ПОЕТ - ІНТЕЛЕКТУАЛІСТ

Цьго року сповнилося 90 літ життя професору Олександрові Неприцькому-Грановському, відомому по цей бік океану поетові, публіцистові, громадсько - політичному діячеві й ученому. Може не всім відомо, що він теж великий знавець і аматор українського писанкового мистецтва і має в себе одну з найбільших збірок писанок. Здобув собі загальне признання і славу цей професор Мінесотського університету, як учений з ентомології й економічної зоології в університетах в Мінеаполісі (з 1920 року) і Сент Пол та організатор великого українського відділу при університетській бібліотеці в Мінеаполісі. Десятки років активно працював він як суспільно-громадський діяч, автор наукових і політичних праць, між іншим автор праці "Вільна Україна необхідна для постійного миру" (1945). Колишній віцепрезидент ЗСА і сенатор з Міннесоти Гюберт Гамфрі назвав його "найкращим українцем Америки".

Син сільського коваля і старшини волосного управління, народився 1887 року на Волині в містечку Бережці, крем'янецького повіту. Були це часи, коли в Україні не було ні одної української школи, тому довелося Неприцькому самому вивчати українську мову. Початкову освіту здобув у Бережцях, а потім учився в Білокриницькій господарській школі та в Комерційному Інституті в Києві. В Києві як поет-початковець увійшов у світ тодішнього українства, працював у "Просвіті", познайомився з такими визначними українськими письменниками, вченими й громадськими діячами, як Олена Пчілка, Є.Чикаленко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Б.Грінченко, Л.Старицька-Черняхівська, Гр.Чупринка, Ол.Олесь, М.Вороний і М.Лисенко. Вони, а зокрема Пчілка, заохочували його писати. Вже як студент брав участь у діяльності Української Революційної Партії, перевозив з Галичини нелегальну літературу та поширював її у Східній Україні. Осередком літературного життя був тоді журнал "Українська Хата", який проіснував до початку І-ї світової війни. Царська поліція почала його переслідувати, тому перейшов нелегально кордон і виїхав до ЗСА.

В Америці мусів спершу дуже важко працювати в копальні золота та виконував всякі принагідні роботи в Чікаго, складаючи гроші на завершення своєї природничої освіти. Поборюючи безліч перешкод, скінчив студії в Агрономічному Коледжі у Форт Колінсі, Колорадо. В 1925 році здобув докторат філософії з природничих наук у Віскансинському Університеті й почав працювати професором. Вибухла І-ша світова війна, Неприцького-Грановського взяли до американської армії і він, як офіцер, перебував до 1919 року у Франції. Після закінчення війни залишився на якийсь час у Парижі та студіював у Сорбоні. В той час співпрацював з країнської делегацією, що старалася взяти участь у світовій конференції та боронити справу УНР. Вернeвшись до ЗСА, став відомим ентомологом. Був він перший українець у ЗСА, що отримав докторат в американському університеті та перший українець-професор американського університету.

Має професор Неприцький-Грановський кілька гарних рис характеру, які допомагали йому побороти всі численні труднощі в житті та вибитися на передове місце в американському й українському житті. Це передусім його велика працьовитість, наполегливість, систематичність і незламна віра в досягнення наміченої мети. Ті риси ніколи не давали йому спочити на лаврах і змушували до дальшої невтомної праці. Коли додамо до того його велику любов до свого народу й далекої України, яку він мусів покинути молодим хлопцем, то легко зрозуміємо, що давало тій людині силу і снагу до багатогранної діяльности. Він умів поєднати в своєму житті і праці прикмети справжнього українця, скромного й працьовитого волиняка, з американською діловитістю та практичністю, вмів синтезувати ідеалізм, ентузіязм і запал із реалізмом. Він ніколи не був бездіяльним мрійником і пасивним фантастом, але людиною чину, яка знає свої здібності та вміє їх у житті застосувати.

Свою педагогічну працю почав від учителювання в американських середніх школах. Опісля був директором каледжу в Колорадо, а згодом викладав природничі науки в університеті Віскансин і в університеті в Сент Пол, Міннесота. Багато часу посвячував і науковій праці, опубліковуючи в американських природничо - наукових журналах понад сотню студій, статтей і дописів.

Пофесор Неприцький-Грановський - це видатний суспільно-громадський діяч і довголітній голова Організації Державного Відродження України в Америці. Ще на початку 30-их років став членом Українського Націоналістичного Руху й залишився ним до сьогодні. Був діяльний в числених американських організаціях і товариствах, в яких був головою, і також в українських установах, таких, як Українська Вільна Академія Наук, НТШ, а Організація Державного Відродження України завдячує йому свій ріст і розвиток.

Але Ол.Неприцький-Грановський - це передусім відомий поет. Як писав Ю.Пундик в "Українському Слові" у 85-ліття народження професора, поетичні твори Грановського писані не для публікації, бо думка про публікацію прийшла в нього значно пізніше, у 50-их роках, але виникли вони як інтимна розмова з далекою Батьківщиною. Від 1907 року поміщував він вірші, нариси і статті в часописі "Рідний Край", опісля співробітничав у журналах "Молода Україна", "Українська Хата", "Літературно - науковий вісник" і в часописі "Рада". Були це часи, коли після невдалої революції 1905 року почало пробуджуватися в Україні під московською займанщиною українське національне життя й українське слово. В 1910 році вийшла в Києві друком перша збірка віршів Неприцького-Грановського "Пелюстки надій". Рік пізніше там же появилася друга збірка "Намистечко сліз", а в 1914 році третя "Акорди". У ЗСА видано 6 томів його поезій.

Ол.Непринський-Грановський співець зими і його "Срібна паморозь" це цикл віршів на тему зими, написаних у 1947 - 1957 роках. Серед віршів, присвячених зимі, особливе місце займають різдвяні вірші, де красу зими підносять слова, що малюють святочну різдвяну пору:

В душі величний храм -
добро і мир усім.
Разом із братом
я на санчатах своїх
Веземо свої серця -
й рипить пухнастий сніг...

Валентина Єрмоленко так оцінює творчість Неприцького-Грановського у своїй статті "Зустріч з поетом Ол.Неприцьким-Грановським": "Він добре обізнаний з теорією та історією української літератури, має великий лексичний запас, володіє клясичною метрикою вірша. Крім природи, основні напрями його творів це любов до Батьківщини й рідного народу та захоплення технічним прогресом. Ритм його переважно бурхливий. Загальний настрій оптимістичний, пробоєвий, патріотичний. Він передусім поет - інтелектуаліст. Чимало місця займає в нього релігійна тематика й особисті мотиви. Більші віршовані твори, як от "Пробудження", "Нездійсненa мета" і інші, це скоріше публіцистика, убрана в форму вірша".

Чікаго, 1977 р.

вгору