ТВОРЧЕ ЖИТТЯ СПИРИДОНА ЧЕРКАСЕНКА

(З приводу 30-річчя смерти поета)

В другому році світової завірюхи, 8 лютого 1940, помер у Празі визначний поет, повістяр і драматург Спиридон Черкасенко, що друкував свої твори також під псевдонімами Петро Стах, Провінціял і Верховинський. Почав писати свої вірші вже в перших роках біжучого століття, але найбільша їх кількість припадає на роки нашої визвольної боротьби.

Народився 1876 року в м.Новому Бузі на Херсонщині. Закінчивши 1895 року Новобузьку вчительську семінарію, учителював по шахтарських селищах Донбасу, а потім соужив на залізниці та в копальнях Катеринославщини. В 1905 році поїхав до Києва та співробітничав у газеті "Рада" (1906 - 1914) й журналі "Дзвін" (1913 - 1914). В 1919 році виїхав на еміграцію. Його творчість і участь у громадському житті на Закарпатті не подобалася чеській владі, що вела в краю політику послідовної чехізації і русифікації. Вона приневолила його залишити Закарпаття та виїхати до Чехії. Проживав у містечку Горні Черношиці біля Праги, де невтомно працював, дописуючи до української преси.

Черкасенко дав багато читанок і буквар для нашої молоді. Вони були надруковані за української державности у Відні по 100 й 150 тисяч примірників, але не вспіли виконати свого завдання через окупацію України большевиками. Як педагог, працював Черкасенко для молоді й дітей ще в інший спосіб: співпрацював у дитячих журналах і писав твори для молоді, які вийшли окремими книжками. Перекладав теж чужих авторів. Особливо написав багато п'єс для молоді, як "Бідний Лесько", "Вечірній гість", "Нехай живе дитя", "Лісові чари", "Сміх", "До світла й волі" та інші. Вони виставлялись по найдальших закутинах Карпатської України. Ці п'єси друкувало видавництво "Пчілка" та пластове видавництво "Ватра" в Ужгороді. Черкасенкові треба завдячувати, що наш Пласт збагатився театральною пластовою літературою. Крім цього, Черкасенко є автор пластового гімну.

Перебуваючи після першої світової війни в Ужгороді, Черкасенко дописував до різних місцевих газет і хурналів, чим у значній мірі спричинився до культурного й національного освідомлення Карпатської України. З його давніших статтей згадаємо дві: "Шевченко й діти" (Записки НТШ, т.119) і "М.Коцюбинський" (ЛНВ,1913,т.5).

Перші поезії Черкасенка друкувалися 1904 року в Літературно-Науковому Віснику. Потім вони появлялися в різних наших видавництвах. На рідній землі написав три томи поезій. Майже дві третіх усіх поезій поета написані на патріотичні теми. Серед них замітна баляда "Бранка":

Над сонце, над квіти, над ранню росу
Кохаєм ми бранку, Дівчину-Красу,
Без тями кохаєм!...

А бранка Дівчина, що в замку,
Аж поки прийшли козаки,
Закута в кайдани, марніла віки, -
То - люба Вкраїна.

Кохайте ж до смерти ту бранку краси,
Воздайте Вкраїні хвалу і ясу
За тяжкії муки!

В роки визвольних змагань написав поет багато віршів, у яких закликав земляків об'єднатися для оборони рідної держави. Справжнім соборницьким духом пройнятий цикл поезій "Братам галичанам" (1919), до якого входять вірші "Стрільці", "Наш псалом", "Стрілецький марш", "Хресна путь", "В Карпатах", "Весна" і "При дорозі".

Ми з гір, ми з полонин,
Ми з вільного Поділля.
Нас лучить дух один
Кривавого весілля.

З життя шахтарів узяв поет теми до збірки поезій "Хвилини" (1909). З його поем найкраща "У бурі білій". Не зважаючи на сумну дійсність, він не тратить віри в краще майбутнє, як ось у вірші "На роздоріжжі":

На роздоріжжі знову ми...
Наш дужий дух, як ураган,
Розбив дощетну мур тюрми,
Та не розвіяв мар пітьми
І не загоїв давніх ран.

Заблукались ми, хоч в далині
Горить нам сонцем ідеал:
Довкола темно, як в труні,
Блукають привиди страшні
І виє зляканий шакал.

Та геть зневіру! Певний шлях
Ми знайдем в темряві облуд,
Бо ж не ганебний рабський страх
На наших вільних прапорах,
А боротьба за вільний труд!...

Відгомін кривавих змагань народу бачимо теж у наступній поезії:

Спускає ніч серпанок свій таємний,
Горять зірки, мов тихая любов,
У світ страшний хова свій образ темний -
На йому кров... усюди кров...

О, ніч, збавителько пречистая, святая,
В жалобу смерти ти його повий,
Хай щезне він од краю і до краю, -
Покрий його... навік покрий!...

Даремно все!... бо образ той кривавий
Не вкриє й ніч... Він тут... мовчи... мовчи.
І в пітьмі він малюється яскравий -
І важко дихає вночі...

Ще в Україні написав Черкасенко збірку оповідань "Вони перемогли". Його оповідання охоплюють переважно шахтарське життя і показують, що письменник те життя добре знає та вміє вибрати з нього типові постаті. В 1909 році видав Черкасенко збірку оповідань "На шахті". Взагалі шахтарські поезії і оповідання внесли новий тон до нашої літератури. Це бадьорий і енергійний тон - неначе антитеза до його інших ліричних віршів.

Черкасенко є теж автором кількох повістей, між іншими, повісті для молоді "Пригоди молодого лицаря", тритомовий роман із козацьких часів. А після 1900 року присвятив свою увагу головно драматургії. Написав такі п'єси: "В старім гнізді" (1907), "Хуртовина" (1908), "Земля", "Жарт життя" (1909), "Казка старого млина" (1914), "Про що тирса шелестіла" (1918), "Еспанський кабальєро Дон Хуан і Розіта", "Северин Наливайко" (1934), "Ціна крови", "Коли народ мовчить" (1933). У деяких драмах Черкасенка виступають тенденції символізму й мелодрами. "Коли народ мовчить" - це трагедія про І.Мазепу. На еміграції написав Черкасенко багато історичних драм. Крім двох, згаданих вище, сюди належать "Богдан Хміль", "Вельможна пані" й кілька дитячих драматичних етюдів. Легенду про Дон Хуана опрацював відмінно. З давніших п'єс слід ще згадати "Повинен", "Жах" і "Ні, ні!". Коли до влади прийшли большевики, всі ті твори були заборонені. До драми "Про що тирса шелестіла" К.Стеценко написав музику. Гарна драма "Казка старого млина" наближається характером до "Лісової пісні". Темою є боротьба нових умовин і нових форм життя з давньою "казкою степів". Автор поруч реальних картин вводить символістичні образи, підкреслюючи ними основну свою ідею, оту боротьбу старого з новим. Поезію давнього життя характеризує словами:

Живе тут казка степу,
Як легіт ніжная, як фея красна,
І все навкруги - і степ, і срібні хвилі,
І дикі скелі, й хмари у блакиті,
І вільний вітер, ніч і день – усе
Живе. Але я почуваю вже,
Що йде нова натомість казка – ваша,
І казка степу вмре, як ваша прийде...

Черкасенко працював до останньої хвилини свого трудолюбивого життя. Помер несподівано, під час праці, з пером у руці - не встигши докінчити останнього свого твору.

Детройт, 1970 р.

вгору