ЕКРАНУВАННЯ, *экранирование, **screening, ***Abschirmen, Abschirmung, Schirmwirkung – 1) Захист апаратів, приладів, машин від зовнішніх впливів (найчастіше електричного, магнітного та електромагнітного полів). 2) Перекриття родовищ к.к. малопроникними породами. Див. екрановані поклади, козиркові поклади.

ЕКС... , *экс..., **ex…, ***Ex… - префікс, що означає відокремлений, рух догори, позбавлення, звільнення, зміну якості, завершення. У складних словах означає також "колишній".

ЕКСГАЛЯЦІЇ, *эксгаляции, **exhalation, ***Exhalation – виділення газів, пов’язане з діючими вулканами або з магмою, яка знаходиться на деякій глибині.

ЕКСГАУСТЕР, *эксгаустер, **exhauster, ***Exhaustor, Saugzuggebläse - пристрій для відсмоктування (при невеликому розрідженні) газів і легких матеріалів (твердих часток завислих у потоці повітря). Ексгаустером підсилюють тягу за топками, видаляють шкідливі гази тощо. Див. вакуум-насос.

ЕКСКАВАТОР, *экскаватор, **excavator, excavating machine; ***Bagger, Exkavator - самохідна землерийна машина для виймання та переміщення м’якого ґрунту, гірської породи тощо. Ідея створення землерийних машин належить Леонардо да Вінчі, який на початку XVI ст. запропонував схему Е.-драґлайна. Е. – найбільш поширений тип виймально-вантажних машин, що експлуатуються на відкритих розробках родов. к.к. За принципом дії Е. поділяються на машини циклічної дії (одноковшевий Е, драґлайн, гідравлічний Е.) і безперервної дії (багатоковшевий Е., роторний Е., фрезерний Е. Конструктивно Е. складаються з робочого, ходового, силового обладнання, механізмів їх привода і управління, допоміжного обладнання, платформи з рамою, надбудови і кузова. За експлуатаційним призначенням і родом роботи існуючі типи Е. класифікують на кар'єрні, розкривні, видобувні, будівельні і т.п.; за типом ходового обладнання - гусеничні, крокуючі, пневмоколісні і рейкові, плавучі; за родом силового обладнання - електричні, дизельні, гідравлічні, комбіновані. В Україні Е. виготовляються на Донецькому машинобуд. з-ді та на Новокраматорському машинобудівному (НКМЗ). Тільки екскаватори НКМЗ виконують в країнах СНД до 50% землерийних робіт. Див. екскаватор багатоківшевий, баштовий екскаватор, екскаватор ланцюговий, екскаватор одноківшевий, екскаватор фрезерний, драґлайн, гідравлічний екскаватор, роторний екскаватор.

ЕКСКАВАТОР БАГАТОКОВШЕВИЙ, *многоковшовый экскаватор, **multi-bucket excavator; ***Mehrgefäßbagger, Eimerkettenbagger — виймально-навантажувальна машина безперервної дії з ланцюговим або роторним робочим органом (відповідно ланцюговий та роторний екскаватори). Екскавація породи здійснюється ковшами, послідовно розташованими на нескінченному ланцюзі або на роторному колесі. Навантаження породи в засоби транспорту виконується з розвантажувальної консолі або через спеціальний навантажувальний пристрій. У залежності від характеру руху робочого органу Е.б. бувають: подовжнього, поперечного і радіального копання. На відкритих гірн. розробках перев. застосовуються ланцюгові і роторні Е.б. поперечного і радіального копання. Ці екскаватори найбільш ефективно використовуються на однотипних роботах великого обсягу, зосереджених в одному місці або на протяжних дільницях з відносно м'якими гірськими породами. Е.б. подовжнього копання (фрезерні, траншейні) призначені для видобутку вугілля, буд. траншей для підземних комунікацій, газопроводів і інш., а також іригаційних споруд в породах до IV категорії включно і ґрунтах з глибиною промерзання до 1,5 м.

ЕКСКАВАТОР БАШТОВИЙ - Див. баштовий екскаватор.

ЕКСКАВАТОР ЛАНЦЮГОВИЙ, *экскаватор цепной, **bucketchain excavator; ***Kettenbagger - самохідна гірнича машина безперервної дії з виконавчим органом у вигляді нескінченного ланцюга з закріпленими на ньому ковшами. Виконується на залізничному, гусеничному або крокуючому ходу з поворотною або неповоротною платформою. Призначений для проведення розкривних або видобувних робіт верх. і ниж. черпанням у породах або вугіллі невисокої міцності при т-рі до -35^оС, розробки виїмок (каналів) з видаленням породи у відвал або навантаження гірничої маси у трансп. засіб безперервної або циклічної дії. Ковші Е.л. (від 20 до 60 шт.) кріпляться на пальцях до шарнірів ланок нескінченного ланцюга, який переміщається ведучими зірками по катках і направляючих ковшової рами; нижня гілка ланцюга завжди рухається до екскаватора, відділяючи ковшами породу від вибою і транспортуючи її до місця розвантаження, розташованого біля ведучих зірок. Порода з ковшів, які огинають ведучі зірки, висипається або на приймальний стіл, який обертається, або на перевантажувальний конвеєр, які передають її в бункер або на відвальний конвеєр. Ківшева рама і відвальна стріла підвішуються, як правило, до металоконструкцій, які мають індивідуальні консолі противаг. Сучасні Е.л. мають продуктивність від 36-73 м³/год. до 8-15 тис. м³/год. Вони використовуються на кар'єрах нерудних будматеріалів при розробці глин, піску, гравію і талих ґрунтів та ін. Е.л. компонуються за шістьма принциповими схемами (рис.).

ЕКСКАВАТОР ОДНОКІВШЕВИЙ, *экскаватор одноковшовый, **power shovel, backhoe, dragline; ***Löffelbagger, Eingefäßbagger – самохідна повноповоротна виймально-вантажна машина з виконавчим органом у вигляді ковша. Е.о. складається з робочого, механічного, ходового і силового обладнання, механізмів управління, платформи з рамою, надбудови і кузовів. Виконуються на гусеничному, крокуючому (тільки драґлайни з ковшом місткістю понад 4 м³) або пневмоколісному (г.ч. машини з ковшами місткістю до 0,8 м³) ходу з електрич., електрогідравліч. або інш. приводом. Робочий цикл складається з чотирьох послідовних операцій: наповнення ковша (черпання), переміщення його до місця розвантаження (транспортування), розвантаження і переміщення порожнього ковша до місця черпання для відтворення нового циклу. Внаслідок цього Е.о. наз. машинами циклічної дії. У поняття Е.о. включають дві групи екскаваторів, що відрізняються способом зв'язку його виконавчого органу (ковша) з поворотною платформою (стрілою): з ж о р с т к и м (пряма лопата, зворотна лопата) і г н у ч к и м зв'язком (драґлайн). У свою чергу кожна група в залежності від виду робочого обладнання і призначення поділяється на типи. Існуючі типи Е.о. класифікують за призначенням і видом роботи, що виконується, видом робочого, ходового і силового обладнання, місткістю ковша. В Україні розвинуте виробництво як кар’єрних екскаваторів-лопат, так і драґлайнів.

ЕКСКАВАТОР РОТОРНИЙ – Див. роторний екскаватор.

ЕКСКАВАТОР ФРЕЗЕРНИЙ, *экскаватор фрезерный, **milling excavator; ***Fräsbagger, Fräserbagger - землерийна машина, призначена для розробки щільних і мерзлих г.п. шарами з поверхні масиву. Е.ф. руйнує г.п. фрезерним робочим органом, вантажить її на конвеєр і передає через розвантажувальну консоль у трансп. засоби під час свого руху по фронту робіт. Фреза являє собою горизонтально розташовану циліндричну конструкцію шир. до 3,5 м з різцями. При обертанні фрези різці руйнують масив на глиб. 0,1-0,35 м. Продуктивність Е.ф. 100-2500 т/год. Екскаватор обладнаний приладами для контролю товщини шару, що розробляється, і величини прошарків, що дозволяє ефективно використати його для селективної виїмки.

ЕКСКАВАТОРНИЙ ВІДВАЛ, *экскаваторный отвал, **excavator dump; ***Baggerkippe - насип з пустих порід або некондиційних руд, що створюється екскаваторами при відкритій розробці родов. к.к. Е.в. розташовують на борту кар'єру на відстані, що забезпечує ефективність і безпеку роботи (1-2 км).

ЕКСКАВАЦІЯ, *экскавация, **excavation, ***Baggern, Ausbaggerung, Baggerung, Aushub - технологічний процес відокремлення гірн. маси г.п. або к.к. від масиву або навалу, що здійснюється шляхом впровадження в нього виконавчого органу машини, який при цьому наповнюється породою. Виконується екскаваторами, бульдозерами, скреперами, навантажувачами кар’єрними. Е. застосовується при підземному і відкритому видобутку к.к., при виконанні земляних робіт, спорудженні каналів і дамб та інш. Е. скельних порід здійснюється тільки після їх попереднього розпушення вибуховим способом. Основним показником, що характеризує процес Е., є питомий опір копанню, на величину якого впливають фізико-механічні характеристики ґрунтів, тип землерийної машини, конструкція і параметри робочого органу і порядок відробки вибою. Коеф. Е. К_е являє собою відношення коеф. наповнення ковша екскаватора до коеф. розпушення породи в ковші. Для одноковшових екскаваторів К_е = 0,55 -0,8, для роторних К_е = 0,65-0,9, для ланцюгових К_е = 0,8-1,35. Вдосконалення процесу Е. полягає в застосуванні нетрадиційних способів руйнування г.п. (лазерними установками, термомеханіч. і інш. комбінов. робочими органами), більш широкого використання при Е. сил гравітації і інш.

ЕКСОЛЮЦІЯ, *эксолюция, **exsolution, ***Exsolution – розпад твердого розчину.

ЕКСПЕРИМЕНТ, *эксперимент, **experiment, ***Experiment, Test, Versuch - 1) Спроба, дослід. 2) Форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв’язків між явищами. Розрізняють пасивний та активний Е. В сучасних експериментальних дослідженнях технологічних процесів широко застосовується планування експерименту.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ, *экспериментальный, **experimental, ***experimentell - той, що ґрунтується на досліді, спостереженні, результатах експерименту.

ЕКСПЕРТ, *эксперт, **expert, ***Experte, Sachverständiger, Gutacher - фахівець, який здійснює експертизу.

ЕКСПЕРТИЗА, *экспертиза, **examination, ***Expertise, Begutachtung, Gutachten, Gutachtung - розгляд, дослідження експертом-фахівцем якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань.

ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК МЕТОДИ, *экспертных оценок методы, **methods of expert estimations, Delphi technique; ***Methoder der Begutachtungs-Schätzungen – один з основних класів методів науково-технічного прогнозування, який ґрунтується на припущенні, що на основі думок експертів можна збудувати адекватну модель майбутнього розвитку об’єкту прогнозування. Відправною інформацією при цьому є думка спеціалістів, які займаються дослідженнями й розробками в прогнозованій галузі. Е.о.м. поділяють на індивідуальні та колективні. Перші бувають двох типів: оцінка типу "інтерв’ю" та аналітичні (найпоширеніші з останніх - морфологічні – виявлення різних варіантів поведінки об’єкту прогнозування та метод складання аналітичних оглядів). Серед колективних методів розрізняють: метод комісії, метод віднесеної оцінки та дельфійський метод. Метод к о м і с і ї передбачає проведення групою експертів дискусії для вироблення заг. думки щодо майбутньої поведінки прогнозованих об’єктів. Недолік цього метода – інерційність (консервативність) поглядів експертів щодо прогнозованої поведінки об’єкту. Цих вад можна частково позбутися шляхом в і д н е с е н о ї оцінки, або методу "мозкового штурму". Більш досконалим методом колективної оцінки є д е л ь ф і й с ь к и й метод. Він передбачає відмову від прямих колективних обговорень. Дебати заміняють програмою індивідуальних опитувань, які здебільшого проводять у формі таблиць експертної оцінки. Відповіді експертів узагальнюють і передають їм назад (іноді разом з новою інформацією про об’єкт), після чого експерти уточнюють свої відповіді. Таку процедуру повторюють кілька разів, поки не досягають прийнятної збіжності всіх висловлених думок. Оцінки Е.о.м., як правило, перетворюють на кількісну форму. Наступним етапом розвитку Е.о.м. є метод "п р о г н о з о в а н о г о г р а ф а". Суть його полягає в побудові на основі експертних оцінок і наступного аналізу моделі складної мережі взаємозв’язків, які виникають під час розв’язування перспективних науково-техн. проблем. При цьому забезпечується можливість формування багатьох різних варіантів науково-техн. розвитку, кожний з яких у перспективі веде до досягнення мети розвитку прогнозованого об’єкту (галузі, сфери тощо). Наступний аналіз моделі дає змогу визначити оптимальні (за певними критеріями) шляхи досягнення мети.

ЕКСПЛОЗІЯ, *эксплозия, **explosion, ***Explosion, Vulkanexplosion - переважно вибухове вулканічне виверження, що звичайно супроводжується викидами великої кількості пірокластичного матеріалу, уламків лави, порід стінок канальної частини вулканів і газоподібних речовин. Виникає, коли внутр. магматичний тиск перевершує міцність покрівлі вогнища вулкану. Характер викиду залежить від в'язкості магми. У рідкої магми рівень Е. розташовується глибоко в каналі, і гази, що вириваються з попелом об'єднуються в струмінь, спрямований вертикально вгору. У випадку з в'язкою магмою рівень Е. знаходиться поблизу поверхні, і сила удару газів, що вибухають, розподіляється у всіх напрямах вгору і вбік. Швидкість поширення хмар, що виникають при Е., і хмар з суміші твердих, рідких і газоподібних магматогенних речовин досягає сотень м/с, а на у вулканах супутнику Юпітера Іо 1000 м/с.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ГЕОМЕТРИЗАЦІЯ РОДОВИЩА КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ, *эксплуатационная геометризация месторождения полезного ископаемого, **exploitation geometrization of mineral deposits, ***Exploitationsgeometrization der Lagerstätte - моделювання (графічне, аналітичне, цифрове) родовища комплексним використанням інформації, отриманої при розвідці, розробці та з урахуванням технологічних вимог експлуатації родовища.

ЕКСПЛУАТАЦІЙНА РОЗВІДКА, *эксплуатационная разведка, **mining exploration, mining prospecting; ***Abbauerkundung - найбільш детальна стадія геолого-розвідувальних робіт, що проводяться в процесі розробки родовища. Планується і здійснюється спільно з планами розвитку гірничих робіт, випереджаючи очисні роботи і, як правило, поєднується у часі з проходкою гірничо-підготовчих виробок. Осн. завдання Е.р. - уточнення отриманих при детальній розвідці даних про морфологію, контури поширення, внутр. будову тіл к.к., склад і технол. властивості к.к., гідрогеол. і гірничо-геол. умови розробки на експлуатаційних горизонтах, що розкриваються, поверхах, уступах, дільницях. Результати Е.р. використовуються для уточнення схем і проектних рішень по підготовці тіл к.к. до відробки, для визначення і обліку величин підготовлених і готових до виїмки запасів, поточного (річного) і оперативного (квартального, місячного, добового) планування видобутку к.к., встановлення розмірів фактич. видобутку, втрат і розубожування, а також для контролю за повнотою і якістю використання надр. Крім того, на основі результатів Е.р. забезпечують приріст запасів корисної копалини шляхом виявлення нових покладів та переведенням запасів у більш високі категорії; виявляють гірнично-геологічні умови розробки окремих ділянок шахтного (кар’єрного) поля та ін.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ, *эксплуатация; **exploitation; operation, running; ***Ausbeutung, Betrieb, Nutzbarmachung, Ausnutzung – в гірництві – систематичне використання людиною родовищ корисних копалин, промислового устаткування, засобів транспорту.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ РОДОВИЩА, *эксплуатация месторождения, **exploitation of deposit, ***Ausbeutung der Lagerstätte - видобування корисної копалини з надр з метою її подальшого використання. Та саме, що розробка родовища корисної копалини.

ЕКСПОНЕНЦІЙНА (ЕКСПОНЕНЦІАЛЬНА) ФУНКЦІЯ, *экспоненциальная функция, **exponential function, ***Exponentialfunktion - функція виду у = а^x, де а  - стале число (додатне, але не дорівнює одиниці). Інша назва   п о к а з н и к о в а ф у н к ц і я.

ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ, *экспресс-анализ, **rapid analysis, spot check, proximate analysis; ***Expreßanalyse, Schnellanalyse, Schnellbestimmung - сукупність методів кількісного хімічного аналізу, що дають змогу швидко контролювати певний виробничий чи технологічний процес. Напр., при збагаченні к.к. відсадкою - оперативне розшарування проби продукту відсадки у важкій рідині для визначення величини втрат легких фракцій у відходах і прийняття рішення щодо коригування технологічного режиму відсадки. Для вугілля кам’яного Е.-а. проводять з використанням розчинів хлористого цинку густиною 1500-1800 кг/м³, для антрациту - 1800-2000 кг/м³. Див. також нейтронний гамма-метод.

ЕКСТЕНСИВНИЙ, *экстенсивный, **extensive, ***extensiv - пов'язаний з кількісним (а не якісним) збільшенням, розширенням, поширенням. Протилежне   інтенсивний.

ЕКСТЕРНІДИ, *экстерниды, **externides, secondary arc; ***Externiden – зовнішня частина орогенічного поясу, найближча до кратону або форланду. Як правило, це міогеосинкліналь на ранніх фазах її розвитку. Під час орогенезу піддається крайовим деформаціям (складчастості та утворенню насувів).

ЕКСТРА, *экстра, **extra, ***extra, exstrafein - найвищий ступінь якості; вищий від загальноприйнятих норм або зразків.

ЕКСТРА..., *экстра..., **extra…, ***extra… - префікс, що означає надмірність, винятковість, розташування поза чимось.

ЕКСТРАГУВАННЯ, *экстрагирование, **extraction, ***Extrahieren, Extraktion, Ausziehen - дія, власне розділення суміші речовин на складові частини за допомогою розчинника, в якому вони розчиняються неоднаково. Механізм Е. у загальному випадку включає проникнення екстраґента в пори твердого матеріалу, розчинення цільового компонента, перенесення речовини, що екстрагується з глибини твердої частини до поверхні розділу фаз (молекулярна дифузія); перенесення речовини від поверхні розділу фаз в об'єм екстраґента (конвективна дифузія). Швидкість Е. визначається рушійною силою процесу, сумарним опором на всіх стадіях, співвідношенням маси екстраґента і рідини у твердій фазі (гідромодулем). При збільшенні гідромодуля зростає рушійна сила Е., але одночасно утруднюється і дорожчає подальше виділення цільового компонента. Перемішування (механічне, з використанням псевдозрідження і інш.) прискорює конвекційну дифузію, але не впливає на швидкість мол. дифузії. Екстраґент повинен легко регенеруватися, бути селективним, порівняно дешевим. Таким вимогам відповідають вода, етанол, бензин, бензол, ацетон, розчини кислот, солей і лугів. На ефективність Е. впливає спосіб підготовки сировини (подрібнення або ґранулювання), що забезпечує необхідну форму, розміри і дисперсний склад частинок, а також зволоження, термохім. і інш. види обробки, що поліпшують дифузні і механічні властивості твердого матеріалу. Е. здійснюється в спец. апаратах - екстракторах. Процес Е. може протікати в нерухомому шарі твердого матеріалу, рухомому або псевдозрідженому шарі. Е. використовується для вилучення сполук рідкісних металів, урану з руд і інш. Див. екстракція.

ЕКСТРАҐЕНТ, *экстрагент, **extractant, extracting agent; ***Extraktionsmittel - вибірковий розчинник для вилучення окремих компонентів з рідких сумішей (напр., водних розчинів). Осн. вимоги до Е.: високий коеф. дії, висока селективність, низька розчинність у воді, хім. стійкість, велика т-ра спалаху, нетоксичність (див. екстракція). Розрізнюють кислі (екстрагують за катіонообмінним механізмом), лужні (екстрагують за аніонобмінним механізмом) і нейтральні (екстрагують за рахунок сольватації) Е. Кислі Е. - карбонові к-ти, нафтенові к-ти, фосфорорганічні к-ти, сульфокислоти, феноли, кислі хелатні аґенти, напр. оксіми. Лужні Е. - солі четвертинних амонієвих основ, первинних, вторинних і третинних високомол. амінів. Нейтральні Е. - фосфорорганічні сполуки, сульфоксиди, фосфіноксиди, спирти, кетони, альдегіди. Е. широко застосовуються в гідрометалургії.

ЕКСТРАКТ, *экстракт, **extract, ***Extrakt, Auszug - 1) Згущена водна, спиртова або ефірна витяжка з рослинних чи тваринних тканин, речовини. 2) Стислий виклад якогось твору, документа тощо.

ЕКСТРАКТИВНИЙ, *экстрактивный, **extractable, extractible, ***extraktiv - 1) Той, що стосується екстракції. 2) Той, що має властивості екстракту. 3) Е - н і р е ч о в и н и   органічні небілкові речовини, які містяться в тваринних і рослинних тканинах і які можна одержати екстракцією за допомогою киплячої води.

ЕКСТРАКТОР, *экстрактор, **extractor, extraction unit, extraction apparatus; ***Extraktor, Extrakteur, Auszieher, Extrakrionsapparat - апарат для розділення рідких або твердих речовин за допомогою селективних розчинників (екстраґентів). У залежності від взаємного напряму руху фаз розрізнюють Е. прямотечійні, протитечійні та зі змішаним рухом. Процес може проходити в нерухомому, рухомому або псевдозрідженому шарі твердого матеріалу. Е. бувають періодичної та безперервної дії. Останні представлені колонними апаратами, змішувачами-відстійниками і відцентровими апаратами.

ЕКСТРАКЦІЯ, *экстракция, **liquid extraction, liquid-liquid extraction; ***Extraktion - спосіб розділення суміші речовин на складові частини за допомогою розчинника, в якому вони розчиняються неоднаково. Результат екстрагування. Е. базується на різниці коефіцієнтів розподілу різних речовин між двома фазами: двома рідинами, які не змішуються, рідиною та твердим тілом, рідиною та газом. Е. використовується в гідрометалургії і технології рідкісних металів для вилучення і очищення Cu, Ni, Та, Co, Мо, Re, Th, Mn, Hf і інш., в урановій пром-сті для отримання і концентрування урану та переробки радіоактивних відходів, а також в нафтопереробці. Е. включає стадію змішування початкового розчину з екстраґентом, стадію механіч. розділення (розшарування) двох фаз - екстракту, збагаченого компонентом, що вилучається, і залишку початкового розчину (рафінату); видалення екстраґенту з обох фаз і його реґенерацію з метою повторного використання. Звичайно екстракт є органіч. розчином, а рафінат - водним. Е. - масообмінний процес, який кількісно характеризується коеф. розподілу - відношенням рівноважних концентрацій компонента, що вилучається у водній і органічній фазах відповідно. Швидкість процесу Е. визначається різницею між рівноважною і робочою концентраціями компонента, що вилучається в екстракт. Розрізнюють йонообмінний, сольватаційний і змішаний механізми Е. Процес Е. проводять в спец. апаратах - екстракторах. Для протитечійної багатоступінчастої Е. характерна висока міра вилучення цільового компонента - понад 99%. Реекстракція забезпечується зміною ступеня окиснення і координаційного числа атомів металів, рН водної фази, т-ри і інш. чинників.

ЕКСТРАКЦІЯ ГАЗОВА, *экстракция газовая; **gas extraction; ***Gasextraktion – селективне вилучення рідких компонентів сумішей у фазу стисненого надкритичного газу (СО₂, етан та ін.), що відбувається завдяки різкому зростанню розчинності біля критичної точки.

ЕКСТРАКЦІЯ РІДИННА, *экстракция жидкостная; **liquid extraction; ***Flüssigkeitsextraktion – вибіркове вилучення компонентів розчину в окремий розчинник, що знаходиться в контакті та може містити екстрактивний аґент; кількісною характеристикою процесу є коефіцієнт розподілу - відношення рівноважних концентрацій речовини у фазах.

ЕКСТРАПОЛЮВАТИ, *экстраполировать, **extrapolate, ***extrapolieren - поширювати висновки, одержані щодо однієї частини якоїсь системи, на іншу частину тієї самої системи.

ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ, *экстраполяция, **extrapolation, ***Extrapolation - наближене знаходження за рядом даних значень функції інших її значень, що містяться поза цим рядом.

ЕКСТРЕМУМ, *экстремум, **extremum, ***Еxtremum - найбільше та найменше значення функції. Розрізняють Е. локальний – Е. в деякому довільно малому околі даної точки, і Е. глобальний – Е. в усій розглядуваній області значень функцій.

ЕКСТРУЗИВНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ - див. ефузивні гірські породи.

ЕКСТРУЗІЯ, *экструзия, **extrusion, ***Extrusion - 1) Тип вулканіч. виверження, при якому в'язка лава (андезитового, дацитового, ріолітового складів) видавлюється або виштовхується на денну поверхню, утворюючи над гирлом вулкана куполи. 2) Обробка (продавлюванням крізь формуючі пристрої) матеріалів тиском, що створюється спеціальними пресами. Методом Е. можуть ґранулюватися різноманітні матеріали, напр., глинисті відходи збагачення к.к.

ЕКСЦЕНТРИК, *эксцентрик, **eccentric, cam; ***Exzenter, Exzenterscheibe – диск або інша деталь, вісь обертання якого не збігається з його геометричною віссю. Використовується в ряді пристроїв. Див., напр., насос ексцентриковий.

ЕКСЦЕНТРИСИТЕТ, *эксцентриситет, **eccentricity, excentricity; ***Exzentrizität, Außermittigkeit - 1) матем. Відношення віддалі між довільною точкою кривої другого порядку (еліпса, гіперболи, параболи) та її фокусом до віддалі між тією самою точкою і директрисою. Е. еліпса менший за 1, параболи   дорівнює 1, гіперболи   більший за 1. 2) тех. Віддаль між віссю обертання ексцентрика і його центром. 3) Відхилення від центра.

ЕЛАСТОМЕР, *эластомер; **elastomer; ***Elastomer, Elast – полімер з високоеластичними властивостями в широкому температурному діапазоні (гума, каучуки).

ЕЛЕВАТОР, *элеватор, **elevator, ***Elevator, Becherwerk, Aufzug, Gestängeanheber, Silo – 1) Машина для безперервного переміщення вантажів у вертикальній або крутопохилій (понад 60^о) до горизонту площині у ковшах, що закріплені з певним кроком на безкінечних ланцюгах або стрічці. Область використання Е. в гірн. пром-сті - міжповерхове транспортування дрібно- і середньогрудкових, зернистих і пилоподібних вантажів на поверхні шахт і на збагач. ф-ках. Ківшеві Е. (осн. тип Е. в гірн. пром-сті) застосовують для транспортування сипких вантажів, люлькові - штучних вантажів. Е. з щілинними ковшами застосовують в аґреґаті з відсаджувальними машинами або баґер-зумпфами для транспортування і одночасного зневоднювання дренуванням осілих продуктів (важких продуктів відсадки). Конструкція Е. включає тяговий орган (два ланцюги або стрічка), до яких прикріплені трансп. посудини. Нескінченний тяговий орган огинає укріплені на металоконструкції приводні і натяжні зірочки або барабани. Завантаження посудин Е. здійснюється в його нижній частині - черевику, в який вантаж подається живильником або по похилому лотку. Розвантажуються посудини при переході через верх. зірочки або барабан. При цьому вантаж направляється в розвантажувальний патрубок і далі йде в бункер або інш. трансп. засоби. Знаходять застосування збезводнюючі Е., в процесі підйому якими зволожених вантажів відбувається видалення води через отвори в ковшах. Швидкість переміщення ланцюгів Е. 0,4-2,0 м/с. Місткість ковшів Е. 1,5-140 дм³, продуктивність Е. 20-250 м³/год., висота підйому 50-75 м. 2) Пристрій (частина торфодобувної установки), по якому переміщується торфова маса. 3) Сталевий хомут для підхоплення труб або шланг під час спускання їх у нафтову свердловину. 4) Пристосування для з'єднання бурильної колони або окремої свічки з механізмом, що здійснює спуск і підйом бурового інструмента. Розрізнюють такі типи Е.: вертлюжні пробки, що застосовуються з легкими буровими станками, фарштули - для нафт. буріння, кільцеві Е. - для спец. робіт у свердловинах і напівавтоматичні Е. Вертлюжні пробки з’єднуються з трубами за допомогою різьби, фарштули надіваються на трубу і підхоплюють її під замкове з'єднання. Кільцеві Е. мають корпус з виїмкою, спорядженою виступами, які входять у проріз замкового або ніпельного з'єднання і сприймають масу інструмента. Найбільш перспективні напівавтоматичні Е., що надіваються на трубу вручну і від'єднуються від свічки автоматично при установці на свічник.

ЕЛЕВАТОРНЕ КОЛЕСО - обертовий пристрій у вигляді вертикального або похилого колеса з щілястими полицями або карманами для вивантаження важкого продукту з важкосередовищного колісного сепаратора і одночасного його дренування.

ЕЛЕКТРИЗАЦІЯ, *электризация, ***electrization, electrification; ***Elektrisierung - надання тілу електрики, зарядження електрикою. Е. г.п., які мають низьку електропровідність, у процесі видобутку, транспортування, подрібнення, сушки може суттєво впливати на хід технологічних процесів, а також бути причиною пожеж та вибухів. У зв’язку з цим вивчення і врахування Е. твердих та рідких аерозолей дуже важливе для ряду промислових підприємств, зокрема гірничих, де основний продукт, сировина чи відходи виробництва містять тонкодисперсні речовини, пил. Е. твердих і рідких матеріалів обумовлена механічними, фізичними, хімічними або фізико-хімічними процесами: контактною передачею заряду, індукцією заряду, порушенням нерухомого контакту різнорідних тіл (розривно-контактовий заряд), зіткненням (балоелектричний заряд), трибоелектризацією, емісією або захопленням електронів та йонів. Пиловий потік завжди створює електричне поле, величина і знак якого залежать від багатьох факторів. В основі Е. рідин і розчинів лежать процеси, пов’язані з утворенням подвійного електричного шару (ПЕШ) на поверхні поділу фаз "газ-рідина". Е. має місце в усіх випадках, коли відбувається розрив ПЕШ. В процесі Е. рідини при розбризкуванні велике значення мають явища, пов’язані з адсорбцією йонів з об’єму рідини і повітря. Заряд крапель прямо пропорційний їх радіусу. Електростатичні заряди ґенеруються при русі рідини по трубах, перемішуванні, зливі, фільтрації і розбризкуванні, тому при проведенні цих операцій для попередження вибухів і пожеж необхідно виконувати спеціальні заходи (заземлення, добавка антистатиків тощо). Ефект Е. посилюється при переробці в’язких рідин (полімерів, нафти, нафтопродуктів, клеїв тощо), а також сумішей рідин. В помольних аґреґатах, апаратах з псевдозрідженим шаром, пневмотранспортних установках в результаті Е. частинки матеріалу налипають на стінки і створюють товстий та міцний шар, що приводить до порушення технологічного процесу. Електростатична складова адгезійних сил для тонкодисперсних діелектриків перевищує молекулярну. Теорія і практика показує, що електростатичні сили треба враховувати при розрахунку двофазних потоків з частинками менше 20 мкм. Вибухи і пожежі, викликані Е., мають такі першопричини: іскровий розряд з зарядженого діелектричного матеріалу; розряд з розрядженого металевого незаземленого предмета; розряд з людини на заземлений предмет. Разом з тим Е. знайшла широке застосування в промисловості для очищення газів від твердих частинок в електростатичному полі, електростатичне фарбування тощо. У цих процесах зарядження частинок здійснюється у коронному розряді, а управління потоком заряджених частинок - штучно створеним електростатичним полем.

ЕЛЕКТРИЗАЦІЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН, *электризация взрывчатых веществ, **electrization of explosives; ***Elektrisierung der Sprengstoffe - накопичення електрич. зарядів на поверхні частинок ВР. Найбільш інтенсивна Е. спостерігається в процесі просіювання в бункерах, пневматич. транспортування і інш. операцій, при яких відбувається переміщення ґранул і особливо пилоподібних частинок ВР одна відносно одної або відносно стінок трубопроводів, бункерів. Це може за певних умов викликати вибух зависі в трубопроводі або у відкритому просторі, вибух або загоряння порошкоподібних ВР в шарі, в бункерах розтарюючих установок. Для забезпечення безпеки робіт пневмотрансп. системи, пристрої для просіювання ВР, розтарювання, бункери-накопичувачі та ін. заземляють. Трубопроводи, що використовуються при пневмотранспорті пром. ВР, виконують електропровідними. Для виключення небезпеки запалення пилу ВР в бункерах систематично очищають їх поверхні від осілого пилу і відсмоктують пил ВР з бункера. Для зниження Е. ВР зволожують, вводять антистатичні домішки.

ЕЛЕКТРИЧНА РОЗВІДКА, ЕЛЕКТРОРОЗВІДКА, *электрическая разведка, электроразведка; **electric prospecting, electric exploration, geophysical prospecting by electric means; ***elektrische Erkundung - група методів розвідувальної геофізики, що базуються на вивченні природних або штучних електромагнітних полів, які збуджуються в земній корі. Електромагнітне поле, що досліджується в землі і на її поверхні, залежить від властивостей г.п. (їх пит. електрич. опору, магнітної і діелектрич. проникності, поляризовності), що дозволяє по зміні його параметрів вивчати геол. будову територій і виявляти поклади к.к. Застосовується понад 100 модифікацій Е.р., що поділяються на такі осн. групи методів: уявних опорів, електрохімічної поляризації, магнітотелуричного поля, електромагнітного зондування, індуктивні і радіохвильові. Електророзвідувальна апаратура складається з джерел струму (батареї, ґенератори тощо), живильних (заземлена на кінцях лінія, замкнений одновитковий або багатовитковий контур та ін.) і вимірювальних (датчики поля, набір проміжних перетворювачів сигналу) пристроїв. Для вивчення малих глибин (до одного км) застосовується, як правило, переносна апаратура. Для глибинних досліджень використовують електророзвідувальні станції. У гірн. справі шахтні, свердловинні і кар'єрні модифікації Е.р. використовуються при експлуатаційній розвідці, технол. картуванні, дослідженні стійкості гірн. виробок та ін.

ЕЛЕКТРИЧНА СЕПАРАЦІЯ, *электрическая сепарация, **electric separation; ***Elektroscheidung - процес розділення сухих частинок к.к. або матеріалів у електрич. полі за величиною або знаком заряду, утвореного на частинках в залежності від їх електрич. властивостей, хім. складу, розмірів тощо. Застосовується для доводки чорнових концентратів алмазних і рідкіснометальних руд: титан-цирконієвих, тантало-ніобієвих, олов’яно-вольфрамових, рідкісноземельних (монацит-ксенотимових). Менш поширена Е.с. гематитових руд, кварцу і польового шпату, збагачення калійних (сильвінітових) руд, вилучення вермікуліту та ін. Вперше Е.с. запропонована у 1870р. у США. Для збагачення к.к., а також розділення за крупністю (електрокласифікація) використовують різні електрофіз. властивості: електропровідність, діелектрична проникність, поляризація тертям, нагріванням та ін. У залежності від способу утворення на частинках заряду і його передачі у процесі Е.с. розрізняють електростатичну, коронну, діелектричну, трибоадгезійну сепарації. При електростатичній сепарації розділення проводиться у електростатичному полі, частинки заряджаються контактним або індукційним способом. Розділення по електропровідності відбувається при зіткненні частинок з електродом (напр., зарядженою поверхнею барабана; електропровідні частинки при цьому отримують однойменний заряд і відштовхуються від барабана, а неелектропровідні не заряджаються). Утворення різнойменних зарядів можливе при розпиленні, ударі або терті частинок об поверхню апарата (трибоелектростатична сепарація). Вибіркова поляризація компонентів суміші можлива при контакті нагрітих частинок з холодною поверхнею зарядженого барабана (піроелектрична сепарація). Коронна сепарація проводиться у полі коронного розряду, частинки заряджаються йонізацією. Коронний розряд створюється в повітрі між електродом у вигляді вістря або дроту і заземленим електродом, напр., барабаном; при цьому провідні частинки віддають свій заряд заземленому електроду. Частинки також можуть заряджатися йонізацією, напр, радіаційною. Діелектрична сепарація проводиться за рахунок пондеромоторних сил в електростатичному полі; при цьому частинки з різною діелектричною проникністю рухаються за різними траєкторіями. Трибоадгезійна сепарація базується на відмінностях в адгезії частинок після їх електризації тертям. Тертя реалізується при транспортуванні частинок по спец. підкладці, в киплячому шарі при зіткненні частинок одна з одною. Можливі комбіновані процеси Е.с.: коронно-електростатичний, коронно-магнітний та ін. Відносно мала поширеність Е.с. пояснюється її високою енергоємністю, необхідністю експлуатації складного високовольтного обладнання (напругою 20-60 кВ), а також вимогами до ретельного попереднього просушування матеріалу, що важко забезпечити на збагачувальних ф-ках.

ЕЛЕКТРИЧНЕ ВИСАДЖЕННЯ, *электрическое взрывание, **electric firing, electric blasting, electric ignition; ***elektrische Zündung - спосіб висадження за допомогою електрич. засобів ініціювання, включених до електровибухової мережі. При Е.в. заряд ВР ініціюється електродетонаторами (ЕД), електротермічними, елементами, електрозапалювальними трубками і патронами, початковим імпульсом яких є електричний струм. Найбільшим поширенням користується ЕД. Е.в. характеризується високою безпекою, можливістю ініціювання великого числа зарядів як одночасно, так і в будь-якій необхідній послідовності і практично з будь-якою тривалістю уповільнення; високою надійністю висадження завдяки можливості попередньої перевірки справності всієї електровибухової мережі безпосередньо перед подачею імпульсу струму; можливістю застосування в шахтах, небезпечних за газом і пилом, а також у виробках будь-якого напряму, включаючи стовбури. Недоліки Е.в.: трудомісткість монтажу електровибухової мережі і перевірки її справності; необхідність відключення електроенергії в небезпечній зоні на період монтажу мережі для попередження передчасного ініціювання електродетонаторів блукаючими струмами.

ЕЛЕКТРИЧНЕ ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН, *электрическое обогащение полезных ископаемых, **electric mineral processing, electric mineral preparation; ***elektrische Aufbereitung, sortieren im elektrischen Feld der nutzbaren Mineralien - метод збагачення корисних копалин в електричному полі, оснований на відмінностях електрофізичних властивостей компонентів, що розділяються: електропровідності, діелектричної проникності та трибоелектростатичного ефекту (сприйнятливості речовини до електризації через дотик). За електропровідністю ефективно розділяються речовини-провідники або напівпровідники від непровідників; трибоелектичний спосіб найбільш придатний для розділення речовин, що мають близьку електропровідність; за діелектричною проникністю доцільно розділяти компоненти к.к., які різко відрізняються за цим показником, напр., метали, сульфідні руди, графіт - від неметалів. Застосовується також для розділення матеріалів за крупністю (класифікацією) та знепилення. Область застосування - зернисті сипучі матеріали крупністю 3-0,05 мм. Найбільш широко Е.з.к.к. використовується при дозбагаченні чорнових концентратів рідкісних металів. Крім того, Е.з.к.к. застосовується при збагачуванні залізних руд, фосфорних, калійних, кварцевих, магнезитових, баритових, азбестових та ін. руд. Див. також електростатичні сепаратори, електрична сепарація.

ЕЛЕКТРИЧНЕ ПРОФІЛЮВАННЯ, *электрическое профилирование, **electric profiling; ***elektrisches Profilieren - електропрофілювання - спосіб виконання електророзвідувальних робіт, при якому електророзвідувальна установка після кожного вимірювання переміщається на певну відстань (крок профілювання) вздовж профілю і глибинність дослідження зберігається приблизно однаковою для всіх точок площі, яка досліджується. У залежності від параметрів електромагнітного поля, розрізняють опору методи, поляризації методи, індуктивні методи електророзвідки і радіохвильові методи розвідки. Результати Е.п. зображуються у вигляді графіків або карт ізоліній компонентів електромагнітного поля, які вимірюють вздовж профілю. Осн. галузь застосування Е.п. - геол. картування і пошук родов. к.к., рідше Е.п. використовують на етапі експлуатац. розвідки у гірн. виробках і кар'єрах для технол. картування руд і пошуків нових рудних тіл у проміжках між уже виробленими, а також при вирішенні інж.-геол. і гідро-геол. задач.

ЕЛЕКТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *электрические свойства горных пород, **electric properties of rocks; ***elektrische Gesteinseigenschaften - властивості, які визначаються електричним опором г.п. або їх електропровідністю (що є зворотною електроопору), а також діелектричною проникністю. Г.п. здебільшого є напівпровідниками, частина їх - діелектрики. В табл. подано питомий електричний опір r_п деяких г.п. та відносну діелектричну проникність деяких г.п.

Питомий опір та відносна діелектрична проникність деяких гірських порід

На Е.в.г.п. впливає вологість, вміст солей, мінеральних домішок, орієнтація вимірювань (вздовж чи впоперек шару), температура порід, частотні характеристики електричного поля, структура мінералів тощо. Наявність прожилок рудних матеріалів суттєво підвищує електропровідність г.п. Домішки часто дають той же ефект. Цементація, навпаки, знижує електропровідність, оскільки цементуючими речовинами є речовини з великим опором - кварц, ґіпс, кальцит та ін. Метаморфізм вугілля підвищує їх електропровідність, причому особливо різко при вмісті вуглецю понад 87%. Із збільшенням зольності електричний опір вугілля (при відсутності піриту) зростає. Вивітрювання та пористість також спричиняють зростання електроопору г.п. Причому електричний опір деяких г.п. (пісковиків, вапняків, доломітів і т.д.) суттєво залежить від форми пор. Зволоження та водонасичення порід може змінити їх електричний опір на декілька порядків, викликає збільшення діелектричної проникності г.п. При цьому особливо сильні зміни електропровідності спостерігаються на початку зволоження і для г.п., які в сухому стані мають високий питомий електричний опір. Електропровідність пластових вод залежить від їх мінералізації. Електропровідність нафт порівняно низька, тому нафтонасичені породи менш електропровідні (вирішальним у цьому випадку є мінеральний скелет г.п.). З підвищенням температури електропровідність та діелектрична проникність г.п. зростає, що відповідає законам квантової теорії. Причому це зростання найбільше для г.п. з малою початковою електропровідністю. У деяких напівпровідникових мінералів з високою електропровідністю вона практично не залежить від температури (піротин). Крива (Т) інколи може мати екстремум-максимум. Електричний опір вугілля при його нагріванні до 100^оС різко падає, а потім до 200^оС - збільшується. Наступний нагрів до 800^оС характеризується найбільшим лінійним зниженням електроопору. Електропровідність замерзлих порід, особливо пухких та тріщинуватих зменшується, причому різко після переходу в область нижче 0^оС, що, очевидно, пов’язано з більшим, ніж у води, електроопором льоду. В.І.Саранчук.

ЕЛЕКТРОАКТИВНІ КОМПОНЕНТИ ВОД, *электроактивные компоненты вод, **electoactive waters components, ***elektroaktive Wasserkomponenten – компоненти (елементи) природних вод, які впливають на величину їх окиснювально-відновлювального потенціалу. Найважливішими Е.к.в. є кисень та сірка, які утворюють системи, що визначають власне окиснювально-відновлювальний потенціал. Система кисню – визначає верхню межу значень окиснювально-відновлювального потенціалу. Система сірки – визначає нижню межу значень окиснювально-відновлювального потенціалу. Крім того, важливу роль відіграють системи заліза, водню, органічних речовин.

ЕЛЕКТРОБУР, *электробур, **electric drill; ***Elektrobohrer - вибійна бурова машина з зануреним електродвигуном, призначена для буріння глибоких свердловин, перев. на нафту і газ. Е. складається з маслонаповненого електродвигуна і шпинделя. Потужність трифазного електродвигуна залежить від діаметра Е. і становить 75-240 кВт. Для збільшення обертального моменту Е. застосовують редукторні вставки, які знижують частоту обертання до 350, 220, 150, 70 хв.^-1. Довжина Е. 12-16 м, зовнішній діаметр 164-290 мм. При бурінні Е., приєднаний до низу бурильної колони, передає обертання буровому долоту. Електроенергія підводиться до Е. по кабелю, змонтованому відрізками в бурильних трубах. При зґвинчуванні труб відрізки кабелю зрощуються спец. контактними з'єднаннями. До кабелю електроенергія підводиться через струмоприймач, ковзаючі контакти якого дозволяють провертати колону бурильних труб. При бурінні Е. очистка вибою здійснюється буровим розчином, повітрям або газом.

ЕЛЕКТРОВИБУХОВА МЕРЕЖА, *электровзрывная сеть, **electric-explosive(blasting) net(network), ***Zündleitungsnetz, Zündkreis – сукупність електродетонаторів та дротів, що з’єднують електродетонатори між собою та джерелом струму. Е.м. складається з магістралі, що з’єднує джерело струму (або підривну станцію) з розподільною мережею, яка розподіляє струм між електродетонаторами. Розподільну мережу складають кінцеві дроти, що йдуть від вивідних дротів електродетонаторів у заряджених свердловинах, рукавах, шурфах або штольнях до поверхні і дільничні (з’єднувальні) дроти, які з’єднують між собою кінцеві дроти суміжних електродетонаторів і приєднують кінцеві проводи до магістралі. В практиці вибухових робіт застосовуються Е.м.: послідовна - всі електродетонатори з’єднані послідовно, паралельна (паралельно-пучкова, паралельно-ступінчата, кільцева) – з паралельним з’єднанням всіх детонаторів та змішана – електродетонатори в групах з’єднані між собою одним способом, а групи між собою – іншим.

ЕЛЕКТРОВІДЦЕНТРОВА НАСОСНА УСТАНОВКА, *электроцентробежная насосная установка, **electrocentrifugal pump plant; electric centrifugal pumping unit; ***elektrische Schleuderpumpenanlage, Elektrokreiselpumpenanlage - комплекс обладнання для механізов. видобутку рідини через свердловини за допомогою відцентрового насоса, безпосередньо сполученого з зануреним електродвигуном. Використовують при видобутку нафти і води, в т.ч. розсолів. Е.н.у. включає відцентровий насос з 50-600 рівнями; асинхронний електродвигун, заповнений спец. діелектрич. маслом; протектор, який оберігає порожнину електродвигуна від попадання пластового середовища; кабельну лінію, яка з'єднує електродвигун з трансформатором і станцією управління. Рівень відцентрового насоса містить направляючий апарат з робочим колесом. Довжина Е.н.у. 25-30 м. При довжині відцентрового насоса і елетродвигуна пон. 5-8 м (в залежності від діаметра) вони складаються з окр. секцій для зручності транспортування і монтажу. Продуктивність Е.н.у. для нафт. свердловин 15-20 до 1400-2000 м³/доб., напір до 2500-3000 м, потужність електродвигуна до 500 кВт, напруга до 2000 В, т-ра середовища, яке відкачується до 180^оС, тиск до 25 МПа. Е.н.у. для води містить заповнений водою електродвигун і насос з 5-50 рівнями. Продуктивність його до 3000 м³/доб., напір до 1500 м, потужність електродвигуна до 700 кВт, напруга 3000 В, т-ра води до 40 ^оС.

ЕЛЕКТРОВОГНЕВЕ ВИСАДЖЕННЯ, *электроогневое взрывание, **electric cap-and-fuse blasting; ***elektrische Zündschnurzündung - спосіб висадження вогневого, при якому вогнепровідний шнур запал. трубки запалюється з допомогою електрич. засобів ініціювання. Застосовується г.ч. при висадженні шпурових і накладних зарядів на відкритих і підземних гірн. розробках (крім шахт і рудників небезпечних за газом або пилом), при геол.-розвідувальних роботах і в будівництві. Як електрич. засоби ініціювання при Е.в. застосовують електрозапалювальну трубку (ЕЗТ) і електрозапалювач вогнепровідного шнура (ЕЗВШ), які являють собою гільзу, в донній частині якої розміщена запалювальна суміш та електрозапалювач (ЕЗ). Конструкція і параметри ЕЗ такі ж, як і у електродетонаторів (ЕД) нормальної чутливості до струму. ЕЗТ і ЕЗВШ використовують для одиночного і групового висадження зарядів. Е.в., в порівнянні з вогневим, дозволяє висаджувати більше число зарядів у певній послідовності, підвищити продуктивність праці підривників, забезпечити достатню безпеку і ефективність робіт.

ЕЛЕКТРОВОЗ, *электровоз, **electric locomotive; ***Elektrolokomotive, E-Lok - локомотив, що приводиться в рух тяговими електродвигунами, які живляться електричним струмом від контактної мережі. З контактною мережею з'єднується струмознімачем, а з рейками (зворотним проводом електричного кола) — колісними парами. Рух від електродвигунів до коліс електровоза передається механічною передачею. Е поділяються на кар'єрні і шахтні. Кар’єрні Е. розрізняють змінного і постійного струму. В основі локомотивного парку вітчизняних вугільних шахт - акумуляторні Е. (бл. 70%), рудних - контактні Е. (бл. 100%). Застосовуються також безконтактні Е. змінного струму підвищеної частоти (50 кГц), які отримують електроенергію за рахунок індуктивного зв'язку струмоприймача Е. з кабельною тяговою мережею. Акумуляторні Е. зчіпної маси 2, 5, 7, 10, 14, 16 і 28 т розраховані на тривалі швидкості 5,5-18 км/год. За кордоном виготовляються шахтні контактні Е. з зчіпною масою 4-45 т при тривалих швидкостях 5-25 км/год і акумуляторні Е. з відповідними параметрами 3-45 т і 5-15 км/год.

ЕЛЕКТРОД, *электрод, **electrode, ***Elektrode - провідник електрики, яким підводять електричний струм до рідини і газів тощо, напр. полюси (анод, катод) гальванічних елементів або акумуляторів.

EЛЕКТРОДВИГУН (ЕЛЕКТРОМОТОР), *электродвигатель, **electric motor, ***Elektromotor - електрична машина, двигун, що перетворює електричну енергію на механічну. Складається з обертової частини (ротора) та нерухомої (статора). Е. розрізняють постійного та змінного струму. Останні поділяють на синхронні та асинхронні. Потужність Е. від десятих частинок Вт до десятків МВт. Е. – основний вид двигуна в промисловості, на транспорті і у побуті. Е. є частиною електропривода транспортних (підіймально-транспортних) засобів, зокрема конвеєрів, шахтних підіймальних установок і т.і.

ЕЛЕКТРОДВИГУН ЗАНУРЕНИЙ (ЗАГЛИБНИЙ), *погружной электродвигатель; **submersible electric motor; ***Unterwassermotor, UW-Motor – трифазний, асинхронний, мастилонаповнений з короткозамкнутим ротором електродвигун, який опускається у свердловину на колоні насосно-компресорних труб, занурюється під рівень рідини і служить індивідуальним приводом електровідцентрового насоса.

ЕЛЕКТРОДЕГІДРАТОР, *электродегидратор, **electric dehydrator; ***Elektroentwässerungsanlage, Elektrodehydrator - апарат для відокремлення води від сирої нафти шляхом руйнування нафт. емульсій зворотного типу (вода в нафті) у електрич. полі. Призначений для руйнування емульсій і знесолення середніх, важких та в’язких нафт. Внаслідок індукції електрич. поля дисперговані ґлобули води поляризуються з утворенням у вершинах електрич. зарядів, змінюють напрям свого руху синхронно осн. полю і весь час знаходяться в стані коливання. Форма ґлобул постійно змінюється, що призводить до зняття структурно-механіч. бар'єру, руйнування адсорбційних оболонок і коалесценції ґлобул води. Для підвищення ефективності роботи Е. нафт. емульсії заздалегідь підігрівають до 100-110^оС, додають деемульгатори, іноді до 10% прісної води. Продуктивність серійних Е. складає по товарній нафті: для ЕГ-160 2000-8000 т/добу, 2ЕГ-160 3000-4300 т/добу, ЕГ-22 5000-11500 т/добу в залежності від властивостей сировини.

ЕЛЕКТРОДЕТОНАТОР, ЕД, *электродетонатор, **electric blasting cap, electric detonator; ***Elektrozünder, Sprengzünder - засіб висаджування, призначений для ініціювання заряду ВР, що спрацьовує під дією електричного струму. Складається з електрозапалювача, капсуля-детонатора з наважкою первинної і вторинної ВР зі стовпчиком уповільнюючого складу, вкритого шовковою сіткою, зібраних у спільній гільзі з пластиковою пробкою в її усті. За швидкістю дії розрізняють ЕД миттєвої дії - 2-6 мс, короткосповільненої - 25-250 мс і уповільненої 0,5-10 с. За чутливістю до сторонніх струмів розрізняють ЕД: нормальної чутливості, зниженої чутливості та нечутливі (блискавкостійкі). За конструктивним оформленням і призначенням – загального призначення, для сейсморозвідки, для торпедування нафтових свердловин та ін. цілей. За умовами застосування – в сухих і обводнених місцях, залежно від ступеня безпеки шахт за газом і пилом. На вибухових роботах ЕД застосовують як для одиночного, так і групового висадження. У електровисаджувальних ланцюгах (електровибухових мережах) при груповому висаджуванні використовують 3 типи з'єднань ЕД: послідовне, паралельне і змішане. Перевірку ЕД на опір перед роботою проводять лінійним містком, включення ЕД здійснюється приладами висадження і джерелами струму.

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА, *электродинамика, **electrodynamics, ***Elektrodynamik - Е. класична - розділ фізики, який вивчає взаємодію і рух електрично заряджених тіл в електромагнітному полі й закони електромагнітного поля. Cкладається з двох частин: макроскопічної Е., що базується на рівняннях Максвелла, і класичної електронної теорії. Всі електромагнітні явища описуються за допомогою рівнянь Максвелла, які встановлюють зв’язок величин, що характеризують електричні та магнітні поля, з розподілом у просторі зарядів та струмів. Суть чотирьох рівнянь Максвелла для електромагнітного поля якісно зводиться до наступного: 1. Магнітне поле породжується зарядами, що рухаються та змінним електричним полем; 2. Електричне поле з замкнутими силовими лініями (вихрове поле) породжується змінним магнітним полем; 3. Силові лінії магнітного поля завжди замкнуті (це означає, що воно не має джерел – магнітних зарядів, подібних електричним); 4. Електричне поле з незамкненими силовими лініями (потенційне поле) породжується електричними зарядами – джерелами цього поля. З теорії Максвелла витікає скінченність швидкості розповсюдження електромагнітних взаємодій та існування електромагнітних хвиль.

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА, *электроэнергетика, **electrical power engineering, ***Elektroenergetik – провідна галузь енергетики, що охоплює ґенерацію, передавання й використання електричної енергії. Основну частину електроенергії виробляють теплові (ТЕС), атомні (АЕС) та гідравлічні (ГЕС) електростанції. В економічно розвинених країнах технічні засоби Е. об’єднуються в автоматизовані і централізовані керовані електроенергетичні системи.

ЕЛЕКТРОЗАПАЛЮВАЧ, *электровоспламенитель, **electrodetonating fuse, electric fuse igniter; ***Elektroanzünder, Elektrozündsatz, elektrischer Zünder – пристрій, призначений для підривання на відстані електричним струмом капсулів-детонаторів або зарядів димного пороху. Належить до висадження засобів. Складається з пари провідників, до кінців яких припаяний місток розжарювання із платино-іридієвої, константанової або ніхромової (частіше за все) нитки діаметром 25-50 мкм. Місток знаходиться в краплі затверділої запалювальної речовини.

ЕЛЕКТРОЗНЕСОЛЮВАЛЬНА УСТАНОВКА, *электрообессоливающая установка; **electric desalting plant, ***Elektroentwаsserungsanlage, Elektrodehydrator – Див. електродегідратор.

ЕЛЕКТРОКОАГУЛЯЦІЯ, *электрокоагуляция, **electric coagulation, ***Elektrokoagulation - коагуляція (зсідання) колоїдних систем внаслідок дії на них постійним електричним струмом, що викликає електричну дисоціацію присутніх в системі солей, вибіркову взаємодію йонів з утворенням та випаданням гелів. Е. застосовується для прояснення обігових вод в системах обробки шламів.

ЕЛЕКТРОКОРОЗІЯ, *электрокоррозия; **electrocorrosion; ***Elektrokorrosion – корозія під дією зовнішнього джерела струму або блукаючого (мандрівного) струму.

ЕЛЕКТРОЛІЗ, *электролиз, **electrolysis, ***Elektrolyse - сукупність хімічних реакцій розкладу речовин (напр., води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) під дією постійного електричного струму. Е. полягає в електрохімічних процесах окиснення та відновлення на електродах. При Е. позитивно заряджені йони (катіони) рухаються до катода, на якому електрохімічно відновлюються. Негативно заряджені йони (аніони) рухаються до анода, де електрохімічно окиснюються. В результаті електролізу на електродах виділяються речовини в кількостях, пропорційних кількості пропущеного струму. Е. застосовується для одержання багатьох речовин (металів, водню, хлору та ін.), при гальваностегії (нанесенні металічних покриттів), гальванопластиці (відтворенні форми предметів), а також у хімічному аналізі (полярографія).

ЕЛЕКТРОЛІЗЕР, *электролизер, **electrolyzer, ***Elektrolyseur, Elektrolisierzelle - апарат для електролізу.

ЕЛЕКТРОЛІТИ, *электролиты, **electrolytes, ***Elektrolyte – 1) Хімічні речовини або їх системи, в яких проходження електричного струму зумовлене переміщенням йонів і у випадку постійного струму супроводжується електролізом. Розрізняють тверді Е. (AgI), рідкі (розчини солей, кислот, лугів) і розплавлені (NaOH, MgCl₂ та ін.). В твердих електролітах (напр., AgСl) електропровідність зумовлена рухом йонів одного типу (напр., йонами Сl^– в AgCl), в розчинах – завдяки електролітичній дисоціації на йони під дією йонізуючого розчинника або в результаті хімічної реакції. За ступенем дисоціації розрізняють Е. сильні та слабкі. Е. є у всіх рідких системах живих організмів, слугують середовищем для проведення хімічних синтезів. 2) Складники рідкого електроліту - речовини, що, самі необов'язково будучи провідниками, здатні утворювати йони внаслідок розчинення в йонізуючих розчинниках (воді, ацетонітрилі, спирті та ін.) або в результаті реакції, чим зумовлюється провідність розчину.

ЕЛЕКТРОЛІТИЧНИЙ, *электролитический, **electrolytic, ***elektrolytisch - пов'язаний з наявністю електролізу, його застосуванням; Е - на д и с о ц і а ц і я   розпад молекул електролітів на йони при розчиненні їх у полярному розчиннику; Е - на в а н н а   посудина з розчином, в якій поводять електроліз.

ЕЛЕКТРОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ, *электролюминесценция, **electric luminescence, ***Elektrolumineszenz - свічення газів під час проходження через них електричного струму, а також свічення кристалів від дії електричного поля. Запропонована для застосування в деяких спеціальних процесах збагачення. Використовується при вивченні кристалів мінералів.

ЕЛЕКТРОМАГНЕТИЗМ, *электромагнетизм, **electromagnetism, ***Elektromagnetismus - сукупність магнітних явищ, що виникають від дії електричного струму, та вчення про електромагнітні явища.

ЕЛЕКТРОМАГНІТ, *электромагнит, **electromagnet, ***Elektromagnet – електротехнічний пристрій, який включає феромагнітне осердя (сталь або м'яке залізо) з обмоткою, по якій тече струм. При включенні обмотки в електричну мережу вона намагнічує осердя. Е. застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо (ґенераторах, двигунах, реле, пускачах і т.д.).

ЕЛЕКТРОМАГНІТНИЙ, *электромагнитный, **electromagnetic, ***elektromagnetisch - той, що належить до електромагнетизму, тобто одночасно до електрики й магнетизму. Той, який здійснюється або діє за допомогою електромагніту.

ЕЛЕКТРОМОТОР – те ж саме, що й електродвигун.

ЕЛЕКТРОН, *электрон, **electron, ***Elektron, Negatron – eлементарна частинка речовини з найменшим електричним зарядом (е= – 1,6021892(46)10^-19 кулон) і найменшою масою (m_е=0,9109534(47)10^-27 г). Рух Е. описується рівняннями квантової механіки.

ЕЛЕКТРОН, *электрон, **elektron, ***Elektron – 1) Стара грецька назва бурштину (янтарю). 2) Сплав магнію з алюмінієм, цинком або марганцем, що відзначається міцністю і пластичністю. 3) Сплав золота і срібла для ювелірних виробів.

ЕЛЕКТРОН-ВОЛЬТ, *электрон-вольт, **electron-volt, eV; ***Elektronenvolt - одиниця роботи або енергії в атомній та ядерній фізиці; дорівнює енергії, яку набуває електрон, проходячи різницю потенціалів в 1 вольт. 1ев, дорівнює 1,6 Х 10^-12ерг = 1,6 Х 10^-19дж.

ЕЛЕКТРОНАСОС, *электронасос; **electric pump; ***elektrische Pumpe – насос, що приводиться в дію електродвигуном.

ЕЛЕКТРОНАСОСНИЙ АҐРЕҐАТ, *электронасосный агрегат; **electric pumping unit; ***Elektropumpenanlage – насосний аґреґат, в якому приводним двигуном є електродвигун.

ЕЛЕКТРОННА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА МАШИНА (ЕОМ), КОМП’ЮТЕР, *электронная вычислительная машина (ЭВМ), компьютер, **computer, ***Computer – аналогова або цифрова машина, основні функціональні елементи якої (логічні, пам’яті, індикації тощо) виконані на електронних приладах. Розрізнюють кілька (п’ять основних) поколінь ЕОМ, кожне з яких свідчить про стан розвитку цієї галузі (див. табл.).

Перші ЕОМ з’явилися в середині 40-х років. Першу в Україні ЕОМ "МЕСМ" розроблено в 1950 р. в Інституті електротехніки АН України. ЕОМ використовують при науково-технічних розрахунках, обробці інформації, вирішенні задач оптимізації процесів, навчальному процесі, передачі інформації через систему Інтернет та ін. Особливу групу складають персональні ЕОМ (ПЕОМ), які в кінці ХХ ст. набули найбільшого поширення (десятки млн). З середини 80-х років ХХ ст. у вітчизняній літературі для позначення ЕОМ застосовується термін "комп’ютер". В гірничій справі ЕОМ застосовується для практично повсюдно – від ПЕОМ до комп’ютерів окремих великих гірничих машин, напр., роторних екскаваторів, ЕОМ АСК ТП, АСКП тощо.

ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ – те ж саме, що й електроустаткування.

ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ РУДНИКОВЕ - Див. рудникове електрообладнання.

ЕЛЕКТРООСМОС, *электроосмос, **electroosmosis, ***Elektroosmose - спрямований рух рідин (води, водних розчинів) у капілярах поруватої системи в електричному полі постійного струму під впливом електрокінетичних сил, що виникають внаслідок взаємодії прикладеної різниці потенціалів та заряду подвійного електричного шару на границі розділу фаз.

ЕЛЕКТРОПИЛОВЛОВЛЮВАЧ - Див. електрофільтр.

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ГІРНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ, *электроснабжение горных предприятий, **power supply of mines; ***Stromversorgung der Bergbaubetriebe - забезпечення енергоустаткування гірн. підприємств електричною енергією. Перше пром. впровадження електроенергії на гірн. підприємствах для сигналізації, зв'язку і стаціонарного освітлення належить до 80-90 рр. ХІХ ст. Встановлена потужність сучасних шахт досягає десятків МВА. У зв'язку з цим структура системи Е.г.п. включає дек. блоків, які мають свою специфіку в частині техн. реалізації, техн. характеристик і виконання енергоустаткування. За цим принципом можна виділити системи: зовнішнього електропостачання, електропостачання споживачів поверхні, електропостачання підземних гірн. робіт напругою вище 1 кВ, стаціонарних і напівстаціонарних установок, а також дільниць, які можуть живитися від головної знижувальної підстанції (ГЗП) по свердловинах, штольнях або від центр. підземної підстанції (ЦПП). Е.г.п. може здійснюватися від енергосистем; автономних джерел живлення; власних електростанцій, пов'язаних з енергосистемою. Ввід на підстанції глибокого вводу ПГВ може здійснюватися напругою 35, 110, 150, 220 кВ, а на ГЗП від 6 до 220 кВ. За характером збитків, які можуть бути заподіяні гірн. підприємству через перерви в електропостачанні, всі споживачі електроенергії поділяються на 3 категорії (I, II, III). Е.г.п. здійснюють не менш ніж по двох лініях від двох незалежних джерел живлення. Всі живильні ЛЕП повинні знаходитися під навантаженням.

ГЗП, що входять в систему Е.г.п., являють собою, як правило, розподільчо-трансформаторну підстанцію, в якій встановлюють 2 трансформатори. Потужність кожного з них забезпечує 100%-ве навантаження, або при аварійному відключенні одного з трансформаторів той, що залишився забезпечує живлення споживачів I категорії і осн. споживачів ІІ категорії на час ліквідації аварії. Схеми і конструкції ГЗП різноманітні. Незалежно від р-ну розташування передбачаються відкриті розподільчі пристрої (ВРПр) на напругу 35-220 кВ із зовнішньою установкою силових трансформаторів і закриті розподільчі пристрої (ЗРПр) на напругу 6-10 кВ. Схеми электрич. з'єднань підстанцій вибирають виходячи з навантаження підприємства, схеми і прилеглих мереж енергосистеми, кількості і потужності силових трансформаторів і ліній, необхідного ступеня надійності електропостачання, рівня струмів короткого замикання, параметрів і надійності енергоустаткування. Схеми первинних з'єднань ГЗП можуть виконуватися з вимикачами на стороні 35-220 кВ. На сучасних гірн. підприємствах найбільше поширення отримали спрощені схеми ВРПр на 35-220 кВ, основані на блоковому принципі. На таких ГЗП відсутні збірні шини ВРПр на 35-220 кВ, а кожний трансформатор живиться від окремої радіальної лінії 35-220 кВ, приєднаної до шин підстанції енергосистеми через вимикач або до магістральної повітряної лінії. Відокремлювач в цьому випадку призначений для відключення тільки пошкодженого трансформатора. При необхідності мати на ГЗП декілька рівнів вторинної напруги (напр., 35 і 10 кВ) на кар'єрах (розрізах) встановлюють триобмоткові трансформатори і виконують роздільні пристрої РПр. На шахтах, внаслідок специфіки підземних умов, установка триобмоткових або розділювальних трансформаторів обов'язкова. Як підстанції глибокого введення напруги 35-220 кВ можуть застосовуватися комплектні трансформаторні підстанції (типу КТП-35 і КТП-110) з одним або двома трансформаторами.

Електропостачання підземних гірн. робіт зумовлене гірничо-геол. умовами розробки, технологією робіт, метанорясністю виробок, запиленістю і підвищеною вогкістю в гірн. виробках. Найбільш потужні споживачі електроенергії в шахтах – установки водовідливу, очисні механізовані комплекси, прохідницькі комбайни, породонавантажувальні машини, транспорт. Сумарна встановлена потужність сучасних дільниць 800-1200 кВт. Найбільш поширений спосіб живлення дільниць - через стовбур. З метою підвищення рівня безпеки організовується відособлене живлення електроспоживачів шахт від поверхневих мереж. Основним обладнанням підземних підстанцій є комплексні розподільчі пристрої КРПр, силові трансформатори, комутаційна апаратура напругою до 1 кВ. На рудниках і шахтах, не небезпечних за газом і пилом, застосовується електрообладнання в нормальному або в рудниковому виконанні, а в шахтах небезпечних за газом і пилом, – у спеціальному вибухозахищеному виконанні. Розподіл електроенергії в підземних виробках, живлення стаціонарних і пересувних машин і механізмів здійснюють кабелі спец. призначення напругою до і понад 1 кВ (броньовані, напівгнучкі, гнучкі і особливо гнучкі). Для апаратури випереджального відключення використовується кабель з розщепленими жилами. У залежності від гірничо-геол. умов, системи розробки і інш. енергоустаткування розташовують на конвеєрному або на вентиляц. штреку, інших гірничих виробках.

Осн. елементи системи електропостачання кар'єру: одна або дек. ГЗП, ЦРП, кар'єрні лінії ЛЕП, кар'єрні розподільчі пункти КРП, пересувні трансформаторні пункти ТП, пункти підключення ПП і пересувні пункти захисту. Схеми розподільчих мереж кар'єру поділяють на радіальні, магістральні і комбіновані. У залежності від розташування ЛЕП відносно фронту робіт їх розділяють на подовжні і поперечні. Живлення декількох споживачів або РП в першому випадку здійснюється по бортовій лінії, що розташовується за межами робочих горизонтів. Пересувні приймачі живляться від повітряних ЛЕП гнучкими кабелями через стаціонарні або пересувні ПП, які розташовують через 200-300 м. Напруга 0,4 кВ подається від пересувних комплексних трансформаторних підстанцій ПКТП, для освітлення - через загальний або місцевий освітлювальний трансформатор. При поперечній схемі електроспоживачі і ТП кар'єру живляться через ПП від поперечних ліній, сполучених з стаціонарними ЛЕП, прокладених вздовж бортів кар'єру поза межею поля родовища, що розробляється.

Електропостачання драг і земснарядів здійснюється від берегової підстанції, до якої підводиться повітряна ЛЕП 35 кВ, а відходить ЛЕП 6 кВ. За допомогою гнучкого дражного кабелю довжиною 200 м і більше, що втримується плотами або понтонами, електроенергія йде у ввідну камеру драги.

Встановлена потужність сучасних збагач. ф-к (ЗФ) становить 100-150 МВт. Різноманітні аґреґати об'єднуються в декілька паралельних технологіч. ліній, працюють в суворій послідовності, а при необхідності ще розгалужуються на паралельні тракти. Подібна структура ставить жорсткі вимоги до систем електропостачання ЗФ. Постачання таких підприємств електроенергією доцільно здійснювати напругою 110-220 кВ з однією-двома підстанціями глибокого введення (ПГВ). Система внутрішнього електропостачання ЗФ являє собою сукупність цехових підстанцій, РП, РУ, кабельних і повітряних ліній в межах проммайданчика.

ЕЛЕКТРОРОЗВІДУВАЛЬНА СТАНЦІЯ, *электроразведывательная станция, **electroprospecting station; ***elektrische Erkundungsstation - комплект апаратури, змонтований на трансп. засобі і призначений для виконання електророзвідувальних робіт. До Е.с., як правило, входить ґенераторна група, яка включає потужне (до дек. десятків кВт) джерело струму і пристрій, комутуючий струм, а також вимір. лабораторія, яка забезпечує перетворення сигналу електромагнітного поля до вигляду, зручного для реєстрації його в цифровій або аналоговій формі. Розрізняють наземні Е.с. (на автомобілях або всюдиходах), аероелектророзвідувальні станції (на літаках або вертольотах), і морські Е.с. - на кораблях; за призначенням - універсальні для роботи дек. електророзвідувальними методами (магнітотелуричного поля, опорів, електромагнітного зондування) і спеціалізов. станції для дослідження одним методом.

ЕЛЕКТРОСИНТЕЗ, *электросинтез, **electrosynthesis, ***Elektrosynthese - одержання хімічних сполук за допомогою електролізу (напр., одержання хлору, лугів).

ЕЛЕКТРОСТАТИКА, *электростатика, **electrostatics, ***Elektrostatik - розділ фізики, який розглядає властивості, взаємодію й умови рівноваги нерухомих електричних зарядів (на відміну від електродинаміки). В основі Е. лежить закон Кулона, який визначає величину сили взаємодії точкових електричних зарядів або сили взаємодії магнітних полюсів.

ЕЛЕКТРОСТАТИЧНИЙ, *электростатический, **electrostatic, ***elektrostatisch - той, що стосується електростатики (напр., Е-на індукція).

ЕЛЕКТРОСТРИКЦІЯ, *электрострикция, **electrostiction, ***Elektrostriktion - зміна розмірів діелектриків (напр., сегнетової солі) під дією електричного поля. Е. пропорційна квадрату напруженості електричного поля і не залежить від зміни його напряму. Е.   явище, протилежне п'єзоелектричному ефекту (див. п'єзоелектрика).

ЕЛЕКТРОТАБЛО, *электротабло, **electric panel, ***Elektrotableau, Elekropaneel - щит з електричними сигнальними пристроями. Розповсюджене в диспетчерських всіх гірничих підприємств. Є основною складовою сенсорного поля диспетчера.

ЕЛЕКТРОТАЛЬ, *электроталь, **electric polyspast, (electric) monorail (hoist); ***Elektrokatze, Elektrozug - те саме, що і тельфер (електротельфер).

ЕЛЕКТРОТЕЛЬФЕР, *электротельфер, **electrotelpher, ***Elektrokatze, Elektrozug - механізм для внутрішньоцехового транспортування вантажів підвiшеною монорейкою за допомогою електроенергії.

ЕЛЕКТРОТЕХНІКА, *электротехника, **electrical engineering, ***Elekrotechnik - наука про електромагнітні явища та використання їх для практичних цілей; галузь техніки, що здійснює застосування електрики у виробництві, побуті тощо. У галузі енергетики Е. пов’язана з перетворенням енергії різних видів на електричну з її передаванням, розподілом, споживанням та оберненим перетворенням на енергію інших видів; в галузі технології – з використанням електричної енергії в електрохімії, електротермії, на транспорті, в гірничій справі та ін.

ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ (EЛЕКТРООБЛАДНАННЯ), *электрооборудование, **elecrtrical equipment, ***elektrische Einrichtung (Ausstattung) - сукупність електричних машин, апаратів, пристроїв, які забезпечують електропостачання струмоприймачів та керування ними. Див. рудникове електрообладнання.

ЕЛЕКТРОФІЛЬТР, *электрофильтр, **electric filter catcher, electrostatic precipitator; ***Elektrofilter - апарат для очищення газів від твердих домішок (пилу) за допомогою електрики, пиловловлювач, в якому тверда фаза відділяється від газу в електричному полі коронного розряду. Процес вилучення твердих частинок з газового потоку відбувається як послідовне створення на поверхні частинки електричного заряду за допомогою коронуючого електрода та осадження їх на заземленому електроді з протилежним зарядом.

ЕЛЕКТРОФЛОТАЦІЯ, *электрофлотация, **electroflotation; ***Elektroflotation - флотація, при якій утворення газових бульбашок проводиться шляхом електролітич. розкладу води з виділенням на аноді бульбашок кисню, а на катоді - водню. Застосовується г.ч. для очищення відпрацьованих пром. розчинів і стоків від йонів металів і тонкодисперсних осадів гідрооксидів металів: заліза, міді, нікелю, кадмію, хрому, магнію тощо. Вперше Е. запропонована у 1904р. Ф.Ельмором (Великобританія). До кін. 60-х рр. ХХ ст. спосіб практично не використовувався. Відомо дек. різновидів Е. як самост. процесу, так і в поєднанні зі звичайною пінною флотацією, при якій Е. слугує для активації поверхні частинок, придання ним певних зарядів, зміни рН пульпи, Е. може проводитися сумішшю бульбашок водню і кисню. Електролітичний розклад води проводиться при густині струму 10-20 мА/см² безпосередньо в камері флотомашини або у виносному газоґенераторі. При цьому використовують різні за формою і розташуванням електродів конструктивні рішення: аноди і катоди, розташовані біля дна камери на певній відстані один від одного, утворюють своєрідну решітку. Принципова особливість Е. - можливість здійснення процесу без реаґентів-збирачів (застосовуються тільки реаґенти для утворення осадів і їх флокуляції), а також висока дисперсність бульбашок (мкм і десятки мкм), що на 1-2 порядки менша, ніж у звичайній пінній флотації; це дозволяє флотувати більш тонкі частки, аж до йонів. Перспективність використання Е. визначається можливістю істотного прискорення процесу відстоювання і виділення осаду, який у звичайних хім. виробництвах становить 2-6 год. Крім того, при Е. існує принципова можливість селективного вилучення металів, а не в суміші з інш. компонентами розчину. Відсутність органіч. реаґентів обумовлює екологічну чистоту процесу, що сприяє створенню виробництв по вилученню Е. деяких компонентів з морських і термальних вод.

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ, *электрофорез, **electrophoresis, ***Elektrophorese, Kataphorese - рух дисперсних твердих частинок, рідинних крапель або газових пухирців, йонів тощо завислих в рідинному або газоподібному середовищі в електричному полі постійного струму під дією електрокінетичних сил, що виникають завдяки утворенню подвійного електричного шару на границі розділу фаз. Е. – одне з електрокінетичних явищ, на якому базується, напр., вловлювання частинок диму та пилу.

ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ, *электрохимические методы анализа, **electrochemical methods of analysis; ***elektrochemische Analyseverfahren – сукупність методів якісного та кількісного аналізу речовин, основаних на процесах, які протікають на електродах або у міжелектродному просторі. При цьому вимірюється ряд параметрів, напр. електродний потенціал, ампераж, к-ть електрики, повний опір, ємність, електропровідність, діелектрична проникність, значення яких пропорційні концентраціям речовин, які визначаються. Розрізняють методи, які базуються на електродній електрохім. реакції (потенціометрія, полярографія, вольтамперометрія, амперометрія, хронопотенціометрія, електроліз, кулонометрія та ін.); методи, не пов'язані з електродною електрохім. реакцією (кондуктометрія, діелекрометрія), і методи, пов'язані зі змінами структури подвійного електрич. шару (тензометрія). Е.м.а. використовують для визначення понад 60 елементів у різних природних і пром. матеріалах, в рудах, мінералах.

ЕЛЕКТРУМ, ЕЛЕКТР, *электрум, электр; **electrum, ***Elektrum - мінерал, інтерметалічна сполука золота й срібла координаційної будови. Склад у %: Au (98,96-60,98), Ag (38,38- 0,16). Домішки: Cu, Fe, Bi. Сингонія кубічна. Густина 12,5-15,6. Тв. 2-3. Колір світло-жовтий до срібно-білого, зеленуватий. Риса металічна, блискуча. Добрий провідник електрики. Зустрічається у кварцових, кальцитових і баритових жилах. Рідкісний. Див. золото самородне.

ЕЛЕМЕНТАРНИЙ ОБ’ЄМ ПОРИСТОГО СЕРЕДОВИЩА, *элементарный объем пористой среды; **elementary volume of porous medium; ***Elementarvolumen des porösen Mediums – нескінченно малий об’єм, який ще зберігає загальні характеристики середовища.

ЕЛЕМЕНТАРНІ ЧАСТИНКИ, *элементарные частицы, **fundamental(elementary) particles; ***Elementarteilchen - найдрібніші суб’ядерні частинки речовини або поля фізичного. Це дискретні структурні елементи, які можуть існувати в неасоційованому стані. Найхарактернішою особливістю Е.ч. є їх здатність до перетворень і взаємодії. При цьому дочірні частинки не є структурними складовими материнських, а народжуються при актах перетворення. За властивостями Е.ч. поділяють на такі групи: фотони, лептони, мезони й баріони (нуклони й гіперони). Майже всі Е.ч. нестабільні (за винятком електрона, протона, нейтрона, нейтрино, фотона). Загальна кількість відомих Е.ч. перевищує 350 і це число продовжує зростати. Основні характеристики Е.ч.: електричний заряд, маса, тривалість життя, спін, лептонний і баріонний заряди, дивність (квантове число).

ЕЛЕМЕНТИ-ДОМІШКИ, *элементы-примеси, **admixture elements; ***Fremdelemente - другорядні компоненти г.п., руд і мінералів, які ізоморфно замінюють осн. компоненти або представлені мікровиділеннями самост. мінералів. При низькому (менше 1%) і надзвичайно низькому вмісті (соті, тисячні частки % і менше) можуть мати пром. значення і рентабельно попутно вилучатися з гол. рудних мінералів, при технол. переділі покращувати або погіршувати якість сировини або виділятися в самост. концентрати при збагаченні. Попутні корисні компоненти: Rb - в калієвих, Ga - в алюмінієвих, цинкових, Та - в олов'яних, ніобієвих мінералах тощо. Вміст і співвідношення Е.-д. або їх ізотопів використовуються також як пошукові і генетич. індикатори процесів мінерало- і рудоутворення. Зональний розподіл Е.-д. в рудних тілах і навколорудних ореолах дозволяє визначити рівень ерозійного зрізу і напрям пошуків прихованого зруденіння.

ЕЛЕМЕНТИ-ІНДИКАТОРИ, *элементы-индикаторы, **indicator elements; ***Indikatorelemente - мікроелементи, розподіл яких в тих або інших типах природних утворень може бути використаний як ознака для пошуків родовищ. При геохім. пошуках рудних родов. в якості Е.-і. використовують: метали (гол. компоненти руд) та ін. елементи, які концентруються спільно з ними в рудну стадію (прямі Е.-і.); елементи-супутники, які фіксуються у рудному тілі і вмісних породах в до- або пострудну стадію (непрямі Е.-і.). Часто використовуваними досить універсальними Е.-і. служать As, Ag, Сu, Zn, Pb, Sn, Мо, W, Sb, Li, Be. Детальний аналіз розподілу Е.-і., їх співвідношень дозволяє не тільки виявити ділянки, перспективні на виявлення оруденіння, але і зробити попередню оцінку прогнозних запасів к.к., оцінити рівень ерозійного зрізу рудного тіла.

ЕЛЕМЕНТИ ПЛАНУ, *элементы плана, **plane elements, ***Elemente des Planes – умовні знаки лінійних контурів, площ, позамасштабних об’єктів, що вказуються на кресленні. Розрізнюються Е.п.: ш т р и х о в і (виконують за допомогою штрихів, ліній або точок); т о н а л ь н і та н а п і в т о н а л ь н і (оконтурені площі на графічних зображеннях, які виконують будь-яким кольоровим тоном або напівтоном одного кольору). Е.п. виконують тушшю, олівцем, фарбами, деколями, темплетами, за допомогою пристроїв ЕОМ (принтерів, графопобудовувачів, плотерів).

ЕЛЕМЕНТИ САМОРОДНІ, *элементы самородные; **native elements; ***Gediegenelemente – те ж саме, що й речовини прості.

ЕЛЕМЕНТИ ХІМІЧНІ, *элементы химические, **chemical elements; ***chemische Elemente - сукупність атомів з однаковим зарядом атомних ядер і однаковим числом електронів в атомній оболонці. Така сукупність атомів має однакові хімічні властивості. У нейтрального атома число електронів в електронній оболонці дорівнює заряду ядра. Вперше поняття Е.х. сформулював Р.Бойль у 1661 р. Відомо (1989) 109 Е.х., з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно внаслідок ядерних реакцій (атоми технецію, прометію, протактинію, нобелію в надмалих кількостях були виявлені в уранових і торієвих мінералах). Ядро атома складається з протонів (число яких відповідає атомному числу Е.х.) і нейтронів; число останніх може бути різним. Атом з певним числом протонів і нейтронів (масовим числом) наз. нуклідом. Атоми даного елемента, ядра яких містять різне число нейтронів, наз. ізотопами. Е.х. можуть мати декілька ізотопів. Для ізотопів зберігаються назви і символи Е.х., виключення складають тільки ізотопи водню - Н -протій, Н(D) - дейтерій, Н(Т) - тритій. Е.х., які мають стабільні нукліди, в природі представлені одним або дек. ізотопами. Відомо бл. 270 стабільних ізотопів, які належать 81 природному Е.х., і пон. 1800 радіонуклідів. Е.х., всі ізотопи яких радіоактивні, наз. радіоактивними елементами. До них належать технецій, прометій, полоній і всі елементи з атомним номером, більшим 84. Природний ізотопний склад Е.х., які зустрічаються на Землі, практично постійний, тому кожний елемент має певну атомну масу, яка є однією з найважливіших його характеристик. Атомна маса Е.х. дорівнює середньому значенню мас всіх його природних ізотопів з врахуванням поширеності останніх. Її звичайно виражають в атомних одиницях маси, за яку прийнята 1/12 частина маси нукліду ¹²С. Формам існування Е.х. в природі відповідають речовини прості. Елемент може існувати у вигляді дек. речовин простих (явище алотропії), відмінних одна від одної складом молекул (напр., кисень О₂ і озон О₃) або типом кристалічної ґратки (напр., модифікації вуглецю - алмаз, лонсдейлеїт, графіт; явище поліморфізму). Число речовин простих понад 500. Складна речовина - хім. сполука. Вона складається з хімічно пов'язаних атомів двох або більше різних елементів. Відомо понад 100 тис. неорганічних і понад 3 млн. органічних сполук. Для позначення Е.х. слугують хім. символи, які складаються з першої або першої і однієї з подальших букв латинської назви елемента. Кожний Е.х. характеризується мірами окиснення, який можуть проявляти атоми даного елемента у хім. сполуках, а також значенням електронегативності, яка характеризує здатність атомів Е.х. віддавати і приймати електрони. У хім. реакціях Е.х. зберігаються, бо в результаті відбувається лише перерозподіл електронів зовніш. електронних оболонок атомів, а ядра атомів залишаються незмінними.

Взаємозв'язки Е.х. віддзеркалює періодична система елементів Д.І.Менделєєва. Перший перелік Е.х. склав в 1789р. франц. хімік А. Л. Лавуаз’є. До цього списка увійшли 25 відомих в той час елементів. Першу таблицю відносних атомних мас 5 Е.х. (кисень, азот, вуглець, сірка і фосфор) склав англ. вчений Дж. Дальтон в 1803р. До часу відкриття періодич. закону Менделєєва (1869р.) було відомо 63 елементи. Відкриття Менделєєва дозволило передбачувати існування, а також властивості ряду невідомих в той час Е.х. і послужило наук. основою для їх класифікації. Успіхи ядерної фізики дозволили у ХХ ст. уточнити поняття Е.х. і синтезувати нові - технецій, прометій, астат і всі елементи, починаючи з атомного номера 93. За властивостями Е.х. поділяються на метали і неметали. До неметалів належать 23 елементи (Н, В, С, N, О, Si, Р, S, As, Se, Те та ін.), галогени (F, CI, Вr, I, At), інертні гази (Не, Ne, Ar, Кr, Хе, Rn); до металів - решта 86 Е.х. Для хім. властивостей металів найбільш характерна здатність віддавати зовніш. електрони і утворювати катіони, для неметалів - приєднувати електрони і утворювати аніони. Електронегативність металів, як правило, від 0,7 до 1,8-2,0; неметалів від 1,8-2,0 до 4,0. Деякі елементи об’єднують у сімейства: лужних металів - літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій; лужноземельних металів - кальцій, стронцій, барій, радій; лантаноїдів - лантан, церій, празеодим, неодим, прометій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій, ітербій, лютецій; актиноїдів - актиній, торій, протактиній, уран, нептуній, плутоній, америцій, кюрій, берклій, каліфорній, ейнштейній, фермій, менделєєвій, нобелій, лоуренсій; родина заліза - залізо, кобальт, нікель; родина платини - рутеній, родій, паладій, осмій, іридій, платина; халькогени - кисень, сірка (сульфур), селен, телур, полоній; галогени - флуор, хлор, бром, йод, астат; інертні елементи (благородні гази) - гелій, неон, аргон, криптон, ксенон, радон.

У доступній частині Землі (у земній корі) найбільш поширені 10 елементів з атомними номерами в інтервалі від 8-26; О (47,00%), Si (29,50%), At (8,05%), Fe (4,65%), Са (3,30%), Na (2,50%), К (2,50%), Мg (1,87%), Ti (0,45%), Mn (0,1%). Перераховані елементи становлять 99,92% маси земної кори. Е.х.. концентрація яких у земній корі низька або вони практично не утворюють власних мінералів (завдяки ізоморфному входженню у мінерали більш поширених елементів), наз. розсіяними.

Розповсюдженість хімічних елементів на Землі (мас. %)

В космосі домінують легкі елементи - Н і Не. Розповсюдженість інших швидко зменшується з ростом їх ат. номера.

ЕЛЕМЕНТНИЙ АНАЛІЗ, **элементный анализ, **ultimate analysis, ***Elementaranalyse, Verbrennungsanalyse - сукупність методів, за допомогою яких визначають якісний та кількісний склад органічних сполук. Цей аналіз можна здійснювати, напр., за допомогою електронної спектроскопії, гамма-спектроскопії тощо.

ЕЛЕМЕНТНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДУ НАФТИ І НАФТОВИХ ФРАКЦІЙ, *элементный анализ состава нефти и нефтяных фракций; **elementary analysis of oil and oil fractions composition; ***Elementarzusammensetzungsanalyse des Erdöls und der Erdölfraktionen – аналіз за типом молекул вуглеводнів; при цьому визначається вміст аренів, алкенів, циклоалканів і алканів.

ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ВУГІЛЛЯ, *элементный состав угля, **elementary composition of coal, ***Kohlenzusammensetzung, Elementarzusammensetzung von Kohle - xарактеризується наявністю та кількістю хімічних елементів, які входять до складу вугілля. Е.с.в. визначають шляхом елементного аналізу. Під час елементного аналізу визначають вміст вуглецю (С), водню (Н), кисню (О), азоту (N), органічної сірки (S_орг), іноді фосфору (Р) та деяких ін. елементів, які беруть участь у побудові складних органічних речовин. Вміст вуглецю та водню визначають одночасно з однієї порції вугілля шляхом її спалювання у потоці очищеного кисню при 800^оС. СО₂ та Н₂О, які утворюються при цьому, вловлюються відповідним поглиначем – 40% розчином лугу та концентрованою сірчаною кислотою, або аскаритом (луг натрію, препарований на азбесті) та ангідроном (зневоднений хлорид магнію). За приростом ваги поглиначів розраховують вміст вуглецю і водню у вугіллі. Поправки на вміст вуглецю у мінеральних речовинах роблять при аналізі зольного вугілля та горючих сланців. Визначення вмісту азоту проводять методом Кьєльдаля, за яким піддослідне вугілля на протязі 4-5 годин обробляється киплячою концентрованою сірчаною кислотою у присутності каталізатора (оксид ртуті, йодид калію, сульфат магнію та ін.) у колбі з тугоплавкого скла. В результаті цього весь вуглець та водень окиснюються до СО₂ і Н₂О, а азот переходить у стан NH₃, який з надлишком кислоти утворює сульфат амонію. Останній розкладається потім у іншій колбі концентрованим лугом і утворений аміак вловлюється кількісним титруванням сірчаною кислотою. Сірка у вигляді різних сполук у більших або менших кількостях входить до складу всіх твердих горючих копалин. Показник технічного аналізу – загальна сірка вугілля (S_t, %) вказує сумарний вміст сірки у всіх сполуках, перерахований умовно на елементарну сірку по відношенню до вугілля, яке піддається аналізу. Для визначення вмісту загальної сірки у вугіллі за стандартний прийнятий метод Ешка. Наважка вугілля спалюється в муфельній печі у тиглі при 85025^оС в присутності MgO i Na₂CO₃ для зв’язування утворених оксидів сірки, які перетворюються на сульфати натрію та магнію та осаджуються у соляно-кислому розчині хлоридом барію у вигляді сульфату барію. За кількістю останнього розраховують показник S_t і його перераховують на сухе вугілля (S, %). У торфах вміст загальної сірки складає 0,5-2,5%, у бурому українському вугіллі – 2,5-7,0%. Вугілля Донбасу має вміст загальної сірки 0,5-9,3%, а антрацити 0,6-6,3%. З урахуванням технологічної переробки для кам’яного вугілля Донбасу прийнятий розподіл його на чотири групи за сірчистістю.

Більша частина вугільних пластів Донбасу вміщує середньосірчисте та сірчисте вугілля. Мінеральні сірчані сполуки включають суму піритної FeS₂(S_p) та сульфатної (S_s) сірки. Інколи у вугільних шарах зустрічається елементна сірка (S_el). Крім того, сірка входить до складу органічних компонентів вугілля. Кількість органічної сірки у вугіллі визначається розрахунковим методом

При спалюванні вугілля виділяються сірчані сполуки, які кородують обладнання, а також шкідливо впливають на довкілля та здоров’я людини. Напр., сірка коксу негативно впливає на якість чавуну і надає йому крихкості, знижуючи цим якість сталі, яка стає більш крихкою при високих температурах (червоноламкою). Вміст кисню у вугіллі визначається за формулою (на суху беззольну масу, О^daf, %)

Загальний вміст фосфору у вугіллі незначний і становить 0,001-0,062 для донецького вугілля, але навіть у незначній кількості фосфор надає металу холодноламкості (крихкості при низьких температурах).

Тверді горючі копалини різної природи і ступеня вуглефікації значно відрізняються між собою за елементним складом. У ряді гумітів з підвищенням ступеня вуглефікації найбільш різко змінюється вміст кисню: від 29-40% у торфах до 0,5-1,0 у антрацитах (у 30-60 разів). У 3-5 разів зменшується вміст водню (від 6,5 до 1,3%), а вміст вуглецю збільшується майже у 2 рази (з 52-60 до 98%). У ряді сапропелітів від торфяної стадії до більш зрізих вміст вуглецю збільшується з 50 до 82%, а вміст кисню зменшується 25 до 1%. Закономірного зниження вмісту водню для сапропелітів різного ступеня вуглефікації не спостерігається – він завжди у 1,5-2 рази більший, ніж у ізометаморфних гумітів, що є характерною ознакою сапропелевого походження. Ліптобіоліти вміщують більше водню ніж гуміти і мало відрізняються за елементним складом від сапропелітів. Вміст азоту з ростом ступеня вуглефікації гумітів Донбасу знижується з 1,8 до 0,1%. У сапропелітах він коливається від 0,5 до 6,0%. Петрографічні інгредієнти також відрізняються за елементним складом. У одному і тому ж вугіллі найбільша кількість вуглецю міститься у фюзиніті (інертиніті), а у вітриніті та лейптиніті (екзиніті) його вміст практично однаковий. З підвищенням ступеня вуглефікації вміст вуглецю у вітриніті та фюзиніті стає близьким, але навіть у антрацитах вони не збігаються. Найбільша кількість водню у вугіллі з одного пласта міститься у лейптиніті, а найменша – у фюзиніті, найбільшу кількість кисню містить вітриніт, а найменшу – фюзиніт. В.І.Саранчук.

ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД НАФТИ, *элементный состав нефти, **elementary composition of oil; ***Erdölzusammensetzung - xарактеризується наявністю та кількістю хімічних елементів, які входять до складу нафти: вуглецю (82-87 мас.%), водню (11-15 мас.%), сірки (0,1-7,0 мас.%), азоту (до 2,2 мас.%), кисню (до 1,5 мас.%) та інш. Вуглець і водень входять до складу нафти у вигляді сполук вуглеводнів. Сірка як правило міститься або у сполуках (меркаптанів, сульфідів тощо) або рідко – у вільному стані. 70-90% всіх сірчистих сполук концентрується у мазуті і гудроні. Кисень і азот перебувають у зв’язаному стані (нафтенові кислоти, смоли, феноли, аміни тощо). Домішки нафти – пісок та глини (до 0,15%), вода (до 50% і більше), солі (0,0001-10 г/дм³).

ЕЛІПС ПОХИБОК, *эллипс погрешностей, **ellipse of errors, ***Fehlerellipse - характеризує точність положення визначуваного пункту відносно початкових (вихідних) точок, положення яких вважається безпомилковим.

ЕЛІПСОЇД ЗЕМНИЙ, *эллипсоид земной, **earth ellipsoid; ***Erdellipsoid - еліпсоїд обертання, який найкращим чином представляє фігуру геоїду. В Україні та ряді країн Сх. Європи при геодезич. і картографіч. роботах прийнятий Е.Красовського, розміри якого було обчислено в 1940 р.: велика напіввісь 63 782 245 м, полярне стиснення 1:298,3. Назва - від прізвища відомого вітчизняного астронома-геодезиста Феодосія Красовського (1878-1948), під керівництвом якого вперше обчислено цей Е.

ЕЛЮВІАЛЬНІ РОЗСИПИ, *элювиальные россыпи, **eluvial placers, residual placers; ***eluviale Seifen – розсипи, які утворюються внаслідок вивітрювання руд і г.п., що містять корисні мінерали; представлені непереміщеними продуктами вивітрювання. Е.р. залягають на виході корінного джерела на поверхню Землі безпосередньо на його верхній напівзруйнованій частині. По переважанню того або іншого аґента вивітрювання, при спільному їх вияві розрізняють Е.р. фіз. і хім. вивітрювання.

ЕЛЮВІЙ, *элювий, **eluvium, ***Eluvium - продукти руйнування гірських порід, які залишилися на місці їх утворення. Формуються на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація. Складають кори вивітрювання. У залежності від характеру материнських г.п. і типу вивітрювання можуть мати різну структуру (від уламкової до глинистої) і склад (каоліни, руди заліза, марганцю, алюмінію, нікелю тощо). Елювіальні утворення поширені на всій Україні. В Українських Карпатах та Кримських горах на крутих схилах вони представлені грубоуламковими утвореннями, на відносно пологих схилах формується ґрунтовий покрив, а на річкових терасах – молода каолінова кора вивітрювання. На кристалічних породах Українського щита розвинута потужна (до 60 м і більше) каолінова, рідше латеритна кора вивітрювання (ортоелювій). У Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Донецькому прогині, Волино-Подільській монокліналі поширені кори вивітрювання, утворені на осадових породах (метаелювій). Своєрідні елювіальні висококремнієві пухкі утворення трапляються на карбонатних породах (півд.-зах. схили Українського щита, Львівська крейдова западина). Всього на терит. України виявлено понад 16 різновікових горизонтів викопного елювію. Див. піски елювіальні, елювіальні розсипи.

ЕЛЬБАЇТ, *эльбаит, **elbaite, ***Elbait - мінерал, літіїстий різновид турмаліну. Сингонія тригональна. Дитригонально-пірамідальний вид. За назвою родовища на о.Ельба.

ЕМАН, *эман, **eman, ***Eman – одиниця радіоактивності. 1 еман = 10^-10 кюрі/л = 0,275 одиниць Maxe.

ЕМАНАЦІЇ, *эманации, **emanations, ***Emanationen – виділення парів і газів, з яких утворюються пневматолітові мінерали при застиганні магми.

ЕМАНАЦІЙНИЙ МЕТОД, *эманационный метод, **emanation method, ***Emanationsmethode - фізико-хімічний метод вивчення властивостей твердих тіл (що містять радій), оснований на їх здатності виділяти у навколишнє середовище ізотопи радіоактивного газу радону (еманації). Використовують для вивчення напруженого стану масиву гірських порід, перекристалізації, дегідратації, поліморфних перетворень тощо.

ЕМБАТОЛІТОВИЙ, *эмбатолитовый, **embatholithic, ***embatholithik – той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта (про мінерал і мінеральний комплекс).

ЕМІТЕР, *эмиттер, **emitter, ***Emitter - 1) Випромінювач. 2)Електрод, який є джерелом електронів внаслідок його нагрівання, при дії електричного поля тощо.

ЕМПІРИЧНИЙ, *эмпирический, **empirical, ***empirisch - 1) Оснований на емпірії (досвіді). 2) Е. р і в е н ь з н а н ь   рівень пізнавального процесу, що дає знання тих закономірних зв'язків і відношень, які виявляються через аналіз безпосередніх даних спостереження.

ЕМСЬКИЙ ЯРУС, ЕМС, *эмсский ярус, эмс; **Emsian, ***Ems – верхній ярус нижнього відділу девонської системи.

ЕМУЛІТИ, *эмулиты, **emulites, ***Emulite – емульсійні ВР з діаметром від 25 мм і більше, густиною 1,15-1,3 г/см³, швидкістю детонації 4,0-5,5 км/с, теплотою вибуху 3-4 тис. кДж/кг. Водостійкі. Патроновані Е. детонують від капсуль-детонаторів або електродетонаторів. Вважаються перспективними для обводнених свердловин та шпурів.

ЕМУЛЬГАТОР, *эмульгатор, **emulsifier, emulsifying agent; ***Emulgator, Emulgiermittel, Emulseur - 1) Речовина, яка сприяє утворенню і підвищенню стійкості емульсії. Ефективні Е. - міцелоутворюючі ПАР, розчинні високомолекулярні речовини, деякі високодисперсні тверді тіла. Дія Е. на межі поділу двох рідких фаз основана на утворенні навколо ґлобул дисперсної фази адсорбц. оболонок з високою структурною в'язкістю (структурно-механіч. бар'єру), яка перешкоджає зближенню ґлобул і їх коалесценції або флокуляції. Осн. типи Е.: мила і милоподобні поверхнево-активні речовини, розчинні високомол. сполуки, високодисперсні тверді речовини. Природними Е. є нафтенові к-ти, асфальтени і високоплавкі парафіни, які містяться у нафтах. Їх дія посилюється наявністю в пластових водах мінеральних солей, кислот і дрібнодисперсних механіч. домішок. Осн. типом синтетич. Е., які застосовуються у нафтогазовидобутку, є ПАР. Їх ефективність як Е. характеризує гідрофільно-ліпофільний баланс (ГЛБ), тобто співвідношення гідрофільних і гідрофобних (ліпофільних) груп молекул ПАР. 2) Апарат для приготування тонкодисперсної емульсії з флотаційних реаґентів або інших маслоподібних рідин та води.

ЕМУЛЬГАТОРИ ПРИРОДНІ, *природные эмульгаторы; **natural emulsifiers; ***Naturemulgatoren – речовини, що містяться в нафті (асфальтени, нафтени, смоли, парафіни) та пластовій воді (солі, кислоти) і виявляють істотний вплив на утворення та стійкість емульсій.

ЕМУЛЬСІЇ ДИСПЕРСНІСТЬ, *эмульсии дисперсность; **emulsion dispersivity, degree of dispersion; ***Dispersion der Emulsion – ступінь подрібненості дисперсної фази в дисперсійному середовищі, що характеризується питомою міжфазовою поверхнею, яка визначається відношенням сумарної поверхні крапель до загального їх об’єму. Для монодисперсних систем питома поверхня S = 6/d, де d - діаметр крапель дисперсної фази. За дисперсністю емульсії нафтові підрозділяються на дрібнодисперсні (з розміром крапель води від 0,2 до 20 мкм), середньої дисперсності (20-50 мкм) і грубодисперсні (50-300 мкм).

ЕМУЛЬСІЇ "СТАРІННЯ", *эмульсии "старение"; **"ageing" emulsions; ***Alterungemulsionen – підвищення емульсії стійкості типу "вода в нафті" в часі (практично до доби) внаслідок адсорбції диспергованих, особливо твердих, емульгаторів на водонафтовій поверхні і потовщення міжфазного "броньованого" шару на цій поверхні.

ЕМУЛЬСІЇ СТІЙКІСТЬ (СТАБІЛЬНІСТЬ), *стойкость эмульсии (стабильность); **emulsion stability; ***Emulsionstabilität – здатність емульсії протягом певного часу не руйнуватися і не розділятися на дві фази (напр., на нафту і воду); характеризується тривалістю її існування і виражається формулою: τ = h/v, де τ - тривалість існування емульсій (емульсійна стійкість), с; h - висота стовпа емульсії, м; v - середня лінійна швидкість розшарування емульсії, м/с.

ЕМУЛЬСІЯ, *эмульсия, **emulsion, ***Emulsion - дисперсна система з рідким дисперсійним середовищем та рідкою дисперсною фазою. Складається з двох взаємно нерозчинних рідин, одна з яких рівномірно розподілена в другій у вигляді найдрібніших крапель, а розміри розпорошених часточок є більшими від характерних для колоїдів. При визначенні назви першою називають дисперсну фазу, а потім дисперсійне середовище, напр. вода в маслі, бензол у воді тощо (напр., молоко   Е., де краплинки жиру розподілені у водному середовищі). Е. низької концентрації - неструктуровані рідини. Висококонцентровані Е. - структуровані системи. Основні типи Е.: прямі, з краплями неполярної рідини в полярному середовищі (типу "масло у воді") і зворотні або інвертні (типу "вода у маслі"). Зміна складу Е. або зовнішня дія можуть привести до перетворення прямої Е. у зворотну, і навпаки. Ліофільні Е. утворюються самочинно і термодинамічно стійкі. Ліофобні Е. виникають при механічному, акустичному або електричному емульгуванні, а також внаслідок конденсаційного утворення крапель дисперсної фази у перенасичених розчинах чи розплавах. Вони термодинамічно нестійкі і тривало можуть існувати лише в присутності емульгаторів. При збагачуванні корисних копалин інколи використовується емульгований реаґент (напр., при масляній аґломерації). У вигляді Е. одержують мастильно-охолоджуючі рідини. Е. застосовують при брикетуванні вугілля зі зв’язуючими, гідрофобізації поверхні вугілля при його зневодненні, при бурінні тощо. Див. емульсія інвертна, емульсія нафтова, мікроемульсії, емульсії стійкість, емульсії дисперсність, емульсії "старіння", емульгатори природні.

ЕМУЛЬСІЯ ІНВЕРТНА, *эмульсия инвертная, **invert emulsion, ***Invertspülung - буровий розчин, в якому дисперсійним середовищем є нафта, дизельне пальне, мазут і інш., а дисперсною фазою - водні розчини солей хлориду натрію, кальцію або магнію. До складу Е.і. входять ПАР- емульгатори (ефіри, аміди, метал. мила, оксіетиловані продукти і інш.). Е.і. застосовують при бурінні в складних гірничо-геол. умовах (високі т-ри, нестійкі породи), для глушіння свердловин при капітальному ремонті, а також при первинному розкритті продуктивних пластів з метою збереження їх природної проникності і пористості.

ЕМУЛЬСІЯ НАФТОВА, *нефтяная эмульсия; **oil emulsion; ***Erdölemulsion; Rohölemulsion – механічна суміш нафти і пластової води, які нерозчинні одне в одному і перебувають у дрібнодисперсному стані. Утворюється при видобуванні обводнених нафт у свердловинах, промислових трубопроводах, а також в апаратах знесолення нафти внаслідок інтенсивного турбулентного перемішування нафто-водяної суміші. При цьому на поверхнях розділу фаз відбувається накопичення емульгаторів (поверхнево-активних речовин), які містяться в рідині, яка видобувається (асфальтени, нафтени, смоли, парафін, солі та інш.). У результаті поверхневий натяг на межі розділу нафта-вода знижується, що сприяє диспергуванню крапель води (нафти). Е.н. поділяються на два великі класи: 1) емульсії першого роду, або прямі, або типу "нафта у воді" (умовно позначаються Н/В), коли краплі нафти як дисперсна фаза рівномірно чи нерівномірно розміщені у воді – дисперсійному середовищі; 2) емульсії другого роду, або обернені, або типу "вода в нафті" (умовно позначаються В/Н), коли краплі води – дисперсна фаза рівномірно або нерівномірно розміщені в нафті, яка є дисперсійним середовищем. Е.н., які утворюються при знесоленні нафти, належать в основному до другого типу. За концентрацією дисперсної фази в дисперсійному середовищі їх підрозділяють на три типи: розведені (об’ємна частка дисперсної фази складає до 0,2%), концентровані (до 74%) і висококонцентровані (понад 74%). Основні фізико-хімічні властивості Н.е.: дисперсність, в’язкість, густина, а також стійкість до руйнування. Утворення Н.е. призводить до втрат нафти при її видобуванні, транспортуванні і підготовці до переробки. Руйнування емульсій (деемульсація) є одним з найважливіших процесів промислової підготовки нафти.

ЕНАНТІОМОРФІЗМ, *энантиоморфизм, **enantiomorphism, ***Enantiomorphie - властивість деяких кристалів існувати в модифікаціях, що є дзеркальними відображеннями один одного (права і ліва модифікація). Е. можливий в кристалах, які не мають центра симетрії, площин та дзеркальних осей симетрії. Приклад – кварц.

ЕНАРГІТ, *энаргит, **enargite; ***Enargit - мінерал, складний сульфід, Cu₃AsS₄. Як правило, містить 46- 48% Cu, домішки Fe (до 2%), Sb (до 6%), іноді сліди Те і Ge. Сингонія ромбічна; кристаліч. структура похідна від вюртцитового типу. Поліморфна модифікація (тетрагональної сингонії з кристаліч. структурою, похідною від структури типу сфалериту) - люцоніт. Е. утворює суцільну масу масивної дрібнозернистої структури, рідше - таблитчасті або призматич. подовжені кристали; хрестоподібні двійники, зірчасті трійники; епітаксичні зростки з халькопіритом, сфалеритом, тенантитом. Колір сталево-сірий до залізо-чорного. Блиск металічний до тьмяного. Спайність довершена за призмою. Злам нерівний. Тв. 3,5. Густина 4,4-4,5. Крихкий. Утворюється у середньо- і низькотемпературних гідротермальних умовах в асоціації з галенітом, халькопіритом, сфалеритом, тенантитом, халькозином, борнітом. У гіпергенних умовах легко окиснюється з утворенням малахіту, азуриту, оксидів As. Добувається в якості гол. рудного мінералу міді на родов. Цумеб (Намібія), Чукікамата (Чилі). Поширений на родов. Бор (Югославія), Бьютт (Монтана, США), Сьерро-де Паско (Перу), в Коунрадському родов. (Казахстан), Алмаликському (Узбекистан), Каджаранському (Вірменія) та ін. Збагачується флотацією.

ЕНДО..., *эндо..., **endo…, ***endo… - префікс, що означає знаходження в середині чогось.

ЕНДОБАТОЛІТОВИЙ, *эндобатолитовый, **endobatholithic, ***endobatholithik – той, що знаходиться серед вивержених порід у глибинній частині батоліту (про мінерал і мінеральний комплекс).

ЕНДОГЕННИЙ, *эндогенный, **breeding, endogenic, ***endogen(etisch) - 1) Зумовлений внутрішніми причинами; Е-ні п р о ц е с и   процеси, що відбуваються в середині Землі (розпад радіоактивних речовин, хімічні реакції, перетворення й переміщення гірських порід). Протилежне   екзогенний. 2) Мінерал і мінеральний комплекс, який виник внаслідок кристалізації магми і мінералотвірної діяльності магматичних розчинів.

ЕНДОГЕННІ ПРОЦЕСИ, *эндогенные процессы, **endogenous processes; ***endogene Vorgänge - геол. процеси, пов'язані з енергією, яка виникає у надрах Землі. До Е.п. відносять тектонічний рух земної кори, магматизм, метаморфізм, сейсміч. активність. Гол. джерелами енергії Е.п. є тепло і перерозподіл матеріалу у надрах Землі по густині (гравітац. диференціація). Глибинне тепло Землі, на думку більшості вчених, має перев. радіоактивне походження. Радіоактивне тепло, знижуючи в'язкість матеріалу, сприяє його диференціації, а остання прискорює винос тепла до поверхні. Поєднання цих процесів веде до нерівномірності в часі виносу тепла і легкої речовини до поверхні, що, в свою чергу, може пояснити наявність в історії земної кори тектоно-магматич. циклів. Просторові нерівномірності тих же глибинних процесів пояснюють розділення земної кори на більш або менш геологічно активні області, напр. на геосинкліналі і платформи. З Е.п. пов'язане формування рельєфу Землі і утворення багатьох найважливіших к.к.

ЕНДОГЕННІ РОДОВИЩА, *эндогенные месторождения, **endogenous deposits; ***endogene Lagerstätten - гіпогенні родов., магматогенні родов., поклади к.к., пов'язані з геохім. процесами глибинних частин Землі. Формуються з магматич. розплавів або з газових і рідких гарячих мінералізованих розчинів серед глибинних геол. структур в умовах високого тиску і температури. Серед Е.р. виділяють 5 гол. генетич. груп: магматичні, пегматитові, карбонатитові, скарнові, гідротермальні. Магматичні род. утворюються при застиганні розплавів з відособленням руд хрому, титану, ванадію, заліза, платини, міді, нікелю, рідкісних металів, а також апатиту і алмазів. Пегматитові родов. являють собою розкристалізовані відгалуження кінцевих продуктів застигаючої магми, які використовуються як кераміч. сировина і для видобутку слюди, дорогоцінних каменів і рідкісних металів. Карбонатитові родовища асоціюють з ультраосновними лужними магматичними породами, серед яких нагромаджуються карбонатні мінерали і руди міді, ніобію, апатиту і флогопіту. Скарнові родовища виникають під впливом гарячої мінералізованої пари, у контакті з магматич. масою, яка створює поклади руд заліза, міді, вольфраму, молібдену, свинцю, кобальту, золота, бору тощо. Гідротермальні родовища складаються з руд кольорових, благородних і радіоактивних металів, які являють собою осади циркулюючих на глибині гарячих мінералізованих водних розчинів.

ЕНДОТЕРМІЧНИЙ, *эндотермический, **endothermic, ***endothermisch - той, що вбирає тепло; Е - н і р е а к ц і ї   хімічні реакції, які відбуваються з вбиранням тепла (напр., розклад вапняку на негашене вапно й вуглекислий газ).

ЕНДРЮСИТ, *эндрюсит, **andrewsite, ***Andrewsit – мінерал, гідроксилфосфат міді і заліза. Склад: (Cu,Fe²⁺)· Fe₃³⁺(PO₄)₃(OH)₂. Сингонія ромбічна і моноклінна. Густина 3,48. Тв. 4. Колір темно-зелений. Блиск – шовковистий. Утворює натічні радіально-волокнисті аґреґати. Рідкісний. Виявлений на руднику Уест-Фенікс (Корнуолл, Англія), де асоціює з лімонітом, дюфренітом, халькосидеритом і купритом. Рідкісний. Інша назва – андрюсит (за прізв. англ. Хіміка Т.Ендрюса).

ЕНЕРГЕТИКА, *энергетика, **energetics, power engineering; ***Energetik - галузь господарства, що вивчає й використовує природні енергетичні ресурси з метою вироблення, перетворення, розподілу й споживання енергії. Є теплоенергетика, атомна енергетика, гідроенергетика (ці види в Україні розвинуті найбільше), а також вітро- та геліоенергетика і інш.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС, *энергетический баланс, **power balance, ***Energiebilanz, Energiebalance - система показників, що характеризують ресурси, виробництво та використання всіх видів палива й енергії. До. Е.б. входять як складові частини баланси електроенергії, паливний і тепла, тому його називають зведеним паливно-енергетичним балансом. Весь обсяг виробленої і використаної енергії, який вказують в Е.б., подають у тоннах умовного палива. Перерахунок провадять за допомогою т.з. калорійного еквівалента, який обчислюють як відношення теплоти згоряння кілограма робочого палива до теплоти згоряння кілограма умовного палива (7000 ккал.). Е.б. використовують для встановлення рівня забезпеченості економіки наявними енергетичними ресурсами та виявлення змін у структурі паливних та енергетичних ресурсів і енергопостачання.

ЕНЕРГІЯ, *энергия, **energy, power; ***Energie - загальна міра всіх форм руху матерії; здатність тіла виконувати роботу. Розрізняють механічну, хімічну, теплову, електромагнітну, ядерну, гравітаційну та ін. види Е. Внаслідок існування закону збереження енергії поняття Е. пов’язує всі явища природи. Взаємозв’язок Е. з масою тіла встановлений у теорії відносності. У Міжнародній системі одиниць Е. вимірюють у джоулях, у СГС системі одиниць – в ергах; позасистемною одиницею Е. є електрон-вольт.

ЕНЕРГІЯ ПЛАСТОВА, *пластовая энергия; **reservoir energy; ***Schichtenenergie, Lagerstättenenergie – енергія нафтового (газового) пласта (покладу) і флюїду, що міститься в ньому (нафта, вода, газ), які перебувають у напруженому стані під дією гірничого та пластового тисків. Використовується для переміщення нафти, газу в пласті, свердловині і далі на поверхні. Розрізняють природну і штучну Е.п.(у випадку введення ззовні, з поверхні). Вони виражаються у вигляді потенціальної енергії як енергії положення й енергії пружної деформації. Основні види П.е.: енергія напору пластових вод, вільного газу, розчиненого в нафті і виділеного при зниженні тиску газу, пружності стиснутих порід і рідин та енергія напору, що зумовлена силою тяжіння нафти. Чим більше в нафті розчинено газів, тим вищий запас П.е. При відборі рідини (газу) із пласта запаси П.е. витрачаються на переміщення флюїдів і на подолання сил, що протидіють цьому руху (сил внутрішнього тертя рідин і газів і тертя їх до породи, а також капілярних сил). Рух нафти і газу в пласті найчастіше зумовлюється проявом різних видів П.е. одночасно (завжди проявляється енергія пружності порід і рідин та енергія, що зумовлена силою тяжіння нафти).

ЕНЕРГІЯ ПОВЕРХНЕВА, *поверхностная энергия; **surface energy; ***Oberflächenenergie – енергія, яка потрібна на виконання роботи по збільшенню поверхні на одиницю її площі.

ЕНЕРГІЯ ПОТЕНЦІАЛЬНА, *потенциальная энергия; **potential energy; ***potentielle Energie – енергія, що зумовлюється взаємодією тіл або елементарних частинок, залежить від їх взаємного розташування і може проявитися в певних умовах.

ЕНЕРГОБЕЗПЕКА ПРАЦІ, *энергобезопасность работы, **power work safety, ***Energiesicherheit der Arbeit - статистично-економічний показник, що характеризує озброєність живої праці всіма видами енергії (механічної, електричної, теплової тощо). Розрізняють потенціальний і фактичний показники енергоозброєності праці.

ЕНСТАТИТ, *энстатит, **enstatite, **Enstatit - породотвірний мінерал сімейства піроксенів. Силікат ланцюжкової будови. Хім. формула Mg₂[Si₂O₆]. Е. часто містить домішки Fe₂O₃ (до 1,5%), Сг₂О₃ (до 0,5%), TiO₂ (до 0,2%), МnО (до 0,4%), CaO (до 2%), іноді NiO (до 0,07%), Al₂O₃ (0,7-2,7%). Сингонія ромбічна. Форми виділення - масивні зернисті або пластинчаті аґреґати; кристали рідкісні. Колір білий, сірий, жовтуватий, коричнюватий, зеленуватий. Непрозорий. Блиск скляний. Спайність хороша по призмі під кутом бл. 88^о. Тв. 5,5. Густина 3,2-3,5. Крихкий. Походження Е. магматичне, рідше метаморфічне. Типовий мінерал багатих на магній основних магматичних порід. Зустрічається також у кристалічних сланцях і деяких кам’яних та залізних метеоритах. Беззалізистий Е. знайшов практичне застосування як багатофункціональний діелектрик.

ЕНТАЛЬПІЯ, *энтальпия, **enthalpy, ***Enthalpie - термодинамічна функція, що дорівнює сумі внутрішньої енергії і роботи проти зовнішнього тиску.

ЕНТРОПІЯ, *энтропия, **entropy, ***Entropie - 1) фіз. - фізична величина, яка в спостережуваних явищах і процесах характеризує знецінювання (розсіювання) енергії, зумовлене перетворенням усіх видів її на теплову і рівномірним розподілом тепла між тілами (вирівнювання їхніх температур). 2) В теорії інформації   міра невизначеності ситуації. 3) В математиці   міра невизначеності випадкової функції. 4) В збагаченні к.к. - міра невпорядкованості суміші мінеральних зерен. Українськими вченими (УкрНДІвуглезбагачення) запропоновано ентропійний метод оцінки ефективності розділення мінеральної суміші.

ЕНТРОПІЯ ПОВІДОМЛЕННЯ – числова міра складності передавання повідомлення за заданих умов щодо якості його відтворення.

ЕОЛІТИ, *эолиты, **aeolites, ***Eolithe - невеликі уламки кременю з гострими краями, немовби то штучно оброблені.

ЕОЛОВІ ВІДКЛАДИ, *эоловые отложения, **aeolian deposits, eolian deposits, wind deposits, eolinites; ***anemogene Ablagerungen, aölische Ablagerungen - геологічні утворення, що виникають внаслідок осідання принесених вітром продуктів вивітрювання гірських порід або річкових, озерних, морських та інших відкладів. Поширені г.ч. в аридних областях. До них відносять еолові піски й еолові леси. Утворюють дюни, бархани, піщані пасма та інші форми рельєфу. Іноді являють собою розсипи к.к.

ЕОН, *эон, **aeon, Eon; ***Eоn - найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об’єднує кілька ер. Виділяють два Е.: докембрійський або криптозойський і фанерозойський. Е. - геохронологічний еквівалент еонотеми.

ЕОНОТЕМА, *эонотема, **aeonothem, eonothem; ***Eonothema - найбільша одиниця загальної (міжнародної) стратиграфічної шкали; відклади, що утворилися протягом еону. Кожна Е. відображає найбільший і принципово відмінний від суміжного етап геол. розвитку Землі. Виділяють фанерозойську Е., яка об'єднує палеозойську, мезозойську і кайнозойську ератеми, і криптозойську Е.

ЕОЦЕНОВА ЕПОХА (ЕОЦЕН), *Эоценовая эпоха (эоцен), **Eocene, ***Eozän - середня епоха палеогенового періоду. Характеризується розвитком вічнозеленої тропічної рослинності. Відбулися значні трансґресії морів. Відклади еоцену поширені в Україні. З ними пов’язані родовища нафти, газу, бурого вугілля, буд. матеріалів тощо. Відклади, що утворилися протягом Е.е. становлять еоценовий відділ.

ЕПЕЙРОГЕНІЧНІ РУХИ, ЕПЕЙРОГЕНЕЗ, *эпейрогенические движения, эпейрогенез; **epeirogenetic movements, epeirogenesis; ***epeirogenetische Bewegungen, epirogene Bewegungen - безперервні повільні підняття й опускання земної кори, які зумовлюють утворення форм рельєфу планетарного порядку.

ЕПІБАТОЛІТОВИЙ, *эпибатолитовый, **epibatholithic, ***epibatholithik – той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта, недалеко від земної поверхні (про мінерал і мінеральний комплекс).

ЕПІГЕНЕЗ, *эпигенез, **epigenesis; ***Epigenese, Epigenesis – у геології - вторинні процеси, що зумовлюють будь-які зміни мінералів і гірських порід, у тому числі корисних копалин після їх утворення.

ЕПІГЕНЕТИЧНИЙ, *эпигенетический, **epigenetic, ***еріgenetische – утворений пізніше комплексів, які його містять (про мінерал).

ЕПІГЕНЕТИЧНІ РОДОВИЩА, *эпигенетические месторождения, **epigenetic deposits; ***еріgenetische Lagerstätten - поклади к.к., які утворилися пізніше г.п., що їх вміщають. Вони, як правило, представлені січними жилами, лінзами, штоками і трубами. Їх мінеральний і хім. склад різко відрізняється від складу вмісних г.п. До Е.р. належать магматич. родов. титано-магнетитів, хромітів, платиноїдів, алмазів, апатиту, а також деякі тіла сульфідних мідно-нікелевих руд. Найширшу групу Е.р. утворюють гідротермальні жильні і метасоматич. род. руд кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів, а також кварцу, бариту, флюориту і азбесту. До Е.р, належать також інфільтраційні родов. руд заліза, міді і урану.

ЕПІГЕОСИНКЛІНАЛЬНІ ГОРИ, *эпигеосинклинальные горы, **epigeosyncline mountains; ***Epigeosynklinalsgebirge – гори, які виникли в орогенний етап тектонічного циклу, що йшов безпосередньо за геосинклінальним етапом того ж циклу. Складені відносно слабко консолідованими породами. Орографічні елементи часто співпадають зі складчастими структурами крупних порядків. Характерний вулканізм (сучасний або неоген-четвертинний). В сучасну геологічну епоху до Е.г. належать гори, що сформувалися в альпійській геосинклінальній області (напр., Альпи, Карпати, Кавказ, Копетдаг та інш.).

ЕПІДОТ, *эпидот, **epidote, pistacite; ***Еpidot – діортосилікат кальцію, алюмінію і заліза острівної будови. Формула Са₂*(Fe³⁺, AI)АI₂О(ОН)*[SiО₄]*[Si₂О₇]. Виділяють Е. алюмініїстий, залізистий, кальціїстий, марганцевистий та ін.

Утворює безперервний ізоморфний ряд з беззалізистим кліноцоїзитом; за складом і структурою близький до цоїзиту і ортиту. Сингонія моноклінна. Густина 3,35-3,38. Тв. 6,5-7,0. Колір переважно зелений. Окремі відміни чорні або червонувато-фіолетові. Блиск скляний. Форми виділення: стовпчасті, сплощено-призматичні або голчаті кристали з різкою подовжньою штриховкою; друзи, віялоподібні, сноповидні, радіально-променисті або паралельно-жержинисті зростки, моховидні кірочки, рідше тонкозернисті або зливні аґреґати (епідозити). За кольором і складом домішок виділяються різновиди: тавмавіт трав'яно-зелений (з домішками Cr); п’ємонтит вишнево-червоний (Мn); різновид кліноцоїзиту - мухініт Утворює безперервний ізоморфний ряд з беззалізистим кліноцоїзитом; за складом і структурою близький до цоїзиту і ортиту. Сингонія моноклінна. Густина 3,35-3,38. Тв. 6,5-7,0. Колір переважно зелений. Окремі відміни чорні або червонувато-фіолетові. Блиск скляний. Форми виділення: стовпчасті, сплощено-призматичні або голчаті кристали з різкою подовжньою штриховкою; друзи, віялоподібні, сноповидні, радіально-променисті або паралельно-жержинисті зростки, моховидні кірочки, рідше тонкозернисті або зливні аґреґати (епідозити). За кольором і складом домішок виділяються різновиди: тавмавіт трав'яно-зелений (з домішками Cr); п’ємонтит вишнево-червоний (Мn); різновид кліноцоїзиту - мухініт чорний (V). Типовий продукт гідротермального метаморфізму вапнистих та багатих на кальцій вивержених гірських порід. Найчастіше утворюється внаслідок гідротермальної зміни польових шпатів. В Україні є в межах Українського щита та на Закарпатті.

вгору