Розглянемо в ретроспективному плані роль і місце Інтернету у складі сучасних інформаційних технологій. Методи і засоби обробки інформації матеріалізуються і надходять до користувача персональної ЕОМ у вигляді так званих інформаційних технологій, тобто сучасних видів інформаційного обслуговування, організованих на базі засобів обчислювальної техніки та зв'язку. На всіх етапах розвитку суспільства інформаційні технології забезпечували обмін інформацією між людьми, колективами, відображали відповідний рівень й можливості систем реєстрації, збереження, обробки та передачі інформації в різних сферах діяльності людства. Найважливішими історичними етапами розвитку інформаційних технологій є писемність, винахід книгодрукування, використання пошти, телефону, телеграфу, телебачення. Особливе місце в розвитку інформаційних технологій посідають комп'ютери, електронна пошта, широке використання Інтернету, які забезпечують не тільки змістовну обробку інформації, а й передачу текстових, мультимедіа (графіка, відео, звук) та інших матеріалів практично на будь-які відстані в реальному масштабі часу.

Основу сучасних інформаційних технологій становлять три технічні досягнення: поява нового середовища накопичення інформації (магнітні та оптичні диски); розвиток сучасних засобів зв'язку, зокрема супутникові; постійне вдосконалення комп'ютерів і програмного забезпечення для автоматизованої обробки та передачі інформації в реальному масштабі часу.

Перш ніж перейти до розглядання конкретних послуг (сервісів) Інтернету, необхідно провести їх класифікацію. Найбільш придатним для класифікації послуг Інтернету є їх розподіл за часовим засобом отримання інформації: на прямі послуги та відкладеного читання. Ці умовні групи об'єднують сервіси за великим числом ознак. Сервіси, які належать до класу відкладеного читання, найбільш поширені та універсальні і мають найменше вимог до ресурсів комп'ютера та ліній зв'язку. Основна ознака цієї групи полягає в тому, що запит та добування інформації можуть бути достатньою мірою поділені за часом.

Сервіси прямого спілкування характеризуються тим, що інформація запиту повертається миттєво. Проте одержувачу інформації не потрібна миттєва реакція. Аналогами сервісів прямих та відкладеного читання у послугах звичайної пошти можна назвати відповідно факс та посилку.

Для загального уявлення про можливості Інтернету розглянемо перелік і короткий зміст його сервісу (основних послуг).

Електронна пошта (E-mail) – перша за походженням послуга Інтернету і найбільш ефективна з усіх існуючих. E-mail – типовий сервіс відкладеного читання. Пошта забезпечує передачу текстових повідомлень у межах Інтернету, запам'ятовування її в пам'яті комп'ютера та виведення користувачеві в електронному або паперовому вигляді. За своїм призначенням електронна пошта не відрізняється від звичайної, проте функціонує значно швидше (практично миттєво). Оплата здійснюється за місцевим тарифом навіть за електронні листи, які відправлені кореспонденту в будь-яку крапку земної кулі. Ефективність електронної пошти не можна навіть порівнювати з системою телефонного зв'язку. За даними США в умовах широкої телефонної щільності вірогідність того, що телефонна розмова відбудеться, дуже невелика. Досвід управлінської діяльності свідчить, що більше половини викликів (56%) не потребують негайної реакції керівника, 29% із них можна відкласти до кінця дня, а 27% – до наступного дня. В той же час 60% телефонних викликів створюють в роботі перешкоди в тому розумінні, що перервана ними робота є суттєво важливою у порівнянні з телефонною розмовою.

Телеконференції (UseNet – мережеві новини) – другий (за електронною поштою) найпоширеніший сервіс Інтернету. UseNet – також типовий сервіс відкладеного читання. При цьому забезпечується централізований збір інформації за визначеною тематикою та надання її в розпорядження користувача мережі.

Найважливішими можливостями Інтернету є надання низки послуг, які пропонують користувачеві доступ до численних інформаційних ресурсів світу.
До основних послуг такого класу належать:
Програма забезпечення дистанційного доступу до віддаленого комп'ютера (Telnet). При цьому користувач за допомогою свого комп'ютера має можливість працювати з програмами, розміщеними в пам'яті віддаленого комп'ютера в Інтернеті.

Протокол передачі файлів (FTP). За його допомогою користувач Інтернету може знайти в мережі необхідні для його професійної роботи програми, скопіювати їх та використати в своїй практичної діяльності.

Розподілена система структурованої інформації (Gopher). Gopher передбачає роботу з системою вкладених меню, наприкінці котрих знаходяться файли різних типів (прості тексти, звук, графіка та ін.). При його застосуванні до публічного доступу експортуються файли з інформацією, але не у вигляді файлової системи (як в ftp), а у вигляді анотованої деревовидної структури.

Гіпертекстова система з елементами мультимедіа (World Wide Web або WWW – всесвітня павутиння). WWW – найпопулярніша й найцікавіша послуга Інтернету, котра за запитом користувача може посилати на його комп'ютер документи з різним поданням інформації (тексти, у тому числі і гіпертексти, музику, графіку, тривимірні об'єкти та ін.). Причому посилання вказують не тільки на специфічні для самої WWW документи, а й на інші інформаційні послуги Інтернету: протокол передачі файлів (ftp), мережеві новини (UseNet), електронна пошта (E-mail) та ін. WWW є типовим представником прямої послуги, яка обумовлює практично миттєве повернення інформації з Web-серверів.

Інтернет має можливість надавати багато інших послуг: списки розсилки – maillists, систему індексування великих обсягів інформації, пошуку та витягання – WAIS, комп'ютерний телефон – Iphone та ін. Ці послуги докладно описані в літературі [1, 6] та на Web-серверах Інтернету.

Перший з цих моментів характеризується інформаційними технологіями, які забезпечували інформаційний обмін між людьми, колективами, відображали рівень і можливості систем реєстрації, зберігання, обробки й передачі інформації в різних сферах людської діяльності (п. 1.1). Ще на ранніх етапах розвитку людства формувалися окремі групи людей, для яких спочатку основним, а відтак і єдиним заняттям стає робота з інформацією. Жерці – спочатку охоронці усних скарбів знань, а потім переписувачі і тлумачі книг – протягом тисячоліть зберігали за собою виняткову владу, засновану на монопольному доступі до фонду людського досвіду. Вони залишалися посередниками між накопиченими знаннями та людьми, зацікавленими в цих знаннях. Цей живий бар'єр почав руйнуватися лише після винаходу книгодруку.

З іншого боку, можна розглядати культуру як універсальну характеристику усіх видів людської діяльності. Культура – це не тільки сукупність матеріальних та духовних надбань людства, "друга натура", а й якісна характеристика історичного процесу, показник розвиненості суспільства, процесу здобуття знань, гуманістичної спрямованості всіх сторін людського життя, міра людяного в людині та в результатах її творчої активності. Ступінь розвитку культури – це ступінь визволення людини, незалежності її цілеспрямованої діяльності від зовнішніх, позакультурних впливів.

Відомо, що інформаційне середовище Інтернету створюється на основі останніх досягнень в галузі технічних та програмних засобів сучасних інформаційних технологій. Суто технічні та економічні аспекти Інтернету характеризують дуже важливу, але не вирішальну особливість мережевої інформації. З погляду користувача вона (інформація) виступає як перетворена форма знань, здатна поширюватися в суспільстві і стати його надбанням. Таким чином, можна зробити порівняльну оцінку знань та інформації, визначити їхнє особисте та суспільне значення. Ми виходимо з того, що знання – це категорія, яка належить до окремої особистості, а інформація є суто соціалізованою і виступає як посередник у міжособовій комунікації. Інформація – це щось об'єктивне, не пов'язане з особистою думкою або переживанням. Інформаційні технології Інтернету забезпечують створення високоавтоматизованого середовища, яке дозволить одержати доступ до будь–яких знань у вигляді тексту і в мультимедійному форматі. Фактично це означає, що інформаційне середовище Інтернету вирішує проблему доступу до знань в суттєво різному вигляді у будь-який час, у будь-якому місці.

Ця особливість інформації випливає не з якихось її технологічних властивостей, а з можливостей її функціонування в культурі. Інформаційне середовище, засноване на технічних та програмних засобах Інтернету, являє собою невід'ємний фрагмент культури, а її особливості тісно пов'язані з соцільно-культурною роллю. Деякі автори вважають, що Інтернет – це кіберпростір, віртуальна субстанція, яка народжує кіберкультуру зі своїм напрямом думок, своєю мовою, своїми уявами про добро та зло, реальність та вимисел. Інформаційне середовище Інтернету можна розглядати як інформацію, що заздалегідь формується, зберігається, циркулює і видається на запит користувача. У цьому випадку вона виступає як об'єкт інформаційних технологій, що визначають умови її функціонування. Але як тільки ми починаємо розглядати це середовище як засіб комунікації (що не обмежується передачею фактичних даних, але має справу з передачею думок, наказів, обіцянок, гіпотез, запитань, різноманітних знань та ін.), то вона виступає як невід'ємний елемент культури і повинна розглядатися саме так.

Отже, соціально-культурні аспекти інформаційного середовища Інтернету пов'язані з її роллю в поширенні знань, а інформаційно-технологічні аспекти – з її здатністю поширювати, зберігати й обробляти інформацію.

Усі наведені фактори передбачають масове застосування сучасних інформаційних технологій (насамперед, персональних комп'ютерів, засобів зв'язку та програмного забезпечення усіх послуг Інтернету) у повсякденному житті суспільства. Без перебільшення їх можна віднести до елементів сучасної культури.

Стисло розглянемо деякі протиcтавлення і єдність інформаційно-технологічних та соціально-культурних моментів застосування Інтернету.
Культура базується на національних традиціях, вона є суто національною. Інформаційні ж технології Інтернету, як правило, мають всесвітньо-планетарний характер. Будь-яке досягнення в цій галузі є зразком для наслідування і вдосконалення.
У культурі старі досягнення не знищуються, а співіснують з новими. В інформаційних технологіях Інтернету всі застаріле може розраховувати в кращому випадку на існування як музейний експонат, що не діє, але зберігається як культурна цінність.

Техніко-економічні характеристики інформаційних технологій Інтернету мають бути об'єктивними і відбивати сучасний рівень їхнього розвитку. Вони відтворюються масовим тиражем. Взяти, наприклад, характеристики програм, призначених для інтерактивної роботи користувачів в Інтернеті, які називаються браузерами. Минуло майже три роки, доки з'явився перший браузер фірми Netscape. А зараз використовується вже його четверта версія. Відтворення культурних цінностей передбачає їх індивідуальну варіантність. У своїх найвищих зразках культура принципово невідтворна; на них лежить печатка особистості їх творця.

Важливою особливістю інформаційних технологій Інтернету є наявність метаінформації, інакше кажучи, відомостей про "розміщення" інформації. Метаінформація дає відомості, де можна одержати знання, подані у вигляді інформації, і навіть знання, яких в даному інформаційному середовищі немає. Для цього в Інтернеті широко вживаються тематичні та індексні пошукові системи (наприклад, Yahoo, AltaVista, WebCrawler, Lucos та інші). Користувач звертається до інформаційних ресурсів цих пошукових систем, коли в нього виникає потреба здобути певні знання для розв'язання практичних завдань.

Враховуючи наведені вище характеристики та особливості інформаційно-технологічних та соціально-культурних моментів Інтернету, визначимо поняття інформаційної культури як одного з елементів загальнолюдської культури.
Інформаційна культура – це сукупність системних відомостей про: а) основні способи подання та здобуття знань; б) уміння та навички застосування їх на практиці. Ці пункти реалізуються з використанням методів і засобів сучасних інформаційних технологій (насамперед, Інтернету) для розв'язання змістовних завдань користувача. Іншими словами, інформаційна культура – це культура поводження зі знаннями, даними та інформацією, які зосереджені на комп'ютерах всесвітної мережі Інтернет. Складовою частиною інформаційної культури є комп'ютерна грамотність, теоретичні знання та навички роботи (насамперед, навігації) в Інтернеті.

Висока інформаційна культура, як уже відзначалося, передбачає дві основні здатності: уміння адекватно формалізувати знання та уміння адекватно інтерпретувати формалізовані описи. Врешті-решт, інформаційна культура – це уміння зберігати потрібну рівновагу між формалізованими і неформалізованими складовими людських знань. Відсутність інформаційної культури може порушити і навіть зруйнувати таку рівновагу, що врешті–решт може спричинитися до деформації як індивідуальної, так і суспільної свідомості.

Ми визначили предмет і зміст інформаційної культури. З урахуванням такого визначення повинні бути розроблені системні вимоги до підготовки фахівців практично всіх галузей соціально-культурної сфери (бібліотекарів, музеєзнавців, соціальних працівників тощо). На наш погляд, комп'ютерне навчання в комплексі з культурологічними дисциплінами дає можливість фахівцям виступати проводирями національної культури взагалі та комп'ютерної зокрема.

Будь-який користувач без попереднього досвіду роботи із сучасними інформаційними технологіями Інтернету має труднощі, здобуваючи знання за їх допомогою. Тому виникає потреба в професійно підготовлених інформаційних посередниках, які виконують функції, аналогічні функціям бібліографів-консультантів при бібліотечних каталогах та інших традиційних засобах пошуку інформації в бібліотечних, музейних, архівних та інших документознавчих структурах. Крім вище означених традиційних методів пошуку, ці посередники повинні вміти працювати з інформацією, розташованої на Web-серверах Інтернету. Із цього принципового положення ми й виходимо при розробці даного навчального посібника.

Інформаційна культура належить національній культурі і одночасно є надбанням міжнародного досвіду. Отож, інформаційна культура – це самостійний елемент національної культури, що розвивається за своїми законами і вимагає відповідного фінансування та державної підтримки. Лише люди з високою інформаційною культурою здатні здійснювати точний облік природних, людських, екологічних та інших ресурсів, що дозволяє підвищувати оперативність та ефективність управлінських рішень. Поряд з іншими чинниками це сприятиме процвітанню України.

вгору