ДХАММАПАДА

(Так говорив Будда)

© Максим Копаниця, 2003

Шановний читачу!

Запрошую тебе познайомитися з давньоіндійською літературною пам`яткою, книгою висловів Готами Будди "Дхаммападою", що в перекладі з мови палі на українську означає "Шлях закону", "Шлях учення", чи навіть "Стопи закону". Існує багато версій Дхаммапади, розповсюджених в Індії, Китаї, на Тибеті, що їх період створення коливається між IV-м та III сторіччям до Р.Х.. Проте найавторитетнішим та, вочевидь, найбільш дослідженим та найчастіше перекладеним є текст Дхаммапади, написаний на мові палі, яка була розповсюджена в індійській області Магадха в VI сторіччі до Р.Х., тобто коли жив Готама Будда. Віршований переклад деяких строф Дхаммапади на українську мову був здійснений на початку минулого сторіччя українським індологом Павлом Ріттером (див. Інтернет-сторінку www.internetri.net/lib/india/9.html). На жаль, мені не вдалося знайти інших українських перекладів Дхаммапади, отже я спробував перекласти її сам, використовуючи насамперед чудовий дослівно-тлумачний англомовний переклад Miroslav Rozehnal, російський переклад В.Н. Топорова та низку англійських перекладів, зокрема таких перекладачів як Beck, Richards, Wannapok, Acharya Buddharakkhita, Thanissaro Bhikkhu.

Я висловлюю щиру подяку Дмитрові Івахненку за його цінні поради, зауваження та неоціненну текстову допомогу. Його Інтернет-сторінка "Колесо Дхармы" (http://mirror01.iptelecom.net.ua/~sangha/dharma/index.html) є вичерпним джерелом інформації про буддизм, мову палі, медитаційні техніки тощо. Я також вдячний за деякі тлумачення Thanissaro Bhikkhu та Michael Olds. Звичайно, цей переклад не здійснився би без В.Г. та О.Г.З., яким я вдячний за постійні настанови та напучування в дхаммі.

З моїм перекладом можна також ознайомитися на Інтернет-сторінці http://www.dhammapada.kiev.ua/, яку мені допомогли створити мої колеги Ярослав Бойчук та Олександр Максимюк.

14 квітня 2003 р.

Максим Копаниця.

Наша мета – metta!

1. Розділ пар.

1

Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із нечистою думкою, іде страждання, наче колесо за копитом бика.

2

Перше всіх явищ іде думка, вона – їх найвизначніша частка, з неї вони складаються. За тим, хто говорить або робить із відчищеною думкою, іде щастя, наче невідступна тінь.

3

"Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене". Хто плекає такі судження – у тих не вгамовується ненависть.

4

"Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене". Хто не плекає такі судження – у тих угамовується ненависть.

5

Адже ніколи в цьому світі ненависті не долаються зненавистями, натомість відсутністю зненавистей долаються вони. Ось одвічна дхамма.

6

Дехто не знає, що ми загинемо тут. У тих, хто знає це, вгамовуються суперечки.

7

Хто живе, позираючи на приємне, з непідвладними почуттями, ненажерливий, млявий та недолугий – такого Мара побиває, наче вітер - трухляве дерево.

8

Хто живе, позираючи на неприємне, з підвладними почуттями, помірний в їжі, впевнений та з непохитною потугою – такого Мара побиває не більше, ніж вітер – скелясту гору.

9

Хто, забруднений, огорнеться у жовте – той, позбавлений стриманості та істини, не гідний жовтого.

10

А хто відкинув би бруд, стійкий у чеснотах - той, наділений стриманістю та істиною, справді, гідний жовтого.

11

Вважаючи несутність за сутність та вбачаючи сутність у несутності – вони не просуваються до сутності цариною хибних намірів.

12

Засвоївши сутність як сутність та несутність як несутність – вони просуваються до сутності цариною вірних намірів.

13

Як дощ просотується до хати з поганою стріхою, так пристрасть просотується до погано розвиненого розуму.

14

Як дощ не просотується до хати з доброю стріхою, так пристрасть не просотується до добре розвиненого розуму.

15

У цьому світі журиться він, і в тому – журиться. В обох світах злочинець журиться. Він журиться й побивається, споглядаючи свої ниці вчинки.

16

У цьому світі радіє він, і в тому – радіє. В обох світах доброчинний радіє. Він радіє не нарадіється, споглядаючи свої добрі вчинки.

17

У цьому світі пече його, і в тому – пече. В обох світах злочинця пече. "Злочин мною скоєно!" – пече його. Відійшовши до лихого місця, він страждає ще більше.

18

У цьому світі веселиться він, і в тому – веселиться. В обох світах доброчинний веселиться. "Добро я зробив!" – веселиться він. Відійшовши до доброго місця, він звеселяється ще більше.

19

Навіть якщо він згадує багато писань, але не чинить відповідно, такий запаморочений чоловік скидається на пастуха, що рахує корів у інших. Він не причетний до самітництва.

20

Навіть якщо він згадує мало писань, але чинить відповідно закону, полишивши пристрасть, зловмисність та тупість, істинно обізнаний, з розкутим розумом, не захоплюючись ні в цьому світі, ні в тому – він причетний до самітництва.

2. Розділ про незапаморочення

21

Незапаморочення – шлях до безсмертя. Запаморочення – шлях до смерті. Незапаморочені не вмирають. Запаморочені – наче вже мертві.

22

Отже, цілком зрозумівши незапаморочення, освічені щасливі з нею, радісні вони в царині шляхетних.

23

Ті, що зосереджені, наполегливі, стійкі та тверді в намаганнях, вони, розумні, досягають Звільнення - найвищого притулку від тягарів.

24

У рішучого, уважного, стриманого, незапамороченого, чиї вчинки чисті, хто діє розважливо, живе справедливо – зростає слава.

25

Рішучістю, незапамороченням, стриманістю та самовладанням мудрецю слід створити острів, який не затопить повінь.

26

Запамороченню віддаються дурні, люди, що несповна розуму. Мудрець оберігає незапаморочення, мов найдорожчий скарб.

27

Не віддавайтеся ні запамороченню, ні насолоді любовних стосунків. Незапаморочений, зосереджений, справді, знаходить велике щастя.

28

Коли освічений незапамороченням відкидає запаморочення, він, сягнувши вершини мудрості, безжурний поглядає на зажурену юрбу, як розумний з гори - на дурнів унизу.

29

Незапаморочений серед запаморочених, вельми бадьорий серед сплячих, мудрець просувається наче швидкий скакун, випереджаючи слабку шкапу.

30

Незапамороченням завоював Магхаван першість у богів. Незапаморочення прославляють, запаморочення – завжди ганять.

31

Послушник, що незапамороченню радіє, а запаморочення страшиться, рухається наче вогонь, спалюючи пута – великі та малі.

32

Послушник, що незапамороченню радіє, а запаморочення страшиться, не здатний до відступу – Звільнення уже поруч.

3. Розділ про розум.

33

Тремтливий, непевний розум, який важко стерегти, важко удержувати, мудрець випрямляє, наче лучник стрілу.

34

Неначе риба, яку витягли з її водяної оселі та кинули на суходіл, тремтить цей розум, аби втекти з царства Мари.

35

Добре приборкати розум, ледь підвладний, швидкий, що тиняється, де забажається. Стриманий розум приносить щастя.

36

О, мудреці, оберігайте розум, ледь видний, ледь вловимий, що тиняється, де забажається. Захищений розум приносить щастя.

37

Хто вгамує розум, що мешкає у печері, далекосяжний, самотній, безтілесний - ті будуть звільнені від кайданів Мари.

38

Чий розум нестійкий, хто не знає справжньої дхамми, чий спокій хисткий – у того мудрість не стає доконаною.

39

Чий розум не просякнутий бажаннями, чий задум неспантеличений, хто відкинув добро та зло, несплячий - для того немає страху.

40

Збагнувши, що це тіло - наче глек, зміцнивши свій розум наче місто, атакуйте Мару зброєю мудрості. Слід захищати звойоване, бути безпристрасним.

41

Невдовзі - гай-гай - це тіло валятиметься на землі покинуте, непритомне, як непотрібна колода.

42

Що не зробив би ворог ворогові, чи ненависник ненависникові – хибно спрямований розум здатен зробити йому ще гірше.

43

Що не зробили б мати, батько чи якісь інші родичі – вірно спрямований розум здатен зробити ще краще.

4. Розділ про квіти.

44

Хто дослідить цю землю та царство Ями з його богами? Хто підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку?

45

Учень, що "на шляху", дослідить цю землю та царство Ями з його богами. Учень, що "на шляху", підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку.

46

Збагнувши, що це тіло - наче піна, зрозумівши його примарну суть, відрізавши уквітчані стріли Мари – йди невидимкою для царя смерті.

47

Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, забирає смерть, як велика повінь – село уві сні.

48

Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, з невситимою жагою тільки насолод – таку підкоряє смерть.

49

Як бджола, назбиравши нектару, полишає квітку, не ушкодивши ані її вигляду, ані запаху - так і мудрецю слід проходити селом.

50

Не на вади інших, не на те, що зроблено чи не зроблено ними, слід поглядати, а лише на те, що зроблено чи не зроблено самим собою.

51

Наче чудова квітка - забарвлена, але позбавлена пахощів - безплідним є добре сказане слово того, хто не чинить відповідно.

52

Наче чудова квітка - забарвлена та запашна - плідним є добре сказане слово того, хто й чинить відповідно.

53

Як із купи квітів можна зробити багато вінків, так і вправних речей можна створити безліч – навіть із народженого й тлінного.

54

Пахощі квітів, сандалу, тагари з жасмином не поширюються проти вітру. А запах правдивих поширюється й проти вітру - правдивий муж проникає по всіх усюдах.

55

Сандал із тагарою, а також і лотос, і жасмин: серед їхніх пахощів запах чесноти – неперевершений.

56

Ледь чутний цей аромат тагари із сандалом. А запах чеснотливих, що сягає богів, - найкращий.

57

Мара не відає шлях обдарованих чеснотами, які живуть незапамороченими, розкутими завдяки правильному знанню.

58-59

Як на купі сміття, викинутого на велику дорогу, може вирости запашний лотос, що звеселяє думку - так і серед істот, подібних до сміття, істот сліпих, простолюду виблискує мудрістю учень істинно й цілком Пробудженого.

5. Розділ про дурня

60

Довга ніч для несплячого, довга йоджана для втомленого, для дурнів, що не знають істинної дхамми – довге блукання.

61

Якщо мандрівний не здибає рівного собі або кращого, хай твердо мандрує наодинці. З дурнем немає товариства.

62

"Сини – це моє, багатство – це моє", - бідкається дурень. Сам навіть собі не належить, то які сини, яке багатство?

63

Дурень, що знає про свою дурість, завдяки цьому - як освічений. Той же дурень, що пишається вченістю, справді, зветься: "Дурень!".

64

Якщо дурень залишається біля освіченого навіть усе життя, він розуміє дхамму не краще, ніж ложка – смак супу.

65

Якщо вдумливий залишається біля освіченого бодай на мить, він одразу розуміє дхамму, мов язик – смак супу.

66

Дурні, що несповна розуму, чинять із собою наче з недругом: скоюючи злодійство, що приносить гіркий плід.

67

Не той вчинок добре вчинений, що вчинивши його, каєшся, наслідок якого пожинаєш зарюмсаний, із плаксивим обличчям.

68

Той вчинок добре вчинений, що учинивши його, не каєшся, наслідок якого пожинаєш задоволеним та щасливим.

69

Поки зло не поспіло, дурень уважає його за мед. Але коли воно достигає, дурень упадає в печаль.

70

Місяць за місяцем дурень може споживати їжу кінчиком травинки куса, проте він не вартий і шістнадцятої частини тих, хто визнав дхамму.

71

Скоєний злочин, як скисле молоко, виявляється не одразу: жевріючи, він переслідує дурня, наче жарина, притрушена попелом.

72

Знання дурня йде йому лише на лихо, адже воно нівечить долю дурня та трощить його голову.

73

Йому може закортіти неналежної уваги, вивищення над послушниками, першості в обителях, вшановування іншими родами.

74

"Нехай мирянин та мандрований, обидва вважають, що це зроблено тільки мною. Нехай тільки від моєї ласки залежатимуть будь-які обов`язки", - такий намір у дурня, отже, його бажання та пиха зростають.

75

Адже спосіб збагачення – це одне, а шлях до Звільнення – інше. Отже, осягнувши це, послушник, учень Пробудженого нехай не зрадіє пошані, а вдасться до самотності.

6. Розділ про освіченого

76

Таким, що виказує скарби, слід уважати мудреця, який бачить вади та говорить осудливо. Слід знатися з освіченим, бо краще, а не гірше буде тому, хто знатиметься з таким.

77

Йому слід застерігати, повчати та здержувати від негідного. Адже правді він милий, а неправді – немилий.

78

Не слід знатися з поганими друзями, не слід знатися з мужами підлими. Знайтеся з доброчесними друзями, знайтеся з мужами благородними.

79

Той, хто покріплюється дхаммою, живе щасливо, з ясним розумом. Освічений завжди насолоджується дхаммою, провіщеною шляхетними.

80

Адже будівники каналів скеровують воду, лучники вправляються зі стрілами, теслярі вправляються з деревом. Освічені тамують себе.

81

Як монолітна скеля не зрушується вітром, так освічені не зворушуються ні хвалою, ані огудою.

82

Наче глибоке озеро, чисте, незбурене – так ясніють і освічені, почувши дхамми.

83

Справжні мужі полишають усе. Правдиві не базікають для насолоди. Обійняті щастям чи лихом, освічені не подають ознак ні піднесення, ні пригнічення.

84

Хто ні заради себе, ані заради іншого не забажає собі ні сина, ні багатства, ні царства, хто не забажає власного успіху завдяки несправедливості, той - чеснотливий, проникливий, справедливий.

85

Нечисельні ті з людей, що перейшли річку. А ось інша юрба лише сновигає цим берегом.

86

Ті, що справді тримаються правильно виголошеної дхамми, чинять згідно з нею – ці люди перейдуть царство смерті, яке так важко перетнути.

87

Облишивши темний стан, освіченому слід плекати світлий, адже він прийшов із притулку до безпритульності, до самотності, якою важко насолоджуватись.

88

Полишивши насолоди, не маючи нічого, відчистивши себе від нечистей розуму - тоді хай освічений бажає втіхи.

89

Ті, чий правильний розум добре уявляє чинники повного пробудження, хто радіє відмові від уподобань, не захоплюючись, знищивши потяги, вони - блискучі, адже цілком звільнилися в цьому світі.

7. Розділ про Араханта.

90

У тому, хто пройшов увесь шлях, безжурному, розкутому в усьому, у тому, хто скинув усі кайдани - не знайти гарячки.

91

Уважні відходять - вони не люблять дому. Немов лебеді, що полишають свій став, вони зрікаються притулку за притулком.

92

Хто не накопичує, хто добре розуміє все щодо їжі, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.

93

Хто цілком знищив потяги, незалежний від харчу, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.

94

Тому, чиї чуття у спокої, наче коні, добре приборкані візником, хто облишив пиху, хто без потягів - такому заздрять і боги.

95

Цей ревний – немов ґрунт, непорушний як колонна Індри, як озеро без мулу – для нього вже немає блукань.

96

Спокійна його думка, спокійні його мова та дія – таким є заспокоєний, хто звільнився через правильне знання.

97

Хто недовірливий, знає Нестворене та порвав усі зв`язки, той чоловік, що відрубав усі можливості та позбувся очікувань, - він, справді, найвеличніший муж.

98

У селі чи у хащах, у долині чи на пагорбі – люба та місцина, де мешкають Араханти.

99

Радісні хащі, де не звеселяється народ. Звеселяться в них позбавлені пристрастей, вони не пошукують насолод.

8. Розділ про тисячі.

100

Навіть тисячі промов без жодного вартого слова, краще одне корисне слово, що зачувши його, заспокоюєшся.

101

Навіть тисячі рядків без жодного вартого слова, краще одне слово з рядку, що зачувши його, заспокоюєшся.

102

Якби хтось виголосив сотню рядків без жодного вартого слова, краще одне слово дхамми, що зачувши його, заспокоюєшся.

103

Якби хтось тисячу разів у битвах переміг тисячу людей, а інший переміг би самого себе – він і є найбільшим переможцем у битві.

104-105

Краще перемогти себе, ніж юрбу інших. Муж, що стримав себе, що повсякчас живе у витримці – ні бог, ні Небесний Музика, ні Мара з Брахмою не здатні обернути поразкою перемогу людини такого штибу.

106

Якби хтось місяць за місяцем тисячі разів жертвував по сотні, і одного разу на мить ушанував би самовихованого, то кращою була б така пошана, ніж сто років жертвопринесень.

107

Якби людина жила би сто років, доглядаючи багаття в лісі, і одного разу на мить вшанувала би самовихованого, то кращою була б така пошана, ніж сто років жертвопринесень.

108

Яку б пожертву чи жертвопринесення не жертвував у світі протягом року той, хто пошукує заслуг, все це не варто й чверті висловленої поваги до прямодушного.

109

У того, хто постійно висловлює повагу чеснотливим, ушановує гідних, зростають чотири речі: літа, врода, щастя, сила.

110

Краще прожити один день життя чеснотливим і зосередженим, аніж сто років - розбещеним і незібраним.

111

Краще прожити один день життя проникливим і зосередженим, аніж сто років – недоумкуватим і незібраним.

112

Краще прожити один день життя заповзятливим, із незламною потугою, аніж сто років – млявим і недолугим.

113

Краще прожити один день життя, побачивши появу й відхід, аніж сто років, не побачивши появи й відходу.

114

Краще прожити один день життя, побачивши Безсмертний стан, аніж сто років, не побачивши Безсмертного стану.

115

Краще прожити один день життя, побачивши Найвищу дхамму, аніж сто років, не побачивши Найвищої дхамми.

9. Розділ про зло.

116

Поспішайте в добродійному, слід удержувати розум від зла. Адже думка того, хто повільно робить добро, насолоджується злом.

117

Якщо муж учинив зло, не слід чинити його знову й знову та плекати схильності до нього. Накопичення зла - болісне .

118

Якщо муж учинив добро, слід чинити його знову й знову та плекати схильність до нього. Накопичення добра - щасливе.

119

Навіть зловмисник бачить щастя, поки його зло не достигло. Але коли зло достигає, зловмисник бачить зло.

120

Навіть щасливий бачить зло, поки його щастя не достигло. Але коли щастя достигає, тоді щасливий бачить щастя.

121

Не легковажте злом: "Воно не прийде до мене". Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Дурень наповнюється злом, назбируючи його хоч і мало помалу.

122

Не легковажте добром: "Воно не прийде до мене". Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Розумний наповнюється добром, назбируючи його хоч і мало помалу.

123

Злочинів слід уникати, як купець із невеликим караваном і великими грішми – страхітливого шляху, як людина, що бажає жити – отрути.

124

Якщо рука не поранена, можна нести рукою трунок. Отрута не зашкодить тому, хто не має рани. Зла немає для того, хто його не чинить.

125

До того, хто звинувачує невинну людину, мужа впевненого й незаплямованого – саме до такого дурня повертається зло, ніби дрібний пил, розвіяний проти вітру.

126

Дехто народжується з лона, злочинці - у пеклі, Сугати прямують до неба, а ті, що позбулися потягів – цілком звільняються.

127

Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, можна звільнитися від злочину.

128

Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, не поступишся смерті.

10. Розділ про насильство.

129

Усі тремтять перед насильством, усі жахаються смерті. Приклавши це до себе – не вбивай сам, не примушуй інших.

130

Усі тремтять перед насильством, усім миле життя. Приклавши це до себе – не вбивай сам, не примушуй інших.

131

Хто б`є палкою істот, що воліють щастя, пошукуючи щастя собі, по смерті він не одержить щастя.

132

Хто не б`є палкою істот, що воліють щастя, пошукуючи щастя собі, по смерті він одержить щастя.

133

Не кажи нічого грубого, адже ті, з ким ти так говорив, можуть відповісти на це. Адже грубощі – болісні, за це можуть наздогнати відплати.

134

Якщо ти сам не лунаєш, подібно до розбитого гонга, ти досяг Звільнення: у тобі не знайти гніву.

135

Як пастух ґирлигою виганяє корів на пашу, так старість і смерть поганяють життя живих істот.

136

Дурень не усвідомлює, коли він коїть злочини. Недоумок мучиться власними вчинками, наче горить у вогні.

137-140

Хто б`є палкою беззахисних, беззбройних, той швидко приходить до одного з десяти станів. Його може спіткати пекучий біль, пограбування та тілесне ушкодження, або ж важка хвороба, божевілля, або лихо від царя і жорстокий наклеп, або втрата рідних, або майнові збитки, також його будинки спалює жаристий вогонь. Після розпаду його тіла він, недоумкуватий, народжується у пеклі.

141

Ані вештання голим, ані сплутане волосся, ані бруд, ані піст, ані спання на сирій землі, ані пил і піт, ані прагнення сидіти навпочіпки не очищують смертного, що не позбувся сумніву.

142

Навіть якщо він і оздоблений, але якщо живе життям брахмана, задоволений, упокорений, стриманий, відкинувши насильство щодо всіх істот, він – брахман, він – самітник, він – послушник.

143

Чи знайдеться в цьому світі хоч який муж, що слухається совісті та пробуджується від осуду, як добрий кінь – від батога.

144

Наче добрий кінь, що його відшмагали батогом, будьте жвавими та збудженими. Упевненістю, і чеснотою, і потугою, самозаглибленням та вивченням дхамми ви, довершені у знанні та вчинках, спостережливі позбавитеся цього неабиякого болю.

145

Адже будівники каналів скеровують воду, лучники вправляються зі стрілами, теслярі вправляються з деревом. Ревні тамують себе.

11. Розділ про старість.

146

Ну що за сміх, звідки радість у невпинному палахкотінні? Огорнуті мороком та й не шукаєте світла?

147

Подивись на цей образ, створений розумом - складену купу болячок, хворобливий, з великими намірами, в якому немає ані тривкості, ані тривалості.

148

Зношене це тіло, кубло хвороб, тлінне. Смердюча плоть розкладається: життя, справді, скінчується смертю.

149

Наче осінні кабачки розкидані ці кістки голубиного кольору. Бачити їх – яке там почуття?

150

З кісток зроблене місто, тиньковане м`ясом і кров'ю, де містяться і старість, і смерть, пиха та лукавство.

151

Зношуються ж пишнобарвні царські колісниці, і тіло також прямує до старості. Проте дхамма правдивих не прямує до старості, адже правдиві повідають її між правдивими.

152

Недоумкуватий цей муж старіє, як віл: його м`язи ростуть, а мудрість – не збільшується.

153

Крізь не одне коло народжень мандрував я в пошуках, не знаходячи будівничого дому. Болісне народження знову й знову.

154

Будівничий дому – ось ти! Тобі не відбудувати дому знову. Усі твої крокви зламані, гребінь на даху знищений. Мій розум пішов у небуття, я поклав кінець жаданням.

155

Не живши праведно, не отримавши багатства в молодості, вони розмірковують, наче старі чаплі на ставу, позбавленим риби.

156

Не живши праведно, не отримавши багатства в молодості, вони лежать, наче стріли, випущені з лука, зітхаючи за минулим.

12. Розділ про себе.

157

Хто собі милий, нехай надійно вберігає себе. Освіченому слід пильнувати під час будь-якої з трьох варт.

158

Спочатку, слід самому утвердитися в належному, а опісля напучувати іншого. Освіченому не слід бруднитися.

159

Якби він сам чинив так, як навчає іншого! Добре стриманий, звичайно, стримає іншого. Справді, важко стримувати себе.

160

Кожен сам собі захисник. Хто ж інший міг би бути захисником? Належно стримавши себе, можна отримати захисника, якого важко одержати.

161

Зло, скоєне самим собою, народжене собою, що походить із себе, розколює недоумка, як діамант – кам`яного самоцвіта.

162

У кого надто лиха вдача – той, наче малува, що оповила дерево сал, - він коїть собі те, що бажає йому ворог.

163

Легко робиться недобре собі та непотрібне. Те ж, що і добре, і потрібне, - це робити найважче.

164

Хто зневажає вчення Арахантів, шляхетних, тих, хто живе згідно дхамми, недоумок, що покладається на хибний погляд, приносить плоди, мов очерет каттхака – собі на загибель.

165

Адже собою чиниться зло, собою опоганюєшся. Собою не чиниться зло, собою же відчищуєшся. Чистота й нечисть походять із самого себе. Жодному не очистити іншого.

166

Не слід нехтувати своїм благом заради блага іншого, хоч і великого. Збагнувши своє благо, слід визискувати блага справжнього.

13. Розділ про світ.

167

Слід не дотримуватися ницого вчення, не жити із запамороченням, не додержуватись хибних поглядів, не перейматися світом!

168

Слід підвестися, не бути запамороченим, слідувати доброчинному вченню! Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.

169

Слід слідувати доброчинному вченню, та не слідувати лиходійному. Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.

170

Хто спостерігає світ так, ніби побачив бульбашку, ніби побачив примару, того не бачить цар смерті.

171

Ідіть, погляньте на цей світ, гарний, наче царська колісниця. Де занурюються дурні, для обізнаних немає притягання.

172

Хто, колись бувши запамороченим, згодом став незапамороченим – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.

173

Хто, вчинивши зло, спокутує його корисними вчинками – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.

174

Осліплий цей світ, мало хто бачить у ньому ясно. Обмаль тих, хто потрапить до неба, немов пташка, що виплуталася із сільця.

175

Лебеді прямують шляхом сонця. Надприродними силами просуваються у просторі. Розумні виходять за межі цього світу, перемігши Мару з військом.

176

Для людини, що переступила одну дхамму, котра говорить неправдиво, зрікається іншого світу, немає такого зла, якого вона не могла б скоїти.

177

Справді, скнари не потрапляють до світу богів, дурні ж не прославляють щедрість. А розумний полюбляє щедрість, саме так він стає щасливим деінде.

178

Понад єдиновладдя над усією землею, сходження на небо чи панування в усіх світах – плід вступу до Потоку найкращий.

14. Розділ про Пробудженого.

179

Його перемога не померкне - перемоги його не здобути нікому в світі – якою стежкою заплутаєте такого пробудженого, безслідного, чия царина - безмежжя?

180

Його чарівливого томління та жадання, що зводить на манівці, ніде немає, - якою стежкою заплутаєте такого пробудженого, безслідного, чия царина - безмежжя?

181

Таким, що віддані зосередженню, розумним, що радіють зреченню та спокою, цілковито пробудженим, уважним заздрять навіть боги.

182

Важке народження людини, важке життя смертних, важко почути справжню дхамму, важко зустрітися з поставанням Пробуджених.

183

Нескоєння всілякого зла, накопичення добра, вичищення власного розуму – ось учення Пробуджених.

184

"Терплячість – найвища схима; прощення – найвище Звільнення", - говорять Пробуджені – "Адже не мандрований той, хто шкодить іншому, не самітник той, хто дошкуляє іншому."

185

Нелихослів`я, незавдавання шкоди та видержка згідно Патімоккхи, помірність у їжі та віддалене помешкання, прагнення найвищого розуму - ось учення Пробуджених.

186-187

Навіть насолодою від зливи монет він не спізнає задоволення. "Неприємні, болісні насолоди", - зрозумівши це, освічений не знаходить задоволення навіть у небесних насолодах. Учень істинного та цілком пробудженого радіє знищенню жадань.

188

До багатьох притулків - до гір і лісів, до садів, дерев, гробниць - прямують налякані люди.

189

Насправді, не такий притулок безпечний, не такий притулок найкращий. Не такий це притулок, що дійшовши до нього, звільняєшся від усіх страждань.

190-192

Хто пішов до притулку, де і Будда, і дхамма, і сангха, бачить з істинною мудрістю чотири Шляхетних Істини: страждання, причину страждання, подолання страждання та Шляхетний восьмичастинний шлях, що веде до заспокоєння страждання. Справді, такий притулок – безпечний, такий притулок – найкращий. Такий це притулок, що дійшовши до нього, звільняєшся від усіх страждань.

193

Важко натрапити на благородного мужа, не скрізь він народжується. Де він, розумний, народжується, той рід квітне щасливо.

194

Щасливе поставання Пробуджених, щасливе вчення істинної дхамми, щаслива єдність Сангхи, схима тих, хто живе в єдності, щаслива.

195-196

Ніхто не здатний зважити добро (таке воно, чи інше) того, хто вшановує гідних ушанування – Пробуджених або учнів – тих, що подолали плетива, проминули зажуру й тужіння, звільнених і безстрашних.

15. Розділ про щастя.

197

Справді, щасливо ми живемо - серед ворожих неворожі. Серед ворожих людей ми мешкаємо неворожі.

198

Справді, щасливо ми живемо - серед хворобливих нехворобливі. Серед хворобливих людей ми мешкаємо нехворобливі.

199

Справді, щасливо ми живемо - серед стурбованих нестурбовані. Серед стурбованих людей ми мешкаємо нестурбовані.

200

Справді, щасливо ми живемо – такими, що не мають нічого. Будемо жити, споживаючи блаженство, ніби променисті боги.

201

Перемога породжує ненависть - болісно жити переможеному. Спокійний живе щасливо, полишивши перемогу й поразку.

202

Немає вогню, такого як пристрасть. Немає нещастя, такого як гнів. Немає страждання, такого, як кхандхи. Немає щастя, вищого за спокій.

203

Голод - найбільша хвороба. Санкхари – найбільше страждання. Для того, хто засвоїв це, як воно є, Звільнення – найбільше благо.

204

Відсутність хвороби – найбільше надбання. Удоволення – найбільше багатство. Хто заслуговує на довіру – найкращі з родичів. Звільнення – найбільше благо.

205

Скуштувавши смак самотності та смак спокою, стаєш вільним від болю, від зла, покріплюючись смаком блаженства дхамми.

206

Добре побачення зі шляхетними, спільність з ними завжди щаслива. Ніколи не бачачи дурнів, також будеш щасливим.

207

Адже хто ходить до товариства дурнів, мучиться протягом довгого часу. Товариство дурнів, як недругів – завжди болісне, а товариство мудрого, щасливе, немов зустріч рідні.

208

Отже: за розумним, і проникливим, і багатовченим, терплячим, ревним, і шляхетним, за таким правдивим, мудрим мужем слід іти, як місяць іде за шляхом зірок.

16. Розділ про миле.

209

Хто береться до того, чого йому не варто прагнути, та не прагне того, до чого слід удаватися, хто, відкинувши благо, хапається за миле – той заздрить вимогливим до себе.

210

Не прихиляйся до милих і ніколи – до немилих. Болісно не бачити милих та бачити немилих.

211

Отже нічого не слід робити милим, адже розлука з милим погана. Не знає кайданів той, що для нього немає милого чи немилого.

212

Приязнь породжує журбу, приязнь породжує страх. Вільний від приязні не має журби, звідки взятись страху?

213

Кохання породжує журбу, кохання породжує страх. Вільний від кохання не має журби, звідки взятись страху?

214

Любов породжує журбу, любов породжує страх. Вільний від любові не має журби, звідки взятись страху?

215

Насолода породжує журбу, насолода породжує страх. Вільний від насолоди не має журби, звідки взятись страху?

216

Жадання породжує журбу, жадання породжує страх. Вільний від жадання не має журби, звідки взятись страху?

217

Довершений у чесноті та погляді, твердий у дхаммі, той, що відає правду, робить свою справу – такий подобається народу.

218

Той, кому заманулося невимовного, хто сповнив би цим думку та чий розум не прикутий до насолод, зветься "плавець проти течії".

219-220

Давно відсутній муж благополучно вертається додому звіддаля. Родичі, друзі й доброзичливці не нарадіються його поверненню. Так само й доброчинця вітають добрі вчинки, коли він переходить із цього світу до іншого, як родичі вітають повернення милого.

17. Розділ про лють.

221

Слід відступитися від люті, геть зректися пихи, перебороти усі пута. Того, хто не причеплений до імені та форми, нічим не володіє, не переслідують страждання.

222

Хто здержує здійняту лють наче хитку колісницю – такого я проголошую візницею. Решта людей чіпляються за віжки.

223

Відсутністю люті слід здолати лють, недобре здолати добром, скнарість здолати милостинею, брехуна – правдою.

224

Слід казати правду, не злитися, якщо просять – слід дати, хоча б і трішки. За допомогою цих трьох речей можна увійти туди, де боги.

225

Мудрі, які не завдають кривди, що завжди стримані тілом, прямують до неминущого стану, відійшовши куди - не журяться.

226

У тих, хто завжди бадьорий, навчається вдень і вночі, прагне Звільнення, зникають потяги.

227

Віддавна це пішло, Атуло, не лише відтепер. Ганять того, хто сидить мовчки, ганять того, хто говорить багато, ганять і того, хто говорить помірно. Немає в світі неогудженого.

228

Не було, не буде та не знайти зараз мужа, що його б лише ганили чи лише звеличували.

229-230

Якщо вдумливі, спостерігавши його день за днем, величають того, хто має бездоганну поведінку, мудреця, обдарованого мудрістю та чеснотою, хто, наче золота монета – хто є гідним, щоб ганити такого? Навіть боги величають його, навіть Брахмою він звеличений.

231

Слід берегтися від збудження тілом, бути стриманим тілом. Облишивши лиходійство тілом, слід жити доброчинно тілом.

232

Слід берегтися від збудження словом, бути стриманим словом. Облишивши лиходійство словом, слід жити доброчинно словом.

233

Слід берегтися від збудження думкою, бути стриманим думкою. Облишивши лиходійство думкою, слід жити доброчинно думкою.

234

Розумні - стримані тілом, також стримані словом, стримані думкою, бо ж розумні в усьому стримані.

18. Розділ про нечисті.

235

Немов пожовклий лист ти зараз, і слуги Ями бовваніють поруч тебе. Стоїш у пащі смерті, проте не знайти в тебе припасу на дорогу.

236

Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти прийдеш до небесної обителі шляхетних.

237

Наприкінці життя ти зараз, наближаєшся впритул до Ями. Проте немає тобі, де перепочити, не знайти в тебе припасу на дорогу!

238

Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти більше не прийдеш до народження й старості.

239

Послідовно, мало-помалу, знову й знову, як срібляр видаляє нечисть із срібла, мудрецю слід видаляти її із себе самого.

240

Як іржа, що з`явилася на залізі, з`їдає те, з чого виникла, так і власні вчинки такого, що зловживає дхоною, приводять до лихого місця.

241

Нечитання - нечисть писань, занедбаність – нечисть домів, ледачість – нечисть вроди, запаморочення сторожі – нечисть.

242

Нечисть жінки - дурна поведінка, скнарість - нечисть того, хто дає, лихі речі - нечисті у цьому світі й у тому.

243

З цих нечистей найбрудніша – це невігластво, найбільша нечисть. Відкинувши цю нечисть, послушники, будьте вільними від нечистей!

244

Життя легко жити безсовісним, зухом-вороною, дошкульним, вискочкою, безоглядним, ницим.

245

Але важко жити совісним, постійно шукаючи чистоти, відкритим, обережним, непорочним, далекоглядним.

246-247

Хто знищує життя, говорить неправду, відбирає те, що йому не дано в світі, ходить до дружини іншого, та такий чоловік, що віддається споживанню п`янких напоїв, - той підкопує себе під корінь прямо тут, у цьому світі.

248

Знай же, дорогий муже, - злі речі нестримні. Не дозволяй жадобі та несправедливості піддати тебе тривалому стражданню.

249

Людина ж подає так, як вірує, так, наскільки вдячна. Отже, той, хто схвильований їжею та напоями інших, не просувається до заглиблення ні вдень, ні вночі.

250

А у кого це вирубано, викорінено, видалено - просувається до заглиблення і вдень, і вночі.

251

Немає вогню, подібного до пристрасті. Немає демона, подібного до гніву. Немає пастки, подібної до облуди. Немає ріки, подібної до жадання.

252

Легко побачити вади інших, власні ж побачити важко. Справді, він просіває вади інших, наче солому, а власні приховує, як шулер – нещасливі кості.

253

У того, хто переймається вадами інших, постійно свідомого своїх образ потяги збільшуються. Далеко йому до знищення потягів.

254

У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Юрба втішається плетивами, Татхагати – вільні від плетив.

255

У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Немає вічних санкхар, у Пробуджених немає коливань.

19. Розділ про Справедливого.

256-257

Не того вважають справедливим, що судить поквапно, а освіченого, такого, що зважує як слушне, так і хибне, хто судить інших неквапно, законно, справедливо. Оборонця дхамми, мудреця звуть "Справедливий".

258

Не через те він освічений, що говорить багато. Спокійного, неворожого, безстрашного звуть "Освічений".

259

Не через те він знавець дхамми, що говорить багато. Якщо, почувши навіть дещицю дхамми, він бачить її своїм тілом, - саме такий і є знавцем дхамми, такий не легковажить дхаммою.

260

Не через те він старший, що сивоголовий. Зрілий за віком, але звуть його "Постарілий намарно".

261

В кому і істина, і дхамма, ненасильство, витримка, самовладання, хто позбувся нечистей, розумний – такого звуть "Старший".

262

Ні промовами, або обличчям кольору лотоса не стає привабливою людина заздрісна, жадібна, зрадлива.

263

А у кого це вирубано, викорінено, видалено, хто позбувся гніву, розумний – такого звуть "Привабливий".

264

Поголивши голову, не стають самітником. Неслухняний, брехливий, сповнений бажань і жадоби, яким він буде самітником?

265

Але того, хто цілковито підкорює зло, велике й мале, звуть "Самітник", адже він упокорив усе зло.

266

Не через те він послушник, що вижебрує в інших. Обираючи хибну дхамму, так він не буде послушником.

267

Хто в цьому житті став за межі і добра, і зла, живе життям брахмана, йде по цьому світі з розумінням – його звуть "Послушник".

268

Мовчання не робить мудрим бовдура, невігласа. Але хто вибирає найкраще, наче тримаючи терези, є освіченим.

269

Через те що мудрий оминає зле, він і є мудрим. Того, хто зважує на обидва світи, через це і звуть мудрим.

270

Не через те він шляхетний, що чинить насильство над життям. Того, хто не чинить насильства над жодним життям, звуть "Шляхетний".

271-272

Ні завдяки чесноті та припису, ані через багатовченість, ані ж досягненням заглиблення, ні через самотнє помешкання, ні через думку "Мене торкнулося щастя зречення, яке не дано простій людині" не знаходь задоволення, послушнику, поки не знищені потяги.

20. Розділ про Шлях.

273

Восьмичастинний шлях - найкращий, найкраща з істин – чотири вислови. Незворушність - найкраща з дхамм , а з двоногих найкращий - прозорливий.

274

Ось це - шлях і немає іншого для прояснення зору. Ви, ідіть ним, адже це одурить Мару.

275

Ідучи ним, ви покладете край стражданню. Цей шлях вказано вам мною, коли я дізнався як видаляти стріли.

276

Вам самим слід спробувати. Татхагати лише виголошують. Ідучи зосередженими, вони звільняться від кайданів Мари.

277

Коли бачити з мудрістю - "Всі санкхари непостійні", тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.

278

Коли бачити з мудрістю - "Всі санкхари болісні", тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.

279

Коли бачити з мудрістю - "Всі дхамми бездушні", тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.

280

Хто не встає, коли час вставати; юний, сильний, проте схильний до лінощів, із пригніченими намірами й думкою, той, млявий і ледачий, не знайде шляху до мудрості.

281

Слід оберігати мову, переймати думку, не чинити неправильного тілом. Слід очистити ці три напрямки дії, здійснити поступ на шляху, повіданому самовидцем.

282

Адже чин породжує розуміння, відсутність чину - її занепад. Засвоївши це роздоріжжя буття й забуття, слід утвердити себе так, щоби мудрість збільшувалась.

283

Зрубай ліс жадань, а не дерево. Ліс породжує страх. Зрубавши і ліс, і підлісок, будьте звільненими, о, послушники!

284

Адже допоки навіть найменший підлісок жадання чоловіка до жінок не зрубано, доти думка його прив`язана, наче теля, що ссе молоко у матері.

285

Розтрощи свою хіть, немов рукою - осінній лотос. Плекай лише шлях миру, Звільнення, вказане Сугатою.

286

"Тут я мешкатиму в дощ, а тут – узимку й улітку", - так думає дурень. Він не усвідомлює перешкоди.

287

Схибнутого на синах і худобі, чоловіка із збентеженою думкою, забирає смерть, наче велика повінь – село уві сні.

288

Ні сини є захистом, ні батько, та й ні родичі – тому, кого схопила смерть, немає захисту в рідних.

289

Засвоївши це твердження, освічений, застережений чеснотою, швидко розчистить шлях, що веде до Звільнення.

21. Розділ про різне.

290

Якщо, відмовившись від помірного щастя, він бачить, що отримає велике щастя, розумному слід пожертвувати помірним щастям, узявши до уваги велике щастя.

291

Він бажає щастя собі, спричиняючи нещастя іншим. Сплутаний, змішаний з ненавистю, від ненависті він не звільнюється.

292

Те, що слід зробити – відкидається, те, що не слід – робиться. У таких пихатих, запаморочених потяги зростають.

293

Проте у цупких, чия увага постійно спрямована на тіло, хто не займається тим, що не слід робити, а вперто чинить те, що слід - в уважних, усезнаючих - потяги відступають.

294

Убивши матір, батька та двох царів-вояків, убивши царство з його підданими, брахман іде незворушний.

295

Убивши матір, батька та двох царів-учених, убивши п`ятим тигра, брахман іде незворушний.

296

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до Будди.

297

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до дхамми.

298

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до сангхи.

299

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до тіла.

300

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия думка і вдень, і вночі радіє ненасильству.

301

Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия думка і вдень, і вночі радіє розмислу.

302

Важко піти, важко цьому радіти. Важке, болісне домашнє життя. Болісний зв`язок із несхожими, страннього спостигає страждання. Отже, хай він не буде ні страннім, ані стражденним.

303

Впевненого, сповненого чесноти, наділеного славою, заможністю - в якому б місці він не опинився, там же й ушановують.

304

Правдиві сяють звіддаля, немов засніжені гори. Неправдивих у світі не видно, як стріл, випущених уночі.

305

Сидячи на самоті, сплячи на самоті, мандруючи невтомно на самоті, тамуючи себе на самоті, слід радіти на краю лісу.

22. Розділ про пекло.

306

Хто стверджує те, чого нема, іде до пекла, а також і той, що зробивши, каже: "Я не робив". Обидва вони, людці ницих учинків, однакові по смерті на тому світі.

307

Багато тих, що їх шиї загорнуті в жовте, зловмисні, невитримані. Такі злодії постають у пеклі через свої злі вчинки.

308

Краще з'їсти залізну кулю, розпечену як у вогні, ніж, такому лиходійному, невитриманому, споживати милостиню країни.

309

Чотири речі спіткають запамороченого, що упадає біля жінки іншого: накопичення безчестя, незручне ліжко, третя – осуд, четверта – пекло.

310

Накопичення безчестя та зле місце, коротка любов - у лякливого з лякливою, та й цар накладає важке покарання. Отже, чоловікові не слід зв`язуватися з дружиною іншого.

311

Як трава куса, яку погано вхопили, ріже руку, так і самітницьке життя, якого погано дотримуються, тягне до пекла.

312

Будь-який недбалий вчинок, чи будь-яка порушена обітниця, життя сумнівної праведності – це не приносить великого плоду.

313

Якщо потрібно щось зробити, слід зробити це, взятися до цього твердо. Адже недбалі мандри здіймають більше куряви.

314

Незроблений вчинок краще злочину, адже злочин мучить опісля. Проте кращий вчинок - добрий вчинок, адже, вчинивши його, не каєшся.

315

Наче місто на кордоні, яке охороняють зсередини та ззовні, стережіть себе. Не гайте жодної миті, адже хто її прогаює, такі журяться, приречені на пекло.

316

Соромлячись того, чого не варто соромитися, не соромлячись того, чого варто соромитися, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.

317

Убачаючи небезпеку там, де її нема, не вбачаючи небезпеки там, де вона є, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.

318

Розпізнаючи ваду там, де її нема, не розпізнаючи ваду там, де вона є, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.

319

Проте засвоївши, що вада вадлива, а відсутність вади не вадлива, створіння, віддані вірним поглядам, прямують до доброго місця.

23. Розділ про слона.

320

Я - наче слон у битві, що терпить стрілу, випущену з лука – стерплю кривду, адже більшість людей – розбещені.

321

Приборканого ведуть у натовп, на приборканого сходить цар, приборканий, що терпить кривду, поміж людей – найкращий.

322

Чудові приборкані мули, і племінні синдхські коні, й ікласті великі слони. Проте чудовіше їх той, хто стримав себе.

323

Адже на цих тваринах не доїхати до неходженого місця, куди прийде приборканий, стримуючи, добре стримуючи себе.

324

Ікластого на ймення Дханапала важко здержати, коли його скроні зволожуються ядучим соком. Скутий, він не їсть ані крихти: ікластий згадує слоновий ліс.

325

Якщо хтось нероба й ненажера, сонько, що валяється на ліжку мов жирний кабан, угодований зерном – цей телепень виходитиме з лона знову й знову.

326

Колись цей розум блукав як йому бажалося, де захотілося, як пощастить. Зараз я здержу його остаточно, наче погонич – скаженого слона.

327

Радійте незапамороченню, бережіть свій розум! Вибирайтеся з невірного шляху, як ікластий, що загруз у болоті.

328

Якщо надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть з ним піднесено, уважно, здолавши всі перешкоди.

329

Якщо не надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть самі, мов цар, що зрікся підкореного царства, як слон у хащах Матанги.

330

Краще бути самому. З дурнем немає товариства. Ідіть самі, не чинячи зла, невимогливо, як слон у хащах Матанги.

331

Щастя – мати друзів, коли в них виникає потреба. Щастя – мати втіху в тому, що трапиться. Щастя – мати благо наприкінці життя. Облишити всі страждання – щастя.

332

Щастя – вшанувати матір в цьому світі, щастя, також, вшанувати й батька. Щастя - вшанувати самітника в цьому світі, щастя, також, вшанувати й брахмана.

333

Щастя – мати чесноту до старості. Щастя – мати тверду впевненість. Щастя – досягти мудрості. Не чинити злого – щастя.

24. Розділ про жадання.

334

Жадання людини, що живе запамороченою, росте мов малува. Її носить з одного життя в інше наче мавпу, якій забаглося плоду в лісі.

335

Кого в цьому світі долає це огидне жадання, томління, зажури його множаться, як трава бірана після дощу.

336

Хто в цьому світі долає це огидне жадання, яке важко оминути, зажури стікають із того, немов крапля води з лотоса.

337

Ось, що кажу вам: "Щасти вам, скільки б вас тут не зібралося!". Викопайте жадання під корінь – як траву бірану, коли пошукують запашне кореневище усіру. Нехай не ламає вас Мара, наче бурхливий потік – очерет: знову й знову.

338

Як і дерево, хоч і зрубане, виростає знову, якщо корінь неушкоджений та міцний – так само й спляче жадання, якщо не знищене, породжує це страждання знову й знову.

339

У кого потужні й стрімкі тридцять шість потоків, спрямованих на звабливі речі, таких заносять до дурних поглядів наміри, підґрунтя яких - пристрасть.

340

Потоки течуть усюди, ліана стоїть, давши паросток. Отже, побачивши, що ліана прогониста, підріж її корінь мудрістю.

341

Спорожнюючими та слизькими є радощі осіб, що жадають веселощів, шукають щастя, адже такі люди підлягають народженню й старості.

342

Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. До них, зв`язаних путами та оковами, знову й знову, ще довго приходить страждання.

343

Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. Отже слід розвіяти жадання, якщо самі волієте незворушності.

344

Вільний від підліска, відданий лісовому життю, вільний від лісу бажань, він знову біжить у цей ліс. Погляньте на ту людину, що звільнилася від кайданів, але біжить назад.

345

Не ті кайдани міцні – кажуть розумні, - що зроблені із заліза, дерева чи трави бабба. Адже запаморочення прикрасами, синами чи жінками – оце так хотіння.

346

Міцні ці кайдани – кажуть розумні, - та тягнуть донизу; хоча й гнучкі, але важко з них вивільнитись. Проте розрубавши їх, мандрують несхитно, залишивши чуттєві насолоди.

347

Запаморочені пристрастю потрапляють у потік, як павук до павутиння, яке сам виткав. Проте розітнувши його, розумні рухаються безпристрасно, залишивши всі страждання.

348

Вирушивши до іншого берега буття, позбудься минулого, позбудься майбутнього, позбудься того, що між ними. Якщо думка цілком розкута, ти не більше прийдеш до народження й старості.

349

У чоловіка з хистким мисленням, із шаленою пристрастю, що позирає на приємне, жадання зростає все більше: істинно - такий робить кайдани міцними.

350

Проте той, хто радіє заспокоєному мисленню, завжди уважний, уявляє неприємне: істинно - такий покладе край, такий порве кайдани Мари.

351

Він досяг мети, безстрашний, вільний від жадання, незаплямований, він розтрощив стріли існування. Це його тіло – останнє.

352

Вільний від жадання, без уподобань, вправний у тлумаченні слів, він знає порядок звуків – які спершу, а які згодом; адже звуть його: "Великий мудрець, великий муж". Це його тіло – останнє.

353

Усе я переміг, все звідав, за всіх умов я не замащений. Відмовившись від усього, розкутий по знищенні жадання, збагнувши все самотужки – кого мені назвати вчителем?

354

Дарунок дхамми перевершує всі дарунки, смак дхамми перевершує всі смаки, радість дхамми перевершує всі радощі, а викорінювання жадання переважує всі страждання.

355

Заможність нищить недоумка, а не тих, хто пошукує іншого берега. Жаданням заможності дурень нищить інших так само, як себе.

356

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована пристрастю. Отже, справді, що подається вільним від пристрасті, приносить великий плід.

357

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована гнівом. Отже, справді, що подається вільним від гніву, приносить великий плід.

358

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована облудою. Отже, справді, що подається вільним від облуди, приносить великий плід.

359

Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована бажанням. Отже, справді, що подається вільним від бажання, приносить великий плід.

25. Розділ про послушника.

360

Видержка ока – добра, добра – видержка вуха, видержка носа – добра, добра – видержка язика.

361

Видержка тіла – добра, добра – видержка мови, видержка думки - добра, добра – видержка у всьому. Послушник, здержаний у всьому, звільняється від усіх страждань.

362

Здержаний у руках, здержаний у ногах, здержаний у мові, найвищою мірою здержаний, радісний зсередини, зібраний, одинокий, задоволений – такого звуть послушником.

363

У послушника, який здержаний устами, нечванливий, котрий розказує писання, пояснює значення та дхамму, у такого - солодка мова.

364

Послушник, що насолоджується дхаммою, радіє дхаммі, роздумує про дхамму, пам`ятає про дхамму – не відпаде від істинної дхамми.

365

Не слід нехтувати власним здобутком, заздрити іншим. Послушник, що заздрить іншим, не приходить до заглиблення.

366

Послушника, що не зневажає свого здобутку, нехай і малого, невтомного, що живе чистим життям, звеличують навіть боги.

367

Хто нічого не має за своє в імені та формі, та не журиться за тим, чого нема – саме такого звуть "Послушник."

368

Нехай послушник, що живе у приязні, з вірою у вчення Будди прийде до спокійного місця, до заспокоєння санкхар, до щастя.

369

Вичерпай, послушнику, воду з цього човна. Спорожнений тобою він легко попливе. Відрубавши і пристрасть, і гнів – так ти досягнеш Звільнення.

370

П`ять слід відрубати, п`яти - позбутися , п`ять - плекати далі. Послушник, що здолав п`ять притягань, зветься "той, що перетнув потік".

371

Зосереджуйся, послушнику, не запаморочуйся. Не крутися ти, розуме, навколо чуттєвих насолод, аби не жерти тобі, запамороченому, розпеченої залізної кулі, не волати у вогні: "Оце так страждання!".

372

Немає зосередження у тому, кому бракує мудрості. Немає мудрості у того, кому бракує зосередження. Але в кого є і зосередження, і мудрість, той, справді, поблизу Звільнення.

373

У послушника, що віддалився у порожню домівку, у якого заспокоєний розум, який правильно бачить дхамму - любов більша за людську.

374

Щоразу, коли він осягає поставання та занепад кхандх, його охоплюють захват і радість - безсмертя для обізнаних.

375

Ось тут початок для мудрого послушника: охорона чуттів, удоволеність і видержка згідно Патімоккхи. Спілкуйся з друзями доброчесними, невтомними, що живуть чистим життям.

376

Слід бути щирим у житті, вмілим у вчинках. Тоді, сповненим радості, можна покласти край стражданню.

377

Як жасмин скидає свої зів`ялі квіти, так скиньте з себе і пристрасть, і гнів, о, послушники,

378

Спокійний тілом, спокійний у мові, врівноважений і добре зібраний, він виригнув наживки світу – такий зветься: "Заспокоєний".

379

Сам себе картай, сам себе випробовуй. Уважний послушник, що сам себе захищає, буде жити щасливо.

380

Кожен сам собі захисник, кожен сам собі шлях. Отже, приборкуй себе, як купець – доброго коня.

381

Нехай сповнений радості послушник із вірою у вчення Будди прийде до спокійного місця, до заспокоєння санкхар, до щастя.

382

Адже послушник, що замолоду віддає себе вченню Будди, розсвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.

26. Розділ про брахмана.

383

Перепни потік, напружся, брахмане, відкинь насолоди! Зрозумівши знищення санкхар, ти, брахмане, спізнаєш Нестворене!

384

Коли брахман проходить через дві дхамми до другого берега, з нього, обізнаного, спадають усі пута.

385

Хто не знає того берега, цього берега, чи обох берегів разом, хто відчайдушний та розкутий – його я проголошую брахманом.

386

Зосередженого, незапорошеного, посидющого, хто зробив те, що слід, хто не має потягів, досяг найвищого блага – його я проголошую брахманом.

387

Удень сяє сонце, вночі світить місяць. В обладунках сяє вояк, в зосередженні – брахман. Проте безнастанно, вдень і вночі виблискує величчю Будда.

388

Того, хто ухиляється зла, звуть: "Брахман". Того, хто живе в спокої, звуть "Самітник". Якщо хтось зрікся своєї нечисті, тоді його звуть: "Мандрований".

389

Не можна нікому вдаряти брахмана, та й брахману не слід злитися на такого. Сором кривднику брахмана, та ще більший сором тому, хто злиться.

390

Немає кращого для брахмана, ніж утримувати думку від того, що миле. Коли уникати помислу кривдити, тоді й тільки тоді притлумлюється страждання.

391

Хто не чинить лихого ні тілом, ні мовою, ні розумом, хто здержує себе в цих трьох речах – його я проголошую брахманом.

392

Якщо він пізнає дхамму, викладену істинно та цілком пробудженим, хай вшановує такого віддано, наче брахман – жертовний вогонь.

393

Не через сплутане волосся, родовід або походження стають брахманом. У кому і правда, і дхамма, той – чистий і брахман.

394

Що за користь у твоєму сплутаному волоссі, недоумку? А що за користь у твоїх шатах із козулячої шкірі? Усередині тебе хащі, а ти прибираєш те, що назовні.

395

Людину, убрану в лахміття, схудлу, на якій проступають жили, яка самотньо зосереджується в лісі – її я проголошую брахманом.

396

Я не проголошую когось брахманом завдяки лону, що народило його, завдяки походженню матері. Хто вважає щось своїм – ім`я його "той, що каже бхо". Хто не вважає нічого своїм, не має вподобань – його я проголошую брахманом.

397

Хто розрубав усі пута, хто не жадає, проминув притягання, хто нескутий – його я проголошую брахманом.

398

Хто розірвав ремінь і збрую, повід із вуздечкою, хто відбив поперечину, пробудився – його я проголошую брахманом.

399

Хто незлостиво зносив би образу, побиття, ув`язнення, у кого сильне терпіння, потужна сила – його я проголошую брахманом.

400

Негнівливий, ревний, чеснотливий, негордівливий, стриманий, це його тіло – останнє – його я проголошую брахманом.

401

Як вода на листі лотоса, як гірчичне зерно на вістрі шила він не пристає до насолод – його я проголошую брахманом.

402

Хто тут збагнув сам, як покласти край стражданню, з кого впала ноша, хто нескутий – його я проголошую брахманом.

403

Глибокодумний мудрець, який відає, що є шлях, а що – ні; той, що досяг найвищої мети – його я проголошую брахманом.

404

Хто не зв`язується ні з власниками домів, ні з бездомними, у кого непевне помешкання, мало бажань – його я проголошую брахманом.

405

Хто припинив насильство щодо істот лякливих чи хоробрих, хто не вбиває та не змушує інших – його я проголошую брахманом.

406

Неспинений поміж спинених, звільнений поміж озброєних, поміж зваблених він без уподобань – його я проголошую брахманом.

407

З кого пристрасть і гнів, пиха та нещирість спадають, немов гірчичне зерно з вістря шила – його я проголошую брахманом.

408

Хто говорить негострі, вдумливі, правдиві слова, не кривдить жодного – його я проголошую брахманом.

409

Хто не хапає того, що йому не дано тут у світі – довгого чи короткого, великого чи малого, доброго чи недоброго – його я проголошую брахманом.

410

Хто не знає туги ні в цьому світі, ні в іншому, незалежний, нескутий – його я проголошую брахманом.

411

Хто не має спокус, хто, усвідомивши, звільнився від сумнівів, сягнув глибини безсмертя – його я проголошую брахманом.

412

Хто тут вийшов за межі схильності як до доброго, так і до злого, безжурний, незапорошений, чистий – його я проголошую брахманом.

413

Хто наче місяць без плям – чистий, ясний, незбурений, чия мирська радість згасла – його я проголошую брахманом.

414

Хто оминув цей багнистий, важкий шлях – блукання, оману, хто переплив до іншого берега, зосереджений, вільний від бажання, хто позбувся сумнівів, без захоплень, звільнений – його я проголошую брахманом.

415

Хто тут зрікся насолоди, бродить навколо бездомним, чия мирська насолода згасла – його я проголошую брахманом.

416

Хто тут зрікся жадання, бродить навколо бездомним, чиє мирське жадання згасло – його я проголошую брахманом.

417

Хто, відкинувши людський тягар, подолав небесний, хто не зв`язаний жодним тягарем – його я проголошую брахманом.

418

Хто, полишивши любов та нелюбов, став остиглим, без захоплень, звитяжець, що переміг усі світи – його я проголошую брахманом.

419

Хто досконало знає відхід та поставання істот, хто незнадженний, хто – Сугата, хто Будда – його я проголошую брахманом.

420

Шлях його не знають ні боги, ні небесні музики, ні люди; у нього згасли потяги, Арахант – його я проголошую брахманом.

421

Для кого немає нічого в минулому, в майбутньому та зараз, хто не має ні уподобань, нічого – його я проголошую брахманом.

422

Прекрасний мов бик, звитяжний, гострозорий, переможний, нестурбований, умитий, пробуджений – його я проголошую брахманом.

423

Хто відає свої колишні притулки та зрить рай з пеклом, а також досяг кінця народжень, мудрий, що осягнув довершене знання, осягнув усе, що осягається – його я проголошую брахманом.

Примітки

До Розділу 1.

1. явища – в оригіналі dhamma. Дхамма - це один з провідних буддійських термінів, причому його значення має різні відтінки, залежно від контексту, наприклад: явище, вчення, ментальний феномен, закон, звільнення (Ніббана).

думка – в оригіналі mano (manas). Незважаючи на те, що більшість перекладачів перекладають manas як "розум" (єдине відоме мені виключення становить Beck, що перекладає manas як "thoughts"), мені видавалося доцільним перекласти manas саме як "думка". Це певною мірою суперечить російській версії Топорова, адже споріднені терміни manas і citta ним було перекладено як "розум" і "думка", а мною – як раз навпаки.

6. загинемо - в оригіналі yamamase. В деяких перекладах це слово перекладають як "слід стримувати себе", вважаючи, що воно походить від yam- (стримувати). Інші перекладачи вважать, що слово походить від імені бога смерті Ями...

7. Мара – у буддійській літературі зловмисний дух, майстер духовної спокуси та зведення на манівці. Уособлення злих намірів, пристрастей та смерті. Щоправда, коментаторі підкреслюють, що це не зовнішня, а радше внутрішня сила, яка походить з розбещеного розуму.

8. ...позираючи на неприємне... – мається на увазі медитативне зосередження на неприємних, відразливих аспектах діяльності тіла для подолання хіті та тілесних уподобань.

9. огорнеться у жовте – жовта одежа була відзнакою членів общини Будди (сангхи).

17-18. місце – в цих двох строфах це означає місце відходу (gati) по смерті. Втім duggati та suggati не відповідають звичним для християн поняттям рай та пекло, а радше означають тваринний світ та інші нижчі сфери у протилежність до світу людей і богів.

До Розділу 2.

21. незапаморочення – в оригіналі appamado. Корінь "mad" має первісне значення сп`янілий, запаморочений. Префікс "а-" має заперечувальне, а "ра-" - підсилююче значення. Традиційно "pamadа" перекладається як недбалість, несерьйозність тощо. Відповідно, "appamadа" є антонімом до "pamadа". У своєму перекладі я намагався відтворити первісне значення слова.

21. безсмертя – мається на увазі Звільнення (Ніббана).

23. Звільнення – Ніббана (Нірвана – санскрит.). Оскільки термін Ніббана, взагалі, означав затухання вогню, а згодом і кінцеву мету кожного послідовника Будди, це поняття перекладають часто з пасивним, дещо притлумлюючим відтінком. Утім, як відзначає Тханіссаро Бхіккху у своїй книжці The Mind Like Fire Unbound, в стародавній Індії вважалося, що після згасання вогонь не зникає, а, власне, звільнюється від пастки та полону пального матеріалу. Отже, найкращим перекладом терміну Ніббана буде саме Звільнення.

30. Магхаван – епітет бога Індри

31. Послушник – bhikkhu, послідовник Будди, що відмовився від світу та живе жебракуванням.

До Розділу 4.

45. Учень, що "на шляху" – sekha, учень, що досяг першої ("вступ до потоку"), або, за деякими комментарями, до будь-якої з трьох стадій ("вступ до потоку", "стадія одного повернення", "стадія неповернення"), що ведуть до Пробудження.

54. тагара – кущ Tabernaemontana coronaria, що з нього виробляють парфуми.

До Розділу 5.

60. йоджана – міра довжини біля 11 км.

60. блукання – sajsaro (sansara) - ланцюг народжень і смертей.

70. куса – злак Poa cynosuroides

До Розділу 6.

89. чинники повного пробудження – пильний розум, аналітичні здібності, наполегливість, захват, ясність, зосередження і незворушність.

89. потяги – asava, один з найважчих для перекладу буддійських термінів. Буквально asava означає те, що випливає, витікає, витворюється з розуму причому . Російський перекладач Топоров обрав за краще перекласти цей термін як желание, втім у примітках зауваживши неповну адекватність такого варіанту. Англійськими варіантами перекладу цього складного поняття є, зокрема, inflow of thoughts (Richards), corruption (Wannapok), canker (Acharya Buddharakkhita), effluent (Thanissaro Bhikkhu). Потяги – це якості, що створюють цикл народження й смерті. Боротьба з ними може привести до їх уривання, згасання, що є одним із чинників набуття стану араханства (Див. Примітку до Розділу 7). Вважалося, що існують потяги чотрирьох різновидів: потяги чуттєвих насолод, потяг до існування, потяг до хибних поглядів та потяг до невігластва.

До Розділу 7.

Арахант – "гідний", "чистий" – людина, що зупинила височування та не підлягає подальшим народженням. Арахант – це титул Будди та його найшляхетніших учнів.

95. колонна Індри - колонна присвячена богу Індрі зазвичай зводилася біля воріт, що ведуть до міста. Існував давній звичай ушановувати таку колонну квітами та дарунками. У випадку, якщо хтось хотів виявити неповагу до звичаю, він міг справляти свої природні потреби на цю колонну, але в жодному разі, зрозуміло, стовп ніяк не реагував.

До Розділу 8.

105. Небесний Музика – gandhabba – напівбожественний майстер музики і співів, мешканець нижчих небесних щаблів.

105. Брахма – чи не найголовніший бог індуїстського пантеону, творець всесвіту.

До Розділу 11.

146. ...у невпинному палахкотінні... – мене дещо турбувала певна невідповідність між тим, що світ палає, тобто він освітлений, отже до чого там було б потрібно ще якесь світло (світильник – у деяких варіантах)? Утім, як пояснив мені Тханіссаро Бхіккху, у даному рядку суперечність розв`язується легко, якщо взяти до уваги те, що палаючий вогонь – це нетривке, мерехтливе світло. На противагу жеврінню світильник дає стійке світло. Також, на Палі горіння світла (світильника) передається дієсловом jha~yati, що є натяком на jha~na (зосередження).

153-154. Згідно за буддійською традицією, ці слова були першими, що їх промовив Будда після Просвітлення. Дім – це власне існування, блукання (сансара), будівничий дому – це жадання, крокви – пристрасті, гребінь – невігластво.

До Розділу 12.

157. маються на увазі три стадії віку людини: молодість, зрілість, старість.

162. малува – рослина, що паразитує на дереві сал.

164. очерет каттхака гине відразу ж після плодоносіння.

До Розділу 13.

178. плод вступу до Потоку – sota~patti – перша з чотирьох стадій на шляху досягнення Просвітлення. Вважалося, що досягши її, людина сягне Ніббани у щонайбільше сім народжень, причому жодного разу вона не народиться на рівні, нижчому за людський.

До Розділу 14.

185. Патімоккха – збірник правил та приписів для життя в буддійській спільноті.

190. і Будда, і дхамма, і сангха...три притулка буддиста, сангха – буддійська громада.

191. Восьмиступеневий Шлях – правильний погляд, правильний намір, правильна мова, правильна дія, правильний прожиток, правильне зусилля, правильна свідомість, правильне зосередження.

195. плетива – papaсca – можна ще перекласти як ускладнення, облуди, препони, надмірності. Як зазначає Тханіссаро Бхіккху у своїй передмові до Madhupindika Sutta, жоден з ранніх буддійських текстів не надає чіткого тлумачення цього терміну. Але вони свідчать про те, як плетива виникають, як вони ведуть до конфлікту та як їм можна покласти край. Тобто ця складна категорія відображає небажаний наслідок розумових феноменів, які виникають при контакті з чуттєвими речами: "...коли хтось відчуває, він визначає (називає в умі). Коли він визначає, він розмислює. Коли він розмислює, він ускладнює (заплутується)..." (Madhupindika Sutta).

До Розділу 15.

202. кхандхи – п`ять груп прив`язаності до уявлення про власне Я: стосовно форми (фізичних явищ, включно з тілом), відчуттів, образного мислення (надавання назв), штучних вигадок (санкхари – див. нижче 203), свідомості.

203. санкхари – буквально означає "збирання докупи", "конструкції", причому з негативним відтінком штучності. Це поняття застосовують до фізичних та ментальних явищ, а також до їх поєднання. В деяких текстах санкхара – це четверта з кхандх (див. 202), або ж усі вони разом узяті. Головними рисами санкхар є їх нетривкість та відсутність сталості.

До Розділу 16.

218. Плавець проти течії – uddhamsota – той, хто досяг "Неповернення", третьої з чотирьох стадій Пробудження.

До Розділу 17.

227. Атула – учень Будди.

235. Яма – бог нижнього світу. Вважалося, що його гінці з`являються людині перед смертю.

До Розділу 18.

240. зловживає дхоною – тобто надуживає якоюсь із дхон, чотирьох речей, необхідних для послушника, цебто одягом, милостинею, житлом та ліками.

254. поза нами – тобто за межами вчення Будди

254. Татхагата – буквально "той, хто став справжнім", або "той, хто справді пішов" – епітет арахантів і Будди.

До Розділу 20.

283. рядок містить цікаву гру слів, адже ліс і жадання на Палі позначаються одним словом – vana.

285. Сугата – su-gata – "той, що добре (далеко) пішов" – один з епітетів Будди.

До Розділу 21.

294-295. Сенс цих рядків і досі викликає суперечки. Одні вважають, що істинно праведна людина залишатиметься такою, якщо уб`є (ненавмисне) батька чи матір. Інші вбачають в цих образах алегорію: матір – бажання, батько – марнославство, два царі – два хибні погляди щодо тіла, а саме на його уявну вічність, та на його уявне знищення; царство з підданими – чуттєві насолоди; тигр – гнів.

До Розділу 23.

324. Дханапала – царський слон, упійманий для царя місцевості Касі. Ядучий сік у слона виділяється під час статевого збудження.

329-330. Матанга – слон-самець, який зваживши на незручності співжиття в одному стаді з самицями та молодими слонами, облишив своє стадо, хоча йому й приходилося пити скаламучену стадом воду, пастися на галявинах, де пройшли інші слони, тощо.

До Розділу 24.

339. тридцять шість потоків – маються на увазі потоки жадання.

340. ліана – жадання, що огортає своїми паростками (думками) і корениться в розумі.

341. спорожнюючими та слизькими... – як зауважує Тханіссаро Бхіккху, ці епітети, застосовані для описання радощів, зазвичай описують рухи в кишечнику.

353. За легендою ці слова були звернені до самітника Упаки, одного з перших людей, кого зустрів Будда після досягнення Просвітлення. Вражений здібностями Будди Упака запитав, хто був його вчителем.

До Розділу 25.

370. П`ять слід відрубати - п`ять менших пут, що прив`язують розум до кола народжень (ілюзія власного "Я"; непевність; відданність облудним вченням; пристрасть, ненависть).

370. п`яти - позбутися – маються на увазі більші пута: прив`язаність до земного існування (до форми); прив`язаність до небесного існування (до безформності); пиха; невгамовність; невігластво.

370. п`ять - плекати далі – п`ять властивостей: впевненість, наполегливість, пильність, зосередженість і проникливість.

370. п`ять притягань – пристрасть, ненависть, облуда, пиха, хибні погляди.

До Розділу 26.

383. В даному місці термін брахман вжито у загальному для давньої Індії сенсі, тобто для позначення касти брахманів, а не як синонім епітету "арахант".

384. дві дхамми – маються на увазі зосередження спокою та зосередження проникливості.

396. той, що каже бхо – Брахмани зверталися до інших каст та до Будди з привітанням "бхо", що підкреслювало своє вище суспільне становище.

398. ремінь і збрую, повід і вуздечку – ремінь – ненависть; збруя – жадання; повід – 62 форми хибних поглядів; вуздечка – приховані вади (пристрасть, гнів, пиха, непевність, невігластво)

вгору