Тоня Білоус

Мова як могутній засіб програмування поведінки людей

„Прийшов час відмовитись від ілюзії раціонального переконання виборця.”
(З виступу Шалак Володимира „ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІД ЧАС ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ” на науково-практичній конференції „Сучасні виборчі технології”, Москва, Міжнародний бізнес-центр готелю «Редиссон-Славянская» 24-26 вересня 1999г.)

Коротко про зміст:

• Психологічні теорії нової хвилі або людська підсвідомість „під ковпаком” психолінгвістичних комп’ютерних технологій.
• Чи є у звука колір, характер та темперамент?
• А чи не побавитись нам у гру „Психолінгвістичний експеримент”?
• Лікувальні властивості української мови.
• Психолінгвістичний ремікс на тему: „Не так страшний вовк, як його малюють.”
• Чи буде наступний президент України обраний за прізвищем та ім’ям?

Замість передмови.

Для власне мовознавця немає поганої чи хорошої мови, але обов’язково є рідна. Для нього мова – це об’єкт дослідження. Упереджене ставлення до будь-якої мови не красить знавця мови. Адже висвячуючись у мовники, він долучається до пізнання сакральної таємниці Слова, в якому закодована та увічнена самобутня сутність його народу-носія. Мова – це правда про народ. Пізнаючи рідну мову, ми пізнаємо правду про самих себе. А вивчення нової мови, за В. фон Гумбольдтом, рівнозначне набуттю нового погляду на попереднє світосприйняття.

Психологічні теорії нової хвилі або людська підсвідомість „під ковпаком” психолінгвістичних комп’ютерних технологій.

„Природна мова є одним з наймогутніших засобів впливу на людей. Психологічні теорії нової хвилі розглядають її як засіб програмування поведінки людей. Для ефективного впливу на великі маси людей відіграють важливу роль не тільки і не стільки логічність та аргументаційність в користуванні мови, а скоріше емоційний чи підсвідомий вплив на слухача або читача. Адже через формування саме такого, емоційного, відношення до виголошеного можна швидше за все домогтися його прийняття чи неприйняття. При цьому найбільш важливими є неявні канали впливу.” Саме такими словами починається Порадник користувача російської психолінгвістичної експертної системи ВААЛ-2000, яка знайшла широке застосування під час проведення кампанії по виборам депутатів в Госдуму 1993, 1995, 1999 років, виборів Президента Росії в 1996 року.

http://vaal2000.newmail.ru/
http://www.iph.ras.ru:8101/~shalack/

Не виключається й вірогідність її активного застосування під час недавньої виборчої кампанії до Парламенту України як політичними партіями, так і окремими депутатами-мажоритарниками на територіях виборчих окр’уг з домінуючим по кількості російськомовним електоратом. Не безвідомим є серед піар-технологів і ім’я Михайла Димшица, директора відділу досліджень та стратегічного планування рекламного агентства Медиа Артс, який числиться серед авторів даної системи.

Система ВААЛ, робота над якою ведеться с 1992 року, дозволяє прогнозувати эфект неусвідомленого впливу текстів на масову аудиторію, аналізувати тексти з точки зору такого впливу, складати тексти з заданим вектором впливу та виявляти особистісно-психологічні якості авторів тексту. З метою більш детального ознайомлення з іншими областями можливого застосування, в тому числі і корисного, цієї системи рекомендую відвідати сайт її авторів за адресою, поданою вище, де під рубрикою „Демонстраційні програми” ви зможете безкоштовно завантажити Порадник користувача, в якому міститься детальний опис самого програмного продукту, та яким чином він функціонує, а саме, - здійснює психолінгвістичний аналіз текстів.

Я ж хочу привернути вашу увагу до одного з неявних каналів впливу на підсвідомість носія мови, який не відомий широкому загалу людей.

Чи є у звука колір, характер та темперамент?

До неявних каналів впливу на підсвідомість слухача чи читача можна з упевненістю віднести звукову (фонову) систему мови, кажучи по-простому, звуки, які ми витворюємо під час мовлення або промовляємо про себе під час читання. Не є новиною те, що дійсна й об’єктивна картина світу відображена в різних мовах неоднаково (словами мовознавців, структура лексико-семантичних полів різних мов не співпадає). Скажімо, українці, позначаючи рослину ім’ям „соняшник”, представляють її як сонячну квітку, а росіяни, іменуючи цю ж саму рослину „подсолнухом”, представляють її як квітку, що цвіте під сонцем.

Давайте порівняємо поширену команду в радянській армії, де мовою наказів слугувала російська. Відповідно, російською мовою – „Смирно!”, українською – „Струнко!”. Обидві вживаються як команда, що вимагає стояти виструнчившись, на витяжку, не рухаючись. Для російського військового похідне значення ”стоять на витяжку” в команді „Смирно!” накладається на первісний зміст „усмириться, смириться”, тобто, підкоритись командирові, вгамуватись і підсвідомо є природнім і зрозумілим, тоді ж як для українського вояка ця команда, вимовлена російською мовою, є не зовсім ясною: при чому тут змиритись, коли потрібно виструнчитись.

В останній час, і особливо представниками звукосимволізму, пропагується ідея, що картина світу в різних мовах озвучена також неоднаково, безвідносно наскільки ці мови споріднені між собою. Ця ідея, підкріплюючись спеціальними психолінгвістичними експериментами, свідчить, що різні звуки, вбудовані в слова, чи взяті окремо, викликають неоднакові (але спільні, подібні для носіїв конкретної мови) асоціації, а отже мають певну мотивацію для їх вибору при побудові одиниць вищого порядку, а саме складів та слів. Такий факт дає всі підстави говорити, що звук не є односторонньою одиницею („неживою” цеглинкою, що має лише план вираження без плану змісту, де його єдина функція - будувати), а таки має цей план змісту і саме через свою неочевидну, на перший погляд, властивість спричинювати незвукові уявлення. Виявляється, звук може мати колір, смак, просторову вимірність, характер, а то й темперамент.

Хоча, варто наголосити, що ступінь вмотивованості звуків для різних слів не є, все ж, однаковою, а тому й має різну ступінь очевидності, явності цієї вмотивованості. Ось погляньмо. В мові виділяється небагаточисельна група слів, так звані звуконаслідувальні слова, в яких вмотивованість звуків дійсно очевидна. Наприклад, в словах „хлюпає”, „дзенькає”, „муркотить”, „шепоче” проглядається зовнішня мотивація в бажанні сплести слова із звуків, що максимально б нагадували це „хлюпотіння”, „дзенькання” тощо.

А ось в слові „бог” вже можемо спостерігати вмотивованість звуків дещо іншого порядку, де, скажімо, вмотивованість звуку „о” вказує на прихований, неявний, підсвідомий зв’язок звукового образу з незвуковим. В характері звуку „о” наявні безкінечність, об’ємність, сонячність, світлість, сила, мудрість, поважність, спокій. Пропоную для більш кращого розуміння порівняти два імені: Олесь та Олег. Легко помітити, що обидва імені мають спільну звукозначеннєву (фоносемантичну) площину „оле-”. В обох словах проглядається сонячність, об’ємність, шляхетність, спокій. Але при добудові до „оле-” звука „-г” в ім’я Олег додається грізність та сила, а відповідно, при приєднуванні до „оле-” пом’якшеного „-сь” в ім’я Олесь вплітається поетичність та ліризм.

А ось ще один яскравий приклад. Дослухаймось до наступного ланцюжка слів: струм, струмок, стрій, стрункий, стрілець, настрій, строкатий, стрічка, страта, постріл, стріпувати, стрімкий, стружка, стручок. Саме кластер (сполучення) з трьох приголосних звуків „стр” створює звуковий ефект стрімкості, швидкості, раптовості (хоча загалом в українському мовленні для приголосних частіше всього діє принцип „більше двох не збиратись”, щоб запобігти кострубатості мовлення, натомість, сприяючи милозвучності та плинності, що досягається перевагою відкритого складу над закритим).

Психолінгвістична експертна система Ваал-2000 під час звукозначеннєвого (фоносемантичного) аналізу текстів пропонує голосні звуки російської мови асоціювати з наступними кольорами (такі кольорові асоціації були виявлені в ході спеціальних експериментів з носіями російської мови): а,я - червоний; о - жовтий; э,е - зелений; и,й – синій; у,ю - темно-синій, фіалковий, бузковий; ы - темно-коричневий або чорний.

Відповідно, для оцінки фоносемантичного впливу російськомовних текстів в системі ВААЛ пропонується скористатись 20 шкалами, репрезентованими односторонніми прикметниками (які вказують на одну з двох можливих протилежних якостей), як то, „прекрасний”, „світлий”, „ніжний” тощо або 24 шкалами, представленими антонімічними парами прикметників російської мови, як то, „сильний-слабкий”, „добрий-злий” і далі (див. повний список прикметників в Пораднику для користувача системи).

Отже, в системі ВААЛ всім звукам російської мови виставляються оцінки. На основі цих величин спеціальні формули дозволяють фоносемантично оцінити по зростаючій відповідно окремі слова та цілі тексти. Ці оцінки не усвідомлюються людьми, але особливим чином проведені експерименти свідчать, що вплив на підсвідомість має місце, і що він досить сильний.

А тепер декілька слів про суть психолінгвістичних досліджень. Вона „полягає в тому, що з його допомогою передбачається обробка й аналіз тих мовних фактів, які можна одержати від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів...У сучасному мовознавстві практикують два різновиди психолінгвістичних досліджень: а) дослідження фізіологічних реакцій організму людини у процесі її мовленнєвої діяльності (породження і сприймання мовлення); б) аналіз мовленнєвих реакцій та оцінок мовних явищ інформантами в умовах впливу на них мимовільних або цілеспрямованих мовленнєвих стимулів...Суть першої методики полягає в реєстрації фізіологічних реакцій людського організму на певні мовленнєві стимули (судинна реакція, розширення зіниць ока, зміна частоти пульсу тощо)...Суть другої методики полягає в аналізі асоціацій, які викликають у реципієнта слова-стимули.” (див.: Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Стр. 243-244) Прикладом першої методики може бути реєстрація та аналіз реакцій, які супроводжують раптово почуті або випадково вимовлені лайливі слова. У другому випадку учасника, наприклад, запитують, які асоціації у нього викликає слово „стожари”.

А чи не побавитись нам у гру „Психолінгвістичний експеримент”?

„Які слова страхітливі – дволикість,
дворушництво, двозначність, двоєдушність!
Двомовність – як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації.
Змія вжалила серце нації.”
Ліна Костенко „Інкрустації”

А тепер, шановний читачу, я запрошую Тебе стати учасником нашого спільного з Тобою психолінгвістичного експерименту. Експерименту другого різновиду, де я піддам Тебе певному іспитові, під час якого Ти самотужки спостерігатимеш за своїми власними реакціями на певні мовні стимули. Завдання слідуюче: я проситиму Тебе вимовляти по черзі задані слова, записані спрощеною транскрипцією, спочатку українським, а потім і російським робом. При цьому Ти маєш оцінити звукозначеннєве (фоносемантичне) забарвлення цих спарованих слів за простою двовимірною шкалою, репрезентованою антонімічними прикметниками „сильний-слабкий”. Увага! Прислухайся уважно до звучання запропонованих слів і чесно став їм оцінки.

Отже, вперед: [олег] - [алєк ], [олесь] - [ алєсь], [мужчина] - [мушчіна], [сильний]- [сільний], [величний]- [вєлічєствєнний], [мускулистий]- [мускулістий], [меч]- [мєчь], [честь]-[чєсть], [оборона]- [абарона], [вогонь]- [аґонь], [дуб]- [дуп], [гнів]- [ґнєф], [хода]- [пахотка].

І що ж Ти помітив при цьому, шановний український читачу? А те саме, що і всі мої попередні учасники експерименту. З-поміж запропонованих пар слів з однаковим лексичним значенням озвучене на український манер слово отримало оцінку „сильний”, а озвучене на російський манер - оцінку „слабкий”.

Висновок напрошується сам по собі. Століття насильницької русифікації, в результаті якої відбувалась підміна української вимови голосних як під наголосом, так і без наголосу, котра в цілому характеризується значною стабільністю, усталеністю, артикуляційною фіксованістю, повною відсутністю редукції (скороченням голосних аж до їх повного „проковтування”) на „розхитану”, неусталену вимову російських голосних звуків в ненаголошених позиціях, як то в словах [молок’о]-[ мъл^к’о], а також, неукраїнське оглушення (ослаблення) приголосних в кінці слів [хліб]-[хлєп], зм’якшення приголосних перед голосними, котрі в аналогічних позиціях в українській мові залишаються твердими або напівпом’якшеними, як то [сильний-сільний] , [мілкий-мєлкій], не могли не спричинити неусвідомленого, неявного ослаблення архетипу українського чоловіка та жінки, архетипу українця, якому, в загальних рисах, притамана сила, впевненість, шляхетність, поетичність, палкість, доброта, чесність, мрійливість, доброзичливість та гостинність. Всим цим переповнена українська вимова, все це навіть без спеціальних психолінгвістичних експериментів підтверджується „нелабораторним” фоносемантичним аналізом української звукової системи.

А щоб переконатись власноручно до чого довела русифікація теперішнього українця, не потрібно взагалі ніяких експериментів. Просто вийдіть на вулицю або в неділю вранці на базар і, де почуєте суржик, чи лайку, або жалюгідну подобу російської мови, придивіться до цього архетипу, і ви з легкістю впізнаєте в ньому малороса, який в масі своїй вирізняється з-поміж своїх свідомих україномовних братів своїм боягузтвом, нерішучістю, брехливістю, схильністю до чарки та сімейних чвар, брутальністю, знахабнілістю стосовно слабших, затурканістю та тупістю.

Давно помічено, що нерідний або змішаний мовний код спричинює до уповільненого мислення та розуміння, сбивчатого мовлення, розвиває різноманітні комплекси неповноцінності, ослаблює волю. Словом, такий зрусифікований малорос і є найпридатнішим ґрунтом для застосування психолінгвістичних піар-технологій та маніпуляцій його свідомістю. Це в першу чергу до нього звернена фраза російських піар-технологів „Слово не воробей, зомбануть может!” І саме він сидить „під ковпаком” психолінгвістичних комп’ютерних технологій.

Насильне орусичення, перехід до російського „акання” ослабило в першу чергу українського чоловіка. Українські мужчини, що не зрадили українській мові, спілкуються нею в повсякденні, відрізняються міцнішим здоров’ям, вдоволені інтимним життям, самостійні в прийнятті рішень, свідомі своєї відповідальності, готові ризикувати й розпочинати нові справи, активні в громадсько-політичному житті держави, є щирими та небайдужими патріотами своєї землі.

Цікавим є спостереження, що „окання”, утримування ненаголошеного „о”, що є характерною ознакою північноросійських говорів, і потепер залишається дуже сильною та стійкою діалектною особливістю, яка властива більш сильному, міцнішому північноросійському архетипу в порівнянні з „акаючими” худосочними масквічамі.

Лікувальні властивості української мови.

„Сто п’ядесят років людство шукало взаємозв’язок між словом і свідомістю. Точніше, воно намагалось зрозуміти, як це відбувається. У числі перших учених, які безпосередньо займалися цим питанням, був і доктор біології Іван Борисович Белявський....Ученим випало довести, що кожне вимовлене нами слово дуже виразно впливає на наші з вами ж гени. Результатом дії слова через якийсь час стає не просто передання видозмінених генів нащадкам, але і зміна власного генетичного коду людини, який стосується темпів старіння і терміну життя!...Виявляється, різні слова по-різному заряджені, причому так само, як і у фізиці, зарядів може бути тільки два: позитивний і негативний.”

Карина Карєва, Сергій Ковтуненко, Лихослів’я руйнує наші гени. //Перехід-IV, 2(7)-2001)

Ліки проти шкідливого впливу лихослів’я на наше здоров’я прості й вимагають лише одного строгого припису – необхідно безжалісно викорчовувати з нашого повсякденного мовлення „міцне слівце”, яке „генетично” не властиве українській мові і таким чином очистити інформаційні канали для сприйняття живильного рідного Слова.

„Українська мова – це джерело сили і чистоти. Вона зробить нас сильними і ефективними, тож ми не можемо легковажно ставитися до цього могутнього ресурсу і чудесного дару Божого. Спілкування МОВОЮ, а особливо співання українських пісень є найкращим методом звукотерапії, бо таким чином генеруються вібрації, які є цілющими для організму людини і всіх його органів.” (Див.: Ігор Каганець. Четверте пришестя Спасителя, розділ 11.11. 66с., Мова Нових арійців//Перехід-IV, 3(8)-2001)

„Українська мова є державною, нею говорить національне радіо і телебачення, на ній створюється елітарна культура, її вивчають у школі , її досконале знання являється ознакою інтелектуальності і належності до вищих верств суспільства. Російською мовою розмовляють в побуті, вона переважно застосовується у дрібному бізнесі і на виконавсько-технічному рівні (технічна документація, використання побутових приладів, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення тощо). Брудні потоки „порнухи і чорнухи”, вивільнені „гласністю” і „перестройкою”, вилились на суспільство саме російською мовою, забруднюючи як саму російську мову, так і російськомовне мислення. Парадоксально, але українська мова була захищена від цієї клоаки псевдоукраїнською державою, яка взяла курс на знищення українського книговидання.

В результаті українська мова перетворилася на мову духовної і державотворчої еліти, а російська – на мову пролетаріату, широких мас, соціальних низів, дрібної торгівлі і прикладного технічного забезпечення.

Звертає увагу і такий психологічний момент. Спілкуючись українською мовою, ви автоматично дотримуєтесь „високого стилю”, коректності і принаймі формальної шанобливості. Якщо ж переходите на російську, то ризикуєте непомітно опуститися якщо не до підзаборного сленгу, то до стилю низького і панібратського.”

(Див.: Ігор Каганець. Арійський стандарт, 11.2. Новий санскрит – мова нової раси. //Перехід-IV, 2(4)-2000).

До цього хочеться лише додати, що той, хто віддає перевагу у спілкуванні українській мові, певною мірою захищає себе від зомбування та маніпуляцій на підсвідомому рівні, котрі застосовуються російськими піар-технологами до російськомовного населення України під час різноманітних кампаній.

Не так страшний вовк, як його малюють.

Чи потрібно боятись психолінгвістичних технологій? Як не стати жертвою високотехнологічного вишуканого за своїм цинізмом зомбування? Адже Україна напередодні виборів нового Президента. Можливо, безпечніше було б народжуватись у цей, просяклий наскрізь фальшю, світ глухонімими та сліпими?

Як відомо, для кожної дії існує своя протидія і рекомендацій може бути безліч. Але найголовнішою з них залишалась і залишається лише одна - це стати свідомим громадянином, який прагне жити вільною людиною у вільному суспільстві, ВІЛЬНИМ УКРАЇНЦЕМ У ВІЛЬНІЙ УКРАЇНІ, хоче власноруч розпоряджатись своєю свободою і готовий активно приймати участь у розбудові саме такого суспільства, саме такої держави. А тому слід стати активним виборцем, не куплятись на бездоганні тексти піар-листівок, піар-промов, піар-усмішок, піар-загравань, а дивитись в очі своїх депутатів, теперішніх та майбутніх, оцінювати їх не за гарними словами та пустопорожніми лозунгами, а за їх діями, за вмінням дотримуватись обіцянок і вимагати від них їх дотримання.

Потрібно знати й при цьому без паніки сприймати той факт, що якщо раніше такі технології були доступні лише вибраним – людям зі спеціальною освітою, або застосовувались приховано і не так цинічно брутально, то в наш час вони тиражуються за допомогою комп’ютерних програм і вимагають мінімуму спеціальних знань, а тому можуть з легкістю потрапити любому піар-графоманові.

Це про них сказала Ліна Костенко:

„Графоманові краще. Графоман вирішив
написати –
і написав.
Про що завгодно.
Коли завгодно.
Скільки завгодно.
І завжди всує.
Головне, що не антинародно.
Народ засилосує.”

Комп’ютерні мовні технології тепер навіть полегшують їм роботу. Але емоційно забарвлені слова психотехнологічно сконструйованого тексту можуть увести в оману лише несвідомого виборця. Мисляча особистість одразу запримітить штучнозаплідене словоблуддя. Гарні слова мають підкріплюватись гарними діями. Лише гарні дії продовжують життя гарного слова. Натомість механічний відбір для текстів на замовлення емоційно сильної лексики, як позитивної, так і негативної, за єдино присвоєними їм в психолінгвістичних системах балами (оцінками, кольорами) призводить на практиці до фактичного копіювання слів, іншими словами, одностороннього „клонування” їх фоносемантичних ознак, затираючи при цьому належне їм значення і знегострюючи цим Силу Слова.

Сила слова, його правдивість не мають постійних величин, вони безвимірні, а тому в кожному окремому контексті неповторні. За кожним словом в кожному конкретному вжитку стоїть конкретний автор, котрий в залежності від мовленнєвої ситуації сам відбирає, відшуковує своє слово, по-новому вдихаючи в нього життя, чим незримо залишає на слові неповторний відбиток своєї душі як часточки великої душі народу, свого індивідуального характеру, настрою, - неповторних у часі. Технологічне ж „клонування” звукозначеннєвих ознак спричинює „обездуховлення” слова, а слідом обездуховлення й нас з вами, його творців-орудувачів. Як не згадати при цьому російське прислів’я: „Как аукнется, так и откликнется”.

А тому не лишнім буде розвивати в собі здорову підозріливість, а саме: бути готовим до того, що тебе пробуватимуть (хоча це зовсім і не новина) ошукувати на всіх рівнях суспільства: починаючи від рекламодавців, ЗМІ, рідних чи двоюрідних, і закінчуючи офіційними джерелами, і особливо під час передвиборних перегонів. Але при цьому не вбачати в кожній людині ворога, в кожному депутатові брехуна, а в кожному тексті піар-фальшивку. А то є вірогідність перетворитись і самому на піар-громадянина. Просто треба бути пробудженими, уважними і не легковірними, іншими словами, перебувати в стані „бойової готовності” дати гідну відсіч психотехнологічним піар-брехунам всіх мастей та „брендів”. Лише наша спільна пробудженість, чутливість до Правди та Сили Слова може захистити Його від оббріхування, від зловживання Його природною красою, від підміни або втрати Його правдивого змісту. Допоки ми чуємо, відчуваємо, любимо Слово, до тих пір Воно є нашим Оберегом.

Справді, немає нічого більш жалюгіднішого в сучасному псевдодемократичному світі, аніж керувати масами з надломленою ослабленою волею, керувати не силою, контрольованою вічними законами СОВІСТІ, ЧЕСТІ, СПРАВЕДЛИВОСТІ та ЛЮБОВІ, не усвідомленою відповідальністю, заснованою на довір’ї свого виборця, а захоплювати владу заради самої влади, а фактично, заради безвладдя і не гидувати при цьому брудними послугами цинічних бездуховних піар-технологів.

Автори системи ВААЛ запевняють традиційних піарщиків як найактивніших користувачів своєї системи, що вони можуть тепер використовувати оцінки, отримані при аналізі прізвищ та імен, в якості критеріїв при підготовці агітаційних матеріалів та формуванні віртуального іміджу кандидатів.

На думку авторів системи, чим менш політизовані виборці, чим більше їх прийшло на виборчу дільницю і чим гірше організовано проведення виборчої кампанії, тим більший вплив на результати голосування учинять переваги прізвищам та іменам.

Як задоволено заявляють автори системи ВААЛ-2000: „Теперь все это мы умеем делать и для украинского языка”. Що дає нам всі підстави напередодні майбутніх виборів Президента України впевнено стверджувати, що ім’я та прізвище наступного українського Президента в результаті порівняльного аналізу буде визначене за вартісними шкалами, як то було і під час виборів в ГД РФ та Московську міську Думу, а саме, „грубий, мужній, рухливий та активний”, ну, наприклад, Олег Дубина.

Хоча є все ж ймовірність того, що традиційних російських піарщиків, як зазвичай, підведуть ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ.

Замість післямови.

„А слово – струм. А слово – зброя.
Я віще слово – вічове.
Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе.”

Ліна Костенко „Інкрустації”

вгору