ВІЧНО ЖИВА 
     
 А мова не корилася царю   —   
 ані царю, ані його сатрапам,   
 з орлом двоглавим  [1]   стаючи на прю  [2]  ,   
 що брав її у пазуристі лапи.   
     
 Несла устами відданих синів    
 мужицьку правду, ту, що є колюча,    
 сміялася з ненависних панів,    
 що їхня правда на всі боки гнуча.   
     
 Плюндрованій, не надавали прав,    
 немов на звіра, об'являли лови.    
 Орел впивався в душу, тіло рвав   —    
 він був безмозкий, хоч і двоголовий.   
     
 Заборонити дереву рости,    
 ширяти вольній птиці у блакиті,    
 живій ріці між берегів плисти,    
 ходити сонцю по своїй орбіті?