Біля нагробка Євгена Маланюка

Двоякісне перо – стилет і стилос -
Навіки випало з поета мертвих рук.
Невже ж цим звершилось і завершилось –
Могила, нагробок і тихий Баунд Брук?

Й остання пільга і остання ласка
Для душ небагатьох, що спиняться отут,–
Посмертна і чужа до непізнання маска
Управлена різцем у нагробка плиту?

Ні! Вірш його – залізних строф когорти
Він, воїн, залишив на варті віковій,
Поки новітній Симон прапори розгорне
І загримить останній за Вкраїну бій.

Тоді прийде година звершень Богом дана
І завершиться путь полум’яно-палка:
Рядки його у Стольнім, там коло Богдана,
Співці читатимуть вітчизняним полкам!

вгору