Напередодні

Прозорінь просені – небес безмежний повів –
Ще огорта тебе, моя земна красо,
Та клен охляв і не красується красоля
В ці дні – якісь непевні і раптові.

І зливи зав’язі, мінливі хмар плямки,
І контуром чітким окреслені споруди
Бринять на обрії, немов кришталь, ламкі
І передмість гаї курять червоно-рудо...

Злітає й гасне лист – жаріюча пір’їна,
І тихо падає й сідає на карниз,
А осінь слухає, як на злежалий хмиз
Лягає тиша чиста і первинна.

вгору