8. 1994-й -- ЩИРА ПРАЦЯ Й НОВI ПОШУКИ

Цей рiк в Українi позначився економiчною кризою, яка привела до падiння обсягiв промислового виробництва бiльше нiж на третину. Пам’ятаючи “кращi часи”‚ настрої суспiльства полiвiшали. Власне, подiбнi процеси спостерiгалися i в усiх країнах Схiдної Європи, якi донедавна мали соцiалiстичну орiєнтацiю...

1994 рiк пройшов для ДТУМ пiд знаком працi й пошукiв нових форм роботи, нових можливостей. Товариство активно, - матерiально, творчо, органiзацiйно,- пiдтримує газету “Схiдний часопис”, особливо в заснуваннi та випуску нового додатку “Козацький край”. Продовжує програму “Фонд допомоги вчителям i школам” та “Пiдручники”, змiцнює спiвпрацю з Кримським Товариством ( А. Петрова) та налагоджує тiсний контакт з Товариством української культури Кубанi (ТУКК, М.Тарнавський, В.Чумаченко та iн.). ДонДТУМ продовжує плiдну спiвпрацю з журналом “Донбас” по випуску регiональних посiбникiв для шкiл та разом з Донецьким грецьким товариством iнiцiює створення iнвестицiйного фонду “Еллiнiка-Донбас”. Але чи не найрезультативнiшим є створення за iнiцiативою ДТУМ нової обласної органiзацiї - Українського культурологiчного Центру.

На допомогу вчителям та школам Донеччини

Практичне впровадження української мови в усi сфери дiяльностi, i в першу чергу в школах Донеччини, розвиток мови i культури, залишалися першочерговими завданнями Донецького Товариства. В 1994 роцi воно провело ряд заходів? спрямованих на реалiзацiю цих тез. По-перше, продовжено рейд ДТУМ по школах Донеччини з безкоштовною передачею бiблiотечок навчальної лiтератури. Маршрути ДТУМ(4-й, 5-й, етап рейду) пролягали на цей раз до Артемiвська (Бахмута) i Бiлицького. Загалом передано школам, гiмназiям, окремим класам близько 40 спецiальних бiблiотечок навчальної та допомiжної лiтератури.

По-друге, серйозну роботу проведено по встановленню першочергових потреб донецького вчительства i шкiльництва у пiдручниках та посiбниках i‚ що головне - задоволенню цих потреб. Так? з’являється в журналi “Донбас”, за сприянням ДТУМ та УКЦентру, та авторством В.Олiфiренка i Ф.Пустової посiбник з народознавства i краєзнавства “Таємниця духовного скарбу”. Масовий тираж цього видання - 30 000 прим. повнiстю задовольнив потреби шкiл, профтехучилищ, технiкумiв та гiмназiй Донеччини та Луганщини. Через УКЦентр видано посiбник для вчителiв шкiл Донбасу “Методика викладання народознавства в школi“ В.Олiфiренка, яка отримала схвальну оцiнку працiвникiв Донецького Iнституту пiслядипломної освiти, зокрема його директора - заслуженого вчителя України, кандидата педагогiчних наук Е.М.Соф’янца. Через цей інститут і розповсюджено значну частину накладу “Методики...“‚ що збільшило її ефективність. До речi, високий рiвень посiбника “Таємниця духовного скарбу” теж засвiдчили вiдомi вченi - зав. кафедрою iсторiографiї Донецького державного унiверситету, доцент Василь Пiрко, професор Прикарпатського унiверситету Л.Кiлiченко. Що ж до коштiв на цi вкрай потрiбнi для шкiл видання, то вони залучалися шевченківцями не тiльки з Донеччини. По каналах ДТУМ “Методику ...“ спонсорували також “Українськi працiвники лiтератури для дiтей та молодi iм. Л.Глiбова” м.Торонто (Канада). Крiм того, ДТУМ взялося за створення короткого краєзнавчого посiбника пiд назвою “Моя земля - земля моїх батькiв”. Роботу уклав Петро Лаврiв, краєзнавець, лауреат премiї iм. А.Шептицького.

По третє, набувши певного досвiду в пiдготовцi i виданнi посiбникiв з лiтературного краєзнавства на Донеччинi, ДТУМ прагне перенести його на iншi терени, зокрема в Крим, де потреба в українських пiдручниках i посiбниках дуже гостра. Так? в 1994 р. з’являється згадана вище“Чорноморська хвиля”, про яку варто розказати докладнiше.

“Чорноморська хвиля” - для Криму

Алла Петрова, голова Кримського Товариства української мови, в своїй передмовi до “Хвилi“ так визначила її актуальність? “До програми з української лiтератури у школах автономної республiки Крим внесено нову тему - “Лiтература рiдного краю“. Але виключна бiднiсть фiлологiчної бази ставить українцiв-словесникив у скрутне становище... - немає бодай довiдкової працi про життя i творчiсть українських письменникiв-кримчан. Отже, назрiла потреба створення посiбникiв для вчителiв українiстiв та учнiв старших класiв Криму. Книга “Чорноморська хвиля” є першою спробою в цьому напрямку”.

Зрозумiло, що подiбними серйозними виданнями повинна опiкуватися держава, мiсцевi освiтянськi структури. Не будемо перераховувати причини чому так не сталося. Для тих хто вiдслiдковує подiї в Українi й‚ зокрема в Криму, на Сходi й Пiвдні України це повинно бути зрозумiло. Тому, власне, i є потреба активної дiяльностi тут органiзацiй на кшталт Товариства української мови‚ які поки що “підстраховують” державні структури‚ діють з ними у співпраці на освітянській ниві... Але повернемося до “Чорноморської хвилi“. Спонсорами пробного накладу книги виступили виробниче об’єднання “Макiїввугiлля” (генеральний директор - Володимир Кузяра) та Суспiльна служба України м.Сiмферополя (голова - Олександр Польченко). Долучили свої кошти й органiзацiйнi можливостi також донеччани Станiслав Мельник, Володимир Ребрик та Валентина Тиха. У квiтнi 1994 року книжка вийшла в свiт, силами ДонТУМ та Крим-ТУМ перевезена до Криму, 10 травня її презентацiйнi та сигнальнi екземпляри були розiсланi у всi обласні Товариства української мови та Товариства “Просвiта”, основні бiблiотеки України. А 15 травня 1994 р. в Кримськiй республiканськiй бiблiотецi iм. I. Франка (м.Сiмферополь) Кримським ТУМ iм.Шевченка була зорганiзована презентацiя “Чорноморської хвилi“ за участю автора проф. Олександра Губаря, українських письменникiв Криму Данила Кононенка, Ореста Корсовецького, Михайла Тернавського, Вiктора Гуменюка, Володимира Шахнюка, Олександра Кулика, Валерiя Тарасова, Володимира Никоненка, а також iнiцiаторiв видання - ДонТУМ (В.Бiлецького, В.Тихої, В.Олiфiренка), ТУМ Криму (А.Петрова), ССУ (О.Польченко) та представникiв освiтян та адмiнiстрацiї Сiмферополя i Криму, ряду громадських органiзацій i преси. Треба сказати, що ця презентацiя стала справжнiм святом вiдродження української культури в Криму. “Чорноморську хвилю” присутнi сприйняли не тiльки як посiбник-хрестоматiю для старшокласників пiвострова, але і як антологiю сучасного українського красного письменства Криму. Книга одержала добру пресу, мала успiх у школах, вузах, серед української творчої iнтелiгенцiї й дуже швидко розiйшлася по Криму. Виходячи з цього ТУМ Криму та Донеччини було вирiшено основний наклад книги встановити на рiвнi 5 000 примiрникiв i видати її в 1995 р. з доповненнями через Донецький УКЦентр. У травнi-жовтнi 1994 р. УКЦентр разом з кримчанами проводив роботу по пiдготовцi 2-го видання “Чорноморської хвилi“, Мiнiстерство освiти Криму рекомендувало її як посiбник для шкiл пiвострова. Ось така конкретна i масштабна, серйозна робота провадилася у спiвпрацi ТУМ Донеччини i Криму.

Вибори - 94

“Тiльки згуртована команда однодумцiв-реформаторiв може вивести Україну з економiчної кризи, покласти край корупцiї та злочинностi, забезпечити справедливiсть та соцiальний захист тим, хто його потребує, забезпечити злагоду i стабiльнiсть у суспiльствi“ - цi слова Голови Народного Руху В’ячеслава Чорновола були викарбуванi на титулi виборчої брошури-довiдника з кандидатами у народнi депутати України, яких пiдтримував Рух. Були серед них i члени ДонТУМ, зокрема Володимир Клименко (Кiровський, ?111), Володимир Бiлецький (Ленiнський, ?114), Iлля Шутов (Добропiльський, ?122), iншi. Це були кандидати у народнi депутати, узгодженi з iншими партiями i рухами демократичного спрямування.

Шевченківці розумiли, що в умовах Донбасу-94 важко сподiватися на позитивний результат у виборах. Бо кандидати ТУМу‚ інших національно-демократичніх організацій йшли з конструктивною довготривалою програмою реформ, а не з декларативно-популiстськими гаслами негайної “социальной защиты и возврата к СССР.“ Але отримавши трибуну кандидата в депутати? члени ДТУМ мали змогу познайомити широкий донецький загал з економiчними, соцiальними, полiтичними та iн. аспектами програми державотворення нацiонально-демократичних сил. I це було зроблено, черговий раз засвiдчивши високий рiвень органiзованостi, компетентностi, фаховостi? вiд ДТУМ балотувалися науковцi, юристи, iнженери. Що ж до результату, - тiльки близько 5-7% виборцiв вiддали свої голоси членам ДТУМ-кандидатам в депутати, - то вiн був прогнозований. Бо за влучним висловом тодiшньої преси, голосували не уми, а голi полицi магазинiв. Крім того‚ концеплуальна орієнтація демократів на сили власної держави‚ народу при виході з кризи сильно “поступалася” негайнiй маннi небеснiй, якою були наповненi обiцянки лiвих i традицiйно сильних на Донбасi заяв i обiцянок кандидатiв-директорiв.

Отже, в рiк 1994-й кандидати в народні депутати-члени ДТУМ програли вибори. Але Товариство не втратило старих i мислячих прихильникiв, набуло нових. Вибори-94 були сходинкою до майбутнiх перемог.

Заснування Українського культурологічного Центру

Аксiомою довготривалої роботи, одержання високоефективних результатiв є професiоналiзацiя, високий рiвень залучених фахiвцiв. Не виняток тут i ДТУМ. Саме цi чинники спонукали до утворення дослiдно-видавницької фундацiї “Український культурологiчний Центр”, яка б згуртувала iнтелектуальну i дiлову частину ДТУМ, його симпатикiв для вирiшення конкретних задач. Отже, на початку 1994 р. Володимир Бiлецький опрацював проект УКЦентру, який підтримали тодiшнiй мiнiстр України у справах нацiональностей та мiграцiї Олександр Ємець та головний редактор журналу “Донбас” Вiктор Логачов, i який пiсля вiдповiдного експертного розгляду отримав грант у розмірі $ 9 000 тис. Мiжнародного фонду “Вiдродження”. Одночасно‚ за iнiцiативи ДТУМ‚ була створена однойменна громадська органiзацiя, Статут якої зареєтровано 05.05.94 р. Управлiнням юстицiї в Донецькiй областi, вiдкрито рахунок цiєї органiзацiї в банку і постiйно дiючий офiс в Донецькiй обласнiй унiверсальнiй бiблiотецi з вiдповiдним технiчним обладнанням (комп’ютер, ксерокс, факс i т.д.). Таким чином, була створена сильна, дiєздатна напiвпрофесiйна (частина членiв УК Центру працювала на громадських засадах, частина - за платню), органiзацiя. Спочатку в Раду Центру увiйшли? голова ДТУМ Володимир Бiлецький , виконавчий директор Донецького вiддiлення МФВ В’ячеслав Коваль (спiвголова Центру), заст. директора Донецької обласної унiверсальної бiблiотеки Олена Башун, iнженер Генадiй Бутко, деригент Василь Василенко, доцент, канд. педагогiчних наук Вадим Олiфiренко, головний редактор “Схiдного часопису”, канд. хiм. наук Микола Тищенко та викладач Сергiй Федорчук. Бiльшiсть з них - члени ДТУМ. Що ж до дiяльностi УКЦентру, яка має тяглiсть ось вже бiльше двох рокiв, то про неї варто розказати в окремому роздiлi.

Співпраця “Донбас-Кубань”

Маючи поряд з Донбасом таку багату козацькими українськими традицiями землю як Кубань? важко утриматися вiд контактiв з нащадками славних запорожцiв. Ще в 1993 р. пiсля попереднього узгодження своїх можливостей Товариством української культури Кубанi, ДонТУМом та редакцією “Схiдного часопису” було вирiшено заснувати українську газету для Кубані(точніше‚ допомогти в цьому кубанським українцям). Як перший, перехiдний крок домовилися заснувати з 1994 р. додаток до “Схiдного часопису” пiд назвою “Козацький край”, що в етно-iсторичному планi добре вiдповiдало як землям України, так i Кубанi. Матерiали для друку подавало головно ТУКК, туди ж, на Кубань, надходила значна частина накладу мiсячника “Козацький край”, який спочатку (? 1-6) редагував В. Бiлецький, а професiйно-технiчне забезпечення вiв С.Блiднов.

7-9 липня 1994 р. голова ДТУМ В. Бiлецький та член Правлiння ДТУМ В. Олiфiренко здiйснили робочу поїздку на Кубань. Пiсля передання чергової партiї газет “Козацький край” вiдбулася координацiйна нарада за участю Голови ТУКК Миколи Тарнавського, вченого секретаря ТУКК, члена Громадської академiї культури Кубанi‚ кандидата наук Вiктора Чумаченка, письменника i громадського дiяча Юрiя Алмазова. УКЦентр, який ми крiм того презентували на Кубанi, одержав останнi унiкальнi українськi видання кубанцiв.

Контакти нацiонально-демократичних органiзацiй “Донбас - Кубань”; ДонТУМ - ТУКК, УКЦентр - ТУКК, “Схiдний часопис”-ТУКК показали перспективнiсть постiйної спiвпрацi, зокрема на нивi видавничої дiяльностi. Спiльно було розпрацьовано проект посiбника для шкiл Кубанi “Козак Мамай”, праця над яким триває сьогоднi в Донецьку i Краснодарi.

ДонТУМ - 94

Розмивання i трансформацiя - саме цими словами найбiльш влучно можна характери-зувати процеси, якi протiкали в Донецькому ТУМ-94. З одного боку ряд людей вiдходило вiд активної дiяльностi в Товариствi, так як вбачало можливiсть бiльшого самовираження, самореалiзацiї й навiть кар’єри в новiтнiх партiях. З iншого - йшов пошук нових форм роботи самого Товариства, процес його професiоналiзацiї, трансформацiї в нову якiсть, що найбiльш оптимально вiдповiдала б умовам поточного моменту. Яскравий тому приклад - заснування Українського культурологiчного Центру(а ранiше - “Схiдного часопису”). Таким чином, однi вiддалялися вiд ДТУМ в бiк партiй, iншi - в бiк напiвпрофесiйних i професiйних органiзацiй, ще iншi переходили до бiльш “офiцiйного” даху “Просвiти”. Отже, йшло розмивання i трансформацiя Товариства. Хоча пасивно всi його члени залишалися такими - нiхто з бiльш нiж 1 500 членiв? що отримали посвiдчення ДТУМ його не повернув i не заявив про вихiд з Товариства української мови.

У 1994 р. вiдчутно зменшилася органiзацiйна активнiсть ДТУМ. Припинив функцiо-нування рахунок ДТУМ в банку(причина - вiдсутнiсть органiзацiйного забезпечення). За цих умов ядро активу ДонТУМ було поставлене перед дилемою - бути чи не бути Товариству далi? Актив вирiшив - бути i 5 жовтня 1994 р. в Управлiннi юстицiї в Донецькiй областi зареєстровано Статут Донецького обласного Товариства української мови iм. Т.Шевченка, прийнятий на зборах 25 червня 1994 р. У роздiлi “Мета i завдання Товарисва” зазначено? “Дiяльнiсть Товариства спрямована на утвердження української мови у всiх дiлянках лержавного i суспiльного життя України, всебiчний її розвиток, охорону чистоти й самобутностi, на збереження й розвиток нацiональної культури й традицiй українського народу, формування нацiональної свiдомостi, подолання нацiонального нiгiлiзму, на гармонiйний розвиток мiжнацiональних вiдносин”. Основними принципами дiяльностi Товариства прийнято?“ а). орiєнтацiя на здоровi центристськi сили суспiльства, фахiвцiв, талановиту молодь; б). повага й беззастережне виконання мiжнародно визнаних прав людини.“

Засновніками органiзацiї при реєстрацiї Товариства-94 виступили доктор технiчних наук В.Бiлецький, мистецтвознавець В.Тиха, доцент, канд. педагогічних наук В.Олiфiренко. В Раду Товариства? крiм них? увiйшли головний енергетик тресту “Донецькметалургбуд” В.Ребрик, гол. ред. газети “Схiдний часопис” канд. хiм. наук М.Тищенко. А в Правлiння? крiм засновникiв та членiв Ради? увiйшли керiвник клубу iм. Л.Українки з м. Макiївки Олександра Пронько та юрист I.Шутов. Отже, Донецьке обласне ТУМ отримало юридичну легiтимнiсть. Що ж до територiальних осередкiв, то вони почасти продовжували функцiонувати, хоча зазначенi вище явища розмивання й трансформацiї торкнулися i їх. Але певна iнерцiйнiсть цих процесiв “у глибинцi“ обумовила навiть подачу нових заяв у ДТУМ вiд первинних органiзацiй (Мар’їнське Товариство, 23 лютого 1994р.).

вгору