ВАСИЛЬ БАРКА І СТИМУЛИ ЙОГО ТВОРЧОСТИ

Ще у вересні минулого року відзначили громадяни оселі УНС ¹ "Верховина", де постійно проживає В.Барка, його 70-річчя з дня народження. Об'єднання Українських Письменників в еміграції "Слово" вшанувало окремими сходинами визначного поета, письменника й есеїста. Після чого відзначили великого поета й прозаїка 2-ї еміграції деякі інші міста нашого скупчення. Він відомий широко також як критик на еміграції, літературознавець і релігійний мислитель. Побіч багатьох інших він очолює ділянку прози, виступаючи іноді під ім'ям Василь Очерет. У час ювілейних святкувань рішено видати його найбільшу поему "Свідок". Ініціятива видати цей найбільший твір Барки вийшла від мешканців українського села в Глен Спей в жовтні 1978 року. На бенкеті з приводу ювілею великого письменника склали на фонд видання 4 з половиною тисячі долярів.

Народився В.Барка 1908 року на Лівобережжі² в родині хлібороба Костянтина. Закінчивши педагогічний технікум, деякий час учителював у шахтарській школі на Донбасі. Опісля закінчив філософічний факультет і аспірантуру на Північному Кавказі. В 1940 році захистив у Москві дисертацію про стиль "Божественної Комедії" Данте та викладав курс західньоєвропейської історії літератури на філологічному факультеті в одному з університетів. Від 1943 року до 1950 року перебував у Німеччині, а тепер живе в Америці.

Барка є дуже плідний письменник. Його поетична й письменницька творчість дуже багата. Написав понад 30 літературних творів, не враховуючи багатьох статтей, розсіяних по різних журналах і часописах. Його статті здебільша мають характер публіцистично-літературно-релігійний. Розпочав літературну діяльність віршами, з яких багато видав у збірках: "Шляхи" (Харків, 1930), "Цехи" (Харків, 1932), "Псалом голубиного поля" (Нью-Йорк, 1958), "Лірник" (1968). Дав 2 романи великої мистецької вартости: "Рай" (Джерзі-Ситі - Нью-Йорк, 1953) і "Жовтий Князь" (Мюнхен - Нью-Йорк, 1963). В них зобразив трагедію українського народу в 30-х роках нашого сторіччя. "Жовтий князь" має появитися у французькому перекладі. Як сказано в повідомленні Ділового Комітету, який збирає гроші на видання набільшого твору Барки, поема-роман "Свідок" "у вертикально-земній площині змальовує трагічні події в Україні потягом доби двох воєн, а вертикально-донебесно підноситься на крилах християнської віри до "Творця". Над цим твором працював письменник 25 років і має він вийти в 4 томах. Матиме "Свідок" 48 тисяч рядків, тобто 4 томи по 500 сторінок. Щоб його видати, треба понад 25 тисяч долярів.

З есеїв Барки треба згадати "Жайворонкові джерела" (Нью-Йьорк, 1956) і “Вершник неба" (Нью-Йорк,1965). Гідні уваги є Барчина філософська книга "Пісня про невидиме сонце" і літературознавчі праці "Хліборобський Орфей, або клярнетизм" Мюнхен-Нью-Йорк, 1961) та "Правда Кобзаря" (Нью-Йорк,1961). В творі "Апостоли" (1946) помічаємо відгомін ранніх українських символістів. В 1947 році появився "Білий світ", а в Лягнаймі³ почав автор писати твір "Океан", що закінчив уже у ЗСА⁴.

Не далеко відбігнемо від правди, коли скажемо, що в поезії Барки перетопилися всі літературні напрями. Коли побачила світ збірка Барчиних поезій, критики в "Літературній газеті" закинули авторові "клясово-ворожі впливи". Його релігійні твори належать до найкращих у релігійній поезії нашої літератури. У творах "Апостоли" і "Білий світ" замітний вплив Шевченка, особливо в 2-ій частині "Білого світу". В них автор звертається теж до джерел народної творчості, ідучи за прикладом раннього Тичини. Крім того, щедрою рукою черпав він із чужих джерел, особливо з поезії італійського Ренесансу й бароккової творчості. В книзі "Океан" зустрічаємо теж техніку французьких символістів. Багаті змістом є порівняння Барки, наприклад, джмелів називає він "шукачами гудучими", вітри для нього це "скрипалі несамовиті", а трави високі, "як пісня птиці вночі". Барка відзначається своїм слівництвом і будовою речень. Навіть ступенює ті прикметники, що їх не можна в загальному ступенювати, наприклад, найгранатніший дім. Звичайна приставка в нього нерідко появляється на незвичайному місці, тому стрічаємо в нього такі вислови: "Всюди неземля. Є несвіт і нежиття на нім". Подібним засобом користується американський поет Каммінга. Впливи синтакси Барки і його вживання здрібнілих слів бачимо в деяких віршах Ірини Шуварської.

Барка - це один із найбільших сучасних поетів Заходу. Його твори вирізняються великою оригінальністю форми і глибокою християнською релігійністю, або, як каже Юрій Лавріненко, "отою всеприсутністю Христа". Барка - це наскрізь християнський поет. Коли він що-небудь пояснює, то завжди виходить із науки Христа. На своєму ювілейному бенкеті сказав він у своєму слові: "Вища воля небесна торкається вирішально до кожного в світі, і до присутніх тут. Коли ми всі, після несамовитих вирів війни, терзань з репатріаційного часу, нужди, небезпек,- опинилися тут, на американській землі, і маємо все, чого бажає і потребує душа людини: повноти харчів, одягу, забезпечення, доми, книги, церкви, громадське життя, - все у щедрих дарах, це ж і є дія руки Спасителя".

Барка відомий теж як прозаїк нової християнської повісті та унікального стилю. Він вдумливий есеїст і літературний критик.

Для ілюстрації стилю й мови Барки цитую нижче деякі рядки з його віршів.

Хай грудка ґрунту рідного впиває піт:
крихка, сира та млиста, без окрас,
вона любіша, ніж весельчатий
дорогоцвіт вершин коротких!
Ми в печальний час
Її знаходимо дрижачими перстами
на грудях під чужими сорочками,
і тиснемо до рани серця

...

("Вітчизна")

Моляться соняшники.
Грім на хмарі Біблію читає...
Тополя пошепки:
страшний, як твій плач, Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голод.Мати немовля вбиває...
Тополя закричала:
Ой, який Мій рай, Ісаіє!

("Білий світ",1947)

Чікаго, 1979

вгору