1.ПОЧАТКИ

Роль “будителя”, роль “дзвону”, який вiщує початок радикальних перемiн, як це частiше всього буває в iсторiї, взяла на себе iнтелiгенцiя. Напевно‚ одним з перших вагомих крокiв до створення Донецького Товариства української мови була участь завiдувача кабiнету української мови Донецького iнституту вдосконалення вчителiв(ДIВВ) Вадима Олiфiренка в початках ... Київського Товариства. Сталося так, що майже все лiто 1988 р. Вадим Володимирович провiв за роботою над своєю кандидатською дисертацiєю в Києвi, одночасно активно занурившись у вир столичного життя. А воно нуртувало, в Спiлцi письменникiв збиралася українська iнтелiгенцiя, i тут не тiльки вiдкрито говорили про катастрофiчний стан української культури, а шукали шляхи реального українського вiдродження. Шукали i знаходили - активно пiдтримулася i розроблялася iдея створення республiканської нацiонально-патрiотичної органiзацiї по захисту, розвитку, впровадженню в усi сфери життя української мови(13-20 червня 1988 р. така органiзацiя - Товариство рiдної мови iм. Т.Шевченка попри шалений спротив мiсцевих органiв КПУ-КПРС була створена у Львовi). Проблема iснування i розвитку, захисту української мови - однiєї з першооснов, цементуючої ланки нацiо-нальної культури - сприймалася тодi дуже гостро. Це й знайшло своє вiдображення у назвi першої “неформальної“, як тодi прийнято було говорити, масової громадської органiзацiї. I серед тих перших, хто готував створення такої органiзацiї в Києвi був донеччанин В.Олiфiренко. Тому нiчого дивного не було в тому, що саме працiвники Кабiнету української мови Донецького IВВ Вадим Олiфiренко та Федiр Олехнович влiтку й восени 1988 р. стали одними з iнiцiаторiв створення Донецького Товариства української мови. Цю iдею активно пiдтримала донецька письменниця Галина Гордасевич. Почався пошук однодумцiв, зокрема, серед педагогiчної iнтелiгенцiї.

У вереснi 1988 р. старший науковий спiвробiтник Донецького полiтехнiчного iнституту (ДПI), кандидат технiчних наук Володимир Бiлецький i вiдомий український письменник, львiв’янин Роман Iваничук(на той час уже голова Львiвського Товариства) обмiнюються листами з приводу Товариства української мови ( ТУМ ). Бiлецький запитує, а Iваничук розповiдає про першi кроки ТУМ на Львiвщинi, повiдомляє, що навiть на захiдноукраїнських землях “маємо багато супротивникiв...” i попереджає: “а ви будете мати їх ще бiльше” ( лист вiд 21. 09. 88 р.). Дiйсно, подальшi консультацiйнi зустрiчi й спроби В.Бiлецького знайти не тiльки однодумцiв, але й активних органiзаторiв майбутнього Донецького ТУМ в МакНДI, Донецькому вiддiленнi Спiлки письменникiв України, ДПI, Всесоюзному науково-дослiдному iнститутi вибухобезпечного електро-обладнання (ВНДIВЕ), НВО “Респiратор” не дали вiдчутного результату. Спiвчуваючих було багато, охочих “брати вогонь на себе”- майже нiкого. Але вони все ж були...

Заступник директора Донецької обласної фiлармонiї Валентина Тиха на початку жовтня 1988 р. зустрiчається у Києвi з вiдомими поетами Iваном Драчем, Борисом Олiйником, радиться‚ що робити для зупинення зросiйщення Донецького краю.

Доценти, кандидати фiлологiчних наук з Донецького державного унiверситету (ДонДУ) Вiра Познанська (на той час завiдувач кафедри української мови), Анатолiй Загнiтко, донецька письменниця Галина Гордасевич, юрист Iлля Шутов, викладач математичного факультету ДонДУ М.Мельниченко (стаття в “Радянськiй Донеччинi“ 20.12.88.) робили свої кроки до органiзацiї Донецького ТУМ. Така iнiцiатива, яку виявили майже одночасно i спершу незалежно ряд донецьких iнтелектуалiв, свiдчить про невипадковiсть, закономiрнiсть створення ТУМу в нашому краї.

Зрозумiло, щоб справа пiшла “на повну потужнiсть”‚ цим людям з максимальною пасiонарною активнiстю треба було зустрiтися, знайти один одного. Пощастило в цьому планi В.Тихiй. У серединi жовтня 1988 р. у Донецькiй фiлармонiї на лiтературному вечорi “Я в серцi маю те, що не вмирає“, присвяченому Лесі Українцi‚ вона знайомиться з Ф.Олехновичем. А вже за кiлька днiв в робочому кабiнетi В.Тихої зустрiчаються В.Олiфiренко, Ф.Олехнович, В.Познанська, А.Загнiтко, Г.Гордасевич та вiдомий донецький поет Станiслав Жуковський. Створюється iнiцiативний оргкомiтет по пiдготовцi установчої конференцiї Донецького ТУМу, до якого згодом долучається юрист Київського райвиконкому Iлля Шутов. Починаються регулярнi зустрiчi оргкомiтетiвцiв у фiлармонiї, а їх “ходоки” до високих кабiнетiв донецького обкому КПУ, облвиконкому зустрiчають шалений спротив iнiцiативi створення Товариства української мови на Донеччинi. В.Тиха згадує, що тодiшнiй секретар обкому КПУ Геннадiй Єрхов однозначно й безапеляцiйно заявив: “Пока я здесь секретарь обкома, общества украинского языка на Донетчине не будет никогда”. Подiбну ж позицiю займали i пiдлеглi Г.Єрхова, зокрема, iнструктор Донецького обкому КПУ В.Ликов. I все ж пiдготувати першi Установчi збори Донецького ТУМу оргкомiтету вдалося...

Сьогоднi, переглядаючи матерiали Установчих зборiв ДТУМу, якi вiдбулися в ДонДУ 14 сiчня 1989 року, чiтко простежуємо протистояння двох позицiй. Перша, чiтка й безхитрiсна - створення дiєвої нацiонально-патрiотичної культурологiчної органiзацiї, яка б зосередила свої сили на вiдродженнi пригнiченої, упослiдженої за роки московського панування української культури. Зрозумiло, що її проводили всi члени iнiцiативного оргкомiтету, а також пiдтримали виступаючi учасники Установчих зборiв к.т.н. В.Бiлецький, учитель Я.Гомза, помiчник головного режисера Донецького театру iм. Артема Л.Шевченко, iнженер iн-ту “Донвуглемаш” А.Чiлiнгарян, iншi. Друга позицiя, яку проводив Донецький обком КПУ, - створення “общества родного языка” з безлiччю нацiональних секцiй, в тому числi й українською, - розчиняла, нiвелювала головну проблему - вiдродження культури корiнного народу України. Iї активно пiдтримували у своїх виступах працiвник обкому КПУ В.Ликов, вчителька росiйської мови С.Соловйова, доцент кафедри росiйської літератури ДонДУ М.Зайцев, викладач кафедри iсторiї КПРС Макiївського будiвельного iнституту Соболевська, секретар парткому ДонДУ М.Iванiцин, а також професор цього унiверситету М.Гiршман.

Таким чином, питання‚ яке Товариство утворювати - “української мови” чи “родного языка” було вельми принципове. Пiсля п’ятигодинних баталiй, гострих дискусiй, вилучення на вимогу залу працiвникiв обкому КПУ з президiї, обрання нової президiї в складi С.Жуковського, А.Загнiтка, В.Олiфiренка, Ф.Олехновича, В.Тихої, Г.Гордасевич, I.Шутова та заступника голови Донецького вiддiлення Фонду культури В. Пугла - пiсля всього цього на рейтингове голосування було винесено вузлове питання - яким бути Товариству. За Товариство рiдної мови голосувало 28 чоловiк. За Товариство української мови - 68. Отже, була прийнята остання назва Товариства i його концепцiя -- Згадує Г.Гордасевич -- “Донецький обком компартiї виступав за створення такого собi iнтернацiонального товариства i навiть “было мнение” назвати його “имени Артема”. Але ми їм те дiло перекапустили...“ Слiд зауважити, що в залi було,за пiдрахунками Г.Гордасевич, близько 250 чоловiк. Таким чином, бiля 100 утрималися, що красномовно свiдчить про небажання багатьох “висвiтлюватися”до пори, до часу. Яка стара i яка програшна по великому рахунку позицiя...

Пiсля цього дуже важливого рiшення заснувати саме Донецьке Товариство української мови (ДТУМ), а не ДТРМ(рідної мови)‚ в залi сформувалася бiльшiсть прихильникiв iдеї ТУМ, якi обрали оргкомiтет у складi Г.Гордасевич, А.Загнiтка, В.Познанської, В.Бiлецького, I.Шутова, Ф.Олехновича, В.Олiфiренка та В.Тихої. Iз запропонованих до його складу не пройшов тiльки С.Жуковський(21 голос “за”, 43 -”проти”). Крiм того, збори обрали делегатiв на Установчу республiканську конференцiю Товариства в складi членiв оргкомiтету -- а ще А.Чiлiнгаряна, доктора хiмiчних наук Олеся Швайки. Головою оргкомiтету на альтернативній основі було обрано доцента ДонДУ, к.ф.н. Анатолiя Загнiтка (“за” А.Загнітка - 57 голосів‚ “за” Г.Гордасевич - 50 голосів).

На цьому перша частина Установчих зборiв була закiнчена, а друга, де було б прийнято Статут Товариства, обрано його керiвництво -- планувалася пiсля республiкан-ської конференцiї ТУМ, тобто пiсля 10-11 лютого 1989 року.

Уперше за багато останнiх десятилiть на Донеччинi гласно, в присутностi преси, на багатолюдних зборах з iнiцiативи й за участi вiдомих у регiонi людей, української iнтелiгенцiї, наперекiр позицiї обкому КПУ було прийнято дуже важливе рiшення про створення масової нацiонально-демократичної української органiзацiї - Донецького обласного Товариства української мови iм. Тараса Шевченка. Це -- без сумнiву -- була дуже важлива перемога українського духу на Донбасi. Перша пiсля довгих рокiв стагнацiї.

вгору