2. Тернистi стежки Марiупольського Товариства

Донецьке Приазов’я вiд полiтики тотальної русифiкацiї постраждало надзви-чайно. Насильницьке закриття впродовж 1930-60 рр. нацiональних шкiл перервало традицiї культурного успадкування поколiнь. У самому бiльш нiж пiв-мiльйон-ному Марiуполi, як, доречi, й в усiх iнших промислових центрах Донеччини, не залишилося жодної української школи... Але ось у кiнцi вiсьмидесятих запiзнiла хвиля “перебудови” докотилася й до давньої козацької Домахи, а нинi - Марiу-поля. Активiсти рiзних нацiональних громад(а сьогоднi це приморське українське мiсто є по сутi центром грецької дiаспори в Українi, тут же перебуває i грецький Консулят), пройнятi вiрою у щирiсть i перспективнiсть перебудовчих гасел, почали самовизначатися, створювати свої органiзацiї. Не пасли заднiх i українцi, хоча їм було чи не найважче...

Сьогоднi можна з упевненiстю говорити, що в Марiуполi осередки Товариства української мови створювалися одночасно в декiлькох мiсцях, так би мовити “знизу”, що свiдчить про iнiцiативу ряду активiстiв.

7 квiтня 1989 р. Г.Дудник, С.Дудник, Н.Iванченко, Т.Парфенюк, В.Медведєв, А.Мороз та I.Мороз створили осередок Товариства на Лiвому березi мiста.

26 червня 1989 р. за iнiцiативи члена “Меморiалу” Любомира Гудзя i при пiдтримцi вчителя Опрофата Василька, радiоiнженера Вiктора Кущина та Якима Дубовика й Вiктора Олефiренка вiдбулися першi збори прихильникiв iдеї ТУМ в СШ ? 45. Але, за свiдченням Л.Гудза, збори не завершилися створенням осередку, бо по сутi були зiрванi працiвниками мiсцевого райкому компартiї. Вдруге ця група зiбралася 10 вересня 1989 р. вже на квартирi у Л.Гудзя й утворила осередок ТУМ, до якого увiйшло 6 чол.

10 грудня 1989 р. всi осередки, окремi активiсти Товариства сконсолiдувалися. У палацi культури “Азовсталь” вiдбулася установча конференцiя Марiуполь-ського Товариства української мови iм. Т.Шевченка. В основу дiяльностi Товариства покладено було республiканський Статут ТУМ, Закон про мови в Українi. Ухвалено було заснувати в кожному районi мiста окремi Товариства, створити фiлiї в трудових колективах та навчальних закладах. На жаль це не зовсiм вдалося. Активiсти З.Савчук та В.Шкумат отримали дозвiл Орджонiкi-дзевського райвиконкому на використання вестибюлю дитячої бiблiотеки для постiйних зборiв ТУМ i робота пiшла. В iнших районах члени ТУМ виявилися менш дiєвими. Пiсля Конференцiї керували Товариством голови осередкiв А.Мороз, Л.Гудз, В.Кушин та I. Бондар. Але згодом де-факто керiвництво перебрали лiкар Анатолiй Мороз та пенсiонер Любомир Гудз. Рiзнi по натурi, характеру, пiдходам до справи, нарештi компетентностi в рiзних галузях вони все ж знайшли спiльну мову, спiвпрацюють, що дає вiдчутний позитивний результат.

В складних психологiчних та полiтичних умовах вiдбулося становлення То-вариства. Багато було ходiнь у кабiнети виконкомiв, мiськома КПРС, iнших владних мереж. Пропозицiї щодо сприяння в реалiзацiї потреб українцiв у школi, дошкiльному вихованнi i, взагалi, виконання Закону про мови, постiйно посилалися у вiдповiдни iнстанцiї. Швидко з’ясувалося, що партiйно-владнi чиновники, погоджуючись з гаслами перебудови, вельми стримано, а то й негатив-но ставляться до iнiцiаторiв конкретних справ. На сторiнках “Приазовского рабочего”тодi з’явилася Заява бюро мiському КПРС з виразним антиукраїнським змiстом, а незабаром голова мiськвиконкому у газетному iнтерв’ю назвав Товариство, Рух i УРП деструктивними органiзацiями. За таких обставин не вдалося виготовити стенди для постiйної виставки демократичних газет, вiдкриття обiцяної української школи було торпедовано. Здiйснювався шалений тиск на батькiв з вимогою вiдкликати заяви про намiр навчати дiтей в українських класах. Та все ж вдалося протягом 1990-1991 рокiв вiдкрити початковi класи у 5,23,33,46,54,66 школах. У 35-ти дитячих садках почали працювати групи з українським вихованням. Багато очiкувалося вiд зустрiчi 13 липня 1990 року активу Товариства з головою мiськвиконкому Ю.Хотлубеєм. Був запропонований проект конкретних заходiв на реалiзацiю Закону про мови з проханням оприлюднити план розвитку нацiональних культур мiста на подальшi роки. Однак цього не було зроблено. Невдовзi заявили про себе “Iнтерфронт” та “защитники русскоязычного населения”. Керiвники цих угрупувань ще довго пiсля ГКЧП перебували на посадах у мiськвиконкомi та його мережах.

28 квiтня 1990 р. Марiупольське ТУМ заснувало лiтературно-освiтнiй клуб “Жива криниця”. Про вечiр, коли була заснована “Жива криниця” Мая Уколова згадує? Ентузiазму у нас було вдосталь. Та й актив пiдiбрався нiвроку - А.М.Мороз, З.Д.Савчук, О.В.Умнов, Р.К.Рубан, сiм’я Шкумат, Р.I. Бризгунова, С.С.Сервитник, Г.Г.Кабанцев, В.Я.Олефiренко. Ми запросили осередок ТУМ з будiвельного технiкуму, був вокальний ансамбль. З яким радiсним щемом ми слухали українськi пiснi! Все хвилювало, надихало, обнадiювало.“ Лiтературно-освiтнiй клуб у Марiуполi почав дiяти регулярно на кшталт Донецького лекцiйно-дис-кусiйного клубу ТУМ. В рiзний счас його гостями були київськi поети Л.Клименко, Д.Онкович, В.Баранов. Нинi керує клубом Зiнаїда Савчук. При клубi є вокальна група. Часто робляться “виїзднi засiдання” - то в унiверситетi, то в металургiйному технiкумi, то при районних бiблiотеках. Тематика вечорiв - “Гоголь i Україна”, “Тарас Шевченко - поет i художник”,“Леся Українка - дочка Прометея”, “Поезiя В.Стуса”, “Український фiлософ Г.Сковорода”, iн.

Робота Марiупольського ТУМ весь час була спрямована головно на пiдви-щення власної освiдченостi та просвiтництво, а також на активiзацiю процесу повернення рiдної української мови до навчальних закладiв. Для цього органiзо-вувалися лiтературтературнi читання, в т.ч. на вулицях та площах Марiуполя. В газетi “Приазовский рабочий” у сiчнi 1990 року за iнiцiативи ТУМ заснована постiйна рубрика “Джерело”, число випускiв котрої вже перевищило 70. По мiському радiо з 12 липня 1990 року запрацювала українська програма, а з 4 грудня вона виходить щотижнево. На сьогоднi вже вiдбулося понад 300 передач “Обрiй”, понад 50 юнацьких передач “Синиця”. Остання започаткована 1 сiчня 1994 року.

У становленнi “Джерела” активну участь брали Р.Рубан, Л.Сайфулiна, Т.Пар-фенюк, Л.Олiйниченко. Радiопередачi “Обрiй” та “Синиця” стали можливими завдяки завзятiй та наполегливiй панi Маї Уколовiй, iнженеру, квалiфiкованому фахiвцю, а згодом i викладача С.Рожновського. На поданi в газетi та на радiо матерiали Товариство отримало чимало схвальних i вдячних листiв. Але надходили й анонiмки, переповненi люттю й вiдвертим хамством. Змiст останнiх стандартний - обурення “iнтернацiоналiстiв” витiвками “нацiоналiстiв”. Марiу-польське ТУМ постiйно розповсюджує українську демократичну перiодику, зокрема, регiональний аналiтичний журнал “Схiд” УКЦентру, “Схiдний часопис”,“Козацький край”, влаштовує виступи аматорських ансамблiв пiснi.

Грошовi кошти Товариства невеликi, складаються з членських внескiв та iндивi-дуальних пожертв. Частина грошей перерахувалася обласному Товарисву, решта використовувалася на культурнi потреби? на створення документального фiльму про В.Стуса, на допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, придбання лiтератури, тощо. Шкiльним бiблiотекам мiста передано 384 примiрники Бiблiї українською мовою.

Товариство пiдтримує постiйнi i багатограннi зв’язки з культурно-просвiтницькими органiзацiями мiста? асiрiйцями, греками, євреями. I нiколи тут не було нiяких непорозумiнь чи розбiжностей. Всi одностайнi в головному? кожний народ повинен мати гарантiї вiльного i всебiчного розвитку у дусi традицiй предкiв.

Помiтною подiєю вважаємо вихiд друком українською мовою краєзмавчої книги Льва Яруцького “Кальмiуська паланка”. Видання визначається як навчальний посiбник для учнiв шкiл, училищ, технiкумiв. Турботами Сергiя Бурова створена низка вiдеофiльмiв про педагогiв, лiкарив, народних умiльцiв, митцiв з використанням української тематики. Його доробок становить постiйний роздiл мiсцевого телебачення пiд девiзом “Марiуполь.Бувальщина.” Великий i вагомий доробок вчителя П.Мазура, зокрема, його перу належить цiла серiя краєзнавчих та українознавчих статей, монографiя про iсторiю української школи XVI-XVIII ст.

На сьгоднi у мiстi працює 2 українськi школи, створенi класи з українською мовою викладання у 12 школах, є 16 україномовних груп у дитячих дошкiльних закладах. Працює Українська iсторична бiблiотека iм.М.Грушевського, кiлька “Свiтлиць” для школярiв. До всього цього доклало руки i Марiупольське ТУМ. Великi надiї Товариство покладає на створення у мiстi приходу Української православної церкви Київського Патрiархату. Громада зареєстрована у липнi 1996 р. на чолi з отцем Олександром Воловенком. Власного примiщення немає, служба Божа вiдбувається щосуботи у школi ? 12 з ласки директора добродiйки Жанни Нiколенко.

Авторитет Товариства у мiстi поволi зростає. На останнiх виборах його голова - лiкар Анатолiй Мороз виборов мандат Народного депутата обласного рiвня, 3 стали депутатами мiської ради.

Щодо органiзацiйних питань, то пiсля ухвали Конференцiї Марiупольського ТУМ вiд 23 лютого 1993 р. наша органiзацiя увiйшла в структуру ВТ ”Просвiта”. Одночасно нiколи не переривалася робота та контакти по лiнiї ДТУМ, якi йшли, зокрема, через А.Мороза, М.Гудза, М.Уколову,О.Умнова.

(пiдготовлено за матерiалами Т.Криворотька, А.Мороза,М.Гудза, М.Уколової, З.Савчук, наданими редакцiйнiй колегiї).

вгору