Глава
1 ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА ДОНЕЧЧИНІ -- 1988-1996
Iсторiя‚ яку ми розпочинаємо розповiдати‚
без сумнiву‚ неординарна. Iї учасники i творцi - нашi земляки,
донеччани, бiльше того - нашi з вами сучасники. Отже...
Отже, все почалося восени 1988 року. Без сумнiву‚
кожен з нас, на той час громадянин СРСР, вiдчував: щось скоро
станеться... Горбачовська “перебудова” тихо вмирала, так
i не народивши нiчого суттєвого. Iдея реформувати радянське
суспiльство “згори” не спрацювала, бо самi верхи не
хотiли(та вже й не могли) “перебудовуватися”. I тодi
завирували низи. Особливо яскраво це вiдбувалося в “больових”
точках iмперiї, де -- з одного боку‚ накладалися економiчнi i
нацiональнi негаразди, а з iншого - люди “визрiли” до
спротиву системi. Прибалтика, Захiдна Україна, Київ, Донбас, Кузбас,
Кавказ - ось де суспiльна i нацiональна напруга, невдоволення
iснуючим станом справ досягли межi ще до початку останнього
десятилiття ХХ ст.
Чи були корiннi‚ мiсцевi причини створення
української нацiональної органiзацiї, яка б стала на захист
української культури, мови на Донбасi -- Без сумнiву‚ були. На
жаль, частина їх зберiгається й до сьогоднi. Судiть самi - вражаюча
диспропорцiя мiж нацiональним складом(51% українцiв, 43% росiян) i
можливостями розвитку нацiональної мови i культури(тiльки близько 3%
учнiв шкiл навчалися українською, з вузiв вона практично витiснена,
спiввiдношення накладу україномовних та росiйськомовних регiональних
газет складало 1/28, на всю Донеччину - лише один напiвукраїнський
театр в Донецьку, українських немає взагалi... - чи варто
продовжувати?). Все це не вiдповiдало запитам не тiльки iнтелiгенцiї,
але, по сутi, й широкого загалу донеччан, попри наявнi успiхи
полiтики Москви у “злиттi нацiй”, тотальній русифікації й
етноцидi, практику якого однозначно засудило мiжнародне
спiвтовариство, ООН, бо цi дiї завдають глобальної шкоди розвитковi
цивiлiзацiї взагалi.
Як же постала перша масова нацiонально-демократична
українська органiзацiя - Товариство української мови - на Донеччнинi?
Як це було?
|