккер, **optical square, prism square; ***Winkelinstrument, Rechtwinkelinstrument, Winkelkreuz, Winkelmaß – простий механічний або оптичний маркшейдерсько-геодезичний прилад для побудови на місцевості кутів величиною 45⁰, 90⁰, 135⁰. В прaктиці застосовуються металеві (восьмигранний, циліндричний, конічний, кульовий) та оптичні Е. (одно-, дво-, тридзеркальні, одно-, дво-, трипризмові).

ЕКЛІМЕТР, *эклиметр, **clinometer, ***Eklimeter, Neigungsmesser, Gefällemesser - прилад для вимірювання вертикальних кутів на поверхні і в гірничих виробках з точністю до 0, 25°. Застосовують екліметри г.ч. при рекогносцирувальних роботах. Е. входить також складовою частиною в конструкцію гірничого компаса. Іноді забезпечується аретирним пристроєм.

ЕКЛОГІТ, *эклогит, **eclogite, ***Eklogit – кристалічна, глибинна метаморфічна або магматична г.п., що складається з низькохромистого піроп-альмандин-гросулярового ґранату і жадеїт-діопсидового клінопіроксену (омфациту). Як другорядні і акцесорні мінерали зустрічаються: рутил, кіаніт, корунд, санідин, коесит, енстатит, графіт, алмаз, флогопіт. Структура алотріоморфнозерниста, ґранобластова, текстура масивна. За хім. складом Е, відповідають базальтам і габро. Е. утворюються в широкому інтервалі т-р (350-1200 ^оС), при високому (більше 0,75 ГПа) тиску. Зустрічаються у вигляді ксенолітів в кімберлітах, рідше в базальтах; прошарків і лінз в тілах ґранатових перидотитів; прошарків і великих блоків в ґнейсах і мігматитах; спільно з глаукофановими сланцями. З Е. пов'язані родов. рутилу, алмазів.

ЕКОЛОГІЯ, *экология, **ecology, ***Ökologie - розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідносин організмів з середовищем, в якому вони живуть, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери). Основи екології як науки почали закладатися наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. Термін "екологiя" запровадив у 1866 році німецький вчений Е.Геккель. Розрізняють екологію загальну, що досліджує основні принципи організації і функціонування різних надорганізмових систем, і спеціальну, предметом якої є вивчення взаємовідносин певних екологічних груп організмів з навколишнім середовищем (екологія рослин і екологія тварин). Крім того, екологію поділяють на аутекологію і синекологію. Екологія досліджує проблеми впливу навколишнього середовища на людину. Виняткового значення набувають екологічні дослідження у зв'язку з проблемою охорони природи. Екологічно чистими вважаються технологічні процеси, виробництва в цілому, продукти тощо, які не завдають шкідливого впливу людському організму та довкіллю.

ЕКОНОМАЙЗЕР, *экономайзер; **economizer; ***Ekonomiser, Eko, Speisewasservorwärmer, Abgasvorwärmer – пристрій для підігрівання води в котельних установках, повітря в теплообмінних апаратах або для регулювання складу горючої суміші в карбюраторах двигунів.

ЕКОНОМІКА, *экономика, **economics, ***Ökonomie - 1) Сукупність суспільних відносин в сфері виробництва, обміну і розподілу продукції. 2) Господарство даної країни або його частина. 3) Економічна наука, яка вивчає об'єктивні закони та категорії суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання; методи і форми організації та управління виробництвом; cпецифічні особливості розвитку економічних відносин в окремих галузях господарства, господарство регіону тощо (напр., Е. промисловості).

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ, *экономико-математическое моделирование, **economic-matematic modelling, ***wirtschaftlich-matematische Simulation - математичний опис закономірностей, притаманних якому-небудь об’єкту, системі, процесу, виражених за допомогою економічного показника - грн., грн./т. та ін. Стосовно гірничої справи - математичний опис витрат на проведення та підтримання виробок, транспортування вугілля, водовідлив, вентиляцію та ін. з урахуванням гірничо-геологічних, технологічних, часових та інших факторів. Е.м.м. дозволяє зробити порівняння різних варіантів систем розробки, способів підготовки та розкриття шахтного поля за кількісним значенням критерію (частіше за все вираженого в грн./т) і вибрати найбільш економічно вигідний варіант. З іншого боку, в моделі у загальному вигляді відображені параметри об’єкта, напр., довжина лави, розмір виїмкового поля та ін., що впливають на значення критерію. Отже, Е.м.м. дозволяє знаходити такі значення параметра, при яких значення критерію буде мінімальним (напр., за питомими витратами), або ж, навпаки, максимальним (напр., за продуктивністю праці). Процес моделювання передбачає вирішення двох завдань: - складання (розробку) самої моделі; - реалізації моделі, тобто знаходження параметрів об’єкта (системи), за яких функція мети досягає екстремального значення. Напр., модель довжини лави в загальному випадку має такий вигляд:

С = f (l_л) = + + С₃ min,

де: С - критерій оптимальності, грн./т; С₁, С₂, С₃ - постійні величини, що враховують витрати на проведення, підтримання виробок і транспорт з урахуванням впливу різних факторів; А_л - добовий видобуток вугілля з лави, т.; l_л - довжина лави, м. Знаходження оптимальної довжини лави - мета реалізації моделі. Д.В.Дорохов.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ В ГАЗОНАФТОВИДОБУВНУ ГАЛУЗЬ ЗАГАЛЬНА (АБСОЛЮТНА), *экономическая эффективность капиталовложений в газонефтедобывающую отрасль общая (абсолютная); **general (absolute) economic efficiency of capital investment in gas and oil industry branch; ***gesamte (absolute) Wirtschaftseffektivität der Kapitalinvestitionen in die Erdöl- und Erdgasförderungsindustrie – показник, що визначається за формулою:

Е_ав = Ц_п /К_в

де Ц_п - середньорічна розрахункова цінність, що одержується за рахунок введення нових потужностей виробництва нафти і газу, грн.; K_в - капітальні вкладення в будівництво об’єктів виробничого призначення, грн.

Середньорічна розрахункова цінність

Ц_в = (З_п.г – С_н) N_н,

де З_п.г - середньорічний, за період оцінки граничний норматив зведених витрат в розрахунку на одиницю продукції, грн./т; С_н - середньорічна собівартість видобування одиниці продукції (тонн) з нових свердловин, грн/т; N_н - середньорічний видобуток із нових свердловин (потужність), введених у даному періоді, т.

Середньорічна потужність нових свердловин, введених у даному році

,

де N_н - річна потужність нових свердловин у рік введення їх в експлуатацію, т; K_з.у – середньорічний коефіцієнт зміни потужності свердловин, частки одиниці.

Річна потужність нових нафтогазових свердловин в рік введення їх в експлуатацію

,

де - середньодобовий дебіт нових свердловин, т/доб, м³/доб; n_н - кількість нових свердловин, виведених у даному році з буріння і освоєння; K_е.н - коефіцієнт експлуатації нових свердловин, частки одиниці.

Середньорічний коефіцієнт зміни потужності свердловин: ,

де K₁, K₂, K₃,...,K_t – коефіцієнт зміни потужності нових свердловин в 1-му, 2-му, 3-му, t-му році експлуатації; дорівнюють коефіцієнтам зміни видобутку нафти по перехідному фонду свердловин, частки одиниці; T_ам - період оцінки, що звичайно береться рівним нормативному строку амортизації видобувних свердловин (15 років), роки.

ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РАЦIОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗАПАСІВ, *экономическое стимулирование рационального использования запасов, **economic stimulation of rational resources use, ***ökonomische (wirtschaftliche) Stimulierung (Stimulation) der rationalen Vorratausnutzung; ökonomische (wirtschaftliche) Stimulierung (Stimulation) der rationalen Benutzung der Vorräte - сукупність організаційно-технічних та економічних заходів, які забезпечують оптимальне (або нормативне) з точки зору підприємства, підгалузі, галузі та господарства в цілому видобування запасів корисних копалин з надр при розробці родовищ.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФÉКТ, *экономический эффект; **economic effect; ***Wirtschaftseffekt, ökonomischer (wirtschaftlicher) Effekt – сумарна економія всіх виробничих ресурсів (живої праці, капітальних вкладень, інших ресурсів, а також часу), яку одержує виробництво в результаті запровадження науково-технічних заходів, що проявляється остаточно у збільшенні національного доходу. Утворення економічного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу на підприємствах нафтогазового комплексу досягається при: а) розробці й експлуатації нафтових і газових родовищ за рахунок додаткового видобутку нафти, що може бути досягнутий в результаті оптимізації режиму розробки об’єктів і експлуатації свердловин; застосування методів діяння на привибійну зону; використання різних способів підтримування тиску; скорочення витрат часу на проведення підземних і капітальних ремонтів свердловин; підвищення якості ремонтів; збільшення міжремонтного періоду роботи свердловин та іншого нафтопромислового обладнання; вдосконалення процесів збирання, підготовки і транспортування нафти, газу і води; зменшення втрат у результаті корозії; зниження витрат енергії, матеріалів, палива; зниження трудомісткості продукції; підвищення фондовіддачі; зниження капіталомісткості нафтогазовидобувного виробництва і т.д.; б) будівництві нафтових і газових свердловин за рахунок скорочення часу вежомонтажних робіт; скорочення часу буріння, кріплення свердловин, їх випробування й освоєння; підвищення якості будівництва свердловин; економії матеріалів, палива, енергії; скорочення потреби в буровому обладнанні; збільшення міжремонтних періодів роботи обладнання; підвищення продуктивності праці бурових бригад; підвищення фондовіддачі; зниження капіталомісткості бурових робіт; оптимізації режимів буріння свердловин; підвищення якості розкриття продуктивних пластів і т.д.; в) проведенні геофізичних досліджень у свердловинах за рахунок підвищення якості, надійності та продуктивності геофізичної апаратури; вдосконалення технології геофізичних досліджень; вдосконалення методик інтерпретації геофізичних досліджень; скорочення витрат матеріальних ресурсів і т.д.; г) магістральному транспортуванні нафти і газу за рахунок скорочення витрат електроенергії внаслідок використання нових технологій перекачування нафти і газу; використання продуктивніших перекачувальних аґреґатів; зменшення втрат нафти і газу при перекачуванні; скорочення чисельності персоналу в результаті підвищення рівня автоматизації й управління процесом перекачування; збільшення строку служби лінійної частини магістральних нафто- і газопроводів за рахунок антикорозійного захисту; підвищення надійності магістральних нафтопроводів внаслідок використання нових матеріалів і обладнання; підвищення пропускної здатності магістральних нафтогазопроводів; зниження витрат на матеріали, паливо, енергію і т.д.

Рішення про доцільність впровадження конкретного заходу приймається на основі оцінки економічного ефекту, що визначається на річний обсяг виробництва, і використання нововведення в розрахунковому році. У практиці розрахунків визначають ефект трьох видів: економічний ефект очікуваний, плановий та фактичний.

ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВТРАТ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ (КОРИСНОГО КОМПОНЕНТА), *экономические последствия потерь полезного ископаемого (полезного компонента), ***ökonomische Folgen der Verluste) des nutzbaren Minerals (der nutzbaren Komponente) - величина економічних збитків або ефекту, що викликаний зміною повноти видобування корисних копалин з надр при їх видобутку та переробці на діючих і проектованих гірничих підприємствах.

ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ПОКАЗНИК, * экономического эффекта показатель; **economic effect index; ***Nutzeffektskennziffer – перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення заходу:

де E_з t - економічний ефект заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період; P_з t - вартісна оцінка результатів здійснення заходів за розрахунковий період; В_з t - вартісна оцінка витрат на здійснення заходу науково-технічного прогресу за розрахунковий період.

При вартісній оцінці результатів і витрат заходу можливі два основних випадки:

а) використання заходу дає змогу одержати додатковий видобуток нафти, газу і продуктів їх переробки. При цьому вартісна оцінка результатів являє собою оцінку виробленої продукції в оптових цінах;

б) використання заходу змінює економічні показники існуючого виробництва. В цьому випадку вартісна оцінка результатів при постійних обсягах кінцевої продукції виражається в зміні витрат на її виробництво. При різних обсягах кінцевої продукції вартісна оцінка результатів повинна, крім зміни витрат, враховувати зміни обсягу продукції в оптових цінах.

Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних (P_зto) і супутніх (P_зtс) результатів:

Вартісна оцінка основних результатів заходів визначається:

а) для нових засобів праці тривалого використання, якщо їх застосування дає змогу одержати продукцію, виробництво якої вже існуючими способами було неможливе:

,

де Ц_t – ціна одиниці продукції, що виробляється з допомогою нових засобів праці в t-му році; A_t - обсяг застосування нових засобів праці в t-му році; П_t – продуктивність засобів праці в t-му році;

б) для нових предметів праці, якщо їх використання дає змогу одержати продукцію, виробництво якої вже існуючими способами було неможливе:

,

де У_t – витрати предметів праці на одиницю продукції, що виробляється з їх використанням в t-му році;

в) для нових предметів і засобів праці довготривалого використання, використання яких в обсязі A_t змінює економічні показники існуючого виробництва продукції:

,

де - зміни обсягу продукції, що випускається в t-му році; - зміни капітальних вкладень, пов’язаних з використанням нових предметів і засобів праці в t-му році; - зміни поточних витрат на виробництво продукції в t-му році.

Вартісна оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних галузях господарства, а також економічні оцінки соціальних і екологічних наслідків реалізації заходів науково-технічного прогресу.

Соціальні і екологічні результати здійснюваних заходів визначаються за величиною відхилення їх соціальних й екологічних показників від встановлених в централізованому порядку нормативів:

де P_зtс - вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів здійснення заходів в t-му році; P_it - величина окремого результату (в натуральному вимірі) з врахуванням масштабу його впровадження в t-му році; a_it - вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-му році; n - кількість показників, що враховуються.

Розрахунок вартісної оцінки різночасних результатів і витрат проводиться з обов’язковим їх зведенням до єдиного, для всіх варіантів заходів, моменту часу - розрахункового року.

Для зведення різночасних витрат і результатів до розрахункового року використовують коефіцієнт зведення

де E_н – норматив зведення різночасових витрат і результатів, який чисельно дорівнює нормативу ефективності капітальних вкладень E_н=0,1; t_р – розрахунковий рік; t_i - рік, витрати і результати котрого зводяться до розрахункового року.

Тоді вартісна оцінка результатів за розрахунковий період визначається так:

де P_t – вартісна оцінка результатів в t-му році розрахункового періоду; t_п – початковий рік розрахункового періоду (початковим роком вважається рік початку фінансування робіт зі здійсненням заходів, включаючи проведення наукових досліджень); t_к - кінцевий рік розрахункового періоду; визначається нормативними строками служби створюваних засобів праці (з врахуванням їх морального зносу).

Витрати (В_н.п) на впровадження нових технічних рішень за розрахунковий період включають витрати при виробництві (В_вр) і при використанні продукції (В_вн) без врахування витрат на її придбання:

Витрати на виробництво (використання) продукції розраховується однаково:

де В_вр – величина витрат усіх ресурсів в t-му році (включаючи витрати на одержання супутніх результатів); С _твр – поточні витрати при виробництві (використанні) продукції в t-му році без врахування амортизаційних відрахувань на реновацію; K_tвр – одночасові витрати при виробництві (використанні) продукції в t-му році; Ф_tз – залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, в t-му році.

Поточні витрати – витрати підприємства, які пов’язані з його виробничою діяльністю – виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг. До складу поточних витрат (С_tвр) включаються витрати, які визначаються згідно зі запровадженим у галузях порядком калькулювання собівартості продукції. На ранніх стадіях розробки і проектування нової техніки, коли відсутня конкретна звітна і нормативна інформація, для розрахунків поточних витрат у виробництві можуть використовуватись різні узагальнені методи калькулювання (метод питомих показників, аґреґатний, бальний метод та ін.). При цьому в розрахунках слід враховувати структуру витрат і нормативи, що використовуються при виробництві аналогічної продукції на діючих підприємствах з передовою технологією і оснащених прогресивним обладнанням. Передвиробничі витрати – частина одноразових витрат, що пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва, організацією робіт для випуску нової продукції, запровадженням прогресивної технології, освоєнням нових підприємств, виробництв, цехів та аґреґатів (пускові витрати). Сюди належать також витрати на підготовчі роботи у видобувній промисловості та ін.

Передвиробничі витрати враховуються повністю в складі одноразових витрат у тих випадках, коли результати передвиробничої роботи використовуються при реалізації й інших заходів науково-технічного прогресу, то на даний захід слід відносити тільки частину передвиробничих витрат, що встановлюється експертним шляхом.

Залишкова вартість основних фондів – це та частина вартості основних фондів, яку ще не віднесено на витрати для виготовлення продукції, виконання роботи чи надання послуг. Залишкова вартість основних фондів Ф_tз визначається як різниця між початковою вартістю основних фондів і величиною амортизаційних відрахувань для них на кінець розрахункового періоду. Для основних фондів, які вибувають в році, беруть їх ліквідаційну вартість.

Для заходів науково-технічного прогресу, що характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсяги виробництва, показники якості і результати) по роках розрахункового періоду, розрахунок економічного ефекту проводиться за формулою

де P_р – незмінна по роках розрахункового періоду вартісна оцінка результатів, включаючи основні і супутні результати; В_р – незмінні по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходів:

С – річні поточні витрати при використанні продукції (без врахування амортизаційних відчислень на реновацію); K_р – норма реновації продукції, що визначається з врахуванням фактора часу; Е_н – норматив зведення різночасових витрат і результатів (Е_н=0,1); K – одноразові витрати при використанні продукції (у випадку їх розподілу в часі вони зводяться до розрахункового року).

Розрахунок за цією формулою слід проводити в цьому випадку, коли на стадії техніко-економічне обґрунтування невідома динаміка результатів витрат, а також для порівняння варіантів при умові збігання в часі початку виробництва. В решті випадків слід врахувати фактор часу. При виборі кращого заходу з різних варіантів таким вважається варіант, для якого величина економічного ефекту максимальна або за умови рівності корисного результату витрати на його реалізацію мінімальні.

ЕКРАНОВАНІ ПОКЛАДИ (НАФТИ, ГАЗУ), *экранированные залежи (нефти, газа), **screened oil pools; ***abgeschirmte Erdöllager - поклади, утворення яких зумовлене наявністю пасток екранованого типу (див. пастка нафти і газу). Екранами є малопроникні породи: глини, солі, інтрузивні і інш. Екранування виникає внаслідок диз’юнктивного тектоніч. порушення, незгідного стратиграфіч. перекриття пласта-колектора або різкої зміни літологічних відмін порід. Різновидами Е.п. є козиркові поклади та рукавоподібні (шнуркові). До Е.п. відносять також нафтові поклади, "запечатані" продуктами окиснення нафти - мальтами, асфальтами і інш.

вгору