![]() |
![]() |
словник | перекладачка | факти | тексти | програми | ![]() |
![]() |
щодо | посилання | новини | гостьова книга | пошук | ||
початок ![]() ![]() ![]() ![]()
|
Лекція No 15
Геотехнологічні методи видобутку і переробки корисних копалин Геотехнологічні методи базуються на переходах твердої корисної копалини в рухомий стан безпосередньо на місці залягання за допомогою хімічних, фізичних, теплових, гідродинамічних процесів. Головні особливості геотехнологічних методів:
Видобуток і переробка солей Для отримання солей використовують природні і штучно отримані розсоли. Штучні розсоли отримують шляхом розчинення кам'яної солі після видобутку або розчиненням через свердловини. Сировиною для отримання розсолів служать: хлориди, сульфати і хлоридосульфати. За концентрацією (г/л) розрізняють такі розсоли:
Основним мінералом кам'яної солі є галіт. Домішки - ангідрит, полігаліт, глина, мул і ін. Калійні солі (сильвініти) як головні мінерали містять галіт, сильвін і нерозчинні домішки. Форма залягання солей може бути пластовою, куполо- і штокоподібною, лінзовою. Проходження свердловин включає буріння до продуктивної товщі, установлення труб для подачі робочого аґента, нерозчинника і відведення корисного компонента. Діаметр свердловин 93 - 112 мм. Розрізнюють некероване і кероване розчинення солей. Некероване розчинення здійснюється прямотечійним і протитечійним способами (Рис. 15.1 а, б).
Прямотечійний метод має наступні недоліки:
Перевагою методу є швидка підготовка свердловини (1 місяць). Протитечійний метод розчинення дозволяє вилучати до 10 % корисної копалини. Термін служби свердловини 10 років. Протитечійний метод має недоліки прямотечійного, крім того, з'являється небезпека закупорки шламами розсоловидавальної труби. До керованих способів розчинення належить гідровруб, запропонований Тремпом (США) у 1936 році. Гідровруб – це виробка в нижній частині пласта, утворена одночасною подачею нерозчинника (повітря) і води (Рис. 15.2 а). Повітря концентрується біля стелини, не даючи їй розчинитися. За допомогою гідровруба утворюється камера діаметром близько 100 м і висотою 1-1.5 м. Експлуатація камери ведеться при випущеному нерозчиннику. Розчинення йде дуже інтенсивно, оскільки свіжа вода контактує з великою поверхнею стелини. Гідровруб дозволяє вилучати до 15 % солі. Вода надходить по міжтрубному простору. Черевик водопостачальної труби підіймається від ґрунту пласта на 1.5-2 м. Забір розсолу ведеться на висоті 0.3-0.5 м від ґрунту пласта.
Підвищення вилучення досягається при суцільній розробці за допомогою двох свердловин. Через одну здійснюється закачування води, через іншу - видача розсолу (Рис. 15.2 б). Вартість розсолів на розсолопромислі у 3 рази нижча за вартість розсолів, що отримуються при шахтному способі видобутку.
Видобуток і переробка корисних копалин підземним вилуговуванням Промислове вилуговування мідних руд ведеться з 1924 року в Мексиці. Сьогодні цей метод набуває розвитку у зв'язку із зменшенням запасів руд. Перспективними об'єктами для підземного вилуговування вважаються окиснені руди; забалансові ділянки відпрацьованих родовищ; бідні, глибоко залеглі родовища. У залежності від проникності руд застосовують систему подачі розчинника під тиском (Рис. 15.3) або без тиску (перколяція).
Первинне заповнення пласта розчинником проводиться одним із способів:
Перша дослідно-промислова установка підземного бактерійно-хімічного вилуговування пущена в 1964 році на Дегтярському руднику. Вартість міді, отриманої підземним вилуговуванням, в 3-4 рази нижча за вартість при традиційному добуванні і переробці.
Підземна газифікація вугілля При підземній газифікації протікає процес термохімічного перетворення вугілля в горючі гази. При цьому на поверхню видаються феноли, бензоли, піридини, жирні кислоти, сірка і т.д. При підземній газифікації отримують в 1.5 - 3 рази більше аміаку, в 1.5 - 10 раз більше піридинових основ, ніж при коксуванні в коксових батареях. Процес газифікації ведеться в підземних газоґенераторах. Для горіння вугілля подають повітря або його суміш, збагачену киснем (Рис. 15.4).
Одержуваний газ очищають від пилу в циклонах. Охолоджування газу ведуть у скруберах, потім його очищають в електрофільтрах, після чого направляють у скрубери сіркоочистки, де витягують сірководень. Аналогічно газифікують горючі сланці.
Підземна виплавка сірки В основу методу покладена відмінність у температурі плавлення сірки і вмісних порід. Сірка плавиться при температурі 119 оС, її густина 1.8 т/м3. Розігрівання ведеться теплоносієм (гарячою водою). Подача води і видача сірки ведеться за допомогою сірковидобувної свердловини (Рис. 15.5).
Свердловина обсаджується обсадною трубою 1 до сірконосного пласта. Затрубний простір ретельно цементують. У свердловину опускають став із 3 труб: для подачі гарячої води 2, сірки 3 і повітря 4. Вода через перфорацію в трубі 2 надходить у пласт 9, розплавляє сірку, яка стікає в нижню частину пласта 6. Через перфорацію сірка надходить у нижню частину труби 2, відгороджену пакером 5. Під дією пластового тиску розплавлена сірка іде в трубу 3 і при подачі повітря ерліфтом подається на поверхню. Необхідною умовою для процесу є низька водопроникність надстилаючих і підстилаючих порід.
Свердловинний гідровидобуток корисних копалин Спосіб запропонований у 1936 році М.П. Тупіциним. При свердловинному гідровидобутку використовують перехід руди в рухомий пульпоподібний стан. Спосіб включає руйнування руди гідромонітором і подальшу видачу пульпи насосом. Конструкція свердловини для гідровидобутку показана на рис. 15.6. Свердловину проходять через надстилаючі породи 1, поклад 6 і закінчують у підстилаючих породах 7, де формують лійку для збору зруйнованої руди. У свердловину опускають став з трьох концентрично розташованих труб: для подачі води 2 і установлення на ній гідромонітора 5, для подачі повітря 3, для підйому на поверхню пульпи 4.
|
![]() |
|
||||
© 2000-2003, Київ, Соломко Валентин -- ідея та наповнення, графічне опрацювання -- проєкт дизайн, змiнено -- 17.08.2003 18:35:03 |