Сопілкар

З піднебесся вереснева просинь
Цідиться крізь сірі фільтри хмар,
А в тунелі десь під Чарінґ Кросом^*
Грає – серце крає – сопілкар.

Уявилося – не в кахляній печері,
Де підземки гул і тупіт ніг –
Я схиливсь на хати рідні двері,
Знову став на батьківський поріг...

Та невже це мрія? Тільки де там!
Це насправді – це не мрії чар...
У футлярі брязнула монета
І тужливо грає сопілкар.

вгору